Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь

1. Розслідування та облік хронічних професійних захворювань і отруєнь.

Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві" (N 1112 від 25.08.2004 р.) Дата набуття чинності: 01.10.2004 р.

Відповідно до аналізованим документом затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

У свою чергу, визнані такими, що втратили чинність раніше діяли Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві та Перелік обставин (затверджені постановою Кабміну N 1094 від 21.08.2001 р.), а також кілька документів вносять до них зміни .

Новий Порядок визначає процедуру проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися:

- На підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності;

- У філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах вищеназваних підприємств, установ і організацій;

- У фізосіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

- З особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Норми коментованого Порядку поширюються на власників підприємств або уповноважених ними органів, а також осіб, в тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали трудовий договір або були фактично допущені до роботи в інтересах підприємства, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно.

Порядком розглядаються питання:

- Розслідування та обліку нещасних випадків;

- Спеціального розслідування нещасних випадків;

- Надання звітності та інформації про нещасні випадки, аналіз їх причин;

- Розслідування і обліку випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь;

- Складання та використання повідомлення про професійні захворювання та розслідуванні причин виникнення професійного захворювання;

- Розслідування причин професійних захворювань у непрацюючих пенсіонерів, а також у працівників, що змінили місце роботи та проживання;

- Реєстрації та обліку професійних захворювань;

- Розслідування та обліку аварій.

Також відзначимо, що коментованим постановою внесено зміни до Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (затверджений постановою Кабміну N 826 від 11.07.2001 р.).

Встановлено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, яка настала за обставин, в яких настає страховий випадок державного соціального страхування на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначений Кабміном. Отже, в даному випадку необхідно використовувати Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затверджений аналізованим постановою.

Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь

Всі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі фахівців лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ.

У разі необхідності до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до Порядку встановлення зв'язку захворювання з умовами роботи.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов роботи, яке складається відповідною установою (установою) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, який обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні.

Якщо на час складання санітарно-гігієнічної характеристики умов роботи потерпілий не підпадав під дію чинників виробничого середовища, які могли викликати професійне захворювання, враховується його попередня робота, пов'язана з дією несприятливих виробничих факторів,

У разі виникнення підозри на профзахворювання лікувально-профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами, перелік яких визначений Порядком встановлення зв'язку захворювання з умовами праці, на консультацію до головного спеціаліста з профпатології міста (області).

Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу головний спеціаліст з профпатології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ.

До цих установам направляються для встановлення діагнозу також хворі, які проходив обстеження в інших науково-дослідних інститутах медичного профілю, цю не увійшли до зазначеного переліку.

Зазначені спеціалізовані лікувально-профілактичні установи мають право проводити амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за направленням головного спеціаліста з профпатології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя відповідного профілю (штатного або позаштатного). Відповідальність за встановлення діагнозу щодо хронічного професійного захворювання покладається на керівників цих установ.

Забороняється направляти особи, яким встановлено діагноз, до інших лікувально-профілактичним установам для перегляду раніше встановленого діагнозу.

Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних установ, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, через кожні п'ять років переглядається та затверджується МОЗ.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання хворий направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ), рішення якого у разі незгоди хворого або роботодавця щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу оскаржується в судовому порядку.

Порядок повідомлення про професійні захворювання та розслідування причин, що призвели до їх виникнення

На будь-якого хворого клініками науково-дослідних інститутів, відділеннями професійних захворювань лікувально-профілактичних установ складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу залишкового повідомлення надсилається роботодавцю або керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби та лікувально-профілактичного закладу, які обслуговують це підприємство, відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду.

Роботодавець організовує розслідування кожного випадку виявлення професійного захворювання протягом десяти робочих днів з моменту отримання повідомлення.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться комісією у складі представників: відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби (голова комісії), лікувально-профілактичного закладу, підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники інших органів.

У розслідуванні причин професійних захворювань інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби.

Розслідування причин двох та більше випадків професійних захворювань у однієї особи проводиться у міру визначення цих захворювань за наявності повідомлення. В акті розслідування зазначається, раніше чи є у цієї особи було виявлено профзахворювання (найменування діагнозу) та рік його виявлення.

Роботодавець зобов'язаний подати комісії з розслідування дані лабораторних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію (технологічні регламенти, вимоги і нормативи з безпеки праці тощо), забезпечити комісію приміщенням, транспортними засобами та засобами зв'язку, організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів розслідування.

Комісія з розслідування зобов'язана:

скласти програму розслідування причин професійного захворювання;

розділити функції між членами комісії;

розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;

провести розслідування обставин та причин професійного захворювання;

скласти акт розслідування за формою П-4, в якому вказати заходи щодо запобігання розвиткові професійного захворювання, забезпечення нормалізації умов роботи, а також назвати осіб, які не виконали відповідні вимоги (правила, гігієнічні регламенти).

Комісія з розслідування проводить гігієнічну оцінку умов роботи працівника за матеріалами перш проведених атестацій робочих місць, результатів обстежень і досліджень, вивчає приписи державного нагляду за охороною праці, одержує письмові пояснення посадових осіб і працівників з питань, пов'язаних з розслідуванням професійного захворювання.

Акт розслідування причин професійного захворювання складається комісією з розслідування у шести примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається роботодавцем хворому, лікувально-профілактичного закладу, яке обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є хворий. Один примірник

акта надсилається відповідній установі (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби для аналізу та контролю за здійсненням заходів.

