Зміст
Введення
1. Прислів'я як засіб народної педагогіки
2. Усна народна творчість - прислів'я - як засіб розвитку мовлення
Висновок
Список літератури
К.Д. Ушинський вважав народну педагогіку одним з найважливіших факторів, під впливом яких складалася вітчизняна педагогічна наука. Він висловив найголовніше і найважливіше для всієї педагогічної науки: "Народ має свою особливу характеристичну систему виховання ... Тільки народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку" [10]) Казки та оповідання Ушинського - кращий приклад використання народної педагогіки в вихованні, як у сім'ї, так і в школі. Народна педагогіка - не наука, але предмет науки етнопедагогіки [2].
У народній педагогіці панує живий досвід виховання.
Народна педагогіка, відображаючи певний рівень педагогічних знань, конкретний історичний етап в духовному прогресі людства, служить основою, на якій виникла і розвивалася педагогічна наука. Але і в подальшому - як виникнення художньої літератури не знищило усної творчості, так і педагогічна наука не витіснила зовсім з повсякденного життя народу його педагогічні погляди. Педагогічна наука і народна педагогіка вступив у складні взаємодії один з одним і взаємно сприяли розвитку один одного.
У народі споконвіку вироблявся свій, самобутній моральний уклад, своя духовна культура. У всіх народів було багато звичаїв і традицій, облагороджувальних життя трудящих. Вони виявлялися і в ставленні до природи, і в поезії хліборобської праці, і в усній народній творчості, і в дивовижних народних ремеслах, і в красі одягу, і в православних законах гостинності, і в добрих звичаях хорошого тону і правила пристойності.
Мета даної роботи полягає у вивчення усної народної творчості в процесі навчання. Актуальність проблеми викликана тим, що видається дуже мало методичних посібників за системою вправ і завдань, щодо застосування усної народної творчості в процесі навчання в школі. Учитель, особливо з малим педагогічним досвідом часто, відчуває труднощі при спробах розвинути дітей за допомогою усної народної творчості.
Враховуючи актуальність і виходячи з мети роботи поставимо ряд завдань:
розповісти про прислів'ях, як засобі народної педагогіки;
розглянути особливості застосування прислів'їв на уроках читання, російської мови та інших предметах для розвитку мовлення учнів;
навести приклади застосування різних прислів'їв на різних етапах уроку;
У будь-якій прислів'ї завжди присутня "педагогічний момент" - повчальність: під прислів'ям розуміють влучне образний вислів повчального характеру, типізуються самі різні явища життя і має форму закінченого пропозиції.
Прислів'я задовольняли багато духовні потреби дітей: пізнавально-інтелектуальні (освітні), виробничі, естетичні, моральні та ін
Прислів'я - не старовина, не минуле, а живий голос народу: народ зберігає у своїй пам'яті лише те, що йому необхідно сьогодні і буде потрібно завтра. Коли у прислів'ї говориться про минуле, воно оцінюється з точки зору сьогодення і майбутнього - засуджується або схвалюється в залежності від того, якою мірою минуле, відбите в афоризмі, відповідає народним ідеалам, очікуванням і сподіванням.
Прислів'я створюється всім народом, тому виявляється колективна думка народу. У ній міститься народна оцінка життя, спостереження народного розуму. Вдалий афоризм, створений індивідуальним розумом, не стає народним прислів'ям, якщо він не висловлює думку більшості.
У всякому разі, можливо паралельне, одночасне існування загальнонародного варіанту і індивідуально - авторського.
Народні прислів'я мають форму, сприятливу для запам'ятовування, що посилює їх значення як Етнопедагогіческіе засобів [2].
Прислів'я міцно лягають на згадку. Їх запам'ятовування полегшується грою слів, різними співзвуччями, римами, ритмікою, інколи дуже майстерною. У даному випадку поезія виступає як форма збереження і поширення мудрості, досвіду пізнавальної діяльності, що моделює виховання і його результат - поведінка.
