Ганна Мурадова
У цій статті ми постараємося дати коротку характеристику тій системі орієнтації в просторі, яка простежується на рівні сучасного бретонського мови. Відразу ж обмовимося: мова не йде про будь-яку цілісної і логічно досконалої системі, так як ті позначення сторін світу, які ми спостерігаємо в бретонський мовою є результатом накладення декількох систем, якоїсь комбінації досить різнорідних елементів.
Вищесказане стосується не тільки бретонського матеріалу. Так, А. В. Подосінов у своїй книзі Ex oriente lux! Орієнтація по сторонах світу в архаїчних культурах Євразії, відзначає, що подібна "нелогічність" і гетерогенність системи орієнтації в просторі характерна для будь-якої культури, особливо архаїчної. Відсутність єдиної і неподільної системи просторової орієнтації, яка працювала б у всіх сферах культури О. В. Подосінов пояснює тим, що для різних цілей годяться різні орієнтаційні системи: "Важко уявити, щоб упорядник карти користувався тією ж орієнтацією, що і жрець, що виконує певні обряди в храмі у вівтаря, мандрівник-купець орієнтувався так само, як ворожить на печінці маг, а хатина селянина планувалася і будувалася в тій же орієнтаційної системі, що і міський храм ...".
Головною орієнтаційної системою в культурах Євразії була система, побудована на солярно-теологічному принципі, пов'язана з рухом сонця. Однією з "підсистем", яку ми вичленяємо із системи просторової орієнтації у бретонців, є саме орієнтування по сонцю і називання сторін світу щодо положення сонця.
Сонячну орієнтацію зазвичай доповнює астральна (орієнтування за зірками), яка мала велике значення для тих, кому доводилося орієнтуватися вночі, зокрема, для мореплавців. Як це не здається парадоксальним, у бретонців, для яких мореплавання мало велике значення протягом усього історичного періоду, ми знаходимо лише один випадок позначення сторони світу за допомогою зірки (див. нижче).
Слід також зазначити, що ми не розглядаємо християнську сакральну систему орієнтації (наприклад, при будові храмів, пересування священика під час служби). У наше завдання входить лише інтерпретувати побутові назви сторін світу і зробити спробу реконструкції положення гіпотетичного людини, носія бретонського мови в навколишньому його просторі, структурування світу на рівні буденної сучасної мови.
Спроба подібного опису бретонської системи орієнтування в просторі вперше була зроблена Ж. Кюіандром в 1920-х рр.. Автор розглядає систему у зв'язку із солярним культом, що вірно лише частково.
Отже, в бретонський мовою лише шість із восьми сторін світу мають споконвічні назви (захід Kornog, схід Reter, північно-захід Gwalarn, північний схід Biz, південно-захід Mervent і південний схід Gevred). Дві інші - північ і південь позначаються або запозиченими із французького словами Nord, Su, чи словами "право" dehou і "полудень" kreisteiz для півдня і "ліво" kleiz і "північ" hanternoz для півночі. Причому навіть у бретонських текстах, написаних латинською мовою, де, здавалося б, можна було обійтися латинським словом, вживалися словосполучення "ліва сторона", "права сторона". Так, в бретонських житіях, написаних на латині, північ позначався як pars sinistra.
Таке розташування сторін світла щодо центру безпосередньо пов'язано з орієнтацією по сонцю. Співвіднесення півночі з лівою стороною, а півдня з правого характерно не тільки для бретонської, але і для ірландської, валлійської та Корнська традиції, висхідної до індоєвропейських уявленням про розташування осі світу в напрямку схід-захід.
Подібне осмислення простору на рівні мови характерно не тільки для бретонців, але і для інших бриттів. Так, в Корнська житії Св. Меріадека (1504г) демон вимовляє такі слова:
Me agis son an barth cleth
"Я благословляю вас з лівого боку", на що йому відповідають наступне:
Agen tassens an barth north
re roys thynny
puguir y venediconn
"Наш святий отець з північної сторони нам дійсно дає своє благословення"
ІЕ того прикладу видно, що в Корнська мова, так само як і в бретонський, запозичене north є синонімом до споконвічного cleth "ліва сторона".
До розташування сторін світла по горизонталі щодо гіпотетичного центру слід додати розташування їх по вертикалі. Тут можна провести паралель з ірландською традицією, де північ співвідноситься з низом, а південь з верхом. Останній момент, на наш погляд, потребує уточнення, так як ірландська і бретонська традиція збігаються лише частково.
