Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і від

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

1. Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (N 1112 від 25.08.2004 р.) Дата набуття чинності: 01.10.2004 р.
Відповідно до аналізованим документом затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
У свою чергу, визнані такими, що втратили чинність раніше діяли Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та Перелік обставин (затверджені постановою Кабміну N 1094 від 21.08.2001 р.), а також кілька документів вносять до них зміни .
Новий Порядок визначає процедуру проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися:
- На підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності;
- У філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах вищеназваних підприємств, установ і організацій;
- У фізосіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю;
- З особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Норми коментованого Порядку поширюються на власників підприємств або уповноважених ними органів, а також осіб, в тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали трудовий договір або були фактично допущені до роботи в інтересах підприємства, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.
Порядком розглядаються питання:
- Розслідування та обліку нещасних випадків;
- Спеціального розслідування нещасних випадків;
- Надання звітності та інформації про нещасні випадки, аналіз їх причин;
- Розслідування і обліку випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь;
- Складання та використання повідомлення про професійні захворювання та розслідуванні причин виникнення професійного захворювання;
- Розслідування причин професійних захворювань у непрацюючих пенсіонерів, а також у працівників, що змінили місце роботи та проживання;
- Реєстрації та обліку професійних захворювань;
- Розслідування та обліку аварій.
Також відзначимо, що коментованим постановою внесено зміни до Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (затверджений постановою Кабміну N 826 від 11.07.2001 р.).
Встановлено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, яка настала за обставин, в яких настає страховий випадок державного соціального страхування на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначений Кабміном. Отже, в даному випадку необхідно використовувати Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений аналізованим постановою.
Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь
Всі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню.
Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі фахівців лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.
У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.
Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до Порядку встановлення зв'язку захворювання з умовами роботи.
Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов роботи, яке складається відповідною установою (установою) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, який обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.
Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов роботи потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, які могли викликати професійне захворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією несприятливих виробничих факторів,
У разі виникнення підозри на профзахворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами, перелік яких визначений Порядком встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, на консультацію до головного спеціаліста з профпатології міста (області).
Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.
До цих установам направляються для встановлення діагнозу також хворі, які проходив обстеження в інших науково-дослідних інститутах медичного профілю, цю не увійшли до зазначеного переліку.
Зазначені спеціалізовані лікувально-профілактичні установи мають право проводити амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за направленням головного спеціаліста з профпатології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя відповідного профілю (штатного або позаштатного). Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічного професійного захворювання покладається на керівників цих установ.
Забороняється направляти особи, яким встановлено діагноз, до інших лікувально-профілактичним установам для перегляду раніше встановленого діагнозу.
Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних установ, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, через кожні п'ять років переглядається та затверджується МОЗ.
У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого у разі незгоди хворого або роботодавця щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу оскаржується в судовому порядку.
Порядок повідомлення про професійні захворювання та розслідування причин, що призвели до їх виникнення
На будь-якого хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями професійних захворювань лікувально-профілактичних установ складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу залишкового повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичного закладу, які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.
Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту отримання повідомлення.
Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у складі представників: відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.
До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.
У розслідуванні причин професійних захворювань інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби.
Розслідування причин двох та більше випадків професійних захворювань у однієї особи проводиться у міру визначення цих захворювань за наявності повідомлення. В акті розслідування зазначається, раніше чи є у цієї особи було виявлено профзахворювання (найменування діагнозу) та рік його виявлення.
Роботодавець зобов'язаний подати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами та засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.
Комісія з розслідування зобов'язана:
скласти програму розслідування причин професійного захворювання;
розділити функції між членами комісії;
розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;
провести розслідування обставин та причин професійного захворювання;
скласти акт розслідування за формою П-4, в якому вказати заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов роботи, а також назвати осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).
Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов роботи працівника за матеріалами перш проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов'язаних з розслідуванням професійного захворювання.
Акт розслідування причин професійного захворювання складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем хворому, лікувально-профілактичного закладу, яке обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є хворий. Один примірник
акта надсилається відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби для аналізу та контролю за здійсненням заходів.
Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається відповідно до пункту Положення.
Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, які призвели до виникнення професійного захворювання.
Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує відповідну установу (установа) державної санітарно-епідеміологічної служби протягом терміну, зазначеного в акті.
У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду питання подальшого його працездатності.
Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування професійних захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи (установи) державної санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.
Розслідування випадків професійних захворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства
Розслідування випадків професійних захворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства, проводиться комісією з розслідування під головуванням представника відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює державний санітарний нагляд на підприємстві, де виявлено професійне захворювання.
Підприємство, де виявлено професійне захворювання, повинне повідомити про це підприємство, працівника якого є постраждалий, та робочий орган виконавчої дирекції Фонду.
У роботі комісії з розслідування такого випадку обов'язково бере участь представник підприємства, працівником якого є потерпілий, робочого органу виконавчої дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є потерпілий.
Реєстрація та облік професійних захворювань у працівників, які направлені на роботу за межі підприємства, здійснюється підприємством за місцем основної роботи потерпілого, відповідним робочим органом виконавчої дирекції Фонду та відповідною установою (установою) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює державний нагляд на цьому підприємстві.
Розслідування випадків професійних захворювань у непрацюючих пенсіонерів, а також у працівників, які змінила місце роботи і проживання
Виявлення професійних захворювань у осіб, які працювали за межами України на підприємствах колишнього СРСР, проводиться відповідно до пунктів 59-63 цього Положення на підставі нотаріально завіреної копії трудової книжки.
