Дозволи по-новому
Поточний рік видався врожайним щодо актів законодавства, і початок цьому поклав новий Указ Президента Республіки Білорусь. Зміни у валютному законодавстві, які пішли слідом за вступом в силу Указу Президента Республіки Білорусь від 19.02.2009 № 104 «Про внесення змін і доповнень до Указу Президента Республіки Білорусь від 27 березня 2008 р. № 178» (далі - Указ № 104), торкнулися не тільки порядку здійснення розрахунків по зовнішньоторговельних операціях, реєстрації даних операцій та інших норм, пов'язаних з розрахунками по експортних і імпортних операціях, але і процедурних питань, які тісно пов'язані із зовнішньоторговельними операціями, здійснюваними в дозвільному порядку.
Перш за все, це питання, що стосуються видачі дозволів на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій.
Пунктом 1.5 Указу Президента Республіки Білорусь від 27.03.2008 № 178 «Про порядок проведення та контролю зовнішньоторговельних операцій» (далі - Указ № 178) передбачено, що терміни завершення зовнішньоторговельних операцій, встановлені відповідно до п. 1.4 Указу № 178, можуть бути продовжені (без справляння плати) з об'єктивних причин, підтверджених відповідними документами, за заявою резидента Національним банком (його головними управліннями по областях) у встановленому ним порядку.
Пунктом 1.16.1 Указу встановлено, що резиденти зобов'язані отримати дозвіл Національного банку (його головного управління по області) на продовження терміну завершення зовнішньоторговельної операції з наступним повідомленням Національного банку в порядку, встановленому Національним банком, про завершення даної зовнішньоторговельної операції у разі, якщо передбачений договором або фактичний термін надходження товарів (охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності), виконання робіт, надання послуг або отримання грошових коштів за передані товари (охоронювану інформацію, виняткові права на результати інтелектуальної діяльності), виконані роботи, надані послуги перевищує термін, встановлений законодавством.
Обов'язок Національного банку з продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій встановлена ще в минулому році, у зв'язку з чим Національним банком була прийнята Інструкція про порядок видачі дозволів на продовження термінів припинення зобов'язань при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, затверджена постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 28.07.2008 № 100.
Указ № 104 вніс істотні корективи у порядок оформлення і проведення зовнішньоторговельних операцій, в результаті чого відповідні корективи потрібні були і для нормативних правових актів Національного банку.
Так, замість колишньої інструкції була прийнята Інструкція про порядок видачі дозволів на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій, затверджена постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 22.04.2009 № 52 (далі - Інструкція).
Даний документ розроблено відповідно до ст. 26 і 33 Банківського кодексу Республіки Білорусь, ст. 21 Закону Республіки Білорусь від 22.07.2003 № 226-З «Про валютне регулювання та валютний контроль» та Указом № 178. Він встановлює єдиний порядок видачі Національним банком дозволів резидентам на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій.
Дія Інструкції не поширюється на зовнішньоторговельні операції, зазначені у п. 1.2 Указу № 178, а також на ті операції, які відповідно до Указу № 178 не відносяться до зовнішньоторговельних, - відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності) після отримання від нерезидента коштів або платіж за товари (роботи, послуги, що охороняється інформацію, виняткові права на результати інтелектуальної діяльності) після виконання своїх зобов'язань нерезидентом.
Принципи розподілу повноважень з видачі дозволів на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій виглядають наступним чином.
Головне управління валютного регулювання і валютного контролю Національного банку видає дозволу, якщо строк, який обчислюється з дати відвантаження товарів (передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, виконання робіт, надання послуг) при експорті, перевищує встановлений законодавством термін більш ніж на 90 календарних днів і якщо термін, що вираховується від дати проведення платежу по імпорту, перевищує встановлений законодавством термін більш ніж на 60 календарних днів.
