Балаковської інститут бізнесу та управління
Контрольна робота
З дисципліни «Діловий етикет»
На тему: «Національний етикет та правила міжнародної ввічливості в американців. Правила користування візитними картками »
Виконав студент 3 курсу
Оселене Євген
Факультет заочного навчання
Спеціальність: Буа і А
Зміст
Введення
1. Особливості психології американців
2. Етикет далекої країни
3. Діловий етикет по-американськи
4. Етикет користування візитними картками
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Норми моральності, що склалися між людьми, як у суспільному, так і в сімейному житті, є результатом багатовікового процесу становлення взаємин. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні та сімейні відносини, тому що ми не можемо існувати, не зважаючи один з одним, не накладаючи на себе певних обмежень. І тут дуже важлива роль належить етикету.
Отже, розглянемо, що ж таке етикет, і для чого він потрібен. Етикет - це зведення норм, правил спілкування людей між собою, поведінки кожної конкретної людини в суспільстві - в тій соціальному середовищі, де він живе, з членами якої взаємодіє.
Етикет взагалі - це сукупність правил поведінки, що регламентують зовнішні прояви людських стосунків (поводження з оточуючими, форми звертання і вітань, поведінка у громадських місцях, манери та одяг).
Етикетом називається складова частина зовнішньої культури людини і суспільства. У нього входять ті вимоги, які набувають характеру більш-менш суворо регламентованого церемоніалу і в дотриманні яких особливе значення має певна форма поведінки.
Стрімкий розвиток ділових відносин з іншими країнами привело до необхідності знайомства з правилами ділового етикету, яким до останнього часу приділялося мало уваги.
Сучасний діловий етикет регламентує поводження людей на службі, у громадських місцях і на вулиці, на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.
У своїй контрольній роботі, я спробую конкретно розглянути психологію американців і її особливості. Також розгляну, що таке візитні картки і як ними користуватися.
1. Особливості психології американців
Американці - це не нація, це жителі США, держави, що існує вже більше двохсот років і об'єднав в своєму складі представників багатьох етнічних спільнот, у яких сформувалися загальні для всіх них психологічні характеристики.
У характері американців багато суперечливого, і це - результат своєрідної історії країни. Еміграція за океан людей, самих різних в національному і соціальному відносинах; енергійне і часто хижацьке освоєння багатої необжитої території; боротьба з природою і варварське винищування місцевого населення; війна за незалежність і загарбницькі війни з сусідами; рабство і війна Півночі з Півднем, так і не покінчила з расовою дискримінацією; «Америка тільки для американців» і прагнення правити усім світом; швидке економічне зростання і грабіж багатьох народів світу; війни тільки на чужих територіях і до останнього часу невразливість своєї власної країни; різноманітне майнове розшарування населення - все це не могло не накласти відбиток на психологію американців.
Для них властиво працьовитість, але треба правильно представляти різницю між проявом цієї особливості у американців та інших народів, наприклад, японців чи німців. Працьовитість японця - це терплячість, копіткість, спритність, старанність, наполегливість, якась приреченість, безрадісність. Працьовитість німця - це грунтовність, пунктуальність, точність, шаблонність, сумлінність, дисциплінованість, передбачливість, але без розмаху, ризику. Працьовитість американця - це розмах, енергійна напористість, невичерпне ділової азарт, підприємливість і ініціативність, сміливість і завзятість, винахідливість і раціоналізаторська думка, добротність. Вражає шалена одержимість, з якою американці працюють, тобто роблять гроші, особливо в кращі роки свого життя. Вони, як правило, не відмовляються від понаднормових, ні від додаткового заробітку на стороні, якщо випадає така можливість.
Психологічними особливостями американців є їх діловитість і практичність. Діловитість по-американськи - це організованість у праці, чіткість, точний розрахунок, глибоке (в деталях) знання справи, вміння знаходити найбільш раціональні рішення практичних завдань, підприємливість. Практичність американців - це вміння з усього, з речей і з людей, отримувати користь.
Висока техніка організації праці, вміння строго цінувати час і розумно його використовувати також стали своєрідними характеристиками психології американців. Ця схильність до організації зміцнює у них, у свою чергу, ініціативу і самостійність. В американців твердий організаторський талант, на відміну, наприклад, від німців, у яких це якість виявилося, замінено дисципліною. Американці самостійні, ініціативні, наполегливі. Їх прагнення в будь-якій справі покладатися тільки на власні сили, що заохочується з самого дитинства.
США як державне утворення в різні історичні періоди оцінювалися по-різному - коли зі співчуттям, коли з обуренням, коли з захопленням, коли з острахом, - але характер жителів цієї країни викликав однозначне неприйняття. Надмірна діловитість, жадібність, егоїзм, який поєднується з невежественностью, грубістю, без духовністю і відсутністю хороших манер - такі риси споконвіку приписуються американцям.
Загалом, американці - сущі діти: горласті, цікаві, секретів зберігати не вміють, витонченістю не відрізняються, в суспільстві ведуть себе непотребно.
Властиві, американцям масштаб і розмах. У них все має бути самим-самим. Їхні почуття, мова, емоції - все трохи перебільшено. Так всебічні вигуки американських туристів вже багато років діють на нерви населенню різних країн світу. При цьому їм треба показати тільки «саме» - найстарішу церкву, найбільшу картину, найгучніший дзвін, найдорожчий палац.
Наївність американців особливо помітна при їх зіткненні з росіянами. Вони так щиро вірять в не похибка і правильність своєї системи, що не в змозі відчути неправду, навіть при всій їх комерційної хватки. Серйозний літній бізнесмен зі сльозами на очах розповідав про бідного художника з Росії, який, приїхавши до Америки, перейшов на нову віру, тому що, увійшовши в їхню церкву, «відчув якесь печіння в грудях, як ніби там спалахнуло полум'я» . Той факт, що цей перехід означав ще вид на проживання, матеріальної допомоги і навіть дах над головою, ніяк не зв'язувався в бізнесмена з моментом «просвітління».
Американці відрізняються своєрідною гнучкістю у сприйнятті та оцінці того, що відбувається навколо них. З одного боку, вони швидко оцінюють ситуацію в практичній діяльності, досить легко орієнтуються в навколишньому середовищі. З іншого боку, слід констатувати, що, виявляючи велику практичність, американці зайво піклуються про власну вигоду. «Успіх» для них є заповітною метою в житті. Сам же він вимірюється кількістю «зроблених» доларів. За цим «успіхом» багато ганяються все життя.
Пристрасть до вдосконалення, винахідництва є характерною рисою американського способу життя. Практичне наслідок її - американці вже з юнацького віку мають технічні навички. Типовим їх пристрастю є і любов до спорту.
Темперамент американців, на відміну від англійської, - живий, навіть запальний. У звичайному житті вони бадьорі і життєрадісні, особливо на роботі. Начальник повинен показувати підлеглим, а підлеглі - клієнтам, покупцям, що все йде добре. Бути похмурим - все одно, що бути брудним. Свої емоції вони висловлюють прямо, безпосередньо, привчені посміхатися, і це їм не важко робити. Вони люблять пожартувати, розуміють гумор, вміють посміятися над собою, проте їх жарти, як правило, невигадливі. Американці добрі і щедрі. Можуть подарувати дорогу книгу доларів за п'ятдесят, але ніколи не подарують краватку за п'ять доларів, тому що не можуть собі уявити, що ви самі не можете собі купити такий по своєму смаку.
Американці кілька простодушні і легковірні. При всій їхній ощадливості їх неважко обдурити і навіть обікрасти. Наприклад, будинки багатьох американських готелів мають кілька входів; можна заходити з будь-якого, і ніхто від вас не зажадає навіть візитної картки. Брехати в США не прийнято, а викриття в брехні може назавжди зруйнувати репутацію людини. Американці легко дають гроші в борг. Якщо ви приїжджий, вони будуть вас опікувати, показувати різні пам'ятки, витрачаючи свої гроші на різні квитки, сувеніри, путівники. Але при цьому добрий приятель здатний ввечері зайти до вас з пляшкою віскі, випити, поговорити, а потім закрутити пробку, покласти пляшку в кишеню і піти додому.
Оскільки американці - великі патріоти своєї країни, то вони не схвалюють які б, то не було критичні зауваження, висловлені іноземцями на адресу чого-небудь американського, наприклад, з приводу статті, опублікованій в американській газеті чи журналі. При цьому самі вони вважають вправі робити подібні зауваження.
Американці - народ законослухняний, цінує і високо поважає закони і влада. З цієї причини вони не будуть схвалювати ваше критичне ставлення до існуючої у вашій країні влади.
Мужність - відданість таким цінностям як рекорди, героїзм, завзятість, досягнення мети, матеріальний успіх і т.п.
Жіночність - відданість таким цінностям як вибудовування рівних відносин, схильність до компромісів, скромність, турбота про ближнього, затишок, якість життя і т.п.
США є країною з мужньої культурою. У її системі цінностей робота зазвичай вважається важливіше домашніх функцій, хоч і здійснюється в ім'я процвітання сім'ї. У керівника поважають силу, швидкість рішень, масштабність підходів, жорсткість.