У разі виявлення професійного захворювання у непрацюючих пенсіонерів, які працювали на території України, розслідування проводиться згідно з пунктом Положення на підприємстві, причетному до виникнення професійного захворювання.
Підтверджені випадки професійних захворювань у працівників, які змінила місце роботи, або у непрацюючих пенсіонерів підлягають реєстрації та обліку на підприємстві, де були умови для розвитку професійного захворювання, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та у відповідній установі (закладі) державної санітарно-епідеміологічної служби , яка здійснює державний нагляд на цьому підприємстві.
Порядок реєстрації та обліку випадків професійних захворювань
Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться в спеціальному журналі;
на підприємстві, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актах їх розслідування;
в лікувально-профілактичних установах на підставі медичної картки амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, лікарського висновку про діагноз,
встановлений під час обстеження в стаціонарі, а також повідомлення про професійне захворювання.
До цього журналу також вносяться дані щодо працездатності кожного працівника, в якого виявлено професійне захворювання.
У разі виявлення у працівника кількох професійних захворювань потерпілий реєструється в журналі один раз із зазначенням усіх його діагнозів.
Професійні захворювання, виявлені в осіб, які приїхало на постійне проживання в Україні з інших країн, реєструються у лікувально-профілактичних установах та відповідній установі (закладі) державної санітарно-епідеміологічної служби, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцем проживання потерпілого в Україні, а розслідування причин цих професійних захворювань проводиться в порядку, передбаченому міжнародними договорами України.
Закладу (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі актів розслідування випадків професійних захворювань складають карти обліку професійних захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на магнітних носіях зберігаються у відповідній установі (закладі) державної санітарно-епідеміологічної служби та в МОЗ протягом 45 років.
Порядок збирання та передачі інформації для автоматизованої системи обліку і аналізу професійних захворювань визначається МОЗ.
Карти обліку професійних захворювань або дискети з даними цих карт щороку до 1 лютого і 1 серпня надсилаються МОЗ.
Форми державної статистичної звітності щодо професійних захворювань затверджуються МОЗ.

2. Дати характеристику, вплив на життя і здоров'я людини, та шляхи зменшення впливу: психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори - сонливість.

Ми все більше втягуємося в життя, яка насичена справами і не дає нам можливості відпочити. Іноді справа заходить так далеко, що ми змушені жертвувати своїм сном. Не дивно, що у багатьох людей закриваються очі від втоми, і вони починають клювати носом в самий невідповідний час!
Порушення сну в такій же мірі викликає сонливість, як і брак повноцінного сну. Наш природний цикл сну і неспання може порушуватися з різних причин, наприклад через зміни часових поясів, роботи в нічну зміну, відсутність певного часу нічного сну, вечірок. Часто люди намагаються займатися чим-небудь, коли їхній мозок і тіло перебувають в стані сну.
Сонливість відображає не тільки кількість і час сну. Вона є показником його якості. У мільйонів людей, особливо хропуть уві сні, можуть відзначатися розлади, загрожують життю. Ці розлади називаються обструктивним апное. Вони характеризуються періодичної зупинкою дихання на 30 - 60 секунд і навіть довше через закупорку верхніх дихальних шляхів. У цей час мозок через нестачу кисню викликає рефлекторний хропіння і заковтування повітря, чому відбувається пробудження людини і відновлення нормального дихання.
Такі ситуації можуть виникати сотні разів протягом ночі. Вони позбавляють людину можливості поспати в своє задоволення і відновити свої сили. У людей, які страждають на хронічний апное - також збільшується ризик підвищення кров'яного тиску, серцевих захворювань та інсультів. За припущенням фахівців, сонливість внаслідок нападів апное є причиною сотень нещасних випадків на виробництві та дорожніх пригод щорічно.
Однак сонливість виникає не тільки у зв'язку з порушеннями сну. Дійсно, деякі вірусні захворювання, алергії або інші розлади можуть порушувати сон, залишаючи після себе млявість і позіхання, повторювану більше 40 разів. Найбільш частими захворюваннями такого роду є грип і звичайна застуда. Для боротьби з цими недугами використовуються різні препарати, особливо антигістамінні. Вони дозволяють виграти боротьбу з сонливістю. Багато препаратів викликають сонливість в результаті свого побічної дії.
Вживання алкоголю, звичайно, може призводити до відчуття млявості. Таким же чином може діяти скорочення кофеїну на людей, які звикли до його вживання.
Крім того. зустрічається ще відносно рідкісне неврологічне захворювання, зване нарколепсією. Воно проявляється різко вираженою сонливістю і нездоланними повторюваними нападами сну.
У Санкт-Петербурзі діє громадський комітет, який бореться проти регулярного переведення стрілок годинника на "зимовий" і "літній" час. Кожен рік аварії, пов'язані з недостатнім сном, обходяться США приблизно в 56 мільярдів доларів. Вони є причиною 25 тисяч смертей і понад дві з половиною мільйонів травм.
Трудова етика, прийнята в наш час, свідчить, що багато сплять в основному лежні та Іванки-дурники, а ділові люди в цей час зайняті бізнесом. Але біологічний природний цикл руйнує щорічний перехід на "зимовий" і "літній" час, стверджують багато вчених. Хоча як відомо, населення запевняють у тому, що цей процес абсолютно нешкідливий. Група фахівців із Санкт-Петербурга прийшла до висновку: сезонний час не принесло мешканцям міста нічого, крім шкоди. Предполагается, что наступит время, когда человек, который ведет машину или пришел на работу в сонном состоянии, будет считаться опасным или даже обвиняться в нарушении трудовой дисциплины. Короткий сон производит столь заметный отрицательный эффект на население, что, возможно, мы балансируем на краю глобальной проблемы.
