Організація роботи акумуляторного ділянки

Нещасні випадки на виробництві удари, поранення і т.д. називаються виробничим травматизмом, що найчастіше відбувається з двох причин: внаслідок недостатнього освоєння працюють виробничих навичок і від відсутності необхідного досвіду в поводженні з інструментами та обладнанням через невиконання правил техніки безпеки, і правил внутрішнього розпорядку основними умови безпечної роботи при виконанні слюсарних операція є правильна організація робочого місця, користування лише справними інструментами, суворе дотримання виробничої дисципліною і правил техніки безпеки. Кожен робочих повинен добре знати і обов'язково дотримуватися всіх правил техніки безпеки, викладені в пам'ятках, спеціальних інструкціях і плакатах з техніки безпеки.
Усі обертові частини верстатів і механізмів, а також оброблювані деталі з виступаючими частинами повинні мати захисні огородження. Небезпека представляє внутріцехові, ручні візки, вагонетки, а також рух робітників у вузьких проходах або на шляхах, де працює вантажопідйомний транспорт. Для транспорту, що рухається встановлюють різні сигнали: звукові (звуки, сирени), світлові, які потрібно знати і дотримуватися. При безпосередньому дотику до струмоведучих частин або металевих предметів, випадково опинилися під напругою, виникає небезпека ураження електричним струмом.
У місцях, де є електричні установки вивішують попереджувальні написи (наприклад, «НЕБЕЗПЕЧНО», «ПІД СТРУМОМ») або ставляться умовні знаки.
Розміщення обладнання і безпечна організація робочого місця
Правильне розміщення устаткування є основною ланкою в організації безпечної роботи виробничого цеху та цеху. При розміщенні обладнання необхідно дотримуватися встановлені мінімальні розриви між верстатами, між верстатами і окремими елементами будинку, правильно визначати ширину проходів та проїздів. Невиконання правил і недотримання норм розміщення обладнання призводить до захаращення приміщень і травматизму.
Розташування обладнання на площі цеху або ділянки визначається в основному технологічним процесом і місцевими умовами. При автоматизованому виробництві (комплексні автоматичні заводи або цехи, автоматичні лінії, потокове виробництво) обладнання розміщується по ходу технологічного процесу в єдиний ланцюжок з дотримання відстаней між обладнанням і конструктивними елементами будинку. На автоматичних та потокових лініях великої протяжності влаштовують перехідні містки для переходу з однієї сторони лінії на іншу. При багатоверстатному обслуговуванні обладнання розміщувати з урахуванням максимально можливого скорочення відстаней між робочими місцями кожного з верстатів. Якщо за умовами технологічного процесу між обладнанням необхідно передбачити стелажі або столи для заготовок і готових виробів, то для цього відводиться додаткова площа відповідно до особливостей виробництва.
Основні захисні заходи
Захист людей від ураження електричним струмом в умовах машинобудівного виробництва досягається такими основними вимогами:
а) відповідним пристроєм електроустановок, при якому струмовідні частини їх, нормально знаходяться під напругою, не доступні для випадкового дотику завдяки наявності ізоляції, огорожі, розташуванню на недоступній висоті, блокувань і т.д.;
б) застосуванням захисних засобів при обслуговуванні електроустановок (штанг, кліщів, діелектричних рукавичок і калош, гумових килимків, підставок на порцелянових роликах або ізоляторах і т.д.);
в) пристроєм захисного заземлення або автоматичного відключення, при якому у разі пошкодження ізоляції і переходу напруги на металеві конструктивні частини електроустановки виникає на них напруга обмежується за величиною або пошкоджене електрообладнання і апаратура відключається;
г) регламентацією величини допустимих напружень для різних приміщень і умов, в яких працює електрообладнання і переносний електроінструмент;
д) пристрій у розетку ізолюючих плов.
Безпека в приміщеннях, в яких проводиться пожежо - і вибухонебезпечні роботи, забезпечується також застосуванням спеціальних видів пожежо-або вибухонебезпечного електрообладнання.
Виробниче середовище та її значення для безпеки людей
Для безпеки обслуговування електричних установок велике значення має навколишнє виробниче середовище. Як вже зазначалося, висока температура, волога, пил, їдкі пари і гази, впливаючи на людину, знижують його опір до мінімального значення. Ці ж фактори руйнівно діють на електроізоляцію, на одяг і взуття людини, сприяє виникненню електропоразки і аварій. Тому всі приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом ділять на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки, приміщення з підвищеною небезпекою і особливо небезпечні приміщення.
Для того щоб виключити можливість безпосереднього дотику людини до струмоведучих частин, їх ретельно ізолюють, огороджують кожухами, щитами або мають у своєму розпорядженні на недоступній висоті.
