МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
Курсова робота
НА ТЕМУ "КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ БАНКУ З юридичними особами".
ВИКОНАВ
СТУДЕНТ 4-го КУРСУ
ФФБД, ДФФ-4 Сайко С.В.
ПЕРЕВІРИТИ Висоцька А.В.
МІНСЬК 2004

Зміст
Введення
1. Основні положення про кредитування юридичних осіб
2. Організація кредитних відносин банку з кредитоотримувача
3. Проблеми діючої практики кредитування в РБ
Висновок
Список використаних джерел

Введення
Основними напрямками грошово-кредитної політики РБ на 2004 рік як найважливішої умови грошово-кредитної збалансованості передбачено збільшення реального попиту на гроші за рахунок зростання реального ВВП і заощаджень. За минулий 2003 рік у проводилася Національним банком РБ грошово-кредитній політиці чітко простежувалася тенденція зниження ставки рефінансування, яка, будучи базовою, визначає динаміку вартості ресурсів і на міжбанківському ринку. Світовий досвід свідчить, що така політика покликана стимулювати економічний розвиток і сприяє поступовому подоланню інфляційного процесу, проте це відбувається не завжди. У зв'язку з цим, при аналізі існуючої в країні економічної ситуації і політики на перший план виходить оцінка того, наскільки правильно і ефективно суспільством використовуються залучені ресурси і, насамперед, - кредитні ресурси банківської системи.
Оскільки реальний сектор економіки продовжує залишатися пріоритетною сферою кредитних вкладень банків, їх кредитна політика спрямована, перш за все, на підтримку функціонування та економічну стабілізацію підприємств провідних галузей, а також найбільш важливих і соціально значущих виробництв. Однак складне фінансове становище підприємств, викликане не стільки внутрішніми чинниками, скільки причинами загальноекономічного характеру, призвело до того, що багато хто з них постійно відчувають гостру нестачу оборотних коштів при низькій рентабельності реалізованої продукції, а все це веде до постійного залучення в оборот банківського кредиту, що видається на межі допустимого ризику. У підсумку, економічні труднощі, пережиті підприємствами республіки, позначаються і на кредитних операціях банків.
Метою даної роботи є показати встановлений в республіці порядок кредитування юридичних осіб. Для цього передбачається виконати такі завдання: визначити основні поняття кредитування, показати нормативно встановлений порядок кредитування юридичних осіб, проілюструвати на прикладі конкретного банку і його клієнтів порядок кредитування, виявити основні проблеми, що існують в практиці кредитування юридичних осіб, пошук ефективної побудови кредитних відносин банків з кредитоотримувача і виявлення причини не повернення кредиту.
Виконати поставлені завдання передбачається на підставі Інструкції про порядок надання (розміщення) банками грошових коштів у формі кредиту і їх повернення, публікацій у періодичній пресі з проблем кредитування, даних бухгалтерської звітності та інших джерел. А з використанням Рекомендацій Національного банку РБ з визначення рівня кредитоспроможності передбачається розрахувати основні показники діяльності підприємства і, виходячи з цього, оцінити його платоспроможність, фінансову стійкість. Для більш наочного аналізу будуть оцінені два клієнти.

1. Основні положення про кредитування юридичних осіб
Як відомо, за наявності відповідної ліцензії Національного Банку Республіки Білорусь банк має право розміщувати грошові кошти від свого імені і за свій рахунок у формі кредиту на умовах повернення, платності і терміновості. Банки на відміну від небанківських кредитно-фінансових організацій, які вправі надавати кредити тільки за рахунок власних коштів, виробляють кредитування, як за рахунок власних коштів, так і за рахунок залучених коштів юридичних і фізичних осіб, включаючи придбані на міжбанківському ринку. Кредит може бути довгостроковим і короткостроковим.
Під короткостроковим кредитом розуміється кредит, наданий на цілі, пов'язані зі складом і рухом поточних активів, без обмежень по терміну, інші кредити, надані на термін до дванадцяти місяців включно, за винятком кредитів, наданих на цілі, пов'язані зі створенням і рухом довгострокових активів [ 1].
