Банківська система та її значення для функціонування ринкової економіки

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Кафедра загальної економічної теорії
Політична економія

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

на тему:
"Банківська система та її значення для функціонування ринкової економіки"
Харків 2006

Зміст
Введення
1. Банківська система
1.1. Банки, їх сутність функції, структура банківської системи
1.2.Національний Банк Україна
1.4. Комерційний банк
2. Валютний і фінансовий ринки Україна
2.1. Ринок фінансових ресурсів в Україну
2.1.1. Передумови життєвого функціонування банківської системи
2.1.2. Тісний взаємозв'язок банківського капіталу з промисловим
2.1.3. Заходи Нацбанку по перебудові платіжної системи
2.1.4. Впровадження цивілізованих платіжних засобів в Україні - вексель
2.1.5. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україну
2.2. Валютний ринок України
3. Проблеми та розвиток банківської системи України
Висновок
Список джерел інформації
додаток 1. Структура банку
ДОДАТОК 2. Розподіл банків на групи за середніми активами

Введення
Банківська система є необхідною умовою стабільності розвитку економіки і пріоритетною метою будь-якого суб'єкта господарювання.
Переважала до недавнього часу державна форма власності передбачала в основному централізоване бюджетне фінансування підприємств. Існуюча раніше система, при якій бюджетні кошти виділялися в рамках державного планування розвитку економіки, не враховувала необхідності чіткого законодавчого регулювання фінансово-кредитних питань.
У перехідний період, від жорсткої адміністративної системи управління економікою до ринкового господарства, банківська система повинна вирішувати не тільки свої "внутрішні" проблеми, але і сприяти реформуванню економіки в цілому.
Передумови життєвого функціонування банківської системи загальновідомі. На відміну від товаро-продуктивного сектору економіки, грошово-кредитна сфера є більш мобільної по своїй природі.
З розвитком у нашій країні ринкових відносин, появою підприємств, різних форм власності (як приватної, так і державної, суспільної) особливе значення набуває проблема чіткого правового регулювання банківських щодо суб'єктів підприємницької діяльності. Немало важливим фактором є те, що в нинішній час у зв'язку з нестачею кваліфікованих кадрів і навальний зростанням кількості банків в цю сферу ідуть мало підготовлені працівники. Тому виникає можливість упорядкувати роботу банків, збільшити контроль за їхньою діяльністю і тоді можна сміливо говорити, що банківська система перебуває в рівновазі.
Саме тому в даний час актуальною є тема - банківська система, її сутність, роль і функції.
Обрана тема курсової роботи, є найбільш актуальною на сьогоднішній день. Ця тема дає можливість більш глибоко ознайомитися і вивчити принципи банківської системи України, її роль і вплив на економіку країни - це в свою чергу дає можливість в деякій мірі оволодіти навичками управління нею.
Основними завданнями роботи є:
1) Дати характеристику сучасної банківської системи, простежити за її тенденціями підйому (складу).
2) Переглянути ключові фактори стійкості та конкурентоспроможності банківської системи.
3) Вивчити проблеми становлення.
4) Дати оцінку конкурентоспроможності та ліквідності контактів.
Ця проблема сьогодні хвилює всіх. Оскільки комерційні банки так само швидко розпадаються, як і створюються, спробувати відповісти на питання - "Якому комерційному банку сьогодні можна довіряти?".
Мета курсової роботи - розгляд банківської системи та її значення для функціонування ринкової економіки.

1. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

1.1. Банки, їх сутність функції, структура банківської системи

Банки - одна їх найдавніших і найбільш поширених груп кредитних установ, що виконують роль більшості кредитно-фінансових послуг і по суті є інститутами універсального профілю, класичні банківські операції - залучення коштів на розрахункові (поточні) рахунки, строкові вклади, надання акумульованих коштів у сферу на умовах платності, строковості, повернення. В даний час коло банківських операцій істотно розширився, все більше і більше грань між банківськими та квазі банківськими операціями. У цілому збільшилася і кількість самих банків у світі, так само як і обсяги їх капіталів. Найбільші банки за розмірами капіталу представлені в таблиці.
Таблиця 1.
Найбільші банки світу за розмірами капіталу й активів на початок 2004 рік [].
Назва банку
Капітал, млрд $
Активи, млрд $
Citigroup (США).
Crédit Agricole Group (Франція) ..
HSBC Holdings (Великобританія)
Bank of America (США).
JP Morgan Chase & Co (США).
Mizhuho Financial Group (Японія).
Mitsubishi Tokyo Financial Group (Японія).
Royal Bank of Scotland (Великобританія).
Sumitomo Mitsui Financial Group (Японія).
BNP Paribas (Франція) ..
Всього
66,8
55,4
54,8
44,1
43,1
37,8
37,0
34,6
34,2
32,5
440,3
1264,0
1106,0
1034,0
736,4
770,9
1285,5
974,9
806,2
950,5
988,9
9917,3
Відповідно до функціональної спеціалізацією обсягу і якістю наданих окремим господарством кредитно-фінансових послуг кредитної системи становить банківська система, на яку падає основне навантаження по кредитно-фінансовому обслуговуванню господарського обороту, а єдиним органом координуючим діяльність кредитних інститутів, є центральний банк - емісійний банк, що виконують функції управління процесом організації кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування господарства. Однак, пряме і безпосереднє вплив і регулювання, контрольні та наглядові функції, Центральний Банк виконує тільки по відношенню до банківських установ, інших інститутів спеціалізуються на суто банківських операціях, в залежності від підпорядкованості кредитних інститутів, відповідно до банківського законодавства ієрархічній структурі кредитної системи, можна виділити два типу будови банківської системи одне і дворівневу. Однорівнева банківська система передбачає переважання з горизонтальних зв'язків між банками, універсалізацію їх операцій та функцій.
У рамках однорівневої банківської системи всі кредитні інститути, включаючи і Центральний Банк, знаходяться на одному ієрархічному кроці, виконуючи аналогічні функції з кредитно-розрахункового обслуговування клієнтури.
Україна, як держава колишнього СРСР - переходить до нової економічної системи, заснованої не на командно-адміністративної, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці, необхідно відповідна банківська система, яка постійно, поступово починає складатися.
Подібний принцип побудови характерний в основному, як для країн зі слабо розвинутою економічною структурою, так і для країн з тоталітарно-адміністративними регіонами управління. Дворівнева банківська система грунтується на побудові взаємини між банками у двох площинах по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі відносини підпорядковані між Центральним Банком як керівним, керуючим центром і низовими ланками комерційними та спеціалізованими банками, при цьому відбувається поділ адміністративних і оперативних функцій пов'язаних з обслуговуванням господарства. Центробанк залишається банком в повному розумінні слова лише для двох категорій клієнтів - комерційних, спеціалізованих та урядових структур прийом переважання функцій "Банку - банку", управління діяльністю банківських установ з метою регулювання та контролю за функціонування кредитно-фінансових послуг.
Банки - сфера діяльності, яких є торгівля грошима і надання пов'язаних з нею послуг юридичним і фізичним особам, в залежності від специфіки виконуваних ними функцій, діляться на два види:
1) емісійні
2) неемісійні (комерційні).
Емісійні банки - Центробанки наділені правом емісії грошових знаків в обігу. У різних країнах вони називаються по-різному: народні, національні, резервні. Головне завдання банків, що виконують функції центральних, торгують грошовим товаром, тільки серед банків і не вступають безпосередньо у відносини з окремими господарськими одиницями, полягає в тому, що виконують керування емісійної, кредитної, розрахункової діяльністю банківської системи. Вони ж є комерційними організаціями, не органами державного управління в традиційному розумінні цього слова. Емісійним правом держава наділяє, як правило, тільки один банк, оскільки надання права емісії грошей усім банкам розширило б грошове обертання країни.
Емісійний банк може розташовувати такими великими коштами, якими не володіє жоден з великих банків, так як його пасиви - це засіб бюджету та готівкові гроші в обігу. Ця обставина дає йому можливість надавати підтримку іншим банкам і керувати їх діяльністю. Емісійний банк ставати - центром з організації банківської справи в країні, навколо якого групуються всі інші банки та інші кредитно-фінансові установи. Характерними для Центрального банку є наступні функції:
1) Емісія і контроль грошового обігу.
2) Розрахунковий і резервний центр банків.
3) Управління державним боргом, наповнення держбюджету.
4) Виконання ролі "кредитора" останньої інстанції "Банку - банків".
5) Проведення наукових досліджень.
Наділення Центробанку зазначеними повноваженнями дозволяє забезпечити ефективне функціонування дворівневої банківської системи.
Комерційні банки - займаються практично всіма видами кредитно-розрахункових і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням госпдіяльності своїх клієнтів. Спочатку, комбанки створювалися як галузеві. Так в Україну були створені: Укрлесбанк, Укрстройбанк, Укрмонтажспецбанк, Енергобанк і ін Ці банки повинні були сприяти вирішенню, насамперед внутрішньогалузевих проблем, прискоренню темпів науково-технічного прогресу на підприємствах, збільшення обсягів виробництва та підвищенню якості продукції, що випускається.
Галузеві міністерства та підвідомчі їм підприємства, створенням своїх банків, намагалися мобілізувати якомога більше грошових коштів на розвиток галузі, і стати незалежним від кредитно-фінансової політики, яка проводилася державою через так звані спеціалізовані банки - Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанку.
Комерційні банки класифікуються по ряду ознак залежно від форм власності. Вони підрозділяються на приватні і державні. В даний час в Україні державною комбанків є лише Ексімбанк (Експортно-Імпортний банк). За формою організації, серед приватних банків переважають акціонерні, у вигляді, товариств відкритого та закритого типу. Комерційні банки, в залежності від виконуваних операцій, бувають універсальними і спеціалізованими. В даний час на Україні всі комерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не всі вони виконують спектр банківських операцій. У залежності від території діяльності комерційні банки поділяються на міжнародні, республіканські, регіональні. Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу і можуть мати філії в інших країнах. В Україні вони тільки починають з'являтися, їх створення, що не підтримується Національним Українським Банком так, як захоплення ключових позицій, до яких насамперед відноситься банківська справа, представляє велику небезпеку для себе (економіки), що перебуває в стадії глибокої економічної кризи.
До республіканських комерційних банок відносяться банки: "Україні", "Промінвестбанк", "Ексімбанк", "Ощадбанк" - мають розгалужену мережу окремих філій по всій території Україні. Більшість же комерційних банків є регіональними. Вони обслуговують клієнтів, як правило, визначеної області, міста, району чи ж регіону.
У залежності від організаційної структури, поряд із багатофіліальними банками існують безфіліальні банки, багато з них працюють успішно. Хоча конкурувати з великими банками усе складніше. Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів, акціонерам створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку.
Прибуток банку являє собою різницю між його валовим прибутком і витратою. Валовий дохід залежить, перш за все, від обсягу його кредитних вкладень і інвестицій, розміром процентної ставки - по видаваних кредитах, від величини і структури активів банку. Основним джерелом доходів більшості комерційних банків є відсотки, стягнуті з боржників за користування позиками. Це пояснюється тим, що банки є фінансовими посередниками перерозподілу грошових коштів між ними, у кого вони вивільнилися і тими, у кого з'явилася тимчасова потреба.
Розмір кредитної ставки за користування кредитом, визначається в процесі переговорів між банками і позичальниками, при укладанні предметного договору. Причому, він не однаковий не тільки в різних банках, але в одному і тому ж банку стосовно різних позичальників. Банки також можуть отримувати доходи від операцій з цінними паперами, але оскільки ринок цінних паперів починає формування в Україну, то і доходи банків від цих операцій поки не значні. Операції з іноземною валютою і цінними паперами проводяться банками, що мають на це ліцензії, видані відповідно НБУ і Мінфіном України. Банки здійснюють для своїх клієнтів широкий спектр послуг - надання гарантій та поручительств клієнтам, розрахунково-касове обслуговування, довірчі консультації, аудиторські, лізингові, факторингові послуги, операції з монетарними металами. Ці операції приносять дохід, як правило, у вигляді комісійної винагороди та інших видів оплачуваних послуг. Частка цих видів у валовому доході кожного банку не однакова і залежить від виконуваних операцій та їх обсягу. Слід зазначити, що часто надані послуги за певних обставин можуть принести не дохід, а збитки. Тому, комбанки повинні досить обережно підходити до вчинення цих операцій. Багато комбанки беруть плату зі своїх клієнтів за здійснення розрахункових операцій, перекладних, акредитивних, касових. Ця плата повинна покривати всі витрати на здійснення розрахункових операцій, у тому числі плату банку регіонально-розрахункового, за здійснення екстрених платежів. Деякі великі банки з метою позбавлення від малих клієнтів, які їм часто не вигідні, можуть домагатися перекладу або своїх розрахункових рахунків в інші банки, шляхом підвищення плану за здійснення розрахункових операцій.
Витрати комерційних банків, як і в будь-якій іншій галузі, можна підрозділити на відносно-постійні і відносно-змінні. Відносно-постійні є витратами банків на заробітну плату та нарахування на неї, бланки і канцелярські приналежності, зміст приміщень, охорони, амортизаційні перерахування і т.д. Правда в довгостроковому плані і ці витрати змінні.
До змінних витрат відносять: виплата відсотків за вкладами депозитів і міжбанківським кредитом за залишки коштів на розрахункових рахунках. Вони залежать, як від обсягу залучених банками кредитних ресурсів, так і від їх вартості. До цих витрат відносяться також плата за послуги регіональної та регіонального розрахунково-касового центру за здійснення розрахункових операцій, забезпечення готівкою. Перемінними можуть бути витрати на рекламу, відрядні, поштово-телеграфні витрати й інші. Відповідно до діючої методики, комбанки визначають прибуток або збитки від своєї діяльності. Щоквартально розподіл прибутку банку здійснюється за підсумками діяльності за рік, відповідно до рішення загальних зборів акціонерів банку. Протягом року прибуток розподіляється у вигляді авансу на основі встановлених пропорцій. У залежності від податкового законодавства банки сплачують податки до держбюджету і місцевий з прибутку або доходу. Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією НБУ й іншими органами з прибутку банків, виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі не нижче 5% прибутку залишається в розпорядженні банку, потім здійснюється відрахування в фонди економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи на виплату винагород керівництву банку. З суми, що залишилася виплачуються дивіденди акціонерам. Все інше може бути направлено на індексацію чи акцій же на приріст умовного фонду банку. Збитки за підсумками діяльності за рік покривається за рахунок його резервного фонду, а при його недостатності за рахунок зменшення фонду. При збитковій діяльності банку акціонерами або національним банком, надається альтернативний вибір про вирішення питання, щоб банк у майбутньому чітко функціонував. Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їх балансів. Нині за рубежем поки немає загальноприйнятої методики нарахування оцінок комбанків. Тому рейтинг розрахований за різними методиками. Можуть істотно розрізнятися, а отже різними будуть оцінки діяльності банків.
Оскільки методика має свої позитивні і негативні сторони, необхідно відібрати з них такі, які найбільш повно характеризують діяльність банків. Для цього, перш за все, варто установити загальну для всіх банків форму балансу. Правильно визначені рейтинги балансів дозволяють клієнтам обрати ті з них, в які можна буде без ризику поміщати і вкладати свої гроші [1].
1.2. Національний Банк України
Національний Банк України - центральний банк країни. Він організований у 1991р. на базі колишньої Української республіканської контори Держбанку СРСР і її обласних управлінь.
Він являє собою систему єдиного банку і включає - центральний апарат в м. Київ, Кримське республіканське управління та 24 обласних управління. Управління НБУ діють від його імені в межах наданих їм повноважень і функцій. Вони підзвітні Правлінню банку. Структурним підрозділом Національного банку виступає апарат інколаціі. Керівним органом Центробанку України є Правління, склад якого призначається Президентом і Президією Верховної Ради України за поданням Голови Верховної Ради терміном на 4 роки. НБУ не є не залежним, він підпорядкований Верховній Раді і оперативно підпорядкований Кабінету міністрів України. Голова правління НБУ входить до складу кабміну. Верховна Рада щорічно затверджує основні напрямки грошово-кредитної політики, а також розглядає звіт про роботу НБУ і затверджує розподіл його прибутку. Практику НБУ, його оперативна діяльність по грошово-кредитному регулюванню координується, він із програмою дії і практичної роботи кабміну України. Законодавство України визначило побудова банківської системи відповідно до дворівневим принципом організації.
НБУ є банком 1-го рівня. Він виконує традиційні функції характерні для Центрального банку держави: є емісійним кредитним центром держави, банком-банків та банкіром - уряду. НБУ - надано монопольне право на випуск грошей, в обігу Казначейство Міністерства фінансів України не мають права емісії грошей і здійснює фінансування державних витрат у межах надійшли доходів до бюджету, а також отриманих кредитів. Цим самим позначена кредитна основа сукупного грошового обороту України. На НБУ покладена відповідальність за створення матеріально-технічної бази виробництва власної валюти (гривні), він визначає організаційно-технічні основи здійснення, готівково-грошового обороту:
1) правила перевезення, зберігання та інкасації грошової готівки
2) правила виконання касових операцій банками і господарськими
суб'єктами
3) створює і управляє резервними фондами, банками
4) встановлює ступінь платоспроможності грошових знаків, як розрахунковий Центр країни НБУ встановлює правила проведення безготівкових розрахунків з господарюючими суб'єктами, а також гарантує, розрахунки між комбанками в Україні. Він представляє інтереси держави у відносинах з центральними банками інших країн, у міжнародних фінансових установах.
Найважливішим завданням банку виступає налагодження системи міжнародних розрахунків міжбанківських і в першу чергу з країнами СНД. НБУ встановлює правила і проводить реєстрацію комерційних банків на території України. Як Банк-банків, він веде рахунки комерційних банків, установлює правила функціонування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду України. На нього покладено виконання операцій з розміщення державних цінних паперів, обслуговування внутрішнього боргу держави. Видача кредитів уряду здійснюється згідно рішення Верховної Ради України. НБУ заборонено фінансувати дефіцит державного бюджету, крім того, на НБУ покладене виконання операцій, пов'язаних з функціонуванням валютного ринку України. Він, за згодою з Кабміном Україні, встановлює функціональний валютний курс національних грошей, створює валютні резерви організації, операції з монетарними металами. На НБУ покладено регулювання банківських операцій, пов'язаних з обігом приватизаційних цінних паперів, встановлення форм депозитів, приватизаційних паперів, встановлення умов їхнього обліку, зберігання та погашення. Основною економічною задачею банку є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На її рішення спрямована система грошово-кредитного регулювання.