Захисні засоби, що застосовуються при експлуатації електричних пристроїв.
Для захисту людей від ураження електричним струмом, від дії електричної дуги та іскор застосовуються такі захисні засоби: а) ізолюючі захисні засоби; б) захисні засоби від дії дуги і іскор (спеціальні окуляри, щитки, брезентові рукавиці), в) переносні тимчасові огорожі, заземлення та попереджувальні плакати; г) переносні покажчики напруги та струму.
Захисні засоби за ознаками їх ізолюючих засобів діляться на основні та додаткові.
Основними називаються такі ізолюючі засоби, які надійно витримують робоче напруга установки і за допомогою яких можна торкатися частин, що знаходяться під напругою. До них відносяться ізолюючі штанги та кліщі, а в установках напругою до 1000 в-діелектричні рукавички і монтерський інструмент з ізолюючими ручками.
Додатковими називаються такі ізолюючі засоби, які можуть забезпечити безпеку від ураження струмом тільки одночасно з основними засобами. В установках напруга вище 1000 в додатковими засобами є діелектричні рукавички і рукавиці, діелектричні боти, гумові килимки та доріжки, ізолюючі підставки.
Перед кожним застосуванням захисного засобу користується їм працівник зобов'язаний шляхом зовнішнього огляду перевірити: а) справність захисного засобу; б) за клейму величину напруги, при якому застосовується даний засіб, в) чи не закінчився термін його періодичного випробування. Електрозахисні кошти оглядають і відчувають в точно встановлені терміни.
На машинобудівних заводах зустрічається також робота з генераторами ультрависокої і надвисокої частоти, наприклад на заводах-виробниках радіо - і телеапаратури в процесі її перевірки, випробування і налаштування, а також при застосуванні цієї апаратури в технологічних процесах (радіо спектроскопії, контроль і управління виробництвом і т . д.).
Високочастотні електротермічні установки і радіоустановки, випромінюючи електромагнітну енергію в робочу зону, можуть зробити шкідливий вплив на організм людини, якщо не вжито відповідних заходів безпеки. Електромагнітні поля невидимі і дія їх не виявляється органами почуттів, що породжує зневажливе ставлення працюючих до небезпеки опромінення, недооцінку шкідливого впливу їх на організм.
Тому знання основних положень безпеки при влаштуванні та експлуатації установок промислової електротермії, а також при монтажі і налаштуванні радіо-і телеустановок необхідно.
Засоби захисту, необхідні при влаштуванні та експлуатації установок, що випромінюють електромагнітні хвилі.
Під час роботи високочастотних електротермічних установок і НВЧ-установок в їх електричних ланцюгах можуть виникати напруги, вимірювані тисячами і навіть десятками тисяч вольт. Тому з точки зору устрою та експлуатації ці установки слід розглядати як звичайні високовольтні електроустановки. Питання електробезпеки, пов'язані з техніці високих напруг, коротко були викладені в попередньому розділі. Крім того, ці питання докладно регламентуються діючими «Правилами улаштування електроустановок» і «Правилами технічної експлуатації і безпеки обслуговування електроустановок промислових підприємств»,
Основні принципи розробки засобів захисту від впливу електромагнітних хвиль при роботі високочастотних установок зводяться до наступного:
зменшення випромінювань безпосередньо в самому джерелі його;
1) екранування джерела випромінювання;
2) Екранування робочого місця;
3) Застосування індивідуальних засобів захисту.
Залежно від діапазону частот, типу джерела випромінювання, його потужності і характеру роботи може бути застосований один із зазначених видів захисту або будь-яка їх комбінація.
Захист від шуму і вібрації.
Різноманітні машини, механізми, апарати та інструменти, що застосовуються у виробничих умовах машинобудівних підприємств, у багатьох випадках є агрегатами, динамічно недостатньо врівноваженими. Це, наприклад, двигуни внутрішнього згоряння, електродвигуни, вентилятори, компресори, насоси, верстати, молоти, преси, формувальні машини, млини, сита, пневматичні інструменти, віброуплотнітелі і т.п. Їх робота супроводжується шумом і вібрацією.
Вібрації не тільки руйнівно діють на машини, обладнання та виробничі будівлі, але й надають шкідливий вплив на здоров'я людей, знижують їхню працездатність, ведуть до збільшення кількості нещасних випадків. Шкідливий вплив на організм робить також виробничий шум, якщо його інтенсивність перевершує певний рівень. Тому боротьба з виробничим шумом і вібрацією є важливим завданням поліпшення гігієнічних умов праці професійної гігієни.
Способи усунення шуму і вібрації.