Кредитування здійснюється на основі кредитного договору, укладеного між кредитодавцем (банком) і кредитоотримувачем (клієнтом). Істотними умовами кредитного договору є:
* Сума кредиту або кредитної лінії з зазначенням валюти кредиту;
* Цільове використання кредиту;
* Терміни та порядок надання й погашення кредиту;
* Відсотки за користування кредитом та порядок їх сплати;
* Спосіб забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором;
* Відповідальність кредитоотримувача і Банку за невиконання умов кредитного договору;
* Інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
Під довгостроковим кредитом розуміється кредит, наданий на цілі, пов'язані зі створенням і рухом довгострокових активів, без обмеження по терміну, інші кредити, надані на термін понад дванадцяти місяців, за винятком кредитів, наданих на цілі, пов'язані зі створенням і рухом поточних активів. Не допускається використання кредиту на сплату відсотків за користування кредитом та винагороди, пені, штрафів, неустойок, здійснення ломбардних операцій. Розмір кредиту в довгострокові активи (основні засоби) обмежується кошторисною вартістю кредитованого об'єкта за умови погашення його за рахунок окупності витрат у встановлені нормативні терміни. Як правило, з метою максимального зниження ризику неповернення кредиту особливу увагу банк приділяє вивченню юридичної правоздатності і кредитоспроможності майбутнього кредитоотримувача, його репутації в діловому світі і наявності можливостей щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків по ньому. Видача кредиту проводиться після детального аналізу кредитоспроможності та юридичної правоздатності кредитоотримувача, його фінансового стану, перспективності стабільного виробництва, доходів і можливостей погашення кредиту.
Для розгляду питання про можливість надання кредиту Банк в обов'язковому порядку отримує від кредитоотримувача наступний пакет документів:
- Клопотання або заява на отримання кредиту;
- Річний бухгалтерський баланс з усіма додатками до нього;
- Бухгалтерський баланс на останню квартальну дату;
- Звіт про прибутки і збитки;
- Копії договорів (контрактів) або інших документів на підтвердження кредитуемой угоди при кредитуванні по позичкових рахунках.
При видачі кредиту в іноземній валюті також надаються дані про передбачуване надходження і використання валютних коштів.
Якщо б підприємство отримувало б довгостроковий кредит, то крім зазначених документів представилися: бізнес-план, що включає розрахунок економічної ефективності та окупності кредитованого проекту. На підставі перелічених вище звітів, довідкових, прогнозних та інших даних кредитним працівником банку проводиться аналіз платоспроможності з метою визначення поточної і майбутньої кредитоспроможності.
Особливу обережність банк проявляє при розгляді питань організації кредитних відносин з організаціями, що мають низьку рентабельність, а також з тими, де частка забезпеченості власними джерелами менше 30 відсотків. Кредитування юридичних осіб, які працюють зі збитками, проводиться тільки у випадку, якщо кредитоотримувачем або його вищим органом розроблена і представлена ​​в банк реальна програма по виходу на рентабельну роботу. Кредит надається при позитивному рішенні кредитного комітету після укладення у письмовій формі кредитного договору, який підписується керівником банку та кредитоотримувача - юридичної особи або іншими посадовими особами, наділеними в установленому порядку відповідними повноваженнями. Кредитний договір діє з моменту його укладення і діє до повного виконання кредитоотримувачем зобов'язань з погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним, а також повного виконання сторонами інших зобов'язань, що випливають з кредитного договору. Крім того, до видачі кредиту виробляється підписання договору застави, гарантії, поручительства. Видача кредиту здійснюється у безготівковій порядку шляхом перерахування банком грошових коштів на рахунок кредитоотримувача або на рахунки третіх осіб на підставі платіжного інструкції кредитоотримувача (платіжної інструкції третьої особи, акцептованою кредитоотримувачем). Кредитний договір повинен укладатися в письмовій формі. В іншому випадку він є недійсним [2].
Готівкові кошти кредитоотримувача - юридичним особам надається на видачу заробітної плати або закупівлю у фізичних осіб сільськогосподарської і (або) іншої продукції, придбання якої дозволено за готівковий розрахунок законодавством Республіки Білорусь.
З дозволу керівника головного банку за рахунок кредиту можуть здійснюватися розрахунки в порядку попередніх (авансових) платежів, якщо відповідно до укладених договорів передбачається виконання зобов'язань резидентами протягом не більше 30 днів після їх оплати або інші строки, передбачені законодавством Республіки Білорусь, а нерезидентами - у строки та на умовах, визначених законодавством Республіки Білорусь.
Після закінчення цих строків, але не пізніше 30 днів банк здійснює подальший контроль за фактичної поставкою кредитуються цінностей, виконанням робіт. При не надходженні матеріальних цінностей або невиконання робіт пред'являє кредит до дострокового стягнення або застосовує інші заходи, передбачені кредитним договором.
