Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
На тему:
«Можливості зниження собівартості продукції заводу« ПТМ »за рахунок поліпшення нормування праці»
МІНСЬК, 2008
Нормуванням праці на заводі повинен займатися ООТиЗ. І дійсно в кожному технологічному документі проставлені норми часу на виконання того чи іншого технологічного переходу або операції. Аналіз проставляють в документації норм показує, що:
· На підприємстві є єдиний збірник норм, який видано більше 25 років тому;
· У названих нормах відсутні верстати і обробні центри моделей молодше 20-річної давності, особливо це стосується фрезерного обладнання.
У цих умовах одним із шляхів зниження собівартості обладнання послуг в «ПТМ» може бути підвищення продуктивності праці за рахунок роботи з перегляду норм щодо виконання фрезерної операції на відносно сучасних верстатах. Роботу по встановленню норм часу можна виконувати за допомогою хронометражу або за допомогою фотографії. Мною був обраний хронометраж, як метод, що дозволяє більш точно скоригувати норми. Для проведення хронометражу була обрана деталь «щока бункера», зокрема операція по фрезеруванню пазів.
1. Оцінка результатів проведення хронометражу
На підставі аналізу визначається склад операції і тривалість виконання окремих її елементів. Після цього встановлюється оперативний час виконання операції або вихідні дані для розробки нормативів на ручні та машинно-ручні роботи.
У результаті проведення хронометражу виготовлення деталі «щока бункера» були виявлені істотні відхилення у встановлених нормах часу. Норми, встановлені на виконання операції з виробництва даного виробу перевищують розрахункові в середньому на 20 хвилин. Якщо врахувати фінансовий стан підприємства можна зробити висновок, що норми були свідомо завищені, оскільки вони є мірою винагороди за працю. Завод «ПТМ» на даному етапі не в змозі забезпечити повне завантаження робочих через відсутність замовлень на продукцію, що випускається. Якщо ООТиЗ встановить реальні норми праці, і робітники будуть їх виконувати, то більшу частину часу обладнання і робітники будуть простоювати. Відповідно у підприємства виникне необхідність у скороченні великої частини робочого персоналу. Тому на даному етапі навіть проведення хронометражу не може дати точних результатів, так як робочі свідомо підвищують час виконання своєї операції.
Єдиним виходом з ситуації, що склалася, буде проведення широкомасштабної маркетингової кампанії з просування своєї продукції ринок, освоєння принципово нової продукції, підвищення якості і точності виготовленої продукції для того, щоб складати конкуренцію провідним виробникам аналогічної продукції. Проте, в цьому випадку виникає проблема оновлення парку обладнання, підвищення кваліфікації робочого персоналу для виконання операцій вимагають більш високої якості виконання. Важкий фінансовий стан підприємства гальмує впровадження нових технологій. Відсутність фінансування необхідних організаційно-технічних заходів протягом більш ніж десяти років призвело до того, що система нормування праці є дуже застарілою. Наприклад, на підприємстві досі діють норми праці розроблені та впроваджені в 1991 році. Тому проведення заходів щодо забезпечення завантаження персоналу повинен бути пов'язаний з одночасним вдосконаленням нормування праці на підприємстві. На даному етапі існує ряд проблем, що виникли в нормуванні праці:
1. невідповідність застосовуваної методики нормування праці до умов одиничного виробництва;
2. недосконалість організаційно-управлінської структури системи нормування праці;
3. несвоєчасна оцінка стану нормування праці.
Слід додати, що для успішного проведення вдосконалення та функціонування системи нормування праці необхідна перш за все зацікавленість усіх категорій і службовців у її впровадженні.
2 Застосування надбавок і доплат стимулюючого характеру
Заробітна плата працівників підприємств та організацій, як правило, складається з оплати праці за посадовими окладами (ставками) та додаткових виплат стимулюючого і компенсуючого характеру. До стимулюючим виплат відносяться надбавки, доплати, премії, при застосуванні яких у наймача є можливість додатково стимулювати працівників у зв'язку з їх особистими результатами праці і з урахуванням виконання показників роботи структурних підрозділів та організації в цілому.
Система застосування стимулюючих виплат повинна дозволяти наймачеві виробляти цілком обгрунтовану і зрозумілу для працюючих диференціацію розмірів заробітної плати. Зауважимо, що працівники будь-якої організації не можуть мати абсолютно однакову кваліфікацію, яка, як відомо, набувається ними в результаті трудової діяльності на базі здобутого рівня освіти. Справедлива диференціація розмірів оплати праці працівників є однією зі складових успішної діяльності організації.
Надбавки. Надбавки за професійну майстерність встановлюються робітникам, а за складність і напруженість роботи - службовцям. Надбавки за виконання особливо важливої (складної) роботи можуть встановлюватися як робочим, так і службовцям.
Надбавки за професійну майстерність, за складність і напруженість роботи, досягнення праці. Встановлення названих надбавок, як правило, не пов'язане з покладанням на працівників будь-якої додаткової роботи, що відноситься до іншої професії і не обумовленої трудовим договором.
Вони встановлюються на час роботи на даній посаді або за відповідною професією. Наймач вправі передбачати з урахуванням конкретних результатів роботи збільшення або зменшення розміру надбавок або їх скасування. Підставою для зняття надбавок або зменшення їх розміру можуть бути низька якість роботи, порушення з вини працівника термінів виконання певних видів робіт (завдань) або невиконання їх, а також інші підстави (порушення трудової дисципліни тощо порушення).
