ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ УКРАЇНИ
З питань Виконання покарань
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ЮРИДИЧНА УЧИЛИЩЕ
ЦИКЛ ПЕДАГОГІКІ ТА ПСІХОЛОГІЇ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПЕДАГОГІКІ НА ТЕМУ:
"Особливості релігійного виховання засуджених"
Виконала слухача _______ гр. заочної форми навчання Чернігівського юридичного училища прапорщик вн. служби Філатов Є.П.
Перевірів: к.п.н., старший викладач циклу П І П, майор вн. служби Дрижак В.В.
Чернігів - 2002
План:
"1-3" Поняття і значення релігійного виховання засуджених 2
Основні завдання релігійного виховання засуджених 5
Особливості релігійного виховання засуджених ........ 8
Основні форми релігійного виховання засуджених 10
Вимоги до релігійного виховання засуджених ... 12
Планування заходів релігійного виховання засуджених 13
Висновки ................................................. ........................................ 15
Література ................................................. .................................. 17
До недавнього минулого основу перевиховання в рамках організації політико - виховної роботи із засудженими до позбавлення волі становило ідейно - політичне виховання. Воно здійснювалося згідно панівної ідеології, яка підкріплюється відповідними нормативно - правовими законами, і повинно було грунтуватися на принципах і догмах марксистсько - ленінського вчення про класову боротьбу і диктатуру пролетаріату.
Відбуваються кардинальні перетворення в політиці та економіці держави, у свідомості людей піддають істотному коригуванню раніше пануючу систему цінностей, ставлять у центр виховання не політичні, а моральні ідеали, завдання формування в осіб, позбавлених волі, адекватного ставлення до добра і зла, поваги до людської особистості , власності, суспільству, державі, закону. Коли мова йде про основні напрямки (складових частинах) роботи з виправлення поведінки засуджених, то мається на увазі система впливу, яка визначає зміст виховання.
Моральне виховання виступає тут головним системоутворюючим елементом. Саме моральна позиція є ядром особистості, вона пронизує всі інші рівні її вихованості (або невихованості), розвиненості і виправлене. Моральне виховання, будучи стрижнем виховного процесу, виступає в двох іпостасях:
як націлене безпосередньо на розвиток морального потенціалу особистості, на формування її волі, почуттів, емоцій;
як складова частина всіх інших напрямів виховання. Наприклад, правове виховання, по суті, являє собою прищеплювання навичок правослухняної поведінки, свідомого дотримання законів шляхом формування моральної позиції особистості.
Закон встановлює лише основні напрямки виховання, у зв'язку з чим треба вказати і на такі з них, які реалізуються на практиці організації відповідної роботи, у тому числі і з засудженими. Особливо слід відзначити і такі напрямки, як релігійне виховання.
Така можливість передбачена Виправно-трудовим кодексом України в статті 126. "Інші форми участі громадськості у виправленні і перевихованні засуджених" яка говорить: "У виправленні і перевихованні засуджених громадськість може брати участь в інших формах, не передбачених цим Кодексом, але відповідають загальним положенням та принципам виконання кримінального покарання, встановленим виправно-трудовим законодавством України" ( із змінами, внесеними Законом від 15 грудня 1992 р. / / Голос України, 16 січня 1993 р.).
У загальному плані релігійне виховання засуджених - це цілеспрямоване, планомірне, з використанням релігійних методів і форм, вплив на особистість засудженого, з метою його превоспітанія і виправлення.
Одна з головних цілей покарання, яка має профілактичний зміст, спрямована особисто на злочинця і полягає в попередженні вчинення ним повторних злочинів. Зазначені положення знайшли відображення у новому Кримінальному кодексі України, який визначає: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами» (стаття 50 Кодексу).
Практика виконання кримінальних покарань показує, що значна частина засуджених залишає місця позбавлення волі, ставши «озлобленими і шкідливими» для суспільства, а в деяких випадках - ще гіршими, ніж на початку відбування покарання. З урахуванням цього особливої актуальності набуває гуманність соціального підходу в процесі досягнення виправлення особи злочинця, який проявляється в залежності його результатів від засобів, за допомогою яких його реалізовують.
Нова філософія виконання покарань логічно привела до реформування структури та змісту виправного процесу.