Перший примірник акта розслідування залишається на підприємстві та зберігається відповідно до пункту Положення.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення розслідування причин професійного захворювання розглянути його матеріали та видати наказ про заходи щодо запобігання професійним захворюванням, а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені порушення санітарних норм і правил, які призвели до виникнення професійного захворювання.

Про здійснення запропонованих комісією з розслідування заходів щодо запобігання професійним захворюванням роботодавець письмово інформує відповідну установу (установа) державної санітарно-епідеміологічної служби протягом терміну, зазначеного в акті.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного захворювання роботодавець направляє потерпілого на МСЕК для розгляду питання подальшого його працездатності.

Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування професійних захворювань, їх документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи (установи) державної санітарно-епідеміологічної служби, Фонд, профспілки та уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.

Розслідування випадків професійних захворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства

Розслідування випадків професійних захворювань у працівників, направлених на роботу за межі підприємства, проводиться комісією з розслідування під головуванням представника відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює державний санітарний нагляд на підприємстві, де виявлено професійне захворювання.

Підприємство, де виявлено професійне захворювання, повинне повідомити про це підприємство, працівника якого є постраждалий, та робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

У роботі комісії з розслідування такого випадку обов'язково бере участь представник підприємства, працівником якого є потерпілий, робочого органу виконавчої дирекції Фонду та профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Реєстрація та облік професійних захворювань у працівників, які направлені на роботу за межі підприємства, здійснюється підприємством за місцем основної роботи потерпілого, відповідним робочим органом виконавчої дирекції Фонду та відповідною установою (установою) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка здійснює державний нагляд на цьому підприємстві.

Розслідування випадків професійних захворювань у непрацюючих пенсіонерів, а також у працівників, які змінила місце роботи і проживання

Виявлення професійних захворювань у осіб, які працювали за межами України на підприємствах колишнього СРСР, проводиться відповідно до пунктів 59-63 цього Положення на підставі нотаріально завіреної копії трудової книжки.

У разі виявлення професійного захворювання у непрацюючих пенсіонерів, які працювали на території України, розслідування проводиться згідно з пунктом Положення на підприємстві, причетному до виникнення професійного захворювання.

Підтверджені випадки професійних захворювань у працівників, які змінила місце роботи, або у непрацюючих пенсіонерів підлягають реєстрації та обліку на підприємстві, де були умови для розвитку професійного захворювання, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та у відповідній установі (закладі) державної санітарно-епідеміологічної служби , яка здійснює державний нагляд на цьому підприємстві.

Порядок реєстрації та обліку випадків професійних захворювань

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань ведеться в спеціальному журналі;

на підприємстві, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду та в установах (закладах) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні захворювання та актах їх розслідування;

в лікувально-профілактичних установах на підставі медичної картки амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, лікарського висновку про діагноз,

встановлений під час обстеження в стаціонарі, а також повідомлення про професійне захворювання.

До цього журналу також вносяться дані щодо працездатності кожного працівника, в якого виявлено професійне захворювання.

У разі виявлення у працівника кількох професійних захворювань потерпілий реєструється в журналі один раз із зазначенням усіх його діагнозів.

Професійні захворювання, виявлені в осіб, які приїхало на постійне проживання в Україні з інших країн, реєструються у лікувально-профілактичних установах та відповідній установі (закладі) державної санітарно-епідеміологічної служби, у відповідному робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцем проживання потерпілого в Україні, а розслідування причин цих професійних захворювань проводиться в порядку, передбаченому міжнародними договорами України.

Закладу (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби на підставі актів розслідування випадків професійних захворювань складають карти обліку професійних захворювань за формою П-5. Ці карти і записи на магнітних носіях зберігаються у відповідній установі (закладі) державної санітарно-епідеміологічної служби та в МОЗ протягом 45 років.

Порядок збирання та передачі інформації для автоматизованої системи обліку і аналізу професійних захворювань визначається МОЗ.

Карти обліку професійних захворювань або дискети з даними цих карт щороку до 1 лютого і 1 серпня надсилаються МОЗ.

Форми державної статистичної звітності щодо професійних захворювань затверджуються МОЗ.

2. Дати характеристику, вплив на життя і здоров'я людини, та шляхи зменшення впливу: психофізіологічні небезпечні та шкідливі фактори - сонливість.

Ми все більше втягуємося в життя, яка насичена справами і не дає нам можливості відпочити. Іноді справа заходить так далеко, що ми змушені жертвувати своїм сном. Не дивно, що у багатьох людей закриваються очі від втоми, і вони починають клювати носом в самий невідповідний час!

Порушення сну в такій же мірі викликає сонливість, як і брак повноцінного сну. Наш природний цикл сну і неспання може порушуватися з різних причин, наприклад через зміни часових поясів, роботи в нічну зміну, відсутність певного часу нічного сну, вечірок. Часто люди намагаються займатися чим-небудь, коли їхній мозок і тіло перебувають в стані сну.

Сонливість відображає не тільки кількість і час сну. Вона є показником його якості. У мільйонів людей, особливо хропуть уві сні, можуть відзначатися розлади, загрожують життю. Ці розлади називаються обструктивним апное. Вони характеризуються періодичної зупинкою дихання на 30 - 60 секунд і навіть довше через закупорку верхніх дихальних шляхів. У цей час мозок через нестачу кисню викликає рефлекторний хропіння і заковтування повітря, чому відбувається пробудження людини і відновлення нормального дихання.