Боротьба з шумом і вібрацією і їх шкідливими впливами може проводитися у трьох напрямках: зменшення шумоутворення та вібрації конструктивними і технологічними заходами, зниження шуму і вібрації шляхом обмеження їх розповсюдження засобами звуко - і віброізоляції та звуко - і вібропоглащенія і, нарешті, зменшення шкідливого впливу шуму і вібрації на організм засобами індивідуального захисту працюючого або зміною режимів праці та відпочинку.
Найбільший ефект дають конструктивні і технологічно заходи. До них відносяться вдосконалення кінематичних схем; вишукування найкращих конструктивних форм для ненаголошеного взаємодії деталей і плавного обтікання їх повітряними потоками; зміна жорсткості або маси для зменшення амплітуди коливань та усунення резонансних явищ; застосування матеріалів, що володіють здатністю поглинати коливальну енергію; зменшення зазорів; підвищення точності центрування і балансування для зниження динамічних навантажень; використання прокладкових матеріалів, що ускладнюють передачу коливань від одних деталей до інших і т.п.
Отже, основними шляхами зниження вібрації і шуму металорізальних верстатів є застосування високоякісних підшипників, малошумних зубчастих передач і електродвигунів, дотримання технологічної дисципліни при виготовленні та складанні вузлів верстата, застосування раціональних конструкцій ріжучого інструменту і пристосувань, жорсткість їх кріплення і т.д.
Для того щоб загальний рівень шуму у виробничих приміщеннях не перевищував встановлених санітарних норм, шум, вироблений окремими верстатами, повинен бути значно нижче регламентованого санітарними нормами.
Граничний частотний спектр шуму не повинен перевищувати таких значень: у діапазоні частот до 200 гц - 90 дб, від 200 до 3200 гц - від 90 дБ на нижній частотної кордоні до 70 дБ на верхній межі і понад 3200 гц - 70 дб. пневматичних машинах і при роботі ручним пневматичним інструментом.
Для зменшення передачі вібрації компресори встановлюють на масивні залізобетонні фундаменти і спеціально розраховані пружинні амортизатори. Повітрозабірний пристрій і ресівер обладнають вертикальними глушниками.
Значно поліпшуються умови праці машиністів компресорних установок пристроєм спеціальних звукоізоляційних та звукопоглинаючих кабін. Вони можуть мати круговий огляд і дозволяють здійснювати дистанційне управління.
Зменшення шуму пневматичних машин досягається застосуванням глушників, що приєднуються до вихлопному отвору. Вони являють собою канали, облицьовані з внутрішньої сторони пористими звукопоглинальними матеріалами.
Промислове освітлення.
Світло, діючи на зоровий аналізатор (око) і через нього на центральну нервову систему, точніше, кору великих півкуль головного мозку, виявляє різноманітний вплив на різні органи, системи і на організм людина в цілому.
Як природний, так і штучне світло викликає посилення діяльності дихальних органів, посилення обміну речовин: збільшується поглинання кисню і виділення вуглекислоти. При хорошому освітленні усувається напруга очей, полегшується розрізнення оброблюваних виробів, прискорюється темп роботи. Світло збуджує діяльність всього організму, темрява її гнітить. Бадьорий, життєрадісний настрій, підвищена активність стоять в прямому зв'язку з гарним освітленням приміщень. Таким чином, світло має величезне значення для здоров'я і роботи людини. Організація раціонального освітлення виробничих приміщень і робочих місць є одним з основних питань охорони праці. Метеорологічні умови на виробництві.
Метеорологічні умови мають величезний вплив на самопочуття і працездатність людини.
Незважаючи на наявність стін і покриттів, клімат виробничих будівель змінюється зі зміною зовнішніх атмосферних умов. Тому метеорологічні умови виробничих будівель і приміщень схильні до коливань сезонного характеру
На метеорологічні умови виробничих будівель і приміщень великий вплив також надає технологічний процес.
У ливарних, ковальських, термічних цехах, сушильних відділеннях фарбувальних цехів і на ряді інших ділянок виробничі процеси супроводжуються значними виділеннями тепла. Повітря в приміщеннях цих цехів та дільниць нагрівається від плавильних агрегатів, нагрівальних, отжігательних і сушіння печей, від розплавленого металу, розливається у форми, від гарячих поковок і т.д.
Значна кількість тепла може проникати в приміщення від сонячної радіації через засклені поверхні у вікнах і ліхтарях будівлі. Тепло надходить також у повітря приміщень від працюючого механічного обладнання, при перетворенні електричної енергії в механічну, від працюючих людей і т.д.
Загальна кількість тепла, поступаемого в повітря робочих приміщень від всіх перерахованих вище джерел, може бути настільки значним, що температура повітря в цих приміщеннях стає високою і негативно позначається на самопочутті та працездатності людей.