Кінцевою метою прислів'їв завжди було виховання, вони з найдавніших часів виступали як педагогічні засоби. З одного боку, вони містять педагогічну ідею, з іншого - надають виховний вплив, несуть освітні функції: оповідають про засоби, методи виховного впливу, відповідних уявленням народу, дають характерологічні оцінки особистості - позитивні і негативні, які, визначаючи так чи інакше мети формування особистості , містять заклик до виховання, самовиховання і перевиховання, засуджують дорослих, які нехтують своїми священними обов'язками - педагогічними і т.д.
Про прислів'ю добре сказав Я.А. Коменський: "Прислів'я чи приказка є короткий і спритне якесь висловлювання, в якому одне говориться і інше мається на увазі, тобто слова говорять про деяке зовнішньому фізичному, знайомому предметі, а натякають на щось внутрішнє, духовне, менш знайоме". У цьому висловлюванні міститься визнання педагогічних функцій прислів'їв та врахування в них певних закономірностей, властивих народній педагогіці: по-перше, натяк виступає як засіб впливу на свідомість виховуваних, по-друге, навчання йде від відомого до невідомого (знайомий предмет породжує незнайому думка) [ 2].
У прислів'ях багато матеріалу практичного характеру: життєві поради, побажання у праці, привіти і ін
Найбільш поширена форма прислів'їв - настанови. З педагогічної точки зору цікаві настанови трьох категорій: повчання, наставляющие дітей та молодь у добрих моралі, у тому числі і правила хорошого тону; повчання, що закликають дорослих до благопристойному поведінці, і, нарешті, настанови особливого роду, що містять педагогічні ради, що констатують результати виховання , що є своєрідною формою узагальнення педагогічного досвіду. У них міститься величезний освітньо-виховний матеріал з питань виховання [7].
У прислів'ях отримали відображення педагогічні ідеї, що стосуються народження дітей, їх місця в житті народу, цілей, засобів і методів виховання, заохочення та покарання, змісту навчання, трудового і морального виховання і т.д.
Педагоги здавна використовували прислів'я не тільки у виховних, але і в освітніх цілях. Про застосування прислів'їв, як засобі розвитку мовлення, розповімо в наступному розділі.
При розробці методик враховані потреби молодших школярів у пізнанні, емоційному освоєнні дійсності, високої мовної та ігрової активності, подоланні перешкод, створення яскравою, несподіваною картини світу.
Під час спілкування школярі мають можливість відчути гордість за багатство своєї мови, відчути райдужність і дзвенячу силу російської мови, створити простір творчої взаємодії, порадувати один одного і порадіти самим.
Прислів'я можуть бути використані як на уроках, так і в позакласній роботі.
Вчителі - новатори пропонують такі форми роботи з прислів'ям:
для концентрації уваги;
як настрій на позитивну емоційну хвилю;
зняття напруги, проводять розминки, п'ятихвилинки.
Як для розминки, так і для п'ятихвилинки підбираються прислів'я, які можуть бути обіграні.
Варіанти обігравання прислів'їв:
обговорювання у різному темпі з різним інтонаційним підтекстом (радісно, захоплено, сумно, схвильовано, здивовано, заклопотано, розчаровано);
обговорювання, супроводжуване визначеними загаданим діями (наприклад, ударами, помахами руки, танцювальними рухами);
імпровізаційне інсценування (персонально або по групах);
створення привітань.
Однією з форм роботи з прислів'ями є майстерня по знанню прислів'їв.
Готуючись до відкриття майстерні, необхідно потурбуватись про створення святкового настрою.
Для цього продумати все до дрібниць, починаючи з написання сценарію, мотивування школярів, оформлення приміщення.
Оформлення необхідно, щоб відразу створити атмосферу хвилюючого свята.
Усі гравці діляться на команди. (Цей процес може бути теж обіграний, наприклад, такі обозом: картки, на яких написані прислів'я, розрізаються: кожен витягує свій шматочок картки, після чого потрібно швидко зібрати прислів'я і, отже, об'єднатися в команду. Група, яка зробила це, швидше за інших, хором виголошує свою прислів'я) [8].
Потім пропонують ігри-конкурси, в яких беруть участь всі команди. Як завдань можуть бути використані наступні:
"Хто кого переговорить":
Представники команд або команди хором вимовляють прислів'я по черзі. За умовами гри повторювати прислів'я можна. Перемагає та команда, яка протримається довше за всіх і без штрафних очок.