Такі ситуації можуть виникати сотні разів протягом ночі. Вони позбавляють людину можливості поспати в своє задоволення і відновити свої сили. У людей, які страждають на хронічний апное - також збільшується ризик підвищення кров'яного тиску, серцевих захворювань та інсультів. За припущенням фахівців, сонливість внаслідок нападів апное є причиною сотень нещасних випадків на виробництві та дорожніх пригод щорічно.

Однак сонливість виникає не тільки у зв'язку з порушеннями сну. Дійсно, деякі вірусні захворювання, алергії або інші розлади можуть порушувати сон, залишаючи після себе млявість і позіхання, повторювану більше 40 разів. Найбільш частими захворюваннями такого роду є грип і звичайна застуда. Для боротьби з цими недугами використовуються різні препарати, особливо антигістамінні. Вони дозволяють виграти боротьбу з сонливістю. Багато препаратів викликають сонливість в результаті свого побічної дії.

Вживання алкоголю, звичайно, може призводити до відчуття млявості. Таким же чином може діяти скорочення кофеїну на людей, які звикли до його вживання.

Крім того. зустрічається ще відносно рідкісне неврологічне захворювання, зване нарколепсією. Воно проявляється різко вираженою сонливістю і нездоланними повторюваними нападами сну.

У Санкт-Петербурзі діє громадський комітет, який бореться проти регулярного переведення стрілок годинника на "зимовий" і "літній" час. Кожен рік аварії, пов'язані з недостатнім сном, обходяться США приблизно в 56 мільярдів доларів. Вони є причиною 25 тисяч смертей і понад дві з половиною мільйонів травм.

Трудова етика, прийнята в наш час, свідчить, що багато сплять в основному лежні та Іванки-дурники, а ділові люди в цей час зайняті бізнесом. Але біологічний природний цикл руйнує щорічний перехід на "зимовий" і "літній" час, стверджують багато вчених. Хоча як відомо, населення запевняють у тому, що цей процес абсолютно нешкідливий. Група фахівців із Санкт-Петербурга прийшла до висновку: сезонний час не принесло мешканцям міста нічого, крім шкоди. Передбачається, що настане час, коли людина, яка веде машину чи прийшов на роботу в сонному стані, буде вважатися небезпечним або навіть звинувачуватися у порушенні трудової дисципліни. Короткий сон робить настільки помітний негативний ефект на населення, що, можливо, ми балансуємо на краю глобальної проблеми.

Лікування

Подбайте про кількість сну. Швидше за все, щоб покінчити з млявістю, вам потрібно побільше спати. Скільки годин може бути достатньо для гарного сну? Це залежить від конкретної людини. Для більшості з нас потрібно вісім чи більше годин. Ми схильні недооцінювати важливість сну і дозволяти собі не висипатися. При такому способі життя спостерігається кумулятивний ефект - утворюється дефіцит сну. Організм накопичує ті години, які ми йому не компенсуємо. Якщо ви позбавляєте себе повноцінного сну, для погашення боргу ви повинні кожну ніч змушувати себе полежати додатково зайву годину із закритими очима. Якщо ви визначили для себе оптимальну кількість часу, відведеного на сон, то дотримуйтеся цього правила кожну ніч і лягайте спати в один і той же час. У залежності від величини вашої заборгованості вам буде потрібно день або два на відновлення рівноваги.

Спробуйте подрімати вдень. Короткий денний сон - чудовий засіб компенсувати нічний недосипання і підбадьоритися, якщо на вас навалюється сонливість. Для цього достатньо 45 хвилин. Денний сон особливо корисний людям, страждаючим нарколепсією.

Спробуйте кави. Кофеїн є потужним стимулятором і може принести користь. Однієї або двох чашок кави вранці і однієї чашки в обід буде достатньо на весь день. У більшій кількості кофеїн може викликати занепад сил у другій половині дня. Це ще гірше, ніж сонливість, з якою ви збираєтеся боротися.

Намагайтеся вести себе активно. Якщо ви зайняті чимось одноманітним, наприклад, їздою в автомобілі або читанням, то у вас може виникати стан підвищеної сонливості. Навпаки, ніхто ще не заснув під час гри в теніс. Продовжуйте займатися активно чим-небудь - ходіть, розмовляйте, щоб придушити бажання заснути.

Бувайте більше на світлі. Яскраве сонячне світло, прогулянки в гарну погоду, як показують дослідження останніх років, усувають сонливість. Світло робить стимулюючу дію на центральну нервову систему, заводить ваші біологічні годинники і пригнічує утворення мелатоніну - гормону, який, як вважають, викликає сонливість.

Спробуйте викликати у себе гострі відчуття. Гарячий душ, прохолодний вітер, гучна рок-музика, фізичний контакт і будь-які подразники органів почуттів здатні активізувати людини і підвищити рівень його неспання.

Перегляньте прийняті вами ліки. Складіть перелік препаратів, які ви приймаєте за призначенням лікаря і без нього і покажіть його своєму лікарю. Може бути, він замінить деякі з них, щоб вони не викликали у вас сонливості.

3. Небезпечні і шкідливі фактори при надзвичайних ситуаціях.