Він підзвітний Верховній Раді і незалежний від виконавчих і розпорядчих органів державної влади.
Основні завдання НБУ:
· Забезпечення тривалості грошової одиниці;
· Проведення грошового обороту, розрахунків та валютних відносин;
· Захист інтересів кредиторів і вкладників на основі визначення правил регулювання діяльності комерційних банків і контролю за їх дотримання;
· Сприяння розвитку економіки, створенню єдиного ринку України і його інтеграції в світову економіку.
В рамках резервної системи він виконує емісійні, кредитні, розрахункові та управлінські функції.
На НБУ лежить регулювання діяльності комерційних банків з метою створення загальних умов для функціонування комерційних банків і введення принципів сумнівної банківської конкуренції. При цьому у діяльність комерційних банків НБУ не втручаються. Його регулюючі і контрольні функції направлені на підтримку стабільності грошово-кредитної системи, захист інтересів банківських кредиторів і вкладників. Його видають в порядку, передбачених законом про банки, ліцензії на проведення банківських операцій, в тому числі і в іноземній валюті.
Забезпечення ринкової стабільності банків - необхідна умова ефективного функціонування економіки. Банк як комерційне підприємство, зацікавлений у найбільш прибутковому вкладенні наявних великих ресурсів. Законодавством України регулювання ліквідності комерційних банків можливо по національності, банк із застосуванням методів економічного адміністративного впливу. Відповідно до законодавства у своїй діяльності, комерційні банки зобов'язані дотримуватися економічні пріоритети встановлюються національним банком. Рішенням НБУ встановлюється мінімальний розмір умовного фонду комерційного банку. Це регулює кількість знову створюваних комерційних банків. З метою забезпечення фінансової міцності банку та захисту інтересів його клієнтів, НБУ визначає порядок формування з прибутку комерційних банків страхових і резервних фондів, призначених для покриття можливих збитків, встановлює для них такі економічні нормативи:
· Мінімальний розмір статутного капіталу;
· Граничне співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою його активів;
· Показники ліквідності балансу;
· Розмірів обов'язкових резервів, які містяться в НБУ;
· Максимальний ризик на одного позичальника;
· Максимальні розміри валютного, процентного і курсового ризиків.
З метою забезпечення економічної тривалості функціонування банківської системи, НБУ встановив так само наступні економічні нормативи діяльності деяких банків:
· Нормативи достатності капіталу комерційного банку;
· Нормативи ліквідності балансу комерційного банку;
· Мінімальний розмір обов'язкових резервів, які в НБУ;
Максимальний розмір ризику на одного позичальника.
При цьому Нацбанк застосовує нормативи як директивного характеру, обов'язкові для виконання всіма комерційними банками, так і оціночні, які використовуються для аналізу їхньої діяльності і фінансового становища.
Достатність капіталу комерційного банку визначається мінімально доступним розміром статутного капіталу банку і співвідношенням всього його капіталу і суми активів з урахуванням оцінки ризику [2].
Банки зобов'язані підтримувати постійну відповідність між обсягами залучення і розміщення ресурсів з урахуванням терміну кредитних операцій.
За недотримання комерційним банком встановлених економічних нормативів і вимог ліквідності балансу НБУ має право:
· Збільшити розмір коштів банку, які знаходяться в НБУ;
· Ставити питання перед фундаторами банку про проведення заходів з оздоровлення фінансового стану банку і в необхідних випадках його реорганізації або ліквідації.
Встановлені НБУ правила регулювання діяльності комерційних і кооперативних банків включають порядок формування комерційними банками фонду регулювання кредитними ресурсами банківської системи України. З метою подальшого розвитку економічних способів управління кредитною системою, підвищення ефективності використання кредитних ресурсів, концентрації їх на вирішення пріоритетних суспільно-державних програм і завдань НБУ створити цей фонд за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів.
Депонування способів може бути здійснено частково або повністю в формі вкладень в облігації Державної внутрішньої позики Україні.
Розмір коштів, які підлягають депонуванню, банк розраховує, виходячи із залишків використаних коштів на 1-е число кожного місяця.
На сьогоднішній день НБУ надає давно великі кредити уряду і в результаті несвоєчасної виплати боргів. Борг уряду НБУ становить 11055 млн. грн. НБУ може видавати короткострокові кредити так же комерційним і кооперативним банкам за рахунок існуючих в його розпорядженні кредитних ресурсів рамках встановленого ліміту кредитування. Вирішення питання про видачу кредиту приймається на основі аналізу фінансового стану комерційного банку, перспектив погашення кредиту, з урахуванням фактичного формування власних ресурсів і притягнення банком засобів на розрахункові, поточні, депозитні і інші рахунки підприємств, організацій і кооперативів та розміщення ресурсів.
Кредитування здійснюється на основі договорів, в яких передбачаються взаємні зобов'язання і економічна відповідальність сторін, термін і розміри позички, обов'язки НБУ щодо своєчасної видачі кредиту, порядок його видачі та погашення, процентна ставка, умови її зміни, обов'язки комерційного банку по заставі і вчасному погашенню кредиту , зміст інформації, яка надається НБУ для перевірки забезпечення кредиту. У такому договорі можуть міститися і інші умови за згодою сторін.
В якості забезпечення кредитів могли прийматися гарантії одержувача, які розмістяться відповідними грошовими і матеріальними ресурсами, вільними від застави. Процентні ставки за кредитами, що надаються комерційним, кооперативним банкам Національним Банком України, утверждающиеся Управлінням НБУ. [3,56-59]
Сьогодні НБУ має кореспондентські відносини з 30-ю іноземними банками. Політика НБУ спрямована на поступову лібералізацію валютного ринку України, почала давати позитивні результати. Необхідно сказати, що тільки обсяг торгівлі за 3-ма валют (долари, євро, рублі) у перші місяці цього року збільшився в 3 рази, в порівнянні з минулим роком. За останні роки НБУ зумів узяти під контроль ситуацію на грошово-кредитному ринку України. НБУ, дотримуючись монетарної політики, зміг вивести Україну з гіперінфляції 1993 р., коли і рівень був вищий 10.000%. У 1994р. знизив рівень інфляції до 401%, 1995р. - 182% і вже до грошової реформи рівень інфляції був 79% На даний час, рівень інфляції не перевищує 12%, а в 2004 році склав 7,8%. [13] Облікова ставка НБУ при цьому за роки його існування коливалася в самих різних межах, в 2004 вона становила 7,6% річних. Докладно вона розглядається в додатку 3. НБУ просунувся в реалізації всіх декларованих напрямків своєї діяльністю, хоча й існують "білі плями", але в цьому не можна звинуватити тільки Центральний банк. [1,105-114]
1.3. КОМЕРЦІЙНІ Банки
Розвиток банків і товарного виробництва та історичні звернення відбувалося паралельно і тісно перепліталося. При цьому банки, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва. Комерційним банком є ​​установа, яка здійснює на договірних умовах кредитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юридичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій і надання послуг, передбачених Законами України. Комерційні банки відносяться до особливої ​​категорії ділових підприємств, які отримали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення і інші грошові кошти, що звільняються в процесі господарської діяльності, і надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додаткового капіталу. Банки створюють нові вимоги і зобов'язання, що стає товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов'язання - депозит, а видаючи позику - нова вимога до позичальника. Цей процес утворення нових зобов'язань складає суть фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати труднощі прямого контакту вкладників і позичальників, що виникають через розбіжність необхідних сум, що пропонуються, і їх термінів, прибутковості, і т.п.
Створення комерційних банків та інших кредитних установ на пайових або акціонерних засадах здійснюється з метою акумуляції тимчасово вільних грошових коштів підприємств, організацій і установ та їх раціонального використання на потреби розвитку галузі, підгалузі народного господарства, групи підприємств або регіону.
Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків можуть бути юридичні особи та громадяни, за винятком народних депутатів усіх рівнів та їх виконавчих органів, політичних організацій та спеціалізованих громадських фондів. Встановлено, що частка кожного із засновників, акціонерів (учасників) не повинна перевищувати 35 відсотків розміру статутного капіталу. Необхідно мати на увазі, що при створенні іноземних банків і банків з участю іноземного капіталу один з іноземних засновників обов'язково повинен бути банком. На практиці перелік засновників вельми широкий.
Серед них - міністерства, відомства, інші органи державного управління, банки, об'єднання, підприємства, організації, установи, спілки (об'єднання) кооперативів, кооперативи, громадські організації. При цьому не підтримується ініціатива створення галузевих банків.
Засновники, акціонери вступають в банк на добровільних засадах. Загальне керівництво діяльністю комерційних банків здійснюють зборів пайовиків, акціонерів і ради банків, що обираються з їх представників. Управляють поточною діяльністю правління, утворені радами банків. Статутами банків зазвичай передбачається, що члени правління не можуть бути одночасно членами Ради. Збори, Рада та Правління Банку повинні керуватися законодавством України, діючими економічними нормативами і правилами здійснення грошово-розрахункових операцій.
Комерційні банки діють на підставі ліцензій на здійснення банківських операцій, отримуваних від центрального банку. Якщо мова йде про отримання ліцензії банком за участю іноземного капіталу, іноземним банком або філією банку іншої країни, то необхідно представити деякі легалізовані в установленому порядку документи. НБУ для забезпечення всім комерційним банкам рівних конкурентних умов має повноваження висувати додаткові вимоги до засновників іноземних банків і банків з участю іноземного капіталу щодо мінімального і максимального розмірів їхнього статутного капіталу. [15]
Термін «комерційний банк» виник на ранніх етапах розвитку банківської справи, коли банки обслуговували в більшій мірі торгівлю (commerce), товарообмін і платежі. Основною клієнтурою були торговці. Банки кредитували транспортування, зберігання та інші операції, які були пов'язані з товарообміном. З розвитком промислового виробництва виникли операції по короткостроковому кредитуванню, виникнення запасів сировини і готових продуктів, виплаті зарплати і т.д. терміни кредитів поступово збільшувалися, частина банківських ресурсів почала використовуватися для вкладень в основний капітал, цінні папери. Інакше кажучи, термін «комерційний банк» втратив своє значення. Від поняття «діловий» характер банку, до його орієнтації на обслуговування всіх видів господарських агентів, від роду їх діяльності.
Сьогодні комерційний банк може запропонувати клієнту до 200 видів різних банківський продуктів і послуг. Широка диверсифікація операцій дозволяє банкам зберігати клієнтів і залишатися рентабельними навіть при дуже несприятливій господарської кон'юнктурі. Слід враховувати, що далеко не всі банківські операції щодня присутні і використовуються в практиці конкретної банківської установи (наприклад, міжнародні чи трастові операції). Але є певна база, без якої банк не може існувати і нормально функціонувати. До таких операцій, які конструюють банк, відносяться:
• прийом депозитів;
• прийом грошових платежів;
• видача кредитів.
Систематичне виконання означених функцій і утворює той фундамент, на якому грунтується робота банку. І хоча пророблення кожного виду операцій зосереджене в спеціальних відділах банку і виконується певною командою співробітників, вони переплітаються між собою. Так, банки володіють унікальною можливістю створювати умови платежу, що використовується в господарстві для організації товарного обігу і розрахунків. Мається на увазі відкриття та ведення чекових та інших розрахунків, що служить основою для безготівкового обороту. Господарство не може існувати і розвиватися без добре відрегульованим системи грошових розрахунків. Звідси велике значення банків як організаторів цих розрахунків.
Створення платіжних умов тісно пов'язане з депозитною функцією кредитування клієнтів банку. Депозит може виникати в двох випадках: в результаті внесення клієнтом грошей в банк або же в процесі банківського кредитування. Ці операції по-різному відображаються на величині грошової маси в країні. Якщо клієнт вніс гроші до вимоги, то вони з готівкових перейшли в безготівкові. Загальна сума грошей в господарстві не змінилася. Якщо гроші зараховані на депозит, то загальна сума кількості грошей у державі збільшується, тому що банк своєї операцією створив нові платіжні засоби. Зворотна дія - знищення, яке відбувається при знятті клієнтом наявних з рахунку і при списанні коштів з депозиту для погашення кредитів. Можливість комерційних банків збільшувати і зменшувати депозити і грошову масу широко використовується, центральні банком, що через систему обов'язкових резервів управляє динамікою кредитів.
Друга простора функціональна сфера діяльності банків - посередництво в кредиті. Комерційні банки, як вже говорилося, є посередником між господарськими одиницями, які накопичують і потребують грошових коштах. Вони надають власникам вільних капіталів зручну форму заощадження грошей у вигляді різноманітних депозитів, які забезпечують цілісність грошових коштів і задовольняють потребу клієнта в ліквідності. Для багатьох клієнтів така форма заощадження грошей більш прийнятна, ніж вкладення в облігації або акції. Банківський кредит - це теж дуже зручна і в багатьох випадках незмінна форма фінансових послуг, яка дозволяє враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови одержання позики (на відміну від ринку цінних паперів, де терміни і інші умови позики стандартизовані).
Крім виконання базових функцій, банк пропонує клієнтам величезну кількість інших фінансових послуг. Наприклад, банк здійснює різного роду довірчі операції для корпорацій і приватних осіб, пов'язаних з передачею майна в управління банку на довірчій основі, покупкою для клієнта цінних паперів, управлінням нерухомістю, виконанням гарантійних функцій по облігаційних випусків. [15,45]
Комерційні банки класифікуються по ряду ознак. Залежно від форми власності вони підрозділяються на приватні і державні. За формою організації серед приватних банків переважають акціонерні у виді суспільств відкритого чи закритого типів.
Акції банків, створених у вигляді акціонерних товариств відкритого типу, поширюються шляхом вільного продажу юридичним і фізичним особам. Акціонерними товариствами закритого типу, а також пайовими банками у виді товариств з обмеженою відповідальністю є переважно комерційні банки в перші роки їхнього існування. Акції банків у вигляді акціонерних товариств закритого типу викуповуються, як правило, їхніми засновниками. Більш гнучкою структурою є банки у виді товариств з обмеженою відповідальністю. Кількість їхніх пайовиків може поповнюватися з відповідною реєстрацією в Національному банку України.
Комерційні банки в залежності від кола виконуваних операцій бувають універсальними і спеціалізованими. В даний час в Україні всі комерційні банки прагнуть бути універсальними, хоча далеко не всі вони виконують весь спектр банківських операцій. Спеціалізованих банків поки немає. Але окремі банки вже почали створювати спеціалізовані філії (інвестиційні і депозитні).
У залежності від території діяльності комерційні банки підрозділяються на міжнародні, республіканські і регіональні. Міжнародні банки створюються за участю іноземного капіталу і можуть мати філії в інших країнах. В Україні вони тільки починають з'являтися (Перший український міжнародний банк, Діамена-банк і інші). До республіканських комерційних банок відносяться банк "Україна" АК, Промінвестбанк України, Укрсоцбанк, Ексімбанк України й Ощадбанк України, які мають розгалужену мережу відділень і філій по всій території Україні. Більшість же комерційних банків є регіональними. Вони обслуговують клієнтів визначеної області, міста, району чи ж регіону. У залежності від організаційної структури, поряд із багатофіліальними банками, існують безфіліальні банки. Багато з них працюють успішно, хоча конкурувати їм з великими банками усе складніше. [12]

