КІЛЬКА ДУМОК про майбутню реформу РОСІЙСЬКОЇ МОВИ
Будь-яка реформа мови завжди зустрічається в багнети. Людині малограмотному, не пише, на мову взагалі і на правопис особливо, найглибшим чином наплювати, реформу, яка робиться нібито для його блага, він просто не помітить і як і раніше, коли зла доля примусить взятися за олівець, буде писати з помилками. Зовсім інша річ люди грамотні, які за помахом руки реформатора будуть переведені в розряд недоучок. І справді, для чого в школі навчалися? Щоб потім "Парашут" писати? Не приймає душа подібного блазнівського буквосполучення. Однак спробуємо обійтися без істерик, а тверезо подумати. Адже повинні ж бути в реформаторів якісь реальні причини для реформи, окрім бажання показати, що, мовляв, не дарма зарплату отримуємо і хліб їмо. І ці причини декларуються ясно і недвозначно. Занадто багато винятків доводиться запам'ятовувати школярам, що вивчають російську мову, і вся реформа робиться для того, щоб змученого дитини не довелося ламати голову, скільки "н" слід писати в суфіксі у причастя, де треба ставити дефіс, а де він зовсім не потрібен.
Нічого не скажеш, блага мета, дітей і справді потрібно любити і пестити, особливо на уроках рідної мови. Однак смію стверджувати, що мета ця лише декларується, а насправді переслідуються зовсім інші завдання і, в тих випадках, коли для істинної мети потрібно ввести десятки нових винятків, панове реформатори з легким серцем приймаються ці винятки плодити.
Так чи інакше, нововведення, запропоновані "Інститутом російської мови", поки носять рекомендаційний характер, до пори до часу їх можна обговорювати, і лише один раз я наткнувся на жорсткий імператив. У статті опублікованій в газеті "Труд", читаємо: "Усі церковні слова, принижені радянською владою до малої (маленької) літери, відтепер будуть починатися з великої (великий) - Господь, Богородиця, Коран, Біблія, Різдво, Великдень ..." Чудово! А тепер подивимося, як тут щодо виключень і нових труднощів. У Євангелії від Матвія (26.19) читаємо: "Учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати". Так що, відтепер ця страва слід з великої літери писати? І є ми будемо Великдень? Або, свято паски пишеться в великої літери, а їжа - з маленької? Як буде писатися слово "церква"? Селищна Церква згоріла дотла - так? Або церква як церковна будівля - з малої, а церква як збори віруючих і священнослужителів (церква войовнича) - з великої? А як рекомендується писати "церква торжествуючу"? - Адже є й таке поняття. Бідні школярі, скільки винятків звалиться на їх змучені голови! І добре б тільки російську мову, а тут же в теології доведеться розбиратися. І це при тому, що церква, слава богу, поки відокремлена від держави і школи.
До речі, про написання іменника "бог". У статті І. Кулі читаємо: "Проте при згадці Божого імені, що називається, всує, без прямого зв'язку з релігією, слово слід починати з малої літери: не бозна що, їй-богу, боже мій". І відразу виникає питання, а якщо хтось вимовляє словосполучення "їй-богу", дивлячись на образи і ревно хрестячись? Невже в цьому випадку слід писати "їй-Богу"?! І, найголовніше, як школяру, про зручності якого нібито печуться реформатори, розібратися у всіх цих тонкощах неграмматіческіх?
Незрозумілим залишається питання про написання іменника "бог" з зменшувальними і пестливими суфіксами. "Божок", "боженька", "божішко" ... Невже з великої? "Бідної божішко, злощасний Христос, це що ж творять над тобою фарисеї нового часу?" - Впишіть тут велику літеру і замість журби віруючої людини отримаєте відверте богохульство.
Знову ж, слово "богохульство" ... Хулять не кого-небудь, а його, рідного, Бога! Значить, за аналогією з "Богородиця" має писати: "Богохульство". Або знову маємо виняток? Зубрите, діти, зубрите!