Головні управління Національного банку по областях у залежності від місця знаходження резидента (його структурного підрозділу):
· При експорті - якщо термін, що вираховується від дати відвантаження товарів (передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, виконання робіт, надання послуг), перевищує встановлений законодавством термін не більше ніж на 90 календарних днів;
· При імпорті - якщо термін, що вираховується від дати проведення платежу, перевищує встановлений законодавством термін не більше ніж на 60 календарних днів.
Одним з найістотніших нововведень є послідовність дій резидента при отриманні дозволу. Якщо до набуття чинності Указу № 104 спочатку видавався дозвіл, а потім реєструвався паспорт угоди в банку (і це було обов'язковою умовою для реєстрації), то в даний час у випадку, якщо передбачений договором строк завершення зовнішньоторговельної операції перевищує термін, встановлений законодавством, резидент зобов'язаний отримати дозвіл протягом 10 робочих днів з дати початку зовнішньоторговельної операції. Таким чином, спочатку реєструється угода, потім проводиться зовнішньоторговельна операція, а вже потім здійснюється видача дозволу, в якому одним з основних параметрів є вказаний резидентом і проставлений в договорі (додатку до договору) реєстраційний номер угоди. Це робиться з метою здійснення подальшого контролю виданих дозволів при зіставленні інформаційних масивів про платежі, про відвантаження товарів та про видані дозволи. Головним критерієм зіставлення таких масивів виступає реєстраційний номер угоди, що є унікальним за своєю формою параметром контролю.
При видачі дозволу в ньому встановлюється дата, не пізніше якої резидент зобов'язаний забезпечити завершення зовнішньоторговельної операції.
Слід зазначити, що у випадку якщо в ході фактичної реалізації зовнішньоторговельної операції (тобто якщо термін, спочатку встановлений договором, не перевищує строк, встановлений Указом № 178) передбачається перевищення встановленого законодавством строку її завершення, резидент зобов'язаний отримати в Головному управлінні валютного регулювання і валютного контролю (головному управлінні Національного банку по області) дозвіл на продовження терміну завершення зовнішньоторговельної операції до закінчення встановленого законодавством строку завершення цієї операції. Якщо цей термін минув, то отримати такий дозвіл не представляється можливим, оскільки термін не може бути продовжений після його закінчення.
Термін завершення зовнішньоторговельної операції встановлюється з дати початку зовнішньоторговельної операції по дату, зазначену резидентом у заяві на продовження строку завершення зовнішньоторговельної операції, отже, обчислюється своєрідним накопичувальним підсумком.
Для уникнення розбіжностей в питанні обчислення строків та враховуючи норми цивільного законодавства датою подачі заяви, репрезентованої в Головне управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області) у вигляді поштового відправлення, вважається дата здачі його на пошту або до іншої установи зв'язку, підтверджується відповідним штампом.
Якщо заява подається будь-яким іншим способом (наприклад нарочним) датою подання заяви вважається дата його реєстрації як вхідного документа згідно з правилами документообігу.
Може бути видано один дозвіл, якщо резидент звернувся із заявою на отримання дозволу на продовження терміну завершення декількох зовнішньоторговельних операцій по одному зовнішньоторговельним договором і термін завершення за даними зовнішньоторговельних операціях збігається. У такому разі у видаваному дозволі зазначаються номери і дати всіх документів, якими оформлені зовнішньоторговельні операції, зазначені в заяві.
Перелік документів для отримання дозволу або внесення змін та (або) доповнень до раніше виданий дозвіл визначається відповідним додатком до Інструкції.
Головному управлінню валютного регулювання і валютного контролю (головному управлінню Національного банку по області) надано право запросити у резидента додаткову інформацію, необхідну для розгляду питання про видачу дозволу та контролю за виконанням термінів. Це необхідно для уточнення деяких відомостей для аналізу зовнішньоторговельної операції, термін якої повинен бути продовжений.
Відповідальність за достовірність поданих документів та (або) їх копій несе заявник.