Ми пропонуємо розглянути бретонський систему координат під дещо іншим кутом, ніж Ж. Кюіандр і Д. Лоран і, наскільки це можливо, внести деякі доповнення.
Отже, в сучасному бретонський мові існує вісім основних назв сторін світу:
Північ - Nort, Norz від франц. Nord, Hanternoz, Kreiznoz (літер "опівночі", "полуночна сторона"), kreiz ("середина") іноді Sterenn (літер "зірка", тобто Полярна зірка), "північний" - kleiz (лівий), іноді nec'h , krec'h, lein ("верхній", входить до складу складних слів, зокрема, назв вітрів);
Південь - Su (Sud) від франц. Sud, Kreisteiz, букв. "Полудень", "полуденна сторона", "південний" - Dehou "права сторона";
Захід - Kornog, Kornaoueg, Kuzh-heol, букв. "Сонячний захід", Goueled (Goueled Breizh "західна частина Бретані") West від франц. Ouest;
Схід - Reter, Sav-Heol, "Східний" Krec'h, (broiou-krec'h "Схід" - у значенні "країни Сходу"), Gorre (Gorre Leon "східна частина Леонська області");
Північно-захід - Gwalarn;
Південний захід - Mervent (рідше Su-West, від франц. Sud-Ouest);
Північний схід - Biz;
Південно-схід - Gevred.
Наявність настільки дробової восьмічленной системи був викликаний життєвою необхідністю моряків орієнтуватися під час плавання. Відзначимо також, що назви чотирьох останніх напрямків одночасно є назвами вітрів. Таким чином ми припускаємо, що подібна система виникла безпосередньо в Бретані, від здатності моряка чи рибалки орієнтуватися у відкритому морі залежала його життя.
Проте, у цієї системи є й інші особливості.
Перше, що ми відзначаємо слідом за Ж. Кюіандром і Д. Лораном - це відсутність в бретонський мовою споконвічних назв для таких, здавалося б важливих сторін світу як Північ і Південь. Обидві сторони називаються або словами, запозиченими із французького ще в среднебретонскій період (Nort, Norz і Su), або співвідносяться з північчю і полуднем (можливо, також під впливом французької).
Ж. Кюіандр визнав можливим стверджувати відсутність осі Північ-Південь в бретонський розі вітрів, і представив бретонський систему орієнтації в просторі шестичленна. Проте, ми вважаємо, що в поданні бретонців вісь Північ-Південь все ж існувала, однак по відношенню до всіх інших вважалася другорядною, точно так само, як в загальноприйнятій європейській системі членування простору вважається другорядною вісь Північно-Схід - Південно-Захід і Північно- Захід - Південний Схід.
Так, у казці Al leorig burzudus, зі збірки Г. Мілін Gwechall-goz e oa ... (Kemper, 1924), герой у пошуках дружини повинен облетіти весь світ. Йому допомагають вітру, кожен з яких "відповідає" за свою чверть світла. Це західний вітер Avel-draon (букв. нижній вітер), північно-західний вітер Gwalarn (Avel-gwalarn), східний вітер Avel-Uhel (букв. верхній вітер), і південно-східний вітер Gevret (Avel-gevret). Таким чином, навіть при розподіл світу на чотири частини вісь північ-південь не використовується.
Можливо припустити, що в період зародження даної системи поняття "північ" і "південь" були не особливо важливі й позначалися інакше (див. нижче). Необхідність їх додавання в систему, мабуть виникла пізніше. Назви інших частин світу (у тому числі і тих, які у французькій мові є складовими, наприклад, Північно-захід або Південно-Схід) мають, згідно Ф. Фавро, одвічне походження:
Kornog, Kornaoueg сходить до основи korn-зі значенням 'кут, вигин, ріг ", від древнебретонского corn з тим же значенням, пор. валлійське corn, cyrn, древнеірландского corn, лат. cornu 'те ж';
Reter від древнебрет. recter = rec + ter, пор. древнеірл. airther;
Gwalarn - етимологія не ясна;
Gevred, від geffret, пор. Валлі. gyfeirid "протилежна сторона";
Biz - етимологія не ясна;
Mervent від mer + gwent "вітер", пор. Валлі. gwynt "вітер".