У процесі життєдіяльності людина знаходиться в життєвому середовищі, елементами якої є різні чинники. Життєве середовище характеризується природними чинниками (показники атмосфери, гідросфери, літосфери, космосу), а також факторами пов'язаними з трудовою і побутовою діяльністю людини (напруга живлення електроустановок і т.д.). Організм людини пристосовується (адаптується) до певного зміни величини шкідливого чинника. Якщо чисельні значення факторів виходять за сприятливі для людини межі (більше або менше), то виникає небезпека для людини.

Небезпека - це наявність факторів, які за своєю величиною загрожують здоров'ю та життю людини.

Будь-які чинники життєвого середовища - природні (пов'язані з атмосферою, гідросферою, літосферою і космосом), а також антропогенні (обумовлені діяльністю людини) можу змінюватися в дуже широких межах і мати значення, смертельні для людини. Наприклад, рівень повені, величина радіоактивних випромінювань, загазованість і т.д., можуть мати значення, що порушують здоров'я або викликають загибель людини. Тому в процесі життєдіяльності завжди існують потенційні небезпеки (аксіома про потенційну небезпеку).

Умовно фактори, що впливають на здоров'я і життя людини, поділяють на небезпечні та шкідливі.

Небезпечним вважається фактор, вплив якого на людину призводить до травми. Шкідливим вважається фактор, вплив якого на людину призводить до захворювання. Захворювання, що виникло під дією шкідливих виробничих факторів, називається професійним захворюванням. Список таких захворювань затверджений міністерством охорони здоров'я (виброболезнь отруєння і т.д.).

Небезпечні і шкідливі фактори поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Фізичні - характеризуються фізичними показниками (швидкість руху, тиск, запиленість повітря, рівень енергії випромінювання і т.д.).

Хімічні - пов'язані з хімічною взаємодією в органах людини, викликають Загальнотоксичні, дратівливі, канцерогенні та інші дії.

Біологічні - пов'язані з дією на людину мікроорганізмів, вірусів, глистів та ін живих організмів.

Психофізіологічні - це фактори, що викликають фізичні і нервово-психічні перевантаження людини.

Небезпечні і шкідливі фактори за походженням класифікуються на:

Природні - їх виникнення пов'язане з природними явищами і обумовлено процесами, що відбуваються в атмосфері, гідросфері, літосфері, космосі.

Антропогенні - пов'язані з діяльністю людини і можуть бути:

- Виробничими, пов'язаними з виробничою діяльністю людини;

- Побутовими - виникають у побуті.

Існують різні визначення поняття «надзвичайна ситуація». Найбільш часто надзвичайну ситуацію визначають як порушення нормального життя і діяльності людей на об'єкті або певної території (акваторії) спричинене аварією, катастрофою, стихійним або екологічним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією], а також військовими діями і що призвело чи що може призвести до людських і матеріальних втрат. Надзвичайна ситуація може бути також визначена як зовні несподівана, раптово виникає обстановка, що характеризується невизначеністю, стресовим станом населення, значних соціально-екологічних і економічним збитком, передусім, людськими жертвами, і внаслідок цього необхідністю швидкого реагування (прийняття рішень), великими людськими, матеріальними і тимчасовими витратами на проведення евакуаційно-рятувальних робіт, скорочення масштабів та ліквідацію різноманітних негативних наслідків (руйнувань, пожеж і т.д.) - Американські дослідники визначають надзвичайну ситуацію як несподівану, непередбачену обстановку, що вимагає негайних дій.

Для того щоб визначити, чи відноситься дана ситуація до надзвичайної, розроблено ряд критеріїв, які мають властивість системності, тобто тільки наявність одночасно всій їх сукупності дозволяє кваліфікувати ситуацію як надзвичайну. Відсутність хоча б одного критерію вже не дозволяє цього зробити.

Американські дослідники вказують, що промислові аварії перетворюються на надзвичайні ситуації в тому випадку, якщо викликані ними наступні негативні події загрожують існуванню соціальної структури суспільства. У зв'язку з цим особливий інтерес представляє розгляд «специфічного», або мультиплікативного, критерію. Цей критерій виділяє одну з головних характерних рис надзвичайних ситуацій: многопорядковость і різноманітність наслідків - соціальних, політичних, екологічних, економічних, психологічних.

Візьмемо за приклад аварію на Чорнобильській АЕС. У результаті аварії загинули десятки і були госпіталізовані сотні людей. Довелося евакуювати сотні тисяч громадян і витратити на ліквідацію наслідків аварії значні кошти (у перші чотири роки поле аварії було витрачено 10,5 млрд. руб.). Деякі з відповідних науково-технічних програм, пов'язаних з розвитком ядерної енергетики, були загальмовані або взагалі скасовані (щодо реакторів РБМК-1000). Були розроблені нові підходи до розміщення АЕС, а також до підготовки кадрів для їх обслуговування. Перераховані заходи вимагали від держави значно збільшити витрату фінансових і матеріальних ресурсів на ці цілі.

Наявність всієї сукупності параметрів, якісно описують критерії, не є необхідним для визначення ситуації як екстремальною. В тій чи іншій конкретній обстановці деякі з них можуть бути відсутні. Наприклад, у разі катастрофічного забруднення навколишнього середовища токсичними речовинами (пестицидами, важкими металами та ін), параметр 7 (дестабілізація психофізіологічної стійкості в посткризовий період) може бути відсутнім.

