Бухгалтерська фінансова звітність як джерело інформації про фінансовий стан і фінансових

Введення

Аналіз фінансової звітності - один з головних видів економічного аналізу - представляє собою систему дослідження фінансового стану і фінансових результатів, що формуються в процесі здійснення господарської діяльності організації в умовах впливу об'єктивних і суб'єктивних чинників і одержують відображення в бухгалтерській (фінансової) звітності.

Мета курсової роботи є складання основних форм бухгалтерської звітності бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки, і аналіз бухгалтерської звітності, за допомогою основних прийомів аналізу.

Завдання курсової роботи - зробити оцінку фінансового стану аналізованого підприємства ТОВ «Схід», охарактеризувати фінансовий стан на даному підприємстві і в залежності від стану розробити шляхи вирішення (якщо стан кризовий). Метою аналізу фінансової звітності є отримання ключових характеристик фінансового стану і фінансових результатів організації для прийняття оптимальних управлінських рішень різними користувачами інформації. Користувачі інформації поділяються на внутрішніх (керівники організації, менеджери, засновники) і зовнішніх (партнери, інвестори, контролюючі органи). Кожен суб'єкт вивчає інформацію про діяльність організації, виходячи зі своїх інтересів.

У процесі виконання курсової роботи необхідно:

1. проаналізувати ліквідність бухгалтерського балансу;

2. розрахувати показники ліквідності, оцінити їх динаміку;

3. розрахувати і проаналізувати показники платоспроможності організації;

4. визначити коефіцієнти фінансової стійкості за даними бухгалтерської звітності;

5. проаналізувати показники рентабельності організації.

Стійке фінансове становище підприємства досягається за допомогою кваліфікованого управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Оцінка результатів роботи будь-якого підприємства включає в себе аналіз його фінансового становища. Фінансовий аналіз необхідний також для розробки основних напрямків розвитку підприємства, визначення можливості його реорганізації. Маючи необмежений доступ до фінансової документації, керівництво може правильно визначити фінансовий стан підприємства, рентабельність його діяльності та подальші перспективи.

1. Характеристика організації, за матеріалами якої виконана курсова робота

ТОВ «Схід» займається виробництвом і продажем меблів. Сальдо за рахунками синтетичного обліку на 1 січня 2007 р., подано в таблиці:

Таблиця 1 «Сальдо за рахунками на 1 січня 2007 року»

Відповідно до залишками на 1 січня 2007 року склав бухгалтерський баланс ТОВ «Схід» (Додаток 1). У першому кварталі (січень, лютий, березень) були здійснені господарські операції, відображені в таблиці 2. За підсумками першого кварталу складемо бухгалтерський баланс на 1 квітня 2007 року (Додаток 1).

Таблиця 2 «Журнал реєстрації господарських операцій»

2. Цілі, зміст і основні методи фінансового аналізу

Фінансовий (зовнішній) аналіз - вид економічного аналізу, який використовується зовнішніми користувачами інформації про діяльність організації, а також управлінським персоналом організації з метою отримання детальних даних, що містяться безпосередньо в регістрах бухгалтерського обліку [6].

Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. Оскільки фінансовий аналіз грунтується на даних бухгалтерської звітності, то він є зовнішнім аналізом, особливостями якого є [5]:

• множинність суб'єктів аналізу (користувачів інформації);

• різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

• наявність типових методик, стандартів обліку та звітності;

• орієнтація аналізу на публічну і внутрішню звітність підприємства;

• максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів інформації про діяльність організації.

Спектр основних користувачів результатів фінансового аналізу дуже широкий. Суб'єктами аналізу виступають користувачі інформації, як безпосередньо, так і опосередковано зацікавлені в діяльності організації. До першої групи належать ті, хто пов'язаний з організацією участю в капіталі, борговими та іншими господарськими відносинами. До другої - ті, хто використовує економічну інформацію в суто професійних цілях. Ця частина користувачів інформації безпосередньо не зацікавлена ​​в діяльності підприємства, але за умовами контракту повинна захищати інтереси першої групи користувачів. Розрізняють не тільки користувачів інформації, але і їх економічний інтерес (участь) у господарській діяльності організації та мета, якої вони домагаються при аналізі. Для власників метою фінансового аналізу є оцінка ефективності діяльності організації, інтереси власників полягають в отриманні доходу на капітал, фінансової стійкості організації. Відповідно для менеджерів метою є отримання максимальної інформації про господарську діяльність, щоб приймати найбільш ефективні управлінські рішення. Для кредиторів мета проведення фінансового аналізу полягає у визначенні ліквідності, платоспроможності та можливості організації сформувати позитивний чистий потік грошових коштів з метою оцінки потенціалу компанії по платежах за кредит, своєчасного повернення позикових коштів в строк і повністю. Партнерів по господарській діяльності (постачальники і покупці продукції) цікавить платоспроможність і стійка конкурентоспроможність організації, що визначає її положення на ринку. Держава в особі податкових органів зацікавлене у фінансових результатах та платоспроможності компанії, яка повинна своєчасно і повністю сплачувати поточні податки. Для працівників підприємства важливі стабільність функціонування організації та величина отриманого чистого прибутку; це обумовлює високу зайнятість працівників, рівень оплати праці і можливість отримувати доходи, що формуються за рахунок чистого прибутку організації.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу становлять [2]:

• аналіз абсолютних показників прибутку, виручки, витрат;

• аналіз відносних показників ефективності діяльності організації;

• аналіз фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності і платоспроможності організації;

• аналіз ефективності використання власного капіталу і позикових коштів.

У результаті здійснюється фінансова діагностика організації і дається рейтингова оцінка підприємства-емітента.

На всіх підприємствах існують три основних види обліку: бухгалтерський (фінансовий), податковий і управлінський. Розглянемо більш детально фінансовий облік, який має на меті підготувати достатню інформацію для задоволення потреб, в першу чергу, зовнішніх користувачів про фінансовий стан організації, про фінансові результати діяльності, про майновий стан при мінімально можливих витратах на її отримання. Так як бухгалтерський (фінансовий) облік діє в інтересах сторонніх користувачів, бухгалтерський баланс не є закритим документом, а у випадку з відкритим акціонерним товариством він навіть публікується в засобах масової інформації. Державні органи і громадські організації розробляють стандарти бухгалтерського обліку, обов'язкові для всіх підприємств. У Росії такими стандартами є Положення з бухгалтерського обліку (ПБО). В даний час російські організації, що прагнуть вийти на світовий ринок інвестицій, готуються до складання фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності. Це дозволить значною мірою знизити витрати на складання звітності та полегшити роботу тих осіб, хто готує звіти по організації. Більш того, зближення МСФЗ з національними стандартами допоможе також користувачам інформації приймати обгрунтовані економічні рішення.

Фінансовий облік - це офіційний облік, ведення якого відповідно до встановлених стандартів обов'язково для всіх організацій. Документи подаються до податкових органів, є об'єктом аудиторської перевірки. Джерелом інформації фінансового обліку є тільки дані бухгалтерського обліку та елементи системи оподаткування. Результати фінансового обліку (фінансова звітність) складаються суворо у встановлені терміни і представляються за формами встановленим законодавчо. Об'єктом фінансового обліку є організація в цілому. За даними фінансового обліку визначаються та відповідно аналізуються [7]:

• собівартість проданої продукції;

• вартість матеріально-виробничих запасів як частина активів балансу;

• прибуток (збитки) від реалізації.

До основних методів фінансового аналізу відносять [1]:

• горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

• вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

• трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

• аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

• порівняльний аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми господарськими даними;

• факторний аналіз - це аналіз впливу окремих факторів на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Фінансова звітність як інформаційна основа аналізу.

Інформаційною базою аналізу є фінансова звітність, або єдина система даних про майнове і фінансове становище організації та про результати її господарської діяльності, що складається на основі даних бухгалтерського обліку за формами, які в Росії визначаються нормативними документами. У фінансову звітність згідно з нормативними вимогами РФ включаються [10]:

• Бухгалтерський баланс;

• Звіт про прибутки та збитки;

• Звіт про зміни капіталу;

• Звіт про рух грошових коштів;

• Додаток до бухгалтерського балансу;

• Звіт про цільове використання отриманих коштів.

А згідно МСФЗ в звітність включають:

• Бухгалтерський баланс;

• Звіт про прибутки та збитки;

• Звіт про зміни у капіталі;

• Звіт про рух грошових коштів;

• Облікова політика та пояснювальні примітки.

Найбільш інформативною формою для фінансового аналізу служить бухгалтерський баланс (Додаток 1), а інші форми розшифровують, уточнюють і поглиблюють дані бухгалтерського балансу. Бухгалтерський баланс являє собою фінансовий звіт, що показує фінансове становище цієї організації на певну дату; також він відображає обсяг капіталу і його структуру: за складом, розміщення або основними напрямками вкладення (актив), за джерелами утворення (пасив). Статті активу балансу розташовуються в порядку зростання їх ліквідності, а статті пасиву в порядку скорочення терміновості погашення зобов'язань. Всі зобов'язання організації діляться між власниками і третіми особами. Зобов'язання перед власниками складаються з капіталу, який організація отримує від акціонерів і пайовиків при установі або у вигляді додаткових внесків, і з капіталу, який організація генерує в процесі своєї діяльності, реінвестуя прибуток. Зовнішні зобов'язання бувають довгостроковими і короткостроковими і представляють собою права інвесторів або кредиторів на майно організації. Баланс дозволяє судити про ліквідність фірми, її фінансової гнучкості, здатності отримувати прибуток, своєчасно виплачувати борги і дивіденди, оцінювати ефективність розміщення капіталу, його достатність для поточної господарської діяльності та розвитку, розмір і структуру позикових коштів, і ефективність їх залучення.