У зимовий час можливі випадки зниження температури повітря в приміщеннях внаслідок їх переохолодження.
До заходів по боротьбі з перегріванням організму відносяться механізація важких робіт, захист від джерел випромінювання, видалення надлишкових тепловиділень за допомогою вентиляції, особиста профілактика порушень водно-сольового обміну та інших наслідків перегрівання.
Заходи боротьби з пилом на виробництві.
Усі заходи щодо боротьби з пилом на виробництві і з її шкідливим впливом на організм повинні проводитись за наступними напрямками:
1) корінна раціоналізація технологічного процесу, повністю усуває утворення пилу;
2) максимальна герметизація апаратури, обладнання, елеваторів, транспортерів, шнеків і т.п.;
3) механізація ручних процесів дроблення, розмелювання, просівання, фасування, навантаження та ін;
4) заміна ведення робіт з сухим матеріалом роботою з зволоженими матеріалами (мокра шліфування замість сухий);
5) пристрій спеціальної пилеудаляющей вентиляції від місць утворення пилу;
6) ізоляція особливо пилить апаратури від ділянок інших робіт;
7) ретельна систематична прибирання приміщень вологим способом або із застосуванням пилососів;
8) постачання робочих протипиловий спецодягом, респіраторами, шоломами і окулярами;
9) забезпечення робочих душами, умивальниками;
10) професійний відбір осіб для роботи в цехах, де має місце запилення повітря, попередній і періодичні медичні огляди їх;
11) встановлення особливого режиму праці та відпочинку (скорочений робочий день, додаткову відпустку та ін.)
Промислова вентиляція та опалення.
Чисте повітря і нормальна температура у виробничому приміщенні є одним з необхідних умов здорової і високопродуктивної праці.
Санітарні норми вимагають, щоб у виробничих будівлях обладналися пристрої, що виключають забруднення повітря робочої зони приміщень отруйними газами, парами і пилом у концентраціях, що перевищують гранично допустимі. Крім того, повітря на робочих місцях повинен мати нормальну температуру, вологість і швидкість руху.
Значну роль у підтримці необхідних санітарно-гігієнічних умов повітряного середовища в робочих приміщеннях відводиться вентиляції та опалення.
Санітарні норми при проектуванні вентиляції.
Відповідно до санітарних норм усі виробничі і допоміжні приміщення повинні вентилюватися. У виробничих приміщеннях з об'ємом на одного працюючого менше 20 м ² повинна бути передбачена вентиляція, яка забезпечує подачу зовнішнього повітря у кількості не менше 30 м ³ / год на кожного працюючого, а в приміщеннях з об'ємом на одного працюючого від 20 до 40 м ³ - не менше 20м ³ / год на кожного працюючого. У виробничих приміщеннях без ліхтарів і без вікон подача зовнішнього повітря на одного працюючого повинна бути не менше 40 м ³ / ч. При цьому повинні бути дотримані норми метеорологічних умов, а вміст шкідливих парів, газів і пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати граничних значення за санітарним нормам.
При влаштуванні місцевої припливної вентиляції об'єм повітря визначається тими метеорологічними умовами, які повинні бути досягнуті на ділянках, що обслуговуються місцевим припливом.
При влаштуванні припливно-витяжної вентиляції у сполучених між собою приміщеннях необхідно забезпечити певне співвідношення між кількістю подаваного і відсмоктується повітря з тим, щоб виключалася можливість надходження повітря із приміщень з великими виділеннями шкідливостей або з наявністю вибухонебезпечних газів, парів і пилу.
 


Висновок
У даному курсовому проекті розроблено:
- Організація роботи акумуляторного ділянки
- Вибраний і обгрунтований метод організації виробництва комплексу ТОД і ділянки;
- Розрахована річна трудомісткість робіт з АТР і дільниці;
- Підібрати обладнання ділянки;
- Розрахована кількість виробничих робіт, ІТП, і службовців АТП і ділянки;
- Розроблені вимоги по ТБ і вимоги пожежної безпеки;
- Виконаний планувальний креслення акумуляторного ділянки.

Список використаної літератури
1. «Положення про ТО і ТР рухомого складу автомобільного транспорту», ​​М., 1986 р.
2. Карташов В.П. «Технологічне проектування АТП», М., 1981 р.
3. Карташов В.П. «Організація ТО і ТР автомобілів», М., 1979 р.
4. Кузнєцов Ю.М. «Охорона праці на підприємствах автомобільного транспорту» М, 1982 р.
5. «Короткий автомобільний довідник» М., 1984 р.
6. Технічне обслуговування автомобілів і двигунів. (Методичні вказівки), Н. Новгород, 1999 р.

Цей текст може містити помилки.

© Усі права захищені
написати до нас