Білоруський Державний Університет Транспорту
факультет безвідривної навчання
кафедра «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит»
Контрольна робота
на уроках:
Теорія аналізу господарської діяльності
Виконав: ст-ка IV курсу,
гр.ЗБ-41Ліпатова О.В.
шифр ЗБ-05-570n
Юрцевіч О.С.
Гомель, 2008
1. Прийоми і способи аналізу господарської діяльності та їх класифікація
На відміну від методу аналізу господарської діяльності як загального підходу до дослідження соціально-економічних процесів його методика являє собою сукупність спеціальних прийомів вивчення соціально-економічної інформації. Методика включає також систему правил і вимог, що гарантують ефективне застосування методу. Отже, методика служить практичним застосуванням методу аналізу його принципів і прийомів для розгляду управлінських процесів, розкриття та реалізації резервів підвищення ефективності господарювання, прийняття оптимальних рішень по управлінню економікою.
В якості найважливішого елементу методики АХД виступають технічні прийоми та способи аналізу або його інструментарій. Вони використовуються на різних етапах дослідження:
ü для первинної обробки зібраної інформації (перевірки, угруповання, систематизації);
ü вивчення стану та закономірностей розвитку досліджуваних об'єктів;
ü визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;
ü підрахунку невикористаних і перспективних резервів збільшення ефективності виробництва;
ü узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;
ü обгрунтування планів економічного і соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.
При аналізі господарської діяльності підприємства застосовується сукупність прийомів, що складають його спеціальний науковий апарат. Серед можна виділити традиційні (класичні) способи обробки та вивчення інформації, які широко застосовуються в інших дисциплінах. У складі традиційних методів виділяються: порівняння, відносних і середніх величин, графічний, аналітичних угруповань і балансовий.
Для вивчення впливу факторів на результати господарювання і підрахунку резервів в аналізі застосовуються способи детермірованного (функціонального) і стохастичного (кореляційного) факторного аналізу, оптимізації показників.
Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т.д.
Удосконалення інструментарію наукового дослідження має дуже велике значення і є основою успіху і ефективності аналітичної роботи. Чим глибше дослідник проникає в сутність досліджуваних явищ, тим точніші методи дослідження йому будуть потрібні. Важливим придбанням економічної науки є використання математичних методів в економічному дослідженні, що робить аналіз більш глибоким і точним. [2, с.41]
У процесі економічного аналізу, аналітичної обробки економічної інформації застосовується ряд спеціальних способів і прийомів. У них в більшій мірі, ніж у визначенні, розкривається специфічність методу економічного аналізу, відбивається його системний, комплексний характер. Це пов'язано з тим, що господарські процеси розглядаються як різноманітні, внутрішньо складні єдності, складаються з взаємозалежних сторін елементів. У ході такого аналізу виявляються і вивчаються зв'язки між сторонами й елементами, встановлюється, яким чином ці зв'язки в результаті взаємодії призводять до єдності досліджуваного процесу в його цілісності. Системність економічного аналізу виявляється і в об'єднанні, в сукупності всіх специфічних прийомів на основі власних досягнень і досягнень ряду суміжних наук (математики, статистики, бухгалтерського обліку, планування, управління, економічної кібернетики та ін)
Способи і прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої відносяться такі способи і прийоми, які знаходили застосування майже з моменту виникнення економічного аналізу як відокремленої галузі спеціальних знань, як самостійного навчального курсу. Математичні способи і прийоми увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше, коли був налагоджений випуск швидкодіючих ЕОМ, з їх допомогою почали вирішуватися більш складні завдання економічного аналізу.
Використання того чи іншого способу залежить від цілей та завдань аналізу, наявної інформаційної бази, глибини здійснюваної аналітичної роботи.
Аналіз тих чи інших показників, економічних явищ, процесів, ситуацій здійснюється в такій послідовності:
1) готується інформаційна база, тобто з наявної звітності вибирається початкова інформація для подальшої аналітичної роботи. На етапі формування вихідних даних незамінні прийоми групування, балансовий, способи приведення показників у порівнянний вид;
2) встановлюються зміни, що відбуваються з досліджуваним об'єктом аналізу. На цьому етапі використовуються методи порівняння, абсолютних і відносних величин, графічний і табличний способи відображення аналітичних та розрахункових даних;
3) визначаються причинні зв'язки та взаємозв'язки між показниками, які характеризують досліджувані об'єкти аналізу. При вирішенні завдань цього етапу широко використовуються прийоми порівняння, угрупування, графічний;
4) проводиться факторний аналіз, тобто комплексне та системне вивчення і вимір впливу факторів на величину результативного показника;
5) використовуючи дані, отримані на четвертому етапі, встановлюються резерви підвищення ефективності господарської діяльності і готують управлінське рішення.