Лікування
Позаботьтесь о количестве сна. Скорее всего, чтобы покончить с вялостью, вам нужно побольше спать. Сколько часов может быть достаточно для хорошего сна? Это зависит от конкретного человека. Для большинства из нас требуется восемь или более часов. Мы склонны недооценивать важность сна и позволять себе не высыпаться. При таком образе жизни наблюдается кумулятивный эффект - образуется дефицит сна. Организм накапливает те часы, которые мы ему не компенсируем. Если вы лишаете себя полноценного сна, для погашения долга вы должны каждую ночь заставлять себя полежать дополнительно лишний час с закрытыми глазами. Если вы определили для себя оптимальное количество времени, отводимого на сон, то придерживайтесь этого правила каждую ночь и ложитесь спать в одно и то же время. В зависимости от величины вашей задолженности вам потребуется день или два на восстановление равновесия.
Попробуйте вздремнуть днем. Короткий дневной сон - великолепное средство компенсировать ночное недосыпание и взбодриться, если на вас наваливается сонливость. Для этого достаточно 45 минут. Дневной сон особенно полезен людям, страдающим нарколепсией.
Попробуйте кофе. Кофеин является мощным стимулятором и может принести пользу. Одной или двух чашечек кофе утром и одной чашечки в обед будет достаточно на весь день. В большем количестве кофеин может вызвать упадок сил во второй половине дня. Это еще хуже, чем сонливость, с которой вы собираетесь бороться.
Старайтесь вести себя активно. Если вы заняты чем-то однообразным, например, ездой в автомобиле или чтением, то у вас может возникать состояние повышенной сонливости. Напротив, никто еще не заснул во время игры в теннис. Продолжайте заниматься активно чем-либо - ходите, разговаривайте, чтобы подавить желание заснуть.
Бывайте больше на свету. Яркий солнечный свет, прогулки в хорошую погоду, как показывают исследования последних лет, устраняют сонливость. Свет оказывает стимулирующее действие на центральную нервную систему, заводит ваши биологические часы и подавляет образование мелатонина - гормона, который, как считают, вызывает сонливость.
Попробуйте вызывать у себя острые ощущения. Горячий душ, прохладный ветер, громкая рок-музыка, физический контакт и любые раздражители органов чувств способны активизировать человека и повысить уровень его бодрствования.
Пересмотрите принимаемые вами лекарства. Составьте перечень препаратов, которые вы принимаете по назначению врача и без него и покажите его своему врачу. Может быть, он заменит некоторые из них, чтобы они не вызвали у вас сонливости.

3. Опасные и вредные факторы при чрезвычайных ситуациях.

В процессе жизнедеятельности человек находится в жизненной среде, элементами которой являются различные факторы. Жизненная среда характеризуется природными факторами (показатели атмосферы, гидросферы, литосферы, космоса), а также факторами связанными с трудовой и бытовой деятельностью человека (напряжение питания электроустановок и т.д.). Организм человека приспосабливается (адаптируется) к определенному изменению величины вредного фактора. Если численные значения факторов выходят за благоприятные для человека пределы (больше или меньше), то возникает опасность для человека.
Опасность – это наличие факторов, которые по своей величине угрожают здоровью и жизни человека.
Любые факторы жизненной среды – природные (связанные с атмосферой, гидросферой, литосферой и космосом), а также антропогенные (обусловленные деятельностью человека) могу изменяться в очень широких пределах и иметь значения, смертельные для человека. Например, уровень наводнения, величина радиоактивных излучений, загазованность и т.д., могут иметь значения, нарушающие здоровье или вызывающие гибель человека. Поэтому в процессе жизнедеятельности всегда существуют потенциальные опасности (аксиома о потенциальной опасности).
Условно факторы, влияющие на здоровье и жизнь человека, разделяют на опасные и вредные.
Опасным считается фактор, воздействие которого на человека приводит к травме. Вредным считается фактор, воздействие которого на человека приводит к заболеванию. Заболевание, возникшее под действием вредных производственных факторов, называется профессиональным заболеванием. Список таких заболеваний утвержден министерством здравоохранения (виброболезнь отравления и т.д.).
Опасные и вредные факторы подразделяются на физические, химические, биологические и психофизиологические.
Физические – характеризуются физическими показателями (скорость движения, давление, запылённость воздуха, уровень энергии излучения и т.д.).
Химические – связанны с химическим взаимодействием в органах человека; вызывают общетоксичные, раздражающие, канцерогенные и другие действия.
Биологические – связанны с действием на человека микроорганизмов, вирусов, глистов и др. живых организмов.
Психофизиологические – это факторы, вызывающие физические и нервно-психические перегрузки человека.
Опасные и вредные факторы по происхождению классифицируются на:
Природные – их возникновение связано с природными явлениями и обусловлено процессами, происходящими в атмосфере, гидросфере, литосфере, космосе.
Антропогенные – связанные с деятельностью человека и могут быть:
– производственными, связанными с производственной деятельностью человека;
- бытовыми – возникающими в быту.
