Обставини що виключають адміністративну відповідальність

ЗМІСТ
1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЇХ ВИДИ ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
2. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
3. УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ ... ... ... .. 10
4. ЗАВДАННЯ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... .19
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... .. 22

1. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЇХ ВИДИ
У загальноприйнятому розумінні метод означає спосіб, прийом, практичне здійснення чого-небудь. Стосовно до державно-управлінської діяльності під ним розуміється спосіб, причому практичної реалізації завдань і функцій виконавчої влади в повсякденній діяльності виконавчих органів (посадових осіб) на основі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах і у відповідній формі.
Отже, під методами державного управління розуміються способи (прийоми) впливу суб'єкта управління на об'єкт управління, які використовуються для досягнення поставлених цілей і завдань управління, для реалізації функцій управління.
У російській зике слова «метод» і «спосіб» є близькими за змістом.
Метод - це спосіб теоретичного або практичного здійснення чого-небудь, спосіб діяти, вступати яким-небудь чином, прийом.
Спосіб - дія або система дій, що застосовуються при здійсненні чого-небудь.
У юридичній літературі метод розуміється більш широко, ніж спосіб (методи переконання, примусу і стимулювання, методи регулювання).
Складність і різноманіття процесів управління обумовлюють існування безлічі методів управління.
Правильне розуміння взаємозв'язку даних методів, їх класифікація важливі для більш ефективного їх використання.
Методи діяльності органів управління поділяються на загальні, використовувані при виконанні всіх або основних функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінського процесу, і спеціальні, що застосовуються при здійсненні окремих функцій або на окремих стадіях процесу управління. В якості загальних методів державного управління можна виділити: переконання і примус (за ознакою використання владних повноважень); стимулювання (заохочення).
На основі співвідношення методів переконання, примусу і стимулювання виділяють інші спеціальні методи державного управління.
Методи управління в узагальненому вигляді можуть бути представлені лише як адміністративно-правові. Без правової регламентації і юридичної форми неможливо здійснювати ефективне, раціональне та грамотне управління. Так, в залежності від різних критеріїв класифікації виділяють: а) за характером (змістом) управляючого впливу - морально-етичні методи (виховання, моральне заохочення, роз'яснювальна робота), б) по переслідуваним цілям (спостереження, контроль, розробка заходів впливу, інструктування, колегіальність, едінолічіе); В) за способом впливу на керовані об'єкти (методи прямого і непрямого впливу, зокрема адміністративні та економічні); г) за ступенем впливу на керовані об'єкти (регулювання, загальне керівництво, безпосереднє управління); д) соціологічні і психологічні .
Якщо проблема переконання і примусу отримала широке висвітлення в юридичній науці, то питання про інших загальних методах залишається мало дослідженим.
Таким чином, існують два універсальних способу впливу на свідомість і волю людей: переконання і примус. Вони складають загальні методи соціального, в тому числі й державного управління.
Метод переконання може бути правовою і організаційним, моральним і матеріальним, вираженим письмово й усно.
Примус - допоміжний метод в управлінні. Він поєднується з переконанням, заснований на переконанні і доповнює його.
Методи прямого впливу характеризуються одностороннім владним впливом суб'єкта управління на поведінку керованих.
Методи прямого впливу прийнято іменувати адміністративними методами управління.
Методи непрямого керуючого впливу на об'єкт управління полягає в тому, що з їх допомогою суб'єкт управління досягає бажаного поведінки об'єкта управління за допомогою впливу на його інтереси.
Разом з тим у державному управлінні поряд з адміністративними і економічними методами управління широко використовуються методи морального, психологічного впливу на людину. У зв'язку з цим в якості самостійної групи виділяються соціально-психологічні методи керуючого впливу.
В управлінській практиці методи не застосовуються, ізольовано один від одного. Всі методи управління повинні відповідати чинному законодавству за змістом, цілеспрямованості і організаційній формі.
Адміністративні методи управління класифікуються за формою вираження, юридичним властивостями, способу впливу на поведінку об'єкта управління, формі розпорядження. За формою вираження адміністративні методи поділяють на адміністративно - правові, виражені у правовій формі, адміністративно-організаційні, виражені у вчиненні суб'єктом управління організаційних дій. За юридичними властивостями адміністративні методи управління можуть бути нормативними та індивідуальними. За способом впливу на поведінку суб'єктів управління адміністративні методи поділяються на зобов'язують до вчинення певних дій, які уповноважують здійснювати певні дії, що заохочують вчинення соціально-корисних дій, що забороняють вчинення тих чи інших дій.