2. Валютному і фінансовому ринках УКРАЇНІ
2.1. Ринок фінансових ресурсів в Україну
У перехідний період (від твердої адміністративної системи керування економікою до ринкового господарства) банківська система вирішила не тільки свої "внутрішні" проблеми, але і сприяла реформуванню економіки в цілому.
По-перше, вона забезпечила економічно виправдане (у коротко-і довгостроковому планах) розподіл фінансових ресурсів, стимулювати, а не придушувати конкурентні відносини, приватизацію, перебудову, ціноутворення і цінових пропорцій.
По-друге, банківський сектор підтримував в досить стабільному стані грошово-кредитну систему, у тому числі створюючи перешкоду безконтрольному нарощуванню дефіциту бюджету і розкручуванню гіперінфляційних процесів. Одне з необхідних (але іноді і недостатніх) умов для цього - незалежність Національного банку у взаєминах з Урядом.
По-третє, банки створили умови для відкриття економіки, забезпечуючи обслуговування міжнародного руху товарів, прямих і "портфельних" інвестицій, робочої сили, сприяти переходу до конвертованості національної валюти.
По-четверте, банкірство, згідно з призначенням, не тільки забезпечувало фінансову дисципліну, але й учити клієнтуру (населення, підприємства, держава) вважати гроші, що в результаті приводить до уміння економічно мислити, розвиваючи заповзятливість у суб'єктів національної економіки.