Розглянемо основні наслідки надзвичайних ситуацій. За останні 20 років від них на Землі постраждало більше 1 млрд. чоловік, у тому числі понад 5 млн. загинуло або було поранено, а нанесений матеріальний збиток обчислюється трильйонами доларів. За вказаний період з екологічних причин покинули рідні місця і стали біженцями мільйони людей. В даний час у світі число таких біженців перевищує 10 млн. чоловік, тоді як число традиційних біженців (жертв збройних конфліктів і регіональних воєн) - більше 13 млн. чоловік.

Дуже важкі наслідки стихійних лих, якими називають небезпечні природні явища або процеси, що носять надзвичайний характер і приводять до порушення повсякденного укладу життя значних груп населення, людських жертв, а також знищення матеріальних цінностей. До стихійних лих відносяться повені, землетруси, посухи, вулканічна діяльність, масові лісові пожежі, сильні стійкі морози і ін Найбільшої шкоди приносять повені (40% загального шкоди), урагани (20%), землетруси та посухи (по 15%). Інші 10% загального утрати припадають на інші види стихійних лих.

За останні 20 років від стихійних лих у світі постраждало в цілому більше 800 млн. чоловік (понад 40 млн. осіб на рік), загинуло близько 140 тис. чоловік, а щорічний матеріальний збиток від стихійних лих за цей період склав не менше 100 млрд . дол

Велику небезпеку становлять техногенні (технологічні) катастрофи, які виникають внаслідок порушення технологічного процесу або раптового виходу з ладу машин, механізмів та технічних пристроїв під час їх експлуатації. До техногенних катастроф відносяться різні аварії на промислових і енергетичних об'єктах, а також на транспорті, розтікання по поверхні грунту і води токсичних рідин і нафтопродуктів та ін

Серед найбільш небезпечних техногенних (технологічних) катастроф слід вказати аварії на енергетичних об'єктах, перш за все на АЕС; далі йдуть хімічні підприємства, що випускають пестициди, гербіциди, мінеральні добрива, пластмаси; транспортні аварії (при перевезенні небезпечних вантажів); нафтові розливи при прориві трубопроводів і ін Особливе місце в цьому ряду займає руйнування гребель. За своїми наслідками вони можуть бути більш небезпечними, ніж аварії на АЕС. Слід, однак, підкреслити, що радіаційні та хімічні вражаючі фактори, що виникають при аваріях на АЕС і хімічних підприємствах, мають довгостроковим і, що особливо небезпечно, прихованим (латентним) впливом на організм людини, а також негативно впливають на здоров'я майбутніх поколінь.

Класифікація надзвичайних ситуацій

Існують різні класифікації надзвичайних ситуацій. Найбільш часто за підставу класифікації вибирають характер виникнення (генезис) надзвичайної ситуації. Дуже часто надзвичайні ситуації характеризуються щодо їх навмисності. При такому підході вся сукупність розглянутих ситуацій розпадається на два великих типи: навмисні і ненавмисні надзвичайні ситуації. Походження надзвичайної ситуації може також розглядатися відносно її природності. При цьому підході всі надзвичайні ситуації поділяються на три типи: штучного походження, або антропогенні (включаючи техногенні), природного (природні) і змішаного походження, або природно-антропогенні. У підставу їх класифікації покладені такі ознаки, як замір і природність.

При класифікації за ознакою «навмисність» вся сукупність розглянутих ситуацій розпадається на два великих типи: навмисні і ненавмисні надзвичайні ситуації. У перший з названих типів входять соціально-політичні конфлікти, а в останній - три класи надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, техногенні (технологічні) катастрофи і «комбіновані» надзвичайні ситуації).

Якщо за основу класифікації береться ознака «природність», то техногенні катастрофи включають в себе соціально-політичні конфлікти і техногенні катастрофи, другий тип (природні надзвичайні ситуації) включає стихійні лиха і, нарешті, останній - клас надзвичайних ситуацій «комбінованого» виникнення.

Важлива характеристика надзвичайних ситуацій - темпи їх формування (розвитку). За тривалістю (від безпосередньої причини виникнення надзвичайної ситуації до її кульмінаційної точки) всі ситуації можна розділити на «вибухові» і «плавні». Тривалість розвитку надзвичайних ситуацій першого типу становить від кількох секунд до декількох годин. Прикладом таких екстремальних ситуацій можуть служити стихійні лиха і деякі види техногенних катастроф (аварії на великих АЕС, ТЕС, газо-і нафтопроводи, а також на хімічних підприємствах).

Тривалість розвитку надзвичайних ситуацій другого типу може обчислюватися декількома десятиліттями. Така ситуація виникла у 1978 р. в районі каналу Лав (м. Ніагара-Фолі, США). З 1942 по 1953 рр.. філія відомої нафтохімічної корпорації «Оксідентал Петролеум» виробляв поховання небезпечних відходів, що містять діоксин і ще приблизно 200 отруйних речовин. Через чверть століття вони просочилися на поверхню, потрапили у водопровідну мережу і створили серйозну загрозу здоров'ю і життю населення. 1 серпня 1978 президент США Д. Картер оголосив «національну надзвичайну ситуацію» - населення міста було евакуйоване.

