Зміст
"1-2" Вступ ............................................ .................................................. ............ 2
1. Статут Великого князівства Литовського 1529 ................................... 4
2. Статут Великого князівства Литовського 1566 і поправки статутовие 1578 ....................................... .................................................. ................................. 5
3. Привілеї на виняткові права Лева Сапєги видати Статут Великого князівства Литовського 1588 ..................................... ................................................ 9
Висновок ................................................. .................................................. . 13
Бібліографія ................................................. ............................................... 15
Перше і головне серед усіх станів, що сформувалися в XIV-XV ст. - Дворянське. За часів Великого князівства Литовського серцевину українського дворянства утворювали 20-30 княжих родів. Саме ці сімейства завжди займали більшість найвищих посад у Великому князівстві. Привілеї величезної більшості дворян визначалися, перш за все, їх військовою службою. Пізніше таких дворян стали називати польським словом «шляхта» (пол. - szlachta, у ряді країн Центральної Європи (Польща, Литва та ін) найменування світської знаті відповідало дворянству від німецького Geschlect - рід, походження). Шляхта як феодальне стан зіграло значну роль у політичному та економічному житті в Україні, будучи одночасно збройною силою держави.
У даній роботі ми охарактеризуємо правове становище шляхти на Україну в ХV-ХVI ст. грунтуючись на кодексах прав Литовського князівства - Литовських статутах:
1. «Права писані дані панству великому князьству литовському, руському, жомойтскому та інших через наяснейшого пана жікгімонта, 3 Боже милості короля Полска, великого князя литовського, руського, Пруського, жомойтского, мазовецького та інших 1529».
2. «Статут Великого князьства Литовського 1566 і поправлять статутовие 1578».
3. «Привілей на виключнае права Льва Сапегі видаваць Статут Вялікага княства Літоўскага 1588».
Які регламентували життя і службу дворянського стану (шляхти) протягом довгих століть існування шляхти і Польсько-Литовської держави.
1. Статут Великого князівства Литовського 1529
(Права писані дані панству великому князьству литовському, руському, жомойтскому та інших через наяснейшого пана жікгімонта, 3 Боже милості короля Полска, великого князя литовського, руського, Пруського, жомойтского, мазовецького та інших).
Численні права та привілеї даровані самим різним верствам суспільства вимагали створення кодифікованого зводу законів. Особливо дрібної та середньої шляхти не терпілося раз і назавжди зафіксувати свій привілейований статус у відповідних законодавчих актах. Протягом XV-XVI ст. був затверджений кодекс прав Литовської держави, так звані Литовські статути. Їх законодавчі норми були спрямовані на охорону феодальної власності, перш за все земельної, і визначали станові права панівного класу. Всього існувало три статуту: 1529 р., 1566, 1588 р. ці кодекси прав діяли в Литві, Білорусії і на Україну. Всі три статуту, особливо найбільш докладний останній, дають істотну характеристику правового становища шляхетської верстви на Україну.
У 1529 р. з'явився так званий перший Литовський статут у якому яскраво підтверджувалися станові привілеї шляхетства.
Розділ третій присвячений правам і вольностям шляхти.
Арт. 6-7 Великий князь підтверджує попередні законодавчі акти, а так само зобов'язується приймати нові, необхідні державі й тільки з дозволу Дворянського Ради (Панської Ради), обіцяє всім феодалам, міщанам і їх людям зберегти попередні свободи і вольності дані їм (государем) і його попередниками.
Господар шлюбуеть вси уфалей старі держати, а нові з пани радами прібавляті.
Теж про заховане старих призвело земських і Звичай, які в тих привілей описані, потвержони і вхвалени, або нових діяння, множения, што би ся мело прічініті до нашому й мови посполите пожитку, толко старим роздумами і теж відомістю а з порадою, і з прізволенем радий наших Великого князьства Литовського радіті і справляті будемо.
Вольності княжатом, панятом, шляхтою та міщанами господар його милість шлюбу в цілості заховать
Шлюбуем своєю парсуною господарської, іж всю шляхту, княжата і пани хоруговние, і всі бояри посполиті, і міщани, і їх людей заховать при слободах і вольності, від продков наших і теж від нас даних їм ».
Забороняється піднімати простих людей над шляхтою. Від шляхти ж потрібно захищати всі свободи і вольності.
Простих людей над шляхту господар не маєт повишаті.
Теж НЕ шляхту над шляхту не маєм повишаті, но всю шляхту заховать в їх почстівості ».
2. Статут Великого князівства Литовського 1566 і поправки статутовие 1578
По-перше, статутовая законодавча стаття дозволяє шляхті вільне переміщення по території держави (держави) як по суші, так і по воді. Шляхта при цьому звільняється від митного та місцевого збору.