Відтінки сенсу в російській мові надзвичайно тонкі, велика літера, що надає слову пошловатой пихатість, може міняти зміст на прямо протилежний. Ось беззлобний гумористичний віршик:
Незначний бог, творець мій невмілий,
Чому, нащо ти зябра не дав мені?
Напишемо ці самі рядки відповідно до правил нової "орфографії":
Незначний Бог, що мене невмілий ...
Так, це вже й справді Богохульство. З великої літери.
А ось ще приклад: "Слов'янський бог Велес зберігає селянські стада". Зв'язок з релігією сама безсумнівна, так чому цього бога потрібно писати з малої? Тільки тому, що бог християн, дріб'язковий і мстивий, на думку самих християн, є єдиний істинний бог? Щось мені це нагадує ... Ах, так! Ще в недавні роки іменник "партія" пропонувалося писати як всі інші слова за винятком тих моментів, коли мова йде про єдину, істинної "Партії". Значить, в "Інституті російської мови" не зжили догідливого бажання підлизуватися до можновладцям і з завзяттям сутенера продовжують укладати велику і могутню російську мову під політичних тимчасових правителів. Дивно забавно читати статті покійного академіка Розенталя, спостерігати, як коливалася високонаукові точка зору в такт партійним вказівкам. З повною безапеляційні наукове світило, в шкільні роки саме писати "бог" з великої літери, оголошує, що "Христос" слід писати з малої, оскільки це не ім'я, а звичайне прикметник - "розп'ятий". Про те, що клички й прізвиська пишуться з великої майбутньому директорові "Інституту російської мови" в ту пору було невідомо. Ісус Христос, Сергійко Кривий, Сонька Золота Ручка, начебто так ... Потім, коли курс "Партії" почав пом'якшуватися, Ісусу повернули право на кликуху, але в якості компенсації ввели заголовні букви в іменників "з'їзд", "комунізм" і прикметник "генеральний". В останні роки свого надзвичайно довгого життя академік знову возмечтал про "Великодня", бо це власна назва. Так чи інакше, своїх корисливих цілей Розенталь домігся, він не був розстріляний в тридцятих, посаджений в сорокових, його не відправили у психушку з сімдесятих. Розенталь прожив, сидячи на хороших посадах, понад дев'яносто років і, як бачимо, залишив гідних учнів. І, тим не менш, політична проституція не має ніякого відношення до науки і не повинна впливати на реформу російської мови.
Мені можуть заперечити, що в країні ще досить великий відсоток віруючих людей, а в останні роки, у зв'язку з модою на релігію, кількість релігійних людей навіть збільшилася. Для них важливо писати посаду свого кумира з великої літери. З цим я абсолютно згоден. Але при чому тут десятки мільйонів невіруючих людей, яких теж змушують писати неграмотно? Знову ж таки, згадаймо, що в країні ще досить великий відсоток громадян, для яких принципово важливо писати з великої літери слова "комунізм", "партія" (та, яка "Комуністична") і "радянська влада". Однак, оскільки влада перемінилася, на ці мільйони людей реформатори з "Інституту російської мови" чхають з присвистом. Їм важливо догодити представникам духовенства: християнського і, політесу заради, ісламського. Буддизм, який також є однією з традиційних релігій на території Росії (буряти, тувинці, калмики) заголовними буквами обділений. Один тільки далай-лама, бути може, стане писатися високим штилем, а такі священні поняття, як "Карма" або "Нірвана" - штилем підлим.
Якщо пани русисти і справді піклуються про релігійних почуттях російських громадян, то вони повинні були б знати, що в Росії з давніх пір проживають народи, які сповідують шаманізм, і, отже, слід писати "Шаман", "Капище", "Ідол". Останні роки почало відроджуватися слов'янське язичництво, яке звичайно захоче, щоб поганські "Боги" теж отримали жирну букву. Адже язичництво на Русі, на відміну від наносного християнства, було не позиковим і, хоча б уже тому, гідне поваги. Знову ж таки згадаємо таку християнську конфесію як сатанізм. Для його прихильників принципово важливо писати слово "бог" маленькими літерками, а "Чорт" або "Пекло" - превеликий. Звичайно, зараз цих збоченців в Росії відносно небагато, але сучасна політика православної церкви така, що можна бути впевненим - в самий найближчий час сотні тисяч, якщо не мільйони, молодих людей, виключно з почуття протесту, гойднуться у бік сатанізму. Втім, фахівці з Інституту російської мови про майбутнє не загадують. Буде день, буде їжа; зміниться політична обстановка, і, за вказівкою мудрих філологів, почнемо писати слово "диявол" з великої літери. От тільки думаю, а раптом хтось не захоче кланятися нечистому, і в країні немов давнину почнуться релігійні війни? Знову почнемо штурмувати бунтівний Соловецький монастир чи хрестити Новгород вогнем і мечем. І все із-за однієї букви ... "Помремо за єдиний аз", - закликав бунтівний протопоп. То невже повернемося в сімнадцяте століття?