Звіт про прибутки і збитки (Додаток 2) показує ефективність діяльності організації за певний період, він використовується для визначення рентабельності, інвестиційної цінності, кредитоспроможності фірми, служить для прогнозування обсягів майбутнього руху грошових коштів [3]. Цей звіт дозволяє визначити доходи і витрати по звичайних видах діяльності, інші доходи і витрати, а також розрахувати прибуток (збиток) до оподаткування та чистий прибуток (збиток) звітного періоду. Звіт про зміни капіталу містить показники чистого прибутку, отриманого за звітний період. Підсумкові дані щодо зміни капіталу повинні збігатися з відповідними показниками балансу. Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про початковому і кінцевому сальдо по рахунках грошових коштів, а також відображає рух грошових коштів за звітний період. Додаток до балансу включає додаткові відомості, які не відображаються в бухгалтерському балансі, тобто більш детально розкриває інформацію про деяких статтях балансу, наприклад, про основні засоби та нематеріальні активи, про дебіторську та кредиторську заборгованість, про фінансові вкладення. Звіт про цільове використання отриманих коштів включають до складу бухгалтерської звітності некомерційні організації і в ньому відбиваються залишки коштів на початок і кінець звітного періоду, а також надходження і витрачання коштів. Відповідно до закону «Про бухгалтерський облік» № 129-ФЗ від 21 листопада 1996 року, бухгалтерська звітність комерційних організацій надається власникам (засновникам) організації відповідно до установчих документів; податковим органам; іншим державним органам, на які покладена перевірка окремих сторін діяльності організації ; органам державної статистики для узагальнення та публічного використання інформації зовнішніми користувачами. Бухгалтерська звітність організації повинна включати показники діяльності філій, представництв та інших структурних підрозділів, у тому числі виділених на самостійний баланс. [8] Річна бухгалтерська звітність складається за звітний рік, тобто з 1 січня по 31 грудня календарного року і представляється користувачам протягом 90 днів після закінчення року, а квартальна звітність - протягом 30 днів після закінчення кварталу. У випадках передбачених законодавством організація може публікувати бухгалтерську звітність та підсумкову частину аудиторського висновку, але не пізніше 1 червня. В архівах організації бухгалтерська звітність зберігається не менше 5 років.

3. Аналіз ліквідності бухгалтерського балансу

Під ліквідністю організації розуміється її здатність покривати свої зобов'язання активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність організацій і передбачає постійне рівність між активами і зобов'язаннями одночасно за двома параметрами: за загальною сумою; за термінами перетворення на гроші (активи) та строками погашення (зобов'язання). Аналіз ліквідності організацій являє собою аналіз ліквідності балансу і полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих у порядку зростання їх ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, які розташовуються в порядку скорочення терміновості погашення. Розрізняють такі види ліквідності [9]:

• поточна ліквідність - представляє собою відповідність дебіторської заборгованості і грошових коштів дебіторської заборгованості;

• розрахункова ліквідність - це відповідність груп активу і пасиву за термінами їх оборотності в умовах нормального функціонування організації;

• термінова ліквідність - здатність до погашення зобов'язань при ліквідації організації.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи організацій поділяються на такі групи [12]:

1. Найбільш ліквідні активи А1 включають в себе суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для проведення розрахунків негайно; короткострокові фінансові вкладення, наприклад цінні папери. А1 = ряд 250 + стор. 260

2. Швидко реалізованих активи А2 - це активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час, наприклад, дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати; інші дебіторські активи. А2 = ряд 240 + стор. 270

3. Повільно реалізованих активів А3 - найменш ліквідні активи, які включають запаси, крім рядка «Витрати майбутніх періодів»; податок на додану вартість по придбаних цінностей; дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати. А3 = ряд 210 + стор 220 + стор 230

4. Важкореалізовані активи А4. У цю групу включаються всі статті I розділу балансу «Необоротні активи», ці активи призначені для використання в господарській діяльності протягом досить тривалого періоду часу. А4 = стор. 190

Перші три групи активів змінюються протягом господарського періоду і відносяться до поточних активів організацій. Вони більш ліквідні, ніж інше майно фірми.