6) Рішення задач четвертого і п'ятого етапів вимагає використання способів детермінованого і стохастичного факторного аналізу, оптимізації показників. [2, с.57]
2. Способи абсолютних різниць як один з прийомів елімірованія
Одним з найважливіших методологічних питань АХД є визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Детермінований факторний аналіз передбачає кількісне визначення впливу кожного фактора за допомогою використання наступних способів: ланцюгової підстановки, індексний, абсолютних різниць, відносних різниць, дольової розподілу та інтегральний.
Перших чотири способи грунтуються на методі елімірованія. Елімінувати - це означає усунути, відхилити, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника крім одного. Цей метод виходить з того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни, потім змінюються два, потім три і т.д. при незмінності інших. Це дозволяє визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо. [2, с.93]
Спосіб абсолютних різниць є однією з модифікацій методу елімірованія. Як і спосіб ланцюгової підстановки, він застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних та змішаних моделях типу: Y = (a - b) і Y = a (b - c). І хоча його використання обмежене, він завдяки своїй простоті набув широкого застосування в АХД.
При використанні цього способу величина впливу кожного факторного ознаки на результативний розраховується наступним чином: у вихідній факторної моделі замість величини досліджуваного причинного фактора підставляється величина його абсолютного приросту або зниження (абсолютного відхилення), потім множиться на базову величину факторів, які знаходяться праворуч від нього, і на фактичну величину факторів, які знаходяться зліва від нього в моделі.
Розглянемо алгоритм розрахунку для мультиплікативної моделі типу
Y = abcd
Є планові і фактичні значення по кожному факторному показнику, а також їх абсолютні відхилення:
Δ a = A ф - A пл
Δ b = B ф - B пл і т.д.
Визначаємо зміну величини результативного показника Δ Y за рахунок кожного фактора:
Δ Ya = Δ a B пл Спл D пл; Δ Yb = A ф Δ b Спл D пл;
Δ Y з = A ф B ф Δ c D пл; Δ Yc = A ф B ф Сф Δ d.
Як видно з наведеної схеми, всі розрахунки будуються на послідовній заміні у вихідній факторної моделі планових значень факторних показників на їх відхилення, а потім на фактичний рівень цих показників.
Розглянемо алгоритм розрахунку впливу факторів способом абсолютних різниць у змішаних моделях типу Y = (a - b) с. Для прикладу візьмемо факторну модель прибутку від реалізації продукції:
П = РП (Ц-С)
де П - прибуток від реалізації продукції;
РП - обсяг реалізації продукції;
Ц - ціна реалізації;
С - собівартість одиниці продукції.
Приріст суми прибутку за рахунок зміни:
ü обсягу реалізації продукції
ΔПрп = ΔРП (Цпл-Спл);
ü ціни реалізації
ΔПц = РПфΔЦ;
ü собівартість продукції
ΔПс = РПФ (-ΔС). [2, с.100]
3. Сутність функціонально-вартісного аналізу, його основні принципи і послідовність проведення функціонально-вартісного аналізу
У більшості випадків, коли необхідно знайти рішення, виявляється, що рішення знаходиться за межами традиційної сфери його пошуку. Саме нетрадиційні підходи до вирішення тих чи інших проблем давали завжди потужні поштовхи до розвитку цивілізації. В економічному аналізі так само існують нестандартні ідеї. Таким є ФВА, який спочатку розроблявся, як метод пошуку резервів скорочення витрат на виробництво. Аналіз вартісних функцій передбачає нестандартний пошук рішень. Зазвичай послідовність пошуку резервів скорочення витрат, або зниження собівартості для аналітика визначена в тому, що групуються фактичні суми витрат за певними статтями та елементами. Потім їх порівнюють із запланованими або з нормативними. Отримані таким чином позитивні відхилення вважають резервними. Описаний підхід має одним з недоліків те, що він обмежений статичністю самого продукту і технології його виробництва.
