ЛІТЕРАТУРНІ ПЕРЕКЛАДИ творів Байрона
Ти не згинеш самотнім,
Будучи в особі іншому,
За рисами своїм високим
Світла цілого знаком.
Жереб твій від всіх відмінний,
Горювати причини немає:
Ти був гордий і незвичайний
У дні падінь і перемог,
Щастя нащадок справжній,
Знаменитих дідів онук,
Спалахом в мить невідповідний
Ти з життя вирваний раптом.
Ти був зорок, насичується,
Жінок підкорював серця,
І безмірно самобутній
Був твій рідкісний дар співака.
Хто твій подвиг увінчає,
Рок відповіді не дає,
Тільки кров'ю спливає
Пут не скинули народ.
Новою піснею кінчимо тризну,
Щоб не подовжувати туги.
Піснями жива Вітчизна,
Випробуванням всупереч.
І. Гете
ВСТУП
Ці слова - про Байрона. І сказані людиною, якого Байрон вважав "безперечним верховним владикою європейської літератури". Гете був на 39 років старше Байрона, але він дуже шанував його і вважав уособленням Поезії.
В основному, іноземну літературу ми сприймаємо через переклади, а тому дуже важлива якість цього перекладу, так як перекладач несе відповідальність перед читачем за творчість іншої людини, від нього залежить, як сприйме і оцінить читаюча публіка іноземного автора, яким він їй запам'ятається. Якщо подивитися в будь-якому із зібрань творів Байрона список його перекладачів, то там можна виявити імена В. Жуковського, М. Лермонтова, І. Козлова, А. Плещеєва.
З іменами А. Блоку, У Брюсова, Б. Пастернака та К. Бальмонта Байрон увійшов у XX століття. Природно, що у всіх цих перекладах є відмінності і схожості. І тому першим етапом моєї роботи було їх порівняння між собою.
Основну роботу я вела з уривками з "Паломництва Чайльд-Гарольда" авторів Шенгелі і Левик.
Adieu, adieu! My native store
Fates over waters blue,
The night winds sing, the beakers road,
And strikes the wild sea mew,
You, sun, that sets upon the sea
We follow in his flight.
Farewell awhile to him and thee
My native land - Good night!
A few short hours and he will rise
To give the morrow birth.
And I shall hail the mail and skies,
But not my mother Earth,
Deserted in my own good Hall,
Its hart is oxalate,
Wild weeds are gathering on the wall,
My dog howls at the gate.
Переклад В. Левик
Прости, прости! Всі міцніє шквал,
Все вище вал встає,
І берег Англії пропав
Серед киплячих вод.
Пливемо на захід, сонцю услід,
Покинувши рідний край.
Прощавай до завтра сонця світло,
Британія, прощай!
Промчить ніч, воно зійде
Сяяти іншому дню.
Побачу море, небосхил,
Але не країну мою.
Згас вогнище мій, порожній мій будинок
І двір травою заріс.
Мертво і глухо все навколо,
Лише виє старий пес.
Переклад Г. Шенгелі
Прощавай, прощавай! Мій брег рідний
У блакиті вод поник.
Зітхає бриз, співає прибій,
І чайки в'ється крик.
Приховують сонце хвиль хребти,
У нас одні шляхи.
Прощавай же, сонце, з ним і ти,
Рідний мій край, прости.
Не довгий термін і знову воно
Зійде, а я привіт
Лише моря з небом шлю.
Давно землі рідної немає,
Порожній отчий будинок, охолонув вогнище,
І вихор золу розніс,
На гребені стін проріс бур'ян,
Біля входу виє пес.
У результаті порівняння цих уривків я виявила основні пункти їхніх розбіжностей.
1. У перекладі прикметників, які відіграють велику роль в ліриці. У використанні різних смислових відтінків, синонімів. У виборі того чи іншого значення, який обумовлений:
а) звукозаписом;
б) розмір;
в) настроєм, сприйняттям автора.
2. У перекладі прислівників, так як саме тут йдуть скорочення.
3. У досягненні певних цілей, наприклад, образності, передачі настрою, вводяться свої слова і звороти.
4. У перекладах фразеологічних зворотів. Наприклад, у Байрона - mother Earth, у Шенгелі - земля рідна, у Левик - країна
моя.
5. У використанні дієслів. У Байрона в цьому уривку 10 дієслів, у Шенгелі - 15, у Левик - 16. Як бачимо, в перекладах дієслів більше, однак це не свідчить про їхню більшу динамічності, оскільки однією з особливостей англійської літературної язи ка є опускання дієслова do у заперечних реченнях. Розбіжності спостерігаються також у використанні дієслів у композиційних частинах уривка. Так, у Байрона дієслова розподілені рівномірно, Левик вдалося зберегти цю особливість, а у Шенгелі більш насичена перша частина, що представляє опис моря.