Зобов'язання організацій (статті пасиву балансу) також групуються в чотири групи і розташовуються за ступенем терміновості їх оплати.

1. Найбільш термінові зобов'язання П1 включають в себе кредиторську заборгованість; заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів; інші короткострокові зобов'язання; позики, не погашені в строк. П1 = ряд 620

2. Короткострокові пасиви П2, до них відносять короткострокові позики та кредити; інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати. П2 = ряд 610 + 630 + 660

3. Довгострокові пасиви П3. У цю групу входять довгострокові кредити і позики, статті IV розділу балансу. П3 = ряд 590 + 640 + 650

4. Постійні пасиви П4 включають в себе статті III розділу балансу «Капітал і резерви», окремі статті V розділу балансу «Поточні зобов'язання» не ввійшли в попередні групи; доходи майбутніх періодів; резерви майбутніх витрат. Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи слід зменшити на суму за статтею «Витрати майбутніх періодів». П4 = ряд 490

На першій стадії аналізу зазначені групи активів і пасивів зіставляються в абсолютному вираженні. Бухгалтерський баланс вважається ліквідним за умови наступних співвідношень груп активів і зобов'язань:

При цьому якщо виконані три перші умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання організацій, то обов'язково виконується і остання нерівність, яке підтверджує наявність у фірми власних оборотних коштів. Все це означає дотримання мінімального умови фінансової стійкості. Невиконання ж одного з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестачу коштів по одній групі активів, не компенсується їх надлишком по іншій групі, так як компенсація може бути лише за вартістю, в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Порівняння першої і другої груп активів (найбільш ліквідних активів і бистрореалізуемих активів) з першими двома групами пасивів (найбільш термінові зобов'язання та короткострокові пасиви) показує поточну ліквідність, тобто платоспроможність чи неплатоспроможність організацій найближчим до моменту проведення аналізу час. Порівняння третьої групи активів і пасивів (повільно реалізованих активів з довгостроковими зобов'язаннями) показує перспективну ліквідність, тобто прогноз платоспроможності підприємства [13].

Таблиця 3 «Аналіз ліквідності балансу ТОВ« Схід »»

1) швидко реалізованих активи (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення) повинні покривати найбільш термінові зобов'язання або перевищувати їх, тобто А1> = П1.

2100 <44600-на початок року

20330 <119072 - на кінець періоду

У нашому випадку ні на початок року, ні на кінець періоду швидко реалізованих активи не покривають найбільш термінові зобов'язання, при цьому платіжний недолік зменшується з -42500 УРАХУВАННЯМ на початок року, до -98742 УРАХУВАННЯМ на кінець періоду, що свідчить про явне нестачі грошових коштів на розрахунковому рахунку при зростанні кредиторської заборгованості по заробітній платі і податках за результатами їх нарахування в аналізованому періоді.

2) Активи середньої реалізованості (дебіторська заборгованість) повинні покривати короткострокові зобов'язання або перевищувати їх, тобто А2> = П2.

10200 <12000-на початок року

188930> 42550 - на кінець періоду

У даному випадку на початок року пропорція не виконується з розривом в сумі -1800 т.р., але на кінець періоду відбувається виправлення ситуації за рахунок продажу великої партії продукції і швидко реалізованих активи перевищують короткострокову кредиторську заборгованість у сумі 146380 УРАХУВАННЯМ

3) повільно реалізованих активів (виробничі запаси) повинні покривати довгострокові зобов'язання або перевищувати їх, тобто А3> = П3.

254800> 1800 - на початок року

209830> 2100-на коні періоду

У нашій ситуації спостерігається, як на початок року, так і на кінець періоду значне перевищення повільно реалізованих активів над довгостроковими пасивами відповідно в сумах 253000 УРАХУВАННЯМ і 207730 УРАХУВАННЯМ за рахунок того, що в підприємства вже була велика партія матеріалів, призначена для випуску продукції та її подальшої реалізації, і в аналізованому періоді були ще придбані матеріали, в той же час у підприємства були відсутні, які б то не було, довгострокові зобов'язання, як на початок року, так і протягом аналізованого періоду.

4) важкореалізовані активи (необоротні активи) мають покриватися власними коштами і не перевищувати їх, тобто А4 <= П4

280000 <488700 - на початок року

258500 <513868 - на кінець періоду

У даному випадку балансова пропорція виконується на початок року і на кінець періоду в сумі перевищення власного капіталу над важкореалізованих активами відповідно 208700 УРАХУВАННЯМ і 255368 УРАХУВАННЯМ у зв'язку з тим, що як на початок року, так і в аналізованому періоді підприємство практично не набувало основних засобів і нематеріальних активів, не здійснювало довгострокових фінансових вкладень і вкладень у необоротні активи, маючи при цьому значну суму власного капіталу на початок року.

