Ю. А. Гвоздарев, доктор філологічних наук
Про необхідність знати минуле мови, історію його слів і виразів, добре сказав Д. С. Лихачов: «... для мови потрібна його історія, потрібно хоч трішки розуміти історію слів і виразів, знати ідіоматичні вирази, знати приказки та прислів'я. Мова, відторгнуті від історії народу, стане піском у роті, негідний навіть для створення нової наукової і технічної термінології, бо і для останньої необхідна образність, традиція ... »(Нотатки і спостереження. Із записників різних років. Л., 1989. С. 417).
Дійсно, багато вирази забуваються, і настав час створення історико-етимологічного словника російської фразеології, де було б не тільки пояснення їх походження, а й вживання в різні епохи.
Наведені далі нотатки служать цієї мети.
Стрении Брень з горошком. Це забавне вираз вживалося в XVIII столітті із значенням «щось неварта, нецінних, чепуховое»: «Батьківська-то у тебе саме стрении Брень з горошком, так слід самому наживати» (М. Новиков. Листи до Фалалею. Курсив в цитатах мій .- Ю. Г.).
У Словнику російської мови XI-XVII ст. знаходимо: Грязиво - 1) глина, 2) бруд, твань (М., 1975. Вип. 1. С. 332).
Поєднання стрении Брень в Словнику Даля дано одним словом - стреньбрень і тлумачиться як «мотлох, скарбішка, всяка ганчір'я, нічтожния пожитки, дрянца з пилком». Тут же наводиться поєднання: «стрении Брень на лички - погана, нетривка збруя». М. Фасмер також призводить поєднання як одне слово із значенням «лахміття, мотлох». І тут же дано зауваження О. М. Трубачова:
«... Швидше за все ми маємо тут Аллегрову форму з первонач. мотлох беремо! - Крик старістю ».
А. І. Федоров, який досліджував розвиток російської фразеології в XVIII-XIX століттях, писав: «Це тлумачення дозволяє судити про підоснові змісту, внутрішню форму, яка визначає ту ж предметну співвіднесеність і стилістичне забарвлення, яку мав оборот ні кола ні двора. Відмінності незначні: у першому фразеологізмі вказівка на наявність чогось непотрібного, непридатної, у другому - на відсутність істотного. Перший висловлював велику ступінь іронії, глузування. Мабуть, він рідко вживався в живої розмовної мови, був полудіалектним, малозрозумілим. Тому він втратив експресивні можливості і не зустрічався в мові письменників XIX ст. Другий, часто вживався в художньому стилі мовлення XVIII-XIX ст., Зберіг свою виразність і в сучасній російській мові, хоча зміст його втрачає опору у фактах дійсності »(Розвиток російської фразеології в кінці XVIII - початку XIX ст. Новосибірськ, 1973. С. 140).
Слово горошок посилює експресію висловлювання. Якщо врахувати ставлення до гороху в прислів'ях як до «несерйозного» продукту (Горох та ріпа живіт не крепу; Шут гороховий; Горохове опудало), то, може, цим і пояснюється вживання горошку в даному виразі.
Прітка (тебе) розбив (візьми, прострель). Це вираз дуже часто вживалося в мові простого народу і в текстах письменників, які розповідають про їхнє життя. Воно вважалося лайливим, але не дуже: «У-у-у, чортеня, прітка тебе помри, - засичала вона, побачивши його, - чорти-то тебе, прости господи, носять!» (С. Під'ячого. Папаша Хресна); « Еко бруд, прітка тебе візьми ніяк не відскоблити »(Н. Успенський. Старуха).
Загальне значення цього виразу (і його варіантів) зі словом прітка «побажання покарання, біди, загрози».
У Словнику М. Фасмера слово прітка має таке визначення: «ненавмисний випадок, нещастя», також «болючий напад, істерія від мари, чаклунства».