Кредитний договір може передбачати видачу суми кредиту одноразово або відкриття кредитної лінії, коли Банк протягом терміну, встановленого в договорі, зобов'язується надавати кредит в узгодженому розмірі частинами. Кредитна лінія може бути поновлюваної, коли при погашенні частини заборгованості видається кредит у межах встановленого кредитним договором розміру кредитної лінії і відсутності простроченого боргу.
Погашення кредиту здійснюється у строки, передбачені кредитним договором, які повинні встановлюватися:
· За короткостроковими кредитами - виходячи з планових термінів переробки прокредитованих цінностей та реалізації готової продукції, оборотності товарів або з урахуванням строків, передбачених законодавством Республіки Білорусь;
· За довгостроковими кредитами - з урахуванням освоєння введених потужностей і окупності кредитованого проекту.
Як відомо, надання Банком кредитів проводиться на платній основі. Розмір плати за користування кредитом визначається виходячи з рівня процентної ставки, суми та строку надання кредиту, які передбачаються у кредитному договорі. Процентні ставки за кредит можуть бути фіксованими або плаваючими. Фіксовані процентні ставки можуть встановлюватися за кредитами, тривалість користування якими не перевищує 30 днів. У випадках надання кредитів на більш тривалий термін, як правило, застосовуються плаваючі процентні ставки [2].
Періодичність стягнення процентів визначається кредитним договором. Оплата кредитоотримувачем відсотків по кредиту передбачається щомісячно або щодекадно. По довгострокових кредитах нараховані відсотки можуть сплачуватися за більш тривалі періоди (повністю у день повернення кредиту, при кожному платежі по основному боргу рівними частками). Авансові платежі за відсотками за кредит не допускаються.
Погашення (повернення) кредиту і сплата відсотків по ньому проводяться юридичними особами у встановленій законодавством Республіки Білорусь черговості платежів в безготівковому порядку:
· Шляхом перерахування грошових коштів з поточного (розрахункового) рахунку кредитоотримувача на підставі його платіжної інструкції;
· Шляхом списання грошових коштів з поточного (розрахункового) рахунку кредитоотримувача - юридичної особи платіжною вимогою банку-кредитодавця, а при відсутності коштів - з поточного (розрахункового) рахунку відокремленого підрозділу юридичної особи, якщо такий порядок передбачено умовами кредитного договору;
· Шляхом списання грошових коштів з поточного (розрахункового) рахунку кредитоотримувача - відокремленого підрозділу юридичної особи платіжною вимогою банку-кредитодавця, а при відсутності або недостатності коштів - з поточного (розрахункового) рахунку юридичної особи, якщо такий порядок передбачено умовами кредитного договору;
· Шляхом списання грошових коштів з поточного (розрахункового) рахунку кредитоотримувача в безспірному порядку платіжним вимогою банку-кредитодавця на підставі виконавчих документів у випадках і порядку, передбачених законодавством Республіки Білорусь [1].
Після розрахунку фінансових показників банк самостійно складає короткий аналіз і робить висновок про клас кредитоспроможності. Це робиться на основі рейтингу в балах, розрахованих на базі основних і додаткових показників кредитоспроможності. Рейтинг показників у відносних величинах характеризує значимість для банку кожного з них, яка повинна визначатися виходячи з економічного значення показників, кредитної політики банку. Клас кожного показника встановлюється шляхом зіставлення фактичного значення коефіцієнта з його нормативним значенням. Встановлюється три класи кредитоспроможності:
1 клас - кредитополучатель має стійке фінансове становище, постійний приплив грошових коштів, привабливі характеристики кредиту, забезпечення повернення, характеризується мінімальним ступенем ризику, відомий позитивної ділової репутацією і стійким становищем на ринку.
2 клас - кредитополучатель з прийнятним фінансовим становищем, приплив грошових коштів значний відносно боргових зобов'язань, але підданий коливанням, що може обмежити можливості обслуговування боргу, має хорошу кредитну передісторію, привабливі характеристики кредиту, налагоджені канали збуту продукції, солідні гарантії і заставу.
3 клас - кредитополучатель з підвищеним елементом ризику, характеризується слабким фінансовим становищем (неліквідний баланс, недолік або відсутність власних оборотних коштів), відтік коштів систематично перевищує їх надходження, відсутня інформація або є негативні дані про його діяльність, неякісне обслуговування боргу за кредитами та відсотками, сумнівні договори реалізації продукції, повернення кредиту сумнівно [3].