В разі встановлення даних надбавок та визначенні їх розмірів враховується ініціативність працівника, знання, досвід, сумлінність, його готовність працювати в несподівано виникли ситуаціях, здатність виконувати складні роботи та ін фактори. Слід підкреслити, що надбавки дозволяють диференціювати оплату праці працівників, які мають однакові посади, кваліфікаційні категорії, але виконують певні види робіт, які відрізняються за ступенем складності, відповідальності, значущості. Встановлювані надбавки можуть бути спрямовані на стимулювання роботи зі створення і випуску конкурентоспроможної продукції, на зниження трудомісткості, прискорення реалізації продукції, підвищення ефективності роботи підприємства.
Вирішення питання про те, робочим яких професій, на яких роботах і яким робочим персонально будуть встановлені надбавки, відноситься до компетенції наймача. Основними критеріями можуть бути ступінь майстерності робітника, а також складність виконуваних ним робіт у порівнянні з роботами інших робітників, які мають такий же кваліфікаційний розряд.
Умовами та показниками для встановлення робочим надбавок за профмайстерності можуть бути:
· Якість роботи (наприклад, робота без шлюбу не менше 3 років);
· Систематичне виконання встановлених завдань (норм праці);
· Періодичне участь у виконанні робіт підвищеної складності в порівнянні з передбаченими в тарифно-кваліфікаційної характеристики за відповідною професією і кваліфікаційному розряду;
· Робота на особливо складному, унікальному устаткуванні та інші фактори.
Отже, для встановлення надбавки за профмайстерності повинні бути визначені критерії оцінки профмайстерності, умови, показники, при виконанні яких може встановлюватися надбавка і проводитися її виплата, а так само розміри такої надбавки. З урахуванням сформованої практики розмір надбавки за профмайстерності диференціює в залежності від розряду робітника. Як орієнтир може бути використана шкала розміру надбавок за профмайстерності, встановлена для робочих організацій, що фінансуються з бюджету:
· Для 3-го розряду -12%;
· 4-го - до16%;
· 5-го - до20%;
· 6-го - до 24%;
· 7-го - до 28%;
· 8-го - до 32% відповідної тарифної ставки робітника.
При визначенні посадових окладів службовцям не повною мірою може бути врахована їхня кваліфікація та особистісні фактори. Ділові якості працівника, творчий підхід до виконання роботи, ерудиція, компетентність, вміння прийняти в інтересах організації правильне рішення в складних ситуаціях можуть стимулюватися за рахунок встановлення службовцю стимулюючої надбавки. Визначаючи умови застосування таких надбавок, наймач, крім особистісних чинників може враховувати також:
· Виконання працівником більш складною і відповідальної роботи в порівнянні з іншими працівниками;
· Обсяг і різновид виконуваної роботи, її інтенсивність;
· Стабільну якість виконуваних робіт, творчий і перспективний підхід при виконанні нових і складних робіт;
· Безпосередній вплив працівника на поліпшення техніко-економічних показників роботи структурних підрозділів, організації в цілому;
· Сприяння та участь у випуску продукції на експорт або розширення її номенклатури, а так само в реалізації продукції;
· Забезпечення зниження трудомісткості виробленої продукції, економії витрат і інші фактори.
Оскільки законодавством не встановлений мінімальний або максимальний розмір надбавки службовцю, наймач, визначаючи порядок встановлення надбавок, передбачає їх розміри. З урахуванням цих та інших факторів наймач може визначити максимальний розмір надбавки працівника, наприклад 80% посадового окладу.
Разом з тим необхідно враховувати, що встановлення надбавки кожному працівнику не може бути визнано доцільним, так як в даному випадку такі стимулюючі виплати не виконують свою функцію.
Так само можливе встановлення додаткових надбавок нормувальником на час розробки нових норм праці, як на виконання особливо важливих робіт.
3. Удосконалення організаційно-управлінської структури системи нормування праці
На заводі «ПТМ» використовується децентралізована система організації нормування праці, при якій крім загальнозаводського ООТиЗ в цехах створені бюро організації праці та заробітної плати. При цьому працівники бюро знаходяться у подвійному підпорядкуванні, в адміністративному - у начальника цеху, в методологічному - у ООТиЗ. Розрахунок норм при такій системі здійснюється в цехах.
Слід зазначити, що тут складно забезпечити високий якісний рівень нормування праці внаслідок відсутності спеціалізації серед працівників, різного рівня їх спеціальної підготовки, забезпеченості нормативними матеріалами, впливу керівництва цеху і робітників на величину норм часу, які використовуються в якості регулятора рівня заробітної плати. Також на даному підприємстві існує великий документообіг між відділами головного технолога і БОТіЗом, що призводить до несвоєчасного розрахунку норм і, відповідно, до браку часу на проведення заходів щодо вдосконалення встановлених норм праці.
Відсутність зворотного зв'язку між даними відділами призводить до того, що навіть за умови того, що технологічний процес був розроблений не оптимально для даної конкретної деталі, відділ головного технолога не має достатньої кількості даних для проведення його оптимізації. У свою чергу БОТіЗ, розробляючи та встановлюючи норми на даний технологічний процес, несвідомо завантажує робочих зайвою роботою, що в кінцевому підсумку призводить до підвищення вартості виготовлених виробів.
Тому, виходячи з вищесказаного, найбільш раціональним буде введення централізованої системи нормування праці, при якій у відділі головного технолога при розробці технологічних процесів будуть розраховуватися норми часу на операції основного виробництва. При централізованій системі нормування праці є всі можливості розробити норми рівної напруженості і забезпечити їхню єдність. Крім того, працівники, які встановлюють норми, певною мірою незалежні від лінійних керівників.