Характерні риси «мужності» американської культури:
· Кар'єра і матеріальне благополуччя є основними показниками успіху;
· Акцент, навіть серед друзів робиться на змагальність і високі результати;
· Американці фактично живуть в ім'я роботи (а не працюють для того, щоб жити);
· Хороший керівник не повинен радитися з колективом, а приймати всі рішення самостійно;
На роботі вітається напористість, самовпевненість, хваткость, пробивна здатність. Високо цінується вміння добре себе подати. Гучні, що повторюються в різних ситуаціях нескінченні розповіді про власні успіхи, про те, як багато ви зробили для компанії, тут звична частина ритуалу, важливий елемент характерною культури. Акцент і мотивація вчинків і оповідань - подальша успішна кар'єра.
Американці вважають, що робота повинна бути цікавою, приємною, і по можливості необтяжливою.
При спілкуванні з іноземцем на американців може позитивно вплинути його високе положення в суспільстві, популярність у своїй країні, частота появи не телеекрані. Дуже цінується, якщо той має зв'язки з яким-небудь з американських університетів чи видавництв. У відношенні іноземців американці взагалі нерідко мислять стереотипно. Так, з росіянами у них асоціюється погано зшитий костюм, випитий на одному диханні склянку горілки, молодецька застільне спів. У спілкуванні з американцями не варто сильно бравувати відмінним знанням англійської мови і своєю обізнаністю про внутрішні проблеми США.
Американці мають репутацією найжорсткіших ділових людей у світі, тим не менш, з ними в багатьох відносинах легше мати справу. Це викликано тим, що їх філософія проста. Їх мета - заробити якомога більше і якомога швидше, використовуючи для досягнення цієї мети такі засоби як наполеглива праця, швидкість дій, пристосуванство і влада (у тому числі і влада самих грошей). У прийнятті ділових рішень вони, як правило, не керуються сантиментами і вважають, що долар якщо навіть і не Бог, то, принаймні, всемогутній. Таке цілеспрямоване прагнення американців до отримання прибутку часто сприймається як безжальне.
Якщо ви хочете зав'язати з американцями контакти, вам СЛІД:
1. Постаратися якомога швидше довести свою практичну значимість, вміння добре робити справу. Без реальних доказів такого вміння ви в очах американця якщо не пусте місце, то, принаймні, людина, значущий дуже мало, а тому мати з вами справа не має ніякого сенсу.
2. Не забороняється здаватися раціональним, практичним у всьому, що б ви не робили. Для американців такі риси характеру видаються чи не найголовнішими.
3. Виявляти впевненість, рішучість, але не в якому разі нерозсудливість. Американці дуже цінують в людях цілеспрямованість.
4. Дотримуватися «золотої середини». Американцям, як правило, не властиві крайнощі, максималізм.
5. Бути прямим, простим, навіть, може бути грубуватим чи простодушним (це можна пробачити). Американцям властиві всі ці якості, і вони раді бачити їх в інших.
6. Бути діловим, не діловитим (різницю між діловим і діловитим вони легко розрізняють). Причому слід спробувати при цьому не здаватися надто серйозним. Американці намагаються робити серйозний бізнес з навмисною легкістю.
7. Бути акуратним, пунктуальним і обов'язковим. Хоча американці не завжди бувають такими, їм подобається бачити ці риси в інших.
8. Показати себе людиною твердих переконань (нехай не збігаються з переконаннями американця), але принциповим, здатним довести свою правоту. Це входить в розряд першорядних цінностей американця.
9. Вести себе розкуто, вільно (але не розв'язане), по можливості не демонструвати свої комплекси. Американці або не мають їх зовсім, або вміло приховують їх від сторонніх.
10. Засвоїти, що будь-який прояв утриманства, нахлебнічества не може викликати у американця нічого, крім відрази.
11. Пам'ятати, що американці не забобонні, їм чужа всяка містика. Підозри про те, що вам властива віра у все це, навряд чи підвищать ваш престиж в очах американців. Вони в Бога вірять «земно», «розсудливо».
12. Завжди не забувати про комплементу з нагоди і без оних, вдячних слів і стійких словосполучень, вибаченнях і т.д. Інший раз складається враження, що для американців вся ця куртуазность не лише данина ввічливості, але і проходження нікому ритуалу, який вони ввібрали з молоком матері.
13. Частіше посміхатися, як можна непринужденней і природніше. Американці справжні віртуози таких посмішок.
14. Бути готовим до того, що американець забув про ваше існування на наступний день після теплої, серйозної зустрічі, протягом якої вам здавалося, що придбали вірного друга на довгі роки.
15. Виявляти особливий інтерес до сім'ї американця, цікавитися фотографіями дружини і дітей, незмінно перебувають при ньому, і, по можливості, захоплюватися ними. Американець розцінить ці знаки уваги до його родини як ознака істинного розташування до нього самого.
Контрольна робота
З дисципліни «Діловий етикет»
На тему: «Національний етикет та правила міжнародної ввічливості в американців. Правила користування візитними картками »
Виконав студент 3 курсу
Оселене Євген
Факультет заочного навчання
Спеціальність: Буа і А
Зміст
Введення
1. Особливості психології американців
2. Етикет далекої країни
3. Діловий етикет по-американськи
4. Етикет користування візитними картками
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Норми моральності, що склалися між людьми, як у суспільному, так і в сімейному житті, є результатом багатовікового процесу становлення взаємин. Без дотримання цих норм неможливі політичні, економічні, культурні та сімейні відносини, тому що ми не можемо існувати, не зважаючи один з одним, не накладаючи на себе певних обмежень. І тут дуже важлива роль належить етикету.
Отже, розглянемо, що ж таке етикет, і для чого він потрібен. Етикет - це зведення норм, правил спілкування людей між собою, поведінки кожної конкретної людини в суспільстві - в тій соціальному середовищі, де він живе, з членами якої взаємодіє.
Етикет взагалі - це сукупність правил поведінки, що регламентують зовнішні прояви людських стосунків (поводження з оточуючими, форми звертання і вітань, поведінка у громадських місцях, манери та одяг).
Етикетом називається складова частина зовнішньої культури людини і суспільства. У нього входять ті вимоги, які набувають характеру більш-менш суворо регламентованого церемоніалу і в дотриманні яких особливе значення має певна форма поведінки.
Стрімкий розвиток ділових відносин з іншими країнами привело до необхідності знайомства з правилами ділового етикету, яким до останнього часу приділялося мало уваги.
Сучасний діловий етикет регламентує поводження людей на службі, у громадських місцях і на вулиці, на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.
У своїй контрольній роботі, я спробую конкретно розглянути психологію американців і її особливості. Також розгляну, що таке візитні картки і як ними користуватися.
1. Особливості психології американців
Американці - це не нація, це жителі США, держави, що існує вже більше двохсот років і об'єднав в своєму складі представників багатьох етнічних спільнот, у яких сформувалися загальні для всіх них психологічні характеристики.
У характері американців багато суперечливого, і це - результат своєрідної історії країни. Еміграція за океан людей, самих різних в національному і соціальному відносинах; енергійне і часто хижацьке освоєння багатої необжитої території; боротьба з природою і варварське винищування місцевого населення; війна за незалежність і загарбницькі війни з сусідами; рабство і війна Півночі з Півднем, так і не покінчила з расовою дискримінацією; «Америка тільки для американців» і прагнення правити усім світом; швидке економічне зростання і грабіж багатьох народів світу; війни тільки на чужих територіях і до останнього часу невразливість своєї власної країни; різноманітне майнове розшарування населення - все це не могло не накласти відбиток на психологію американців.
Для них властиво працьовитість, але треба правильно представляти різницю між проявом цієї особливості у американців та інших народів, наприклад, японців чи німців. Працьовитість японця - це терплячість, копіткість, спритність, старанність, наполегливість, якась приреченість, безрадісність. Працьовитість німця - це грунтовність, пунктуальність, точність, шаблонність, сумлінність, дисциплінованість, передбачливість, але без розмаху, ризику. Працьовитість американця - це розмах, енергійна напористість, невичерпне ділової азарт, підприємливість і ініціативність, сміливість і завзятість, винахідливість і раціоналізаторська думка, добротність. Вражає шалена одержимість, з якою американці працюють, тобто роблять гроші, особливо в кращі роки свого життя. Вони, як правило, не відмовляються від понаднормових, ні від додаткового заробітку на стороні, якщо випадає така можливість.
Психологічними особливостями американців є їх діловитість і практичність. Діловитість по-американськи - це організованість у праці, чіткість, точний розрахунок, глибоке (в деталях) знання справи, вміння знаходити найбільш раціональні рішення практичних завдань, підприємливість. Практичність американців - це вміння з усього, з речей і з людей, отримувати користь.