При цьому в сучасному бретонський мовою для позначення вищеперелічених сторін світу і вітрів можу також використовуватися французькі назви, проте це явище порівняно недавнє і свідчить лише про все більше проникненні французької лексики в повсякденний розмовний бретонський на тлі мізерного словникового запасу у terminal speakers.
Зазначимо, що поняття сторони світу тісно пов'язане з понятеім "вітер, що дме з певного боку". Слово "вітер" (avel) може служити синонімом "сторони світу":
Eus ar pevar avel e savo an dud en o enep
З чотирьох сторін світу (букв. з чотирьох вітрів) піднімуться люди проти них (англійців).
Точно так само назви сторін світу в бретонський мовою є одночасно назвами вітрів, при цьому іноді до назви сторони світу додається слово avel "вітер": avel-gevred, avel-gwalarn. Напрямок вітру, безумовно, відігравало важливу роль як в мореплаванні, цим ми пояснюємо також і той факт, що у фольклорних текстах, зокрема, в казках, вітер досить часто персоніфікується. Подібним чином в ірландській традиції вітрі приписується така властивість, як колір. Подібна "колірна гамма вітрів" відсутня у бретонців.
Друге, що слід відзначити, кажучи про сторони світла і відображенні просторової орієнтації в мові - це наявність в системі назв кількох паралельних логічних "підсистем" назв чотирьох основних сторін світу.
Підсистема 1.
Хід сонця.
Співвіднесення сторін світу з ходом сонця, що зустрічається у більшості народів: Схід - схід, захід - захід, Північ - опівночі, Південь-опівдні.
Підсистема 2.
Горизонтальні опозиції.
Ліво-Право (Дурна сторона - Хороша сторона).
Північна сторона називається також "лівої" (kleiz), а південна - "правої" (dehou). Ліва сторона традиційно вважається несприятливою, а права - сприятливою, відповідно, Північ в поданні бретонців асоціюється з поганим початком, а Південь - з гарним. Ми припускаємо, що подібні назви "лівий" і "правий", використовувалися для назви Півночі і Півдня до того, як Бретонська мова запозичив французькі назви Nord і Sud. Це підтверджує валлійська матеріал: у валлійському мові назва півночі gogledd утворено від cledd "лівий", а назва півдня і правого боку до цього дня позначаються одним і тим же словом deau (de). Вище ми наводили приклад, який свідчить про те, що подібна картина спостерігається і в Корнська. Таким чином, дана горизонтальна опозиція, ймовірно, існувала в період спільності бриттів до їх поділу на континентальних та острівних і, ймовірно, зміцнилася в Арморіке з приходом бриттів.
Отже, ми можемо укласти, що північ, "погана сторона", знаходиться зліва, а "гарна, правильна" південна сторона - праворуч від людини, що стоїть "у вихідному положенні" по відношенню до всіх восьми сторонах світу. У свідомості бретоноговорящіх (як, втім, і для говорять по-валлійська) це "початкове положення" виглядає наступним чином: людина стоїть обличчям на схід, а спиною на захід, по ліву руку - північ, по праву - південь. Точно так же розташовується по відношенню до сторін світу ірландець. У своїй книзі "Спадщина кельтів" брати Рис відзначають цей момент:
... "Ототожнення" півночі "з" лівим "і" півдня "з" правим "зустрічається у багатьох мовах. В ірландському мовою, крім того, слово" схід "має також значення" попереду ", а" захід "- позаду, що ясно показує вихідну орієнтацію - обличчям на схід ...
Вони підкреслюють також, що ірландське слово folcha, (від cle "лівий"), позначає одночасно "північ" і "північ Ірландії". Назва ж південної сторони dess, має значення "приємний, милий, красивий, правильний". Таким чином, південна сторона сприймається як "добра".
Однак далі намічається розбіжність між ірландською і бретонської традицією: мова йде вже про третю підсистемі.
Підсистема 3
Вертикальні опозиції.
Співвіднесення певної частини світу з верхом, а протилежної - з низом. Говорячи про співвіднесення сторін світу з ідеєю верху і низу, брати Рис наводять такий факт:
"Thuas" "на півдні" походить від основи uas, що означає "верх"; словосполучення "верхня частина (uachtar) Ірландії" і "верхівка (ceann) Ірландії" є синонімами слів "Південь Ірландії" (IED, 1281), тоді як слово , традиційно вживається для позначення "півночі" (tuath), означає одночасно "зло", подібні семантичні розвитку можна простежити і в інших мовах.
