ЗМІСТ
Введення
1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Поняття готової продукції, робіт, послуг. Оцінка готової продукції
1.2 Бухгалтерський облік готової продукції на підприємстві
1.3 Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками в ТОВ «Сокольський молокозавод»
2.1 Коротка характеристика ТОВ «Сокольський молокозавод»
2.2 Особливості бухгалтерського обліку готової продукції в ТОВ «Сокольський молокозавод»
2.3 Особливості бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками в ТОВ «Сокольський молокозавод»
3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ готової продукції та розрахунків з постачальниками і замовниками в ТОВ «Сокольський молокозавод»
3.1 Напрями вдосконалення бухгалтерського обліку готової продукції в ТОВ «Сокольський молокозавод»
3.2 Напрями вдосконалення бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками в ТОВ «Сокольський молокозавод»
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Реалізація готової продукції - кінцева мета діяльності виробничого підприємства, заключний етап кругообігу його засобів, по завершенні якого визначаються результати господарювання та ефективність виробництва. У процесі реалізації визначається потреба в даному виді продукції на ринку, рівень попиту, а виявляється конкурентоспроможність, а також розробляються способи поліпшення якості та подальшого розвитку.
Підприємство відшкодовує свої витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією готової продукції і розподіляє створений у процесі виробництва дохід, частину якого перераховують до державного бюджету, а іншу частину підприємство отримує у вигляді чистого прибутку.
Обсяг реалізованої продукції це один з основних показників, що характеризують діяльність підприємства, який вкрай важливий для обчислення податкової бази цілого ряду податків, а також для встановлення розмірів нормованих статей витрат витрат на рекламу, представницьких витрат.
Реалізація відображає економічні зв'язки між підприємством і державою та іншими підприємствами і організаціями. Для виробничого підприємства, виручка від реалізованої продукції є головним джерелом коштів для безперебійної роботи, що вимагає систематичного контролю над випуском, відвантаженням і реалізацією готової продукції, пов'язаними з цим витратами і отриманим фінансовим результатом.
Таким чином, для ефективної діяльності підприємства, украй важливо вести безперервний облік готової продукції, контролювати реалізацію, а також мати налагоджену систему розрахунків з покупцями, що підтверджує актуальність обраної теми.
Мета випускної кваліфікованої роботи - вивчення системи бухгалтерського обліку операцій з реалізації покупцям готової продукції, а також методики відображення в обліку цих операцій, з подальшим внесенням пропозицій з удосконалення.
У роботі ставляться наступні завдання:
розглянути теоретичний аспект питання бухгалтерського обліку готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками;
проаналізувати існуючу систему бухгалтерського обліку готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі окремого підприємства;
запропонувати напрями вдосконалення системи бухгалтерського обліку готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками.
Об'єкт дослідження - ВАТ «Сокальський молокозавод», що знаходиться в п. Сокільське, Нижегородської області, вул. Куйбишева, д.50, що займається заготівлею, переробкою, виробництвом і реалізацією молочною продукцією.
Предмет дослідження - існуюча на підприємстві система бухгалтерського обліку готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками.
Випускна кваліфікаційна робота буде складатися з трьох розділів.
У першому розділі буде розглянуто теоретичний аспект питання, а саме: особливості обліку готової продукції в Росії, документальне оформлення та бухгалтерські проводки відповідно до чинних нормативних актів і законодавства України.
Другий розділ буде містити коротку характеристику Сокольського молокозаводу, аналіз обліку формування і використання готової продукції, особливості обліку розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві, а також проаналізуємо підсумки роботи підприємства з виробництва продукції та використання готової продукції.
У третьому розділі на основі аналізу обліку формування і використання готової продукції підприємства будуть запропоновані напрямки з удосконалення бухгалтерського обліку готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками на підприємстві. Запропоновані напрямки оптимізації бухгалтерського обліку формування і використання готової продукції на підприємстві будуть економічно обгрунтовані.
На закінчення представлені висновки відповідно до поставлених цілей.
У ході виконання випускної кваліфікаційної роботи будуть використані внутрішня документація Сокольського молокозаводу за 2006 та 2007рр., Нормативно-правові і законодавчі акти, що регламентують порядок ведення обліку готової продукції, монографічна та навчальна література з досліджуваним питанням, публікації у спеціалізованих виданнях з даної тематики, джерела Інтернету .
1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ПИТАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Поняття готової продукції, робіт, послуг. Оцінка готової продукції
Готова продукція є частиною матеріально-виробничих запасів, призначених для продажу (кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством). Товари є частиною матеріально-виробничих запасів, придбаних або отриманих від інших юридичних або фізичних осіб і призначених для продажу. Облік готової продукції і товарів регулюється Положенням по бухгалтерському обліку «Облік матеріально-виробничих запасів» (ПБУ 5 / 01) (11), затвердженим наказом Мінфіну Росії від 09.06.01 р. № 44н (6), а також Методичними вказівками з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів, затверджених наказом Мінфіну Росії від 28.12.01 р. № 119н (7).
Рух готової продукції включає основні стадії:
- Надходження готової продукції на склад;
- Відвантаження (відпуск) готової продукції і товарів покупцям (замовникам) у порядку реалізації (продажу) або при іншому їх вибутті.
Одиниця бухгалтерського обліку готової продукції вибирається організацією самостійно таким чином, щоб забезпечити формування повної і достовірної інформації про ці запаси, а також належний контроль за їх наявністю і рухом. Готова продукція, як правило, повинна бути здана з виробництва на склад у підзвіт матеріально відповідальній особі. Великогабаритні вироби та продукція, яка не може бути здана на склад з технічних причин, приймаються представником замовника на місці їх виготовлення, комплектації і збірки. Планування і облік готової продукції ведуть в натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. Умовно-натуральні показники використовують для отримання узагальнених даних про однорідну продукції. Наприклад, кількість вироблених консервів може враховуватися в умовних банках. Рух товарів у торговельних організаціях включає дві стадії:
1) надходження товарів шляхом їх придбання у постачальників;
2) продаж товарів покупцям - юридичним та фізичним особам. Одиницею бухгалтерського обліку товарів, призначених для подальшого перепродажу, можуть бути партії, номенклатурні одиниці (34, с.123).
Основними завданнями обліку готової продукції і товарів є:
а) формування фактичної собівартості готової продукції;
б) правильне і своєчасне документальне оформлення операцій та забезпечення достовірних даних щодо надходження та відпуску готової продукції і товарів;
в) контроль за збереженням готової продукції і товарів у місцях їх зберігання (експлуатації) і на всіх етапах їх руху;
г) контроль за дотриманням встановлених організацією норм з випуску готової продукції, що забезпечують її безперебійний випуск, виконання робіт і надання послуг;
д) своєчасне виявлення непотрібних і зайвих запасів готової продукції і товарів з метою їх можливого продажу або виявлення інших можливостей залучення їх в обіг;
е) проведення аналізу ефективності використання товарних запасів і запасів готової продукції.