ФВА - це метод одночасного і взаємозв'язаного дослідження функції об'єкта (виробу, роботи, послуги) та вартості цих функцій (витрат живої та уречевленої праці на створення і дію функцій). Функції, під якими приймаються споживчі властивості (якості) об'єкту, і їх вартість становлять об'єкт ФВА як виду аналізу. [1, с.156] Як наукова дисципліна ФВА (з'явився в 40-х роках минулого століття) отримав широке застосування.
ФВА грунтується на тому, що кожен продукт виробляється для того, щоб задовольняти певні потреби (виконувати свої функції). Точно також, будь-який працівник, здійснюючи свої виробничі обов'язки, для досягнення поставленої перед ним мети, здійснює ряд функцій, які цьому сприяють.
При більш детальному розгляді можна побачити, що він виконує не одну, а кілька функцій, кожна з яких є корисною. Проаналізувавши функції можна помітити, що частина з них є основними, без яких неможливе досягнення головного завдання, а деякі виконують як би додаткову роль. Без них неможливо здійснення основних функцій. Крім цих двох видів функцій існують і зовсім непотрібні, які можуть бути виключені зі складу виконуваних об'єктом функцій. Але для здійснення непотрібних функцій об'єктом, затрачуються певні кошти. Отже, якщо функції не потрібні, то й витрати на їх здійснення є зайвими. Тому ФВА всі витрати поділяє на функціонально-необхідні для виконання об'єктом його функціонального призначення і на зайві витрати, породжені неправильним вибором або недосконалістю конструктивних рішень.
Необхідно зазначити, що кожна з функцій, характерна для об'єкта дослідження, може виконуватися їм різними способами. Очевидно, що різні способи здійснення функцій досягаються різними технологічними і технічними шляхами і, відповідно, вимагають різних обсягів витрат. Вибираючи той чи інший спосіб здійснення функції, в неї заздалегідь закладається і певна мінімальна сума витрат на її створення. Замінивши існуючий спосіб більш дешевим, можна зменшити вартість об'єкта.
Функції поділяються:
1) на головну, що виражає на значення об'єкта;
2) основні, що забезпечують виконання головної;
3) допоміжні, реалізують основні;
4) зайві, або непотрібні;
5) шкідливі.
У сукупності функції виражають споживчу вартість об'єкта. [2, с.156]
З метою забезпечення найбільшої віддачі від виконання робіт з ФВА необхідно дотримуватися ряду основних правил при проведенні аналітичного дослідження. В одному джерелі найбільш важливими з них є наступні:
Принцип ранньої діагностики. Його суть полягає в тому, що чим раніше проводиться ФВА, тим найбільша економічна віддача буде отримана від його проведення, тому що зайві витрати зазвичай закладаються на етапі проектування середовища функціонування об'єкта.
Принцип пріоритету полягає в тому, що цей метод є найменш вивченим з відомих, тому аналізу цим методом підлягають об'єкти, раціональне функціонування яких приносить достатні доходи.
Принцип оптимальної організації. При дослідженні досить складного об'єкта доцільно розділити його функції на кілька великих груп, а потім проводити більш детальний аналіз кожної з них. У деяких випадках при попередній деталізації може з'ясуватися, що найбільш цікавою для аналізу є якась одна частина об'єкта. Виділення ж інших недоцільно з точки зору ефективності аналізу.
Принцип послідовності. Виконання комплексу робіт з ФВА вимагає певної послідовності в дослідженні, перш за все попереднього вивчення майбутнього об'єкту і всіх обставин, які пов'язані з його функціонуванням.
Принцип виділення провідної ланки (ліквідація вузьких місць). При аналізі часто з'ясовується, що при функціонуванні об'єкта можуть виникати стримують його діяльність обставини, які вимагають великих витрат на забезпечення життєздатності об'єкта або ця обставина стримує отримання ефекту від його функціонування. Очевидно, що з точки зору аналізу дослідження найбільш доцільно направити на ліквідацію цих стримуючих обставин або напрямів.