У Словнику Даля прітка визначається як «раптова хвороба (...) істерика або непритомність (...) чорна неміч чи падуча». Наведено там і прислів'я, в яких прітка представлена як жива істота: «Від пріткі не втечеш; Ек тебе прітка принесла! нелегка сила. Прітка його веде! хто знає ».
Скосирев виїхав. У цьому виразі незрозуміло слово Скосирев. У відомому «Етимологічному словнику російської мови» А. Г. Преображенського про нього говориться: «Неясно. Мабуть, склади.: З-Косирев; м. б. до кіс-коситися: "дивитися косо, скоса" у значенні недружелюбно, неприхильно, злобно. Слово заслуговує на увагу: воно досить уживано і досить широко поширено ».
В. І. Даль у своєму Словнику наводить слова скосирять, скосирнічать, пояснюючи: «фордибачіть, войовничий хизуватися, молодцевать, ухорскі величатися (...) Скосирев - м. хват, ухорскій чепурун і забіяка».
Слово це вживалося і поза поєднання Скосирев виїхав у двох значеннях: одне з них пояснюється текстом роману Мельникова-Печерського: «Скосирев - красунчик, а далі від Волги на сході слово це означає гордовитий, зухвалим людина» (У горах). В іншому тексті роману «У лісах» воно вжито цим письменником зі значенням "чепурун, франт»: «Подивлюся я на вас, - з завзятою посмішкою сказала йому Фленушка, - справжній ви Скосирев московський! (...) Майстер дівчат з розуму зводити ».
У «Бригадир» Фонвізіна вираз Скосирев виїхав означає «хвалько, нахаба об'явився»: «Я тебе навчу, як з батьком і заслуженою людиною говорити мало. Шкода, що немає зі мною палиці, такою собі Скосирев виїхав ».
Служити за козла на стайні. Цей фразеологізм доповнював ряд висловів, що визначали нероб (пор.: бити байдики, гранувати бруківку, лежати на печі і т. д.). Він активно вживався в народної мови і його приводить в Словнику В. І. Даль: «Служити за козла на стайні, хитатися без діла».
Козел не викликав симпатії у слов'ян, що і відбилося у виразах пускати козла у город, дерти козла і т. д. У народі існувала думка, що козел - прообраз диявола і взагалі «бісівське тварина». Російське прислів'я так і каже: Козел да наказним - бісів рідня.
В. І. Даль у нарисі «Домовий», де він докладно описує будинкового (звичайно, на основі народних легенд), говорить про нього: «... особливо він охоче до коней: чистить їх скребницею, гладить, пестить, заплітає гриви і хвости, підстригає вуха і щітки, іноді він сяде вночі на коня і задає кінець-другий по селу ... У яких він зносинах з козлом, невідомо, але той козел на стайні так само видаляє або задобрює домовика. У цьому повір'я немає, проте ж, зв'язку з тим, що козел служить відьмі, принаймні ніхто не бачив, щоб домовик їздив на цапа ».
Отже, козла тримали на стайні, щоб відлякувати домовика. Але з часом люди переконалися в надуманості страхів, і вираз набуло алегоричне значення - «робити непотрібну роботу» і просто «лодирнічать».
З усіма Онер. У словниках слово Онер визначається так: «У деяких карткових іграх - козирна карта старша, від десятки до туза». Звідси і значення всього сполучення - «з усім, що необхідно» або «з усіма подробицями».
Перше значення зустрічалося частіше: «Снафідіна: Який це пікнік? Барбарис: Веселий, з усіма Онер, з дамами »(О. Островський. Не від світу цього);« Не хочеться їхати в таку гарну погоду. Вечір справжній романтичний, з місяцем, з тишею і з усіма Онер »(Чехов. У сутінках).
Друге значення зустрічалося рідше: «Я розповів їй історію Софії Семенівни, навіть з усіма Онер, нічого не приховуючи» (Достоевскій. Злочин і покарання).