Термін розгляду необхідних для видачі дозволу документів Головним управлінням валютного регулювання і валютного контролю (головним управлінням Національного банку по області) встановлено у 15 календарних днів з дати надходження всіх документів до Головного управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області). Тобто якщо документи подаються не в один день, а протягом кількох днів, то 15 календарних днів відраховуються з дня подачі останнього необхідного документа.
При запрашіваніе додаткової інформації термін видачі дозволу або напрямки письмової відмови у видачі дозволу не повинен перевищувати 10 календарних днів з дати надходження до Головного управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області) всієї додатково запитаної інформації.
Норми, що стосуються реорганізації резидента, зміни найменування юридичної особи, прізвища, імені, по батькові, місця проживання індивідуального підприємця, повторного продовження терміну завершення зовнішньоторговельної операції, видачі дубліката дозволу замість загубленого, а також відмови у видачі дозволу в порівнянні з Інструкцією № 100 залишаються без змін .
Оскільки Указом № 104 запроваджено обов'язок резидентів за повідомленням Національного банку про завершення даної зовнішньоторговельної операції, Інструкцією передбачено, що резидент у строк не пізніше 30 календарних днів з дня завершення в повному обсязі зовнішньоторговельної операції, на яку було видано дозвіл, направляє до Головного управління валютного регулювання і валютного контролю відомості про завершення зовнішньоторговельної операції згідно з відповідним додатком до Інструкції.
При цьому у разі одночасного завершення в повному обсязі декількох зовнішньоторговельних операцій, на які були видані дозволи, у відомостях про завершення зовнішньоторговельної операції вказується інформація про всі видані дозволи.
У перспективі передбачається можливість повідомлення про завершення зовнішньоторговельних операцій в електронному вигляді.
При виконанні вимог Інструкції слід враховувати важливість правильного вказівки в документах, що подаються до Національного банку, тих документів, за допомогою яких оформлені ті чи інші зовнішньоторговельні операції. До таких документів відносяться:
· Митна декларація;
· Автотранспортна накладна;
· Залізнична накладна;
· Авіанакладна;
· Товарна накладна;
· Коносамент;
· Рахунок-фактура (інвойс, рахунок-проформа, інвойс-проформа, відвантажувальні специфікації, CMR-накладні);
· Акти прийому-передачі;
· Рахунку (інші документи, що підтверджують факт виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності);
· Реєстри товаросупровідних документів;
· Реєстри актів прийому-передачі, рахунків (інших документів, що підтверджують факт виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності);
· Платіжне доручення (меморіальний ордер, виписка по рахунку);
· Інші документи.
Слід врахувати, що у розв'язанні може бути зазначений тільки один із вищезгаданих видів документів, якими оформляються зовнішньоторговельні операції. Вид документа, яким оформлена зовнішньоторговельна операція, визначається виходячи зі статусу зовнішньоторговельної операції.
При оформленні зовнішньоторговельної операції, що передбачає експорт, вказується митна декларація. Якщо митне оформлення не проводиться, вказуються інші перераховані документи. При оформленні зовнішньоторговельної операції, що передбачає імпорт, зазначається платіжне доручення (меморіальний ордер, виписка по рахунку).
Реєстри документів зазначаються у дозволі у випадку великої кількості накладних, актів прийому-передачі та інших документів, що підтверджують факт виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, дати яких збігаються.
Незважаючи на те що перелік випадків, в яких Головне управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області) вправі відмовити у видачі дозволу, має конкретний характер і обумовлений об'єктивними причинами, Національний банк, тим не менш, має можливість застосування деякого фінансово -економічного аналізу операції, що проводиться на предмет необхідності продовження її терміну. Так, наприклад, якщо запитуваний в заяві резидента термін завершення зовнішньоторговельної операції набагато перевищує термін, встановлений Указом № 178, що не може позначитися на ситуації на внутрішньому валютному ринку держави, Національний банк має право запросити необхідне, на його думку, клопотання відповідних державних органів. При неподанні такого клопотання у видачі дозволу резиденту може бути відмовлено.