Существуют различные определения понятия «чрезвычайная ситуация». Наиболее часто чрезвычайную ситуацию определяют как нарушение нормальной жизни и деятельности людей на объекте или определенной территории (акватории) вызванное аварией, катастрофой, стихийным или экологическим бедствием, эпидемией, эпизоотией , эпифитотией], а также военными действиями и приведшее или могущее привести к людским и материальным потерям. Чрезвычайная ситуация может быть также определена как внешне неожиданная, внезапно возникающая обстановка, характеризующаяся неопределенностью, стрессовым состоянием населения, значительным социально-экологическим и экономическим ущербом, прежде всего человеческими жертвами, и вследствие этого необходимостью быстрого реагирования (принятия решений), крупными людскими, материальными и временными затратами на проведение эвакуационно-спасательных работ, сокращение масштабов и ликвидацию многообразных негативных последствий (разрушений, пожаров и т.д.)- Американские исследователи определяют чрезвычайную ситуацию как неожиданную, непредвиденную обстановку, требующую немедленных действий.
Для того чтобы определить, относится ли данная ситуация к чрезвычайной, разработан ряд критериев, которые обладают свойством системности, т. е. только наличие одновременно всей их совокупности позволяет квалифицировать ситуацию как чрезвычайную. Отсутствие хотя бы одного критерия уже не позволяет этого сделать.
Американские исследователи указывают, что промышленные аварии превращаются в чрезвычайные ситуации в том случае, если вызванные ими последующие негативные события угрожают существованию социальной структуры общества. В связи с этим особый интерес представляет рассмотрение «специфического», или мультипликативного, критерия. Этот критерий выделяет одну из главных характерных черт чрезвычайных ситуаций: многопорядковость и разнообразие последствий — социальных, политических, экологических, экономических, психологических.
Возьмем в качестве примера аварию на Чернобыльской АЭС. В результате аварии погибли десятки и были госпитализированы сотни людей. Пришлось эвакуировать сотни тысяч граждан и затратить на ликвидацию последствий аварии значительные средства (в первые четыре года поле аварии было затрачено 10,5 млрд. руб.). Некоторые из соответствующих научно-технических программ, связанных с развитием ядерной энергетики, были заторможены или вообще отменены (в отношении реакторов РБМК-1000). Были разработаны новые подходы к размещению АЭС, а также к подготовке кадров для их обслуживания. Перечисленные мероприятия потребовали от государства значительно увеличить расход финансовых и материальных ресурсов на эти цели.
Наличие всей совокупности параметров, качественно описывающих критерии, не является необходимым для определения ситуации как экстремальной. В той или иной конкретной обстановке некоторые из них могут отсутствовать. Например, в случае катастрофического загрязнения окружающей среды токсичными веществами (пестицидами, тяжелыми металлами и др.), параметр 7 (дестабилизация психофизиологической устойчивости в посткризисный период) может отсутствовать.
Рассмотрим основные последствия чрезвычайных ситуаций. За последние 20 лет от них на Земле пострадало более 1 млрд. человек, в том числе свыше 5 млн. погибло или было ранено, а нанесенный материальный ущерб исчисляется триллионами долларов. За указанный период по экологическим причинам покинули родные места и стали беженцами миллионы людей. В настоящее время в мире число таких беженцев превышает 10 млн. человек, тогда как число традиционных беженцев (жертв вооруженных конфликтов и региональных войн) — более 13 млн. человек.
Весьма тяжелы последствия стихийных бедствий, которыми называют опасные природные явления или процессы, носящие чрезвычайный характер и приводящие к нарушению повседневного уклада жизни значительных групп населения, человеческим жертвам, а также уничтожению материальных ценностей. К стихийным бедствиям относятся наводнения, землетрясения, засухи, вулканическая деятельность, массовые лесные пожары, сильные устойчивые морозы и др. Наибольший вред приносят наводнения (40% общего урона), ураганы (20%), землетрясения и засухи (по 15%). Остальные 10% общего урона приходятся на остальные виды стихийных бедствий.
За последние 20 лет от стихийных бедствий в мире пострадало в общей сложности более 800 млн. человек (свыше 40 млн. человек в год), погибло порядка 140 тыс. человек, а ежегодный материальный ущерб от стихийных бедствий за этот период составил не менее 100 млрд. долл.
Большую опасность представляют техногенные (технологические) катастрофы, которые возникают вследствие нарушения технологического процесса или внезапного выхода из строя машин, механизмов и технических устройств во время их эксплуатации. К техногенным катастрофам относятся различные аварии на промышленных и энергетических объектах, а также на транспорте, растекание по поверхности почвы и воды токсичных жидкостей и нефтепродуктов и др.
Среди наиболее опасных техногенных (технологических) катастроф следует указать аварии на энергетических объектах, прежде всего на АЭС; далее следуют химические предприятия, выпускающие пестициды, гербициды, минеральные удобрения, пластмассы; транспортные аварии (при перевозке опасных грузов); нефтяные разливы при прорыве трубопроводов и др. Особое место в этом ряду занимает разрушение плотин. По своим последствиям они могут быть более опасными, чем аварии на АЭС. Следует, однако, подчеркнуть, что радиационные и химические поражающие факторы, возникающие при авариях на АЭС и химических предприятиях, обладают долгосрочным и, что особенно опасно, скрытым (латентным) воздействием на организм человека, а также оказывают негативное воздействие на здоровье будущих поколений.
Классификация чрезвычайных ситуаций
Существуют различные классификации чрезвычайных ситуаций. Наиболее часто за основание классификации выбирают характер возникновения (генезис) чрезвычайной ситуации. Очень часто чрезвычайные ситуации характеризуются в отношении их преднамеренности. При таком подходе вся совокупность рассматриваемых ситуаций распадается на два больших типа: преднамеренные и непреднамеренные чрезвычайные ситуации. Происхождение чрезвычайной ситуации может также рассматриваться в отношении ее естественности. При этом подходе все чрезвычайные ситуации подразделяются на три типа: искусственного происхождения, или антропогенные (включая техногенные), естественного (природные) и смешанного происхождения, или природно-антропогенные. В основание их классификации положены такие признаки, как преднамеренность и естественность.