Одним з основних напрямків виправлення злочинців є зведення до мінімуму негативного впливу позбавлення волі на особистість засудженого, надання йому можливості особистісного розвитку, всіляка підтримка і відновлення соціальних зв'язків, підготовка до життя на волі. Адже людина, на довгі роки ізольований від суспільства, як правило, втрачає зв'язки з близькими, пориває корисні зв'язки із соціальним оточенням.
Виховний процес з засудженими містить у собі три основних компоненти:
- Виховну роботу, тобто вплив на духовний та фізичний розвиток засуджених, корекцію їх поведінки з метою досягнення позитивних змін особистості;
- Соціальну роботу, тобто надання засудженим допомоги у вирішенні соціальних проблем, сприяння відновленню й розвитку соціально-корисних зв'язків та реінтеграції їх у суспільство;
- Психологічну роботу, тобто надання засудженим психологічної допомоги, зниження психотравмуючого впливу умов позбавлення волі на особистість.
У всіх цих компонентах виховного процесу можна і потрібно використовувати потенціал релігійного впливу на свідомість засудженого.
Релігійне виховання засуджених - один із способів надання виховного впливу, хід якого реалізуються основні завдання цього впливу - первоспітаніе правопорушника та недопущення порушень ним закону надалі. Церква повинна допомогти вирішити головну задачу - морального впливу на засуджених з метою духовного очищення і відмови в майбутньому від злочинного способу життя.
Крім цього не слід забувати і про ще один важливий аспект - це реалізація гарантованого Конституцією кожному громадянинові України право на свободу совісті та віросповідання.
Також необхідно враховувати осбенно контингенту з яким проводиться робота - це люди, які порушили закон, в більшості своїй, неодноразово, часто мають різні психічні або психологічні проблеми, що накладає специфічний відбиток на весь процес релігійного виховання і ускладнює роботу священнослужителя.
Необхідно також нагадати, що для проведення більшості релігійних обрядів необхідна наявність спеціальних приміщень і специфічного інвентарю (молитовних кімнат, вівтаря, ризниці, дараносіци тощо), що в нинішні складні часи може створити серйозну проблему, вплинути на хід і успішність проведення релігійного виховання.
Таким чином, до основних форм релігійного виховання засуджених можна віднести:
1. Індивідуальну;
2. Групову;
3. Масову.
Враховуючи, що релігійне виховання засуджених має свою специфіку, то й перелік використовуваних форм виховного впливу дещо відмінний від загальноприйнятих. До них можна віднести:
1. Відправлення релігійних обрядів (хрещення, вінчання, покаяння, причастя і т.д.).
2. Проведення індивідуальних бесід із засудженими.
3. Виступи перед групами засуджених.
4. Поширення літератури релігійного змісту.
5. Облаштування або споруда місць відправлення культу (молитовних кімнат, каплиць і храмів), із залученням до цієї роботи самих засуджених.
6. Благодійна та опікунська діяльність, надання матеріальної допомоги засудженим, напрямок продовольчих посилок, медикаментів.
Разом з тим, при проведенні релігійного виховання засуджених необхідно дотримуватися певних обмежень. Неприпустимо розпалювання релігійної ворожнечі, фанатизму, принижувати честь і гідність представників інших релігійних течій.
Так в «Концепції розвитку пенітенціарної системи Міністерства юстиції республіки Молдова» у Розділі 6. «Реорганізація виховної роботи із засудженими» безпосередньо вказано про певні обмеження в релігійному вихованні засуджених: «Особлива підтримка необхідна у створенні опікунських організацій православних об'єднань; забезпечення доступу до установ представників інших релігійних конфесій з припиненням спроб проникнення до установ представників тоталітарних сект псевдорелігійних» [8] .
1. взаємні обов'язки сторін;
2. порядок координації зусиль (звичайно створюється спільна постійно діюча комісія);
3. порядок доступу закріплених за виправними установами священнослужителів до засуджених;
4. термін дії угоди, умови його продовження або розірвання.
Заходи релігійного виховання засуджених, як і всі інші заходи виховного впливу на засуджених необхідно ретельно планувати.
Крім угоди про спільну діяльність адміністрації УВП і представниками місцевої єпархії, приймається план спільних заходів (звичайно план складається на рік), що затверджується начальником УВП і старшим духовним саном місцевої єпархії.