Про неданье мита шляхті.
Теж' з'ласки і доброти нашое господарськоє князем, паном' радам' духовним' і свецскім', шляхті в тому панстві нашом' тую вільність на водах' на дорогах', тобто сухим шляхом і водним', на торгох', на мостех', так по іменьях' нашіх' спущаті і продавати з'їх власних' гумен', кождому його роботи правдиве збожье а не куплені, від того мито не маєт бити давано; так теж' і од подвод' шляхецскіх', которіе з'їх речмі властним' збожьем' а стациямі, від того всього мито й мостове Брано бити не маєт ».
Государ обіцяє від свого імені та від імені колишніх князів, всіх феодалів (духовних і світських), всім службовцям, шляхті, городянам і всім людям захищати свободи і вольності християнські.
Про вольностях' шляхецскіх'.
Теж' ми Господар обецуем' словом нашою за нас і за нащадки наші Велікіе Князі Літовскіе под таким же обовязком' нашою, яко виший у первом' артикуле ест' описано, іж' всіх' князів і панів рад', Як духовних', так і свецскіх', і всех' врядніков' земських і дворних', панів хоруговних', шляхту, лицарство, міщани і всіх' людей посполітих' у Веліком' Князстве Літовском' і під всіх' землях' того панства нам' заховать при свободах' і вольностях' хрестіянскіх', в яких вони, яко люде вільні, вільно обіраючи із' старожитні із' вечних' своїх продков' собе панів і господарем Велікіх' Князів Літовскіх', жилі та справовалі прікладом' і способом' волних' панств' хрестіянскіх', ровнаючи проте маючих і тих' вольностей уживаючи І з суседи братією своєю рицерством' і інші стани народом Коруни Польське, і особливо на то при свободах' і вольностях' і лістех' Велікіх' Князів Літовскіх', продков' нашіх' , і від нас всем' вобец яко і кождому зособна на чемності достоенства навряд на маєтки на люде на Кгрунт і на што кольвек' даних', і што ще буде давати вперед, непорушіте неотменно (вічними годинник ховати). А хтоби теж' што хоча без прівільев' за отчизним' правом якім' кольвек' звичаєм набитих' людей кгрунтов' своїх в'держання бвл', так за славного панованья продков' нашіх' Короля його милості Казимера та Олександра, яко теж' за світло пам'яті і батька нашого і за нашого щастлівого панованья, ті самі с'нащадки їх близькими та тепер' то вечіе держати мают і будуть ».
Великий князь обіцяє всім жителям держави та інших християнських держав захищати їх права і свободи, вольності, не забирати їх земель, посадів, прав і дарчих грамот.
Про неданье шляхти та їх маєтків кгрунтов' вольностей і теж' неданье лістов' і прівільев' сему статуту.
Уставуес' і вічними годинник ховати і держати обецуем', іж' яко продков наші Велікіе Князі Літовскіе, так і ми незвиклие нікому ні которим' способом' бояр' шляхецкіх' маєтків кгрунтов' і землі давати, так і тепер' на всі потомні годинник обецуем' і прірекаем' под тою ж'прісегою Нашою, яку єсьм вчинили обивательем' цього панства нашого Великого Князства Литовського, бояр' шляхти і їх маєтків кгрунтов' і всяке маєтності і іних' свобод' і вольностей і рацію в них отбіраті і отводіті, і ні якім' особам', котрим КОЛЬВАХ в тому панстві обивателем' яко і загранічніком' і постороннім' і жадібному іншому, давати запісоваті і ні которим' способом' отдаляті НЕ маем'. А де б що здобуто і вийшло якім' ж кольвек' звичаєм супроти цього статуту; то з права і суду справедливість через' нас і нащадки наші за радою рад' нашіх' Великого Князства на бік отложоно і ні в што обернено бити маєт. А про прівільев' в'посполітом' яко і кождому зособна НЕ маем' ани будем' мачи давати супроти цього статуту і артикулов' в ньому опісаних'; а які б перед' тум' вийшли і про то з канцляреі нашое по видацью цього статуту од нас через' кого кольвек' здобуті були, такових' ми і нащадки наші тримаються не хочем', но справа і суду сказоваті і ні в што оборочаті будем'. Ведж кому бихмо з'ласки нашое дали і давати хотіли родічом' Великого Князства маєтки наші спадкова, і в них бояри хоча б шляхта була, а іменьіце свої здавна і ново теж' через' данин оних' панів, по ком' на нас господаря ті спадкі прийшли, (мілини) і їм служили, а аркуші потверженьем' нашою не визволив, в тому моци рук' і щодробжівості нашое і потомков' нашіх' НЕ замикаем' »
У контексті прав шляхті забороняється тюремне ув'язнення до суду шляхтича і до того часу поки він не буде визнаний винним в судовому порядку.