6. Примітно, що в обох перекладах збережено авторський ритм, в даному випадку - ямб, що є немаловажним у емоційному сприйнятті даного уривка.
7. І, звичайно ж, головні відмінності спостерігаються у використанні художніх образотворчих засобів.
Я сама пробую себе у перекладах. Ось мій варіант уривка, умовно названого "Прощання з Англією"
Прощай! І в сотий раз прости,
Мій добрий отчий край!
Іншого немає в нас шляху,
Поганим не згадуй!
Іншого немає в нас шляху
І, вибравши сонця шлях,
За ним без боязкості пливи -
Назад не повернути.
Коли ж воно розжене знову
Нічну тишу,
Ти роздивись серед бурхливих хвиль
Рідну сторону.
Там, той же вітер, що і тут,
Гуде на пустирі,
А може, це вірний пес
Сумує за тобою.
Взагалі, будь-яка мова - дуже підступна річ, особливо літературний. Адже потрібно враховувати не тільки кілька варіантів відтінків перекладу того чи іншого слова, але і стиль автора, літературна течія, будь то символізм або романтизм як у Байрона, коли за окремим словом може стояти цілий романтичний образ.
Це досить важко, і часто, намагаючись написати переклад, у його автора виходить самостійний твір. З виконану роботи я зробила висновок, що основні відмінності між оригіналом і перекладом, між кількома перекладами одного і того ж оригіналу відбуваються у зв'язку з особливостями внутрішнього світу перекладача, через різне сприйняття ними Байрона.
Що ж було такого в його поезії, що виявилося потрібним багатьом настільки, що вони не побоялися взятися за настільки важка справа? Чим він був таким близьким цим людям?
Метою моєї роботи стало з'ясування впливу Байрона на духовний світ поетів, які взялися за відповідальну роботу по переведенню його творів.
Свій вибір я зупинила на Олександрі Блоці і Борисові Пастернаку, тому що, по-перше, ці люди найбільш близькі нам за часом і, по-друге, їх переклади визнані літературними критиками і перевірені багатьма поколіннями читачів.
Олександр Блок писав в 1906 році: "Перекладаю Байрона - єдина відрада". Для нього цей рік був важливим. У цю пору різко загострилися, доходячи до бурхливої полеміки і навіть повного розриву, стосунки поета з недавніми соратниками по символізму. Це був час реакції, що настала після минулої революції 1905 року, і крізь охопили поета відчай і трагічні сумніви пробивається переконання в тому, що це - "випадкова перемога" приречених історією на загибель, і що грізне майбутнє, як підземний кріт, прориває собі дорогу.
Блок не мав ніяких ілюзій і передбачав, що боротьба з "темними царством", які існують не тільки зовні, але "розкинувся" в душі самого поета, чревата тяжкими ураженнями і нападами відчаю і безнадії. Опору собі і своїм надіям Блок шукав і знаходив у волелюбної ліриці Байрона.
Із щоденника в Кефалонії.
Стривожений мертвих сон, - чи можу спати?
Тирани тиснуть світ, - чи я поступлюся?
Дозріла жнива, - мені чи зволікати жати?
На ложі, - колючий терен, бо я не дрімаю;
У моїх вухах, що день, співає труба,
Їй вторить серце ...
У Блоку був розрив з соратниками по літературному напрямку, зі своїми друзями, тими людьми, які були близько знайомі, поділяли його погляди. Не знаходячи підтримки серед сучасників, Блок звертався до попередників, з яких Байрон був найбільш яскравою, прийнятною фігурою для тодішнього Блоку, з його максималізмом і жагою справедливості.
І можливо, саме Байрон допоміг йому пережити цей кризовий момент його життя і привів до створення віршованих циклів, таких як "На полі Куликовому".
Борис Пастернак також звертається до перекладів в один з складних моментів свого життя, що дає мені підставу виявити певну закономірність: звернення до творчості Байрона відбувається у складні періоди життя поетів.
П'ятдесяті роки були складними в духовному стані Пастернака. Фізично це вилилося в обширний інфаркт, лікарі серйозно побоювалися за його життя. У його віршах цього періоду звучить туга і страх, іноді виникає сумнів у правильності шляху, в листах і розмовах проривається трагізм самотності, ізольованості і подвійності положення в літературі. І знову на допомогу приходить Байрон:
Коли час моє минуло,
І зірка закотилася моя,
Недоліків лише ти не шукала
І помилок моїм не суддя.