У результаті централізації поліпшується спеціалізація працівників, створюються передумови кращої їх завантаження, застосування сучасних методів і технологічних засобів для встановлення норм праці, що в кінцевому рахунку призводить до підвищення продуктивності праці працівників, зайнятих у сфері нормування. Це дозволить скоротити час розробки норм, уникнути зайвого документообігу і дасть підстави для удосконалення технологічного процесу.
Тобто, при цьому варіанті організації нормування праці на підприємстві відділ головного технолога буде відповідати за стан нормування праці робітників основного виробництва, а ООТиЗ - за нормування праці в допоміжному виробництві. Для забезпечення єдиної політики у сфері нормування праці на підприємстві в цілому за ООТиЗ повинна бути збережена функція методичного керівництва, планування та організації впровадження норм і нормативів.
Впровадження на підприємство централізованої системи організації нормування праці є одним з кроків на шляху покращення організаційно-управлінської структури. Наступним кроком буде розробка положення з проведення вдосконалення норм часу, що включає терміни проведення перевірок стану нормування праці на підприємстві, методику розрахунку норм часу та порядок їх впровадження. Робота ООТиЗ в галузі нормування праці повинна будуватися на основі планів, які забезпечують організованість і послідовність процесу роботи. Планування полягає у розробці наступних планів і планових завдань:
Ø План нормативно-дослідної роботи;
Ø План зниження трудомісткості робіт при впровадженні комплексу організаційно-технічних заходів;
Ø Календарні плани перегляду діючих норм;
Ø План-завдання з аналізу використання робочого часу (за допомогою відповідних методів);
Ø Аналіз якісного рівня діючих норм;
Ø План підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці.
Створення та впровадження такої системи планів дозволить ще до запуску нового виробу у виробництво розрахувати технічно обгрунтовані норми часу і підтримувати високий рівень їх напруженості аж до зняття виробу з виробництва.
4. Удосконалення методики нормування праці
Існуюча система організації нормування праці на даному підприємстві підрозділяється на 4 етапи:
1. на першому етапі технологічними службами розраховується машинне або машинно-автоматичне час. Такі розрахунки виконують, керуючись вимогами робочих креслень, проектованими технологічними процесами, оптимальної підбіркою обладнання, на основі паспортних даних обладнання, характеристик інструменту і пристосувань.
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
На тему:
«Можливості зниження собівартості продукції заводу« ПТМ »за рахунок поліпшення нормування праці»
МІНСЬК, 2008
Нормуванням праці на заводі повинен займатися ООТиЗ. І дійсно в кожному технологічному документі проставлені норми часу на виконання того чи іншого технологічного переходу або операції. Аналіз проставляють в документації норм показує, що:
· На підприємстві є єдиний збірник норм, який видано більше 25 років тому;
· У названих нормах відсутні верстати і обробні центри моделей молодше 20-річної давності, особливо це стосується фрезерного обладнання.
У цих умовах одним із шляхів зниження собівартості обладнання послуг в «ПТМ» може бути підвищення продуктивності праці за рахунок роботи з перегляду норм щодо виконання фрезерної операції на відносно сучасних верстатах. Роботу по встановленню норм часу можна виконувати за допомогою хронометражу або за допомогою фотографії. Мною був обраний хронометраж, як метод, що дозволяє більш точно скоригувати норми. Для проведення хронометражу була обрана деталь «щока бункера», зокрема операція по фрезеруванню пазів.
1. Оцінка результатів проведення хронометражу
На підставі аналізу визначається склад операції і тривалість виконання окремих її елементів. Після цього встановлюється оперативний час виконання операції або вихідні дані для розробки нормативів на ручні та машинно-ручні роботи.
У результаті проведення хронометражу виготовлення деталі «щока бункера» були виявлені істотні відхилення у встановлених нормах часу. Норми, встановлені на виконання операції з виробництва даного виробу перевищують розрахункові в середньому на 20 хвилин. Якщо врахувати фінансовий стан підприємства можна зробити висновок, що норми були свідомо завищені, оскільки вони є мірою винагороди за працю. Завод «ПТМ» на даному етапі не в змозі забезпечити повне завантаження робочих через відсутність замовлень на продукцію, що випускається. Якщо ООТиЗ встановить реальні норми праці, і робітники будуть їх виконувати, то більшу частину часу обладнання і робітники будуть простоювати. Відповідно у підприємства виникне необхідність у скороченні великої частини робочого персоналу. Тому на даному етапі навіть проведення хронометражу не може дати точних результатів, так як робочі свідомо підвищують час виконання своєї операції.
Єдиним виходом з ситуації, що склалася, буде проведення широкомасштабної маркетингової кампанії з просування своєї продукції ринок, освоєння принципово нової продукції, підвищення якості і точності виготовленої продукції для того, щоб складати конкуренцію провідним виробникам аналогічної продукції. Проте, в цьому випадку виникає проблема оновлення парку обладнання, підвищення кваліфікації робочого персоналу для виконання операцій вимагають більш високої якості виконання. Важкий фінансовий стан підприємства гальмує впровадження нових технологій. Відсутність фінансування необхідних організаційно-технічних заходів протягом більш ніж десяти років призвело до того, що система нормування праці є дуже застарілою. Наприклад, на підприємстві досі діють норми праці розроблені та впроваджені в 1991 році. Тому проведення заходів щодо забезпечення завантаження персоналу повинен бути пов'язаний з одночасним вдосконаленням нормування праці на підприємстві. На даному етапі існує ряд проблем, що виникли в нормуванні праці:
1. невідповідність застосовуваної методики нормування праці до умов одиничного виробництва;
2. недосконалість організаційно-управлінської структури системи нормування праці;
3. несвоєчасна оцінка стану нормування праці.