За формою припису адміністративні методи можуть бути поділені на категоричні (імперативні), поручітельние і рекомендаційні. Спільними методами діяльності є переконання, примус і стимулювання.
Адміністративні методи переважають над економічними. Слід розрізняти: методи керуючого впливу; методи організації роботи апарату управління.
До соціологічним методам управління відносяться методи управління: соціально-масовими процесами; колективами, органами, групами, внутрішньогрупових явищами і процесами; індивідуально-особистісним поведінкою.
До психологічних методів управління належать, наприклад методи: комплектування малих груп у колективі на основі психологічної сумісності працівників; гуманізації праці; психологічного спонукання, формування мотивів праці, надання довіри; професійного відбору працівників, що володіють такими психологічними характеристиками, які найбільше відповідають займаній посаді.
Адміністративні, економічні та соціально-психологічні методи державного управління взаємопов'язані.

2. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Під адміністративною відповідальністю слід розуміти накладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють у державному управлінні та інших сферах, адміністративних стягнень, які тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність - один з видів юридичної відповідальності, якому притаманні всі ознаки останньої. Разом з тим адміністративна відповідальність є складовою частиною адміністративного примусу і наділена всіма його ознаками.
Основні риси адміністративної відповідальності полягають у тому, що її підставою виступає адміністративне правопорушення (проступок). Залучення до адміністративної відповідальності - обов'язок державних органів, які є суб'єктами виконавчої влади.
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, грають важливу роль в механізмі адміністративно-правового регулювання. За допомогою їх закріплення створюються необхідні юридичні гарантії, що забезпечують охорону громадян від необгрунтованого накладення адміністративних стягнень за вчинення діянь, зовні хоч і підпадають під ознаки адміністративних проступків, але не мають суспільно шкідливого характеру. Поряд з цим такі обставини мають стимулююче значення у сфері адміністративно-правового регулювання, сприяють вчиненню правових дій, що відповідають інтересам держави і суспільства.
До числа обставин, що виключають адміністративну відповідальність, відносять, як правило, вчинення діяння, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, у стані крайньої необхідності, необхідної оборони чи неосудність. Особа, що діяло в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або знаходилося в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Наявність в числі обставин, що виключають адміністративну відповідальність, крайньої необхідності і необхідної оборони, не викликає сумнівів. У цих випадках в діях особи присутні всі ознаки адміністративного проступку, і відповідальність не настає тільки в силу того, що такі дії вчинені з суспільно корисних спонукань (мотивів), викликаних наявністю передбачених законодавством умов, що виключають суспільно шкідливий і протиправний характер діянь. За допомогою закріплення в законодавстві про адміністративні правопорушення необхідної оборони і крайньої необхідності законодавець висловлює своє позитивне ставлення до їх використання для захисту охоронюваних правом відносин.
Неодмінною умовою для визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення є осудність. Її відсутність означає, що в діях особи немає складу адміністративного проступку як підстави відповідальності. Стан неосудності особи, яка вчинила діяння, що підпадає з точки зору об'єктивної сторони під ознаки правопорушення, не усуває суспільної шкідливості дій вказаної особи і, отже, не може свідчити про правомірність його поведінки. Крім того, на відміну від необхідної оборони і крайньої необхідності неосудність вказує лише на адміністративно-ненаказуемой характер дій, але не дає ніяких підстав говорити про зацікавленість держави і суспільства в їх скоєнні. Сказане дозволяє зробити висновок, що неосудність не входить до числа обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
Таким чином, передбачається тільки дві обставини, що виключають адміністративну відповідальність, - вчинення діяння, що підпадає під ознаки адміністративного проступку, в стані крайньої необхідності або необхідної оборони. Це, однак, не означає, що дані кодифіковані акти встановлюють вичерпний перелік обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
Ще одна обставина, що виключає адміністративну відповідальність, що дії громадян, спрямовані на припинення злочинних посягань і затримання злочинця, є правомірними і не тягнуть кримінальної або іншої відповідальності, навіть якщо цими діями вимушено було завдано шкоди злочинцю. Хоча ця обставина зафіксовано в нормативному акті про відповідальність лише за хуліганські дії, воно має для законодавства про адміністративні правопорушення не приватна, а загальна, принципово важливе значення. Вчинення при затриманні злочинця діяння, що підпадає під ознаки адміністративного проступку, у всіх випадках, якщо не порушено умови правомірності затримання, не є суспільно небезпечним і не тягне настання відповідальності. Дане твердження засноване на тому, що, забороняючи застосування аналогії при залученні до відповідальності, законодавство про адміністративні правопорушення не перешкоджає її використанню при звільненні від адміністративної відповідальності.

3. УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
Міністерство юстиції Республіки Білорусь (Мін'юст) є центральним органом державного управління і підпорядковується Раді Міністрів Республіки Білорусь, а з окремих питань діяльності, передбачених законодавчими актами Республіки Білорусь, - безпосередньо Президентові Республіки Білорусь.
У систему Мін'юсту входять: управління юстиції обласних, Київського міського виконкомів; державні нотаріальні контори; Науково-дослідний інститут проблем кримінології, криміналістики і судової експертизи; Республіканський трудовий арбітраж.
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією Республіки Білорусь, законодавчими актами Республіки Білорусь, та іншими нормативними правовими актами Республіки Білорусь.
На Мін'юст покладаються такі основні завдання: - реалізація державної політики у сфері юстиції, в тому числі врегулювання колективних трудових спорів; - участь у правовому забезпеченні нормотворчої діяльності Президента Республіки Білорусь, Національних зборів Республіки Білорусь та Ради Міністрів Республіки Білорусь, забезпечення скоординованості нормотворчої роботи в Уряді Республіки Білорусь (у системі республіканських органів державного управління, підпорядкованих Уряду Республіки Білорусь); - правова експертиза правових актів Національного банку, міністерств та інших республіканських органів державного управління, обласних, Мінського міського Рад депутатів, обласних, Київського міського виконкомів, за винятком правових актів індивідуальної застосування; - організація роботи з розвитку та вдосконалення системи отримання, зберігання і поширення повної, достовірної та своєчасної правової інформації в судах і організаціях системи Мін'юсту; - державна реєстрація політичних партій, професійних спілок та інших громадських об'єднань, їх спілок (асоціацій), республіканських державно -громадських об'єднань, Білоруської торгово-промислової палати, постійно діючих міжнародних арбітражних (третейських) судів, здійснення контролю за дотриманням ними їхніх статутів; - ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб і індивідуальних підприємців; - матеріально-технічне, фінансове, організаційне та кадрове забезпечення обласних , Мінського міського, районних (міських) судів і організацій системи Мін'юсту, підвищення кваліфікації кадрів цих органів і організацій; організаційне та кадрове забезпечення Білоруського військового суду і межгарнізонних військових судів; - організація науково-дослідної роботи в галузі кримінології, криміналістики і судової експертизи, проведення відповідно до законодавства Республіки Білорусь експертиз та спеціальних досліджень, сприяння розвитку правової науки, забезпечення впровадження науково-методичних рекомендацій у практику судів і організацій системи Мін'юсту; - організація та розвиток системи юридичних послуг; - представлення в межах своєї компетенції інтересів Республіки Білорусь на міжнародному рівні .
Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань: - розробляє за дорученням Президента Республіки Білорусь, Національних зборів Республіки Білорусь, Ради Міністрів Республіки Білорусь і з власної ініціативи проекти законодавчих та інших нормативних правових актів Республіки Білорусь; - узагальнює практику застосування законодавства Республіки Білорусь з питань, належать до компетенції Мін'юсту, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства Республіки Білорусь і вносить їх на розгляд до Ради Міністрів Республіки Білорусь, а з окремих питань діяльності, передбачених законодавчими актами Республіки Білорусь, - безпосередньо Президентові Республіки Білорусь; - здійснює підготовку пропозицій щодо кодифікації законодавства Республіки Білорусь , бере участь у підготовці до випуску кодексів та збірників законодавства Республіки Білорусь; - дає висновки про проекти законодавчих актів Республіки Білорусь, постанов Ради Міністрів Республіки Білорусь, міжнародних договорів Республіки Білорусь та інвестиційних договорів з Республікою Білорусь; - реалізує державну політику в галузі врегулювання колективних трудових спорів , що виникають у соціально-трудовій сфері, здійснює загальне керівництво діяльністю Республіканського трудового арбітражу; - організує розробку проектів міжнародних договорів з надання правової допомоги у цивільних і кримінальних справах, про обмін правовою інформацією, конвенцій та угод з питань, пов'язаних з діяльністю судів, державного нотаріату та органів реєстрації актів громадянського стану, забезпечує їх виконання, аналізує та узагальнює досвід цієї роботи, приймає участь у підготовці інших міжнародних договорів; - здійснює правову експертизу правових актів Національного банку, міністерств та інших республіканських органів державного управління, обласних, Мінського міського Рад депутатів, областных и Минского городского исполкомов, за исключением правовых актов индивидуального применения; - изучает состояние нормотворческой деятельности в Национальном банке, областных, Минском городском Советах депутатов, областных и Минском городском исполкомах, министерствах и других республиканских органах государственного управления, вносит в данные государственные органы обязательные для исполнения представления об устранении допущенных нарушений состояния нормотворческой деятельности, выявленных в результате проверки, в случае невыполнения вышеуказанных представлений Минюст вносит предложения в Совет Министров Республики Беларусь о привлечении должностных лиц министерств и других республиканских органов государственного управления, подчиненных Правительству Республики Беларусь, к дисциплинарной ответственности; - представляет в Совет Министров Республики Беларусь предложения об отмене действия нормативных правовых актов министерств и других республиканских органов государственного управления, подчиненных Правительству Республики Беларусь, в случае их несоответствия законодательству Республики Беларусь; - отменяет либо приостанавливает действие несоответствующих законодательству Республики Беларусь правовых актов руководителей организаций системы Минюста; - осуществляет в установленном порядке накопление, хранение, систематизацию и предоставление в пользование правовой информации: - формирует банк данных нормативных правовых актов Республики Беларусь на бумажном носителе; - распространяет правовую информацию в судах и организациях системы Минюста; - организует межгосударственный обмен официальными источниками опубликования законодательства Республики Беларусь и иной правовой информации с министерствами юстиции других государств; - изучает состояние работы по систематизации законодательства Республики Беларусь и обеспечению правовой информацией в судах и организациях системы Минюста, оказывает им методическую помощь и разрабатывает меры, направленные на совершенствование данной деятельности; - координирует деятельность по внедрению компьютерных систем правовой информации в судах и организациях системы Минюста; - взаимодействует с государственными органами по вопросам развития и совершенствования системы правовой информации; - осуществляет в установленном порядке лицензирование адвокатской деятельности, частной нотариальной деятельности, деятельности по оказанию юридических услуг, деятельности по распространению правовой информации, а также контроль за деятельностью лиц, имеющих выданные Минюстом специальные разрешения (лицензии); - ведет реестры выданных специальных разрешений (лицензий) на осуществление адвокатской деятельности, частной нотариальной деятельности, деятельности по оказанию юридических услуг, деятельности по распространению правовой информации; - осуществляет в установленном порядке выдачу свидетельств о присвоении квалификации судебного эксперта, свидетельств об аттестации юриста; - руководит нотариатом Республики Беларусь: - образует и упраздняет