У цілому за результатами аналізу балансових пропорцій можна відзначити намітилася позитивну тенденцію в аналізованому періоді до абсолютної ліквідності балансу за винятком недостатності бистрореалізуемих активів. Пропоновані заходи з виправлення ситуації: необхідність короткострокових фінансових вкладень і роботи з дебіторами по оплаті наявної заборгованості, як результат - наявність коштів на розрахунковому рахунку і повний і своєчасний розрахунок з працівниками по зарплаті і з податковою інспекцією та позабюджетними фондами з податків, а також з постачальниками і підрядниками.

Другим етапом аналізу є розрахунок фінансових коефіцієнтів ліквідності, який виробляється шляхом поетапного зіставлення окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу.

Таблиця 4 «Основні показники ліквідності»

Таблиця 5 «Аналіз коефіцієнтів ліквідності»

За аналізований період в основному спостерігається зростання коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності зріс на 0,09 і на кінець періоду значення цього коефіцієнта досягає нормативного значення. Якщо фактичні значення коефіцієнта укладаються в зазначений діапазон, це означає, що у разі підтримки залишку грошових коштів на рівні звітної дати наявна короткострокова заборгованість може бути погашена найближчим часом, що є однією з умов платоспроможності підприємства. Коефіцієнт проміжної ліквідності виріс на 1,1, але, незважаючи на збільшення, так і не досяг нормативного значення, що свідчить про збільшення активів багато в чому за рахунок зростання дебіторської заборгованості. Коефіцієнт поточної ліквідності знизився на 2,1 і в кінці звітного періоду досяг нормативного значення, що свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

4. Аналіз платоспроможності організації за даними бухгалтерського балансу

Платоспроможність організацій є зовнішньою ознакою його фінансової стійкості і зумовлена ​​ступенем забезпеченості оборотних активів довгостроковими джерелами. Вона визначається можливістю організацій готівкою грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність і ліквідність є близькими за значенням поняттями, але термін «платоспроможність» дещо ширше, тому що він включає в себе не тільки і не скільки можливість перетворення активів у грошові кошти, скільки здатність своєчасно і повністю виконувати свої зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій грошового характеру. Оцінка платоспроможності здійснюється на основі аналізу ліквідності поточних активів організацій, тому що залежить від неї безпосередньо. Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для самих організацій з метою оцінки та прогнозування їх подальшої фінансової діяльності, але і для зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів [14]. У процесі аналізу необхідно визначити достатність грошових коштів. Метод оцінки достатності засобів заснований на аналізі фінансових потоків організацій: приплив грошових коштів повинен забезпечувати покриття поточних зобов'язань підприємства. Вихідною інформацією для аналізу руху грошових коштів є дані Головної книги або журналів-ордерів за окремими бухгалтерськими рахунками. При аналізі фінансових потоків проводиться співставлення потоків надходження і витрачання грошових коштів.

Загальна платоспроможність організацій визначається, як їх здатність покрити всі свої зобов'язання (короткострокові і довгострокові) усіма наявними активами. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується за наступною формулою:

Коб.пл. = Активи підприємства / Зобов'язання підприємства = (стор. 190 + стор 290) / (стор. 590 + стор 690 - стор. 640, 650)

Коб.пл. = 547100 / 56600 = 9,7 - на початок року.

Коб.пл. = 677 590 / 161 622 = 4,2 - на кінець періоду.

Нормативним значенням для цього показника буде Коб.пл. 2. За даними ТОВ «Схід» і на початок і на кінець періоду показник знаходиться в межах норми. У процесі аналізу відстежується динаміка цього показника і проводиться його порівняння з зазначеним нормативом. Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різним ступенем точності. Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення. Ці активи повинні мати оптимальну величину. З одного боку, чим значніше розмір грошових коштів на рахунках, тим з більшою ймовірністю можна стверджувати, що організація має достатньо коштів для поточних розрахунків і платежів. З іншого боку, наявність незначних залишків коштів на грошових рахунках не завжди означає, що організація неплатоспроможна: кошти можуть надійти на розрахункові, валютні рахунки, в касу протягом найближчих днів, короткострокові фінансові вкладення легко перетворити на грошову готівку. Низька платоспроможність може бути як випадкової тимчасової, так і тривалої, хронічної, причинами виникнення якої можуть з'явитися:

• недостатня забезпеченість фінансовими ресурсами;