Слід додати, що для успішного проведення вдосконалення та функціонування системи нормування праці необхідна перш за все зацікавленість усіх категорій і службовців у її впровадженні.
2 Застосування надбавок і доплат стимулюючого характеру
Заробітна плата працівників підприємств та організацій, як правило, складається з оплати праці за посадовими окладами (ставками) та додаткових виплат стимулюючого і компенсуючого характеру. До стимулюючим виплат відносяться надбавки, доплати, премії, при застосуванні яких у наймача є можливість додатково стимулювати працівників у зв'язку з їх особистими результатами праці і з урахуванням виконання показників роботи структурних підрозділів та організації в цілому.
Система застосування стимулюючих виплат повинна дозволяти наймачеві виробляти цілком обгрунтовану і зрозумілу для працюючих диференціацію розмірів заробітної плати. Зауважимо, що працівники будь-якої організації не можуть мати абсолютно однакову кваліфікацію, яка, як відомо, набувається ними в результаті трудової діяльності на базі здобутого рівня освіти. Справедлива диференціація розмірів оплати праці працівників є однією зі складових успішної діяльності організації.
Надбавки. Надбавки за професійну майстерність встановлюються робітникам, а за складність і напруженість роботи - службовцям. Надбавки за виконання особливо важливої (складної) роботи можуть встановлюватися як робочим, так і службовцям.
Надбавки за професійну майстерність, за складність і напруженість роботи, досягнення праці. Встановлення названих надбавок, як правило, не пов'язане з покладанням на працівників будь-якої додаткової роботи, що відноситься до іншої професії і не обумовленої трудовим договором.
Вони встановлюються на час роботи на даній посаді або за відповідною професією. Наймач вправі передбачати з урахуванням конкретних результатів роботи збільшення або зменшення розміру надбавок або їх скасування. Підставою для зняття надбавок або зменшення їх розміру можуть бути низька якість роботи, порушення з вини працівника термінів виконання певних видів робіт (завдань) або невиконання їх, а також інші підстави (порушення трудової дисципліни тощо порушення).
В разі встановлення даних надбавок та визначенні їх розмірів враховується ініціативність працівника, знання, досвід, сумлінність, його готовність працювати в несподівано виникли ситуаціях, здатність виконувати складні роботи та ін фактори. Слід підкреслити, що надбавки дозволяють диференціювати оплату праці працівників, які мають однакові посади, кваліфікаційні категорії, але виконують певні види робіт, які відрізняються за ступенем складності, відповідальності, значущості. Встановлювані надбавки можуть бути спрямовані на стимулювання роботи зі створення і випуску конкурентоспроможної продукції, на зниження трудомісткості, прискорення реалізації продукції, підвищення ефективності роботи підприємства.
Вирішення питання про те, робочим яких професій, на яких роботах і яким робочим персонально будуть встановлені надбавки, відноситься до компетенції наймача. Основними критеріями можуть бути ступінь майстерності робітника, а також складність виконуваних ним робіт у порівнянні з роботами інших робітників, які мають такий же кваліфікаційний розряд.
Умовами та показниками для встановлення робочим надбавок за профмайстерності можуть бути:
· Якість роботи (наприклад, робота без шлюбу не менше 3 років);
· Систематичне виконання встановлених завдань (норм праці);
· Періодичне участь у виконанні робіт підвищеної складності в порівнянні з передбаченими в тарифно-кваліфікаційної характеристики за відповідною професією і кваліфікаційному розряду;
· Робота на особливо складному, унікальному устаткуванні та інші фактори.
Отже, для встановлення надбавки за профмайстерності повинні бути визначені критерії оцінки профмайстерності, умови, показники, при виконанні яких може встановлюватися надбавка і проводитися її виплата, а так само розміри такої надбавки. З урахуванням сформованої практики розмір надбавки за профмайстерності диференціює в залежності від розряду робітника. Як орієнтир може бути використана шкала розміру надбавок за профмайстерності, встановлена для робочих організацій, що фінансуються з бюджету:
· Для 3-го розряду -12%;
· 4-го - до16%;
· 5-го - до20%;
· 6-го - до 24%;
· 7-го - до 28%;
· 8-го - до 32% відповідної тарифної ставки робітника.
При визначенні посадових окладів службовцям не повною мірою може бути врахована їхня кваліфікація та особистісні фактори. Ділові якості працівника, творчий підхід до виконання роботи, ерудиція, компетентність, вміння прийняти в інтересах організації правильне рішення в складних ситуаціях можуть стимулюватися за рахунок встановлення службовцю стимулюючої надбавки. Визначаючи умови застосування таких надбавок, наймач, крім особистісних чинників може враховувати також:
· Виконання працівником більш складною і відповідальної роботи в порівнянні з іншими працівниками;
· Обсяг і різновид виконуваної роботи, її інтенсивність;
· Стабільну якість виконуваних робіт, творчий і перспективний підхід при виконанні нових і складних робіт;
· Безпосередній вплив працівника на поліпшення техніко-економічних показників роботи структурних підрозділів, організації в цілому;
· Сприяння та участь у випуску продукції на експорт або розширення її номенклатури, а так само в реалізації продукції;
· Забезпечення зниження трудомісткості виробленої продукції, економії витрат і інші фактори.
Оскільки законодавством не встановлений мінімальний або максимальний розмір надбавки службовцю, наймач, визначаючи порядок встановлення надбавок, передбачає їх розміри. З урахуванням цих та інших факторів наймач може визначити максимальний розмір надбавки працівника, наприклад 80% посадового окладу.
Разом з тим необхідно враховувати, що встановлення надбавки кожному працівнику не може бути визнано доцільним, так як в даному випадку такі стимулюючі виплати не виконують свою функцію.