2.1.1. ПЕРЕДУМОВИ ЖИТТЄВОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Загальновідомо, що, на відміну від товаро-продуктивного сектору економіки, грошово-кредитна сфера є більш мобільної по своїй природі. Витрати і час на створення нового продукту в ній значно менше, ніж, наприклад, у промисловості, де вирішальну роль грають якість і структура основного капіталу, складності в зміні технологій, сформовані корпоративні зв'язки. У цьому бачиться один з аргументів на користь випереджального темпів реформування кредитно-фінансової системи, банківського сектора і, як наслідок, використання його в якості "локомотива" трансформування економіки. Розширення пропозиції послуг клієнтурі (як підприємствам, так і населенню) з боку фінансових інститутів повинне сприяти формуванню грошового ринку і ринку капіталів, полегшенню приватизації, оптимізації системи розподілу і використання ресурсів, зміні цінових пропорцій в економіці.
Очевидно, що більш динамічний і спрямований хід реформ у грошово-кредитній сфері дозволяв би всій економіці переборювати перехідний період менш болісно. Інфляційні слідства дефіциту бюджету, утриманське відношення державних підприємств до кредитних ресурсів могли б бути менш драматичними, якби заздалегідь, до лібералізації цін, здійснився перехід взаємин між Національним банком і Урядом на якісно нові початки - оформлення кредитів Уряду цінними паперами, проведення більш визначеної структурної політики .
Стійкість грошової системи залежить від загальних умов макроекономічної рівноваги між нагромадженням і інвестиційним попитом і від механізму переливу капіталів, що забезпечують цілісність господарської системи. Крім того, падіння купівельної спроможності грошей зв'язано з виникнень в економіці стійких монополістичних зв'язків. Таким чином, інфляція має, перш за все, не грошовий, а фінансово-відтворювальний і виробничий характер. Тому боротьба з нею повинна здійснюватися шляхом загального оздоровлення економіки, практичного створення нового економічного середовища.