За масштабом поширення надзвичайні ситуації класифікують на локальні (об'єктні), місцеві, регіональні, національні і глобальні. У поняття масштабу розповсюдження входять не тільки розміри території, на якій виникла надзвичайна ситуація, а й її непрямі наслідки (порушення зв'язку, систем водопостачання і водовідведення, необхідність ремонту або розбирання пошкоджених будівель і споруд та ін), а також тяжкість цих наслідків, яку оцінюють по витраті сил і ресурсів, залучених для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Локальні надзвичайні ситуації виникають на окремих об'єктах народного господарства (підприємствах, промислових очисних спорудах, складах і сховищах та ін.) Наслідки надзвичайних ситуацій на цих об'єктах усуваються власними силами і за рахунок своїх ресурсів.

До місцевих надзвичайних ситуацій відносять такі, які виникли в населеному пункті, місті, в одному або декількох районах, а також у межах області. Усунення їх наслідків проводиться із залученням ресурсів області.

Регіональні надзвичайні ситуації займають територію кількох областей або економічного району; національні - охоплюють територію кількох економічних районів, але не виходять за межі держави; глобальні надзвичайні ситуації поширюються і на інші держави. Відповідно усунення перерахованих наслідків здійснюється за рахунок суб'єктів Російської Федерації, держави в цілому або міжнародного співтовариства (при глобальних надзвичайних ситуаціях).

Локальна надзвичайна ситуація при відомих умовах цілком може перерости в регіональну, національну чи глобальну. При цьому важливо встановити конкретний тип критерію або параметр, за яким виникла обстановка відноситься до того чи іншого типу надзвичайної ситуації.

В якості прикладів розглянемо дві найбільші техногенні катастрофи за всю світову історію розвитку енергетики та промисловості.

Найбільша ядерна аварія сталася 26 квітня 1986 р. в Чорнобилі на Україну. У результаті послідовних помилок, допущених операторами ядерного реактора, в ньому почав накопичуватися водяний пар. Він реагував з перебувають в реакторі гарячим цирконієм і утворювався водень. Тиск водню в активній зоні реактора наростало, що призвело в кінцевому підсумку до руйнування верхньої частини реактора. При зіткненні з повітрям газоподібна суміш вибухнула, і від виниклого полум'я загорівся графітовий сповільнювач. Цей сповільнювач продовжував горіти кілька днів. Радіоактивні речовини, що знаходяться в реакторі, потрапили в атмосферу і утворили радіоактивна хмара. Розміри цієї хмари становили 30 км в ширину і приблизно 100 км в довжину. Поширившись потім на велику відстань, це хмара викликало радіоактивне зараження місцевості. Зона істотного забруднення місцевості (з рівнем забруднення понад 5 мр / год) склала близько 3000 км2. Кілька десятків людей загинули в результаті аварії. Відзначено також численні випадки захворювання променевою хворобою. Понад 100 000 чоловік, які проживали в радіусі 30 км від реактора, довелося евакуювати незабаром після аварії.

Найбільша хімічна аварія сталася на заводі з виготовлення пестицидів в м. Бхопале (Індія) 2 грудня 1984 р. цей завод - дочірнє підприємство американської фірми «Юніон Карбайд» - виробляв пестицид севин (C10H7OOCNHCH3). При його виробництві використовувалося проміжне отруйна з'єднання (напівпродукт) - метілізоціанат.

У результаті технічної несправності (поломки запобіжного клапана) одного з резервуарів, в якому зберігався метілізоціанат, його отруйні пари потрапили в атмосферу. За оцінками, у повітря потрапило приблизно 3 т газу, від впливу якого більше 2500 чоловік загинули, а загальне число уражених отруйною речовиною, яким була надана медична допомога, досягла 90 000.

Ці техногенні катастрофи в Бхопале і Чорнобилі за техніко-економічним критерієм можна віднести до локальної надзвичайної ситуації, з економічного - до національної, а за соціально-політичному, маючи на увазі міжнародний резонанс, а також з соціально-екологічному (найбільші катастрофи за всю світову історію індустрії та енергетики) - до глобальної надзвичайної ситуації.

Використовується термін катастрофічної екологічної обстановки в регіоні, під яким розуміють вищу ступінь екологічного неблагополуччя в будь-якому регіоні країни. Регіон, в якому склалася катастрофічна екологічна ситуація, відповідно до вказаного Закону носить назву зони екологічного лиха. Зони екологічного лиха - це ділянки території, де в результаті господарської чи іншої діяльності відбуваються стійкі негативні зміни в навколишньому природному середовищі, що загрожують здоров'ю населення, стану природних екологічних систем, генетичних фондів рослин і тварин. У зоні екологічного лиха навколишнє природне середовище зазнає глибокі незворотні зміни, спостерігається істотне погіршення здоров'я населення, збільшується загальна і дитяча смертність.

Причини і стадії техногенних катастроф

Виникнення будь-якій надзвичайній ситуації, у тому числі і техногенної катастрофи, викликається поєднанням дій об'єктивних і суб'єктивних чинників, що створюють причинний ряд подій. Безпосередніми причинами техногенних катастроф можуть бути зовнішні по відношенню до інженерної системі впливу (стихійні лиха, військово-диверсійні акції і т.д.), умови та обставини, пов'язані безпосередньо з даною системою, у тому числі технічні несправності, а також людські помилки. Останнім, згідно зі статистикою і думку фахівців, належить головна роль у виникненні техногенних катастроф. За оцінкою експертів, людські помилки зумовлюють 45% екстремальних ситуацій на АЕС, 60% авіакатастроф і 80% катастроф на морі.