Також у дозволі може бути відмовлено за неподання резидентом документів компетентних органів, що підтверджують неможливість виконання нерезидентом-контрагентом своїх зобов'язань за зовнішньоторговельним договором.
На закінчення відзначимо, що Інструкція, на думку розробників, сприяє неухильному виконання вимог Указу № 178 і може надати позитивний вплив на процеси валютного регулювання і валютного контролю з метою недопущення виникнення несприятливих зовнішньоекономічних ситуацій і ситуацій на внутрішньому валютному ринку Республіки Білорусь.
Список використаних джерел
1. Російська Федерація. Конституція (1993). Конституція Російської Федерації / / [Електронний ресурс] / ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» Останнє оновлення 10. 07. 2009
2. Цивільний кодекс Російської Федерації Частина 2. Прийнято Державної Думою 22 грудня 1995 р. [Електронний ресурс] / ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» Останнє оновлення 10. 07. 2009
3. Про введення в дію частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації: Федеральний закон від 18 грудня 2006 р . № 231-ФЗ / / [Електронний ресурс] / ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» Останнє оновлення 10. 07. 2009
4. Банківська справа; Підручник / За ред. О.І. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
5. Братко А.Г. Центральний банк у банківській системі Росії. - М.: Спарк, 2001.
6. Братко А.Г. Роль російської держави у вирішенні проблем перехідної економіки в контексті глобалізації ринку та вдосконалення банківського права. / / Проблеми розвитку держави і суспільства в Росії і Китаї після 1990 року. Матеріали російсько-китайського симпозіуму. М.: МГЮА, 2006.
7. Братко А.Г. Банківське право Росії. - М.: Юридична література, 2003.
8. Братко А.Г. Банківське право. Курс лекцій. - М.: «Ексмо», 2006.
9. Гейвандов Я.А. Центральний банк Російської Федерації: юридичний статус, організація, функції, повноваження. - М.: Видавництво Московського незалежного інституту міжнародного права, 1997.
10. Гущин В.В., Дмитрієв Ю.А. Російське підприємницьке право: Підручник. - М.: Изд-во Ексмо, 2005. - 736 с.
11. Єршова, І.В. Підприємницьке право [Текст]: підручник / Інна Е80 Володимирівна Єршова. - Вид. 4-е, перероб. і доп. - М.: ВД «Юриспруденція», 2006 - 560 с.
12. Жилінський С.Е. Підприємницьке право (правова основа підприємницької діяльності): навч. для вузів / С.Е. Жилінський. - 8-е изд., Перегляд, і доп. - М.: Норма, 2007. - 944 с.
13. Калпин А.Г. Цивільне право. Частина друга [текст]: Підручник / Калпин А.Г., А.І. Масляєва. - М.: МАУП, 2003 - 498 с.
14. Новосьолова Л.О. Глава 12 в кн.: Банківське право Російської Федерації. Особлива частина. - М.: МАУП, 2002.
15. Садиков О.П. Цивільне право Росії. Особлива частина [текст]: Курс лекцій / О.П. Садиков. - М.: МАУП, 2004 - 567 с.
16. Сергєєв А.П. Цивільне право. Частина 2 [текст]: Підручник / Сергєєв А.П. - М.: ПРОСПЕКТ, 1998 - 126 с.
17. Суханов Є. Цивільне право [текст]: Підручник / Суханов Є. - М.: БЕК, 2002 - 219 с.
18. Толстой Ю.К. Цивільне право. Частина 2 [текст]: Підручник / Толстой Ю.К.. - М.: ТЕИС, 1996 - 210 с.
19. Цибуленко З. Цивільне право Росії. Частина 2 [текст]: Підручник / З. Цибуленко. - М.: МАУП, 2005 - 647 с.
20. Яковлєв В.Ф. Цивільне право [текст]: Підручник / В.Ф. Яковлєв. - М.: РАГС, 2003 - 503 с.