Лапті плести. Цей фразеологізм відзначений у Словнику В. І. Даля: «Він постоли плете, плутає; Плутає, немов кашу у постоли взуває».
Слово постоли бере участь у багатьох фразеологізмах і прислів'ях. Це, звичайно, не випадково: постоли були національної взуттям російського селянина в минулі століття. Вони мали і символічний характер, зокрема протиставлялися чобіт: Правда в постолах, а кривда хоч і в кривих, та в чоботях; лапоть знай личака, а чобіт чобота. Лапті означали простоту і примітивність (Не лаптем щі хлебчемо).
Відомий етнограф С. Максимов писав: «Ноги плести в сенсі іносказання власне значить плутати в справі і в розмові. Так принаймні розуміє селиціна і селюк (...) У містах застосовують цей вираз до тих, які повільно, мляво й погано працюють, і застосовують, мабуть, також грунтовно, так як найкращий і звичний працівник на замовлення встигає приготувати на добу личаків не більше двох пар ».
У художній літературі XVIII-XIX століть вираження це мало тільки негативне значення: «Ви, ваше превосходительство, в карти постоли зволите плесть; де ж це видно, щоб з короля козиряти, коли у мене туз один» (Салтиков-Щедрін. Губернські нариси) .
Щипати корпію. Буває так, що письменник чи поет раптом використовує слово, давно застаріле і, якщо не пояснює його, текст стає незрозумілим. Так, Микола Риленков написав
Минулого фронт, нам день зарахується за рік,
У пилу доріг буде названа кожен слід,
І корпією на наші рани ляжуть
Спогади юнацьких років.
Для нашого часу слово корпію архаїзм. Корпією називалася розпатлана ганчір'я, яку використовували замість вати при перев'язках. У такому значенні зустрічаємо вираз щипати корпію у Л. Толстого: «Відвернувшись і ніби не слухаючи, матрос щипає у себе на подушці корпію» (Севастопольські оповідання). Проте вираз це вживалося і з переносним значенням як фразеологізм, що означає передчуття загрожує війни: «Ні я, ні ви, прихильний читач, не брали безпосередньої участі в цій справі, і, отже, нам залишалося прийняти цей факт як доконаний, і порадити нашим дружинам і сестрам щипати корпію в очікуванні моря крові ... »(Станюковіч. У каламутній воді).
Слово корпію запозичене, але з якої мови, точно не встановлено: одні вважають, що з латинської, інші - з німецького.
Зводити в перл створення. У цьому поєднанні, активно вживати в XIX столітті, використані високопоетичного слова: зводити - «піднімати, піднімати», перл - «перлове зерно, перли» (від франц .- perle), а також «кращий зразок, щось видатне» (Словник сучасного російської літературної мови. У 17 т.) Звідси і значення всього виразу «наділяти кого-то или что-то найвищими якостями»: «Багато потрібно глибини душевної, щоб осяяти картину, взяту з ганебною життя, і звести її в перл створення» (Гоголь. Мертві душі); «Ви влітку цього мені не казали, Василь Васильович? - Промовила Аглая Петрівна .- Та хіба потрібно сурмити про свої гріхи? - Значить, і нас грішних коли-небудь опишете? - Вас з особливим задоволенням, Аглая Петрівна, звів би в перл створення »(Станюковіч. Жерці).
У наш час вираз вважається архаїзмом.
Обвести мертвою рукою (коренями, колом). У старі часи розбійники носили з собою «мертву руку», тобто відрубану руку людини, щоб обводити нею сплячі жертви. Це повинно було служити гарантією того, що лежить не прокинеться, поки його будуть грабувати. В основі цього дійства, природно, лежала віра в магію. А у фразеології вираз набуло значення «заворожити, відвернути».