"Пословічно коло":
для цього знадобиться естафетна паличка або предмет її заміняє (іграшка, ручка, ключ, брелок і т.д.) всі команди вступають в гру одночасно. У кожному колі гравці по черзі виголошують прислів'я і передають естафетну паличку. За умовами гри раніше названі прислів'я повторювати не можна.
"Пословічно стрічка":
для гри потрібно довга стрічка, кінці якої закріплені на двох паличках. Два гравці, за сигналом ведучого починають змотувати стрічку, рухаючись до центру. Одночасно вони вимовляють прислів'я, перемагає той з учасників, який зміг змотати більший шматок стрічки і при цьому не збився в прислів'ях.
"Пословічно обмінний пункт":
дві людини зустрічаються в обмінному пункті пословічно, вони приходять для того, щоб обміняти відомі прислів'я на невідомі. Один з учасників обміну пропонує свій товар, а інший вибирає. Потім вони міняються ролями.
"Продовж розпочате":
в грі використовується м'яч.
Гравці стають у коло. Ведучий, що стоїть в центрі, вимовляє початок прислів'я і кидає м'яч одному з гравців, який повинен договорити кінець прислів'я і повернути м'яч ведучому. Не впоралися із завданням з гри вибувають. Гравець, що протримався найдовше стає провідним [8].
Дані гри виконують величезну роль у розвитку дитячого мовлення. Їх застосовують, як у дитячих дошкільних установах, так і в початковій школі.
Робота з прислів'ям розвиває мислення учнів, прищеплює любов до рідної мови, підвищує культуру мовлення, сприяє кращому засвоєнню граматики і більш глибокого вивчення літератури, збагачує, учнів народною мудрістю, розвиває і збагачує мову. Прислів'ям приділяють увагу на всіх уроках. Звернемо увагу на роботу з прислів'ями на уроках російської мови [11].
Відбір (підбір) прислів'їв визначається темою конкретного уроку та його цілями: утворивши недійсними, розвиваючими і виховними.
Прислів'я можуть використовуватися як дидактико-виховний матеріал на різних етапах уроку російської мови: на етапі підготовки до вивчення нового матеріалу, на етапі творчої роботи учнів. Для вивчення конкретної теми з російської мови складається картотека прислів'їв (з обов'язковим науково-методичним поясненням значення їхнього змісту, доступним для розуміння учнями даного віку), більшість прислів'їв, які використовуються під час уроків, оформлені на плакатах. Так, при поясненні правила правопису ненаголошених голосних у корені наводяться прислів'я, оформлені на плакаті:
[Кінець - справі вінець]
[Скінчив діло - гуляй сміло!]
Так прислів'я використовуються при вивченні різних тем російської мови [5].
Т.П. Корольова вважає, що дуже цікавим видом роботи є твір за прислів'ям або включення прислів'їв у твір. Твори за прислів'ям бувають невеликими. Вони проводяться як усно, так і письмово. Усна розповідь за прислів'ям проводжу відразу на уроці без попередньої підготовки. Письмові твори попередньо обговорюємо. Прислів'я дається як заголовок до твору. Прислів'я, яка служить заголовком до твору, робить розповідь цілеспрямованим [5].
Не менш цікаво твір на певну тему з включенням прислів'їв. Наприклад, в IV класі учні писали твір на тему "Зима", використовуючи прислів'я про зиму. Підготовчою роботою до цього твору, з'явилися прочитані на уроках читання оповідання і вірші про зиму.
Учням можна запропонувати для написання творів з включенням прислів'їв такі теми: "Наша школа", "Збирання врожаю", "Пори року", "Моя Батьківщина", "Мої друзі", "Дело, праця", "Мама", "Отчий будинок "," Брехня і чесність "," Зло і добро "," Навчання ".
Отже, систематична робота над прислів'ям дуже багато чого дає учням. По-перше, вони вчаться збирати народні вислови, відносити їх до певної теми, аналізувати їх зміст, узагальнювати їх, розуміти їх узагальнений характер.