Класифікація кредитоотримувачів здійснюється на основі рейтингу в балах за сукупністю всіх груп коефіцієнтів, кількісних і якісних показників. Підсумовування балів дозволяє визначити загальну кількість балів відповідне рейтингом кредитоотримувача, при цьому чим більше кредитополучатель набирає балів, тим нижче клас його кредитоспроможності.

Для того, щоб повернути видані кредитоотримувача кошти в повному обсязі, в строк і з нарахованими відсотками банк вимушений оцінювати кредитоспроможність кредитоотримувача і окупність проекту, що кредитується. Таким чином, кредитуються найбільш ефективні інвестиційні проекти та фінансово стійкі підприємства. Втручання держави в процес прийняття банками рішень про видачу кредитів порушує принципи кредитування. Кредитні ресурси часто спрямовуються не на створення доданої вартості в економіці, а на погашення боргів та фінансування неефективно працюючих, збиткових підприємств. Таким чином, однією з причин зростання проблемної заборгованості є постійне втручання держави у комерційну діяльність білоруських банків.
Важливо відзначити, що при наданні значною кредитної підтримки народному господарству потреби його в кредитах в повному обсязі не задовольняються. Це обумовлено невиконанням ряду кредитоотримувачів своїх зобов'язань перед банками щодо своєчасного і повного повернення кредитів і відсотків за ними.
У ході реалізації банком кредитної політики в частині забезпечення повернення кредиту важливе значення має робота з «проблемними» кредитами. Під «проблемними» розуміються кредити, за якими після видачі у строк і в повному обсязі не виконуються зобов'язання з боку позичальника або ж вартість забезпечення за кредитом значно знизилася. Управління «проблемними» кредитами - один з найбільш важливих аспектів банківської практики. Від правильності вибору методу роботи з «проблемними» кредитами залежить не тільки успішність дозволу окремої конфліктної ситуації, але й стабільність і репутація самого банку [5].
Практично рішення проблеми управління простроченою заборгованістю в чому залежить від двох умов. По-перше, чи містить кредитний договір положення, що дають банку право перевіряти бухгалтерську і фінансову звітність кредитоотримувача шляхом здійснення перевірок безпосередньо на підприємстві, а також чи є можливість припинити дію кредитного договору і зробити реалізацію застави за наявності в банку обгрунтованих підозр про неплатоспроможність позичальника. По-друге, якими повноваженнями наділений кредитний фахівець банку, під постійним контролем якого повинен знаходитися кожен виданий кредит.
У 2003 році особливу стурбованість викликало наростання''поганих''кредитів по підприємствах АПК, с1.01.02г. по 1.04.03г. сума за такими кредитами сягає 217 100 000 000 руб. Особливо складне становище з поверненням кредитів у підприємств хлібопродуктів, де кредити становили 43,6%, що значно вище, ніж у цілому по народному господарству. У загальній сумі проблемної заборгованості по кредитах підприємств хлібопродуктів основну частку становили валютні кредити - 91,5% (від загальної суми валютних кредитів). Основними причинами такого стану послужила проводиться обмежувальна цінова політика, низька рентабельність зернопереробних підприємств (1%), зниження обсягів продукції, нераціональне використання оборотних коштів (велика дебіторська заборгованість), великі запаси готової продукції [6].
Однією з невирішених залишається проблема невиконання Міністерством фінансів зобов'язань перед банками за виданими їм урядовими гарантіями в якості забезпечення своєчасного повернення кредиту. У методичних документах НБ РБ зазначено, що кредити, надані під гарантію урядом, є надійними, а тому банкам також запропоновано оцінювати їх з нульовим ризиком ймовірності неповернення. Проте в Республіці Білорусь такий ризик існує, і він досить високий через невиконання Міністерством фінансів зобов'язань по гарантіях перед банками при непогашенні кредитоотримувачем у встановлені терміни банківських кредитів та відсотків по них. Для вирішення проблеми прострочених кредитів потрібне прийняття низки заходів з оздоровлення фінансового становища юридичних осіб, підвищення з їх боку кредитної дисципліни, вдосконалення правових і нормативних документів та спрощення процедури використання банками заставних прав та ін форм забезпечення. Розглянемо тенденцію зміни проблемних кредитів за 2002 -2003 р.р.

Таблиця 3. Динаміка зміни частки проблемних кредитів комерційних банків у 2002 - 1-му кварталі 2003 р. (млрд руб.).

Показники	01.01. 2002р.	01.04. 2002р.	01.07. 2002р.	01.10. 2002р.	01.02. 2003р.	01.03. 2003р.	01.04. 2003р.