Це вираз входить в ряд йому подібних: обвести коренем, обвести кругом. Вони пов'язані з обрядом, за яким обвести що-небудь кругом означало запобігти біді, забезпечити незалежність від чогось, врятувати від чогось; наприклад, епізод з повісті М. Гоголя «Вій», коли бурсак Хома, рятуючись від нечистої сили, окреслив себе колом.
Для подібних обрядів використовувалися часто коріння і трави: «Процеси про вийнятих травах, коріннях, замовних листах і інших чарівних зіллі становили в XVII столітті звичайне явище» (Афанасьев. Поетичні погляди слов'ян на природу).
Вираз обвести корінням вживалося і в літературі, наприклад, у Мельникова-Печерського: «Ах, Фленушка, Фленушка! Корінням чи що обвела ти мене, зачарувала чи що, лиходійка, красою своєю »(У лісах).
З магією чаклунства пов'язано і сучасне вираження зачароване коло «безвихідне, важке становище», тобто знову-таки ідея ізоляції, відчуження, але вже зсередини, коли не видно виходу: «Зрозуміло, повторив він [Вронський], коли втретє думка його прямувала знову до того ж зачарованому колу спогадів ... »(Л. Толстой. Анна Кареніна);« Хвороби немає ніякої, а просто я потрапив у зачароване коло, з якого немає виходу »(Чехов. Палата № 6).
Коко з соком. Це римоване вираз остаточно забуто. Якщо інші ні-ні та й зустрінуться раптом в якогось письменника, це не зустрічається. Не знайти його і в словниках сучасної мови. А в текстах XVIII-XIX століть воно вживалося нерідко: «Xітроліс: Вона не стара і не дурна і принесе з собою коку з соком. Не думайте довго, а погоджуйтеся ... »(Г. Державін. Рудокопи);« ... а люди стали нині теж, ох, не дурні: коли він бачить, що тобі потрібен, так вже всю коку з соком вичавить з тебе »(Пісемскій. Тисяча душ).
«Словник Академії Російської» визначив слово кока як простонародне назва яйця. Але це не прояснює зміст виразу і його образну основу. В. І. Даль приводить кока з соком як «багатство, достаток». Вживалося це вираз спочатку у зв'язку з грошима, а потім одержало більш абстрактне значення «вигода, дохід»: «Ах, рідні мої! Ах, благодійники! Згадала-таки про стару, Сударушка! - Деренчливим голосом вітала вона нас, простягаючи руки, щоб обійняти неньку - (...) Чула, Сударушка, чула! Купила ти коко з соком [мова йде про покупку маєтку .- Ю. Г.] "(Салтиков-Щедрін. Пошехонская старовина).
Можна вважати, що вираз це народилося з прислів'я. У збірнику приказок, складеному Богдановичем, наводяться такі, наприклад: Як є у Фоки коко з соком, ввітреться Фока всюди боком.
Меледу меледіть. У В. І. Даля меледа «Забарний справа, робота без кінця, нескінченне одне і те ж, робота, з якої нічого путнього не виходить; тривала, одноманітна забава». А дієслово меледіть він визначає як «зволікати, баритися», вважаючи, що він утворений від «молоти». У Словнику наводиться і приклад уживання вираження: «Домеледіл до вечора. Забарився весь день ».
Слово меледа було дуже поширеним в російських народних говорах, де воно вживалося з різними значеннями. У їх числі є «дурниця», «дрібниці», «дозвільне проведення часу». Це значення і має вираз меледу меледіть.
Етимологічно слово меледа неясно, швидше за все воно утворено від слова зволікати. «Фразеологічний словник російської мови» (за ред. Молоткова) його не призводить, а в Словнику сучасної російської літературної мови слово меледа визначається так: «старовинна гра, яка полягає в багаторазовому зніманні і надяганні кілець на металевий стрижень». Вказується і його переносне значення «будь-яке дріб'язкова справа, яка потребує багато часу»: «Не знаю я, скільки в цьому доблесті, а по-моєму, вдвічі більше в цьому меледи» (Лесков. Соборяне).