Основна мета ФВА - пошук оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта і витратами на нього. Ця мета досягається вирішенням наступних завдань:
ü споживча вартість об'єкта підвищується, а витрати на нього скорочуються;
ü споживча вартість об'єкта підвищується, а витрати на нього не змінюються;
ü споживча вартість об'єкта підвищується швидше, ніж витрати на нього;
ü споживча вартість об'єкта не змінюється, а витрати на нього скорочуються;
ü споживча вартість об'єкта знижується повільніше (не нижче головної функції), ніж витрати на нього
Рішення перерахованих завдань грунтується на таких основних принципах ФВА:
1. Функціональний підхід. Він означає, що при аналізі увагу дослідника концентрується не на об'єкт і його елементах (носіях функцій), а на самих функціях, абстрагуючись від об'єкта.
2. З'єднання функціонального та економічного підходу. Воно дозволяє вирішувати одночасно на перший погляд дві взаємно виключають завдання - підвищення якості та зниження собівартості об'єкта.
3. З'єднання інженерного та економічного підходів. Цей принцип забезпечує пошук і вирішення складних інженерно-економічних задач з метою усунення шкідливих і непотрібних функцій, а також зниження витрат дорогих функцій.
4. Своєчасна мінімізація майбутніх витрат. Головна увага при ФВА приділяється не минулим витрат, які вже відбулися, а майбутнім, які слід мінімізувати.
5. Нестандартний підхід. При ФВА максимально використовуються оригінальні, незвичайні, нестандартні рішення.
6. Широке використання системного підходу як при дослідженні функцій (їх угрупування і визначення значимості), так і при дослідженні витрат на виконання цих функцій.
7. Універсальність ФВА. Згідно з цим принципом, ФВА можна застосовувати скрізь, де створюється споживча вартість. Об'єктом його може бути і сам ФВА.
При проведенні ФВА необхідно дотримуватися певної методологічну послідовність.
Основні етапи можна сформулювати наступним чином:
1. Інформаційно-підготовчий етап, на якому проводиться вибір об'єкта, створюється дослідна група фахівців різного напрямку, розробляється план виконання дослідження, збираються, вивчаються і узагальнюються різноманітні дані про досліджуваний об'єкт.
2. Аналітично-творчий етап, на якому проводиться деталізація досліджуваного об'єкта на функції та їх угруповання, визначається вартість кожної функції, зважується конструктивність самої ідеї, вдвигаются альтернативні ідеї, формується ескізна опрацювання пропозицій, сформульованих дослідницькою групою, створюються досліджувані зразки.
3. Рекомендаційний етап, на якому визначається остаточний варіант змін досліджуваного об'єкта. При цьому оформляється вся необхідна документація по вибраному варіанту, готуються проекти плану-графіку впровадження результатів аналізу.
4. Впроваджувальний етап, на якому завершується план-графік впровадження, здійснюються роботи з його виконання.
5. Контрольно-експлуатаційних етап, який грунтується на тому, що покупець є справжнім поціновувачем надійності та якості випущених виробів і тому збір та узагальнення думок масового споживача стає особливо важливим.
Практика застосування ФВА, особливо за кордоном, показала, що найбільший ефект він дає на передпроектної та проектної стадіях життєвого циклу виробу. На інших стадіях його ефективність нижче, але не менше в порівнянні з техніко-економічним аналізом, який є його логічним продовженням. Їх відмінності полягають у тому, що ФВА дозволяє вишукати резерви економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів на основі дослідження функцій об'єкта. Техніко-економічний аналіз дає можливість виявити резерви економії цих ресурсів на базі дослідження методів та способів створення об'єкта з вже заданими функціями. [2, с.158]
Список використаної літератури
1. Аналіз господарської діяльності підприємства: навч. посібник / Л.Л. Єрмолович [и др.]; під заг. ред. Л.Л. Єрмолович. - Мінськ: Сучасні. шк., 2006. - 736с.
2. Гізатуллін В.Г., Ліпатова О.В., Метлушко С.К. Теорія аналізу господарської діяльності: Навчальний посібник для студентів денної та заочної форм навчання. - Львів: БелГУТ, 2000. 188 с.
3. Петрова В.І. «Системний аналіз собівартості». - М.: изд-во «Фінанси та статистика», 1996р., 578 с.
4. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник / 2-е вид., Перераб. і доп. / - Мн.: "Екоперспектіва", 1998. - 498 с.
5. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Проф. Н.А. Сафронова. - М.: «МАУП», 1998. -584 С.