Висока техніка організації праці, вміння строго цінувати час і розумно його використовувати також стали своєрідними характеристиками психології американців. Ця схильність до організації зміцнює у них, у свою чергу, ініціативу і самостійність. В американців твердий організаторський талант, на відміну, наприклад, від німців, у яких це якість виявилося, замінено дисципліною. Американці самостійні, ініціативні, наполегливі. Їх прагнення в будь-якій справі покладатися тільки на власні сили, що заохочується з самого дитинства.
США як державне утворення в різні історичні періоди оцінювалися по-різному - коли зі співчуттям, коли з обуренням, коли з захопленням, коли з острахом, - але характер жителів цієї країни викликав однозначне неприйняття. Надмірна діловитість, жадібність, егоїзм, який поєднується з невежественностью, грубістю, без духовністю і відсутністю хороших манер - такі риси споконвіку приписуються американцям.
Загалом, американці - сущі діти: горласті, цікаві, секретів зберігати не вміють, витонченістю не відрізняються, в суспільстві ведуть себе непотребно.
Властиві, американцям масштаб і розмах. У них все має бути самим-самим. Їхні почуття, мова, емоції - все трохи перебільшено. Так всебічні вигуки американських туристів вже багато років діють на нерви населенню різних країн світу. При цьому їм треба показати тільки «саме» - найстарішу церкву, найбільшу картину, найгучніший дзвін, найдорожчий палац.
Наївність американців особливо помітна при їх зіткненні з росіянами. Вони так щиро вірять в не похибка і правильність своєї системи, що не в змозі відчути неправду, навіть при всій їх комерційної хватки. Серйозний літній бізнесмен зі сльозами на очах розповідав про бідного художника з Росії, який, приїхавши до Америки, перейшов на нову віру, тому що, увійшовши в їхню церкву, «відчув якесь печіння в грудях, як ніби там спалахнуло полум'я» . Той факт, що цей перехід означав ще вид на проживання, матеріальної допомоги і навіть дах над головою, ніяк не зв'язувався в бізнесмена з моментом «просвітління».
Американці відрізняються своєрідною гнучкістю у сприйнятті та оцінці того, що відбувається навколо них. З одного боку, вони швидко оцінюють ситуацію в практичній діяльності, досить легко орієнтуються в навколишньому середовищі. З іншого боку, слід констатувати, що, виявляючи велику практичність, американці зайво піклуються про власну вигоду. «Успіх» для них є заповітною метою в житті. Сам же він вимірюється кількістю «зроблених» доларів. За цим «успіхом» багато ганяються все життя.
Пристрасть до вдосконалення, винахідництва є характерною рисою американського способу життя. Практичне наслідок її - американці вже з юнацького віку мають технічні навички. Типовим їх пристрастю є і любов до спорту.
Темперамент американців, на відміну від англійської, - живий, навіть запальний. У звичайному житті вони бадьорі і життєрадісні, особливо на роботі. Начальник повинен показувати підлеглим, а підлеглі - клієнтам, покупцям, що все йде добре. Бути похмурим - все одно, що бути брудним. Свої емоції вони висловлюють прямо, безпосередньо, привчені посміхатися, і це їм не важко робити. Вони люблять пожартувати, розуміють гумор, вміють посміятися над собою, проте їх жарти, як правило, невигадливі. Американці добрі і щедрі. Можуть подарувати дорогу книгу доларів за п'ятдесят, але ніколи не подарують краватку за п'ять доларів, тому що не можуть собі уявити, що ви самі не можете собі купити такий по своєму смаку.
Американці кілька простодушні і легковірні. При всій їхній ощадливості їх неважко обдурити і навіть обікрасти. Наприклад, будинки багатьох американських готелів мають кілька входів; можна заходити з будь-якого, і ніхто від вас не зажадає навіть візитної картки. Брехати в США не прийнято, а викриття в брехні може назавжди зруйнувати репутацію людини. Американці легко дають гроші в борг. Якщо ви приїжджий, вони будуть вас опікувати, показувати різні пам'ятки, витрачаючи свої гроші на різні квитки, сувеніри, путівники. Але при цьому добрий приятель здатний ввечері зайти до вас з пляшкою віскі, випити, поговорити, а потім закрутити пробку, покласти пляшку в кишеню і піти додому.
Оскільки американці - великі патріоти своєї країни, то вони не схвалюють які б, то не було критичні зауваження, висловлені іноземцями на адресу чого-небудь американського, наприклад, з приводу статті, опублікованій в американській газеті чи журналі. При цьому самі вони вважають вправі робити подібні зауваження.
Американці - народ законослухняний, цінує і високо поважає закони і влада. З цієї причини вони не будуть схвалювати ваше критичне ставлення до існуючої у вашій країні влади.
Мужність - відданість таким цінностям як рекорди, героїзм, завзятість, досягнення мети, матеріальний успіх і т.п.
Жіночність - відданість таким цінностям як вибудовування рівних відносин, схильність до компромісів, скромність, турбота про ближнього, затишок, якість життя і т.п.
США є країною з мужньої культурою. У її системі цінностей робота зазвичай вважається важливіше домашніх функцій, хоч і здійснюється в ім'я процвітання сім'ї. У керівника поважають силу, швидкість рішень, масштабність підходів, жорсткість.
Характерні риси «мужності» американської культури:
· Кар'єра і матеріальне благополуччя є основними показниками успіху;
· Акцент, навіть серед друзів робиться на змагальність і високі результати;
· Американці фактично живуть в ім'я роботи (а не працюють для того, щоб жити);
· Хороший керівник не повинен радитися з колективом, а приймати всі рішення самостійно;
На роботі вітається напористість, самовпевненість, хваткость, пробивна здатність. Високо цінується вміння добре себе подати. Гучні, що повторюються в різних ситуаціях нескінченні розповіді про власні успіхи, про те, як багато ви зробили для компанії, тут звична частина ритуалу, важливий елемент характерною культури. Акцент і мотивація вчинків і оповідань - подальша успішна кар'єра.
Американці вважають, що робота повинна бути цікавою, приємною, і по можливості необтяжливою.
При спілкуванні з іноземцем на американців може позитивно вплинути його високе положення в суспільстві, популярність у своїй країні, частота появи не телеекрані. Дуже цінується, якщо той має зв'язки з яким-небудь з американських університетів чи видавництв. У відношенні іноземців американці взагалі нерідко мислять стереотипно. Так, з росіянами у них асоціюється погано зшитий костюм, випитий на одному диханні склянку горілки, молодецька застільне спів. У спілкуванні з американцями не варто сильно бравувати відмінним знанням англійської мови і своєю обізнаністю про внутрішні проблеми США.
Американці мають репутацією найжорсткіших ділових людей у світі, тим не менш, з ними в багатьох відносинах легше мати справу. Це викликано тим, що їх філософія проста. Їх мета - заробити якомога більше і якомога швидше, використовуючи для досягнення цієї мети такі засоби як наполеглива праця, швидкість дій, пристосуванство і влада (у тому числі і влада самих грошей). У прийнятті ділових рішень вони, як правило, не керуються сантиментами і вважають, що долар якщо навіть і не Бог, то, принаймні, всемогутній. Таке цілеспрямоване прагнення американців до отримання прибутку часто сприймається як безжальне.
Якщо ви хочете зав'язати з американцями контакти, вам СЛІД:
1. Постаратися якомога швидше довести свою практичну значимість, вміння добре робити справу. Без реальних доказів такого вміння ви в очах американця якщо не пусте місце, то, принаймні, людина, значущий дуже мало, а тому мати з вами справа не має ніякого сенсу.
2. Не забороняється здаватися раціональним, практичним у всьому, що б ви не робили. Для американців такі риси характеру видаються чи не найголовнішими.
3. Виявляти впевненість, рішучість, але не в якому разі нерозсудливість. Американці дуже цінують в людях цілеспрямованість.
4. Дотримуватися «золотої середини». Американцям, як правило, не властиві крайнощі, максималізм.
5. Бути прямим, простим, навіть, може бути грубуватим чи простодушним (це можна пробачити). Американцям властиві всі ці якості, і вони раді бачити їх в інших.
6. Бути діловим, не діловитим (різницю між діловим і діловитим вони легко розрізняють). Причому слід спробувати при цьому не здаватися надто серйозним. Американці намагаються робити серйозний бізнес з навмисною легкістю.
7. Бути акуратним, пунктуальним і обов'язковим. Хоча американці не завжди бувають такими, їм подобається бачити ці риси в інших.
8. Показати себе людиною твердих переконань (нехай не збігаються з переконаннями американця), але принциповим, здатним довести свою правоту. Це входить в розряд першорядних цінностей американця.
9. Вести себе розкуто, вільно (але не розв'язане), по можливості не демонструвати свої комплекси. Американці або не мають їх зовсім, або вміло приховують їх від сторонніх.
10. Засвоїти, що будь-який прояв утриманства, нахлебнічества не може викликати у американця нічого, крім відрази.
11. Пам'ятати, що американці не забобонні, їм чужа всяка містика. Підозри про те, що вам властива віра у все це, навряд чи підвищать ваш престиж в очах американців. Вони в Бога вірять «земно», «розсудливо».