«Аби шляхтіч' безправним не був іман' ани сажоно'.
Теж' обецуем' і вічними годинник мети хочем' ми Господар'; і нащадки наші, іж' всі рицерство шляхту Великого Князства при вольностях' звиклих', які од нас господаря і від продков' нашіх' їм суть нада, будем' винні мети заховать і держати. Теж' кождий шляхтіч' осілих біля права позваний, непоконаний правом, від нас Господар і від кождого навряд іман' і в везіння сажон' бити не маєт ».
Регламентується підсудність великокняжескому суду справ шляхетських взаємин за винятком деяких справ (крадіжки і т.п.).
«Аби панове шляхту про почтівост' їх самі не судили.
Теж' уставуем', іж' княжата і панове рада наша шляхту і кождого б з'ріцерства нашого, які теж' шляхту нашу служебниками в'собі ховают', не мают самі про Почтіва судити крім нас; бо тот' суд' нікому іншому не належіт' одне господарю. А што се дотичеть злодійства і іншіх' промов виступков' - то хвилі будуть панове їх з ними,, осадівши при собі перед се шляхту людей добрих, справедливість чиніті, а в чом' бил' хто з правого поконан', тоді тот' за виступок' свій терпіти і каран' маєт бити б і горлом' ».
Положення статті розповідають про зародження буржуазних відносин у державі. Попередній закон регламентував права всіх людей відносяться до стану шляхти вільно розпоряджатися землями (за статуті 1529 р. дозволялося розпоряджатися однією третиною нерухомості).
«Всім' станом' народу шляхетського планування, Як хоча, хвилює саме шафоваті.
Теж' уставуем', іж' всім' станом' шляхетського планування народу яко і людем' вільним вільно ест' і будет' саме своїми вітчизни матерістимі і якім' ж'кольвек' звичаєм набитимі шафаваті, біля до потреби волі і подобанья свого отдати, продати, Записати, заставіті в'боргу і в сумах' завести, заменяті; Ведж Водла того, яко про том' ширей у розділі про запісех' ест' описано »
Закон регламентує кримінальну відповідальність з 14 років. Неповнолітні особи, як правило, не підлягали кримінальному переслідуванню.
Про шляхтичу леть заполних' НЕ маючих.
Естлі б се трафив, іж' б шліхтіч' в'летех' чотирнадцаті і не більше обвінен' про злодійство, або пріведен' бил' про злодейество з'ліцом' перед' вряд'; тоді таких про молодість літ його не маєт бити полічоно за злодійство, і не маєт бити до ката в руки і на борошно даван', ніжлі тую шкоду отців його або матка кровні з'маєтки частини його повинність з'навезкою платіті, і заплативши то Почтіва його шкодіті не маєт, а не будеть чи мети чім' платіті, іно давати його на вислугу, Поки б то заслужіл', што зашкоділ'. Тим' ж теж' звичаєм можеть се розуметі і про детех' людей простих' літ недорослих'. А ведьже і такий хлопец' недоростків єЛ б у кілочка злодействах' і при ліци бил' дознан', такових' вряд' маєт карати Водла звання свого ».
Про вольності шляхетських.
Також ми, господар, обецуем словом нашим за нас і за нащадки Наші, великі князі литовські, під критим ж обов'язком нашим, яко виший у першо артикуле їсть описано, іж всих князів і панів рад, яко духовних, так і світських і всих врядніков земських і челядь, панів хоруговних, шляхту, ріцерства, міщан і всих людей посполитих у Великому князстве Литовському і під всих землях того паньство, травнем заховать при свободах і вольності хрестіяньскіх, в яких вони, яко люди хвилі, хвилі обіраючі зстародавна та з вічних своїх продков собе панів а господарів великих князів литовських, жили і справовалісе прикладом і способом хвилі паньство хрестіяньскіх, ровнуючі а проте маючи, і тих вольностей уживаючи, з суседи і братією своєю ріцерством та іншими стани народу коруни польське, а особливо над то при свободах і вольностях на привильє лістех великих князів литовських, продков наших ».
У статтях 5, 6, 10 повторюється положення статей попередніх статутів і підтверджуються права шляхти.
Чужинець, який має нерухомість у князівстві Литовському, користується правами шляхти, що підтверджується шляхетськими законами і порядками.
Про чужоземцу, наганеном про шляхетство і про набитью через нього осіли.