Процес розвитку надзвичайних ситуацій (у тому числі і техногенних катастроф) доцільно розділити на три стадії: зародження, кульмінаційну і загасання. Прийнято вважати, що у всіх типах екстремальної ситуації розглянуті стадії присутні завжди. В іншому випадку відповідно до прийнятого визначенням і критеріями ситуацію не можна кваліфікувати як надзвичайну.

На першій стадії розвитку надзвичайної ситуації складаються умови передумови майбутньої техногенної катастрофи: накопичуються численні технічні несправності; спостерігаються збої в роботі устаткування; персонал, що обслуговує його, допускає помилки; відбуваються не виходять за межі об'єкта некатастрофічного (локальні) аварії, тобто наростає технічний ризик. Тривалість цієї стадії оцінити важко. Для «вибухових» надзвичайних ситуацій (катастрофи в Бхопале і Чорнобилі) ці стадії можуть вимірюватися цілодобово або навіть місяцями. У «плавних» техногенних катастроф (наприклад, екстремальна ситуація в районі озера Лав у США) тривалість зазначеної стадії вимірюється роками або десятиліттями.

Кульмінаційна стадія техногенної катастрофи починається з викиду речовини або енергії в навколишнє середовище (виникнення пожежі, вибуху, викид в атмосферу отруйних речовин, руйнування греблі) і закінчується перекриттям (обмеженням) джерела небезпеки. У разі Чорнобильської аварії тривалість кульмінаційної стадії становила 15 днів (з 26 квітня по 10 травня 1986 р.).

Стадія загасання технологічної катастрофи хронологічно охоплює період від перекриття (обмеження) джерела небезпеки - локалізації надзвичайної ситуації до повної ліквідації її прямих і непрямих наслідків. Тривалість цієї стадії вимірюється роками і багатьма десятиліттями.

Особливо важкі і тривалі медичні наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Першим медичним подією після цієї аварії була гостра променева хвороба. З 134 хворих в перші 3 місяці після аварії померли 28 осіб, тоді як за 40 років до аварії в колишньому СРСР було зареєстровано близько 500 випадків гострої променевої хвороби з летальним результатом всього в 43 випадках.

Другим драматичним наслідком аварії стало різке збільшення раку щитовидної залози у дітей, зареєстроване в деяких областях Білорусії та Україні, а також в Брянській області Росії. Максимальна кількість хворих виявлено в районах найбільшого забруднення радіонуклідами.

У дні аварії в навколишнє середовище були викинуті радіонукліди із загальною активністю близько 50 млн. кюрі. У грунт потрапили в основному цезій-137 з періодом напіврозпаду 30 років, стронцій-90 - 28 років, плутоній-239 - 24 065 років і плутоній-241 - 14 років. Ізотоп плутоній-241 за активністю перевищує плутоній-239. Плутоній-241 в результаті радіоактивних перетворень перетвориться в амерцій-241 (альфа-випромінювач), період напіврозпаду якого становить 485 років. Останній ізотоп перетворюється на нептуній-239, який є альфа-випромінювачем з періодом напіврозпаду 2140000 років (практично вічний альфа-випромінювач). Внаслідок цього через 20 років після Чорнобильської катастрофи (до 2006 р.) кількість альфа-випромінювачів у грунті збільшиться вдвічі. Після цього рівень радіації буде підвищуватися ще протягом 40 років, залишаючись потім вже постійним на тисячоліття. При попаданні в організм людини або тварин зазначених вище радіоактивних ізотопів відбувається внутрішнє опромінення тканин, що підвищує ризик появи і розвитку злоякісних пухлин. За сучасними оцінками, за 50 років Чорнобиль додасть до 15 тис. смертей від онкологічних захворювань.

Вельми тривала стадія згасання при катастрофах на хімічних підприємствах, що доводить приклад Бхопала, де люди продовжують вмирати до цих пір, а також при забрудненні навколишнього середовища токсичними речовинами.

4. Характеристика осередку бактеріологічного зараження.

Основу вражаючої дії бактеріологічної зброї становлять хвороботворні мікроорганізми - бактерії, віруси, рикетсії, грибки і бактеріальні отрути (токсини). Як бактеріальні засоби можуть бути використані збудники різних інфекційних захворювань: чуми, сибірської виразки, бруцельозу, сапу, туляремії, холери, жовтого й іншого видів лихоманки, весняно-літнього енцефаліту, висипного і черевного тифу, грипу, малярії, дизентерії, натуральної віспи і іншими. Крім того, може бути застосований ботулінічний токсин, що викликає важкі отруєння організму людини. Небезпечними захворюваннями рослин є фітофтороз картоплі, іржа злакових культур та ін

Бурхливий розвиток молекулярної генетики, розшифровка в 2000 р. геному людини зумовлює можливості створення принципово нових типів бактеріологічної зброї. За допомогою генної інженерії можна отримати сильнодіючі токсини і, включаючи генетичний матеріал з токсичними властивостями в вірулентні бактерії або віруси людини, можна отримати бактеріологічні засоби, здатні викликати важкі епідемії.

Біологічні (бактеріологічні) засоби застосовуються у вигляді біологічних рецептур - сумішей біологічного агента і спеціальних препаратів, що забезпечують сприятливі умови біологічному (бактеріологічному) агенту в умовах зберігання та застосування.