2.1.2. Тісний взаємозв'язок банківського капіталу з промисловим

Інша проблема - невиправдано тісна прив'язка банківського капіталу до промислового. Близько 4 / 5 статутних фондів діючих комерційних банків сформовано на засоби держпідприємств. Прагнення останніх створити "кишенькові" банки цілком зрозуміло. Інтереси засновників складаються не тільки в одержанні доходу на вкладений капітал, але й у намірах підвищити якість і оперативність у банківському обслуговуванні самих засновників. Не можна не враховувати те, що інших "вільних засобів", а тому і джерел формування статутного капіталу для знову створюваних банків у державній економіці просто не існує. Але подібного роду "участь" держпідприємств не рідко приводить до втрати банками самостійності, зацікавленості в роботі з незалежною клієнтурою. Система "особливих" відносин із клієнтом-засновником, природно, не сприяє сумлінної організації банківської практики, дозволяє використовувати преференційованим доступ до ресурсів банку.

2.1.3 Заходи Нацбанку по перебудові платіжної системи

Головною проблемою банківської системи України на початку 90-х рр.. було подолання галопуючої інфляції і стабілізація національної грошової одиниці - купоно-карбованця. Очевидно, що в таких умовах винятково монетарними факторами перебороти інфляцію неможливо, тобто стабілізація грошової системи неможлива без стабілізації економіки, а останнє залежить від стабільної національної валюти. У цьому й полягала складність проведення грошової (гривневої) реформи.
Макроекономічна ситуація в народному господарстві Україні, що склалася наприкінці 1993 р., може бути охарактеризована, як гіпер-стагфляція, коли значне падіння виробництва сполучається з інфляцією, середньомісячні темпи якої в 1993 р. складали 42%. У той же час Національний банк проводить політику на стримування грошової маси, ріст якої в середньому за місяць на той же період складав 27%. Деяке поліпшення ситуації спостерігалося в листопаді 1993 р., коли факт відсутності кредитної емісії був найбільш вагомим, що стало реальним кроком у плані оздоровлення ситуації в економіці Україні.
Національний банк України вживає невідкладних заходів по перебудові платіжної системи, які можна розділити на технологічні (впровадження електронних платежів), інституційні (створення регіональних клірингових розрахункових центрів), організаційно-економічні (сертифікація комерційних банків, що підвищить їх відповідальність за організацію розрахунків, включаючи дисципліну платежів , а також буде сприяти створенню конкурентного середовища). При цьому Уряд зі своєї сторони повинне забезпечити заходу для максимального прискорення розмежування фінансів підприємств і держави, упровадити реальний механізм банкрутства, прискорити процес акціонування господарських одиниць, що знаходяться у власності держави. Чим повільніше будуть упроваджуватися ці процеси, тим довше нам доведеться звертатися до екстраординарних заходів - взаємозалікам з їх кредитно-емісійним підкріпленням.

2.1.4. Впровадження цивілізованих платіжних засобів в Україні - вексель.