... А клоччя б який чужоземец, приїхавши до тутешнього паньство нашого, купив і Яким кольвек слушної звичаєм набив собе именье шляхетське, а хотів вольності шляхетських ужіваті, тоді перший маєт указат перед навряд критим, де купив маєток, коли їсть правдивий шляхтич. А де б того не показав, тоді хоча именье купити, предсе з вольностей шляхетських веселітісе та їх ужіваті не маєт і під хоругов'ю заровно з шляхтою стояти не маєт ».
У артикулі 24 введена нова норма, яка свідчить про зароджуються буржуазних відносинах у державі. Шляхтичі, які займаються торгівлею, все одно зобов'язані, за рішенням Сейму, нести військову службу.
Про шляхті, які, маєтки свої попродавші, ліфою се бавять.
Уставуем: якби який шляхтич маєток своє продавши, в місці мешкаючи, з ліфи жив, унікаючі служби земське військове, такі предсе з суми своее пенежное вінні службу земську служити Водла уфалей на той час соймовое, під втраченим всього добра свого ».
Стаття говорить про те, що простим людям не дозволено купувати шляхетські землі. Тільки в 1775 р. міщанам дозволили мати право про спадкування шляхетського надбання.
Про непрівлащенье вольностей шляхетських людем простого стану.
... Прото аби доми шляхетські не сходили, тоді те вару, іж простого стану чоловек, не осегнувші первей від нас, господаря, вольності шляхетське, маєтків і грунтів шляхетських нікоторім звичаєм поседаті, ани куплею своєю на вічність отримають не можеть ».
Положення статті регламентує захист прав людини. Під загрозою покарання забороняється обмежувати самовільно людини, який не був визнаний винним в судовому порядку.
Хто б шляхтича взяв до везіння свого свовольне, і над ним се паставіл альбо його у везінню сміхота.
... Кому ж кольвек від кого трафив, жеби явне змоцнівшіся альбо таемної сам через себе або через слуги піддані свої кого іншого взяв до везіння свого, чоловека невинного і правом непереконаного.
... Оно таке безправье терпячий, м. .. оц'ю звірхності нашое господарськоє через посланця нашого, або через воєводу альбо старосту того повіт, де ся те деят будеть, за листом та посланців його, маєт бити наперво з везіння винят і випущон ».
Стаття зобов'язує кожну людину поважати в обов'язковому порядку людські і божі закони. Ця стаття діє для всіх без винятку для самих привілейованих станів держави.
Про забиті чоловека простого верніться від шляхтича.
... Якщо б який шляхтич з зуфалства, з опілства і без Данья причини своволне, умисльне, легце поважаючі право посполите а паствечіся над створенням Божим, чоловека простого стану, не шляхтича, забив, а був би спійманий заразом на гарячому учінку в годині, виший в сем статуті на гарячий учінок замероном, таковий щляхтіч за слушної доводом маєт бити горлом каран, кром головщізни.
Не можна не сказати і про ще одну важливу роль, які зіграли в Україну шляхетський стан і литовські статути зокрема. З їх введенням у свідомості населення України поступово стверджувалося цінність встановлених і гарантованих законом прав. Таким чином, воно виявлялося не чужою правової та політичної думки Заходу. Інше відгалуження Київської Русі - Москва, виявилася спочатку відрізаною від розвитку юридичних норм на Заході і пішла своїм власним шляхом.
2. Статут Великого князьства Литовського 1566 і поправлять статутовие 1578 / / Временник Московського го-ва історії та старожитностей російських. - 1855. Кн. 25
3. Статут Вялікага княства Літоўскага 1588: Тексти. Давед. Каменти. - Мінськ, 1989
4. Історія Української РСР у 10 т. Т. 2, Київ, 1983
5. Орест Субтельний. Історія України, Київ, 1991
"1-2" Вступ ............................................ .................................................. ............ 2
1. Статут Великого князівства Литовського 1529 ................................... 4
2. Статут Великого князівства Литовського 1566 і поправки статутовие 1578 ....................................... .................................................. ................................. 5
3. Привілеї на виняткові права Лева Сапєги видати Статут Великого князівства Литовського 1588 ..................................... ................................................ 9
Висновок ................................................. .................................................. . 13
Бібліографія ................................................. ............................................... 15
Введення
Поглинання українських земель Польщею і надалі Литовським князівством зробили величезний вплив на весь спосіб життя українців. Це сприяло зміні в суспільно-політичному ладі українських земель, що входили до складу Великого князівства Литовського, які відбувалися протягом XV першої половини XVI ст. В українському суспільстві затверджуються стану західноєвропейського типу. На відміну від поділу суспільства на класи, що відображає фактично соціально-економічний статус груп населення, що виникає станова система грунтувалася на правах, обов'язках або привілеях, установлених юридично.Перше і головне серед усіх станів, що сформувалися в XIV-XV ст. - Дворянське. За часів Великого князівства Литовського серцевину українського дворянства утворювали 20-30 княжих родів. Саме ці сімейства завжди займали більшість найвищих посад у Великому князівстві. Привілеї величезної більшості дворян визначалися, перш за все, їх військовою службою. Пізніше таких дворян стали називати польським словом «шляхта» (пол. - szlachta, у ряді країн Центральної Європи (Польща, Литва та ін) найменування світської знаті відповідало дворянству від німецького Geschlect - рід, походження). Шляхта як феодальне стан зіграло значну роль у політичному та економічному житті в Україні, будучи одночасно збройною силою держави.