З вищесказаного випливає, що в ірландській традиції Південь асоціюється з верхом, а північ - з низом. Подібна опозиція в бретонський мовою на рівні семантики була закріплена за Сходом і Заходом відповідно.
Схід-Захід = Верх-Низ
Східна сторона (східна частина якоїсь географічної області) може позначатися словами krec'h (верх, верхівка) і gorre (верх, поверхня). Західна ж сторона може називатися goueled "низ, дно, глибина, безодня".
Подібна опозиція простежується на рівні прикметників Uhel і Izel крім своїх прямих значень "високий, верхній" і "низький, нижній" можуть у певних контекстах означати "Східний" і "Західний", що відноситься, в першу чергу, до топоніміці.
Розглянемо опозицію Breizh Uhel - Breizh Izel (варіант: Gorre Breizh "Верх Бретані" - Goueled Breizh "Низ Бретані"). Ці географічні назви переводяться зазвичай як Верхня Бретань (la Haute Bretagne) - Нижня Бретань (la Basse Bretagne). Насправді ж мова не йде про протиставлення верх - низ (що було б логічно, якби йшлося про гірську і рівнинній місцевості), а про географічне положення - Верхня = східна частина Бретані, Нижня = західна частина Бретані.
Ми бачимо, що в бретонський мовою східна сторона міцно асоціюється з верхом, а західна з низом. Отже, бретонец, що знаходиться в "початковому положенні" стоїть обличчям на схід, що знаходиться вище людини, і спиною на захід, який знаходиться нижче нього.
Тут ми спостерігаємо відміну бретонської традиції орієнтації від ірландської, згідно з якою "верх" знаходиться на півдні, тобто справа, а "низ" на півночі, тобто зліва. Ірландська видається більш логічною: погана сторона знаходиться знизу, тому що низ може також асоціюватися з поганим початком, а верх - із сприятливим (пор. у багатьох мовах, в тому числі і в російській вирази типу "низько впасти" = вести неправедний спосіб життя, "низький вчинок" = підлий, нечесний вчинок, "опуститися" = почати вести спосіб життя, не схвалюваний суспільством, і, навпаки, "високі принципи почуття, думки, вчинки" = благородні, схвалювані суспільством принципи почуття, думки вчинки, " піднятися високо по службових сходах, отримати високу посаду "= зробити хорошу кар'єру, отримати хороший, високооплачуваний і почесний, пост).
Що ж стосується бретонської системи просторової орієнтації, то ніякого зв'язку між верхньою і сприятливою, нижньої і несприятливої сторонами не простежується. Ймовірно, з якихось причин стара логічна система була модифікована. Можливо, це сталося в результаті переселення бриттів з острова на півострів і необхідності адаптувати стару систему до нових умов. До того ж, ми з великою часткою ймовірності припускаємо, що у автохтонного населення існувала інша "система координат", яка у великій мірі могла вплинути на картину світу переселенців. Про те, в яких був той вплив, визначити неможливо: ми знову повертаємося до проблеми субстрату. Проте деякі фрагменти "накладання" однієї системи координат в іншу нам все ж вдалося виокремити перш за все тому, що вони створюють деякі суперечності.
Отже, чому ж у свідомості сучасного бретоноговорящего людини схід знаходиться зверху, а захід - знизу щодо гіпотетичного центру? Найпростіше пояснення цьому - захід сонця на Заході, сонце при цьому рухається зі Сходу на Захід, "зверху вниз". При цьому потрібно врахувати, що західна сторона, сторона Океану в бретонський фольклорі - та сторона, куди йдуть душі померлих, тобто інший світ, який може співвідноситися з нижнім світом.
Однак, таке просте пояснення не може бути нами прийнято беззастережно, так як схід - не єдина "верхня" сторона. З верхом якимсь чином пов'язаний і Північ, який може позначатися словами nec'h, krec'h, lein, які можна перекласти як "вершина, верхівка", що повністю суперечить ірландської традиції. З іншого боку, Північ також може розглядатися як "середина" (kreiz), що, можливо пов'язане з назвою "полуночна сторона", то є середина ночі. У цілому цей момент видається нам неясним.