Не лякають тебе колотнечі,
І любов'ю, якої риси
Стільки разів довіряв я папері,
Залишаєшся мені в житті лише ти.
Від того-то, коли мені в дорогу
Шле природа усмішку свою,
Я в привіт не чую підробки
І в усмішці тебе впізнаю.
Коли ж вихори з безоднею воюють,
Точно душі, у вигнанні засмучений,
Тим-то хвилі мене і хвилюють,
Що несуть мене геть від тебе.
І хоч звалилася щастя твердиня,
І уламки надії на дні,
Все одно: і в тузі і зневіру
Не бувати їх невільником мені.
Скільки б бід ні знайшло звідусіль,
Розгублюся - знайду через мить,
Змучилося - але себе не забуду,
Тому що я твій, а не їх.
Порівнюючи Блоку і Пастернака, можна провести ще одну паралель. Поряд з перекладами, кожен у цей час писав одне зі своїх центральних творів: Блок - "На полі Куликовому", Пастернак - "Доктор Живаго". Тобто, творчість Байрона стає необхідним людині не тільки для подолання складного моменту його життя, воно є ще й потужним "генератором" ідей і його поезія пробуджує в людині щось індивідуальне, особливе, можливе тільки на цьому етапі його життя. Це приводить мене ще раз до висновку, що Байрон свій для кожного покоління і для кожної людини в цьому поколінні. І більше того, свій для кожного періоду життя цієї людини. І незважаючи на все збільшується часовий відрізок, що віддаляє нас від нього, Байрон залишається сучасним.
Література:
1. Дьяконова Н.Я. Англійська поезія 18-20 століть .- М.: Просвещение, 1967.
2. Скороденко В.А. Зарубіжна література.-М.: Освіта, 1980.
3. Журнали іноземні мови в школі. # # 1,2 1998.
4. Джордж Гордон Байрон. Назустріч вихором я кидався ...- М.: Дитяча література, 1984.
5. Смирнова Л.А. Російська література 20 століття. Частина перша. - М: Просвітництва, 1994.
6. Пастернак Є.Б. Матеріали для біографії. - М: Радянський письменник. 1989.
7. Приходиш ти ... - Омськ.: Омський книжкове видавництво, 1985.
8. Велика Радянська Енциклопедія. - М: Просвещеніе.1984.
Ти не згинеш самотнім,
Будучи в особі іншому,
За рисами своїм високим
Світла цілого знаком.
Жереб твій від всіх відмінний,
Горювати причини немає:
Ти був гордий і незвичайний
У дні падінь і перемог,
Щастя нащадок справжній,
Знаменитих дідів онук,
Спалахом в мить невідповідний
Ти з життя вирваний раптом.
Ти був зорок, насичується,
Жінок підкорював серця,
І безмірно самобутній
Був твій рідкісний дар співака.
Хто твій подвиг увінчає,
Рок відповіді не дає,
Тільки кров'ю спливає
Пут не скинули народ.
Новою піснею кінчимо тризну,
Щоб не подовжувати туги.
Піснями жива Вітчизна,
Випробуванням всупереч.
І. Гете
ВСТУП
Ці слова - про Байрона. І сказані людиною, якого Байрон вважав "безперечним верховним владикою європейської літератури". Гете був на 39 років старше Байрона, але він дуже шанував його і вважав уособленням Поезії.
В основному, іноземну літературу ми сприймаємо через переклади, а тому дуже важлива якість цього перекладу, так як перекладач несе відповідальність перед читачем за творчість іншої людини, від нього залежить, як сприйме і оцінить читаюча публіка іноземного автора, яким він їй запам'ятається. Якщо подивитися в будь-якому із зібрань творів Байрона список його перекладачів, то там можна виявити імена В. Жуковського, М. Лермонтова, І. Козлова, А. Плещеєва.
З іменами А. Блоку, У Брюсова, Б. Пастернака та К. Бальмонта Байрон увійшов у XX століття. Природно, що у всіх цих перекладах є відмінності і схожості. І тому першим етапом моєї роботи було їх порівняння між собою.
Основну роботу я вела з уривками з "Паломництва Чайльд-Гарольда" авторів Шенгелі і Левик.
Adieu, adieu! My native store
Fates over waters blue,
The night winds sing, the beakers road,
And strikes the wild sea mew,
You, sun, that sets upon the sea
We follow in his flight.
Farewell awhile to him and thee
My native land - Good night!
A few short hours and he will rise
To give the morrow birth.