Поточний рік видався врожайним щодо актів законодавства, і початок цьому поклав новий Указ Президента Республіки Білорусь. Зміни у валютному законодавстві, які пішли слідом за вступом в силу Указу Президента Республіки Білорусь від 19.02.2009 № 104 «Про внесення змін і доповнень до Указу Президента Республіки Білорусь від 27 березня 2008 р. № 178» (далі - Указ № 104), торкнулися не тільки порядку здійснення розрахунків по зовнішньоторговельних операціях, реєстрації даних операцій та інших норм, пов'язаних з розрахунками по експортних і імпортних операціях, але і процедурних питань, які тісно пов'язані із зовнішньоторговельними операціями, здійснюваними в дозвільному порядку.
Перш за все, це питання, що стосуються видачі дозволів на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій.
Пунктом 1.5 Указу Президента Республіки Білорусь від 27.03.2008 № 178 «Про порядок проведення та контролю зовнішньоторговельних операцій» (далі - Указ № 178) передбачено, що терміни завершення зовнішньоторговельних операцій, встановлені відповідно до п. 1.4 Указу № 178, можуть бути продовжені (без справляння плати) з об'єктивних причин, підтверджених відповідними документами, за заявою резидента Національним банком (його головними управліннями по областях) у встановленому ним порядку.
Пунктом 1.16.1 Указу встановлено, що резиденти зобов'язані отримати дозвіл Національного банку (його головного управління по області) на продовження терміну завершення зовнішньоторговельної операції з наступним повідомленням Національного банку в порядку, встановленому Національним банком, про завершення даної зовнішньоторговельної операції у разі, якщо передбачений договором або фактичний термін надходження товарів (охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності), виконання робіт, надання послуг або отримання грошових коштів за передані товари (охоронювану інформацію, виняткові права на результати інтелектуальної діяльності), виконані роботи, надані послуги перевищує термін, встановлений законодавством.
Обов'язок Національного банку з продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій встановлена ще в минулому році, у зв'язку з чим Національним банком була прийнята Інструкція про порядок видачі дозволів на продовження термінів припинення зобов'язань при здійсненні зовнішньоторговельних операцій, затверджена постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 28.07.2008 № 100.
Указ № 104 вніс істотні корективи у порядок оформлення і проведення зовнішньоторговельних операцій, в результаті чого відповідні корективи потрібні були і для нормативних правових актів Національного банку.
Так, замість колишньої інструкції була прийнята Інструкція про порядок видачі дозволів на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій, затверджена постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 22.04.2009 № 52 (далі - Інструкція).
Даний документ розроблено відповідно до ст. 26 і 33 Банківського кодексу Республіки Білорусь, ст. 21 Закону Республіки Білорусь від 22.07.2003 № 226-З «Про валютне регулювання та валютний контроль» та Указом № 178. Він встановлює єдиний порядок видачі Національним банком дозволів резидентам на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій.
Дія Інструкції не поширюється на зовнішньоторговельні операції, зазначені у п. 1.2 Указу № 178, а також на ті операції, які відповідно до Указу № 178 не відносяться до зовнішньоторговельних, - відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності) після отримання від нерезидента коштів або платіж за товари (роботи, послуги, що охороняється інформацію, виняткові права на результати інтелектуальної діяльності) після виконання своїх зобов'язань нерезидентом.
Принципи розподілу повноважень з видачі дозволів на продовження термінів завершення зовнішньоторговельних операцій виглядають наступним чином.
Головне управління валютного регулювання і валютного контролю Національного банку видає дозволу, якщо строк, який обчислюється з дати відвантаження товарів (передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, виконання робіт, надання послуг) при експорті, перевищує встановлений законодавством термін більш ніж на 90 календарних днів і якщо термін, що вираховується від дати проведення платежу по імпорту, перевищує встановлений законодавством термін більш ніж на 60 календарних днів.