При классификации по признаку «преднамеренность» вся совокупность рассматриваемых ситуаций распадается на два больших типа: преднамеренные и непреднамеренные чрезвычайные ситуации. В первый из названных типов входят социально-политические конфликты, а в последний — три класса чрезвычайных ситуаций (стихийные бедствия, техногенные (технологические) катастрофы и «комбинированные» чрезвычайные ситуации).
Если за основу классификации берется признак «естественность», то антропогенные чрезвычайные ситуации включают в себя социально-политические конфликты и техногенные катастрофы, второй тип (природные чрезвычайные ситуации) включает стихийные бедствия и, наконец, последний — класс чрезвычайных ситуаций «комбинированного» возникновения.
Важная характеристика чрезвычайных ситуаций - темпы их формирования (развития). По продолжительности (от непосредственной причины возникновения чрезвычайной ситуации до ее кульминационной точки) все ситуации можно разделить на «взрывные» и «плавные». Продолжительность развития чрезвычайных ситуаций первого типа составляет от нескольких секунд до нескольких часов. Примером таких экстремальных ситуаций могут служить стихийные бедствия и некоторые виды техногенных катастроф (аварии на крупных АЭС, ТЭС, газо- и нефтепроводах, а также на химических предприятиях).
Продолжительность развития чрезвычайных ситуаций второго типа может исчисляться несколькими десятилетиями. Такая ситуация возникла в 1978 г. в районе канала Лав (г. Ниагара-Фоле, США). С 1942 по 1953 гг. филиал известной нефтехимической корпорации «Оксидентал Петролеум» производил захоронение опасных отходов, содержащих диоксин и еще примерно 200 ядовитых веществ. Спустя четверть века они просочились на поверхность, попали в водопроводную сеть и создали серьезную угрозу здоровью и жизни населения. 1 августа 1978 г. президент США Д. Картер объявил «национальную чрезвычайную ситуацию» — население города было эвакуировано.
По масштабу распространения чрезвычайные ситуации классифицируют на локальные (объектные), местные, региональные, национальные и глобальные. В понятие масштаба распространения входят не только размеры территории, на которой возникла чрезвычайная ситуация, но и ее косвенные последствия (нарушение связи, систем водоснабжения и водоотведения, необходимость ремонта или разборки поврежденных зданий и сооружений и др.), а также тяжесть этих последствий, которую оценивают по затрате сил и ресурсов, привлеченных для ликвидации чрезвычайных ситуаций.
Локальные чрезвычайные ситуации возникают на отдельных объектах народного хозяйства (предприятиях, промышленных очистных сооружениях, складах и хранилищах и др.). Последствия чрезвычайных ситуаций на этих объектах устраняются собственными силами и за счет своих ресурсов.
К местным чрезвычайным ситуациям относят такие, которые возникли в населенном пункте, городе, в одном или нескольких районах, а также в пределах области. Устранение их последствий производится с привлечением ресурсов области.
Региональные чрезвычайные ситуации занимают территорию нескольких областей или экономического района; национальные — охватывают территорию нескольких экономических районов, но не выходят за пределы государства; глобальные чрезвычайные ситуации распространяются и на другие государства. Соответственно устранение перечисленных последствий осуществляется за счет субъектов Российской Федерации, государства в целом или международного сообщества (при глобальных чрезвычайных ситуациях).
Локальная чрезвычайная ситуация при известных условиях вполне может перерасти в региональную, национальную или глобальную. При этом важно установить конкретный тип критерия или параметр, согласно которому возникшая обстановка относится к тому или иному типу чрезвычайной ситуации.
В качестве примеров рассмотрим две самые крупные техногенные катастрофы за всю мировую историю развития энергетики и промышленности.
Крупнейшая ядерная авария произошла 26 апреля 1986 г. в Чернобыле на Украине. В результате последовательных ошибок, допущенных операторами ядерного реактора, в нем начал накапливаться водяной пар. Он реагировал с находящимся в реакторе горячим цирконием и образовывался водород. Давление водорода в активной зоне реактора нарастало, что привело в конечном итоге к разрушению верхней части реактора. При соприкосновении с воздухом газообразная смесь взорвалась, и от возникшего пламени загорелся графитовый замедлитель. Этот замедлитель продолжал гореть несколько дней. Радиоактивные вещества, находящиеся в реакторе, попали в атмосферу и образовали радиоактивное облако. Размеры этого облака составляли 30 км в ширину и приблизительно 100 км в длину. Распространившись затем на большое расстояние, это облако вызвало радиоактивное заражение местности. Зона существенного загрязнения местности (с уровнем загрязнения более 5 мр/ч) составила около 3000 км2. Несколько десятков человек погибло в результате аварии. Отмечены также многочисленные случаи заболевания лучевой болезнью. Свыше 100 000 человек, проживавшие в радиусе 30 км от реактора, пришлось эвакуировать вскоре после аварии.
Крупнейшая химическая авария произошла на заводе по изготовлению пестицидов в г. Бхопале (Индия) 2 декабря 1984 г. Этот завод — дочернее предприятие американской фирмы «Юнион Карбайд» — производил пестицид севин (C10H7OOCNHCH3). При его производстве использовалось промежуточное ядовитое соединение (полупродукт) — метилизоцианат.