В основі організації бухгалтерського обліку готової продукції і товарів лежать наступні основні вимоги (22, с.133):
- Суцільного, безперервного і повного відображення руху (приходу, витрати, переміщення) цих запасів;
- Облік кількості та оцінки товарів і готової продукції;
- Оперативності (своєчасності) обліку запасів;
- Достовірності;
- Відповідності синтетичного обліку даними аналітичного обліку на початок кожного місяця (по оборотах і залишках);
- Відповідності даних складського обліку та оперативного обліку руху запасів в підрозділах організації даним бухгалтерського обліку.
- Всі операції по руху (надходженню, переміщенню, витрачанню) запасів повинні оформлятися первинними обліковими документами.
Готова продукція надходить з виробництва на склад на підставі приймально-здавальних накладних, актів, специфікацій та інших аналогічних документів, які виписуються в двох примірниках. Один примірник призначений для здавальника готової продукції, другий є супровідним документом для зберігання на складі. Облік готової продукції на складі здійснюється відповідно до вимог, що пред'являються до обліку матеріально-виробничих запасів (11). Для зберігання готової продукції, випущеної з виробництва, створюються окремі склади, крім великогабаритних виробів та іншої продукції, здача яких на склад утруднена з технічних причин. Вони приймаються замовником на місці виготовлення і відвантажуються безпосередньо з цих місць.
Облік готової продукції на складах ведеться за місцями зберігання та матеріально відповідальним особам. Особливістю обліку готової продукції є ведення кількісно-вартісного обліку, при цьому організацією самостійно визначаються облікові одиниці. Готова продукція обліковується за найменуваннями, з роздільним урахуванням характерних ознак (маркам, артикулами, типових розмірів, моделей, фасонів і т.д.). Крім того, облік ведеться за укрупненими групами продукції: вироби основного виробництва, товари народного споживання та ін Відпуск готової продукції покупцям оформляється, як правило, накладними. В якості типової форми накладної можна використовувати форму № М-15 «Накладна на відпуск матеріалів на сторону» (20, с. 128).
У залежності від галузевої специфіки організації можуть застосовувати спеціалізовані форми накладних та інших первинних документів із зазначенням у них обов'язкових реквізитів. Підставою для виписки накладних є розпорядження керівника організації або уповноваженої особи, а також договір з покупцем (замовником). Методичними рекомендаціями з обліку матеріально-виробничих запасів рекомендується наступний порядок обліку відпуску готової продукції:
1. Накладні форми № М-15 виписуються на складі або у відділі збуту у чотирьох примірниках і передаються в бухгалтерію для реєстрації в журналі реєстрації накладних на відпуск готової продукції і підписи їх головним бухгалтером або особою, ним уповноваженою.
2. З бухгалтерії підписані накладні повертаються у відділ збуту (або інше аналогічне підрозділ організації). Один примірник накладної передається комірнику (або іншій матеріально відповідальній особі), другий служить підставою для виписки рахунку-фактури, третій і четвертий передаються одержувачу готової продукції. На всіх примірниках накладної одержувач зобов'язаний розписатися в отриманні.
3. При вивезенні продукції через пропускний пункт один примірник накладної (четвертий) залишається у служби охорони, а третій примірник передається одержувачу як супровідного документа на вантаж.
4. Служба охорони записує накладні до журналу реєстрації вантажів і потім передає їх до бухгалтерії за описом, де роблять відмітки про вивезення в журналі реєстрації накладних на вивіз (продаж) готової продукції.
5. На відвантажену продукцію в обов'язковому порядку виписується рахунок-фактура, у двох примірниках. Перший примірник не пізніше п'яти днів з моменту відвантаження продукції висилається або передається покупцеві, а другий залишається в організації-постачальника для відображення в книзі продажу та нарахування ПДВ. Придбання товарів у постачальників здійснюється на підставі договорів купівлі-продажу.
Товари від постачальників, як правило, надходять в організацію з супровідними документами (накладними, рахунками-фактурами і т.п.).
Оформлення та облік торгових операцій здійснюється з використанням уніфікованих форм первинної облікової документації, затверджених постановою Держкомстату Росії від 25.12.98 р. № 132. Основні форми наведено в табл. 1.
Таблиця 1
Первинні документи з руху торгових операцій
Номер форми | Найменування форми |
ТОРГ -1 | Акт про приймання товарів |
ТОРГ -2 | Акт про встановлення і розбіжності про кількість і якість при прийманні товарно-матеріальних цінностей |
ТОРГ-3 | Акт про встановлену розбіжність за кількістю і якістю при прийманні імпортних товарів |
ТОРГ-4 | Акт про приймання товару, що надійшов без рахунку постачальника |
ТОРГ-5 | Акт про прийом тари, не зазначеної в рахунку постачальника |
ТОРГ-6 | Акт про завіс тари |
ТОРГ-11 | Товарний ярлик |
ТОРГ-12 | Товарна накладна |
ТОРГ-13 | Накладна на внутрішнє переміщення, передачу товару, тари |
ТОРГ-15 | Акт про псування, бою, лому матеріальних цінностей |
ТОРГ-16 | Акт про списання товарів |
ТОРГ-18 | Журнал руху обліку товарів на складі |
ТОРГ-28 | Картка кількісно-сумового обліку |
ТОРГ-29 | Товарний звіт |
ТОРГ-30 | Звіт по тарі |
Приймання товарів, які надійшли від постачальників, здійснюється за актом про приймання товарів (форма № ТОРГ-1). Даним актом оформляється приймання товарів за якістю, кількістю, масою і комплектності у відповідності з правилами приймання товарів і умовами договору. Акт складається членами приймальної комісії, уповноваженими на це керівником організації. Приймання товару проводиться у фактичній наявності. При виявленні відхилень щодо кількості, якості, масі організація повинна призупинити приймання, забезпечити схоронність товару, вжити заходів щодо запобігання його змішення з іншим однорідним товаром і викликати представника постачальника (вантажовідправника) для складання двостороннього акта.
Для оформлення приймання вітчизняних та імпортних товарів при кількісних і якісних розбіжностях в порівнянні з даними супровідних документів постачальника застосовуються відповідно акт про встановлену розбіжність за кількістю і якістю при прийманні товарно-матеріальних цінностей (форма № ТОРГ-2) та акт про встановлену розбіжність по кількості і якості при прийманні імпортних товарів (форма № ТОРГ-3). Дані акти є юридичною підставою для пред'явлення претензії постачальнику.