Так само можливе встановлення додаткових надбавок нормувальником на час розробки нових норм праці, як на виконання особливо важливих робіт.
3. Удосконалення організаційно-управлінської структури системи нормування праці
На заводі «ПТМ» використовується децентралізована система організації нормування праці, при якій крім загальнозаводського ООТиЗ в цехах створені бюро організації праці та заробітної плати. При цьому працівники бюро знаходяться у подвійному підпорядкуванні, в адміністративному - у начальника цеху, в методологічному - у ООТиЗ. Розрахунок норм при такій системі здійснюється в цехах.
Слід зазначити, що тут складно забезпечити високий якісний рівень нормування праці внаслідок відсутності спеціалізації серед працівників, різного рівня їх спеціальної підготовки, забезпеченості нормативними матеріалами, впливу керівництва цеху і робітників на величину норм часу, які використовуються в якості регулятора рівня заробітної плати. Також на даному підприємстві існує великий документообіг між відділами головного технолога і БОТіЗом, що призводить до несвоєчасного розрахунку норм і, відповідно, до браку часу на проведення заходів щодо вдосконалення встановлених норм праці.
Відсутність зворотного зв'язку між даними відділами призводить до того, що навіть за умови того, що технологічний процес був розроблений не оптимально для даної конкретної деталі, відділ головного технолога не має достатньої кількості даних для проведення його оптимізації. У свою чергу БОТіЗ, розробляючи та встановлюючи норми на даний технологічний процес, несвідомо завантажує робочих зайвою роботою, що в кінцевому підсумку призводить до підвищення вартості виготовлених виробів.
Тому, виходячи з вищесказаного, найбільш раціональним буде введення централізованої системи нормування праці, при якій у відділі головного технолога при розробці технологічних процесів будуть розраховуватися норми часу на операції основного виробництва. При централізованій системі нормування праці є всі можливості розробити норми рівної напруженості і забезпечити їхню єдність. Крім того, працівники, які встановлюють норми, певною мірою незалежні від лінійних керівників.
У результаті централізації поліпшується спеціалізація працівників, створюються передумови кращої їх завантаження, застосування сучасних методів і технологічних засобів для встановлення норм праці, що в кінцевому рахунку призводить до підвищення продуктивності праці працівників, зайнятих у сфері нормування. Це дозволить скоротити час розробки норм, уникнути зайвого документообігу і дасть підстави для удосконалення технологічного процесу.
Тобто, при цьому варіанті організації нормування праці на підприємстві відділ головного технолога буде відповідати за стан нормування праці робітників основного виробництва, а ООТиЗ - за нормування праці в допоміжному виробництві. Для забезпечення єдиної політики у сфері нормування праці на підприємстві в цілому за ООТиЗ повинна бути збережена функція методичного керівництва, планування та організації впровадження норм і нормативів.
Впровадження на підприємство централізованої системи організації нормування праці є одним з кроків на шляху покращення організаційно-управлінської структури. Наступним кроком буде розробка положення з проведення вдосконалення норм часу, що включає терміни проведення перевірок стану нормування праці на підприємстві, методику розрахунку норм часу та порядок їх впровадження. Робота ООТиЗ в галузі нормування праці повинна будуватися на основі планів, які забезпечують організованість і послідовність процесу роботи. Планування полягає у розробці наступних планів і планових завдань:
Ø План нормативно-дослідної роботи;
Ø План зниження трудомісткості робіт при впровадженні комплексу організаційно-технічних заходів;
Ø Календарні плани перегляду діючих норм;
Ø План-завдання з аналізу використання робочого часу (за допомогою відповідних методів);
Ø Аналіз якісного рівня діючих норм;
Ø План підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці.
Створення та впровадження такої системи планів дозволить ще до запуску нового виробу у виробництво розрахувати технічно обгрунтовані норми часу і підтримувати високий рівень їх напруженості аж до зняття виробу з виробництва.
4. Удосконалення методики нормування праці
Існуюча система організації нормування праці на даному підприємстві підрозділяється на 4 етапи:
1. на першому етапі технологічними службами розраховується машинне або машинно-автоматичне час. Такі розрахунки виконують, керуючись вимогами робочих креслень, проектованими технологічними процесами, оптимальної підбіркою обладнання, на основі паспортних даних обладнання, характеристик інструменту і пристосувань.
2. Другий етап є продовженням першого, так як тут закінчується цикл остаточного розроблення проектної норми. У цей період остаточно визначаються проектні організаційно-технічні умови, розраховуються елементи робіт, що відносяться до часу обслуговування робочих місць і допоміжному часу. При цьому можуть бути використані як централізовано розроблені загальномашинобудівні і галузеві нормативи так і мікроелементарний нормування.
3. Третій етап починається з моменту початку виробництва нової продукції. У цей період за допомогою хронометражу перевіряються всі встановлені розрахунковим шляхом норми часу на робочих місцях. Виявлені відхилення проектних норм від фактичних витрат є предметом аналізу та розробки заходів щодо приведення їх у відповідність. Таким чином встановлюються остаточні норми витрат праці по операціях.
4. Четвертий етап триває до зняття виробу з виробництва. Зміна діючих норм відбувається відповідно до впровадженням організаційно-технічних заходів, що впливають на зміну трудових витрат.