Одним із значних проектів, покликаних перебороти частина проблем в області внутрішніх розрахунків, було впровадження Національним банком України нової системи міжбанківських розрахунків в Україні з використанням електронних платежів. Основним інструментом нової системи міжбанківських розрахунків було створення мережі розрахункових палат, що будуть здійснювати регіональні і міжрегіональні розрахунки. На сьогодні ця система апробована у Волинської, Житомирської, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Одеської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Чернігівської областях і в Севастополі. Вона продемонструвала прискорення розрахунку в кілька разів, тобто день у день. Цією системою користаються до 80% банків. Центральна розрахункова палата працює в двох режимах - з документальним підтвердженням (внутрішньоміські розрахунки) і без документального підтвердження (міжміські розрахунки) з використанням електронної пошти.
З 1 січня 1994 р. здійснюється перехід до такого механізму обліку, відповідно до якого сальдо на кореспондентських рахунках повинне збігатися, як по обліку на кореспондентських рахунках повинне збігатися як по обліку Національного банку України, так і самих банків з точністю до карбованця. Це стало можливим при переході на систему міжбанківських електронних розрахунків, при якій момент платежу і його оплата здійснюється майже одночасно. Тобто зникає умови, згідно яким банки могли користатися розбіжністю в обліках собі на користь, що кваліфікувалося одним з істотних джерел інфляції. Ми наближаємося до умов роботи цивілізованих банків, для яких стан коррахунку, загальна сума на ньому - ця та і тільки та сума, в межах якої вони можуть працювати.
З метою вдосконалення функціонування нової системи міжбанківських розрахунків упроваджуються сучасні міжнародні технології і стандарти, які повинні привести до поступового входження банківської системи України у світову банківську систему. Комерційні банки України, наприклад, одержали можливість користатися однієї із самих розповсюджених у світі системою електронних платежів SWIFT.
Реформа розрахунково-платіжної системи неможлива без впровадження в Україні цивілізованих платіжних засобів. У світовій практиці основним представником таких засобів є вексель. Застосування векселів у господарському обороті України необхідно для удосконалення грошово-кредитного механізму і підвищення його ефективності, так як вони є важелями, здатними впливати на зміцнення і стабілізацію грошово-кредитної системи, платіжної дисципліни, прискорення звертання оборотних коштів і поліпшення ліквідності комерційних банків. Роль векселя в торгово-економічному обороті має велике значення, оскільки він - найбільш гарантований засіб вимоги оплати і перекладу грошей з однієї місцевості в іншу.
Вексель застосовується в передбачених господарськими договорами випадках, а також як засіб впливу постачальника на порушника платіжної дисципліни. Вексель дозволяє в обумовлений із продавцем термін одержувати платежі й оформляти взаємні зобов'язання між підприємствами. Важливою його перевагою є можливість одержання до настання терміну платежу акцепту платника за місцем його перебування чи, якщо це надійний клієнт, і акцепту банку. Гарантія платежу за векселем може бути забезпечена повністю або частково в частину вексельної суми через аваль, що також може даватися банком. Оскільки аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль, це є ще однією гарантією платежу.
Усі перераховані переваги векселя вказують на необхідність якнайшвидшого впровадження в господарський оборот і розгортання в банках операцій з векселями, оскільки вони мають значно кращі інвестиційні якості в порівнянні, наприклад, з депозитними сертифікатами (а тим більше з депозитами) завдяки більш високій ліквідності і можливості використання в як засіб платежу. У даних умовах найбільш привабливими будуть короткострокові операції з векселями. Необхідність векселів виникає при тимчасовому надлишку вільних фінансових коштів.
Важливим протиінфляційним засобом може стати дисконтна політика держави, а саме сукупність заходів, за допомогою яких Національний банк регулює обліковий відсоток, а через нього - вексельний курс, розмір процентних ставок по видаваних комерційними банками позичках, а отже, розмір ставок по депозитах. Дисконтна політика поширюється на найбільш важливі фактори життя держави: грошовий обіг, зовнішню торгівлю, підприємницький прибуток, рівень цін. Тим часом, головним засобом впливу на ці фактори є зміна розміру облікового відсотка по короткострокових зобов'язаннях.
Оскільки вексель можна одночасно використовувати як засіб платежу і нагромадження, застосування векселів в умовах зростання взаємних неплатежів (у тому числі і міждержавних) і інфляції стає особливо актуальним. Вексель може значно прискорити систему міждержавних розрахунків. Це обумовлено значним розвитком векселів у країнах СНД, де вони вже продемонстрували гарну пристосованість до негативних явищ економічного становища.
Для забезпечення режиму найбільшого сприяння використанню векселів, прискорення обороту вкладених у них коштів, Національним банком України був розроблений ряд нормативних документів, що регулюють порядок проведення комерційними банками операцій з векселями, в тому числі і їхнього використання для оплати експортного мита по давальницькій сировині, правила виготовлення і використання вексельних бланків.