факультет безвідривної навчання
кафедра «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит»
Контрольна робота
на уроках:
Теорія аналізу господарської діяльності
Виконав: ст-ка IV курсу,
гр.ЗБ-41Ліпатова О.В.
шифр ЗБ-05-570n
Юрцевіч О.С.
Гомель, 2008
1. Прийоми і способи аналізу господарської діяльності та їх класифікація
На відміну від методу аналізу господарської діяльності як загального підходу до дослідження соціально-економічних процесів його методика являє собою сукупність спеціальних прийомів вивчення соціально-економічної інформації. Методика включає також систему правил і вимог, що гарантують ефективне застосування методу. Отже, методика служить практичним застосуванням методу аналізу його принципів і прийомів для розгляду управлінських процесів, розкриття та реалізації резервів підвищення ефективності господарювання, прийняття оптимальних рішень по управлінню економікою.
В якості найважливішого елементу методики АХД виступають технічні прийоми та способи аналізу або його інструментарій. Вони використовуються на різних етапах дослідження:
ü для первинної обробки зібраної інформації (перевірки, угруповання, систематизації);
ü вивчення стану та закономірностей розвитку досліджуваних об'єктів;
ü визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;
ü підрахунку невикористаних і перспективних резервів збільшення ефективності виробництва;
ü узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;
ü обгрунтування планів економічного і соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.
При аналізі господарської діяльності підприємства застосовується сукупність прийомів, що складають його спеціальний науковий апарат. Серед можна виділити традиційні (класичні) способи обробки та вивчення інформації, які широко застосовуються в інших дисциплінах. У складі традиційних методів виділяються: порівняння, відносних і середніх величин, графічний, аналітичних угруповань і балансовий.
Для вивчення впливу факторів на результати господарювання і підрахунку резервів в аналізі застосовуються способи детермірованного (функціонального) і стохастичного (кореляційного) факторного аналізу, оптимізації показників.
Застосування тих чи інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т.д.
Удосконалення інструментарію наукового дослідження має дуже велике значення і є основою успіху і ефективності аналітичної роботи. Чим глибше дослідник проникає в сутність досліджуваних явищ, тим точніші методи дослідження йому будуть потрібні. Важливим придбанням економічної науки є використання математичних методів в економічному дослідженні, що робить аналіз більш глибоким і точним. [2, с.41]
У процесі економічного аналізу, аналітичної обробки економічної інформації застосовується ряд спеціальних способів і прийомів. У них в більшій мірі, ніж у визначенні, розкривається специфічність методу економічного аналізу, відбивається його системний, комплексний характер. Це пов'язано з тим, що господарські процеси розглядаються як різноманітні, внутрішньо складні єдності, складаються з взаємозалежних сторін елементів. У ході такого аналізу виявляються і вивчаються зв'язки між сторонами й елементами, встановлюється, яким чином ці зв'язки в результаті взаємодії призводять до єдності досліджуваного процесу в його цілісності. Системність економічного аналізу виявляється і в об'єднанні, в сукупності всіх специфічних прийомів на основі власних досягнень і досягнень ряду суміжних наук (математики, статистики, бухгалтерського обліку, планування, управління, економічної кібернетики та ін)
Способи і прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої відносяться такі способи і прийоми, які знаходили застосування майже з моменту виникнення економічного аналізу як відокремленої галузі спеціальних знань, як самостійного навчального курсу. Математичні способи і прийоми увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше, коли був налагоджений випуск швидкодіючих ЕОМ, з їх допомогою почали вирішуватися більш складні завдання економічного аналізу.
Використання того чи іншого способу залежить від цілей та завдань аналізу, наявної інформаційної бази, глибини здійснюваної аналітичної роботи.
Аналіз тих чи інших показників, економічних явищ, процесів, ситуацій здійснюється в такій послідовності:
1) готується інформаційна база, тобто з наявної звітності вибирається початкова інформація для подальшої аналітичної роботи. На етапі формування вихідних даних незамінні прийоми групування, балансовий, способи приведення показників у порівнянний вид;
2) встановлюються зміни, що відбуваються з досліджуваним об'єктом аналізу. На цьому етапі використовуються методи порівняння, абсолютних і відносних величин, графічний і табличний способи відображення аналітичних та розрахункових даних;
3) визначаються причинні зв'язки та взаємозв'язки між показниками, які характеризують досліджувані об'єкти аналізу. При вирішенні завдань цього етапу широко використовуються прийоми порівняння, угрупування, графічний;
4) проводиться факторний аналіз, тобто комплексне та системне вивчення і вимір впливу факторів на величину результативного показника;
5) використовуючи дані, отримані на четвертому етапі, встановлюються резерви підвищення ефективності господарської діяльності і готують управлінське рішення.