1.Кредіти, видані секторам економіки	2726,6	2645,6	2894,9	3313,5	4036,1	4140	4332,9
2.Проблемние кредити (пролонгір., прострочений., Зімніть.)	392,7	470,5	436,9	372,5	393,8	407,2	397
3.Доля проблемних кредитів у кредитних вкладеннях,%	14,4%	17,8	15,1	11,2	9,8	9,8	9,2

Примітка: літературний джерело [7].
Частка прострочених, пролонгованих та сумнівних кредитів у кредитному портфелі скоротилася за період 2002р.-1-й квартал 2003р. на 5,2% і склала 9,9%, в загальній сумі активів - на 2,6% і склала 5,9%. Дане зниження досягнуто за рахунок того, що темпи зростання кредитів випереджають темпи зростання''поганих''кредитів. Також слід відзначити зміну структури''поганих''кредитів у розрізі валют в бік зниження питомої ваги кредитів у ВКВ і збільшення частки кредитів в національній валюті до 40,2%.
Успішна робота банків в умовах ринкової економіки спирається на правильну і ефективну організацію їх кредитних відносин з клієнтами, оскільки саме кредитні операції є основним джерелом доходів банків. Аналіз даних за останні 5 років по республіці показує стійку тенденцію підвищення частки кредитів реальному сектору економіки в активах комерційних банків. Разом з тим змінюються потреби економічних суб'єктів і динаміки господарських процесів в країні стимулюють розвиток і ускладнення механізму кредитування, його постійне вдосконалення. До числа найбільш важливих факторів, що впливають на кредитні відносини, відносяться:
· Досить жорстка грошово-кредитна політика, що проводиться Національним банком;
· Недоліки в галузі стратегічного планування;
· Постійно змінюється нормативно-правова база, що регулює кредитні операції банків;
· Наявність зайвої регламентації процесу банківського кредитування і великої кількості адміністративних обмежень, що впливають на кредитну політику банків і їх доходи;
· Необхідність підтримки банками позитивних реальних ставок на кредитному ринку;
· Висока питома вага кредитів, наданих банками в іноземній валюті, та пов'язані з цим додаткові ризики й витрати;
· Нестача внутрішніх джерел для довгострокових інвестицій.
В умовах удосконалення системи банківського кредитування прямо залежить від ступеня залучення в кредитні відносини різних підприємницьких структур, суб'єктів малого та середнього бізнесу, що зажадає від банків впровадження нових банківських технологій, розширення спектра банківських послуг кредитного характеру таких, як фінансовий лізинг, облік комерційних векселів, факторинг .
Слід також звернути увагу на проблему банківського законодавства і ретельного опрацювання прийнятих Національним банком нормативні акти. Першорядне увагу заслуговує проблема раціонального та ефективного розміщення обмежених кредитних ресурсів, яка може бути вирішена тільки за умови дотримання основоположних принципів банківського кредитування.
Видаючи довгострокові кредити, банк несе великий кредитний ризик - основний банківський ризик, управління яким є ключовим чинником, що визначає ефективність діяльності банку. Кредитний ризик визначається як існуючий для кредитора ризик несплати кредитоотримувачем основного боргу і відсотків по ньому. Також банк несе ризик, пов'язаний з реалізацією контракту, оцінкою його на перспективу.
В даний час всі банківські системи автоматизовані, існує ризик інформаційно-комунікаційних технологій - це ймовірність того, що помилка в працездатності комп'ютерних систем, порушення режиму їх функціонування, прорахунки в їх створенні приведуть до подій, в результаті яких банк може втратити свої фінансові активи, пасиви і прибуток. Особливість цього ризику його тимчасова непередбачуваність.
Більшість банків мають ряд проблем і втрачають значні ресурси саме на стадії взаємовідносин з реальними і потенційними клієнтами. Для клієнта на перший план виходить якість обслуговування, тому необхідно знати свого клієнта, а також його потреби і можливість задовольняти їх. Дана проблема проявляється в комплексі аспектів, зокрема, в таких, як низька якість надання послуг клієнтам, відсутність інформації у потенційних і дійсних клієнтів про послуги банку. Іноді співробітники банку при роботі з клієнтом не мають чітких установок на пріоритетність роботи саме з цим клієнтом. Існує також проблема інформованості співробітників одного підрозділу про послуги інших служб. Як правило, відсутні єдині стандарти надання послуг клієнтам. Внаслідок цього, одна і та ж послуга, надана різними фахівцями, може відрізнятися за часом, набору дій і документів.