За останні триста років російська мова пережив дві по-справжньому серйозні реформи: петровську і реформу 1918 року. У всіх інших випадках зміни, що вносяться до граматику, були не такі значущі і вводилися поступово (мова взагалі не любить революцій). А ось дві знаменитих реформи проводилися насильно. Питається, як збираються проводити нинішню реформу? Будуть віднімати ліцензію у тих видавців, які відмовляться видавати книжки відповідно до нової орфографією? Ніздрі рвати будуть? Морячків з "Аврори" пошлють, вилучати з комп'ютерів рядкову "б"? Як взагалі можна розраховувати на успіх реформи, коли занадто великий відсоток людей не бажає приймати її, а механізму придушення в руках законодавця немає? Гадаю, ніхто не стане заступатися за старі правила написання дефіса в складних словах, в цьому плані реформа абсолютно своєчасна. А вже зі словом "Парашут", як бачимо, виникають труднощі. Тим більше вони виникнуть, якщо спробувати нав'язати народові заголовне "б" в деяких нехороших словах, адже тут справа стосується принципів, а принципами, як було колись сказано, поступатися не можна. Наприклад, у всіх моїх книгах я так чи інакше нападаю на церкву і саме поняття бога, яке вважаю найбільш огидним з усього, до чого додумався збочений розум. То невже я стану у власних творах писати релігійні терміни з великої літери? Зрозуміло, буду, але тільки, коли захочу познущатися над поняттям "Бога". У всіх інших випадках буду вносити до договору особливий пункт, що регламентує написання подібних слів. А оскільки книги мої комерційно вигідні, то видавці, безсумнівно, погодяться з подібним умовою, як зараз погоджуються з наявністю в моїх текстах обов'язкової букви "е". Вважаю, що я не один такий, для багатьох авторів неприйнятна прописна літера "Б".
Що ж після цього залишиться від ідеологічного пункту нових правил? Тільки одне - поляризація суспільства за релігійним принципом, зростання нетерпимості та фанатизму, причому як з боку віруючих, так і з боку атеїстів. Найсумніше, що примусове написання сакральних слів з маленької літери неминуче призводить до тих самих результатів. Нічого не поробиш, свобода совісті важливіше граматики. Тому, залишаючи осторонь всяке ернічанье, пропоную таке рішення проблеми:
У середині речення з великої букви в обов'язковому порядку пишуться лише імена власні. У тих випадках, коли пише хоче підкреслити своє особливе ставлення до того чи іншого поняття (повага, сакральність, персоніфікація), він може написати це слово з великої літери. Таким чином, у російській мові знайдеться місце і "Батьківщині", і "Розуму", і "Бога", і "Дияволу", і навіть "пиву".
Приклади подібних ліберальних реформ існують. На початку століття було визнано, що іжицю можна безболісно замінити на і-десятірічное. У результаті до теперішнього часу іжиця зникла навіть із церковних текстів. А зовсім недавно права громадянства отримало кави, хоча більшість грамотних людей як і раніше вважає, що це іменник чоловічого роду. Тим не менш, тенденція до усереднення кави наявний, і було б нерозумно цього не помічати. Я п'ю чорну каву, а комусь подобається чорне ... що нам ділити?
Давайте також зробимо і з великої буквою в середині речення.
Список літератури
Святослав Логінов. Кілька думок про майбутню реформу російської мови