У будь-якому випадку ми можемо зробити висновок про те, що для бретонців більш значимою була вісь Схід-захід, ніж Південь-Північ. Ми припускаємо це на тій підставі, що в бретонський мові немає споконвічних назв для Півдня і Півночі, хоча такі є навіть для "проміжних" напрямків типу "Північний захід і Південний Захід", до того ж такі важливі поняття як "Верх і Низ "закріплені за Сходом і Заходом. Це цілком зрозуміло, якщо виходити з географічного положення півострова Бретань: сам півострів має найбільшу довжину з Заходу на Схід, відповідно будь-які пересування в ході історичних подій були спрямовані або з Захід на Схід, або зі Сходу на Захід. Як відомо, освоєння півострова бриттами починалося на західній частині півострова і розповсюджувалося на Схід (знизу вгору і "вперед", якщо пам'ятати про те, що "у вихідному положенні" людина перебуває обличчям на схід), а подальша загроза бретонського державі "звалювалася" на жителів півострова або зі Сходу (Франки, пізніше - французька держава), або з півночі (вікінги, пізніше, під час Столітньої війни - англійці). Останній факт може частково пояснити і те, що Північ, будучи так само, як і Схід, джерелом небезпеки, а також будучи "недоброю" стороною, міг за аналогією асоціюватися з верхом. З цієї причини вісь Північ-Південь могла представлятися другорядною, нижчій. Це наочно підтверджується історичними даними: в силу географічних, історико-політичних та мовних факторів поділ Бретані на Східну і Західну залишилося незмінним і по сей день. За весь історичний період нам відома лише одна спроба поділити територію Бретані на північну і південну частину, проте ця спроба не була реалізована.
Відзначимо також той факт, що перебуваючи у "вихідному положенні" людина виявляється "смотрящим вгору", рух на схід розглядається як рух вперед і вгору. Знову ж таки, співвідносячи це положення з географією півострова ми отримуємо таку картину: попереду виявляється континент (розширення меж бретонського держави було можливе лише на схід, таким чином просування на схід могло асоціюватися з придбанням влади і багатств у вигляді нових земель). Позаду нього виявляється море, морська безодня (goueled ar mor), тобто рух на захід дійсно пов'язаний з зануренням на дно морське.
Що ж стосується специфічних значень проміжних сторін світу, нами засвідчена лише один фразеологізм: Moned d'ar gevred - "піти на той світ, померти". Це специфічне значення навряд чи пов'язано саме з направленням на Південно-схід. Етимологічно gevred означає "протилежна сторона" (див. вище), і, найімовірніше, спочатку вираз означало "піти в протилежну сторону", тобто "піти на той світ".
Висновки.
Говорячи про систему орієнтації простору та її відображення в сучасному бретонський мовою, ми виділяємо наступні моменти:
Походження назв сторін світу в цілому представляється нам неясним. Ми відзначаємо зв'язок сторін світу і вітрів, що є общекельтском традицією. Становлення системи орієнтування в просторі пов'язане, можливо, з субстратною явищами, а також необхідністю модифікації даної системи з урахуванням географічного положення півострова.
У системі координат присутня одна основна вісь - Схід-Захід (верх-низ) і додаткові: Північ-Південь (ліво-право) Північно-захід-Південний Схід, Північний Схід - Південно-захід.
Людина розташовується відносно сторін світу наступним чином: обличчям на схід, спиною на захід, ліворуч від нього північ (погана сторона) праворуч від нього південь (сприятлива сторона). Схід знаходиться вище рівня людини, північ також трохи піднімається, захід нижче рівня людини.
Список літератури
Cuillandre J., La Droite et la Gauche dans l'orientation bretonne / Annales de Bretagne, 1927, t 37, pp 263 - 277
Favereau, F., Geriadur brehoneg - galleg, galleg - brezhoneg. / Dictionnaire du breton contemporaian bilingue, Skol Vreiz, 1993
Laurent, D., La cime sacrйe de Locronan / / L'interceltique, primtemps 1998
Minois, G, Nouvelle histoire de la Bretagne, Fayard, 1996
Подосінов А. В, Ex oriente lux!, М., Наука, 1999
Рис А.,. Рис Б., Спадщина кельтів, давня традиція в Ірландії та Уельсі, М., "Енігма", 1999