Якість банківських послуг в умовах традиційного ведення бізнесу безпосередньо залежить від здібностей окремих працівників банків та є випадковою величиною. Для переходу на наступний етап розвитку банківських послуг у нашій країні необхідно створити систему, в якій налагоджений чіткий виробничий і управлінський контроль відповідно до світових загальновизнаними стандартами.
Клієнти здатні оцінити якість банківських послуг лише після того, як вони надані. Ці послуги можуть бути визначені як «продукт досвіду» на відміну від «продукту пошуку», якість якого іноді встановлюється до моменту споживання. Низький рівень обслуговування може вплинути на репутацію банку і зменшити попит на його послуги [8].
У 2004 році тенденція зростання обсягу кредитних вкладень збережеться, тим більше що умови для цього створені досить сприятливі. Однак не все так просто в кредитній сфері - деякі старі проблеми пішли, зате з'явилися нові.
Як не дивно, але видаються в республіці кредити в більшості своїй не сприяють фінансового оздоровлення підприємств. Число збиткових підприємств практично не зменшується, а їх питома вага залишається дуже високим і становить більше 40%.
Крім того, про складне фінансове становище підприємств свідчить і ряд інших показників, зокрема, сума боргів перед постачальниками та бюджетом. Так, станом на початок 2004 року кредиторська заборгованість склала 227,3 млрд. BYR, заборгованість зі сплати податків у порівнянні з 1січня 2003 р. виріс на 31,2 млрд. BYR і досягла 249,9 млрд. BYR. Також для ряду підприємств проблемою є і отримані кредити, оскільки відсутні джерела їх погашення. Напрошується питання про ефективність кредитування або, точніше, про те, кого і для чого кредитують банки і чи є необхідність взагалі кредитувати збиткові підприємства, якщо кредит, отриманий такими клієнтами, не виконує роль фінансового важеля.
Незважаючи на все це, практично всі збиткові підприємства як кредитувалися, так і кредитуються. Перешкод для цього майже не існує. Відповідно до раніше діючими Правилами розміщення банками Республіки Білорусь грошових коштів у форма кредиту, затвердженими постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 24.052001 № 116, щоб збитковому підприємству отримати кредит, досить наявність заходів по виходу з кризи. Однак нова Інструкція про порядок надання (розміщення) банками грошових коштів у формі кредиту і їх повернення, затверджена постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 30.12.2003 № 226 (далі - Постанова № 226), взагалі не містить будь-яких обмежень по кредитуванню збиткових підприємств. Тому, швидше за все, банками знову буде застосовуватися діючий механізм кредитування «під заходи». Мета розробників заходів у більшості своїй складається лише в тому, щоб переконати банк у їх здійсненності. При цільовому ж кредитуванні заходи є чистою формальністю, простим виправдувальним документом дій банку при прийнятті ним рішення про видачу кредиту [9].
Особливою популярністю у любителів взяти гроші і не повернути користуються кредити, що видаються за постановами уряду, тому що в цьому випадку відповідальність самого кредитоотримувача за неповернення кредиту мінімізована. Причому механізм списання боргів настільки різноманітний, що деякі керівники підприємств умисно не вживають належні заходи з погашення кредитів в строк. Більш того, з: прийняттям Указу Президента Республіки Білорусь від 16.02.2004 № 88 «Про реструктуризацію заборгованості господарських товариств по платежах до республіканського та місцевого бюджетів і за кредитами, виданими державними банками» варіанти списання проблемної заборгованості розширені.
Відповідно до названого указу буде проводитися реструктуризація заборгованості за кредитами, виданими державними банками. Сенс її полягає в тому, що господарські товариства на суму підлягає реструктуризації заборгованості збільшують свій статутний фонд і в рахунок заборгованості передають акції банку.
Підвищений попит на кредити в рамках реалізації урядових програм обумовлений також ще й низькою процентною ставкою. Як правило, вона не перевищує ставки рефінансування, до того ж часто сплачується не кредитоотримувачем, а компенсується з бюджету.
Слід зазначити, що зниження процентної ставки за кредит є цілеспрямованою політикою Національного банку. До кінця поточного року процентні ставки по рублевих кредитах планується знизити до 15-17%. В даний час за аналогічними ставками здійснюється видача кредитів у російських рублях. Правда, в основних напрямках грошово-кредитної політики відсотки за кредитами плануються на рівні 18-20% річних.