Приймання товарів одержувачем за кількістю, якістю та комплектності товарів від організації транспорту оформляється актом згідно з правилами, діючими на транспорті. Акти про приймання товарів за кількістю складаються відповідно з фактичною наявністю товарів даним, що містяться у транспортних, супровідних або розрахункових документах, а при прийманні їх за якістю і комплектності - вимогами до якості товарів, передбачених у договорі чи контракті. Акти складаються за результатами приймання членами комісії та експертом організації, на якого покладено проведення експертизи. Акт за формою № ТОРГ-2 складається на вітчизняні товари в чотирьох примірниках. Акт за формою № ТОРГ-3 складається на імпортні товари в п'яти примірниках.
Якщо товарно-матеріальні цінності надходять в організацію без рахунку постачальника, то вони приймаються за актом про приймання товару, що надійшов без рахунку постачальника (форма № ТОРГ-4). Цінності приймаються з даного акту за фактичній наявності. Акт складається у двох примірниках за участю матеріально відповідальної особи. Перший примірник передається в бухгалтерію, другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Для оформлення приймання і оприбуткуванню тари застосовується акт про оприбуткування тари, не зазначеної в рахунку постачальника (форма № ТОРГ-5). Акт складається у двох примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію, другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Товари оприбутковуються по чистому вазі (без тари). При оприбуткуванні деяких товарів чиста вага (нетто) визначається шляхом вирахування з загальної ваги товару (брутто) ваги тари по маркуванню. Після вивільнення тари з-під товару її зважують. Якщо фактична вага тари більше ваги цієї тари, зазначеного у маркуванні, виникає різниця у вазі товару, яка називається завісою тари. Завіс тари оформляється спеціальним актом про завіс тари (форма № ТОРГ-6) у двох примірниках. Другий примірник разом з рекламацією направляється постачальнику для відшкодування. При цьому на тарі робиться відмітка (фарбою, хімічним олівцем, чорнилом) із зазначенням номера та дати акта про завіс, щоб запобігти повторному актування однієї і тієї самої тари. Надійшли товари зберігаються на складі організації. Для обліку товарів у місцях їх зберігання застосовуються форми, наведені в альбомі уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку продукції, товарно-матеріальних цінностей у місцях зберігання, затверджені постановою Держкомстату Росії від 09.08.99 р. № 66 (21, с.125).
Організація складського обліку товарів залежить від способу їх зберігання. Розрізняють партійний і сортовий способи зберігання і відповідно партійний і сортовий облік товарно-матеріальних цінностей. При партионной способі зберігання застосовується партіонний карта (форма № МХ-10). Ця форма складається на кожну партію товарів для контролю за надходженням і відвантаженням за кількістю, масою, сортам, вартості товарів, які надійшли різними видами транспортних засобів (автотранспортом, залізничним, водним, повітряним транспортом і т.д.). Партіонний карта виписується у двох примірниках на кожну партію товарів матеріально відповідальною особою. Вказуються всі необхідні реквізити відправника, одержувача, станції відправника, номер і дата акту про прийом товару, а також найменування, артикул, ціна, кількість, маса товару. Один примірник партионной карти залишається на складі і служить регістром складського обліку товарів, другий - передається в бухгалтерію. Повний витрату кожної партії товарів оформляється в партионной карті підписами уповноважених на це осіб із зазначенням даних про застосування норм природної втрати і остаточного результату обліку товарів. Після повного вибуття даної партії партіонний карта складу передається в бухгалтерію для перевірки і прийняття відповідного рішення. Для обліку товарів у місцях їх зберігання до них прикріплюють товарний ярлик (форма № ТОРГ-11). Товарний ярлик заповнюється в одному примірнику матеріально відповідальною особою на кожне найменування з проставленням порядкового номера ярлика. Товарний ярлик зберігають разом з товаром за місцем його перебування. Дані товарного ярлика застосовуються для заповнення інвентаризаційного опису товарів (12).
Оцінка готової продукції
Способи оцінки товарів та готової продукції визначені ПБО 5 / 01 «Облік матеріально-виробничих запасів» (11). Готова продукція приймається до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю. Фактична собівартість готової продукції, виготовленої у виробництві, визначається після закінчення звітного періоду на основі даних бухгалтерського обліку. В аналітичному бухгалтерському обліку та місцях зберігання готової продукції дозволяється застосовувати облікові ціни. В якості облікових цін на готову продукцію можуть застосовуватися:
- Фактична виробнича собівартість (повна і неповна);
- Нормативна собівартість (повна і неповна);
- Договірні ціни;
- Інші види цін.
Фактична виробнича собівартість застосовується в основному при одиничному дрібносерійному виробництві, а також при випуску масової продукції невеликий номенклатури. Нормативну собівартість у ролі дисконтних цін доцільно використовувати в галузях з масовим і серійним характером виробництва і з великою номенклатурою готової продукції. Перевагами даних облікових цін є зручність при здійсненні оперативного обліку руху готової продукції, стабільність облікових цін і єдність оцінки в плануванні та обліку. Нормативна собівартість є собівартість, обчислену виходячи з діючих в організації норм на певну дату.
Залишки готової продукції на складах на кінець або початок звітного періоду також можуть оцінюватися в обліку організації за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною собівартості відповідно. Нормативна собівартість залишків готової продукції також може визначатися за прямими статтями витрат.
Порядок оцінки товарів торговельними організаціями Завіт від способу продажу придбаних товарів - оптова чи роздрібна продаж. До роздрібного продажу відноситься продаж товарів фізичним особам (населенню) для особистого, домашнього користування, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. До оптової торгівлі відноситься продаж товарів юридичним особам та фізичним особам (індивідуальним підприємцям) для здійснення підприємницької діяльності. Придбані організаціями торгівлі товари, призначені для продажу, можуть оцінюватися таким чином:
- По купівельної вартості (вартості придбання);
- За продажними цінами з окремим обліком націнок (знижок) (різниця між продажними та покупними цінами враховується на рахунку 42 «Торгова націнка»);
- За обліковими цінами.
Організації оптової торгівлі враховують придбані товари за купівельною вартістю або за обліковими цінами. Організації роздрібної торгівлі враховують товари за продажними цінами з окремим обліком націнок (знижок). Формування покупної вартості товарів може здійснюватися двома способами:
- За вартістю придбання, що включає ціну постачальника та інші витрати (наприклад, транспортні витрати), пов'язані з придбанням товарів і вироблені до моменту передачі товарів у продаж;
- Тільки за ціною постачальника з віднесенням на витрати на продаж інших витрат по заготівлі і доставці товарів, вироблених до моменту передачі товарів у продаж.
До фактичних витрат на придбання товарів відносяться:
- Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю);
- Суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням товарів;
- Митні збори;
- Невозмещаемие податки, що сплачуються у зв'язку з придбанням товарів;
- Винагороди, що сплачуються посередницькій організації, через яку придбані товари;
- Витрати з утримання заготівельно-складського підрозділу організації;
- Витрати з доставки товарів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну товарів, встановлену договором;
- Нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит);
- Нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку товарів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені для придбання цих товарів;
- Витрати по доведенню товарів до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях (витрати організації по підготовці, фасування та поліпшення технічних характеристик);
- Інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів.