За цим планом передбачається співпраця протягом усього року. Зокрема, працівники УВП і керівництво колоній, разом із закріпленими за колоніями священнослужителями розробляють і затверджують спільні плани роботи в цих установах за духовно-моральному вихованню засуджених, поліпшенню взаємодії єпархії з релігійними громадами в УВП, відбуваються панахиди, молебні. У тих же колоніях, де є храми, проходять регулярні богослужіння.
Складаються і обумовлюються графіки відвідування виправних установ закріпленими священнослужителями, що втім не є перешкодою для більш частого відвідування пастви.
Слід зазначити корінні зміни, які проявилися у політиці в сфері виконання кримінальних покарань і поводження із засудженими, в законодавстві і практики його застосування. Ці зміни хоч і були корінними, але вони здійснювалися на досягнутій за попередні роки нормативної і матеріальній базі УВП, її персоналу і апробованих багаторічною практикою формах і методах роботи із засудженими. Відкинуті були лише ті компоненти, які суперечили міжнародним стандартам поводження із засудженими або не вписувалися у новий соціально-економічні, правові, суспільні умови життя держави і суспільства.
На наш погляд принципово важливо будувати діяльність по виконанню (відбуванню) покарання на принципах морального виховання та перевиховання. На жаль, ця проблема сьогодні стосується не тільки системи установ та органів виконують кримінальні покарання; масштаби її тотожні масштабами всього суспільства.
Громадськість і державні інститути повинні приймати безпосередню участь у процесі виправлення, реабілітації та ресоціалізації тих осіб, які в силу різних обставин порушили вимоги закону. І Церква, як один з важливих соціальних інститутів, повинна брати у цьому процесі безпосередню участь, вносити свій вагомий внесок у реформування кримінально-виконавчої системи, духовна освіта осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, зміцнення їхніх моральних начал.
Гуманізація виправно-трудової системи, очевидно, буде здійснюватися через розробку та впровадження більш м'яких мір покарання, скорочення термінів покарання, введення альтернативних позбавленню волі заходів по відношенню до осіб, які вчинили злочин. Все це вимагає більш серйозних і всесторонніх психологічних досліджень з розробки та впровадження широкого спектру психолого-педагогічних методів впливу на особистість, групу, колектив засуджених. Перспективним є виправлення правопорушника через сповідь, покаяння, примирення з потерпілим, що створює передумови для справжньої перебудови особистості, її ресоціалізації та створення перспективи для соціальної адаптації.
2. Виправно-трудовий кодекс України.
3. Виховна робота із засудженими. Збірник документів. Упорядник С. І. Москалюк та ін К., 1981.
4. Виправно-трудова педагогіка. Підручник. Під ред. І. Т. Богатирьова. - М., 1978.
5. В. П. Філонов, А.І. Фролов Кримінально-виправний законодавство України. - Донецьк, 1998.
6. Угода про співробітництво між Московською єпархією Російської Православної Церкви та Управлінням виконання покарання Московської області.
7. Шаміс А.В. Виправний вплив на засуджених - соціальна функція ВТУ / / Злочин і кара. 1994. № 12.
8. Концепції розвитку пенітенціарної системи Міністерства юстиції республіки Молдова затверджена Постановою Уряду Республіки Молдова N 796 від 20 серпня 1997
З питань Виконання покарань
ЧЕРНІГІВСЬКЕ ЮРИДИЧНА УЧИЛИЩЕ
ЦИКЛ ПЕДАГОГІКІ ТА ПСІХОЛОГІЇ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ ПЕДАГОГІКІ НА ТЕМУ:
"Особливості релігійного виховання засуджених"
Виконала слухача _______ гр. заочної форми навчання Чернігівського юридичного училища прапорщик вн. служби Філатов Є.П.
Перевірів: к.п.н., старший викладач циклу П І П, майор вн. служби Дрижак В.В.