З одного боку, зниження плати за кредит робить його більш доступним для підприємств, а з іншого - сам факт зниження процентної ставки не є економічно обгрунтованим. Якщо для суб'єктів господарювання це вигідно, то для банків створюється маса проблем, оскільки постійно скорочується основний дохід банку. Якщо ж врахувати, що ким-небудь з клієнтів відсотки не сплачуються вчасно, а кредити не повертаються в термін, то банку необхідно постійно вишукувати додаткові резерви для одержання доходів. Причому в чималі суми, якщо виходити з того, що маржа по кредитах складає максимум 3%, а резерв при неповерненні кредиту в строк в перший же місяць створюється у розмірі 30% від всієї суми кредиту, навіть якщо прострочена тільки його частину. Решта 27% банку треба заробити, і в основному шляхом нарощування кредитних обсягів.
Необхідно відзначити і той факт, що відбувається зниження відсоткової ставки не тільки по рублевих кредитах, але і за кредитами, що видаються в іноземній валюті. Наприклад, за кредитами у ВКВ понад рік процентна ставка в даний час не перевищує 11%. Причому в поточному році попит на кредити в іноземній валюті занадто високий. Це пов'язано з можливістю їх конверсії в білоруські рублі і наступним проведенням розрахунків з резидентами. При незмінному курсі долара США або навіть при прогнозованому зростанні кредит в іноземній валюті вигідніше кредиту в білоруських рублях, за який необхідно платити 30%. Правда, це зовсім не означає, що видача таких кредитів носить масовий характер. Частіше всього кредити в іноземній валюті банки видають на кредитування інвестиційних проектів. Конкуренція між банками - досить сильний стимул для пильного погляду на проведену кредитну політику. Тим більше, що вона стає ще більш гострою після набрання чинності Постанови № 226, оскільки банки отримають більшу свободу дій у питаннях видачі кредитів. Не виключено, що одні банки підуть шляхом лібералізації, інші віддадуть перевагу більш жорсткі умови кредитування. Особливо в частині підходу до контролю за цільовим використанням кредитів, визначення способу видачі кредитів і встановлення вимог до підготовки пакета документів, необхідних для розгляду питання про видачу кредиту.
Швидше за все, умови видачі кредитів для різного рівня клієнтів будуть різними і окремі банки для невеликих клієнтів можуть стати просто недоступними, хоча подібне спостерігається і в даний час. Наприклад, щодо індивідуальних підприємців.
Поряд з наявністю деяких нововведень на кредитному ринку, вимоги до кредитоотримувача все ж високі, і найважливішим принципом кредитування залишається повернення кредиту. Тому при його видачу для банку дуже важливо бачити гарантію повернення кредиту, наприклад, ліквідне забезпечення кредитних зобов'язань.
Разом з тим саме в зв'язку з відсутністю такого забезпечення дуже складно отримати кредит комерційній структурі, що займається тільки торгівлею, яка не має нерухомості, - наявність у достатній для застави кількості залишку товарів у розрахунок не приймається. Товар може бути реалізований в досить короткі терміни і не замінений іншим.
Не набагато, а трохи краще йдуть справи із заставою і на інших підприємствах, оскільки не все нерухоме майно користується попитом. Крім того, реєстрація угод з нерухомим майном - досить клопітка захід, і якщо підприємству необхідно в найкоротші терміни отримати кредит, то даний вид забезпечення взагалі не прийнятний. Він підходить для кредитних зобов'язань за кредитними лініями або при кредитуванні довгострокових програм.
Як бачимо, 2004 рік приніс як деяку лібералізацію кредитного ринку країни, так і нові проблеми. З одного боку, це нормально: того вимагають сучасні ринкові відносини, а з іншого - ці потрясіння передбачувані, і багатьох з них можна було уникнути. У той же час Національний банк в останні роки дуже оперативно реагує на негативні прояви в банківській сфері, що вселяє впевненість у швидкому усуненні будь-яких «кредитних непогодженостей».

Висновок
Таким чином, успішна робота банків в умовах ринкової економіки спирається на правильну і ефективну організацію їх кредитних відносин з клієнтами, оскільки саме кредитні операції є основним джерелом доходів банків. Аналіз даних за останні 5 років по республіці показує стійку тенденцію підвищення частки кредитів реальному сектору економіки в активах комерційних банків. Разом з тим змінюються потреби економічних суб'єктів і динаміки господарських процесів в країні стимулюють розвиток і ускладнення механізму кредитування, його постійне вдосконалення. До числа найбільш важливих факторів, що впливають на кредитні відносини, відносяться: досить жорстка грошово-кредитна політика, що проводиться Національним банком; недоліки в галузі стратегічного планування; постійно змінюється нормативно-правова база, що регулює кредитні операції банків; наявність зайвої регламентації процесу банківського кредитування і великої кількості адміністративних обмежень, що впливають на кредитну політику банків і їх доходи; необхідність підтримання банками позитивних реальних ставок на кредитному ринку; висока питома вага кредитів, наданих банками в іноземній валюті, та пов'язані з цим додаткові ризики і витрати, вада внутрішніх джерел для довгострокових інвестицій .