При виборі способу оцінки товарів слід брати до уваги періодичність надходження товарів, умови їх поставки, вартість послуг, пов'язаних з їх придбанням. Обраний організацією спосіб оцінки товарів повинен бути відображений в обліковій політиці організації, де також відображається вибраний спосіб формування купівельної вартості товарів (з урахуванням або без урахування в покупної вартості товарів транспортних витрат).
Фактична собівартість готової продукції і товарів, отриманих організацією за договором дарування або безоплатно, визначається виходячи з поточної ринкової вартості їх на дату прийняття до бухгалтерського обліку. Фактична собівартість готової продукції і товарів, внесених в рахунок внеску до статутного (складеного) капітал організації, визначається виходячи з їх грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше не передбачено законодавством Російської Федерації (27).
Фактичною собівартістю готової продукції і товарів, отриманих за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими засобами, визнається вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів форма (№ ТОРГ-5). Акт складається у двох примірниках. Перший примірник передається в бухгалтерію, другий - залишається у матеріально відповідальної особи.
Організація складського обліку товарів залежить від способу їх зберігання. Розрізняють партійний і сортовий способи зберігання і відповідно партійний і сортовий облік товарно-матеріальних цінностей. При партионной способі зберігання застосовується партіонний карта (форма № МХ-10). Ця форма складається на кожну партію товарів для контролю за надходженням і відвантаженням за кількістю, масою, сортам, вартості товарів, які надійшли різними видами транспортних засобів (автотранспортом, залізничним, водним, повітряним транспортом і т.д.). Партіонний карта виписується у двох примірниках на кожну партію товарів матеріально відповідальною особою. Вказуються всі необхідні реквізити відправника, одержувача, станції відправника, номер і дата акту про прийом товару, а також найменування, артикул, ціна, кількість, маса товару. Один примірник партионной карти залишається на складі і служить регістром складського обліку товарів, другий - передається в бухгалтерію.
1.2 Бухгалтерський облік готової продукції на підприємстві
Для аналітичного обліку товарів, які враховуються в кількісно-вартісному виразі, застосовуються картки кількісно-вартісного обліку (форма № ТОРГ-28). Картка ведеться окремо на кожне найменування, сорт товару. При кількісно-вартісному обліку однорідні товари різного призначення, але мають однакову роздрібну ціну, можуть враховуватися разом на одній картці. Записи в картці виробляються в кількісному і вартісному виразі на підставі перевірених документів, що подаються до бухгалтерії матеріально відповідальними особами.
Для обліку руху і залишків товарів і тари на складі застосовується журнал обліку руху товарів на складі (форма № ТОРГ-18). Журнал ведеться матеріально відповідальною особою за найменуваннями, сортами, кількістю та ціною. Записи в журнал виробляються на підставі прибутково-видаткових документів або накопичувальних відомостей з обліку відпуску товарів і тари за день. При продажу товарів іншим організаціям відпуск товарів зі складу проводиться за товарними накладними (форма № ТОРГ-12). Товарна накладна складається у двох примірниках. Перший примірник залишається в організації, що продає товари, і є підставою для їх списання. Другий примірник передається організації-покупцеві і є підставою для оприбуткування ним цих цінностей.
Для обліку товарних документів в організаціях торгівлі за звітний період застосовуються товарний звіт (форма № ТОРГ-29) і звіт по тарі (форма № ТОРГ-30). Ці первинні документи складаються у двох примірниках матеріально відповідальною особою із зазначенням номера, дати документів на надходження та вибуття товарів і тари. Товарний звіт, як правило, складається при сальдовому методі обліку товарів. Підписується бухгалтером і матеріально відповідальною особою. Перший примірник звіту з доданими документами, на підставі яких складається звіт, передається в бухгалтерію, другий примірник залишається у матеріально відповідальної особи. Для обліку внутрішнього переміщення товарно-матеріальних цінностей між структурними підрозділами або матеріально відповідальними особами застосовується накладна на внутрішнє переміщення, передачу товарів, тари (форма № ТОРГ-13). У разі виникнення з тих чи інших причин бою, псування, лому товарно-матеріальних цінностей вони підлягають уцінці або списанню, що оформляється актом про псування, бою, лому товарно-матеріальних цінностей (форма № ТОРГ-15). Акт складається у трьох примірниках і підписується членами комісії за участю представників адміністрації, матеріально відповідальної особи і, при необхідності, представника санітарного нагляду. Акт затверджується керівником організації. Перший примірник передається до бухгалтерії і є підставою для списання з матеріально відповідальної особи втрат, другий примірник залишається у підрозділі, третій - у матеріально-відповідальної особи.
У разі виявлення під час інвентаризації втрат від псування товарів для їх списання використовується акт про списання товарів (форма № ТОРГ-16). Для оформлення уцінки товарів при моральному старіння, зниження купівельного попиту, виявленні ознак зниження якості з різних причин застосовується акт про уцінку товарно-матеріальних цінностей (форма № МХ-15). Акт складається і підписується у двох примірниках відповідальними особами комісії. Один примірник направляється в бухгалтерію, другий - передається матеріально відповідальній особі для зберігання або прикладається до товарної накладної для передачі в організації торгівлі для перепродажу товарно-матеріальних цінностей за нижчими цінами або для повернення їх постачальнику (виробнику).
Облік наявності та руху готової продукції за фактичною собівартістю здійснюють на активному рахунку 43 «Готова продукція». Цей рахунок використовується організаціями галузей матеріального виробництва. Готові вироби, придбані для комплектації або в якості товарів для продажу, враховують на рахунку 41 «Товари». Вартість виконаних робіт і наданих послуг на рахунку 43 «Готова продукція» не відбивається. Фактичні витрати з ним по мірі продажу списуються з рахунків обліку витрат на виробництво в дебет рахунку 90 «Продажі». Якщо готова продукція повністю використовується в самій організації, то її можна оприбутковувати за дебетом рахунка 10 «Матеріали» та інших аналогічних рахунків з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво» (17, с. 344).
Продукція, що не підлягає здачі на місці і не оформлена актом приймання, залишається в складі незавершеного виробництва і на рахунку 43 «Готова продукція» не враховується. Синтетичний облік готової продукції може здійснюватися у двох варіантах: без використання рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» та з використанням цього рахунку. При першому варіанті, який є традиційним для вітчизняної практики, готову продукцію враховують на синтетичному рахунку 43 «Готова продукція» за фактичною виробничою собівартістю. Аналітичний облік окремих видів готової продукції здійснюють, як правило, за обліковими цінами (нормативною собівартістю, договірними цінами та ін) з виділенням відхилень фактичної собівартості готової продукції від вартості за обліковими цінами. Якщо фактична собівартість готової продукції вище облікової вартості, то відхилення списують з кредиту рахунку 20 «Основне виробництво» у дебет рахунку 43 «Готова продукція» додаткової бухгалтерським проведенням. Перевищення облікової вартості над фактичною відображається способом «червоне сторно». Списання готової продукції може здійснюватися за обліковою вартістю. Одночасно на рахунки обліку продажів списуються відхилення, пов'язані з проданої готової продукції.