Головні управління Національного банку по областях у залежності від місця знаходження резидента (його структурного підрозділу):
· При експорті - якщо термін, що вираховується від дати відвантаження товарів (передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, виконання робіт, надання послуг), перевищує встановлений законодавством термін не більше ніж на 90 календарних днів;
· При імпорті - якщо термін, що вираховується від дати проведення платежу, перевищує встановлений законодавством термін не більше ніж на 60 календарних днів.
Одним з найістотніших нововведень є послідовність дій резидента при отриманні дозволу. Якщо до набуття чинності Указу № 104 спочатку видавався дозвіл, а потім реєструвався паспорт угоди в банку (і це було обов'язковою умовою для реєстрації), то в даний час у випадку, якщо передбачений договором строк завершення зовнішньоторговельної операції перевищує термін, встановлений законодавством, резидент зобов'язаний отримати дозвіл протягом 10 робочих днів з дати початку зовнішньоторговельної операції. Таким чином, спочатку реєструється угода, потім проводиться зовнішньоторговельна операція, а вже потім здійснюється видача дозволу, в якому одним з основних параметрів є вказаний резидентом і проставлений в договорі (додатку до договору) реєстраційний номер угоди. Це робиться з метою здійснення подальшого контролю виданих дозволів при зіставленні інформаційних масивів про платежі, про відвантаження товарів та про видані дозволи. Головним критерієм зіставлення таких масивів виступає реєстраційний номер угоди, що є унікальним за своєю формою параметром контролю.
При видачі дозволу в ньому встановлюється дата, не пізніше якої резидент зобов'язаний забезпечити завершення зовнішньоторговельної операції.
Слід зазначити, що у випадку якщо в ході фактичної реалізації зовнішньоторговельної операції (тобто якщо термін, спочатку встановлений договором, не перевищує строк, встановлений Указом № 178) передбачається перевищення встановленого законодавством строку її завершення, резидент зобов'язаний отримати в Головному управлінні валютного регулювання і валютного контролю (головному управлінні Національного банку по області) дозвіл на продовження терміну завершення зовнішньоторговельної операції до закінчення встановленого законодавством строку завершення цієї операції. Якщо цей термін минув, то отримати такий дозвіл не представляється можливим, оскільки термін не може бути продовжений після його закінчення.
Термін завершення зовнішньоторговельної операції встановлюється з дати початку зовнішньоторговельної операції по дату, зазначену резидентом у заяві на продовження строку завершення зовнішньоторговельної операції, отже, обчислюється своєрідним накопичувальним підсумком.
Для уникнення розбіжностей в питанні обчислення строків та враховуючи норми цивільного законодавства датою подачі заяви, репрезентованої в Головне управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області) у вигляді поштового відправлення, вважається дата здачі його на пошту або до іншої установи зв'язку, підтверджується відповідним штампом.
Якщо заява подається будь-яким іншим способом (наприклад нарочним) датою подання заяви вважається дата його реєстрації як вхідного документа згідно з правилами документообігу.
Може бути видано один дозвіл, якщо резидент звернувся із заявою на отримання дозволу на продовження терміну завершення декількох зовнішньоторговельних операцій по одному зовнішньоторговельним договором і термін завершення за даними зовнішньоторговельних операціях збігається. У такому разі у видаваному дозволі зазначаються номери і дати всіх документів, якими оформлені зовнішньоторговельні операції, зазначені в заяві.
Перелік документів для отримання дозволу або внесення змін та (або) доповнень до раніше виданий дозвіл визначається відповідним додатком до Інструкції.
Головному управлінню валютного регулювання і валютного контролю (головному управлінню Національного банку по області) надано право запросити у резидента додаткову інформацію, необхідну для розгляду питання про видачу дозволу та контролю за виконанням термінів. Це необхідно для уточнення деяких відомостей для аналізу зовнішньоторговельної операції, термін якої повинен бути продовжений.
Відповідальність за достовірність поданих документів та (або) їх копій несе заявник.
Термін розгляду необхідних для видачі дозволу документів Головним управлінням валютного регулювання і валютного контролю (головним управлінням Національного банку по області) встановлено у 15 календарних днів з дати надходження всіх документів до Головного управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області). Тобто якщо документи подаються не в один день, а протягом кількох днів, то 15 календарних днів відраховуються з дня подачі останнього необхідного документа.