У той же час чітко проглядаються покращення в напрямку вирішення однієї з головних банківських проблем - скорочення частки прострочених кредитів в кредитному портфелі банку.
Частка прострочених, пролонгованих та сумнівних кредитів у кредитному портфелі скоротилася за період 2002р.-1-й квартал 2003р. на 5,2% і склала 9,9%, в загальній сумі активів - на 2,6% і склала 5,9%. Дане зниження досягнуто за рахунок того, що темпи зростання кредитів випереджають темпи зростання''поганих''кредитів. Також слід відзначити зміну структури''поганих''кредитів у розрізі валют в бік зниження питомої ваги кредитів у ВКВ і збільшення частки кредитів в національній валюті до 40,2%.
Для вирішення проблеми прострочених кредитів потрібне прийняття низки заходів з оздоровлення фінансового становища юридичних осіб, підвищення з їх боку кредитної дисципліни, вдосконалення правових і нормативних документів та спрощення процедури використання банками заставних прав та ін форм забезпечення.
Більшість банків мають ряд проблем і втрачають значні ресурси на стадії взаємовідносин з реальними і потенційними клієнтами. Для клієнта на перший план виходить якість обслуговування, тому необхідно знати свого клієнта, а також його потреби і можливість задовольняти їх. Дана проблема проявляється в комплексі аспектів, зокрема, в таких, як низька якість надання послуг клієнтам, відсутність інформації у потенційних і дійсних клієнтів про послуги банку.
Для переходу на наступний етап розвитку банківських послуг у нашій країні необхідно створити систему, в якій налагоджений чіткий виробничий і управлінський контроль відповідно до світових загальновизнаними стандартами.
Як бачимо, 2004 рік приніс як деяку лібералізацію кредитного ринку країни, так і нові проблеми. З одного боку, це нормально: того вимагають сучасні ринкові відносини, а з іншого - є негативні моменти передбачувані, і багатьох з них можна було уникнути. Так само необхідно відзначити, що Національний банк в останні роки дуже оперативно реагує на негативні прояви в банківській сфері, що вселяє впевненість у швидкому усуненні будь-яких «кредитних непогодженостей».

Список використаних джерел
1. Інструкція про порядок надання (розміщення) банками грошових коштів у формі кредиту і їх повернення від 30.12.2003 р., № 226.
2. Організація діяльності комерційних банків. Під заг. ред. Г. І. Кравцової .- Мн. БГЕУ, 2001.
3. Правила з аналізу фінансового стану і платоспроможності суб'єктів підприємницької діяльності від 12.05.2000р. № 8 / 3453.
4. А. Бріштелев. Підсумки кредитної діяльності комерційних банків за 9 місяців 2003 р. / / Білоруський банківський бюлетень. № 45 -2003 р.
5. І. Камалов. Кредитування підприємств в умовах перехідної економіки Республіки Білорусь. / / Вісник асоціації білоруських банків. № 1-2 - 2004 р.
6. Тенденції в грошово-кредитній сфері Республіки Білорусь в 2003 році. / / Банківський вісник. № 3 - 2004 р.
7. Т. Гуринович. Проблеми реалізіціі кредитної політики комерційних банків на сучасному етапі. / / Вісник асоціації білоруських банків. № 1-2 - 2004 р.
8. О. Тарасов. Проблеми кредитної заборгованості та можливі шляхи її усунення. / / Вісник асоціації білоруських банків. № 9 -2002 р.
9. Г. Єгоров. Новорічне бліц-інтерв'ю. / / Вісник асоціації білоруських банків. № 47-48 - 2003 г.
10. Постанова Правління НБ РБ 28 липня 2003 № 173. Про затвердження правил регулювання діяльності банків і небанківських кредитно-фінансових організацій.
11. Банківська справа. Під ред. О.І. Лаврушина. М.: 1998.
12. Савицька Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємств. Мн.: Екоперспектіва, 2000р.
13. Інформаційне забезпечення кредитних операцій банків / / ВАББ № 43, 2002р.