12. Завжди не забувати про комплементу з нагоди і без оних, вдячних слів і стійких словосполучень, вибаченнях і т.д. Інший раз складається враження, що для американців вся ця куртуазность не лише данина ввічливості, але і проходження нікому ритуалу, який вони ввібрали з молоком матері.
13. Частіше посміхатися, як можна непринужденней і природніше. Американці справжні віртуози таких посмішок.
14. Бути готовим до того, що американець забув про ваше існування на наступний день після теплої, серйозної зустрічі, протягом якої вам здавалося, що придбали вірного друга на довгі роки.
15. Виявляти особливий інтерес до сім'ї американця, цікавитися фотографіями дружини і дітей, незмінно перебувають при ньому, і, по можливості, захоплюватися ними. Американець розцінить ці знаки уваги до його родини як ознака істинного розташування до нього самого.
16. Виставляти себе як хорошого сім'янина. Це підвищить ваш рейтинг в очах американця, навіть такого, який змінює коханок без кінця і не може підрахувати дітей, розкиданих по всіх американським штатам.
Якщо ви хочете зав'язати з американцями ділові контакти, вам НЕ СЛІД:
1. Скаржитися на свою країну, в якій ви живете, життя, яку ви ведете, уряд, що стоїть при владі і т.д., бо з точки зору американця, ви самі винні в тому, що так живете, що у вас такий уряд, що у вас такі закони і т.д.
2. Пускати пил в очі, даремно тринькати гроші і час. Для американців це крайній прояв дурості.
3. Здаватися легковажним і легковірним, що для американців також є властивостями недалеких людей.
4. Оголювати свою душу, довіряти таємниці, відвертими. Все це здасться американцеві порожнім і нерозумним, тому що не можна бути відвертим з тим, кого недостатньо добре знаєш.
5. Бути надмірно емоційним, метушливим, нестриманим, захлинається в словах і т.д.
6. Виявляти мрійливість, романтичність, здаватися витає в хмарах. Американцям такі риси характеру здаються просто провінційними.
7. Дуже старатися в тому, що сподобається, бути послужливим і т.д. Американцям чужі ці почуття.
8. Хвалити все американське без вибору. Американці тверезі і при всьому своєму патріотизмі цілком реалістично, а часом і з почуттям гумору дивляться на свої недоліки.
9. Намагатися перехитрити американця. Успіх ваш у цьому підприємстві може бути тільки тимчасовим. За великим рахунком ця затія наперед приречена.
10. Демонструвати свою перевагу перед американцями в чому б то не було (знання, вміння що-небудь робити і т.д.). Американці за багато десятиліть своєї історії звикли вшановувати себе у всьому першими. У них на цей рахунок свій «комплекс».
11. Даний пункт нерозривно пов'язаний з попереднім. Не слід вчити американця. Він, як ввічлива людина, вас гаряче подякує, але йому це не сподобається.
12. Стверджувати, що ви настільки багато працює, що вам доводиться працювати у вихідні дні та свята. Подібне одкровення призведе американця до думки, що ви не вмієте відпочивати, ну, а заодно і працювати теж.
13. Соромитися (або гірше того, соромитися) своєї національності і всього з нею пов'язаного (мова, манери, схильності, національний костюм і т.д.). Американці - нація емігрантів, і вони, як правило, пам'ятають і навіть часто культивують (багато в чому, правда, чисто зовні) все пов'язане зі своїми предками.
14. Цікавитися доходами американця. Питання подібного роду американці оцінюють як вкрай нетактовний і зараховують до суто інтимним проблемам.
15. Вважати, що американцям не слід дарувати подарунки, виходячи з того, що вони живуть краще за нас. Подарунки люблять одержувати всі, в тому числі і багаті: кожному подобається, коли про нього думають, не забувають.
16. Наполягати на випивці. Американці (особливо останнім часом) не схильні зловживати спиртними напоями.
2. Етикет далекої країни
Спілкуючись з іноземцями, ми часто забуваємо про неподібності культур і можемо своїми словами ненавмисно образити чи здивувати співрозмовника. Адже чим краще людина володіє мовою, тим більше високі вимоги пред'являються до знання місцевої культури: передбачається, що побіжно спілкується мовою, знає, що і коли доречно говорити.
Цьому присвячена нова книга Лінн віссон "Росіяни проблеми в англійській мові. Слова й фрази в контексті двох культур". Ім'я Лінн віссон добре відомо всім, хто цікавиться англійською мовою і питаннями міжкультурної комунікації. Американка, батьки якої на початку XX століття емігрували в США з Росії, і до того ж дружина російського емігранта, Лінн чудово розбирається в російській культурі. І не тільки завдяки своїм сімейним зв'язкам, а й професійно: її докторська дисертація, захищена у Гарварді, була присвячена творчості Єсеніна, після чого Лінн викладала російську мову в Колумбійському та інших університетах. Багато років вона працює на посаді головного синхроніста-перекладача ООН.
А у вільний час Лінн пише книги - різні, але так чи інакше пов'язані з російською культурою. Наприклад "200 страв російського зарубіжжя" - це кулінарна книга, що включає рецепти старої російської кухні, якими з нею ділилися імениті російські емігрантки. А "Одружені незнайомці" - про російсько-американських шлюбах. Є у неї і навчальний посібник "Синхронний переклад з англійської на російську".
На недавній московський презентації книги "Російські проблеми в англійській мові. Слова й фрази в контексті двох культур" Лінн віссон розповіла про деякі казуси й помилки, які росіяни здійснюють в розмові з американцями. Її приклади вельми повчальними для тих, хто виявиться так чи інакше вкинуто у вир американського життя.
Сила позитиву
Щоб краще зрозуміти американців, звернемося до їх історії. Американське мислення почало формуватися під час перших колоніальних поселень у Новому Світі. В умовах освоєння нових земель, необхідності виживання не можна було падати духом. "Немає проблем" - вираз, придумане американцями. We shall overcome - девіз американців. У 1950 американський священик Норман Вінсент Піл пише книгу "Сила позитивного мислення". У той час книгою зачитувалися мільйони. Основна ідея книги: "Якщо ви мислите позитивно, все складеться вдало". Пам'ятайте, що говорила Скарлетт О'Хара в найважчих ситуаціях: Tomorrow is another day ("Завтра буде новий день"), то є проблеми сьогоднішнього дня залишаться в дні вчорашньому. Незмінно настане happy end. Цей менталітет знаходить відображення і в правилах спілкування, і якщо поміркувати, багато особливостей національного поведінки починають виглядати цілком закономірно. Наприклад, на питання How are you? є єдино правильну відповідь: Fine, thanks. Без варіантів. Порівняйте з найбільш часто вживаними російськими: "Нормально". "Непогано". "Добре". Якщо сталися якісь катастрофи в житті, то про них розповідають (звичайно, якщо співрозмовник розташований вас слухати) після.
Рідко ви почуєте від американця співчутливі мови в дусі "Бідний, як не пощастило, яка доля". Настільки властиве російським співчуття може бути сприйнято як образлива жалість. Хоча в деяких випадках можна почути: Oh, you poor thing ...(" Ой, ти, бідолаха), але за цим негайно піде поправка: Оh, but I am sure it will be fine - тобто, яка б не була проблема , я впевнений, що все складеться вдало. Взагалі слово "фаталізм" має негативний відтінок в англійській, і такі вирази, як "ображений долею", не зустрічаються в мові. Виходячи з цієї особливості американського мислення і вибудовується спілкування. Примітно, як в по -різному себе поводять і що кажуть росіяни й американці в подібних життєвих ситуаціях. Побачивши людину, що впав на вулиці, американець запитає: Are you all right?, російська поцікавиться: "Вам погано?" У нас "жертви" (victims) події, у них "вижили" (survivors) сприймаються як герої. У нас "Не хворійте", у них Stay well ("залишайтеся здоровими"). Ми обговорюємо проблеми. Вони обговорюють питання (issues, items on the agenda).
Лінн віссон призводить масу прикладів з життя, смішних і повчальних. Але одна порада універсальний: при спілкуванні з іноземцями будьте готові до прийняття всього нового з самого початку і постарайтеся почерпнути найбільш повні відомості про культуру країни, в яку ви їдете.
3. Діловий етикет по-американськи
Вітання і прощання
Для людей, що зустрічаються вперше, найкраще підійде нейтральне "Добрий день". Слідом ви можете почути: "Як ся маєте?". Не треба забувати, що ця фраза - всього лише ввічлива форма вітання (або його продовження), тому найкращою відповіддю буде ваше "Дуже добре, дякую вам" або "Спасибі, добре". Люди, знайомі досить близько, можуть обмінятися легким "Хелло!".
Рукостискання прийнято в Америці так само, як і у нас. Воно не повинно бути млявим, краще - в міру енергійним і доброзичливим.
Це важливо! При діловій зустрічі американець (якщо він старший і займає більш високу посаду) ПЕРШИМ подасть руку жінці. На таке вітання треба відповісти не бентежачись. Типова помилка наших співвітчизниць полягає в тому, що в простягнуту для рукостискання руку квапливо вкладають візитку, коли її "час" наступає пізніше.