При запрашіваніе додаткової інформації термін видачі дозволу або напрямки письмової відмови у видачі дозволу не повинен перевищувати 10 календарних днів з дати надходження до Головного управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області) всієї додатково запитаної інформації.
Норми, що стосуються реорганізації резидента, зміни найменування юридичної особи, прізвища, імені, по батькові, місця проживання індивідуального підприємця, повторного продовження терміну завершення зовнішньоторговельної операції, видачі дубліката дозволу замість загубленого, а також відмови у видачі дозволу в порівнянні з Інструкцією № 100 залишаються без змін .
Оскільки Указом № 104 запроваджено обов'язок резидентів за повідомленням Національного банку про завершення даної зовнішньоторговельної операції, Інструкцією передбачено, що резидент у строк не пізніше 30 календарних днів з дня завершення в повному обсязі зовнішньоторговельної операції, на яку було видано дозвіл, направляє до Головного управління валютного регулювання і валютного контролю відомості про завершення зовнішньоторговельної операції згідно з відповідним додатком до Інструкції.
При цьому у разі одночасного завершення в повному обсязі декількох зовнішньоторговельних операцій, на які були видані дозволи, у відомостях про завершення зовнішньоторговельної операції вказується інформація про всі видані дозволи.
У перспективі передбачається можливість повідомлення про завершення зовнішньоторговельних операцій в електронному вигляді.
При виконанні вимог Інструкції слід враховувати важливість правильного вказівки в документах, що подаються до Національного банку, тих документів, за допомогою яких оформлені ті чи інші зовнішньоторговельні операції. До таких документів відносяться:
· Митна декларація;
· Автотранспортна накладна;
· Залізнична накладна;
· Авіанакладна;
· Товарна накладна;
· Коносамент;
· Рахунок-фактура (інвойс, рахунок-проформа, інвойс-проформа, відвантажувальні специфікації, CMR-накладні);
· Акти прийому-передачі;
· Рахунку (інші документи, що підтверджують факт виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності);
· Реєстри товаросупровідних документів;
· Реєстри актів прийому-передачі, рахунків (інших документів, що підтверджують факт виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності);
· Платіжне доручення (меморіальний ордер, виписка по рахунку);
· Інші документи.
Слід врахувати, що у розв'язанні може бути зазначений тільки один із вищезгаданих видів документів, якими оформляються зовнішньоторговельні операції. Вид документа, яким оформлена зовнішньоторговельна операція, визначається виходячи зі статусу зовнішньоторговельної операції.
При оформленні зовнішньоторговельної операції, що передбачає експорт, вказується митна декларація. Якщо митне оформлення не проводиться, вказуються інші перераховані документи. При оформленні зовнішньоторговельної операції, що передбачає імпорт, зазначається платіжне доручення (меморіальний ордер, виписка по рахунку).
Реєстри документів зазначаються у дозволі у випадку великої кількості накладних, актів прийому-передачі та інших документів, що підтверджують факт виконання робіт, надання послуг, передачі охороняється інформації, виняткових прав на результати інтелектуальної діяльності, дати яких збігаються.
Незважаючи на те що перелік випадків, в яких Головне управління валютного регулювання і валютного контролю (головне управління Національного банку по області) вправі відмовити у видачі дозволу, має конкретний характер і обумовлений об'єктивними причинами, Національний банк, тим не менш, має можливість застосування деякого фінансово -економічного аналізу операції, що проводиться на предмет необхідності продовження її терміну. Так, наприклад, якщо запитуваний в заяві резидента термін завершення зовнішньоторговельної операції набагато перевищує термін, встановлений Указом № 178, що не може позначитися на ситуації на внутрішньому валютному ринку держави, Національний банк має право запросити необхідне, на його думку, клопотання відповідних державних органів. При неподанні такого клопотання у видачі дозволу резиденту може бути відмовлено.