У даній роботі ми охарактеризуємо правове становище шляхти на Україну в ХV-ХVI ст. грунтуючись на кодексах прав Литовського князівства - Литовських статутах:
1. «Права писані дані панству великому князьству литовському, руському, жомойтскому та інших через наяснейшого пана жікгімонта, 3 Боже милості короля Полска, великого князя литовського, руського, Пруського, жомойтского, мазовецького та інших 1529».
2. «Статут Великого князьства Литовського 1566 і поправлять статутовие 1578».
3. «Привілей на виключнае права Льва Сапегі видаваць Статут Вялікага княства Літоўскага 1588».
Які регламентували життя і службу дворянського стану (шляхти) протягом довгих століть існування шляхти і Польсько-Литовської держави.
1. Статут Великого князівства Литовського 1529
(Права писані дані панству великому князьству литовському, руському, жомойтскому та інших через наяснейшого пана жікгімонта, 3 Боже милості короля Полска, великого князя литовського, руського, Пруського, жомойтского, мазовецького та інших).
Численні права та привілеї даровані самим різним верствам суспільства вимагали створення кодифікованого зводу законів. Особливо дрібної та середньої шляхти не терпілося раз і назавжди зафіксувати свій привілейований статус у відповідних законодавчих актах. Протягом XV-XVI ст. був затверджений кодекс прав Литовської держави, так звані Литовські статути. Їх законодавчі норми були спрямовані на охорону феодальної власності, перш за все земельної, і визначали станові права панівного класу. Всього існувало три статуту: 1529 р., 1566, 1588 р. ці кодекси прав діяли в Литві, Білорусії і на Україну. Всі три статуту, особливо найбільш докладний останній, дають істотну характеристику правового становища шляхетської верстви на Україну.
У 1529 р. з'явився так званий перший Литовський статут у якому яскраво підтверджувалися станові привілеї шляхетства.
Розділ третій присвячений правам і вольностям шляхти.
Арт. 6-7 Великий князь підтверджує попередні законодавчі акти, а так само зобов'язується приймати нові, необхідні державі й тільки з дозволу Дворянського Ради (Панської Ради), обіцяє всім феодалам, міщанам і їх людям зберегти попередні свободи і вольності дані їм (государем) і його попередниками.
Господар шлюбуеть вси уфалей старі держати, а нові з пани радами прібавляті.
Теж про заховане старих призвело земських і Звичай, які в тих привілей описані, потвержони і вхвалени, або нових діяння, множения, што би ся мело прічініті до нашому й мови посполите пожитку, толко старим роздумами і теж відомістю а з порадою, і з прізволенем радий наших Великого князьства Литовського радіті і справляті будемо.
Вольності княжатом, панятом, шляхтою та міщанами господар його милість шлюбу в цілості заховать
Шлюбуем своєю парсуною господарської, іж всю шляхту, княжата і пани хоруговние, і всі бояри посполиті, і міщани, і їх людей заховать при слободах і вольності, від продков наших і теж від нас даних їм ».
Забороняється піднімати простих людей над шляхтою. Від шляхти ж потрібно захищати всі свободи і вольності.
Простих людей над шляхту господар не маєт повишаті.
Теж НЕ шляхту над шляхту не маєм повишаті, но всю шляхту заховать в їх почстівості ».
2. Статут Великого князівства Литовського 1566 і поправки статутовие 1578
По-перше, статутовая законодавча стаття дозволяє шляхті вільне переміщення по території держави (держави) як по суші, так і по воді. Шляхта при цьому звільняється від митного та місцевого збору.
Про неданье мита шляхті.
Теж' з'ласки і доброти нашое господарськоє князем, паном' радам' духовним' і свецскім', шляхті в тому панстві нашом' тую вільність на водах' на дорогах', тобто сухим шляхом і водним', на торгох', на мостех', так по іменьях' нашіх' спущаті і продавати з'їх власних' гумен', кождому його роботи правдиве збожье а не куплені, від того мито не маєт бити давано; так теж' і од подвод' шляхецскіх', которіе з'їх речмі властним' збожьем' а стациямі, від того всього мито й мостове Брано бити не маєт ».