Організація здійснює облік готової продукції за фактичною собівартістю при цьому бухгалтерські записи мають вигляд:
Дт 43 «Готова продукція», Кт 20 «Основне виробництво» - прийнята на облік готова продукція, виготовлена в основному виробництві;
Дт 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Кт 90-1 "Дохід" - відображено заборгованість покупця по відвантаженої продукції;
Дт 90-3 «Податок на додану вартість», Кт 68 «Розрахунки по податках і зборах» - нарахований ПДВ з реалізованої продукції;
Дт 90-2 "Собівартість продажів», Кт 43 «Готова продукція» - списана собівартість відвантаженої продукції;
Дт 90-9 «Прибуток / збиток від продажу», Кт 99 «Прибутки та збитки» - відображено фінансовий результат (прибуток) від продажу готової продукції.
Організація здійснює облік готової продукції за обліковими цінами в бухгалтерському обліку будуть зроблені такі записи:
Дт 43 «Готова продукція», Кт 20 «Основне виробництво» - прийнята на облік готова продукція за обліковими цінами;
Дт 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Кт 90-1 "Дохід" - відображено заборгованість покупця по відвантаженої продукції;
Дт 90-3 «Податок на додану вартість», Кт 68 «Розрахунки по податках і зборах» - нарахований ПДВ з реалізованої продукції;
Дт 90-2 "Собівартість продажів», Кт 43 «Готова продукція» - списана собівартість відвантаженої продукції;
Дт 43 «Готова продукція», Кт 20 «Основне виробництво» - списано відхилення між фактичною та облікової вартістю по випущеної готової продукції;
Дт 90-2 "Собівартість продажів», Кт 43 «Готова продукція» - списано відхилення в собівартості відвантаженої продукції;
Дт 90-9 «Прибуток / збиток від продажу», Кт 99 «Прибутки та збитки» - відображено фінансовий результат (прибуток) від продажу готової продукції.
При використанні в якості облікових цін нормативної собівартості, договірних та інших видів цін необхідно після закінчення місяця обчислювати відхилення фактичної виробничої собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами для розподілу цього відхилення на відвантажену (продану) продукцію і залишки її на складах. З цією метою складають спеціальний розрахунок, представлений в табл. 2, з використанням
Таблиця 2
Розрахунок фактичної собівартості відвантаженої продукції
№ п / п | Показник | За обліковими цінами | За фактичною собівартістю | Відхилення (+;-) |
1 | Залишок готової продукції на початок місяця | 200000 | 210000 | +10000 |
2 | Надійшло з виробництва | 2800000 | 2954000 | +154000 |
3 | Разом | 3000000 | 3164000 | +164000 |
4 | Ставлення відхилень фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами,% (гр.5, стор.3: гр.3, стор.3) | х | х | 5,4647 (164000 / 3000000 * 100) |
5 | Відвантажено готової продукції | 2500000 | 2636667 (2500000 +136667) | 5,4647 * 2500000/100 = 136667 |
6 | Залишок готової продукції на кінець місяця | 500000 | 527333 (500000 +27333) | 5,4647 * 500 000 / 100 = 27333 |
середньозваженого відсотка відхилень фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами.
Множенням вартості відвантаженої продукції та вартості її залишку на складі на кінець місяця на обчислений відсоток визначають, яка частина відхилень відноситься на відвантажену і залишилася на складі продукцію. Подібний розрахунок складають і при використанні неповної виробничої собівартості. У цьому розрахунку немає необхідності, якщо організація використовує для обліку випуску продукції рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» (25, с.359).
При використанні для обліку витрат на виробництво продукції рахунки 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» синтетичний облік готової продукції здійснюють на рахунку 43 «Готова продукція» за нормативною або плановою собівартістю. При цьому за дебетом рахунка 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» відображають фактичну собівартість продукції (робіт, послуг), а по кредиту - нормативну або планову собівартість. Фактичну виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) списують з кредиту рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва» в дебет рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)».
Нормативну або планову собівартість продукції (робіт, послуг) списують з кредиту рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» у дебет рахунків 43 «Готова продукція», 90 «Продажі» та інших рахунків (10 «Матеріали», 11 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі », 21« Напівфабрикати власного виробництва », 28« Брак у виробництві », 41« Товари »та ін.)
Зіставленням дебетового і кредитового оборотів по рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» на останнє число місяця визначають відхилення фактичної собівартості продукції від нормативної чи планової, які списують з кредиту рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» у дебет рахунку 90 «Продаж». При цьому перевищення фактичної собівартості продукції над нормативною або плановою (перевитрата) списують додаткової проводкою. Перевищення нормативної чи планової собівартості над фактичною (економію) - способом «червоне сторно». Рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» закривається щомісяця і сальдо на звітну дату не має (17, с.346).
При використанні рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» відпадає необхідність у складанні окремих розрахунків відхилень фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами за готовою, відвантаженої та проданої продукції, оскільки виявлене відхилення по готової продукції відразу списують на рахунок 90 «Продажі ».
Рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» закривається щомісяця і сальдо на звітну дату не має.
При використанні рахунку 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» відпадає необхідність у складанні окремих розрахунків відхилень фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами за готовою, відвантаженої та проданої продукції, оскільки виявлене відхилення по готової продукції відразу списують на рахунок 90 «Продажі »(25, с. 364).
Облік товарів
Для узагальнення інформації про наявність та рух товарів використовують синтетичний рахунок 41 «Товари». В організаціях, що здійснюють промислову й іншу виробничу діяльність, рахунок 41 «Товари» застосовують для обліку матеріалів, виробів, продуктів, придбаних спеціально для продажу, або, коли вартість готових виробів, придбаних для комплектації, не включається до собівартості проданої продукції, а відшкодовується покупцем окремо.
Товари, прийняті на відповідальне зберігання і на комісію, обліковують на позабалансових рахунках 002 «Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання» і 004 «Товари, прийняті на комісію".
Аналітичний облік по рахунку 41 «Товари» ведуть по відповідальним особам, найменуванням (сортам, партіям, кіпам), а в необхідних випадках та за місцями зберігання товарів. Організації, які здійснюють торговельну діяльність, на рахунку 41 «Товари» крім товарно-матеріальних цінностей, придбаних в якості товарів для продажу, враховують також покупну тару і тару власного виробництва (крім інвентарної, що служить для виробничих чи господарських потреб і обліковується на рахунках 01 «Основні засоби »або 10« Матеріали »).