Також у дозволі може бути відмовлено за неподання резидентом документів компетентних органів, що підтверджують неможливість виконання нерезидентом-контрагентом своїх зобов'язань за зовнішньоторговельним договором.
На закінчення відзначимо, що Інструкція, на думку розробників, сприяє неухильному виконання вимог Указу № 178 і може надати позитивний вплив на процеси валютного регулювання і валютного контролю з метою недопущення виникнення несприятливих зовнішньоекономічних ситуацій і ситуацій на внутрішньому валютному ринку Республіки Білорусь.
Список використаних джерел
1. Російська Федерація. Конституція (1993). Конституція Російської Федерації / / [Електронний ресурс] / ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» Останнє оновлення 10. 07. 2009
2. Цивільний кодекс Російської Федерації Частина 2. Прийнято Державної Думою 22 грудня 1995 р. [Електронний ресурс] / ЮРИДИЧНА ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНА АВТОМАТИЗОВАНА СИСТЕМА «ЮСІАС» Останнє оновлення 10. 07. 2009
3. Про введення в дію частини четвертої Цивільного кодексу Російської Федерації: Федеральний закон від 18 грудня
4. Банківська справа; Підручник / За ред. О.І. Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
5. Братко А.Г. Центральний банк у банківській системі Росії. - М.: Спарк, 2001.
6. Братко А.Г. Роль російської держави у вирішенні проблем перехідної економіки в контексті глобалізації ринку та вдосконалення банківського права. / / Проблеми розвитку держави і суспільства в Росії і Китаї після 1990 року. Матеріали російсько-китайського симпозіуму. М.: МГЮА, 2006.
7. Братко А.Г. Банківське право Росії. - М.: Юридична література, 2003.
8. Братко А.Г. Банківське право. Курс лекцій. - М.: «Ексмо», 2006.
9. Гейвандов Я.А. Центральний банк Російської Федерації: юридичний статус, організація, функції, повноваження. - М.: Видавництво Московського незалежного інституту міжнародного права, 1997.
10. Гущин В.В., Дмитрієв Ю.А. Російське підприємницьке право: Підручник. - М.: Изд-во Ексмо, 2005. - 736 с.
11. Єршова, І.В. Підприємницьке право [Текст]: підручник / Інна Е80 Володимирівна Єршова. - Вид. 4-е, перероб. і доп. - М.: ВД «Юриспруденція», 2006 - 560 с.
12. Жилінський С.Е. Підприємницьке право (правова основа підприємницької діяльності): навч. для вузів / С.Е. Жилінський. - 8-е изд., Перегляд, і доп. - М.: Норма, 2007. - 944 с.
13. Калпин А.Г. Цивільне право. Частина друга [текст]: Підручник / Калпин А.Г., А.І. Масляєва. - М.: МАУП, 2003 - 498 с.
14. Новосьолова Л.О. Глава 12 в кн.: Банківське право Російської Федерації. Особлива частина. - М.: МАУП, 2002.
15. Садиков О.П. Цивільне право Росії. Особлива частина [текст]: Курс лекцій / О.П. Садиков. - М.: МАУП, 2004 - 567 с.
16. Сергєєв А.П. Цивільне право. Частина 2 [текст]: Підручник / Сергєєв А.П. - М.: ПРОСПЕКТ, 1998 - 126 с.
17. Суханов Є. Цивільне право [текст]: Підручник / Суханов Є. - М.: БЕК, 2002 - 219 с.
18. Толстой Ю.К. Цивільне право. Частина 2 [текст]: Підручник / Толстой Ю.К.. - М.: ТЕИС, 1996 - 210 с.
19. Цибуленко З. Цивільне право Росії. Частина 2 [текст]: Підручник / З. Цибуленко. - М.: МАУП, 2005 - 647 с.
20. Яковлєв В.Ф. Цивільне право [текст]: Підручник / В.Ф. Яковлєв. - М.: РАГС, 2003 - 503 с.