(На матеріалі твору "Вибрані місця з листування з друзями")
В. В. Храпова
"Вибрані місця", в порівнянні з іншими творами М. В. Гоголя, вивчені менш за все як в плані літературознавства, так і в плані лінгвістики. Багато в чому це пов'язано з особливостями жанрової форми твору, незвичністю авторської манери написання. Звернення Н. В. Гоголя в період пізньої творчості до жанру повчально-декламационного послання, що має багату церковну традицію, позначило в мові "Вибраних місць" деякі риси раніше не властиві стилю письменника. Стиль "Плетіння словес", про елементи якого у творчості М. В. Гоголя піде мова, вивчений мовознавцями досить ретельно. Виявлено витоки емоційно-експресивного стилю, витоки його прийомів. Такі дослідники, як: В. В. Колесов, М. Ф. Антонова, О. Ф. Коновалова, проаналізували вживання цих прийомів у текстах давньоруських пам'яток.
У пізній творчості М. В. Гоголя однією з особливостей стилю, визначальною своєрідність сприйняття авторської манери, в якій написано "Вибрані місця", є наступність письменником традицій емоційно-експресивного стилю. Багато традиційні прийоми, що знайшли в тексті твору вдалу функціональну реалізацію, знайшли "гоголівський характер", завдяки своєму розвитку, структурному оформлення, звучанню в певному контексті. Так прийом повноти перерахування, зазначений М. Ф. Антонової [1], реалізується в перерахуванні реалій, які, з першого погляду, створюють смислову надмірність. Наведемо приклад з "Вибраних місць":
"Полювання ж тобі, будучи таким знавцем і ведателем людини, ставити мені, ті ж порожні запити, які вміють ставити й інші".
Однак інформація не дублюється: в мовних одиницях є лише загальний семантичний компонент, який конкретизується і доповнюється за рахунок присутності в мовних одиницях інших, периферійних семантичних компонентів.
Стилістичне відмінність використовуваних слів "знавцем" і "ведателем" (ц / сл.) Привносить у загальний зміст висловлювання додатковий семантичний відтінок: дар Божий. Ще один приклад:
"Тут-то я побачив ..., в якому жахливому для людини вигляді може бути йому представлена темрява і страшне відсутність світла".
Неважко простежити градацію ознаки темряви, підкріплену прикметником "лякає".
М. Ф. Антонова виділяє цей прийом у створенні довгих рядів синонімів або синонімічних сполучень (до 18 синонімів). У Н. В. Гоголя їх зазвичай 2-3, але вони також досить регулярні. Найчастіше в письменника саме використання стилістичних синонімів визначає "ідею" фрази. У смисловому плані вони можуть здатися надмірними, але ця надмірність знімається через стилістичний надсмисл. Можливо, це і є саме та ідея, так звана "користь" фрази, про яку не раз у своїх роботах говорив В. В. Колесов.
Багато слів, і навіть фрази, не можна у Н. В. Гоголя вирвати з контексту. Це поєднання типу: "світити світлом"; "заведені закладу"; "надимає пихи", які деякими дослідниками н. 20 століття розглядалися саме у відриві від такої ідеї фрази. У подібних сполученнях бачилося порушення мовної норми. Розглянемо наступний приклад:
"У першому випадку людина, принаймні, побачить свою ганебне, ..., у останньому ж випадку він втече від самого себе прямо в руки до біса, батькові самовпевненості, димним гординя своїх доблестей гордувало людини".
Ідея помилкового, заплутаної, туманного впливу чорта на людську душу виправдовує вживання "надимає пихи" цілком.
Одним з традиційних прийомів стилю "Плетіння словес" є також ряди перифраз. У "Вибраних місцях" можна зустріти варіант, в якому періфразірованная частина може представляти собою метафору. Порівняємо наступні приклади:
1. перифраза без метафоричної частини:
"От моя головна властивість, одному мені належить і якого, точно, немає в інших письменників".
2. нанизування метафоричних перифраз:
"Доказ тому всі наші тонкі шахраї і хабарники, ..., для яких новий указ є тільки нова пожива, новий засіб захарастити більшою складністю всяке відправлення справ, кинути нове колода під ноги людині".
Часто прийом нанизування метафоричних перифраз з'єднується з прийомом синтаксичного паралелізму частин, таким чином, емоційна фраза отримує ще більшу енергійність за рахунок внутрішньої періодичності:
"... Точно начебто ми до цих пір ще не в себе вдома, не під рідною нашою дахом, але де-то зупинилися безпритульної на проїжджій дорозі, / і дихає нам від Росії не привітним, рідним прийомом братів, але якийсь холодної, занесеної хуртовиною поштовою станцією ".
Обидві частини мають подібні синтаксичні конструкції: у першій відбувається нанизування уточнюючих доповнень (у поєднанні з прийомом перифрази), у другій - нанизування уточнюючих означень.
Прийом синтаксичного паралелізму зустрічається у поєднанні зі стилістичною симетрією [2]. Сенс останньої зводиться до наступного: дві фрази, не маючи подібних за змістом лексем, можуть все ж висловлювати одну думку, але вона зрозуміла з контексту третій фрази [3].
Подібну стилістичну симетрію ми знаходимо і в М. В. Гоголя. Вона може проявлятися як на рівні пропозицій, так і на рівні частин речень: "О, як нам потрібні невпинні клацання (контекст), і цей образливий тон, і ці їдкі, проймають наскрізь насмішки!".