Вивчення прислів'їв збагачує мова учнів, підвищує їх грамотність, сприяє вихованню естетичного смаку. Різноманітна робота з прислів'ями прищеплює учням любов до усної народної творчості, вчить уважно ставитися до влучним образним вираженням, цікавитися народною мудрістю. Слід пам'ятати, що прислів'я виховують в учнів почуття любові до країни, поваги до праці, почуття доброти, милосердя, поваги до російського народу, який створив такі прислів'я [9].
Як писав К.Д. Ушинський: "Росіяни прислів'я мають значення при початковому навчанні вітчизняному мови, по-перше, за своєю формою і, по друге, за своїм змістом. За формою - це животрепетне прояв рідного слова ... За змістом теми, важливі ... тим, що в них як у дзеркалі, відбилася російська народна життя з усіма своїми особливостями "[10].
З творами фольклору діти зустрічаються, як відомо, рано. Прийшовши до школи, вони вже знають колискові пісеньки, лічилки, загадки, прислів'я і приказки та інші види усної народної творчості. Традиційно більшість програм з літературної творчості, а потім і з літератури, включають в себе твори усної народної творчості, як російські, так і перекладні.
Розташування матеріалу по позначених темами умовно, оскільки одні й ті ж прислів'я можуть бути використані на уроках з різних тем.
Дошкільний вік і молодший шкільний вік - це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку всіх сторін мовлення: фонетичної, лексичної, граматичної. Тому застосування прислів'їв на заняттях в дитячих дошкільних установах і початкових школах вважається найбільш ефективним і необхідним для розвитку дитячого мовлення. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватися в подальшому.
Введення в урок прислів'їв і приказок - скарбниць російської народної мови та народної мудрості - необхідно як для виховного впливу, так і для запам'ятовування, для розвитку дитячої мови. Вони короткі і виразні, є "будівельним матеріалом" нашої мови.
Прислів'ям приділяють увагу на всіх уроках. Відбір прислів'їв визначається темою конкретного уроку та його цілями: освітніми, розвиваючими, виховними.
Вивчення прислів'їв збагачує мова учнів, розвиває її, підвищує грамотність, сприяє вихованню естетичного смаку.
Прислів'я сприяють розвитку комунікативних навичок молодших школярів, усвідомлення ними мовної відповідальності один перед одним і перед собою; зміні ставлення до слова, його звуковий і емоційної наповненості; дарує велику естетичну радість.
2. Волков Г.М. Етнопедагогіка: Підручник. - М.; Академія, 1999. - 168с.
3. Даль В. Тлумачний словник живої великоруської мови. - М., 1980 Т.3, с.335
4. Кірюхіна О.О. використовуйте на уроках російської мови. Початкова школа. - 2001, № 9 с.50 - 55.
5. Королева Т.П. робота з прислів'ями на уроках російської мови. Початкова школа. 2000, № 7, с.58 - 61.
6. Корекційно-педагогічна робота в дошкільних закладах для дітей з порушеннями мови / Інститут загальногуманітарних досліджень, 2002. - 160с.
7. Подолання загального недорозвинення мови дошкільників. Навчально-метод. Посібник / Під. ред. Т.В. Волосовець, - М.: В. Сікач, 2002. - 256с.
8. Рендакова Є.М. використання методик для розвитку мовлення молодших школярів. Початкова школа. 2000. № 11, с.34 - 37.
9. Ушакова О.С. Розвиток мови дошкільників. - М.; Вид. Інституту психотерапії, 2001. - 240с.
10. Ушинський К.Д. Рідне слово: Книжка для учнів. - Зібр. Соч. - Т.6.
11. Формування мовленнєвої діяльності молодших школярів на основі дидактичного матеріалу К.Д. Ушинського. Початкова школа. № 10, 2001. - С.27-31.
Введення
1. Прислів'я як засіб народної педагогіки
2. Усна народна творчість - прислів'я - як засіб розвитку мовлення
Висновок
Список літератури
Введення
К.Д. Ушинський вважав народну педагогіку одним з найважливіших факторів, під впливом яких складалася вітчизняна педагогічна наука. Він висловив найголовніше і найважливіше для всієї педагогічної науки: "Народ має свою особливу характеристичну систему виховання ... Тільки народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку" [10]) Казки та оповідання Ушинського - кращий приклад використання народної педагогіки в вихованні, як у сім'ї, так і в школі. Народна педагогіка - не наука, але предмет науки етнопедагогіки [2]. У народній педагогіці панує живий досвід виховання.