And I shall hail the mail and skies,
But not my mother Earth,
Deserted in my own good Hall,
Its hart is oxalate,
Wild weeds are gathering on the wall,
My dog howls at the gate.
Переклад В. Левик
Прости, прости! Всі міцніє шквал,
Все вище вал встає,
І берег Англії пропав
Серед киплячих вод.
Пливемо на захід, сонцю услід,
Покинувши рідний край.
Прощавай до завтра сонця світло,
Британія, прощай!
Промчить ніч, воно зійде
Сяяти іншому дню.
Побачу море, небосхил,
Але не країну мою.
Згас вогнище мій, порожній мій будинок
І двір травою заріс.
Мертво і глухо все навколо,
Лише виє старий пес.
Переклад Г. Шенгелі
Прощавай, прощавай! Мій брег рідний
У блакиті вод поник.
Зітхає бриз, співає прибій,
І чайки в'ється крик.
Приховують сонце хвиль хребти,
У нас одні шляхи.
Прощавай же, сонце, з ним і ти,
Рідний мій край, прости.
Не довгий термін і знову воно
Зійде, а я привіт
Лише моря з небом шлю.
Давно землі рідної немає,
Порожній отчий будинок, охолонув вогнище,
І вихор золу розніс,
На гребені стін проріс бур'ян,
Біля входу виє пес.
У результаті порівняння цих уривків я виявила основні пункти їхніх розбіжностей.
1. У перекладі прикметників, які відіграють велику роль в ліриці. У використанні різних смислових відтінків, синонімів. У виборі того чи іншого значення, який обумовлений:
а) звукозаписом;
б) розмір;
в) настроєм, сприйняттям автора.
2. У перекладі прислівників, так як саме тут йдуть скорочення.
3. У досягненні певних цілей, наприклад, образності, передачі настрою, вводяться свої слова і звороти.
4. У перекладах фразеологічних зворотів. Наприклад, у Байрона - mother Earth, у Шенгелі - земля рідна, у Левик - країна
моя.
5. У використанні дієслів. У Байрона в цьому уривку 10 дієслів, у Шенгелі - 15, у Левик - 16. Як бачимо, в перекладах дієслів більше, однак це не свідчить про їхню більшу динамічності, оскільки однією з особливостей англійської літературної язи ка є опускання дієслова do у заперечних реченнях. Розбіжності спостерігаються також у використанні дієслів у композиційних частинах уривка. Так, у Байрона дієслова розподілені рівномірно, Левик вдалося зберегти цю особливість, а у Шенгелі більш насичена перша частина, що представляє опис моря.
6. Примітно, що в обох перекладах збережено авторський ритм, в даному випадку - ямб, що є немаловажним у емоційному сприйнятті даного уривка.
7. І, звичайно ж, головні відмінності спостерігаються у використанні художніх образотворчих засобів.
Я сама пробую себе у перекладах. Ось мій варіант уривка, умовно названого "Прощання з Англією"
Прощай! І в сотий раз прости,
Мій добрий отчий край!
Іншого немає в нас шляху,
Поганим не згадуй!
Іншого немає в нас шляху
І, вибравши сонця шлях,
За ним без боязкості пливи -
Назад не повернути.
Коли ж воно розжене знову
Нічну тишу,
Ти роздивись серед бурхливих хвиль
Рідну сторону.
Там, той же вітер, що і тут,
Гуде на пустирі,
А може, це вірний пес
Сумує за тобою.
Взагалі, будь-яка мова - дуже підступна річ, особливо літературний. Адже потрібно враховувати не тільки кілька варіантів відтінків перекладу того чи іншого слова, але і стиль автора, літературна течія, будь то символізм або романтизм як у Байрона, коли за окремим словом може стояти цілий романтичний образ.
Це досить важко, і часто, намагаючись написати переклад, у його автора виходить самостійний твір. З виконану роботи я зробила висновок, що основні відмінності між оригіналом і перекладом, між кількома перекладами одного і того ж оригіналу відбуваються у зв'язку з особливостями внутрішнього світу перекладача, через різне сприйняття ними Байрона.
Що ж було такого в його поезії, що виявилося потрібним багатьом настільки, що вони не побоялися взятися за настільки важка справа? Чим він був таким близьким цим людям?
Метою моєї роботи стало з'ясування впливу Байрона на духовний світ поетів, які взялися за відповідальну роботу по переведенню його творів.
Свій вибір я зупинила на Олександрі Блоці і Борисові Пастернаку, тому що, по-перше, ці люди найбільш близькі нам за часом і, по-друге, їх переклади визнані літературними критиками і перевірені багатьма поколіннями читачів.
