Латинська мова, будучи в Середні віки мовою права на території практично всієї Західної Європи, надав колосальний вплив на формування юридичної термінології в абсолютній більшості європейських мов. Не був винятком і старобілоруська - державна мова Великого Князівства Литовського. Між тим, нам не відомо жодного спеціального дослідження, присвяченого латинізмами в старобілоруська юридичної термінології.
При розгляді матеріалу всі виявлені нами латинізми були розподілені за п'ятьма групами. До першої групи належать слова, що перейшли в старобелоруська мова без скільки-небудь істотних змін звучання і значення: апеляция (лат. apellatio) - "звернення у вищу судову інстанцію", артикул (лат. articulus) - "стаття, параграф, розділ", куратар (лат. curator) - "опікун", магiстрат (лат. magistratus) - "керівництво, влади", магнат (лат. magnatus) - "багатий, знатний чоловік, власник великих земельних угідь", статут (лат. statutum) - "постанову, збори законодавчих актів" та багато іншого.
До другої групи належать слова, що зберегли в старобілоруською мовою своє звучання, але змінили значення: аутентик (лат. authentus "справжній, достовірний") - "точний текст будь-якого документа, переписаний з оригіналу і завірений печаткою та підписом посадової особи", продукт (лат. ductus "напрям") - "межова лінія", iнстигатар (лат. instigator "підбурювач") - "державний позивач", канвакация (лат. convocatio "скликання") - "сейм, який збирався примасом у разі смерті короля" , пракуратор (лат. procurator "уповноважений") - професійний юрист, який займався адвокатською практикою ", прапiнація (лат. propinatio" здравиця, тост ") -" виключне право феодалів на виробництво спиртних напоїв ", реституция (лат. restitutio" відновлення, оновлення ") -" повернення отриманого в результаті операції, якщо угода визнавалася незаконною ", екземпт (лат. exemptus" вилучений, вийнятий ") -" особа, на яку не поширювалися загальногромадянські норми права ". У більшості наведених тут прикладах ми маємо справу з звуженням значення слова, його термінологізації при переході з латинського в старобілоруська мову. При порівнянні слів першої і другої груп звертає на себе увагу такий факт: всі слова першої групи вживалися в якості юридичних термінів вже в латинській мові, в той час як слова другої групи в класичної латини юридичними термінами не були.
Третю становлять слова, що змінили своє звучання, але зберегли значення, властиве їм у латинській мові. Таких слів у нас всього два: шкрутиніум (лат. scrutinium "дослідження, огляд, слідство") - "слідство у кримінальних справах" та шкрутатар (лат. scrutator) - "слідчий". Перехід "с" у "ш" на початку слова пов'язаний, мабуть, з впливом польської мови. Не виключено, що ці два слова були запозичені не посередньо з латині, але за посередництвом польського, що і відбилося на їх фонетичному вигляді.
До розряду слів, що змінили як звучання, так і значення, відноситься тільки один термін - Кусташ "зберігач державного архіву". Це слово запозичене з польського kustosz, де є аналогічне значення [2, с.219]. Польське ж kustosz у свою чергу походить від латинського слова custos - "сторож, страж, охоронець".
П'яту, досить численну групу складають слова, відсутні в класичній латині, але створені в Середні віки на базі латинських коренів і словотворчих форматів: актикация (лат. acta - "протоколи, постанови") - "запис документів в актові книги", секвестр ( лат. seguestro - "відділяю") - "обмеження особистих немайнових прав людини". Іменник квiт - "розписка, вексель", згідно з М. Фасмер, сходить до лат. quietus - "спокійний" [3, с.219]. Утворений на базі цього іменника дієслово квiтаваць - "видавати вексель", судячи з його словотворчим характеристикам, сформувався вже в одному з мов Речі Посполитої: або в польському, або в старобілоруською. Не менш цікавим видається нам слово банiт - "особа, позбавлена прав і засуджений до вигнання". Це слово виводиться з латинського bonitas - "справедливість". У іменника банiт був синонім слов'янського походження - виваланец [1, с.471].
Розглянутий нами лексичний матеріал дозволяє зробити кілька висновків:
1. Основну масу латинізмів в юридичній термінології складають слова першої, другої та п'ятої груп. Не численність слів, що змінили свій фонетичний вигляд під впливом інших мов, свідчить про те, що основна маса латинської лексики безпосередньо з латини, а не через польський або який-небудь інший третю мову.
2. Численність слів, які належать до першої групи, свідчать про хороше знайомство творців Статуту з римським правом, з системою притаманних йому термінів і понять.
3. Необхідність термінологічно оформити поняття і явища, пов'язані з державною структурою Великого Князівства Литовського і не мали аналогів в римському праві, породила слова другої і п'ятої групи.
Список літератури
1. Статут Вялiкага Княства Лiтоускага 1588. Тексти. Дапаведнiк. - Мiнск. - 1989.
2. Стипула Р., Ковальова Г. Польсько-російський словник. - М., 1980.
3. Фасмер М. Етимологічний словник російської мови. - Т. 2, М., 1986.
4. О.Ю. Мусорін. Латинізми в юридичній термінології Статут Великого князівства Литовського 1588 РОКУ