Чернігів - 2002
План:
"1-3" Поняття і значення релігійного виховання засуджених 2
Основні завдання релігійного виховання засуджених 5
Особливості релігійного виховання засуджених ........ 8
Основні форми релігійного виховання засуджених 10
Вимоги до релігійного виховання засуджених ... 12
Планування заходів релігійного виховання засуджених 13
Висновки ................................................. ........................................ 15
Література ................................................. .................................. 17
Поняття та значення релігійного виховання засуджених
Теорія і практика виконання покарання виробили засади виховання засуджених до позбавлення волі, організація та утримання якого завжди залежать від державної ідеології. В умовах деідеологізації суспільного життя установи та органи, які виконують кримінальні покарання, мають можливість реалізувати на практиці ідею моральної переорієнтації особистості, що переступили закон.До недавнього минулого основу перевиховання в рамках організації політико - виховної роботи із засудженими до позбавлення волі становило ідейно - політичне виховання. Воно здійснювалося згідно панівної ідеології, яка підкріплюється відповідними нормативно - правовими законами, і повинно було грунтуватися на принципах і догмах марксистсько - ленінського вчення про класову боротьбу і диктатуру пролетаріату.
Відбуваються кардинальні перетворення в політиці та економіці держави, у свідомості людей піддають істотному коригуванню раніше пануючу систему цінностей, ставлять у центр виховання не політичні, а моральні ідеали, завдання формування в осіб, позбавлених волі, адекватного ставлення до добра і зла, поваги до людської особистості , власності, суспільству, державі, закону. Коли мова йде про основні напрямки (складових частинах) роботи з виправлення поведінки засуджених, то мається на увазі система впливу, яка визначає зміст виховання.
Моральне виховання виступає тут головним системоутворюючим елементом. Саме моральна позиція є ядром особистості, вона пронизує всі інші рівні її вихованості (або невихованості), розвиненості і виправлене. Моральне виховання, будучи стрижнем виховного процесу, виступає в двох іпостасях:
як націлене безпосередньо на розвиток морального потенціалу особистості, на формування її волі, почуттів, емоцій;
як складова частина всіх інших напрямів виховання. Наприклад, правове виховання, по суті, являє собою прищеплювання навичок правослухняної поведінки, свідомого дотримання законів шляхом формування моральної позиції особистості.
Закон встановлює лише основні напрямки виховання, у зв'язку з чим треба вказати і на такі з них, які реалізуються на практиці організації відповідної роботи, у тому числі і з засудженими. Особливо слід відзначити і такі напрямки, як релігійне виховання.
Така можливість передбачена Виправно-трудовим кодексом України в статті 126. "Інші форми участі громадськості у виправленні і перевихованні засуджених" яка говорить: "У виправленні і перевихованні засуджених громадськість може брати участь в інших формах, не передбачених цим Кодексом, але відповідають загальним положенням та принципам виконання кримінального покарання, встановленим виправно-трудовим законодавством України" ( із змінами, внесеними Законом від 15 грудня 1992 р. / / Голос України, 16 січня 1993 р.).
У загальному плані релігійне виховання засуджених - це цілеспрямоване, планомірне, з використанням релігійних методів і форм, вплив на особистість засудженого, з метою його превоспітанія і виправлення.
Основні завдання релігійного виховання засуджених
Мета покарання, що полягає у забезпеченні громадської безпеки і відновлення соціальної гармонії, порушеної злочином, можливо досягти лише за умови відновлення гармонії в душі самого злочинця на основі принципів гуманізму та індивідуального підходу.Одна з головних цілей покарання, яка має профілактичний зміст, спрямована особисто на злочинця і полягає в попередженні вчинення ним повторних злочинів. Зазначені положення знайшли відображення у новому Кримінальному кодексі України, який визначає: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами» (стаття 50 Кодексу).
Практика виконання кримінальних покарань показує, що значна частина засуджених залишає місця позбавлення волі, ставши «озлобленими і шкідливими» для суспільства, а в деяких випадках - ще гіршими, ніж на початку відбування покарання. З урахуванням цього особливої актуальності набуває гуманність соціального підходу в процесі досягнення виправлення особи злочинця, який проявляється в залежності його результатів від засобів, за допомогою яких його реалізовують.
Нова філософія виконання покарань логічно привела до реформування структури та змісту виправного процесу.
Одним з основних напрямків виправлення злочинців є зведення до мінімуму негативного впливу позбавлення волі на особистість засудженого, надання йому можливості особистісного розвитку, всіляка підтримка і відновлення соціальних зв'язків, підготовка до життя на волі. Адже людина, на довгі роки ізольований від суспільства, як правило, втрачає зв'язки з близькими, пориває корисні зв'язки із соціальним оточенням.