В результате технической неисправности (поломки предохранительного клапана) одного из резервуаров, в котором хранился метилизоцианат, его ядовитые пары попали в атмосферу. По оценкам, в воздух попало приблизительно 3 т газа, от воздействия которого более 2500 человек погибли, а общее число пораженных отравляющим веществом, которым была оказана медицинская помощь, достигло 90 000.
Эти техногенные катастрофы в Бхопале и Чернобыле по технико-экономическому критерию можно отнести к локальной чрезвычайной ситуации, по экономическому — к национальной, а по социально-политическому, имея в виду международный резонанс, а также по социально-экологическому (крупнейшие катастрофы за всю мировую историю индустрии и энергетики) — к глобальной чрезвычайной ситуации.
Используется термин катастрофической экологической обстановки в регионе, под которым понимают высшую степень экологического неблагополучия в каком-либо регионе страны. Регион, в котором сложилась катастрофическая экологическая ситуация, в соответствии с указанным Законом носит название зоны экологического бедствия. Зоны экологического бедствия — это участки территории, где в результате хозяйственной или иной деятельности происходят устойчивые отрицательные изменения в окружающей природной среде, угрожающие здоровью населения, состоянию естественных экологических систем, генетических фондов растений и животных. В зоне экологического бедствия окружающая природная среда претерпевает глубокие необратимые изменения, наблюдается существенное ухудшение здоровья населения, увеличивается общая и детская смертность.
Причины и стадии техногенных катастроф
Возникновение любой чрезвычайной ситуации, в том числе и техногенной катастрофы, вызывается сочетанием действий объективных и субъективных факторов, создающих причинный ряд событий. Непосредственными причинами техногенных катастроф могут быть внешние по отношению к инженерной системе воздействия (стихийные бедствия, военно-диверсионные акции и т.д.), условия и обстоятельства, связанные непосредственно с данной системой, в том числе технические неисправности, а также человеческие ошибки. Последним, согласно статистике и мнению специалистов, принадлежит главная роль в возникновении техногенных катастроф. По оценке экспертов, человеческие ошибки обусловливают 45% экстремальных ситуаций на АЭС, 60% авиакатастроф и 80% катастроф на море.
Процесс развития чрезвычайных ситуаций (в том числе и техногенных катастроф) целесообразно разделить на три стадии: зарождения, кульминационную и затухания. Принято считать, что во всех типах экстремальной ситуации рассмотренные стадии присутствуют всегда. В ином случае в соответствии с принятым определением и критериями ситуацию нельзя квалифицировать как чрезвычайную.
На первой стадии развития чрезвычайной ситуации складываются условия предпосылки будущей техногенной катастрофы: накапливаются многочисленные технические неисправности; наблюдаются сбои в работе оборудования; персонал, обслуживающий его, допускает ошибки; происходят не выходящие за пределы объекта некатастрофические (локальные) аварии, т.е. нарастает технический риск. Продолжительность этой стадии оценить трудно. Для «взрывных» чрезвычайных ситуаций (катастрофы в Бхопале и Чернобыле) эти стадии могут измеряться сутками или даже месяцами. У «плавных» техногенных катастроф (например, экстремальная ситуация в районе озера Лав в США) продолжительность указанной стадии измеряется годами или десятилетиями.
Кульминационная стадия техногенной катастрофы начинается с выброса вещества или энергии в окружающую среду (возникновение пожара, взрыва, выброс в атмосферу ядовитых веществ, разрушение плотины) и заканчивается перекрытием (ограничением) источника опасности. В случае Чернобыльской аварии продолжительность кульминационной стадии составляла 15 дней (с 26 апреля по 10 мая 1986 г.).
Стадия затухания технологической катастрофы хронологически охватывает период от перекрытия (ограничения) источника опасности — локализации чрезвычайной ситуации до полной ликвидации ее прямых и косвенных последствий. Продолжительность этой стадии измеряется годами и многими десятилетиями.
Особенно тяжелы и продолжительны медицинские последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Первым медицинским событием после этой аварии была острая лучевая болезнь. Из 134 заболевших в первые 3 месяца после аварии умерли 28 человек, тогда как за 40 лет до аварии в бывшем СССР было зарегистрировано около 500 случаев острой лучевой болезни с летальным исходом всего в 43 случаях.
Вторым драматическим последствием аварии явилось резкое увеличение рака щитовидной железы у детей, зарегистрированное в некоторых областях Белоруссии и Украины, а также в Брянской области России. Максимальное количество больных выявлено в районах наибольшего загрязнения радионуклидами.
В дни аварии в окружающую среду были выброшены радионуклиды с общей активностью около 50 млн. кюри. В почву попали в основном цезий-137 с периодом полураспада 30 лет, стронций-90 — 28 лет, плутоний-239 — 24 065 лет и плутоний-241 — 14 лет. Изотоп плутоний-241 по активности превышает плутоний-239. Плутоний-241 в результате радиоактивных превращений преобразуется в амерций-241 (альфа-излучатель), период полураспада которого составляет 485 лет. Последний изотоп преобразуется в нептуний-239, являющийся альфа-излучателем с периодом полураспада 2 140 000 лет (практически вечный альфа-излучатель). Вследствие этого через 20 лет после Чернобыльской катастрофы (к 2006 г.) количество альфа-излучателей в почве увеличится вдвое. После этого уровень радиации будет повышаться еще в течение 40 лет, оставаясь затем уже постоянным на тысячелетия. При попадании в организм человека или животных указанных выше радиоактивных изотопов происходит внутреннее облучение тканей, что повышает риск появления и развития злокачественных опухолей. По современным оценкам, за 50 лет Чернобыль добавит до 15 тыс. смертей от онкологических заболеваний.