Ще на один традиційний прийом емоційно-експресивного стилю хотілося б звернути увагу. Це контекстуальна синонімія. Суть цього прийому важливо добре усвідомити, бо з ним тісно пов'язаний інший прийом стилю М. В. Гоголя. Контекстуальна синонімія утворюється за рахунок використання двох значень одного слова. У "Вибраних місцях" подібний прийом можна розглянути на наступному прикладі: "... простору (Росії) все так само порожні, сумні й безлюдні ...".
Словник С. І. Ожегова:
Пустельні 1 - безлюдні.
Пустельні 2 - тихі, малолюдно.
Друге значення зближує слово "порожні" зі словом "сумні". Це не власне мовні, але контекстуальні синоніми.
У "Вибраних місцях" можна спостерігати прийом по суті своїй протилежний прийому контекстуальної синонімії, в якому через периферійне значення одного слова зближується з ним значення іншого, як у випадку: порожні - сумні. Звернімося до тексту твору:
"... Буває час, що навіть зовсім не слід говорити про високе і прекрасне, не показавши тут же ясно, як день, шляхів і доріг до нього для всякого ...";
"... В той час як я не мав ще жодного поняття про всю незмірності його нескінченного милосердя, - я б повісився".
У першому і в другому прикладах може здатися надлишковим другий елемент словосполучень. Але звернемося до словника С. І. Ожегова:
1. "... Шляхів і доріг ..."
Шлях 1 - те ж, що дорога.
Шлях 5 - напрям, маршрут (вірний шлях).
Дорога 1 - те ж, що шлях.
Дорога 4 (перен.) - засоби досягнення будь - якої мети.
Напрямок не одно засобам.
Таким чином, значення слів не одно один одному.
2. "... Незмірності його нескінченного милосердя ...".
Невимірний 1 - не піддається виміру.
Нескінченний 2 - надзвичайний по силі прояву.
Значення слів, як і в першому прикладі, розходяться: значення ступеня якісного прояви не дублює значення слова "невимовної". Допоміжним чинником є словотворча ланцюжок слова "невимовної", в якій є дієслівне ланка (виміряти-міряти), що накладає відчуття присутності відтінку дії у значенні прикметника. Слово ж "нескінченний" цілком має значення ознаки: відсутність кінця.
Таким чином, периферійне значення слів використовується, щоб не звести, а, навпаки, розвести слова, які, з першого погляду, дублюють один одного. Питання, по-моєму, в тому, чому ж все-таки Н. В. Гоголь використовує ці слова.Сначала виникає відчуття, що письменник "губиться у виборі слів", порушуючи тим самим естетичні норми мови.
Однак поряд з подібними випадками вживання слів присутні і ненормовані авторські освіти, такі як: "доля розпорядилася"; "побачити презирства"; "простору восторгнулі мене". Схоже, що М. В. Гоголю мало оточуючих його слів і він змушений залучати свою фантазію. Парадокс! Все-таки, це дуже чуйне мовне ставлення до слова, вміння бачити його не односторонньо.
Кілька слів з приводу використання цитат у "Листуванні" Н. В. Гоголя. Схожий прийом виділила О. Ф. Коновалова у роботі "Про одному типі ампліфікації". Мова йде про цитатної ампліфікації, при якій в тексті "нанизуються" близькі за змістом цитати з Біблії. У Н. В. Гоголя немає "нанизування" цитат з Біблії, але деякі цитати, крилаті вирази він тут же перефразовує: "Не оживе, аще не помре", - говорить апостол. Потрібно насамперед померти, для того, щоб воскреснути ".
І трохи нижче: "... її зміст раптом воскреснуло в очищеному і світлому вигляді, наче Фенікс з багаття".
Або: "Сама людина лежить на боці, до справи справжньому ледачий".
Таке перефразування акцентує головну думку, робить її більш яскравою, сильною. На закінчення, кілька слів про ідею, "користь" розглянутої особливості стилю М. В. Гоголя. В основному використовується парна система розширення мовних одиниць. Зустрічається і трійкова, але в ній, як правило, своя, приватна ідея: "Свідченням того цілі томи постанов, узаконений і установ, безліч побудованих будинків, безліч виданих книг, безліч заведених закладів всякого роду: навчальних, людинолюбних, богоугодних і, словом, навіть таких, яких ніде в інших державах не заводять уряду ".
Відчуття різноманіття з відтінком непотрібності, марності виникає за рахунок трійкового періоду. Це "ідея" даної, конкретної ситуації. У цілому ж, як ми відзначили, переважає парна структура (два синоніма, дві симетричні частини, дві паралельні конструкції ..). Можливо, до цієї особливості має відношення сприйняття світу М. В. Гоголем. У його свідомості все життя йшла боротьба між письменником-естетом і вчителем проповідником. Таке світосприйняття мало характер внутрішнього конфлікту, який, може бути, відбився зокрема на стилістичних особливостях його творчості, на його манері написання.
Список літератури
1. Антонова М.Ф. Деякі особливості стилю "Житія Стефана Пермського". - ТОДРЛ. - Л., 1979. Т. XXXIV, с. 128.
2. Там же, с. 130.
3. Там же, с. 130.