Дана система організації нормування праці не відповідає умовам одиничного і дрібносерійного виробництва, тому що в умовах даних видів виробництв не завжди є можливою своєчасне коректування встановлених норм праці. На даному підприємстві в умовах підвищених вимог до точності виготовлення виробів практично неможливо раціонально встановити додаткове нормований час, пов'язане з освоєнням робочим операції. Так само слід зазначити, що проведення третього і четвертого етапу існує лише на папері. Насправді розробка норм часу закінчується вже на другому етапі. Необхідною умовою, що зумовлює точність розроблюваних норм, є виконання всіх етапів їх розробки. Для цього потрібно проводити жорсткий контроль роботи всіх служб по нормуванню праці.
Проте, не можна стверджувати, що дана методика є єдино правильною для встановлення норм. Очевидно, що проведення хронометражу на третьому етапі встановлення норм є необхідною умовою встановлення найбільш раціональних норм часу, відповідних розробленої технології. Однак, при високій завантаженості нормувальників не завжди представляється можливим його проведення. Тому на даному етапі слід також проводити самофотографии робочого часу. При проведенні самофотографии виявляються і фіксуються причини виникнення втрат робочого часу та пропонуються шляхи їх усунення. Введення даного заходу дозволить налагодити зворотний зв'язок між працівниками ООТиЗ і безпосередньо робітниками, які виконують операції з виготовлення виробів. Обробка карт спостереження буде складатися в систематизації всіх записів перерв за прийнятою класифікацією робочого часу. Єдиною проблемою її впровадження є зацікавленість робітників у її виконанні. Цю проблему можна вирішити шляхом проведення різних роз'яснювальних робіт, введення доплат за проведення самофотографии і пропозиції щодо вдосконалення праці. Даний метод нормування дозволить найбільш раціонально оцінити додаткове нормований час, пов'язане з освоєнням робочим операції. Отримані дані можна буде використовувати не тільки для даного конкретного виробу, але і на виготовлення та розробку нових виробів зі схожими технологічними процесами.
В цілому слід зазначити, що дана методика розрахунку норм часу є досить ефективною за умови її повного виконання.
5 Удосконалення проведення оцінки стану нормування праці на підприємстві.
Аналіз стану нормування праці на підприємстві здійснюється з метою підтримки високого рівня напруженості діючих норм, розширенням ступеня охоплення нормуванням різних категорій працюючих, перевірки і підвищення якості наявних нормативних матеріалів, розробки планів перегляду діючих норм та заходів щодо поліпшення роботи з нормування праці. Від своєчасного проведення аналізу залежить раціональне встановлення норм праці, що в свою чергу обумовлює ефективність трудових процесів і дозволяє правильно організувати працю і виробництво.
Аналіз якості діючих норм включає:
· Оперативний аналіз стану нормування праці робітників-відрядників на основі показників статистичної та оперативної інформації, матеріалів первинного обліку;
· Цільовий аналіз стану нормування праці робітників-відрядників, заснований на вибірковій перевірці норм методами технічного нормування;
· Аналіз застосовуваних нормативних матеріалів;
· Аналіз стану нормування праці робітників-почасовиків;
· Розробку заходів щодо підвищення рівня праці на підприємстві.
Оперативний аналіз стану нормування праці робітників-відрядників повинен проводитися щомісячно за матеріалами первинного обліку та статистичної звітності. Його доцільно проводити по структурним підрозділам, професіями, розрядами робітників і видах робіт. При цьому аналізуються наступні показники:
· Розподіл робітників-відрядників за рівнем виконання норм виробітку і середній відсоток виконання норм виробітку;
· Кількість переглянутих норм, в тому числі і в бік підвищення.
У процесі аналізу показники розглядаються і в динаміці, що дозволяє виявити тенденцію їх змін. При наявності негативних тенденцій необхідно провести цільовий аналіз для виявлення причин цих змін. У результаті аналізу рівня виконання норм виробітку визначається, якою мірою він відхиляється від середнього по підприємству та наскільки це викликано якістю діючих норм. Якщо середнє виконання норм виробітку по підрозділу перевищує величину допустимого відхилення, то це свідчить про низьку якість діючих норм.
Разом з тим необхідно враховувати, що на рівень виконання норм впливають організаційно-технічні умови виробництва, рівень кваліфікації і виробничих навичок робітників, стан трудової і виробничої дисципліни, індивідуальна продуктивність робітників. Тому дані про виконання норм щодо діючої звітності, яка не повністю враховує простої і понаднормові роботи, не можуть достатньо точно характеризувати ступінь напруженості діючих норм.
Цільовий аналіз здійснюється на основі даних оперативного аналізу і має, цілю виявити причини стійких відхилень в напруженості діючих норм за окремими підрозділами та професій робітників. Його зміст визначається в залежності від характеру виявлених недоліків.
Перевиконання норм виробітку може бути і наслідком наявних недоліків в обліку фактичного обсягу роботи, порушення технології. Такі недоліки можуть бути виявлені при аналізі доплатних нарядів за роботу, викликану порушенням технології, і за понаднормову роботу. Якщо ж виявлено зростання чисельності робітників, значно перевиконують норми виробітку, здійснюється перевірка якості діючих норм. Ця перевірка повинна включати виконання перевірочних розрахунків по встановленню норм, проведення хронометражних спостережень, співставлення діючих норм з нормами, встановленими за міжгалузевим і галузевим нормативам.
6 Оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації та нормування праці.
Економічний ефект досягається шляхом зниження трудомісткості продукції, втрат робочого часу, зниженням енергоємності продукції та ін Необхідність його розрахунку обумовлена обгрунтуванням доцільності проведення заходів щодо вдосконалення організації та нормування праці.
Розрахунок економічної ефективності базується на тих же принципах, що й визначення ефективності нової техніки. Основними показниками є:
1. Зростання продуктивності праці
2. Річний економічний ефект (економія наведених витрат)
Приріст продуктивності праці (DП) можна розрахувати, визначивши:
· Збільшення вироблення продукції в розрахунку на одного робітника;
· Зниження трудомісткості продукції;
· Зниження чисельності працюючих.