Народна педагогіка, відображаючи певний рівень педагогічних знань, конкретний історичний етап в духовному прогресі людства, служить основою, на якій виникла і розвивалася педагогічна наука. Але і в подальшому - як виникнення художньої літератури не знищило усної творчості, так і педагогічна наука не витіснила зовсім з повсякденного життя народу його педагогічні погляди. Педагогічна наука і народна педагогіка вступив у складні взаємодії один з одним і взаємно сприяли розвитку один одного.
У народі споконвіку вироблявся свій, самобутній моральний уклад, своя духовна культура. У всіх народів було багато звичаїв і традицій, облагороджувальних життя трудящих. Вони виявлялися і в ставленні до природи, і в поезії хліборобської праці, і в усній народній творчості, і в дивовижних народних ремеслах, і в красі одягу, і в православних законах гостинності, і в добрих звичаях хорошого тону і правила пристойності.
Мета даної роботи полягає у вивчення усної народної творчості в процесі навчання. Актуальність проблеми викликана тим, що видається дуже мало методичних посібників за системою вправ і завдань, щодо застосування усної народної творчості в процесі навчання в школі. Учитель, особливо з малим педагогічним досвідом часто, відчуває труднощі при спробах розвинути дітей за допомогою усної народної творчості.
Враховуючи актуальність і виходячи з мети роботи поставимо ряд завдань:
розповісти про прислів'ях, як засобі народної педагогіки;
розглянути особливості застосування прислів'їв на уроках читання, російської мови та інших предметах для розвитку мовлення учнів;
навести приклади застосування різних прислів'їв на різних етапах уроку;
1. Прислів'я як засіб народної педагогіки
Тлумачний словник В. Даля дає таке визначення прислів'я: "Прислів'я - короткий вислів, повчання, більше у вигляді притчі, іносказання, або у вигляді життєвого вироку; це ходячий розум народу; вона переходить в приказку чи в простій мовний зворот. Прислів'я не на вітер мовиться "[3. с.335].У будь-якій прислів'ї завжди присутня "педагогічний момент" - повчальність: під прислів'ям розуміють влучне образний вислів повчального характеру, типізуються самі різні явища життя і має форму закінченого пропозиції.
Прислів'я задовольняли багато духовні потреби дітей: пізнавально-інтелектуальні (освітні), виробничі, естетичні, моральні та ін
Прислів'я - не старовина, не минуле, а живий голос народу: народ зберігає у своїй пам'яті лише те, що йому необхідно сьогодні і буде потрібно завтра. Коли у прислів'ї говориться про минуле, воно оцінюється з точки зору сьогодення і майбутнього - засуджується або схвалюється в залежності від того, якою мірою минуле, відбите в афоризмі, відповідає народним ідеалам, очікуванням і сподіванням.
Прислів'я створюється всім народом, тому виявляється колективна думка народу. У ній міститься народна оцінка життя, спостереження народного розуму. Вдалий афоризм, створений індивідуальним розумом, не стає народним прислів'ям, якщо він не висловлює думку більшості.
У всякому разі, можливо паралельне, одночасне існування загальнонародного варіанту і індивідуально - авторського.
Народні прислів'я мають форму, сприятливу для запам'ятовування, що посилює їх значення як Етнопедагогіческіе засобів [2].
Прислів'я міцно лягають на згадку. Їх запам'ятовування полегшується грою слів, різними співзвуччями, римами, ритмікою, інколи дуже майстерною. У даному випадку поезія виступає як форма збереження і поширення мудрості, досвіду пізнавальної діяльності, що моделює виховання і його результат - поведінка.
Кінцевою метою прислів'їв завжди було виховання, вони з найдавніших часів виступали як педагогічні засоби. З одного боку, вони містять педагогічну ідею, з іншого - надають виховний вплив, несуть освітні функції: оповідають про засоби, методи виховного впливу, відповідних уявленням народу, дають характерологічні оцінки особистості - позитивні і негативні, які, визначаючи так чи інакше мети формування особистості , містять заклик до виховання, самовиховання і перевиховання, засуджують дорослих, які нехтують своїми священними обов'язками - педагогічними і т.д.