До рахунку 41 «Товари» можуть бути відкриті субрахунки:
41-1 «Товари на складах»;
41-2 «Товари в роздрібній торгівлі»;
41-3 «Тара під товаром і порожня» та ін
На субрахунку 41-1 «Товари на складах» враховують наявність і рух товарів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, в коморах організацій, що надають послуги громадського харчування, в овочесховищах, холодильниках і т.п.
На субрахунку 41-2 «Товари в роздрібній торгівлі» враховують наявність і рух товарів в організаціях роздрібної торгівлі (магазинах, наметах, кіосках, кіосках і т.п.), а також у буфетах організацій громадського харчування. На цьому ж субрахунку вказані організації враховують наявність і рух скляного посуду.
На субрахунку 41-3 «Тара під товаром і порожня» враховують наявність і рух тари під товарами і тари порожньої (крім скляного посуду в організаціях роздрібної торгівлі та буфетах організацій громадського харчування).
Придбані товари і тара приймаються організаціями торгівлі на облік за рахунком 41 «Товари» за вартістю їх придбання. Прийняті на облік товари відображають за дебетом рахунка 41 «Товари» та кредитом рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Надходження товарів можна відображати з використанням рахунку 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» в порядку, аналогічному для обліку відповідних операцій з матеріалами (25, с. 369).
Відповідно до п. 13 ПБУ 5 / 01 (11) організації торгівлі можуть включати витрати по заготівлі та доставці товарів до центральних складів (баз), вироблених до передачі товарів у продаж, до складу витрат на продаж. Організаціям роздрібної торгівлі дозволяється оцінювати придбані товари за продажними (роздрібними) цінами з окремим обліком націнок (знижок). У цьому випадку товари, що надійшли прибуткують за вартістю придбання по дебету рахунку 41 «Товари» та кредитом рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» та інших рахунків. Одночасно на різницю між вартістю придбання товарів та їх вартістю за продажними цінами дебетують рахунок 41 «Товари» і кредитують рахунок 42 «Торгова націнка».
Організація роздрібної торгівлі придбала товари відповідно до рахунку-фактурі постачальника, при цьому бухгалтерські записи мають такий вигляд:
Дт 41-2 «Товари в роздрібній торгівлі», Кт 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на вартість товарів, що надійшли;
Дт 19-3 «ПДВ по придбаних МПЗ», Кредит 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на суму ПДВ з котрі вступили товарах;
Дт 41-3 «Тара під товаром і порожня», Кт 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на вартість тари, що надійшла з товаром;
Дт 41-2 «Товари в роздрібній торгівлі», Кт 42-1 «Торгова націнка» - на суму торгової націнки на товар, що надійшов (25, с.369).
Облік продажу товарів здійснюється в тому ж порядку, що й облік готової продукції. При визнанні виручки від продажу товарів при їх відвантаження (відпуску) вони списуються з кредиту рахунку 41 «Товари» у дебет рахунку 90 «Продажі». Якщо виручка від продажу відвантажених (відпущених) товарів певний час не може бути визнана в бухгалтерському обліку (для підприємств оптової торгівлі), то відпущені товари списують з кредиту рахунку 41 «Товари» у дебет рахунку 45 «Товари відвантажені», а після визнання виручки - в дебет рахунку 90 «Продажі» з кредиту рахунку 45 «Товари відвантажені». Організації роздрібної торгівлі, що враховують товари за продажними цінами, у міру продажу товарів або їх вибуття з інших причин суму торгової націнки списують з кредиту рахунку 42 «Торгова націнка» у дебет рахунку 90 «Продажі» або 45 «Товари відвантажені» способом «червоне сторно» . Суми торговельних націнок, пов'язані з залишилися в організації товарах, уточнюються за даними інвентаризаційних описів шляхом визначення належної знижки (накидки) на товари відповідно до встановленими розмірами. Сума знижки або накидки на залишок непроданих товарів (у роздрібній торгівлі) може бути визначена по відсотку, обчисленого виходячи з відношення суми знижок або накидок на залишок товарів на початок місяця і обороту по кредиту рахунку 42 «Торгова націнка» (без урахування сторнувати суму) до сумі проданих за місяць товарів і залишку товарів на кінець місяця (за продажними цінами).
Організація роздрібної торгівлі реалізує товар населенню. При цьому враховується виручка від продажу товару за даними касових лічильників, сума реалізованої торговельної націнки (визначається за спеціальним розрахунком), а так само враховуються витрати на продаж, пов'язані з реалізованому товару (за спеціальним розрахунком).
Бухгалтерські записи мають такий вигляд:
Дт 50 «Каса», Кт 90-1 "Дохід" - відбитий виторг магазину;
Дт 90-3 «Податок на додану вартість», Кт 68 «Розрахунки по податках і зборах» - нарахований ПДВ по реалізованих товарах;
Дт 90-2 "Собівартість продажів», Кредит 41-2 «Товари в роздрібній торгівлі - списана вартість проданих товарів;
Дт 90-2 "Собівартість продажів», Кт 42-1 «Торгова націнка» - Сторнувати сума торгової націнки, що відноситься до реалізованому товару;
Дт 90-2 "Собівартість продажів», Кт 44 «Витрати на продаж» - списані витрати на продаж, пов'язані з реалізованому товару;
Дт 90-9 «Прибуток / збиток від продажу», Кт 99 «Прибутки та збитки» - відображено фінансовий результат (прибуток) від реалізації товарів. (17, с. 351).
1.3 Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками
Порядок обліку розрахунків з покупцями і замовниками залежить від обраного методу обліку реалізації готової продукції.
Якщо за момент реалізації готової продукції приймається момент її відвантаження, то дебіторська заборгованість відображається за ціною реалізації продукції на рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками».
Рахунок 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» дебетується в кореспонденції з кредитом рахунків 90 «Продажі», 91 «Інші доходи і витрати» на суми, на які пред'явлені розрахункові документи та в установленому порядку визнаний дохід.
На суму оплати за відвантажену продукцію організація пред'являє розрахункові документи покупцю або замовнику і виробляє наступну бухгалтерський запис:
Дт рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Кт рахунку 90 «Продажі».
При продажу майна, що амортизується, тобто основних засобів і нематеріальних активів, вартість майна за цінами продажу списують в Дт рахунку 62 з Кт рахунку 91 «Інші доходи і витрати». Надходження грошових коштів за продане майно, при погашенні покупцями, замовниками своєї заборгованості відображають за Дт рахунків з обліку грошових коштів (51, 52, 50, 55) і Кт рахунку 62.
На рахунку 62 відображають суми отриманих авансів і попередньої оплати за поставлену продукцію, а також виникаючі сумові і курсові різниці. При цьому суми отриманих авансів і попередньої оплати враховуються на рахунку 62 відокремлено (35, с. 256).