• невиконання плану реалізації продукції;

• нераціональна структура оборотних коштів;

• несвоєчасне надходження платежів від контрактів та ін

При проведенні розрахунків за даними балансу необхідно враховувати, що платоспроможність - показник динамічний, який змінюється швидко. Тому розрахований для одного моменту часу (1 раз на квартал або 1 раз на рік), він не дозволяє сформувати достовірну картину. У зв'язку з цим складається платіжний календар, де зіставлення готівкових очікуваних коштів і платіжних зобов'язань виробляється на короткі періоди часу (5, 10, 15 днів, місяць). Основним фактором, що формує загальну платоспроможність, є наявність у підприємства реального власного капіталу. Тому крім перерахованих коефіцієнтів при проведенні оцінки платоспроможності використовують такі показники:

• величину власного оборотного капіталу;

• різні коефіцієнти ліквідності;

• співвідношення власного і позикового капіталу;

• коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

• коефіцієнт забезпеченості процентів за кредитами та ін

Комплексний аналіз цих коефіцієнтів дозволяє не тільки більш точно визначити фактичний рівень платоспроможності, але й формує базу для прогнозних розрахунків.

Розглянемо основні показники якісної характеристики платоспроможності організації ТОВ «Схід»:

1. Чистий оборотний капітал

ОА - оборотні активи;

Окр - короткострокові зобов'язання.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Чистий оборотний капітал, показує перевищення оборотних активів над короткостроковій кредиторської заборгованістю. Зростання показників в динаміці - 22,3%, спостерігається позитивна тенденція.

2. Коефіцієнт співвідношення грошових коштів та чистого оборотного капіталу.

ДС - грошові кошти;

ЧКоб - чистий оборотний капітал.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт співвідношення грошових коштів та чистого оборотного капіталу, характеризує частку грошових коштів у чистому оборотному капіталі. Нормативним діапазоном є проміжок (0 - 1). Зростання показників в динаміці збільшився у 8 разів, спостерігається позитивна тенденція.

3. Коефіцієнт співвідношення запасів і чистого оборотного капіталу

З - запаси;

ЧКоб - чистий оборотний капітал.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт співвідношення запасів і чистого оборотного капіталу, характеризує частку нереалізованих запасів у чистому оборотному капіталі. Чим ближче коефіцієнт до значення 0, тим гірше. У даному випадку спостерігається зниження показника на 33,3%.

4. Коефіцієнт співвідношення запасів і короткострокової кредиторської заборгованості

З - запаси;

КтЗкр - короткострокова кредиторська заборгованість

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт співвідношення запасів і короткострокової кредиторської заборгованості, характеризує ступінь залежності платоспроможності підприємства від запасів при мобілізації коштів від їх конверсії в гроші для покриття короткострокових зобов'язань. Нормативним значенням є діапазон (0,5 - 0,7). На початок року і на кінець періоду, значення коефіцієнта не досягають нормативних значень.

5. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості

ДТЗ - дебіторська заборгованість;

КТЗ - кредиторська заборгованість.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, характеризує загальне співвідношення розрахунків за видами заборгованості підприємства. Чим вище значення показника, тим краще. Зростання показника склав 500%, спостерігається позитивна тенденція.

5. Аналіз коефіцієнтів фінансової стійкості за даними бухгалтерської звітності

Запорукою виживаності і основний стабільності становища організацій служить його фінансова стійкість, тобто такий стан фінансів, яке гарантує його постійну платоспроможність. Такий господарюючий суб'єкт за рахунок власних коштів покриває вкладені в активи кошти, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розплачується в термін за своїми зобов'язаннями. На фінансову стійкість організацій впливають різні чинники:

• положення організацій на товарному ринку;

• виробництво дешевої і користується попитом;

• можливий потенціал підприємства в діловому співробітництві;

• ступінь залежності від зовнішніх кредиторів та інвесторів;

• наявність платоспроможних дебіторів;

• ефективність господарських і фінансових операцій і т.д.

У залежності від впливу різних факторів можна виділити наступні види стійкості:

• Внутрішня стійкість - це такий загальний фінансовий стан організації, при якому забезпечується стабільно високий результат її функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх чинників;

• Загальна стійкість організацій - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами);

• Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів організації, їх розподіл і використання, яке забезпечує розвиток організації на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.

Фінансова стійкість визначається перевищенням доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами і безперебійний процес виробництва та реалізації продукції. Вона формується в процесі всієї виробничо - господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості організації.