Про прислів'ю добре сказав Я.А. Коменський: "Прислів'я чи приказка є короткий і спритне якесь висловлювання, в якому одне говориться і інше мається на увазі, тобто слова говорять про деяке зовнішньому фізичному, знайомому предметі, а натякають на щось внутрішнє, духовне, менш знайоме". У цьому висловлюванні міститься визнання педагогічних функцій прислів'їв та врахування в них певних закономірностей, властивих народній педагогіці: по-перше, натяк виступає як засіб впливу на свідомість виховуваних, по-друге, навчання йде від відомого до невідомого (знайомий предмет породжує незнайому думка) [ 2].
У прислів'ях багато матеріалу практичного характеру: життєві поради, побажання у праці, привіти і ін
Найбільш поширена форма прислів'їв - настанови. З педагогічної точки зору цікаві настанови трьох категорій: повчання, наставляющие дітей та молодь у добрих моралі, у тому числі і правила хорошого тону; повчання, що закликають дорослих до благопристойному поведінці, і, нарешті, настанови особливого роду, що містять педагогічні ради, що констатують результати виховання , що є своєрідною формою узагальнення педагогічного досвіду. У них міститься величезний освітньо-виховний матеріал з питань виховання [7].
У прислів'ях отримали відображення педагогічні ідеї, що стосуються народження дітей, їх місця в житті народу, цілей, засобів і методів виховання, заохочення та покарання, змісту навчання, трудового і морального виховання і т.д.
Педагоги здавна використовували прислів'я не тільки у виховних, але і в освітніх цілях. Про застосування прислів'їв, як засобі розвитку мовлення, розповімо в наступному розділі.
2. Усна народна творчість - прислів'я - як засіб розвитку мовлення
Для розвитку мовлення молодших школярів можуть бути використані самі різні методики.При розробці методик враховані потреби молодших школярів у пізнанні, емоційному освоєнні дійсності, високої мовної та ігрової активності, подоланні перешкод, створення яскравою, несподіваною картини світу.
Під час спілкування школярі мають можливість відчути гордість за багатство своєї мови, відчути райдужність і дзвенячу силу російської мови, створити простір творчої взаємодії, порадувати один одного і порадіти самим.
Прислів'я можуть бути використані як на уроках, так і в позакласній роботі.
Вчителі - новатори пропонують такі форми роботи з прислів'ям:
для концентрації уваги;
як настрій на позитивну емоційну хвилю;
зняття напруги, проводять розминки, п'ятихвилинки.
Як для розминки, так і для п'ятихвилинки підбираються прислів'я, які можуть бути обіграні.
Варіанти обігравання прислів'їв:
обговорювання у різному темпі з різним інтонаційним підтекстом (радісно, захоплено, сумно, схвильовано, здивовано, заклопотано, розчаровано);
обговорювання, супроводжуване визначеними загаданим діями (наприклад, ударами, помахами руки, танцювальними рухами);
імпровізаційне інсценування (персонально або по групах);
створення привітань.
Однією з форм роботи з прислів'ями є майстерня по знанню прислів'їв.
Готуючись до відкриття майстерні, необхідно потурбуватись про створення святкового настрою.
Для цього продумати все до дрібниць, починаючи з написання сценарію, мотивування школярів, оформлення приміщення.
Оформлення необхідно, щоб відразу створити атмосферу хвилюючого свята.
Усі гравці діляться на команди. (Цей процес може бути теж обіграний, наприклад, такі обозом: картки, на яких написані прислів'я, розрізаються: кожен витягує свій шматочок картки, після чого потрібно швидко зібрати прислів'я і, отже, об'єднатися в команду. Група, яка зробила це, швидше за інших, хором виголошує свою прислів'я) [8].
Потім пропонують ігри-конкурси, в яких беруть участь всі команди. Як завдань можуть бути використані наступні:
"Хто кого переговорить":
Представники команд або команди хором вимовляють прислів'я по черзі. За умовами гри повторювати прислів'я можна. Перемагає та команда, яка протримається довше за всіх і без штрафних очок.