Государ обіцяє від свого імені та від імені колишніх князів, всіх феодалів (духовних і світських), всім службовцям, шляхті, городянам і всім людям захищати свободи і вольності християнські.
Про вольностях' шляхецскіх'.
Теж' ми Господар обецуем' словом нашою за нас і за нащадки наші Велікіе Князі Літовскіе под таким же обовязком' нашою, яко виший у первом' артикуле ест' описано, іж' всіх' князів і панів рад', Як духовних', так і свецскіх', і всех' врядніков' земських і дворних', панів хоруговних', шляхту, лицарство, міщани і всіх' людей посполітих' у Веліком' Князстве Літовском' і під всіх' землях' того панства нам' заховать при свободах' і вольностях' хрестіянскіх', в яких вони, яко люде вільні, вільно обіраючи із' старожитні із' вечних' своїх продков' собе панів і господарем Велікіх' Князів Літовскіх', жилі та справовалі прікладом' і способом' волних' панств' хрестіянскіх', ровнаючи проте маючих і тих' вольностей уживаючи І з суседи братією своєю рицерством' і інші стани народом Коруни Польське, і особливо на то при свободах' і вольностях' і лістех' Велікіх' Князів Літовскіх', продков' нашіх' , і від нас всем' вобец яко і кождому зособна на чемності достоенства навряд на маєтки на люде на Кгрунт і на што кольвек' даних', і што ще буде давати вперед, непорушіте неотменно (вічними годинник ховати). А хтоби теж' што хоча без прівільев' за отчизним' правом якім' кольвек' звичаєм набитих' людей кгрунтов' своїх в'держання бвл', так за славного панованья продков' нашіх' Короля його милості Казимера та Олександра, яко теж' за світло пам'яті і батька нашого і за нашого щастлівого панованья, ті самі с'нащадки їх близькими та тепер' то вечіе держати мают і будуть ».
Великий князь обіцяє всім жителям держави та інших християнських держав захищати їх права і свободи, вольності, не забирати їх земель, посадів, прав і дарчих грамот.
Про неданье шляхти та їх маєтків кгрунтов' вольностей і теж' неданье лістов' і прівільев' сему статуту.
Уставуес' і вічними годинник ховати і держати обецуем', іж' яко продков наші Велікіе Князі Літовскіе, так і ми незвиклие нікому ні которим' способом' бояр' шляхецкіх' маєтків кгрунтов' і землі давати, так і тепер' на всі потомні годинник обецуем' і прірекаем' под тою ж'прісегою Нашою, яку єсьм вчинили обивательем' цього панства нашого Великого Князства Литовського, бояр' шляхти і їх маєтків кгрунтов' і всяке маєтності і іних' свобод' і вольностей і рацію в них отбіраті і отводіті, і ні якім' особам', котрим КОЛЬВАХ в тому панстві обивателем' яко і загранічніком' і постороннім' і жадібному іншому, давати запісоваті і ні которим' способом' отдаляті НЕ маем'. А де б що здобуто і вийшло якім' ж кольвек' звичаєм супроти цього статуту; то з права і суду справедливість через' нас і нащадки наші за радою рад' нашіх' Великого Князства на бік отложоно і ні в што обернено бити маєт. А про прівільев' в'посполітом' яко і кождому зособна НЕ маем' ани будем' мачи давати супроти цього статуту і артикулов' в ньому опісаних'; а які б перед' тум' вийшли і про то з канцляреі нашое по видацью цього статуту од нас через' кого кольвек' здобуті були, такових' ми і нащадки наші тримаються не хочем', но справа і суду сказоваті і ні в што оборочаті будем'. Ведж кому бихмо з'ласки нашое дали і давати хотіли родічом' Великого Князства маєтки наші спадкова, і в них бояри хоча б шляхта була, а іменьіце свої здавна і ново теж' через' данин оних' панів, по ком' на нас господаря ті спадкі прийшли, (мілини) і їм служили, а аркуші потверженьем' нашою не визволив, в тому моци рук' і щодробжівості нашое і потомков' нашіх' НЕ замикаем' »
У контексті прав шляхті забороняється тюремне ув'язнення до суду шляхтича і до того часу поки він не буде визнаний винним в судовому порядку.
«Аби шляхтіч' безправним не був іман' ани сажоно'.
Теж' обецуем' і вічними годинник мети хочем' ми Господар'; і нащадки наші, іж' всі рицерство шляхту Великого Князства при вольностях' звиклих', які од нас господаря і від продков' нашіх' їм суть нада, будем' винні мети заховать і держати. Теж' кождий шляхтіч' осілих біля права позваний, непоконаний правом, від нас Господар і від кождого навряд іман' і в везіння сажон' бити не маєт ».