государственные нотариальные конторы и ведомственные нотариальные архивы, утверждает их штаты; - ведет реестры государственных нотариальных контор, свидетельств на право занятия нотариальной деятельностью; - назначает на должность и освобождает от должности заведующих первыми государственными нотариальными конторами; - дает согласие на назначение на должность и освобождение от должности заведующих государственными нотариальными конторами и ведомственными нотариальными архивами; - устанавливает правила осуществления нотариальной деятельности в соответствии с законодательством Республики Беларусь; - обобщает статистическую и иную отчетность о деятельности государственных нотариальных контор и нотариусов, занимающихся частной нотариальной деятельностью; - утверждает по согласованию с Министерством экономики тарифы за оказание государственными нотариальными конторами дополнительных платных услуг правового и технического характера, связанных с совершением нотариальных действий; - приостанавливает не соответствующие законодательству Республики Беларусь решения руководящих органов объединений нотариусов и вносит в эти органы представления об отмене таких решений; - организует материально-техническое обеспечение государственных нотариальных контор и ведомственных нотариальных архивов; - осуществляет общее и методическое руководство адвокатурой: - осуществляет государственную регистрацию коллегий адвокатов, изменений и дополнений, вносимых в их уставы; - организует в пределах своих полномочий проверки деятельности коллегий адвокатов, а также соблюдения законодательства лицами, осуществляющими адвокатскую деятельность; - в случае нарушения законодательства вносит на рассмотрение общего собрания (конференции), президиума Республиканской коллегии адвокатов представление о досрочном отзыве председателя коллегии адвокатов , принимает иные меры по устранению выявленных нарушений; - определяет дополнительные квалификационные требования и организует проверку соответствия им лиц, претендующих на право занятия адвокатской деятельностью в составе Специализированной Белорусской коллегии адвокатов; - устанавливает минимальную численность Белинюрколлегии по согласованию с Республиканской коллегией адвокатов; - совместно с Министерством иностранных дел обеспечивает взаимодействие Белинюрколлегии с дипломатическими представительствами и консульскими учреждениями Республики Беларусь; - приостанавливает не соответствующие законодательству Республики Беларусь решения руководящих органов коллегий адвокатов и вносит в эти органы представления об отмене таких решений; - получает от адвокатов при условии соблюдения адвокатской тайны сведения, связанные с соблюдением законодательства Республики Беларусь об адвокатской деятельности; - вносит в коллегии адвокатов представления о привлечении адвокатов к дисциплинарной ответственности; - содействует коллегиям адвокатов в информационно-правовом обеспечении их деятельности; - обеспечивает организацию работы квалификационной комиссии по вопросам адвокатской деятельности; - оказывает содействие в проведении мероприятий по повышению квалификации адвокатов; - обобщает статистические данные о деятельности адвокатов, изучает и распространяет положительный опыт их работы; - осуществляет общее руководство деятельностью отделов записи актов гражданского состояния; - проводит мероприятия по повышению квалификации работников юридических служб государственных органов, организаций системы Минюста, трудовых арбитров , содействует информационно-правовому обеспечению их деятельности; - 5.17. регистрирует политические партии, профессиональные союзы, другие общественные объединения, их союзы (ассоциации), республиканские государственно-общественные объединения, Белорусскую торгово-промышленную палату, постоянно действующие международные арбитражные (третейские) суды, при необходимости назначает экспертизу их уставов, ведет Государственный реестр политических партий, профессиональных союзов, других общественных объединений, их союзов (ассоциаций), республиканских государственно-общественных объединений, постоянно действующих международных арбитражных (третейских) судов, осуществляет контроль за соответствием их деятельности законодательству Республики Беларусь и их уставам, а в случаях, предусмотренных законодательством Республики Беларусь, выносит письменные предупреждения и готовит представления судам о ликвидации политических партий, профессиональных союзов, других общественных объединений, их союзов (ассоциаций), республиканских государственно-общественных объединений, постоянно действующих международных арбитражных (третейских) судов и др.
Минюст возглавляет Министр, назначаемый на должность и освобождаемый от должности Президентом Республики Беларусь. Министр имеет заместителей, которые назначаются на должность и освобождаются от должности в соответствии с законодательством Республики Беларусь.