"Пословічно коло":
для цього знадобиться естафетна паличка або предмет її заміняє (іграшка, ручка, ключ, брелок і т.д.) всі команди вступають в гру одночасно. У кожному колі гравці по черзі виголошують прислів'я і передають естафетну паличку. За умовами гри раніше названі прислів'я повторювати не можна.
"Пословічно стрічка":
для гри потрібно довга стрічка, кінці якої закріплені на двох паличках. Два гравці, за сигналом ведучого починають змотувати стрічку, рухаючись до центру. Одночасно вони вимовляють прислів'я, перемагає той з учасників, який зміг змотати більший шматок стрічки і при цьому не збився в прислів'ях.
"Пословічно обмінний пункт":
дві людини зустрічаються в обмінному пункті пословічно, вони приходять для того, щоб обміняти відомі прислів'я на невідомі. Один з учасників обміну пропонує свій товар, а інший вибирає. Потім вони міняються ролями.
"Продовж розпочате":
в грі використовується м'яч.
Гравці стають у коло. Ведучий, що стоїть в центрі, вимовляє початок прислів'я і кидає м'яч одному з гравців, який повинен договорити кінець прислів'я і повернути м'яч ведучому. Не впоралися із завданням з гри вибувають. Гравець, що протримався найдовше стає провідним [8].
Дані гри виконують величезну роль у розвитку дитячого мовлення. Їх застосовують, як у дитячих дошкільних установах, так і в початковій школі.
Робота з прислів'ям розвиває мислення учнів, прищеплює любов до рідної мови, підвищує культуру мовлення, сприяє кращому засвоєнню граматики і більш глибокого вивчення літератури, збагачує, учнів народною мудрістю, розвиває і збагачує мову. Прислів'ям приділяють увагу на всіх уроках. Звернемо увагу на роботу з прислів'ями на уроках російської мови [11].
Відбір (підбір) прислів'їв визначається темою конкретного уроку та його цілями: утворивши недійсними, розвиваючими і виховними.
Прислів'я можуть використовуватися як дидактико-виховний матеріал на різних етапах уроку російської мови: на етапі підготовки до вивчення нового матеріалу, на етапі творчої роботи учнів. Для вивчення конкретної теми з російської мови складається картотека прислів'їв (з обов'язковим науково-методичним поясненням значення їхнього змісту, доступним для розуміння учнями даного віку), більшість прислів'їв, які використовуються під час уроків, оформлені на плакатах. Так, при поясненні правила правопису ненаголошених голосних у корені наводяться прислів'я, оформлені на плакаті:
[Кінець - справі вінець]
[Скінчив діло - гуляй сміло!]
Так прислів'я використовуються при вивченні різних тем російської мови [5].
Т.П. Корольова вважає, що дуже цікавим видом роботи є твір за прислів'ям або включення прислів'їв у твір. Твори за прислів'ям бувають невеликими. Вони проводяться як усно, так і письмово. Усна розповідь за прислів'ям проводжу відразу на уроці без попередньої підготовки. Письмові твори попередньо обговорюємо. Прислів'я дається як заголовок до твору. Прислів'я, яка служить заголовком до твору, робить розповідь цілеспрямованим [5].
Не менш цікаво твір на певну тему з включенням прислів'їв. Наприклад, в IV класі учні писали твір на тему "Зима", використовуючи прислів'я про зиму. Підготовчою роботою до цього твору, з'явилися прочитані на уроках читання оповідання і вірші про зиму.
Учням можна запропонувати для написання творів з включенням прислів'їв такі теми: "Наша школа", "Збирання врожаю", "Пори року", "Моя Батьківщина", "Мої друзі", "Дело, праця", "Мама", "Отчий будинок "," Брехня і чесність "," Зло і добро "," Навчання ".
Отже, систематична робота над прислів'ям дуже багато чого дає учням. По-перше, вони вчаться збирати народні вислови, відносити їх до певної теми, аналізувати їх зміст, узагальнювати їх, розуміти їх узагальнений характер.