6) Рішення задач четвертого і п'ятого етапів вимагає використання способів детермінованого і стохастичного факторного аналізу, оптимізації показників. [2, с.57]
2. Способи абсолютних різниць як один з прийомів елімірованія
Одним з найважливіших методологічних питань АХД є визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Детермінований факторний аналіз передбачає кількісне визначення впливу кожного фактора за допомогою використання наступних способів: ланцюгової підстановки, індексний, абсолютних різниць, відносних різниць, дольової розподілу та інтегральний.
Перших чотири способи грунтуються на методі елімірованія. Елімінувати - це означає усунути, відхилити, виключити вплив усіх факторів на величину результативного показника крім одного. Цей метод виходить з того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни, потім змінюються два, потім три і т.д. при незмінності інших. Це дозволяє визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо. [2, с.93]
Спосіб абсолютних різниць є однією з модифікацій методу елімірованія. Як і спосіб ланцюгової підстановки, він застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних та змішаних моделях типу: Y = (a - b) і Y = a (b - c). І хоча його використання обмежене, він завдяки своїй простоті набув широкого застосування в АХД.
При використанні цього способу величина впливу кожного факторного ознаки на результативний розраховується наступним чином: у вихідній факторної моделі замість величини досліджуваного причинного фактора підставляється величина його абсолютного приросту або зниження (абсолютного відхилення), потім множиться на базову величину факторів, які знаходяться праворуч від нього, і на фактичну величину факторів, які знаходяться зліва від нього в моделі.
Розглянемо алгоритм розрахунку для мультиплікативної моделі типу
Y = abcd
Є планові і фактичні значення по кожному факторному показнику, а також їх абсолютні відхилення:
Δ a = A ф - A пл
Δ b = B ф - B пл і т.д.
Визначаємо зміну величини результативного показника Δ Y за рахунок кожного фактора:
Δ Ya = Δ a B пл Спл D пл; Δ Yb = A ф Δ b Спл D пл;
Δ Y з = A ф B ф Δ c D пл; Δ Yc = A ф B ф Сф Δ d.
Як видно з наведеної схеми, всі розрахунки будуються на послідовній заміні у вихідній факторної моделі планових значень факторних показників на їх відхилення, а потім на фактичний рівень цих показників.
Розглянемо алгоритм розрахунку впливу факторів способом абсолютних різниць у змішаних моделях типу Y = (a - b) с. Для прикладу візьмемо факторну модель прибутку від реалізації продукції:
П = РП (Ц-С)
де П - прибуток від реалізації продукції;
РП - обсяг реалізації продукції;
Ц - ціна реалізації;
С - собівартість одиниці продукції.
Приріст суми прибутку за рахунок зміни:
ü обсягу реалізації продукції
ΔПрп = ΔРП (Цпл-Спл);
ü ціни реалізації
ΔПц = РПфΔЦ;
ü собівартість продукції
ΔПс = РПФ (-ΔС). [2, с.100]
3. Сутність функціонально-вартісного аналізу, його основні принципи і послідовність проведення функціонально-вартісного аналізу
У більшості випадків, коли необхідно знайти рішення, виявляється, що рішення знаходиться за межами традиційної сфери його пошуку. Саме нетрадиційні підходи до вирішення тих чи інших проблем давали завжди потужні поштовхи до розвитку цивілізації. В економічному аналізі так само існують нестандартні ідеї. Таким є ФВА, який спочатку розроблявся, як метод пошуку резервів скорочення витрат на виробництво. Аналіз вартісних функцій передбачає нестандартний пошук рішень. Зазвичай послідовність пошуку резервів скорочення витрат, або зниження собівартості для аналітика визначена в тому, що групуються фактичні суми витрат за певними статтями та елементами. Потім їх порівнюють із запланованими або з нормативними. Отримані таким чином позитивні відхилення вважають резервними. Описаний підхід має одним з недоліків те, що він обмежений статичністю самого продукту і технології його виробництва.
