Салтиков-Щедрін me - різноманіття тематики одного з творів російської літератури 19 століття.

Саме "різноманіттям тематики" чудово твір Салтикова-Щедріна "За кордоном". Безліч країн, міста і села, калейдоскоп облич, образів, сліпучі висновки, порівняння та узагальнення. Чого вартий лише символ "хлопчика в штанах і без штанів", переданий у формі блискучого діалогу!
Поява нарисів "За кордоном" в "Вітчизняних записках" 1880-1881 років привернуло велику увагу російського суспільства і друку. Не було, здається, жодної скільки-небудь помітною газети в столицях і в провінціях, яка так чи інакше не відгукнулася б на публікацію чергової глави. За вельми малими винятками, ці відгуки носили суто інформаційний характер. Багато ж газети і журнали обмежилися передруком найбільш "сенсаційних" місць з чергової глави. Остання мотивувалося зазвичай труднощами переказу і аналізу салтиковський прози, без ризику збіднити її ідейно і художньо.
Образ "оповідача" грає в "За кордоном", як і в інших творах Салтикова, важливу роль, зокрема, в композиції. Подорожні враження "оповідача" - рушійна сила розповіді, а його міркування і пояснення, його участь у подіях і бесідах дають письменникові можливість оцінювати все, що відбувається і вчинки дійових осіб зі своїх позицій - негативно (сатирично) або позитивно.
Така можливість надається тим, що для образу "оповідача" заготовлено кілька "масок". У міру потреби "маски" змінюються, внаслідок чого відбувається як би перемикання регістрів не тільки голоси "оповідача", але й зміна всієї інтонаційно-тембрової тональності викладу.
Образу "оповідача" Салтиков часто додає риси ("маску") власної особи і біографії (літератор, який вирушає за кордон за розпорядженням лікарів, що згадує про ідейну життя своєї молодості, повідомляє справжній адресу своєї паризької квартири і т. д.). З іншого боку, той же "оповідач" виступає в образі ідейного політичного антипода письменника (він законослухняний і началь-стволюбівий російський обиватель, готовий у будь-який момент до "пред'явленню сердець", або розтлінний репортер підлабузників та ін.)
Разючі свобода і майстерність, з якими Салтиков змінює ці "маски", переходить з однієї тональності в іншу ("модулює"). Так, гротескна сцена обіду "оповідача" з сенатором Лабуле починається зі строго реалістичного опису епізоду з паризького життя самого Салтикова - його поїздки до Версаля навесні 1876 року. Філософсько-історична публіцистика знову-таки самого Салтикова на теми, "втішає чи історія" і "чи можна жити з народом, спираючись на той", ілюструється гротеском-діалогом "торжествуючої свині" з "правдою". Це введення струменя сатиричної фантастики в найреальніші опису, комічного в трагічне, іронічного в патетику і т. д. надає ідейно-художній системі "За кордоном" поліфонічну глибину і широкоохватних.
Динамічність структури "За кордоном" поєднується з композиційною ясністю, стійкістю і цілісністю, що притаманне не всім творам Салтикова. Динамічність визначається багато в чому самим жанром книги: "автор" подорожує і ділиться з читачем враженнями від постійно виникаючих і мінливих предметів спостереження. Композиційною ж стрункості книги сприяло те, що її нариси-глави писалися зімкнуто, одна за одною, без звичних для Салтикова відволікань на інші задуми і роботи.
Жанр "подорожніх нарисів" ускладнений введенням у виклад ряду інших форм і прийомів: публіцистичних "відступів", автобіографічних спогадів, історико-побутових екскурсів, філософсько-історичних міркувань, сатиричних сцен діалогів і т.д. В останній названої формі, нової для себе, Салтиков створив три шедеври: "Хлопчик у штанях і без штанів" (гл. I), "Граф і репортер" (гл. III) і "Тріумфуюча свиня, або Розмова свині з правдою" ( гл. VI).
"Вторгнення" в обрану основну форму елементів інших жанрових і структурних форм, здійснене з повною композиційно-сюжетної свободою, не порушує, а посилює у читача відчуття єдності загального ладу книги. Різноманіття художніх прийомів у "За кордоном", як і в інших творах Салтикова, "контрапунктно". Всі способи викладу завжди підпорядковані розробці провідних "голосів" тим, що сприяє різнобічності і глибині, розкриттю основного задуму.
Книга "За кордоном" багата широкими узагальненнями. Критика Салтиковим вітчизняної відсталості виконана історизму. Разом з тим вона заснована на сучасності і зроблено заради майбутнього.
"Завжди ця країна, - пише Салтиков, - являла собою груди, об яку розбивалися удари історії. Винесла вона і питому поножовщину, і татарщини, і московські ідеали державності, і петербурзьке просвітницьке пустощі, і закріпачення. Всі вистраждала і за всім тим залишається загадковою, не виробивши самостійних форм гуртожитку ". Слова ці свідчать насамперед про глибоку історичному осмисленні Салтиковим причин вікової відсталості Росії від старих країн Заходу. Разом з тим у них міститься одне з багатьох заяв письменника-демократа і утопічного соціаліста про те, що жодна з "форм гуртожитку", що виникали досі на російській національно-державної грунті, не відповідала корінним інтересам народу, трудових мас.