Олександр Блок писав в 1906 році: "Перекладаю Байрона - єдина відрада". Для нього цей рік був важливим. У цю пору різко загострилися, доходячи до бурхливої полеміки і навіть повного розриву, стосунки поета з недавніми соратниками по символізму. Це був час реакції, що настала після минулої революції 1905 року, і крізь охопили поета відчай і трагічні сумніви пробивається переконання в тому, що це - "випадкова перемога" приречених історією на загибель, і що грізне майбутнє, як підземний кріт, прориває собі дорогу.
Блок не мав ніяких ілюзій і передбачав, що боротьба з "темними царством", які існують не тільки зовні, але "розкинувся" в душі самого поета, чревата тяжкими ураженнями і нападами відчаю і безнадії. Опору собі і своїм надіям Блок шукав і знаходив у волелюбної ліриці Байрона.
Із щоденника в Кефалонії.
Стривожений мертвих сон, - чи можу спати?
Тирани тиснуть світ, - чи я поступлюся?
Дозріла жнива, - мені чи зволікати жати?
На ложі, - колючий терен, бо я не дрімаю;
У моїх вухах, що день, співає труба,
Їй вторить серце ...
У Блоку був розрив з соратниками по літературному напрямку, зі своїми друзями, тими людьми, які були близько знайомі, поділяли його погляди. Не знаходячи підтримки серед сучасників, Блок звертався до попередників, з яких Байрон був найбільш яскравою, прийнятною фігурою для тодішнього Блоку, з його максималізмом і жагою справедливості.
І можливо, саме Байрон допоміг йому пережити цей кризовий момент його життя і привів до створення віршованих циклів, таких як "На полі Куликовому".
Борис Пастернак також звертається до перекладів в один з складних моментів свого життя, що дає мені підставу виявити певну закономірність: звернення до творчості Байрона відбувається у складні періоди життя поетів.
П'ятдесяті роки були складними в духовному стані Пастернака. Фізично це вилилося в обширний інфаркт, лікарі серйозно побоювалися за його життя. У його віршах цього періоду звучить туга і страх, іноді виникає сумнів у правильності шляху, в листах і розмовах проривається трагізм самотності, ізольованості і подвійності положення в літературі. І знову на допомогу приходить Байрон:
Коли час моє минуло,
І зірка закотилася моя,
Недоліків лише ти не шукала
І помилок моїм не суддя.
Не лякають тебе колотнечі,
І любов'ю, якої риси
Стільки разів довіряв я папері,
Залишаєшся мені в житті лише ти.
Від того-то, коли мені в дорогу
Шле природа усмішку свою,
Я в привіт не чую підробки
І в усмішці тебе впізнаю.
Коли ж вихори з безоднею воюють,
Точно душі, у вигнанні засмучений,
Тим-то хвилі мене і хвилюють,
Що несуть мене геть від тебе.
І хоч звалилася щастя твердиня,
І уламки надії на дні,
Все одно: і в тузі і зневіру
Не бувати їх невільником мені.
Скільки б бід ні знайшло звідусіль,
Розгублюся - знайду через мить,
Змучилося - але себе не забуду,
Тому що я твій, а не їх.
Порівнюючи Блоку і Пастернака, можна провести ще одну паралель. Поряд з перекладами, кожен у цей час писав одне зі своїх центральних творів: Блок - "На полі Куликовому", Пастернак - "Доктор Живаго". Тобто, творчість Байрона стає необхідним людині не тільки для подолання складного моменту його життя, воно є ще й потужним "генератором" ідей і його поезія пробуджує в людині щось індивідуальне, особливе, можливе тільки на цьому етапі його життя. Це приводить мене ще раз до висновку, що Байрон свій для кожного покоління і для кожної людини в цьому поколінні. І більше того, свій для кожного періоду життя цієї людини. І незважаючи на все збільшується часовий відрізок, що віддаляє нас від нього, Байрон залишається сучасним.
Література:
1. Дьяконова Н.Я. Англійська поезія 18-20 століть .- М.: Просвещение, 1967.
2. Скороденко В.А. Зарубіжна література.-М.: Освіта, 1980.
3. Журнали іноземні мови в школі. # # 1,2 1998.
4. Джордж Гордон Байрон. Назустріч вихором я кидався ...- М.: Дитяча література, 1984.
5. Смирнова Л.А. Російська література 20 століття. Частина перша. - М: Просвітництва, 1994.
6. Пастернак Є.Б. Матеріали для біографії. - М: Радянський письменник. 1989.
7. Приходиш ти ... - Омськ.: Омський книжкове видавництво, 1985.
8. Велика Радянська Енциклопедія. - М: Просвещеніе.1984.