ФВА - це метод одночасного і взаємозв'язаного дослідження функції об'єкта (виробу, роботи, послуги) та вартості цих функцій (витрат живої та уречевленої праці на створення і дію функцій). Функції, під якими приймаються споживчі властивості (якості) об'єкту, і їх вартість становлять об'єкт ФВА як виду аналізу. [1, с.156] Як наукова дисципліна ФВА (з'явився в 40-х роках минулого століття) отримав широке застосування.
ФВА грунтується на тому, що кожен продукт виробляється для того, щоб задовольняти певні потреби (виконувати свої функції). Точно також, будь-який працівник, здійснюючи свої виробничі обов'язки, для досягнення поставленої перед ним мети, здійснює ряд функцій, які цьому сприяють.
При більш детальному розгляді можна побачити, що він виконує не одну, а кілька функцій, кожна з яких є корисною. Проаналізувавши функції можна помітити, що частина з них є основними, без яких неможливе досягнення головного завдання, а деякі виконують як би додаткову роль. Без них неможливо здійснення основних функцій. Крім цих двох видів функцій існують і зовсім непотрібні, які можуть бути виключені зі складу виконуваних об'єктом функцій. Але для здійснення непотрібних функцій об'єктом, затрачуються певні кошти. Отже, якщо функції не потрібні, то й витрати на їх здійснення є зайвими. Тому ФВА всі витрати поділяє на функціонально-необхідні для виконання об'єктом його функціонального призначення і на зайві витрати, породжені неправильним вибором або недосконалістю конструктивних рішень.
Необхідно зазначити, що кожна з функцій, характерна для об'єкта дослідження, може виконуватися їм різними способами. Очевидно, що різні способи здійснення функцій досягаються різними технологічними і технічними шляхами і, відповідно, вимагають різних обсягів витрат. Вибираючи той чи інший спосіб здійснення функції, в неї заздалегідь закладається і певна мінімальна сума витрат на її створення. Замінивши існуючий спосіб більш дешевим, можна зменшити вартість об'єкта.
Функції поділяються:
1) на головну, що виражає на значення об'єкта;
2) основні, що забезпечують виконання головної;
3) допоміжні, реалізують основні;
4) зайві, або непотрібні;
5) шкідливі.
У сукупності функції виражають споживчу вартість об'єкта. [2, с.156]
З метою забезпечення найбільшої віддачі від виконання робіт з ФВА необхідно дотримуватися ряду основних правил при проведенні аналітичного дослідження. В одному джерелі найбільш важливими з них є наступні:
Принцип ранньої діагностики. Його суть полягає в тому, що чим раніше проводиться ФВА, тим найбільша економічна віддача буде отримана від його проведення, тому що зайві витрати зазвичай закладаються на етапі проектування середовища функціонування об'єкта.
Принцип пріоритету полягає в тому, що цей метод є найменш вивченим з відомих, тому аналізу цим методом підлягають об'єкти, раціональне функціонування яких приносить достатні доходи.
Принцип оптимальної організації. При дослідженні досить складного об'єкта доцільно розділити його функції на кілька великих груп, а потім проводити більш детальний аналіз кожної з них. У деяких випадках при попередній деталізації може з'ясуватися, що найбільш цікавою для аналізу є якась одна частина об'єкта. Виділення ж інших недоцільно з точки зору ефективності аналізу.
Принцип послідовності. Виконання комплексу робіт з ФВА вимагає певної послідовності в дослідженні, перш за все попереднього вивчення майбутнього об'єкту і всіх обставин, які пов'язані з його функціонуванням.
Принцип виділення провідної ланки (ліквідація вузьких місць). При аналізі часто з'ясовується, що при функціонуванні об'єкта можуть виникати стримують його діяльність обставини, які вимагають великих витрат на забезпечення життєздатності об'єкта або ця обставина стримує отримання ефекту від його функціонування. Очевидно, що з точки зору аналізу дослідження найбільш доцільно направити на ліквідацію цих стримуючих обставин або напрямів.