Вивчення прислів'їв збагачує мова учнів, підвищує їх грамотність, сприяє вихованню естетичного смаку. Різноманітна робота з прислів'ями прищеплює учням любов до усної народної творчості, вчить уважно ставитися до влучним образним вираженням, цікавитися народною мудрістю. Слід пам'ятати, що прислів'я виховують в учнів почуття любові до країни, поваги до праці, почуття доброти, милосердя, поваги до російського народу, який створив такі прислів'я [9].
Висновок
У роботі розглянуті питання застосування прислів'їв на уроках читання, російської мови та в позакласній роботі. У роботі використані розробки сучасних педагогів, наведені приклади методик та ігор, розглядалися підходи класиків.Як писав К.Д. Ушинський: "Росіяни прислів'я мають значення при початковому навчанні вітчизняному мови, по-перше, за своєю формою і, по друге, за своїм змістом. За формою - це животрепетне прояв рідного слова ... За змістом теми, важливі ... тим, що в них як у дзеркалі, відбилася російська народна життя з усіма своїми особливостями "[10].
З творами фольклору діти зустрічаються, як відомо, рано. Прийшовши до школи, вони вже знають колискові пісеньки, лічилки, загадки, прислів'я і приказки та інші види усної народної творчості. Традиційно більшість програм з літературної творчості, а потім і з літератури, включають в себе твори усної народної творчості, як російські, так і перекладні.
Розташування матеріалу по позначених темами умовно, оскільки одні й ті ж прислів'я можуть бути використані на уроках з різних тем.
Дошкільний вік і молодший шкільний вік - це період активного засвоєння дитиною розмовної мови, становлення і розвитку всіх сторін мовлення: фонетичної, лексичної, граматичної. Тому застосування прислів'їв на заняттях в дитячих дошкільних установах і початкових школах вважається найбільш ефективним і необхідним для розвитку дитячого мовлення. Чим раніше буде розпочато навчання рідної мови, тим вільніше дитина буде ним користуватися в подальшому.
Введення в урок прислів'їв і приказок - скарбниць російської народної мови та народної мудрості - необхідно як для виховного впливу, так і для запам'ятовування, для розвитку дитячої мови. Вони короткі і виразні, є "будівельним матеріалом" нашої мови.
Прислів'ям приділяють увагу на всіх уроках. Відбір прислів'їв визначається темою конкретного уроку та його цілями: освітніми, розвиваючими, виховними.
Вивчення прислів'їв збагачує мова учнів, розвиває її, підвищує грамотність, сприяє вихованню естетичного смаку.
Прислів'я сприяють розвитку комунікативних навичок молодших школярів, усвідомлення ними мовної відповідальності один перед одним і перед собою; зміні ставлення до слова, його звуковий і емоційної наповненості; дарує велику естетичну радість.
Список літератури
1. Бурлакова М.К. Поради логопеда, - М.: В. Сікач, 2001. - 64с.2. Волков Г.М. Етнопедагогіка: Підручник. - М.; Академія, 1999. - 168с.
3. Даль В. Тлумачний словник живої великоруської мови. - М., 1980 Т.3, с.335
4. Кірюхіна О.О. використовуйте на уроках російської мови. Початкова школа. - 2001, № 9 с.50 - 55.
5. Королева Т.П. робота з прислів'ями на уроках російської мови. Початкова школа. 2000, № 7, с.58 - 61.
6. Корекційно-педагогічна робота в дошкільних закладах для дітей з порушеннями мови / Інститут загальногуманітарних досліджень, 2002. - 160с.
7. Подолання загального недорозвинення мови дошкільників. Навчально-метод. Посібник / Під. ред. Т.В. Волосовець, - М.: В. Сікач, 2002. - 256с.
8. Рендакова Є.М. використання методик для розвитку мовлення молодших школярів. Початкова школа. 2000. № 11, с.34 - 37.
9. Ушакова О.С. Розвиток мови дошкільників. - М.; Вид. Інституту психотерапії, 2001. - 240с.
10. Ушинський К.Д. Рідне слово: Книжка для учнів. - Зібр. Соч. - Т.6.
11. Формування мовленнєвої діяльності молодших школярів на основі дидактичного матеріалу К.Д. Ушинського. Початкова школа. № 10, 2001. - С.27-31.