Позитивні курсові різниці враховують по Дт рахунку 62 і Кт рахунку 91 «Інші доходи і витрати», а негативні по Дт рахунку 91і Кт рахунку 62.
Незатребувана в строк заборгованість покупців і замовників списується з Кт рахунку 62 в Дт рахунку 63 «Резерв сумнівних боргів» або рахунку 91 «Інші доходи і витрати».
В організаціях, які виконують роботи довгострокового характеру (будівельні, проектні, наукові, геологічні та ін) для обліку розрахунків з замовниками може використовуватися рахунок 46 «Виконані етапи по незавершених роботах». У постачальника враховується факт реалізації продукції: Дт рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками», Кт рахунку 46 «Виконані етапи по незавершених роботах» у сумі договірної вартості, зазначеної у платіжному вимозі - дорученні.
У міру зарахування платежу - згідно з випискою банку з розрахункового рахунку: Дт рахунку 51 «Розрахунковий рахунок», Кт рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» у сумі договірної вартості. У покупця враховується факт придбання готової продукції: Дт рахунку 10 «Матеріали», Кт рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».
Аналітичний облік по рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками" ведеться:
1. при розрахунках у порядку інкасо - за кожним пред'явленим покупцем або замовником рахунку;
2. при розрахунках у порядку планових платежів - за кожним покупцем або замовнику;
3. з одержаних авансів - по кожному кредитору.
Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання даних про заборгованість по розрахунках з покупцями і замовниками забезпеченої: векселями, термін надходження грошових коштів по яких не настав; векселями, дисконтованими (врахованими) у банках; векселями, за якими грошові кошти не надійшли в строк (33 ).
Рахунки-фактури (Додаток 1) виписують всі підприємства та організації, що реалізують готову продукцію, як оподатковувані, так і не обкладаються ПДВ. Також рахунок-фактура виписується при отриманні авансів. На підставі рахунку-фактури нараховується ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету.
Покупцеві готової продукції рахунки-фактури необхідні для відшкодування сум ПДВ. Слід звернути увагу на те, що покупець не може зарахувати ПДВ з бюджету на підставі рахунку-фактури, який був складений продавцем при отриманні авансу, так як для заліку податку необхідно ще, щоб готова продукція була оприбуткована в обліку.
Бланк рахунку-фактури може бути виготовлений типографським способом або самостійно за допомогою комп'ютера. Якщо в процесі виготовлення змінюється зовнішня форма рахунку-фактури, то при цьому повинні бути збережені кількість рядків і граф і послідовність їх розташування. У рахунку-фактурі повинні бути вказані: порядковий номер і дата виписки; найменування, адреса, ІПН платника податків і покупця; кількість і найменування поставляється готової продукції; ціна; податкова ставка та інші реквізити.
Рахунок-фактура складається у двох примірниках. Перший примірник передається покупцеві не пізніше 10 днів з дня відвантаження готової продукції або отримання авансу. Другий залишається в організації продала цю готову продукцію.
Реєстрація складених рахунків-фактур у книзі продажів здійснюється в хронологічному порядку в міру реалізації готової продукції.
Книга продажів (Додаток 2) повинна бути прошнурована, її сторінки пронумеровані і скріплені печаткою. Контроль за правильністю ведення книги керівник підприємства або уповноваженою ним особою.
Платіжне доручення виписується одночасно в кількох примірниках, які повинні бути ідентичні. Кількість примірників, які необхідно подати в банк, залежить від того, яким чином здійснюється платіж, як правило, представляються 3 примірники. Не якісь виправлення при заповненні платіжного доручення не допускаються.
У платіжному дорученні вказується ІПН; найменування і номер рахунку в кредитній організації, банківський ідентифікаційний код та інші реквізити. Перший примірник платіжного доручення підписують головний бухгалтер і керівник організації. Всі примірники заповненого та підписаного платіжного доручення подаються в обслуговуючий вас банк.
Останній примірник платіжного доручення банк повинен повернути клієнту з відміткою «прийнято до виконання» та зазначенням дати прийняття доручення. При цьому на даному примірнику ставиться штамп банку і підпис операційного працівника, який прийняв доручення до виконання.
Крім цього до документів з обліку розрахунків з покупцями і замовниками можна віднести розрахунковий чек, заява на акредитив, платіжна вимога.
При укладанні договору між постачальником і покупцем робиться застереження про франко-місці, до якого всі витрати по відвантаженню продукції несе постачальник. Звідси формуються такі фактурні ціни:
- Франко-склад постачальника - всі витрати, пов'язані з відвантаженням і доставкою продукції відшкодовує покупець (вартість вантажно-розвантажувальних робіт на складі постачальника і на залізниці, перевезення та залізничний тариф), а постачальник включає їх в платіжну вимогу-доручення;
- Франко-станція відправлення - витрати, пов'язані з завантаженням продукції у вагони, і залізничний тариф виробляються за рахунок покупця і постачальником включаються в розрахунково-платіжні документи;
- Франко-вагон станція призначення означає, що всі витрати щодо завантаження товарів у вагон і транспортні витрати до станції призначення несе продавець, а зі станції призначення - покупець;
- Франко-склад покупця - постачальник оплачує всі витрати до складу покупця, включаючи і розвантаження на його складі (вантажно-розвантажувальні витрати, транспортні та інші).
В даний час у діловому обороті Росії переважають розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення банку сплатити вказану суму з розрахункового рахунка платника і зарахувати її на розрахунковий рахунок одержувача платежу.
Розрахунки платіжними дорученнями - форма безготівкових розрахунків, при якій платник представляє в обслуговуючий його підприємство банк розрахунковий документ, що містить доручення про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів.
Платіжні доручення за домовленістю сторін можуть бути строковими, дострокові та відстрочені. Термінові платежі здійснюються в наступних варіантах: авансовий платіж, тобто платіж до відвантаження готової продукції; платіж після відвантаження готової продукції, тобто шляхом прямого акцепту готової продукції; часткові платежі при великих угодах.
Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями - форма безготівкових розрахунків, що передбачає розрахункові операції за допомогою платіжної вимоги-доручення, оформленого договору між постачальником і платником. Застосовуються переважно в іногородніх розрахунках
Облік розрахунків платіжними вимогами - дорученнями виникли на базі акцептной форми розрахунків і зводяться до наступного: постачальник, відвантаживши готову продукцію, заповнює першу частину (вимога), виписуючи платіжна вимога (додаток) на покупця - платника, відкликає йому або доставляє нарочним, чи передає в свій банк. Отримавши платіжні вимоги - доручення, платник зобов'язаний заповнити другу частину - платіжне доручення, доручаючи банку списати з його розрахункового рахунку зазначену суму, оскільки зобов'язання постачальником виконані. Організація - платник здає цей повністю заповнений документ у банк для оплати. Банк після списання коштів пересилає документи в банк постачальника для зарахування на його розрахунковий рахунок.