Регламентується підсудність великокняжескому суду справ шляхетських взаємин за винятком деяких справ (крадіжки і т.п.).
«Аби панове шляхту про почтівост' їх самі не судили.
Теж' уставуем', іж' княжата і панове рада наша шляхту і кождого б з'ріцерства нашого, які теж' шляхту нашу служебниками в'собі ховают', не мают самі про Почтіва судити крім нас; бо тот' суд' нікому іншому не належіт' одне господарю. А што се дотичеть злодійства і іншіх' промов виступков' - то хвилі будуть панове їх з ними,, осадівши при собі перед се шляхту людей добрих, справедливість чиніті, а в чом' бил' хто з правого поконан', тоді тот' за виступок' свій терпіти і каран' маєт бити б і горлом' ».
Положення статті розповідають про зародження буржуазних відносин у державі. Попередній закон регламентував права всіх людей відносяться до стану шляхти вільно розпоряджатися землями (за статуті 1529 р. дозволялося розпоряджатися однією третиною нерухомості).
«Всім' станом' народу шляхетського планування, Як хоча, хвилює саме шафоваті.
Теж' уставуем', іж' всім' станом' шляхетського планування народу яко і людем' вільним вільно ест' і будет' саме своїми вітчизни матерістимі і якім' ж'кольвек' звичаєм набитимі шафаваті, біля до потреби волі і подобанья свого отдати, продати, Записати, заставіті в'боргу і в сумах' завести, заменяті; Ведж Водла того, яко про том' ширей у розділі про запісех' ест' описано »
Закон регламентує кримінальну відповідальність з 14 років. Неповнолітні особи, як правило, не підлягали кримінальному переслідуванню.
Про шляхтичу леть заполних' НЕ маючих.
Естлі б се трафив, іж' б шліхтіч' в'летех' чотирнадцаті і не більше обвінен' про злодійство, або пріведен' бил' про злодейество з'ліцом' перед' вряд'; тоді таких про молодість літ його не маєт бити полічоно за злодійство, і не маєт бити до ката в руки і на борошно даван', ніжлі тую шкоду отців його або матка кровні з'маєтки частини його повинність з'навезкою платіті, і заплативши то Почтіва його шкодіті не маєт, а не будеть чи мети чім' платіті, іно давати його на вислугу, Поки б то заслужіл', што зашкоділ'. Тим' ж теж' звичаєм можеть се розуметі і про детех' людей простих' літ недорослих'. А ведьже і такий хлопец' недоростків єЛ б у кілочка злодействах' і при ліци бил' дознан', такових' вряд' маєт карати Водла звання свого ».
3. Привілеї на виняткові права Лева Сапєги видати Статут Великого князівства Литовського 1588
Повторюються положення попереднього статуту. Государ держави обіцяє захищати всіх людей у державі, їх свободи і вольності. Положення ці тільки проголошувалися. У статтях дається перерахування всіх князів Литовських, крім Стефана Баторія, що свідчило про те, що зміни дані їм поширюються на цей проект Статуту.Про вольності шляхетських.
Також ми, господар, обецуем словом нашим за нас і за нащадки Наші, великі князі литовські, під критим ж обов'язком нашим, яко виший у першо артикуле їсть описано, іж всих князів і панів рад, яко духовних, так і світських і всих врядніков земських і челядь, панів хоруговних, шляхту, ріцерства, міщан і всих людей посполитих у Великому князстве Литовському і під всих землях того паньство, травнем заховать при свободах і вольності хрестіяньскіх, в яких вони, яко люди хвилі, хвилі обіраючі зстародавна та з вічних своїх продков собе панів а господарів великих князів литовських, жили і справовалісе прикладом і способом хвилі паньство хрестіяньскіх, ровнуючі а проте маючи, і тих вольностей уживаючи, з суседи і братією своєю ріцерством та іншими стани народу коруни польське, а особливо над то при свободах і вольностях на привильє лістех великих князів литовських, продков наших ».
У статтях 5, 6, 10 повторюється положення статей попередніх статутів і підтверджуються права шляхти.
Чужинець, який має нерухомість у князівстві Литовському, користується правами шляхти, що підтверджується шляхетськими законами і порядками.
Про чужоземцу, наганеном про шляхетство і про набитью через нього осіли.
... А клоччя б який чужоземец, приїхавши до тутешнього паньство нашого, купив і Яким кольвек слушної звичаєм набив собе именье шляхетське, а хотів вольності шляхетських ужіваті, тоді перший маєт указат перед навряд критим, де купив маєток, коли їсть правдивий шляхтич. А де б того не показав, тоді хоча именье купити, предсе з вольностей шляхетських веселітісе та їх ужіваті не маєт і під хоругов'ю заровно з шляхтою стояти не маєт ».