Рукостискання характерні тільки на початку зустрічі. Наприкінці її обов'язкові ввічливі фрази "Дуже радий був вас бачити" або "До побачення, сподіваюся, незабаром ми побачимося знову".
Звернення
До дівчини або незаміжньої жінці прийнято звертатися "міс", до заміжньої - "місіс". Ввічливе звернення до чоловіка - "містер" або, якщо на візитці є літери Dr., Перед його прізвищем вимовляєте "доктор". Звернення "сер" та "мадам" свідчать не тільки про крайній повазі до тих, кого так називають, а й про те, що вимовляє ніби ставить себе нижче тих, до кого звертається.
Американці зазвичай скоро переходять на звернення по іменах, але все-таки не слід робити це самим, якщо вам представилися на прізвище і поки не попросили бути накоротке.
Візитки
У них дуже цінуються якість, добротність і та простота, яка характерна для респектабельності. На ній обов'язково повинен бути хороший, зрозумілий логотип. Подбайте, щоб по можливості текст був англійською. Російський дублюючий текст на звороті не обов'язковий. Обмінюються візитками при першій зустрічі. На очах у співрозмовника прочитайте про себе його прізвище і потім, піднявши очі, посміхніться, даючи зрозуміти, що ви запам'ятали, як його звуть. Обов'язково скажіть: "Радий познайомитися", додавши ім'я. Увага! При цьому слова вимовляєте чітко, "не ковтаючи" складів.
Одяг
Особливих претензій до неї у американців немає. Глава фірми може зайти на нараду з іноземними партнерами без піджака і краватки, якщо його присутність не було обумовлено "протоколом" зустрічі. Проте приємне враження справить костюм хорошої якості, неяскравий пуловер, класичні брюки та спідниці. Взагалі в одязі американці вітають добротність і простоту.
Переговори
Американське спілкування відноситься до так званих культур з низьким рівнем контексту (інший приклад - німецьке спілкування). Це означає, що вимовлені слова співрозмовником майже буквально, практично без урахування можливого прихованого у словах сенсу може міняти сказане на прямо протилежне. Тому в переговорах з американцями не варто забиратися в словесні нетрі, демонструючи віртуозність лінгвістичних конструкцій і чудеса стилістичного слалому. Не забувайте також, що езопова мова, може, і милий вам як нащадку Салтикова-Щедріна, але вас можуть просто неправильно зрозуміти. Висловлюйте свою думку просто й ясно, що моментально оціниться: час американці бережуть, і проти цього важко що-небудь заперечити.
Йдучи на переговори, треба бути готовим до того, що якісь питання будуть вирішені відразу, без зволікання і відкладання "на доопрацювання". Але врахуйте, так само швидко вони можуть бути і перерешіть. Швидкість прийняття рішень у американців тісно пов'язана з негайним приходу до наступних рішень з того ж питання. У ситуації, що змінилася американський партнер не сповільнить відразу ж на неї зреагувати.
При вирішенні проблеми американці прагнуть обговорити не тільки загальні підходи, але й деталі, пов'язані з реалізацією домовленостей. Перерви в бесіді не вітаються, тиша сприймається як якийсь "провал" у бесіді, тому, якщо він утворився, не мовчіть, говоріть хоч про погоду. І ще посміхайтеся!
Час переговорів краще не затягувати більше години. Оптимальний варіант - 30 хвилин.
Документація
Це дуже важливо!
Зустрічаючись вперше, ви повинні мати просто шикарне резюме. Американці трепетно ставляться до оформлення, тому подбайте, щоб зведення про вашу фірму були дуже красиво надруковані на гарному папері, мали виразні кольорові ілюстрації і фотографії, були поміщені в добротний палітурка чи у відповідну моменту папку. Дуже добре, якщо окремо буде викладено історію фірми - знову-таки з ілюстративним матеріалом.
До речі, фахівці з маркетингу такий підхід американців до справи вважають національним "проколом" - активно милуючись формою, вони часто випускають з уваги зміст, тому що насправді красиво "упакована" може бути і нісенітниця.
Ресторан
Ділові питання для американців цілком припустимо вирішувати на ланчі в кафе чи ресторані (до речі, у американців немає поняття "кафе", тільки "ресторан"). Сторони перекушують, запиваючи угоди за чашкою кави (причому американці з розумінням ставляться до розчинного варіанту цього напою). Як правило, сторони розплачуються самі. Але якщо це не надто дорого, плату легко може взяти на себе американська сторона. Так що якщо ви побачили в руках у співрозмовника до кінця трапези гаманець, прийміть цей факт з такою ж легкістю і демократизмом. В американців не прийнято метушитися, негайно витягуючи своє портмоне, і влаштовувати дискусію. Втім, дискусії, швидше за все, не буде: якщо дістав свій гаманець - що ж, плати, відмовляти тебе не стануть.
4. Етикет користування візитними картками
До недавнього часу візитні картки в нашій країні вважалися прерогативою дипломатів і високих посадових осіб. Але останнім часом цей корисний звичай одержує усе більш широке поширення.
Історія використання візитних карток достатньо глибока, але до теперішнього часу склалися певні загальноприйняті норми їх застосування. В основі їх лежить просте розуміння, що ваша візитна картка - це те, що залишається у вашого знайомого, співрозмовника, ділового партнера після очної або заочної зустрічі з вами. Картка повинна не тільки містити ті відомості, які ви хотіли б про себе залишити, але і сприяти збереженню у вашого партнера того іміджу, до створення якого ви прагнете.
У сучасній практиці використовуються ділові, особисті та сімейні візитні картки. Зустрічаються випадки і комбінованих візитних карток, що містять як службові, так і особисті дані про її власника.
Як правило, візитна картка - це прямокутний шматок білого полуплотного картону гарної якості, на якому друкарським способом чітко і красиво віддруковані ваші прізвище, ім'я і (як правило) по батькові поряд з іншими відомостями, які ви хочете про себе повідомити. Чітких правил відносно розмірів візитних карток немає, але звичайно в чоловіків вони можуть бути дещо більше, ніж у жінок - скажімо, 90 х 50 мм і 80 х 40 мм (у Великобританії візитні картки жінок більше, ніж у чоловіків). Візитна картка молодої дівчини може бути ще менше - як правило, 70 х 35 мм. Візитні картки великих розмірів поступово виходять із практики - з розповсюдженням спеціальних альбомів для їх зберігання.
Загальні вимоги до шрифту візитних карток полягають у тому, що він повинен бути легко читати. Ім'я, як правило, виділяється легко читаним напівжирним шрифтом злегка більшого розміру. Не рекомендується використовувати складні готичні або декоративні шрифти.
Як правило, візитна картка повинна мати чорний текст на білому фоні, надрукований поперек картки без яких-небудь рамок або завитків. Останнім часом друкарні пропонують широку гаму кольорових карток, карток на пластмасі або навіть на шкірі, але норми суворого етикету не рекомендують далеко відходити від чорно-білої гами. Доцільніше зосередитися на виборі відмінної якості паперу, яка може бути злегка тонований, мати сатиновану поверхню. Слід уникати і глянсової поверхні карток. Кольорові і незвичайні картки поки залишаються долею художників, друкарів, а також комівояжерів, працівників служб сервісу і рекламних агентів.
У Росії і в багатьох двомовних країнах широко застосовуються двосторонні картки - з текстом іншою мовою на зворотному боці. Якщо дотримуватися строгих протокольних норм, то це не зовсім вірно. Адже зворотний бік призначений для того, щоб на ній можна було б зробити якісь записи. Якщо є можливість, то краще замовити окремі картки російською та іноземною мовами. Але, тим не менш, двосторонні картки цілком припустимі - головне дотримати правила написання карток на іноземній мові.
Особиста візитна картка може містити ваші прізвище та ім'я. Тут же може бути вказано ваше по батькові або ініціали - залежно від вашого іміджу, віку, національних і культурних традицій. На особистій візитній картці можна дати також ті додаткові відомості, які ви хочете про себе повідомити (адреса, телефон (и), номер пейджера, адреса електронної пошти та ін). Варто подумати, які мінімальні відомості ви хотіли б повідомляти про себе - номер телефону завжди можна приписати від руки. Додаткові відомості, як правило, друкуються більш дрібним шрифтом у правому нижньому куті. Особиста картка може містити і відомості про ваш званні або наукового ступеня (професор, доктор, генерал-майор, кандидат технічних наук і т. п.) - ці відомості вказуються під ім'ям. Не дивуйтеся, якщо на особистій картці вашого закордонного знайомого ви знайдете не його домашню адресу, а адресу його клубу (буває, що вказується як клубний адреса - у лівому нижньому куті, так і домашній - у правому нижньому куті). Жінки звичайно не вказують яких-небудь додаткових відомостей на своїй особистій візитній картці - тільки ім'я, по батькові та прізвище. Всі інші дані можуть бути внесені від руки.
Різновидом особистої картки є сімейна візитна картка. Вона використовується при знайомстві, напрямку привітань друзям родини, додається до подарунків. Необхідно пам'ятати, що ім'я дружини ставиться перед ім'ям чоловіка. Адреса на сімейній візитці може не вказуватися.