Приріст продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості розраховується за формулою:
де Т - трудомісткість виготовлення одиниці виробу, в нормо-годинах
Т ¢ - зниження трудомісткості продукції в результаті впровадження заходів.
Річний економічний ефект в рублях розраховується за формулою
де С1 і С2 - собівартість одиниці продукції до і після впровадження заходів, руб;
В2 - річний обсяг продукції після впровадження заходів у натуральному вираженні, шт.;
Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності інвестицій;
Зед - одноразові витрати, пов'язані з розробкою і впровадженням заходів.
Результати розрахунків наведено в таблиці 1
Таблиця 1
Економічна ефективність впровадження заходів щодо вдосконалення системи нормування праці.
Звідси можна зробити висновок, що проведення даних заходів щодо вдосконалення системи нормування праці є доцільним і може принести значний економічний ефект.
ЛІТЕРАТУРА
1. Андрієнко А. Я. Організація і планування радіотехнічного виробництва .- М.: Радіо і зв'язок, 2004.-216с.
2. Зайцев Н.Л. Економіка промислових предприятий.-М.: ИНФРА-М., 2008 .- 325с.
3. Ковбасюк М.Р. та ін Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 136с.
4. Методика визначення економічної ефективності заходів щодо НОТ. / Под ред. А. П. Голова, - М.: Економіка, 2008 .- 132с.
5. Загальні машинобудівні нормативи режимів різання: Довідник: у д-х т.: Т1/А.Д.Локтев и др. - М.: Машинобудування, 1991. - 640с.
6. Організація і планування радіотехнічного виробництва. Управління підприємством радіопромисловості / Под ред. А. І. Кноль, Г.М.Лапшіна.-М.: Вища школа, 2007.-352с.
3. Третій етап починається з моменту початку виробництва нової продукції. У цей період за допомогою хронометражу перевіряються всі встановлені розрахунковим шляхом норми часу на робочих місцях. Виявлені відхилення проектних норм від фактичних витрат є предметом аналізу та розробки заходів щодо приведення їх у відповідність. Таким чином встановлюються остаточні норми витрат праці по операціях.
4. Четвертий етап триває до зняття виробу з виробництва. Зміна діючих норм відбувається відповідно до впровадженням організаційно-технічних заходів, що впливають на зміну трудових витрат.
Дана система організації нормування праці не відповідає умовам одиничного і дрібносерійного виробництва, тому що в умовах даних видів виробництв не завжди є можливою своєчасне коректування встановлених норм праці. На даному підприємстві в умовах підвищених вимог до точності виготовлення виробів практично неможливо раціонально встановити додаткове нормований час, пов'язане з освоєнням робочим операції. Так само слід зазначити, що проведення третього і четвертого етапу існує лише на папері. Насправді розробка норм часу закінчується вже на другому етапі. Необхідною умовою, що зумовлює точність розроблюваних норм, є виконання всіх етапів їх розробки. Для цього потрібно проводити жорсткий контроль роботи всіх служб по нормуванню праці.
Проте, не можна стверджувати, що дана методика є єдино правильною для встановлення норм. Очевидно, що проведення хронометражу на третьому етапі встановлення норм є необхідною умовою встановлення найбільш раціональних норм часу, відповідних розробленої технології. Однак, при високій завантаженості нормувальників не завжди представляється можливим його проведення. Тому на даному етапі слід також проводити самофотографии робочого часу. При проведенні самофотографии виявляються і фіксуються причини виникнення втрат робочого часу та пропонуються шляхи їх усунення. Введення даного заходу дозволить налагодити зворотний зв'язок між працівниками ООТиЗ і безпосередньо робітниками, які виконують операції з виготовлення виробів. Обробка карт спостереження буде складатися в систематизації всіх записів перерв за прийнятою класифікацією робочого часу. Єдиною проблемою її впровадження є зацікавленість робітників у її виконанні. Цю проблему можна вирішити шляхом проведення різних роз'яснювальних робіт, введення доплат за проведення самофотографии і пропозиції щодо вдосконалення праці. Даний метод нормування дозволить найбільш раціонально оцінити додаткове нормований час, пов'язане з освоєнням робочим операції. Отримані дані можна буде використовувати не тільки для даного конкретного виробу, але і на виготовлення та розробку нових виробів зі схожими технологічними процесами.
В цілому слід зазначити, що дана методика розрахунку норм часу є досить ефективною за умови її повного виконання.
5 Удосконалення проведення оцінки стану нормування праці на підприємстві.
Аналіз стану нормування праці на підприємстві здійснюється з метою підтримки високого рівня напруженості діючих норм, розширенням ступеня охоплення нормуванням різних категорій працюючих, перевірки і підвищення якості наявних нормативних матеріалів, розробки планів перегляду діючих норм та заходів щодо поліпшення роботи з нормування праці. Від своєчасного проведення аналізу залежить раціональне встановлення норм праці, що в свою чергу обумовлює ефективність трудових процесів і дозволяє правильно організувати працю і виробництво.
Аналіз якості діючих норм включає:
· Оперативний аналіз стану нормування праці робітників-відрядників на основі показників статистичної та оперативної інформації, матеріалів первинного обліку;
· Цільовий аналіз стану нормування праці робітників-відрядників, заснований на вибірковій перевірці норм методами технічного нормування;
· Аналіз застосовуваних нормативних матеріалів;
· Аналіз стану нормування праці робітників-почасовиків;
· Розробку заходів щодо підвищення рівня праці на підприємстві.