9. Министр юстиции: - руководит Минюстом и несет персональную ответственность за выполнение возложенных на Минюст задач и функций; - вносит в установленном порядке в Совет Министров Республики Беларусь проекты актов законодательства Республики Беларусь по вопросам, входящим в компетенцию Минюста; - представляет Совет Министров Республики Беларусь по его поручению в отношениях с Национальным собранием Республики Беларусь и Конституционным Судом Республики Беларусь и иными органами; - распределяет обязанности между своими заместителями, руководителями структурных подразделений центрального аппарата Минюста по руководству отдельными направлениями его деятельности; - организовывает работу коллегии Минюста и председательствует на ее заседаниях; - утверждает структуру и штатное расписание центрального аппарата Минюста в пределах численности и расходов на его содержание, положения о структурных подразделениях центрального аппарата Минюста, а также положения (уставы) об организациях системы Минюста; - нанимает на работу и увольняет с работы работников центрального аппарата Минюста и руководителей организаций системы Минюста, если иное не установлено законодательством Республики Беларусь; - создает в установленном порядке фонды на представительские цели и иные внеплановые мероприятия; - поощряет в установленном порядке работников центрального аппарата Минюста, судов и организаций системы Минюста, награждает их почетными грамотами, нагрудным знаком "Почетный работник юстиции"; - согласовывает с областными и Минским городским исполкомами предложения о кандидатурах на должности начальников управлений юстиции этих исполкомов; - в соответствии с законодательством Республики Беларусь совместно с Председателем Верховного Суда Республики Беларусь вносит представления Президенту Республики Беларусь об организации работы районных (городских) судов, Белорусского военного суда, межгарнизонных военных судов, их количественном составе, кандидатурах председателей, их заместителей и судей этих судов и совместно с председателем областного, Минского городского судов вносит представления Президенту Республики Беларусь об организации работы областных и Минского городского судов, их количественном составе, составе президиумов, кандидатурах председателей, их заместителей и судей этих судов; - предлагает на альтернативной основе кандидатуры для избрания на должности председателей президиумов республиканской, областных, Минской городской коллегии адвокатов; - входит в местные исполнительные и распорядительные органы с предложениями по созданию надлежащих условий для деятельности судов, организаций системы Минюста и социально-бытовому обеспечению их работников; - вносит в соответствии с законодательством Республики Беларусь представления о назначении на должность или освобождении от должности Председателя Республиканского трудового арбитража и его заместителя, предложения о численности и персональном составе трудовых арбитров, согласовывает предложения указанного Председателя об общей численности работников центрального аппарата Республиканского трудового арбитража, о кандидатурах на должности руководителей структурных подразделений, численности и персональном составе президиума данного арбитража; - в пределах своей компетенции издает приказы и подписывает постановления; - осуществляет другие права в соответствии с законодательством Республики Беларусь.
Минюст в установленном порядке и в пределах компетенции издает нормативные правовые акты. Нормативные правовые акты, касающиеся прав, свобод и обязанностей граждан или носящие межведомственный характер, принимаются Минюстом коллегиально в форме постановлений. Минюст в пределах компетенции дает указания, обязательные для исполнения работниками судов, организаций системы Минюста и иных республиканских органов государственного управления, а также должностными лицами и гражданами, на которых они распространяются в соответствии с законодательством Республики Беларусь.
В Минюсте образуется коллегия, в состав которой входят Министр (председатель коллегии), его заместители (по должности), а также другие работники системы Минюста. Чисельність і персональний склад колегії затверджуються Радою Міністрів Республіки Білорусь. Заседания коллегии являются правомочными при участии в них более половины членов коллегии. Коллегия в пределах своей компетенции рассматривает основные вопросы деятельности Минюста, судов и организаций системы Минюста. Решения коллегии принимаются простым большинством голосов ее членов, присутствующих на заседании. Решения коллегии, касающиеся внутриотраслевой деятельности Минюста, проводятся в жизнь приказами Министра, решения коллегии по иным вопросам - постановлениями Минюста. В случае разногласий между Министром и коллегией при обсуждении вопросов и принятии решений Министр проводит в жизнь свое решение и уведомляет об этом Совет Министров Республики Беларусь, а члены коллегии имеют право информировать Совет Министров Республики Беларусь о своей позиции.
Для рассмотрения научных рекомендаций и предложений по вопросам совершенствования деятельности организаций системы Минюста при нем может создаваться научно-консультативный совет из ученых и высококвалифицированных специалистов. Состав научно-консультативного совета и положение о нем утверждаются Минюстом. Численность работников центрального аппарата Минюста утверждается Советом Министров Республики Беларусь. Минюст является юридическим лицом, имеет печать с изображением Государственного герба Республики Беларусь и со своим наименованием.

4. ЗАВДАННЯ
Комиссия по делам несовершеннолетних при исполкоме районного Совета депутатов приняла постановление о направлении Квакина М., 15 лет, уклоняющегося от учебы, злостно и систематически совершавшего нарушения правил общественного поведения, в спецшколу для исправления и получения трудовой квалификации, на срок до 3-х лет. Одновременно комиссия направила представление в районный суд о лишении матери Квакина родительских прав вследствие злостного уклонения от воспитания сына и злоупотребления спиртными напитками.