У артикулі 24 введена нова норма, яка свідчить про зароджуються буржуазних відносинах у державі. Шляхтичі, які займаються торгівлею, все одно зобов'язані, за рішенням Сейму, нести військову службу.
Про шляхті, які, маєтки свої попродавші, ліфою се бавять.
Уставуем: якби який шляхтич маєток своє продавши, в місці мешкаючи, з ліфи жив, унікаючі служби земське військове, такі предсе з суми своее пенежное вінні службу земську служити Водла уфалей на той час соймовое, під втраченим всього добра свого ».
Стаття говорить про те, що простим людям не дозволено купувати шляхетські землі. Тільки в 1775 р. міщанам дозволили мати право про спадкування шляхетського надбання.
Про непрівлащенье вольностей шляхетських людем простого стану.
... Прото аби доми шляхетські не сходили, тоді те вару, іж простого стану чоловек, не осегнувші первей від нас, господаря, вольності шляхетське, маєтків і грунтів шляхетських нікоторім звичаєм поседаті, ани куплею своєю на вічність отримають не можеть ».
Положення статті регламентує захист прав людини. Під загрозою покарання забороняється обмежувати самовільно людини, який не був визнаний винним в судовому порядку.
Хто б шляхтича взяв до везіння свого свовольне, і над ним се паставіл альбо його у везінню сміхота.
... Кому ж кольвек від кого трафив, жеби явне змоцнівшіся альбо таемної сам через себе або через слуги піддані свої кого іншого взяв до везіння свого, чоловека невинного і правом непереконаного.
... Оно таке безправье терпячий, м. .. оц'ю звірхності нашое господарськоє через посланця нашого, або через воєводу альбо старосту того повіт, де ся те деят будеть, за листом та посланців його, маєт бити наперво з везіння винят і випущон ».
Стаття зобов'язує кожну людину поважати в обов'язковому порядку людські і божі закони. Ця стаття діє для всіх без винятку для самих привілейованих станів держави.
Про забиті чоловека простого верніться від шляхтича.
... Якщо б який шляхтич з зуфалства, з опілства і без Данья причини своволне, умисльне, легце поважаючі право посполите а паствечіся над створенням Божим, чоловека простого стану, не шляхтича, забив, а був би спійманий заразом на гарячому учінку в годині, виший в сем статуті на гарячий учінок замероном, таковий щляхтіч за слушної доводом маєт бити горлом каран, кром головщізни.
Висновок
Протягом XV-XVI ст. відбувалося законодавче закріплення шляхетських прав. Привілейоване шляхетство - магнати ставало найбільшим землевласником, яке захопило ключові позиції в економічному і політичному житті країни. Воно все більше сосредотачивало у своїх руках вищі державні посади і відігравало значну роль в адміністративному управлінні українськими землями. Статути Великого князівства Литовського підвищили політичну роль шляхти і сприяли зміцненню в країні шляхетської «демократії». У цьому й полягала одна з протиріч суспільно-політичного життя в Україні. Шляхетська демократія сприяла політичної децентралізації розвивалася на українських землях у середині XVI ст. Литовські статути 1529, 1556 і 1588 pp. не тільки підтверджували права дворянства, але і містили в собі звід елементів звичаєвого права, успадкованого ще з часів Київської Русі. У той же час вони вводили ряд нових юридичних понять, що прийшли з Заходу - в основному з Німеччини. Статути підтверджували старі права, даровані шляхті попередніми великокнязівськими привілеями, і нові, якими вона стала фактично користуватися останнім часом. Важко переоцінити значення литовських статутів в історії права в Україні. Вони не тільки узаконили ті корінні соціально-економічні зміни, які відбулися в XV-XVI ст., Але і стали фундаментом правової системи наступної доби української історії.Не можна не сказати і про ще одну важливу роль, які зіграли в Україну шляхетський стан і литовські статути зокрема. З їх введенням у свідомості населення України поступово стверджувалося цінність встановлених і гарантованих законом прав. Таким чином, воно виявлялося не чужою правової та політичної думки Заходу. Інше відгалуження Київської Русі - Москва, виявилася спочатку відрізаною від розвитку юридичних норм на Заході і пішла своїм власним шляхом.
Бібліографія
1. Статут Вялікага княства Літоўскага 1529. Мінськ, 19602. Статут Великого князьства Литовського 1566 і поправлять статутовие 1578 / / Временник Московського го-ва історії та старожитностей російських. - 1855. Кн. 25
3. Статут Вялікага княства Літоўскага 1588: Тексти. Давед. Каменти. - Мінськ, 1989
4. Історія Української РСР у 10 т. Т. 2, Київ, 1983
5. Орест Субтельний. Історія України, Київ, 1991