Виховний процес з засудженими містить у собі три основних компоненти:
- Виховну роботу, тобто вплив на духовний та фізичний розвиток засуджених, корекцію їх поведінки з метою досягнення позитивних змін особистості;
- Соціальну роботу, тобто надання засудженим допомоги у вирішенні соціальних проблем, сприяння відновленню й розвитку соціально-корисних зв'язків та реінтеграції їх у суспільство;
- Психологічну роботу, тобто надання засудженим психологічної допомоги, зниження психотравмуючого впливу умов позбавлення волі на особистість.
У всіх цих компонентах виховного процесу можна і потрібно використовувати потенціал релігійного впливу на свідомість засудженого.
Релігійне виховання засуджених - один із способів надання виховного впливу, хід якого реалізуються основні завдання цього впливу - первоспітаніе правопорушника та недопущення порушень ним закону надалі. Церква повинна допомогти вирішити головну задачу - морального впливу на засуджених з метою духовного очищення і відмови в майбутньому від злочинного способу життя.
Крім цього не слід забувати і про ще один важливий аспект - це реалізація гарантованого Конституцією кожному громадянинові України право на свободу совісті та віросповідання.
Особливості релігійного виховання засуджених
Необхідно враховувати, що в місцях відбування покарання можуть перебувати люди, що належать до різних релігійних конфесій (християни, мусульмани, та ін.) Необхідно, по можливості, забезпечити можливість доступу до засуджених представників різних культів. Хоча при цьому не слід забувати, про важливу історичну роль Православ'я у формуванні та розвитку державності, культури, національного менталітету і про те, що переважна більшість громадян України належить саме до цієї конфесії.Також необхідно враховувати осбенно контингенту з яким проводиться робота - це люди, які порушили закон, в більшості своїй, неодноразово, часто мають різні психічні або психологічні проблеми, що накладає специфічний відбиток на весь процес релігійного виховання і ускладнює роботу священнослужителя.
Необхідно також нагадати, що для проведення більшості релігійних обрядів необхідна наявність спеціальних приміщень і специфічного інвентарю (молитовних кімнат, вівтаря, ризниці, дараносіци тощо), що в нинішні складні часи може створити серйозну проблему, вплинути на хід і успішність проведення релігійного виховання.
Основні форми релігійного виховання засуджених
Цей Виправно-трудовий Кодекс України уточнив розуміння форм організації виховної роботи, суворо обмеживши їх перелік індивідуальними, груповими та масовими. Закон не конкретизує форми організації виховної роботи, набір яких вельми широкий. З них найбільше поширення отримали бесіди, заняття, збори, зустрічі, диспути, вечори і т.п.Таким чином, до основних форм релігійного виховання засуджених можна віднести:
1. Індивідуальну;
2. Групову;
3. Масову.
Враховуючи, що релігійне виховання засуджених має свою специфіку, то й перелік використовуваних форм виховного впливу дещо відмінний від загальноприйнятих. До них можна віднести:
1. Відправлення релігійних обрядів (хрещення, вінчання, покаяння, причастя і т.д.).
2. Проведення індивідуальних бесід із засудженими.
3. Виступи перед групами засуджених.
4. Поширення літератури релігійного змісту.
5. Облаштування або споруда місць відправлення культу (молитовних кімнат, каплиць і храмів), із залученням до цієї роботи самих засуджених.
6. Благодійна та опікунська діяльність, надання матеріальної допомоги засудженим, напрямок продовольчих посилок, медикаментів.
Вимоги до релігійного виховання засуджених
Релігійне виховання здійснюється з метою «освіти і духовно-морального освіти засуджених, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі; зміцнення правопорядку і законності, а також виправлення осіб, що переступили Закон Божий і людський» [6].Разом з тим, при проведенні релігійного виховання засуджених необхідно дотримуватися певних обмежень. Неприпустимо розпалювання релігійної ворожнечі, фанатизму, принижувати честь і гідність представників інших релігійних течій.
Так в «Концепції розвитку пенітенціарної системи Міністерства юстиції республіки Молдова» у Розділі 6. «Реорганізація виховної роботи із засудженими» безпосередньо вказано про певні обмеження в релігійному вихованні засуджених: «Особлива підтримка необхідна у створенні опікунських організацій православних об'єднань; забезпечення доступу до установ представників інших релігійних конфесій з припиненням спроб проникнення до установ представників тоталітарних сект псевдорелігійних» [8] .