Ділові візитні картки - це невід'ємний атрибут сучасного ділового спілкування. Перша вистава, як правило, починається з обміну візитними картками. Особливе значення вони мають при спілкуванні з іноземцями, людьми, не говорять на вашій рідній мові. На діловій візитній картці повинні бути чітко позначені ваші прізвище та ім'я (по батькові), назва вашої фірми або організації та ваша посада, повна поштова адреса та інші відомості. Також на ній цілком доречне використання логотипу вашої фірми або організації. У державних чиновників, депутатів на візитній картці може знаходитися зображення державного прапора або герба.
Ділова візитка може містити вказівки на ваше звання або титул, сферу відповідальності в рамках вашої організації, номера телефону (телефонів), факсу, телекса, електронної пошти. Якщо у вас змінився телефон, то ви можете акуратно вписати новий номер, закресливши старий. Закреслювати і вписувати нове найменування посади вважається дурним тоном - варто подбати про те, щоб якомога швидше замовити нові візитні картки.
Ділова візитна картка без адреси також не відповідає нормам етикету (виняток становлять дипломати й вищі державні посадові особи). Якщо у вас змінюється адреса, і ви ще не знаєте своїх нових телефонів, то краще вказати офіційну адресу вашої організації, телефон секретаріату або канцелярії.
У разі, якщо організація має кілька філій, то на ділових візитних картках її представників можуть бути зазначені кілька адрес.
Ділові візитні картки співробітників магазинів, підприємств сфери послуг і т. п. за своїм оформлення можуть відходити від суворих норм етикету - по суті справи це не тільки інформаційна, але й рекламна продукція. На таких картках на звороті може бути поміщена невелика схема околиць, на такій картці можна зустріти фотографію її власника, барвистий символ, девіз фірми.
Різновидом ділової й особистої візитки є комбінована візитна картка, де поряд зі службовим адресою (у лівому нижньому куті) вказується і домашня адреса (у правому нижньому куті). Такі картки доречні для наукових і творчих працівників, які часто працюють удома. Жінки, як правило, не вказують на таких картках свою домашню адресу, обмежуючись номером телефону.
Візитні картки широко використовуються для вираження добрих почуттів, поздоровлень, співчуттів і т.д.
Візитна картка з парою теплих слів, прикладена до букета квітів - це високоценімий жест вдячності артистові, художнику чи просто доброго знайомого в особливий для нього день.
У першу чергу, візитні картки використовуються при знайомстві - очному або заочному. При першої особистої зустрічі після слів подання ви можете передати своєму новому знайомому свою візитну картку. Отримавши візитну картку свого співрозмовника, уважно прочитайте його ім'я - особливо якщо його вимова викликає складності.
У ході ділової бесіди або переговорів можна покласти перед собою візитні картки ваших співрозмовників - це допомагає уникнути помилок у вимові їхніх імен і посад.
На відміну від ділових візитних карток обмін особистими або комбінованими візитними картками може відбуватися і в кінці знайомства. Домовляючись про подальші контакти, цілком доречно обмінятися картками.
Ділові візитні картки продавців, рестораторів, друкарів можуть пропонуватися відвідувачам і лежати на конторки. У цих випадках відвідувачі можуть самі брати їх. У всіх інших випадках картка вручається - хоча цілком доречно попросити візитку у Вас зацікавило співрозмовника, запропонувавши йому попередньо свою.
Особливу роль відіграють візитні картки при заочному поданні. У цьому випадку посилка візитної картки прирівнюється до візиту. Більш коректно і високо цінуємо залишати візитні картки для свого заочного знайомого особисто - при цьому слід загнути один з лівих кутів картки або всю картку з лівого краю (загинаються також і картки, відправлені з посильним). Норми етикету вимагають, щоб особа, яка отримала картку від свого заочного знайомого, відіслав йому відповідну візитну картку протягом доби.
Висновок
Національно-психологічні особливості кожного народу наклали свій відбиток на вимоги етикету. Те, що прийнято в одній країні, може викликати здивування в іншій; те, що вважається пристойним в одних народів (в даному випадку, США - у будь-якій ситуації посміхатися), виявляється неприпустимим у інших (наприклад, в Росії - зустріти на вулиці йде , на зустріч усміхнену людину сприймається як дикість, з'являється почуття дискомфорту).
Отже, в матеріалах даної роботи описується, як потрібно себе вести з іноземцями (в даному випадку, американцями), описуються їхні звички, психологічний характер (перша частина роботи). У другій же частині дається опис, що таке візитна картка - її види, правила користування в тій чи іншій ситуації.
Список використаної літератури
1. Чернишова М.А. Етика ділових відносин. - М.; 1988.
2. Форміновская Н.І. Мовний етикет і культура спілкування. - М.; 1989.
3. Поуст Е. Американський етикет. - Київ, 1991.
4. Бекліш Д.В. Манери поведінки ділової людини. - М.; 1991.
5. Альбов А. Лист закордонному партнеру. - Л.; 1991.
Якщо ви хочете зав'язати з американцями ділові контакти, вам НЕ СЛІД:
1. Скаржитися на свою країну, в якій ви живете, життя, яку ви ведете, уряд, що стоїть при владі і т.д., бо з точки зору американця, ви самі винні в тому, що так живете, що у вас такий уряд, що у вас такі закони і т.д.
2. Пускати пил в очі, даремно тринькати гроші і час. Для американців це крайній прояв дурості.
3. Здаватися легковажним і легковірним, що для американців також є властивостями недалеких людей.
4. Оголювати свою душу, довіряти таємниці, відвертими. Все це здасться американцеві порожнім і нерозумним, тому що не можна бути відвертим з тим, кого недостатньо добре знаєш.
5. Бути надмірно емоційним, метушливим, нестриманим, захлинається в словах і т.д.
6. Виявляти мрійливість, романтичність, здаватися витає в хмарах. Американцям такі риси характеру здаються просто провінційними.
7. Дуже старатися в тому, що сподобається, бути послужливим і т.д. Американцям чужі ці почуття.
8. Хвалити все американське без вибору. Американці тверезі і при всьому своєму патріотизмі цілком реалістично, а часом і з почуттям гумору дивляться на свої недоліки.
9. Намагатися перехитрити американця. Успіх ваш у цьому підприємстві може бути тільки тимчасовим. За великим рахунком ця затія наперед приречена.
10. Демонструвати свою перевагу перед американцями в чому б то не було (знання, вміння що-небудь робити і т.д.). Американці за багато десятиліть своєї історії звикли вшановувати себе у всьому першими. У них на цей рахунок свій «комплекс».
11. Даний пункт нерозривно пов'язаний з попереднім. Не слід вчити американця. Він, як ввічлива людина, вас гаряче подякує, але йому це не сподобається.
12. Стверджувати, що ви настільки багато працює, що вам доводиться працювати у вихідні дні та свята. Подібне одкровення призведе американця до думки, що ви не вмієте відпочивати, ну, а заодно і працювати теж.
13. Соромитися (або гірше того, соромитися) своєї національності і всього з нею пов'язаного (мова, манери, схильності, національний костюм і т.д.). Американці - нація емігрантів, і вони, як правило, пам'ятають і навіть часто культивують (багато в чому, правда, чисто зовні) все пов'язане зі своїми предками.
14. Цікавитися доходами американця. Питання подібного роду американці оцінюють як вкрай нетактовний і зараховують до суто інтимним проблемам.
15. Вважати, що американцям не слід дарувати подарунки, виходячи з того, що вони живуть краще за нас. Подарунки люблять одержувати всі, в тому числі і багаті: кожному подобається, коли про нього думають, не забувають.
16. Наполягати на випивці. Американці (особливо останнім часом) не схильні зловживати спиртними напоями.
2. Етикет далекої країни
Спілкуючись з іноземцями, ми часто забуваємо про неподібності культур і можемо своїми словами ненавмисно образити чи здивувати співрозмовника. Адже чим краще людина володіє мовою, тим більше високі вимоги пред'являються до знання місцевої культури: передбачається, що побіжно спілкується мовою, знає, що і коли доречно говорити.
Цьому присвячена нова книга Лінн віссон "Росіяни проблеми в англійській мові. Слова й фрази в контексті двох культур". Ім'я Лінн віссон добре відомо всім, хто цікавиться англійською мовою і питаннями міжкультурної комунікації. Американка, батьки якої на початку XX століття емігрували в США з Росії, і до того ж дружина російського емігранта, Лінн чудово розбирається в російській культурі. І не тільки завдяки своїм сімейним зв'язкам, а й професійно: її докторська дисертація, захищена у Гарварді, була присвячена творчості Єсеніна, після чого Лінн викладала російську мову в Колумбійському та інших університетах. Багато років вона працює на посаді головного синхроніста-перекладача ООН.
А у вільний час Лінн пише книги - різні, але так чи інакше пов'язані з російською культурою. Наприклад "200 страв російського зарубіжжя" - це кулінарна книга, що включає рецепти старої російської кухні, якими з нею ділилися імениті російські емігрантки. А "Одружені незнайомці" - про російсько-американських шлюбах. Є у неї і навчальний посібник "Синхронний переклад з англійської на російську".