Весьма длительна стадия затухания при катастрофах на химических предприятиях, что доказывает пример Бхопала, где люди продолжают умирать до сих пор; а также при загрязнении окружающей среды токсичными веществами.

4. Характеристика очага бактериологического заражения.

Основу поражающего действия бактериологического оружия составляют болезнетворные микроорганизмы — бактерии, вирусы, риккетсии, грибки и бактериальные яды (токсины). В качестве бактериальных средств могут быть использованы возбудители различных инфекционных заболеваний: чумы, сибирской язвы, бруцеллёза, сапа, туляремии, холеры, желтой и других видов лихорадки, весенне-летнего энцефалита, сыпного и брюшного тифа, гриппа, малярии, дизентерии, натуральной оспы и другими. Кроме того, может быть применен ботулинический токсин, вызывающий тяжелые отравления организма человека. Опасными заболеваниями растений являются фитофтороз картофеля, ржавчина злаковых культур и др.
Бурное развитие молекулярной генетики, расшифровка в 2000 г. генома человека обусловливает возможности создания принципиально новых типов бактериологического оружия. С помощью генной инженерии можно получить сильнодействующие токсины и, включая генетический материал с токсическими свойствами в вирулентные бактерии или вирусы человека, можно получить бактериологические средства, способные вызвать тяжелые эпидемии.
Биологические (бактериологические) средства применяются в виде биологических рецептур — смесей биологического агента и специальных препаратов, обеспечивающих благоприятные условия биологическому (бактериологическому) агенту в условиях хранения и применения.
Возможные способы применения биологического (бактериологического) оружия:
аэрозольный способ — заражение приземного слоя воздуха частицами аэрозоля путем распыления биологических (бактериологических) рецептур;
трансмиссивный способ — рассеивание искусственно зараженных кровососущих переносчиков заболевания — клещей, блох, комаров и т.п.;
диверсионный способ — преднамеренное скрытное заражение биологическими (бактериологическими) средствами замкнутых пространств воздуха, воды, а также продовольствия в заранее выбранных районах.
Заражение людей и животных происходит в результате вдыхания зараженного воздуха, попадания микробов и токсинов на слизистую оболочку и поврежденную кожу, употребления в пищу зараженных продуктов и воды, укусов зараженных насекомых и клещей, соприкосновения с зараженным предметом, ранения осколком боеприпасов, снаряженных бактериальными средствами, а также в результате непосредственного общения с больными людьми (животными). Ряд заболеваний быстро передается от больных людей к здоровым и вызывает эпидемии (чумы, холеры, тифа, гриппа и др.).
К основным средствам защиты населения от бактериологического оружия относятся: вакциносывороточные препараты, антибиотики, сульфаниламидные и другие лекарственные вещества, используемые для специальной и экстренной профилактики инфекционных болезней, средства индивидуальной и коллективной защиты, химические вещества, применяемые для обезвреживания.
При обнаружении признаков применения бактериологического оружия немедленно надевают противогазы (респираторы, маски), а также средства защиты кожи и сообщают о бактериологическом заражении.
В результате применения биологического (бактериологического) оружия образуются зоны и очаги биологического (бактериологического) поражения.
Зона биологического (бактериологического) заражения — это район местности и воздушного пространства, зараженный биологическими (бактериологическими) возбудителями заболевания.
Очагом биологического (бактериологического) поражения называется территория, на которой в результате воздействия биологического (бактериологического) оружия противника произошли массовые поражения людей, сельскохозяйственных животных и растений.
Очаг может образоваться как в зоне заражения, так и за ее пределами за счет перемещения зараженных людей и животных. Его границы определяют на основе данных бактериологической разведки, лабораторных исследований проб из объектов внешней среды, а также выявлением больных и путей распространения возникших инфекционных заболеваний. Вокруг очага устанавливают вооруженную охрану, запрещают въезд и выезд, а также вывоз имущества.
Для предотвращения распространения инфекционных заболеваний устанавливается карантин или обсервация.
Обсервация – специально организуемое медицинское наблюдение за населением в очаге бактериологического поражения, включающее ряд мероприятий, направленных на своевременное выявление и изоляцию в целях предупреждения распространения эпидемических заболеваний. Одновременно с помощью антибиотиков проводят экстренную профилактику возможных заболеваний, делают необходимые прививки, ведут наблюдение за строгим выполнением правил личной о общественной гигиены, особенно в пищеблоках и местах общего пользования. Продовольствие и воду используют только после их надежного обеззараживания.
Срок обсервации определяется длительностью максимального инкубационного периода для данного заболевания и исчисляется с момента изоляции последнего больного и окончания дезинфекции в очаге поражения.
В случае применения возбудителей особо опасных инфекций – чумы, холеры, натуральной оспы – устанавливается карантин.
Карантин – это система наиболее строгих изоляционно-ограничительных мероприятий, проводимых для предупреждения распространения инфекционных заболеваний из очага поражения и для ликвидации самого очага.
Карантин вводится при бесспорном установлении факта применения противником бактериальных средств и главным образом в тех случаях, когда примененные возбудители болезней относятся к особо опасным.
На внешних границах зоны карантина устанавливается вооруженная
охрана, организуется комендантская служба и патрулирование,
регулируется движение. На объектах, где установлен карантин, организуется внутренняя комендантская служба. Запрещается выход людей, вывод животных и вывоз имущества. Вход (въезд) может быть разрешен лишь специальным формированиям ГО и медицинскому персоналу для оказания помощи по ликвидации последствий применения бактериальных средств.