Мать подростка утверждала, что теперь сама сможет обеспечивать надзор за учебой и поведением сына, обжаловала решение комиссии в исполком районного Совета депутатов.
1. Назовите возникшие в данной ситуации административные правоотношения и их участников.
2. Кто из участников имеет властные полномочия? Определите виды правоотношений.
РІШЕННЯ ЗАДАЧІ
1. Административно-правовые отношения - это общественные отношения в сфере государственного управления, участники которых выступают носителями прав и обязанностей, урегулированных нормами административного права. К субъектам административно-правовых в данном случае отношений можно отнести: государственные органы и граждан Республики Беларусь. Предпосылкой вступления названных субъектов в конкретные административно-правовые отношения является наличие у них правоспособности и дееспособности. Административная правоспособность - это возможность субъекта административных правоотношений иметь права и нести юридические обязанности в сфере исполнительной власти. Административная дееспособность - это способность своими действиями приобретать и реализовывать права и обязанности в сфере управления. Объект - это то, ради чего возникают правоотношения. Объектом административно-правовых отношений выступает поведение участников управленческих отношений (действия, воздержание от действий). Действия участников управленческих отношений могут осуществляться ради разнообразных правовых интересов. В данном случае - это здоровье, достоинство человека, нравственность и др.
Основанием возникновения, изменения или прекращения административно-правовых отношений являются юридические факты. Это действия и события.
2. Властные полномочия имеет Комиссия по делам несовершеннолетних, согласно статьи 201 «Комиссии по делам несовершеннолетних» Кодекса Республики Беларусь об административных правонарушениях.
«Районные (городские), районные в городах комиссии по делам несовершеннолетних рассматривают дела об административных правонарушениях несовершеннолетних, кроме дел, предусмотренных статьей 166 настоящего Кодекса. Дела о правонарушениях, предусмотренных статьями 112--120, 129, 130, 146, 156, 157, 173, 174, 175, 176 настоящего Кодекса, рассматриваются ими лишь в тех случаях, когда орган (должностное лицо), к которому поступило дело об указанных правонарушениях, передает его на рассмотрение этих комиссий. Комиссии по делам несовершеннолетних рассматривают также дела в отношении родителей несовершеннолетних или лиц, их заменяющих, об административных правонарушениях, предусмотренных частью четвертой статьи 159, статьей 160, частями первой, третьей и четвертой статьи 162 настоящего Кодекса. (Статья 201 -- в редакции Указа от 14 ноября 1985г. - СЗ БССР, 1985г., №32, ст. 449; Законов от 21 июня 1991г., 23 апреля 1992г., 16 июля 2001г. № 47-З - Ведомости Верховного Совета Белорусской ССР, 1991г., № 23, ст. 309; Ведомости Верховного Совета Республики Беларусь, 1992 р ., N 15, ст. 253; Национальный реестр правовых актов Республики Беларусь, 2001г., № 67, 2/790).
Виды административно-правовых отношений.
1) административно-правовые отношения складываются в сфере управления;
2) во всех отношениях одной из сторон обязательно выступает орган исполнительной власти или общественная организация, наделенная государственно-властными полномочиями;
3) административно-правовые отношения - это особая связь между их участниками, один с которых при данных обстоятельствах имеет право требовать от другого такого поведения, которое предусмотрено административно-правовой нормой;
4) орган управления обязан реализовать свои материально-правовые и процессуальные права, т. е. право является одновременно и обязанностью субъекта административно-правовых отношений;
5) административно-правовые отношения могут возникнуть по инициативе какого-либо субъекта административного права, но согласие другой стороны не является обязательным условием для их возникновения;
6) нарушение одной из сторон своих обязанностей предопределяет ее ответственность не перед другой стороной, а перед государством в лице его компетентных органов;
7) административно-правовые отношения, которые возникают между органами исполнительной власти и иными субъектами административного права, не всегда являются отношениями, которые осуществляются по методу власти и подчинения. 8) санкции, которые применяются к сторонам административно-правовых отношений за нарушение ими своих прав и обязанностей, - это, как правило, меры административного принуждения, административной и дисциплинарной ответственности, может наступить также материальная или уголовная ответственность;
9) споры, которые возникают между сторонами административно-правовых отношений, решаются как в административном, так и в судебном порядке.).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