Згода на акцепт (оплату) платник зобов'язаний дати протягом 3 днів з моменту отримання платіжного документа. При цьому використовується принцип: «мовчання - знак згоди». В іншому випадку він має право відмовитися від оплати, але в письмовій формі. Платник має право повністю відмовитися від оплати, у випадку, якщо готова продукція не замовлена; продукція поставлена достроково без згоди покупця; документально встановлена не доброякісність або не комплектність продукції; неузгоджена ціна.
При відмові від оплати покупець в тому випадки, якщо право власності на готову продукцію до нього не перейшло, приймає надійшла продукцію на відповідальне зберігання і по мірі надходження розпорядження постачальника відвантажує її в зазначену адресу.
З рахунків платника оплачують без його згоди вимоги за комунальні послуги, електроенергію, абонентську за телефон, відсотки за кредит та інші платежі.
Характерна особливість даної форми в тому, що вона спрямована на захист інтересів покупця в частині перевірки обсягу та якості вступника вантажу, його відповідності договірними зобов'язаннями, можливості відмови від оплати за вмотивованою причин. У бухгалтерському обліку слід розрізняти порядок обліку операцій у постачальника пред'явив вимоги, і платника, що одержує матеріальні цінності, платить за продукцію (25, с. 444).
2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ готової продукції та розрахунків з покупцями і замовниками в ТОВ «Сокольський молокозавод»
2.1 Коротка характеристика ТОВ «Сокольський молокозавод»
ВАТ «Сокальський молокозавод» став самостійним підприємством з 1 січня 1956 року, до цього часу він входив до складу юр'євецькі молокозаводу. У 1994 році підприємство було реорганізовано в Акціонерне товариство відкритого типу «Сокольський молокозавод». ВАТ «Сокальський молокозавод» знаходиться в одному з чисто екологічному районі Нижегородської області.
Місцезнаходження підприємства: 606670 п. Сокільське Нижегородської області, вул. Куйбишева д. 50
Підприємство повністю приватизовано, всі акції розміщені.
Основною метою діяльності ВАТ «Сокальський молокозавод», також як і метою будь-якого комерційного підприємства є отримання прибутку. У зв'язку з цим підприємство займається наступними видами фінансово-господарської діяльності:
заготівля, переробка, виробництво та реалізація молочної продукції;
реалізація промислових та продовольчих товарів через власну і орендовану торговельну мережу;
маркетинг, комерційна, посередницька діяльність, в т.ч. зовнішня торгівля;
виробництво і реалізація товарів народного споживання;
Статутний капітал товариства складає 130 тис. руб. Всі акції суспільства є іменними, всі розміщені акції є звичайними, при цьому 51% акцій розподілений серед колективу працівників заводу, 49% серед сільгоспвиробників Сокольського району. Основні види продукції, що виробляється: масло тваринне та спреди, цільномолочна продукція, (молоко і кефір 2,5% жирності, молоко 3,2% жирності, молоко пряжене 4% жирності, сиру жирні і знежирені, сирні вироби), сири тверді 50% і 45% жирності, сири плавлені, сири м'які
Облікова політика підприємствам (Додаток 3) відповідає нормативним актам РФ в області бухгалтерського обліку і закріплена окремим наказом по підприємству, в якому виручка визначається за методом відвантаження і за таким же методом визначаються фінансові результати діяльності. З метою рівномірного формування витрат протягом звітного періоду підприємство може створювати резерви: на ремонт основних фондів, на виплату винагород за підсумками року та інші аналогічні резерви відповідно до чинного законодавства.
Всі структурні підрозділи молокозаводу займають земельну ділянку площею 1,32 га. Організація електропостачання здійснюється від селищної електричної мережі, резервного живлення немає. На підприємстві заводу знаходиться власна котельня, яка забезпечує підприємство теплом. Вода надходить від селищної водозабору. Проектна потужність по переробці молока 20-30 тонн на добу.
Згідно Статуту підприємства, молокозавод займається переробкою молока, як натурального, основними постачальниками якого є сільгосппідприємства Сокольського і Ковернінского районів, так і сухого закуповуваного в інших районах Росії. Вироблену молочну продукцію завод реалізує населенню Сокольського району через роздрібну і Нижній Новгород через оптову торгівлю. На заводі діють цехи основного виробництва: цільномолочної, маслоцех, сирний і цех морозива. До допоміжним і обслуговуючим цехах відносяться: котельня, електро - компресорний цех, автогараж, лабораторія.
Розглянемо структуру управління підприємством на кінець 2007 року:
Рис.1 Організаційна структура управління ВАТ «Соколькій молокозавод» на 1.01.2008 р.
Для того, щоб охарактеризувати економічний стан ВАТ «Сокальський молокозавод», проведемо аналіз за низкою показників, що характеризують основні виробничі фонди, трудові ресурси, фінансовий результат діяльності.
Аналіз асортименту і структури продукції підтверджує спеціалізацію заводу. Найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції займає незбиране молоко, сир і сирні вироби, масло тваринне.
Таблиця 3
Аналіз випуску продукції за 2006-2007рр., Тн.
Найменування | Випуск продукції | Зміни (+,-) | ||||
2006 | 2007 | |||||
тн. | у% | тн. | у% | тн. | у% | |
Цільномолочна продукція | 2231 | 78,3 | 1786 | 80,8 | -445 | +2,5 |
Сири жирні | 74 | 2,6 | 49 | 2,2 | -25 | -0,4 |
Сиру і сирні вироби | 441 | 15,5 | 294 | 13,3 | -147 | -2,2 |
Масло тваринне та спреди | 104 | 3,6 | 80 | 3,7 | -24 | +0,1 |
Разом: | 2850 | 100 | 2209 | 100 | -641 | 0 |
Висновок: Аналізуючи дані з виробництва продукції молокозаводу у фізичному обсязі, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу в структурі продукції займає цільномолочна продукція (80,8% у 2007 р. і 78,3% у 2006р), а так само сир і сирні вироби. Виробництво всієї молочної продукції знизився на 641 тн., або ж на 22,5%.
Наочно спеціалізація молокозаводу виглядає наступним чином:
Як і зазначалося вище, підприємство спеціалізується на виробництві продукції з незбираного молока, сиру і сирних виробів, і зовсім недавно підприємство освоїло виробництво сирів.
Рис.2 Структура товарної продукції ВАТ «Сокальський молокозавод» за 2006-2007рр.
Важливо для оцінки потенціалу підприємства розглянути динаміку і структуру основних виробничих фондів (37, с.243). Для цього в табл.4 розглянемо основні фонди. Дані взяті з Додатків 4,5.
Таблиця 4
Аналіз основних фондів за 2006-2007рр, тис. руб.
Найменування | 2006р | 2007р | Зміни | |||
тис. руб. | % | тис. руб. | % | тис. руб. | % |