Объекты, оказавшиеся зоне карантина и продолжающие свою производственную деятельность, переходят на особый режим работы со строгим
выполнением противоэпидемических требований. Рабочие смены разбиваются на отдельные группы (возможно меньшие по составу), контакт между ними сокращается до минимума. Питание и отдых рабочих и служащих организуется по группам в специально отведенных для этого помещениях. В зоне карантина прекращается работа всех учебных заведений, зрелищных учреждений, рынков и базаров.
В том случае, когда установленный вид возбудителя не относится к группе особо опасных инфекционных болезней и нет угрозы массовых заболеваний, введенный карантин заменяется обсервацией.
Режимные мероприятия в зоне обсервации в отличие от карантина включают: максимальное ограничение въезда и выезда, а также вывоза из очага имущества без предварительного обеззараживания и разрешения эпидемиологов; усиление медицинского контроля за питанием и водоснабжением; ограниченные движение по зараженной территории, общение между отдельными группами людей и другие мероприятия.
В зонах карантина и обсервации с самого начала их образования проводятся мероприятия по обеззараживанию (дезинфекция), дезинсекции и дератизации (уничтожение насекомых и грызунов).

5. Оцінити хімічну обстановку при аварії (розливі) сильнодіючої отруйної речовини на об'єкті.

На объекте разрушилась емкость с 75 т СДЯВ – аммиак.
Ступінь вертикальної стійкості повітря (інверсія)
Вітер дме в напрямку об'єкта зі швидкістю U = 3 м / с. Розмір об'єкта 3х2 км. Чисельність виробничого персоналу 1500 чоловік. Забезпеченість протигазами 90%. В період аварії виробничий персонал перебував в будівлі. Температура +20 ° С.
Визначити:
1) Глибину зони зараження.
2) Час випаровування сильнодіючої отруйної речовини.
3) Площа зони можливого зараження.
4) Можливі втрати виробничого персоналу з урахуванням забезпеченості протигазами:
а) легкого ступеня.
б) середнього та важкого ступеня.
в) зі смертельним результатом.
Накреслити схему зони хімічного зараження. Оцінити обстановку і зробити висновок.
З таблиць визначимо за даними додатка ступінь вертикальної стійкості повітря, при даних метеоумовах це інверсія. За таблицею визначаємо глибину поширення зараженого повітря (за умовою завдання місцевість закрита.):
Г = 3,4 км.
С учетом поправочного коэффициента на скорость ветра глубина распространенного воздуха равна Г1=3,4.0,45=1,53 км
Визначаємо ширину зони хімічного зараження:
Ш = 0,15.1,53 = 0,23 км.
Визначаємо площу зони хімічного зараження:
км
Зона возможного заражения Sв=8,82Ч10-3 ЧГ2Чφ =8,82Ч10-3 Ч1,532 Ч45°=0,929 км2
Час випаровування обчислюється за формулою: ;
Где h – толщина слоя (0,05), d – плотность СДЯВ (по умолчанию выбираем газ), К2 – физ-хим. коефіцієнт, К4 - коефіцієнт швидкості вітру, К7 - коефіцієнт температури повітря.


Можливі втрати робочих, населення і особового складу МНС в осередку хімічного ураження,%.
Умови перебування людей
Без протигазів
Забезпеченість людей протигазами,%
20
30
40
50
60
70
80
90
100
На відкритій місцевості
90-100
75
65
58
50
40
35
25
18
10
У найпростіших укриттях
50
40
35
30
27
22
18
14
9
4
Виходячи з таблиці можливі втрати 18% осіб персоналу, якщо вони не будуть виведені в укриття, і 9% - якщо будуть в укритті.
Втрати людей в осередку ураження:
Легкого ступеня - 25%
Середнього і важкого - 40%
Зі смертельним результатом - 35%.
Тобто з 1500 чол 270 чол постраждають, з них 67 чол легко, 108 чол - у середній і важкій стадії, 95 осіб - зі смертельним результатом.

6. Щороку в країнах світу внаслідок різних небезпек неприродною смертю гине n осіб (n - число нещасних випадків). Визначити ризик R загибелі людини за рік, якщо відомо N кількість проживаючих людей у ​​країні.

R = n / N
Варіанти
Вихідні параметри
№ 11
n / N
Ризик загибелі за рік, R
На виробництві
8200
21млн
3,9.10-4
У побуті
5420
13млн
4,17.10-4
Дорожньо-транспортні пригоди
5740
11,4млн
5,04.10-4
На ж / д транспорті
6520
14,2млн
4,59.10-4
На авіатранспорті
3760
7млн
5,37.10-4
На водному транспорті
7500
10млн
7,5.10-4
Стихійні лиха
11000
17400000
6,32.10-4
При пожежі
14000
18млн
7.78.10-4
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Безпека життєдіяльності та охорона праці | Реферат
124.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь
Розслідування та облік нещасних випадків професійних захворювань і аварій на підприємствах
Розслідування професійних захворювань
Порядок розслідування професійних захворювань
Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Розслідування та облік нещасних випадків професійних отруєнь і аварій на виробництві
Вплив хронічних захворювань на ціннісну сферу осіб похилого віку
Здоровий спосіб життя як основа профілактики хронічних захворювань школярів
Вплив хронічних соматичних захворювань на психічний розвиток підлітків особливості
© Усі права захищені
написати до нас