На недавній московський презентації книги "Російські проблеми в англійській мові. Слова й фрази в контексті двох культур" Лінн віссон розповіла про деякі казуси й помилки, які росіяни здійснюють в розмові з американцями. Її приклади вельми повчальними для тих, хто виявиться так чи інакше вкинуто у вир американського життя.
Сила позитиву
Щоб краще зрозуміти американців, звернемося до їх історії. Американське мислення почало формуватися під час перших колоніальних поселень у Новому Світі. В умовах освоєння нових земель, необхідності виживання не можна було падати духом. "Немає проблем" - вираз, придумане американцями. We shall overcome - девіз американців. У 1950 американський священик Норман Вінсент Піл пише книгу "Сила позитивного мислення". У той час книгою зачитувалися мільйони. Основна ідея книги: "Якщо ви мислите позитивно, все складеться вдало". Пам'ятайте, що говорила Скарлетт О'Хара в найважчих ситуаціях: Tomorrow is another day ("Завтра буде новий день"), то є проблеми сьогоднішнього дня залишаться в дні вчорашньому. Незмінно настане happy end. Цей менталітет знаходить відображення і в правилах спілкування, і якщо поміркувати, багато особливостей національного поведінки починають виглядати цілком закономірно. Наприклад, на питання How are you? є єдино правильну відповідь: Fine, thanks. Без варіантів. Порівняйте з найбільш часто вживаними російськими: "Нормально". "Непогано". "Добре". Якщо сталися якісь катастрофи в житті, то про них розповідають (звичайно, якщо співрозмовник розташований вас слухати) після.
Рідко ви почуєте від американця співчутливі мови в дусі "Бідний, як не пощастило, яка доля". Настільки властиве російським співчуття може бути сприйнято як образлива жалість. Хоча в деяких випадках можна почути: Oh, you poor thing ...(" Ой, ти, бідолаха), але за цим негайно піде поправка: Оh, but I am sure it will be fine - тобто, яка б не була проблема , я впевнений, що все складеться вдало. Взагалі слово "фаталізм" має негативний відтінок в англійській, і такі вирази, як "ображений долею", не зустрічаються в мові. Виходячи з цієї особливості американського мислення і вибудовується спілкування. Примітно, як в по -різному себе поводять і що кажуть росіяни й американці в подібних життєвих ситуаціях. Побачивши людину, що впав на вулиці, американець запитає: Are you all right?, російська поцікавиться: "Вам погано?" У нас "жертви" (victims) події, у них "вижили" (survivors) сприймаються як герої. У нас "Не хворійте", у них Stay well ("залишайтеся здоровими"). Ми обговорюємо проблеми. Вони обговорюють питання (issues, items on the agenda).
Лінн віссон призводить масу прикладів з життя, смішних і повчальних. Але одна порада універсальний: при спілкуванні з іноземцями будьте готові до прийняття всього нового з самого початку і постарайтеся почерпнути найбільш повні відомості про культуру країни, в яку ви їдете.
3. Діловий етикет по-американськи
Вітання і прощання
Для людей, що зустрічаються вперше, найкраще підійде нейтральне "Добрий день". Слідом ви можете почути: "Як ся маєте?". Не треба забувати, що ця фраза - всього лише ввічлива форма вітання (або його продовження), тому найкращою відповіддю буде ваше "Дуже добре, дякую вам" або "Спасибі, добре". Люди, знайомі досить близько, можуть обмінятися легким "Хелло!".
Рукостискання прийнято в Америці так само, як і у нас. Воно не повинно бути млявим, краще - в міру енергійним і доброзичливим.
Це важливо! При діловій зустрічі американець (якщо він старший і займає більш високу посаду) ПЕРШИМ подасть руку жінці. На таке вітання треба відповісти не бентежачись. Типова помилка наших співвітчизниць полягає в тому, що в простягнуту для рукостискання руку квапливо вкладають візитку, коли її "час" наступає пізніше.
Рукостискання характерні тільки на початку зустрічі. Наприкінці її обов'язкові ввічливі фрази "Дуже радий був вас бачити" або "До побачення, сподіваюся, незабаром ми побачимося знову".
Звернення
До дівчини або незаміжньої жінці прийнято звертатися "міс", до заміжньої - "місіс". Ввічливе звернення до чоловіка - "містер" або, якщо на візитці є літери Dr., Перед його прізвищем вимовляєте "доктор". Звернення "сер" та "мадам" свідчать не тільки про крайній повазі до тих, кого так називають, а й про те, що вимовляє ніби ставить себе нижче тих, до кого звертається.
Американці зазвичай скоро переходять на звернення по іменах, але все-таки не слід робити це самим, якщо вам представилися на прізвище і поки не попросили бути накоротке.
Візитки
У них дуже цінуються якість, добротність і та простота, яка характерна для респектабельності. На ній обов'язково повинен бути хороший, зрозумілий логотип. Подбайте, щоб по можливості текст був англійською. Російський дублюючий текст на звороті не обов'язковий. Обмінюються візитками при першій зустрічі. На очах у співрозмовника прочитайте про себе його прізвище і потім, піднявши очі, посміхніться, даючи зрозуміти, що ви запам'ятали, як його звуть. Обов'язково скажіть: "Радий познайомитися", додавши ім'я. Увага! При цьому слова вимовляєте чітко, "не ковтаючи" складів.
Одяг
Особливих претензій до неї у американців немає. Глава фірми може зайти на нараду з іноземними партнерами без піджака і краватки, якщо його присутність не було обумовлено "протоколом" зустрічі. Проте приємне враження справить костюм хорошої якості, неяскравий пуловер, класичні брюки та спідниці. Взагалі в одязі американці вітають добротність і простоту.
Переговори
Американське спілкування відноситься до так званих культур з низьким рівнем контексту (інший приклад - німецьке спілкування). Це означає, що вимовлені слова співрозмовником майже буквально, практично без урахування можливого прихованого у словах сенсу може міняти сказане на прямо протилежне. Тому в переговорах з американцями не варто забиратися в словесні нетрі, демонструючи віртуозність лінгвістичних конструкцій і чудеса стилістичного слалому. Не забувайте також, що езопова мова, може, і милий вам як нащадку Салтикова-Щедріна, але вас можуть просто неправильно зрозуміти. Висловлюйте свою думку просто й ясно, що моментально оціниться: час американці бережуть, і проти цього важко що-небудь заперечити.
Йдучи на переговори, треба бути готовим до того, що якісь питання будуть вирішені відразу, без зволікання і відкладання "на доопрацювання". Але врахуйте, так само швидко вони можуть бути і перерешіть. Швидкість прийняття рішень у американців тісно пов'язана з негайним приходу до наступних рішень з того ж питання. У ситуації, що змінилася американський партнер не сповільнить відразу ж на неї зреагувати.
При вирішенні проблеми американці прагнуть обговорити не тільки загальні підходи, але й деталі, пов'язані з реалізацією домовленостей. Перерви в бесіді не вітаються, тиша сприймається як якийсь "провал" у бесіді, тому, якщо він утворився, не мовчіть, говоріть хоч про погоду. І ще посміхайтеся!
Час переговорів краще не затягувати більше години. Оптимальний варіант - 30 хвилин.
Документація
Це дуже важливо!
Зустрічаючись вперше, ви повинні мати просто шикарне резюме. Американці трепетно ставляться до оформлення, тому подбайте, щоб зведення про вашу фірму були дуже красиво надруковані на гарному папері, мали виразні кольорові ілюстрації і фотографії, були поміщені в добротний палітурка чи у відповідну моменту папку. Дуже добре, якщо окремо буде викладено історію фірми - знову-таки з ілюстративним матеріалом.
До речі, фахівці з маркетингу такий підхід американців до справи вважають національним "проколом" - активно милуючись формою, вони часто випускають з уваги зміст, тому що насправді красиво "упакована" може бути і нісенітниця.
Ресторан
Ділові питання для американців цілком припустимо вирішувати на ланчі в кафе чи ресторані (до речі, у американців немає поняття "кафе", тільки "ресторан"). Сторони перекушують, запиваючи угоди за чашкою кави (причому американці з розумінням ставляться до розчинного варіанту цього напою). Як правило, сторони розплачуються самі. Але якщо це не надто дорого, плату легко може взяти на себе американська сторона. Так що якщо ви побачили в руках у співрозмовника до кінця трапези гаманець, прийміть цей факт з такою ж легкістю і демократизмом. В американців не прийнято метушитися, негайно витягуючи своє портмоне, і влаштовувати дискусію. Втім, дискусії, швидше за все, не буде: якщо дістав свій гаманець - що ж, плати, відмовляти тебе не стануть.
4. Етикет користування візитними картками
До недавнього часу візитні картки в нашій країні вважалися прерогативою дипломатів і високих посадових осіб. Але останнім часом цей корисний звичай одержує усе більш широке поширення.