Основна мета ФВА - пошук оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта і витратами на нього. Ця мета досягається вирішенням наступних завдань:
ü споживча вартість об'єкта підвищується, а витрати на нього скорочуються;
ü споживча вартість об'єкта підвищується, а витрати на нього не змінюються;
ü споживча вартість об'єкта підвищується швидше, ніж витрати на нього;
ü споживча вартість об'єкта не змінюється, а витрати на нього скорочуються;
ü споживча вартість об'єкта знижується повільніше (не нижче головної функції), ніж витрати на нього
Рішення перерахованих завдань грунтується на таких основних принципах ФВА:
1. Функціональний підхід. Він означає, що при аналізі увагу дослідника концентрується не на об'єкт і його елементах (носіях функцій), а на самих функціях, абстрагуючись від об'єкта.
2. З'єднання функціонального та економічного підходу. Воно дозволяє вирішувати одночасно на перший погляд дві взаємно виключають завдання - підвищення якості та зниження собівартості об'єкта.
3. З'єднання інженерного та економічного підходів. Цей принцип забезпечує пошук і вирішення складних інженерно-економічних задач з метою усунення шкідливих і непотрібних функцій, а також зниження витрат дорогих функцій.
4. Своєчасна мінімізація майбутніх витрат. Головна увага при ФВА приділяється не минулим витрат, які вже відбулися, а майбутнім, які слід мінімізувати.
5. Нестандартний підхід. При ФВА максимально використовуються оригінальні, незвичайні, нестандартні рішення.
6. Широке використання системного підходу як при дослідженні функцій (їх угрупування і визначення значимості), так і при дослідженні витрат на виконання цих функцій.
7. Універсальність ФВА. Згідно з цим принципом, ФВА можна застосовувати скрізь, де створюється споживча вартість. Об'єктом його може бути і сам ФВА.
При проведенні ФВА необхідно дотримуватися певної методологічну послідовність.
Основні етапи можна сформулювати наступним чином:
1. Інформаційно-підготовчий етап, на якому проводиться вибір об'єкта, створюється дослідна група фахівців різного напрямку, розробляється план виконання дослідження, збираються, вивчаються і узагальнюються різноманітні дані про досліджуваний об'єкт.
2. Аналітично-творчий етап, на якому проводиться деталізація досліджуваного об'єкта на функції та їх угруповання, визначається вартість кожної функції, зважується конструктивність самої ідеї, вдвигаются альтернативні ідеї, формується ескізна опрацювання пропозицій, сформульованих дослідницькою групою, створюються досліджувані зразки.
3. Рекомендаційний етап, на якому визначається остаточний варіант змін досліджуваного об'єкта. При цьому оформляється вся необхідна документація по вибраному варіанту, готуються проекти плану-графіку впровадження результатів аналізу.
4. Впроваджувальний етап, на якому завершується план-графік впровадження, здійснюються роботи з його виконання.
5. Контрольно-експлуатаційних етап, який грунтується на тому, що покупець є справжнім поціновувачем надійності та якості випущених виробів і тому збір та узагальнення думок масового споживача стає особливо важливим.
Практика застосування ФВА, особливо за кордоном, показала, що найбільший ефект він дає на передпроектної та проектної стадіях життєвого циклу виробу. На інших стадіях його ефективність нижче, але не менше в порівнянні з техніко-економічним аналізом, який є його логічним продовженням. Їх відмінності полягають у тому, що ФВА дозволяє вишукати резерви економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів на основі дослідження функцій об'єкта. Техніко-економічний аналіз дає можливість виявити резерви економії цих ресурсів на базі дослідження методів та способів створення об'єкта з вже заданими функціями. [2, с.158]
Список використаної літератури
1. Аналіз господарської діяльності підприємства: навч. посібник / Л.Л. Єрмолович [и др.]; під заг. ред. Л.Л. Єрмолович. - Мінськ: Сучасні. шк., 2006. - 736с.
2. Гізатуллін В.Г., Ліпатова О.В., Метлушко С.К. Теорія аналізу господарської діяльності: Навчальний посібник для студентів денної та заочної форм навчання. - Львів: БелГУТ, 2000. 188 с.
3. Петрова В.І. «Системний аналіз собівартості». - М.: изд-во «Фінанси та статистика», 1996р., 578 с.
4. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник / 2-е вид., Перераб. і доп. / - Мн.: "Екоперспектіва", 1998. - 498 с.
5. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Проф. Н.А. Сафронова. - М.: «МАУП», 1998. -584 С.