Планування заходів релігійного виховання засуджених
Відносини виникають у ході релігійного виховання засуджених підлягають правовому регулюванню - з цією метою практикується укладання угод про співпрацю між відповідними єпархіями і Управліннями виконання покарання. У яких обумовлюються:1. взаємні обов'язки сторін;
2. порядок координації зусиль (звичайно створюється спільна постійно діюча комісія);
3. порядок доступу закріплених за виправними установами священнослужителів до засуджених;
4. термін дії угоди, умови його продовження або розірвання.
Заходи релігійного виховання засуджених, як і всі інші заходи виховного впливу на засуджених необхідно ретельно планувати.
Крім угоди про спільну діяльність адміністрації УВП і представниками місцевої єпархії, приймається план спільних заходів (звичайно план складається на рік), що затверджується начальником УВП і старшим духовним саном місцевої єпархії.
За цим планом передбачається співпраця протягом усього року. Зокрема, працівники УВП і керівництво колоній, разом із закріпленими за колоніями священнослужителями розробляють і затверджують спільні плани роботи в цих установах за духовно-моральному вихованню засуджених, поліпшенню взаємодії єпархії з релігійними громадами в УВП, відбуваються панахиди, молебні. У тих же колоніях, де є храми, проходять регулярні богослужіння.
Складаються і обумовлюються графіки відвідування виправних установ закріпленими священнослужителями, що втім не є перешкодою для більш частого відвідування пастви.
Висновки
Динаміка суспільних відносин у сфері кримінально-виконавчої політики вже зараз визначає деякі тенденції роботи системи органів і установ, які виконують кримінальні покарання.Слід зазначити корінні зміни, які проявилися у політиці в сфері виконання кримінальних покарань і поводження із засудженими, в законодавстві і практики його застосування. Ці зміни хоч і були корінними, але вони здійснювалися на досягнутій за попередні роки нормативної і матеріальній базі УВП, її персоналу і апробованих багаторічною практикою формах і методах роботи із засудженими. Відкинуті були лише ті компоненти, які суперечили міжнародним стандартам поводження із засудженими або не вписувалися у новий соціально-економічні, правові, суспільні умови життя держави і суспільства.
На наш погляд принципово важливо будувати діяльність по виконанню (відбуванню) покарання на принципах морального виховання та перевиховання. На жаль, ця проблема сьогодні стосується не тільки системи установ та органів виконують кримінальні покарання; масштаби її тотожні масштабами всього суспільства.
Громадськість і державні інститути повинні приймати безпосередню участь у процесі виправлення, реабілітації та ресоціалізації тих осіб, які в силу різних обставин порушили вимоги закону. І Церква, як один з важливих соціальних інститутів, повинна брати у цьому процесі безпосередню участь, вносити свій вагомий внесок у реформування кримінально-виконавчої системи, духовна освіта осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, зміцнення їхніх моральних начал.
Гуманізація виправно-трудової системи, очевидно, буде здійснюватися через розробку та впровадження більш м'яких мір покарання, скорочення термінів покарання, введення альтернативних позбавленню волі заходів по відношенню до осіб, які вчинили злочин. Все це вимагає більш серйозних і всесторонніх психологічних досліджень з розробки та впровадження широкого спектру психолого-педагогічних методів впливу на особистість, групу, колектив засуджених. Перспективним є виправлення правопорушника через сповідь, покаяння, примирення з потерпілим, що створює передумови для справжньої перебудови особистості, її ресоціалізації та створення перспективи для соціальної адаптації.
Література
1. Конституція України.2. Виправно-трудовий кодекс України.
3. Виховна робота із засудженими. Збірник документів. Упорядник С. І. Москалюк та ін К., 1981.
4. Виправно-трудова педагогіка. Підручник. Під ред. І. Т. Богатирьова. - М., 1978.
5. В. П. Філонов, А.І. Фролов Кримінально-виправний законодавство України. - Донецьк, 1998.
6. Угода про співробітництво між Московською єпархією Російської Православної Церкви та Управлінням виконання покарання Московської області.
7. Шаміс А.В. Виправний вплив на засуджених - соціальна функція ВТУ / / Злочин і кара. 1994. № 12.
8. Концепції розвитку пенітенціарної системи Міністерства юстиції республіки Молдова затверджена Постановою Уряду Республіки Молдова N 796 від 20 серпня 1997