Історія використання візитних карток достатньо глибока, але до теперішнього часу склалися певні загальноприйняті норми їх застосування. В основі їх лежить просте розуміння, що ваша візитна картка - це те, що залишається у вашого знайомого, співрозмовника, ділового партнера після очної або заочної зустрічі з вами. Картка повинна не тільки містити ті відомості, які ви хотіли б про себе залишити, але і сприяти збереженню у вашого партнера того іміджу, до створення якого ви прагнете.
У сучасній практиці використовуються ділові, особисті та сімейні візитні картки. Зустрічаються випадки і комбінованих візитних карток, що містять як службові, так і особисті дані про її власника.
Як правило, візитна картка - це прямокутний шматок білого полуплотного картону гарної якості, на якому друкарським способом чітко і красиво віддруковані ваші прізвище, ім'я і (як правило) по батькові поряд з іншими відомостями, які ви хочете про себе повідомити. Чітких правил відносно розмірів візитних карток немає, але звичайно в чоловіків вони можуть бути дещо більше, ніж у жінок - скажімо, 90 х 50 мм і 80 х 40 мм (у Великобританії візитні картки жінок більше, ніж у чоловіків). Візитна картка молодої дівчини може бути ще менше - як правило, 70 х 35 мм. Візитні картки великих розмірів поступово виходять із практики - з розповсюдженням спеціальних альбомів для їх зберігання.
Загальні вимоги до шрифту візитних карток полягають у тому, що він повинен бути легко читати. Ім'я, як правило, виділяється легко читаним напівжирним шрифтом злегка більшого розміру. Не рекомендується використовувати складні готичні або декоративні шрифти.
Як правило, візитна картка повинна мати чорний текст на білому фоні, надрукований поперек картки без яких-небудь рамок або завитків. Останнім часом друкарні пропонують широку гаму кольорових карток, карток на пластмасі або навіть на шкірі, але норми суворого етикету не рекомендують далеко відходити від чорно-білої гами. Доцільніше зосередитися на виборі відмінної якості паперу, яка може бути злегка тонований, мати сатиновану поверхню. Слід уникати і глянсової поверхні карток. Кольорові і незвичайні картки поки залишаються долею художників, друкарів, а також комівояжерів, працівників служб сервісу і рекламних агентів.
У Росії і в багатьох двомовних країнах широко застосовуються двосторонні картки - з текстом іншою мовою на зворотному боці. Якщо дотримуватися строгих протокольних норм, то це не зовсім вірно. Адже зворотний бік призначений для того, щоб на ній можна було б зробити якісь записи. Якщо є можливість, то краще замовити окремі картки російською та іноземною мовами. Але, тим не менш, двосторонні картки цілком припустимі - головне дотримати правила написання карток на іноземній мові.
Особиста візитна картка може містити ваші прізвище та ім'я. Тут же може бути вказано ваше по батькові або ініціали - залежно від вашого іміджу, віку, національних і культурних традицій. На особистій візитній картці можна дати також ті додаткові відомості, які ви хочете про себе повідомити (адреса, телефон (и), номер пейджера, адреса електронної пошти та ін). Варто подумати, які мінімальні відомості ви хотіли б повідомляти про себе - номер телефону завжди можна приписати від руки. Додаткові відомості, як правило, друкуються більш дрібним шрифтом у правому нижньому куті. Особиста картка може містити і відомості про ваш званні або наукового ступеня (професор, доктор, генерал-майор, кандидат технічних наук і т. п.) - ці відомості вказуються під ім'ям. Не дивуйтеся, якщо на особистій картці вашого закордонного знайомого ви знайдете не його домашню адресу, а адресу його клубу (буває, що вказується як клубний адреса - у лівому нижньому куті, так і домашній - у правому нижньому куті). Жінки звичайно не вказують яких-небудь додаткових відомостей на своїй особистій візитній картці - тільки ім'я, по батькові та прізвище. Всі інші дані можуть бути внесені від руки.
Різновидом особистої картки є сімейна візитна картка. Вона використовується при знайомстві, напрямку привітань друзям родини, додається до подарунків. Необхідно пам'ятати, що ім'я дружини ставиться перед ім'ям чоловіка. Адреса на сімейній візитці може не вказуватися.
Ділові візитні картки - це невід'ємний атрибут сучасного ділового спілкування. Перша вистава, як правило, починається з обміну візитними картками. Особливе значення вони мають при спілкуванні з іноземцями, людьми, не говорять на вашій рідній мові. На діловій візитній картці повинні бути чітко позначені ваші прізвище та ім'я (по батькові), назва вашої фірми або організації та ваша посада, повна поштова адреса та інші відомості. Також на ній цілком доречне використання логотипу вашої фірми або організації. У державних чиновників, депутатів на візитній картці може знаходитися зображення державного прапора або герба.
Ділова візитка може містити вказівки на ваше звання або титул, сферу відповідальності в рамках вашої організації, номера телефону (телефонів), факсу, телекса, електронної пошти. Якщо у вас змінився телефон, то ви можете акуратно вписати новий номер, закресливши старий. Закреслювати і вписувати нове найменування посади вважається дурним тоном - варто подбати про те, щоб якомога швидше замовити нові візитні картки.
Ділова візитна картка без адреси також не відповідає нормам етикету (виняток становлять дипломати й вищі державні посадові особи). Якщо у вас змінюється адреса, і ви ще не знаєте своїх нових телефонів, то краще вказати офіційну адресу вашої організації, телефон секретаріату або канцелярії.
У разі, якщо організація має кілька філій, то на ділових візитних картках її представників можуть бути зазначені кілька адрес.
Ділові візитні картки співробітників магазинів, підприємств сфери послуг і т. п. за своїм оформлення можуть відходити від суворих норм етикету - по суті справи це не тільки інформаційна, але й рекламна продукція. На таких картках на звороті може бути поміщена невелика схема околиць, на такій картці можна зустріти фотографію її власника, барвистий символ, девіз фірми.
Різновидом ділової й особистої візитки є комбінована візитна картка, де поряд зі службовим адресою (у лівому нижньому куті) вказується і домашня адреса (у правому нижньому куті). Такі картки доречні для наукових і творчих працівників, які часто працюють удома. Жінки, як правило, не вказують на таких картках свою домашню адресу, обмежуючись номером телефону.
Візитні картки широко використовуються для вираження добрих почуттів, поздоровлень, співчуттів і т.д.
Візитна картка з парою теплих слів, прикладена до букета квітів - це високоценімий жест вдячності артистові, художнику чи просто доброго знайомого в особливий для нього день.
У першу чергу, візитні картки використовуються при знайомстві - очному або заочному. При першої особистої зустрічі після слів подання ви можете передати своєму новому знайомому свою візитну картку. Отримавши візитну картку свого співрозмовника, уважно прочитайте його ім'я - особливо якщо його вимова викликає складності.
У ході ділової бесіди або переговорів можна покласти перед собою візитні картки ваших співрозмовників - це допомагає уникнути помилок у вимові їхніх імен і посад.
На відміну від ділових візитних карток обмін особистими або комбінованими візитними картками може відбуватися і в кінці знайомства. Домовляючись про подальші контакти, цілком доречно обмінятися картками.
Ділові візитні картки продавців, рестораторів, друкарів можуть пропонуватися відвідувачам і лежати на конторки. У цих випадках відвідувачі можуть самі брати їх. У всіх інших випадках картка вручається - хоча цілком доречно попросити візитку у Вас зацікавило співрозмовника, запропонувавши йому попередньо свою.
Особливу роль відіграють візитні картки при заочному поданні. У цьому випадку посилка візитної картки прирівнюється до візиту. Більш коректно і високо цінуємо залишати візитні картки для свого заочного знайомого особисто - при цьому слід загнути один з лівих кутів картки або всю картку з лівого краю (загинаються також і картки, відправлені з посильним). Норми етикету вимагають, щоб особа, яка отримала картку від свого заочного знайомого, відіслав йому відповідну візитну картку протягом доби.
Висновок
Національно-психологічні особливості кожного народу наклали свій відбиток на вимоги етикету. Те, що прийнято в одній країні, може викликати здивування в іншій; те, що вважається пристойним в одних народів (в даному випадку, США - у будь-якій ситуації посміхатися), виявляється неприпустимим у інших (наприклад, в Росії - зустріти на вулиці йде , на зустріч усміхнену людину сприймається як дикість, з'являється почуття дискомфорту).
Отже, в матеріалах даної роботи описується, як потрібно себе вести з іноземцями (в даному випадку, американцями), описуються їхні звички, психологічний характер (перша частина роботи). У другій же частині дається опис, що таке візитна картка - її види, правила користування в тій чи іншій ситуації.
Список використаної літератури
1. Чернишова М.А. Етика ділових відносин. - М.; 1988.
2. Форміновская Н.І. Мовний етикет і культура спілкування. - М.; 1989.
3. Поуст Е. Американський етикет. - Київ, 1991.
4. Бекліш Д.В. Манери поведінки ділової людини. - М.; 1991.
5. Альбов А. Лист закордонному партнеру. - Л.; 1991.