Аналіз фінансової стійкості дозволяє відповісти на питання: наскільки організація є незалежною з фінансової точки зору і чи є її фінансове становище стійким. Фінансова стійкість базується на оптимальному співвідношенні між окремими видами активів (оборотними або позаоборотних активів з урахуванням їх внутрішньої структури) та джерелами їх фінансування (власними або залученими коштами). Розглянемо основні коефіцієнти фінансової стійкості:

1. Коефіцієнт автономії

СК - власний капітал;

А - активи.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт автономії, показує, якою мірою використовуються підприємством активи сформовані за рахунок власного капіталу. Показник має невелику тенденцію до зниження, але при цьому знаходиться в межах норми (більше 0,5).

2. Коефіцієнт позикового капіталу

- Сума залученого позикового капіталу;

А - активи.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт позикового капіталу, зворотний коефіцієнту автономії, відображає частку позикових коштів у джерелах фінансування. Показник знаходиться в межах норми (менше 0,5).

3. Коефіцієнт фінансової залежності

- Сума залученого капіталу;

СК - власний капітал.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт фінансової залежності, показує, якою мірою підприємство залежить від зовнішніх джерел фінансування, тобто скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 карбованець власного капіталу. Підприємство не втратило фінансової стійкості тому показник знаходиться в межах норми (менше 0,7).

4. Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності

СК - власний капітал;

ЗКД - позиковий капітал на довгостроковій основі;

А - активи.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності, відображає ступінь незалежності підприємства від короткострокових позикових джерел фінансування. Показник знаходиться в межах норми (0,7 - 0,9).

5. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами

Ссоб - власні оборотні кошти (капітал і резерви - необоротні активи з форми 1 балансу);

ОА - оборотні активи.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами, характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стійкості підприємства. Показник знаходиться в межах норми на кінець періоду тому чим ближче до (0,5), тим краще.

6. Коефіцієнт маневреності

Ссоб - власні оборотні кошти;

СК - власний капітал.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт маневреності, показує, яку частку займає власний капітал, інвестований в оборотні кошти, в загальній сумі власного капіталу підприємства. Нормативним значенням є діапазон (0,2 - 0,5). Спостерігається максимальна можливість фінансового маневрування.

7. Коефіцієнт реальної вартості майна

ОС-основні засоби;

З - запаси;

А - вартість активів організації (валюта балансу).

- На початок року.

- На кінець періоду.

Коефіцієнт реальної вартості майна називають коефіцієнтом реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів у майні організацій. Він визначає, яку частку у вартості майна складають засоби виробництва, тобто забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Нормативним значенням є проміжок (0,5 - 0,7). На кінець періоду даний коефіцієнт досягає нормативного значення.

8. Коефіцієнт фінансування (співвідношення власних і позикових коштів)

СК-власний капітал;

- Сума залученого капіталу.

- На початок року.

- На кінець періоду.

Даний коефіцієнт показує, яка частина діяльності організації фінансується за рахунок власних коштів, а яка - за рахунок позикових. Нормативне значення показника - більше 1. У нашому випадку і на початок року і на кінець періоду значення коефіцієнта знаходяться в межах норми. Якщо величина показника менше 1, це свідчить про небезпеку неплатоспроможності і нерідко утрудняє можливість одержання кредиту.

Економічна ефективність роботи організації характеризується системою показників рентабельності, або прибутковості (прибутковості) організації. Показники рентабельності вимірюють прибутковість організацій з різних позицій відповідно до інтересів учасників функціонування бізнесу. Розрахунок показників рентабельності необхідний підприємству для аналізу фінансового стану, оскільки ці показники дозволяють визначити частку прибутку в різних витратах підприємства.

Таблиця 6 «Основні показники рентабельності»

Проаналізуємо показники рентабельності, розраховані на підставі форми 2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток 2).

Таблиця 7 «Аналіз рентабельності показників за даними ТОВ« Схід »»

Показник	За звітний період
1. Рентабельність виробництва	25,04%

2. Рентабельність продажів	20,02%
3. Рентабельність активів	5,14%
4. Рентабельність власного капіталу	5%

У результаті розрахунків показників рентабельності виробництва, продажу, активів і власного капіталу, можна зробити висновок про досить низькому рівні рентабельності організації, у зв'язку з тим, що підприємство має великі витрати, а отримує невеликий розмір прибутку. Тому підприємству необхідно знижувати свої витрати, щоб підвищити рівень рентабельності, а отже і дохідності.

При оцінці фінансового стану використовують такі характеристики:

• абсолютна стійкість підприємства;

• нормальна стійкість підприємства;

• передкризовий стан підприємства.