Оперативний аналіз стану нормування праці робітників-відрядників повинен проводитися щомісячно за матеріалами первинного обліку та статистичної звітності. Його доцільно проводити по структурним підрозділам, професіями, розрядами робітників і видах робіт. При цьому аналізуються наступні показники:
· Розподіл робітників-відрядників за рівнем виконання норм виробітку і середній відсоток виконання норм виробітку;
· Кількість переглянутих норм, в тому числі і в бік підвищення.
У процесі аналізу показники розглядаються і в динаміці, що дозволяє виявити тенденцію їх змін. При наявності негативних тенденцій необхідно провести цільовий аналіз для виявлення причин цих змін. У результаті аналізу рівня виконання норм виробітку визначається, якою мірою він відхиляється від середнього по підприємству та наскільки це викликано якістю діючих норм. Якщо середнє виконання норм виробітку по підрозділу перевищує величину допустимого відхилення, то це свідчить про низьку якість діючих норм.
Разом з тим необхідно враховувати, що на рівень виконання норм впливають організаційно-технічні умови виробництва, рівень кваліфікації і виробничих навичок робітників, стан трудової і виробничої дисципліни, індивідуальна продуктивність робітників. Тому дані про виконання норм щодо діючої звітності, яка не повністю враховує простої і понаднормові роботи, не можуть достатньо точно характеризувати ступінь напруженості діючих норм.
Цільовий аналіз здійснюється на основі даних оперативного аналізу і має, цілю виявити причини стійких відхилень в напруженості діючих норм за окремими підрозділами та професій робітників. Його зміст визначається в залежності від характеру виявлених недоліків.
Перевиконання норм виробітку може бути і наслідком наявних недоліків в обліку фактичного обсягу роботи, порушення технології. Такі недоліки можуть бути виявлені при аналізі доплатних нарядів за роботу, викликану порушенням технології, і за понаднормову роботу. Якщо ж виявлено зростання чисельності робітників, значно перевиконують норми виробітку, здійснюється перевірка якості діючих норм. Ця перевірка повинна включати виконання перевірочних розрахунків по встановленню норм, проведення хронометражних спостережень, співставлення діючих норм з нормами, встановленими за міжгалузевим і галузевим нормативам.
6 Оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації та нормування праці.
Економічний ефект досягається шляхом зниження трудомісткості продукції, втрат робочого часу, зниженням енергоємності продукції та ін Необхідність його розрахунку обумовлена обгрунтуванням доцільності проведення заходів щодо вдосконалення організації та нормування праці.
Розрахунок економічної ефективності базується на тих же принципах, що й визначення ефективності нової техніки. Основними показниками є:
1. Зростання продуктивності праці
2. Річний економічний ефект (економія наведених витрат)
Приріст продуктивності праці (DП) можна розрахувати, визначивши:
· Збільшення вироблення продукції в розрахунку на одного робітника;
· Зниження трудомісткості продукції;
· Зниження чисельності працюючих.
Приріст продуктивності праці за рахунок зниження трудомісткості розраховується за формулою:
де Т - трудомісткість виготовлення одиниці виробу, в нормо-годинах
Т ¢ - зниження трудомісткості продукції в результаті впровадження заходів.
Річний економічний ефект в рублях розраховується за формулою
де С1 і С2 - собівартість одиниці продукції до і після впровадження заходів, руб;
В2 - річний обсяг продукції після впровадження заходів у натуральному вираженні, шт.;
Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності інвестицій;
Зед - одноразові витрати, пов'язані з розробкою і впровадженням заходів.
Результати розрахунків наведено в таблиці 1
Таблиця 1
Економічна ефективність впровадження заходів щодо вдосконалення системи нормування праці.
| Показник | Од. ізм. | Значення |
| Середня заробітна плата ППП | Руб. | 365000 |
| Чисельність ППП | Чол | 846 |
| Фонд робочого часу 1 робітника | Ч | 4064 |
| Трудомісткість виготовлення 1 видавництво | Н-ч | 11,7 |
| Плановане зниження трудомісткості | % | 15 |
| Приріст продуктивності праці | % | 17,65 |
| Собівартість до впровадження на одиницю | Руб. | 24928 |
| Кількість виробів, що випускаються | Шт. | 310535 |
| Собівартість після впровадження на одиницю | Руб. | 20531 |
| Зниження собівартості | Руб. | 4397,3 |
| Витрати на впровадження нової системи організації праці | Руб. | 20000000 |
| Витрати на розробку і впровадження норм праці | Руб. | 368000000 |
| Надбавки за виконання норм праці ППП | Руб. | 61758000 |
| Надбавки за виконання термінових робіт службовцям | Руб. | 18129420 |
| Економічний ефект | Тис. руб. | 897624,980 |
ЛІТЕРАТУРА
1. Андрієнко А. Я. Організація і планування радіотехнічного виробництва .- М.: Радіо і зв'язок, 2004.-216с.
2. Зайцев Н.Л. Економіка промислових предприятий.-М.: ИНФРА-М., 2008 .- 325с.
3. Ковбасюк М.Р. та ін Аналіз ефективності використання виробничих ресурсів. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 136с.
4. Методика визначення економічної ефективності заходів щодо НОТ. / Под ред. А. П. Голова, - М.: Економіка, 2008 .- 132с.
5. Загальні машинобудівні нормативи режимів різання: Довідник: у д-х т.: Т1/А.Д.Локтев и др. - М.: Машинобудування, 1991. - 640с.
6. Організація і планування радіотехнічного виробництва. Управління підприємством радіопромисловості / Под ред. А. І. Кноль, Г.М.Лапшіна.-М.: Вища школа, 2007.-352с.