Можливі способи застосування біологічної (бактеріологічної) зброї:

аерозольний спосіб - зараження приземного шару повітря частинками аерозолю шляхом розпилення біологічних (бактеріологічних) рецептур;

трансмісивний спосіб - розсіювання штучно заражених кровосисних переносників захворювання - кліщів, бліх, комарів тощо;

диверсійний спосіб - навмисне приховане зараження біологічними (бактеріологічними) засобами замкнутих просторів повітря, води, а також продовольства в заздалегідь вибраних районах.

Зараження людей і тварин відбувається в результаті вдихання зараженого повітря, влучення мікробів і токсинів на слизову оболонку й ушкоджену шкіру, вживання в їжу заражених продуктів і води, укусів заражених комах і кліщів, зіткнення з зараженим предметом, поранення осколком боєприпасів, споряджених бактеріальними засобами, а також у результаті безпосереднього спілкування з хворими людьми (тваринами). Ряд захворювань швидко передається від хворих людей до здорових і викликає епідемії (чуми, холери, тифу, грипу та ін.)

До основних засобів захисту населення від бактеріологічної зброї відносяться: вакциносивороткові препарати, антибіотики, сульфаніламідні й інші лікарські речовини, використовувані для спеціальної й екстреної профілактики інфекційних хвороб, засобу індивідуального і колективного захисту, хімічні речовини, застосовувані для знешкодження.

При виявленні ознак застосування бактеріологічної зброї негайно надягають протигази (респіратори, маски), а також засоби захисту шкіри і повідомляють про бактеріологічне зараження.

У результаті застосування біологічної (бактеріологічної) зброї утворюються зони і вогнища біологічного (бактеріологічного) ураження.

Зона біологічного (бактеріологічного) зараження - це район місцевості і повітряного простору, заражений біологічними (бактеріологічними) збудниками захворювання.

Осередком біологічного (бактеріологічного) ураження називається територія, на якій у результаті впливу біологічного (бактеріологічного) зброї противника відбулися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Осередок може утворитися як в зоні зараження, так і за її межами за рахунок переміщення заражених людей і тварин. Його межі визначають на основі даних бактеріологічної розвідки, лабораторних досліджень проб з об'єктів зовнішнього середовища, а також виявленням хворих і шляхів поширення виниклих інфекційних захворювань. Навколо вогнища встановлюють збройну охорону, забороняють в'їзд і виїзд, а також вивіз майна.

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань встановлюється карантин або обсервація.

Обсервація - спеціально організоване медичне спостереження за населенням у вогнищі бактеріологічної поразки, що включає ряд заходів, спрямованих на своєчасне виявлення й ізоляцію з метою попередження поширення епідемічних захворювань. Одночасно за допомогою антибіотиків проводять екстрену профілактику можливих захворювань, роблять необхідні щеплення, ведуть спостереження за строгим виконанням правил особистої та суспільної гігієни, особливо в харчоблоках і місцях загального користування. Продовольство і воду використовують тільки після їхнього надійного знезаражування.

Термін обсервації визначається тривалістю максимального інкубаційного періоду для даного захворювання й обчислюється з моменту ізоляції останнього хворого і закінчення дезінфекції у вогнищі поразки.

У випадку застосування збудників особливо небезпечних інфекцій - чуми, холери, натуральної віспи - встановлюється карантин.

Карантин - це система найбільш суворих ізоляційно-обмежувальних заходів, що проводяться для попередження поширення інфекційних захворювань з вогнища ураження і для ліквідації самого вогнища.

Карантин вводиться при безспірному встановленні факту застосування противником бактеріальних засобів і головним чином у тих випадках, коли застосовані збудники хвороб відносяться до особливо небезпечних.

На зовнішніх межах зони карантину встановлюється озброєна
охорона, організується комендантська служба і патрулювання,

регулюється рух. На об'єктах, де встановлено карантин, організується внутрішня комендантська служба. Забороняється вихід людей, виведення тварин і вивіз майна. Вхід (в'їзд) може бути вирішене лише спеціальним формуванням ДО і медичному персоналу для надання допомоги по ліквідації наслідків застосування бактеріальних засобів.

Об'єкти, що опинилися зоні карантину і що продовжують свою виробничу діяльність, переходять на особливий режим роботи зі суворим
виконанням протиепідемічних вимог. Робочі зміни розбиваються на окремі групи (можливо менші по складу), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників і службовців організується за групами у спеціально відведених для цього приміщеннях. У зоні карантину припиняється робота всіх навчальних закладів, видовищних закладів, ринків і базарів.

У тому випадку, коли встановлений вид збудника не відноситься до групи особливо небезпечних інфекційних хвороб і немає загрози масових захворювань, введений карантин замінюється обсервацією.

Режимні заходи в зоні обсервації на відміну від карантину включають: максимальне обмеження в'їзду і виїзду, а також вивезення з осередку майна без попереднього знезараження і дозволу епідеміологів; посилення медичного контролю за харчуванням і водопостачанням; обмежені рух по зараженій території, спілкування між окремими групами людей і інші заходи.

У зонах карантину і обсервації з самого початку їх утворення проводяться заходи зі знезараження (дезінфекція), дезінсекції та дератизації (знищення комах і гризунів).

5. Оцінити хімічну обстановку при аварії (розливі) сильнодіючої отруйної речовини на об'єкті.

На об'єкті зруйнувалася ємність з 75 т СДОР - аміак.

Ступінь вертикальної стійкості повітря (інверсія)