Таблиця 8 «Характеристика фінансового стану»

Оцінка фінансового стану	Результат зіставлення	Формула розрахунку за даними балансу
1	2	3
Абсолютна стійкість	Запаси менше суми власних оборотних коштів і короткострокових кредитів	СТР. 210 <((стор. 490 - СТР. 190) + СТР. 610)
1	2	3
Нормальна стійкість	Запаси дорівнюють сумі власних оборотних коштів і короткострокових кредитів	СТР. 210 = ((стор. 490 - СТР. 190) + СТР. 610)
Стан передкризовий	Запаси більше суми власних оборотних коштів і кредитів	СТР. 210> (стор. 490 - СТР. 190) + СТР. 510 + СТР. 610

Таблиця 9 «Показники для визначення типу фінансової стійкості підприємства»

Показник	На початок року (тис. грн.)	На кінець періоду (тис. грн.)	Зміни абсолютні
1	2	3	4
Запаси (стор. 210)	254 800	209 290	-45 510
Власний капітал (стор. 490)	488 700	513 868	25 168
Необоротні активи (стор. 190)	280 000	258 500	-21 500
Власні оборотні кошти (стор. 490 - СТР. 190)	208 700	255 368	46 668
Довгострокові пасиви (стор. 510)	0	0	0
Короткострокові кредити (стор. 610)	12 000	42 550	30 550
Власні оборотні кошти (стор. 490 - СТР. 190) + Короткострокові кредити (стор. 610)	220 700	297 918	77 218
Власні оборотні кошти (стор. 490 - СТР. 190) + Короткострокові кредити (стор. 610) + Довгострокові пасиви (стор. 510)	220 700	297 918	77 218

Таблиця 10 «Визначення типу фінансової стійкості організації»

Станом на початок року спостерігається передкризовий стан. Дана ситуація зумовлена ​​насамперед наявністю великої кількості невитрачених на початок року матеріалів в сумі 238800 т.р., незавершеного виробництва в сумі 9000 УРАХУВАННЯМ і готової продукції в сумі 7000 т.р., що і складає загальну суму запасів у кількості 254800 УРАХУВАННЯМ Крім того, сума наявних у підприємства на початок року короткострокових кредитів не сприяє рівноваги між запасами і власними оборотними засобами, в результаті чого на початок року запаси 254800 УРАХУВАННЯМ перевищують суму власних оборотних коштів і кредитів у кількості 220700 УРАХУВАННЯМ на 34100 УРАХУВАННЯМ В аналізованому періоді загальна величина запасів зменшилася на 45510 УРАХУВАННЯМ за рахунок списання великої суми матеріалів у виробництво. Забезпеченість власними оборотними засобами збільшилася на 46668 т.р., це пов'язано, перш за все, із зростанням вартості власного капіталу на 25168 т.р., що є позитивною зміною з точки зору фінансової стійкості. Довгострокових зобов'язань в аналізованому періоді не виникло. Сума короткострокових кредитів на кінець періоду склала 42550 т.р., що свідчить про те, що у звітному періоді було взято додатково короткостроковий кредит на суму 30550 УРАХУВАННЯМ У результаті на кінець періоду сума власних оборотних коштів і кредитів 297918 УРАХУВАННЯМ перевищила суму запасів 209290 УРАХУВАННЯМ на 88628 т.р., що свідчить про абсолютну стійкості.

Таким чином, за результатами порівняння показників таблиці «Визначення типу фінансової стійкості підприємства» випливає, що на початок року підприємство перебувало в передкризовому фінансовому стані, що супроводжувалося порушенням платоспроможності, але при якому все ж таки зберігалася можливість відновлення рівноваги. На кінець періоду стан підприємства покращився до абсолютної стійкості саме за результатами застосування тих заходів, які не були проведені у попередньому періоді, конкретно: за рахунок оптимізації виробництва, поповнення джерел власних коштів, залучення додаткових кредитів.

Висновок

У курсовій роботі була розглянута діяльність підприємства ТОВ «Схід» за 1-й квартал 2007 року. Основним джерелом інформації про фінансовий стан і фінансові результати діяльності підприємства є бухгалтерська (фінансова) звітність і зокрема бухгалтерський баланс, який є найбільш інформативною базою для аналізу і звіт про прибутки і збитки, який дозволяє провести аналіз основних показників рентабельності (прибутковості) організації. У курсовій роботі було проведено аналіз ліквідності бухгалтерського балансу ТОВ «Схід», аналіз платоспроможності, який показав здатність організації своєчасно розплачуватися за своїми зобов'язаннями. Особлива увага приділялася розрахунку та аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості і віднесенню підприємства до певного типу фінансової стійкості. У цілому по підприємству на початок року спостерігалося передкризовий стан, але в кінці звітного періоду стан покращився до абсолютної фінансової стійкості.