2.1.5. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ
Розвиток ринку цінних паперів у нашій країні оцінюється вкрай неоднозначно. У широкому спектрі думок з цього приводу існують офіційні і неофіційні, оптимістичні і песимістичні, обгрунтовані і необгрунтовані оцінки.
В умовах економіки перехідного періоду, яка характеризується нерозвиненістю відносин власності, формування ефективної структури ринку цінних паперів є дуже складним завданням.
У цілому недостатній розвиток ринку цінних паперів в Україні залежить від таких об'єктивних і суб'єктивних причин:
· Відсутність логічно закінченої законодавчої бази та депозитної системи;
· Невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку стандартам Міжнародної організації зі стандартизації (ISO);
· Проблема перереєстрації та надання гарантій щодо доставки цінних паперів;
· Відсутність механізму "поставки проти платежу", внаслідок чого левову частку угод здійснюються на умовах передоплати або доставки;
· Нереалізованість гідної мірою на практиці функцій Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
· Незначні обсяги продажу цінних паперів на фондових і валютних біржах;
· Нерозвиненість ринку;
· Відсутність відповідної інфраструктури;
· Невизначеність правового забезпечення механізмів дотування цінних паперів, тобто відсутність нормальної системи ціноутворення;
· Відсутність заборони на спекуляції на різних курсах цінних паперів однієї емісії в різних регіонах;
· Невизначеність статусу біржового контракту як документа, який слабшає правові основи для обліку та переоформлення прав власності в реєстрах та депозитаріях;
· Відсутність стандартів і технічного забезпечення повідомлень про укладену угоду між торговельними системами та іншими інститутами ринку в режимі, який не перевищує Т +5 (режим, при якому гроші в обмін на цінні папери реально повинні бути надані сторонами на 5-й день після її укладання ).
Ось чому поки помста залишається мрією інтеграція України в міжнародний ринок цінних паперів.
Формування вітчизняного ринку цінних паперів перебуває під впливом багатьох факторів: рівень інфляції, розмір емісії і термін погашення цінних паперів; величина платоспроможного попиту інвесторів; значення облікової ставки НБУ; величина прибутковості окремих інструментів до українських цінних паперів; рівень державного контролю за діяльністю на національному фондовому ринку вітчизняних та іноземних інвесторів, швидкість і легкість переходу прав власності на цінні папери, якість системи розрахунків угод по цінних паперах; рівень підготовки професійних учасників фондового ринку; присутність необхідної інфраструктури; надійність захисту прав інвесторів і т.д.
Як відзначають експерти, Україні у розвитку фондового ринку йде шляхом Росії, де також діє позабіржовий ринок. Одна з причин цього-небажання або нездатність багатьох українських компаній дотримуватись правил відкритої звітності, необхідної для роботи на біржі, а також поділ біржового ринку.
Вітчизняний ринок цінних паперів ще тільки розвивається, забезпечуючи розміщення державних цінних паперів для погашення дефіциту державного бюджету.
Україна має значний потенціал залучення великих потоків капіталу, але тут вона вступає у глобальну конкуренцію з країнами Центральної та Східної Європи, Азії та Північної Америки. У Україні тільки почали пробиватися струмочки іноземного капіталу у вигляді стратегічного участі, а не як звичайні портфельні інвестиції, їх принесли західні фонди венчурного капіталу, а не потрібні нам інвестори із середнім рівнем доходу, які впевнені в довгостроковості своїх вкладів. Результатом цього є те, що український ринок акцій все ще залишається за рамками нових ринків Центральної та Східної Європи. За оцінками експертів, українські акції досі сприймаються іноземними інвестиційними інституціями як екзотичні і складають незначну частину їхніх портфелів. Це є наслідком того, що до останнього часу не виставлено для продажу акцій першорозрядної підприємств. Крім того, не вистачає безпечного здійснення операцій на фондовому ринку, недорогий та надійної реєстрації, збереження трансакцій.
Це свідчить про те, що Україні ще не створила достатніх умов довіри як для наших, вітчизняних, так і для іноземних інвесторів, коли інвестиційні можливості з'єднуються з ясною і надійною структурою ринку цінних паперів [9].
2.2. Валютний ринок України
Сукупність різних валютних операцій утворює валютний ринок, що є невід'ємною частиною всього ринкового механізму. Він, як і всякий інший ринок, являє собою єдність пропозиції та попиту на товар і врівноважує їх ціни. Але, разом з тим, це ринок суто специфічний, бо об'єктом купівлі-продажу є не звичайний товар, а іноземна валюта. Валютний ринок являє собою механізм, що забезпечує обмін національних валют на іноземні, тобто включає в себе всю сукупність операцій з обміну однієї валюти на іншу. Тому, валютний ринок набуває важливу роль в системі зовнішньоекономічних відносин будь-якої країни. Він дозволяє протікати процесу інтегрування національної економіки у світову та виконує ряд функцій.
У сучасній економічній літературі зустрічаються різні трактування поняття валютного ринку. До цих пір продовжуються дискусії по колу охоплених валютним ринком операцій. Наприклад, одні дослідники дають таке визначення валютного ринку: "Валютний ринок являє собою сферу економічних відносин, що виявляються при купівлі-продажу валютних цінностей, тобто іноземних грошових знаків, цінних паперів в іноземній валюті, а також операцій, пов'язаних з інвестуванням капіталу у іноземній валюті ". Таким чином, на їхню думку, валютний ринок охоплює досить широке коло операцій, в число яких входять також і операції з інвестування іноземного капіталу. На думку інших вчених-економістів, у сферу валютного ринку входять також і операції з кредитування у валюті, а також залучення депозитів в іноземній валюті. Треті вважають, що валютний ринок виникає тільки у сфері обміну національних грошей на іноземні. Щоб розібратися в даному питанні, необхідно розглянути всі три вищевикладені точки зору з позиції характеру приналежності даних операцій до валютного сектору економіки.
На перший погляд, правомірність віднесення операцій з інвестування в іноземній валюті та валютного кредитування до кола валютних операцій не викликає сумнівів. Однак якщо подивитися з позиції сутності даних економічних категорій, то можна помітити дещо інший характер даних операцій, що відрізняється від поняття валютних операцій. Здавалося б, капітал, виражений в іноземній валюті, потрапляючи на внутрішній ринок з метою інвестування, як мінімум два рази повинен потрапити у сферу впливу валютного ринку - перший раз, коли йде реалізація іноземного капіталу в національну валюту, потім, коли відбувається репатріація отриманої в результаті діяльності гривневої прибутку. Разом з тим, між цими двома появами на валютному ринку, дані кошти надовго зникають з поля зору валютного ринку, оскільки основною їхньою метою є інвестування та отримання комерційного прибутку. У цьому й полягає головна відмінність іноземних інвестицій від валютних операцій купівлі-продажу - мета іноземного інвестування виражається в кінцевому підсумку в отриманні прибутку, але не в сфері обмінних операцій, а у сфері підприємницької діяльності. Таким чином, інвестування за своєю економічною сутністю не є об'єктом для вивчення операцій на валютному ринку.
Міркуючи аналогічним чином, з кола валютних операцій, що здійснюються на валютному ринку, потрібно також виключити і кредити, що видаються в іноземній валюті, а також депозити, залучені в іноземних грошових одиницях. Характер отримання доходів за цим фінансовим інструментам дозволяє віднести валютні кредити до ринку міжбанківських кредитів, а валютні депозити - до відповідного ринку залучених ресурсів. Головним джерелом отримання доходів по валютних кредитах і валютних депозитах в стабільній економіці вважаються одержувані за ними відсотки, а курсові різниці, що виникають в процесі руху валютних курсів, вважаються лише побічним доходом (або збитком). Наша економіка в цій частині відрізняється протилежної особливістю, тобто не є стабільною, а значить, валютні кредити і депозити користуються великим попитом як раз із-за можливості отримувати додатковий прибуток на курсовій різниці.

3. ПРОБЛЕМИ ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Грошово-кредитна система має життєво-важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом ретельного нагляду і регулювання, як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади і управління. Нагляд за комерційними банками і регулювання їхньої діяльності переслідує головним чином дві мети: забезпечення стійкості і запобігання банкрутства банків; обмеження концентрації капіталу в руках деяких банків з метою недопущення монопольного контролю над грошовим ринком.
Обов'язковими для кожного комерційного банку є наступні економічні нормативи, установлювані Національним банком України:
· Платоспроможність банку;
· Показники ліквідності балансу;
· Максимальний розмір ризику на одного позичальника;
· Розмір обов'язкових резервів, що розміщуються в Нацбанку України.
Для того щоб постійно нарощувати свій статутний фонд, комерційні банки, перш за все, проводять таку політику в області дивідендів, що сприяє підвищенню ринкової ціни акцій. Це дозволяє продати значну частину акцій нових випусків по високому ринковому курсі, а виходить, одержати значну курсову різницю, використовувану банками в умовах гіперінфляції, насамперед на індексацію акцій попередніх випусків. На приріст статутного фонду банку може використовуватися нерозподілений прибуток банку, а також за бажанням акціонерів належні їм дивіденди.
Статутний фонд банку має дуже велике значення при виникненні великих непередбачених чи втрат екстраординарних витрат (масові неплатежі клієнтів по позичках і відсоткам). У таких випадках на покриття збитку може бути використана частина статутного фонду банку, тобто цей фонд виконує роль свого роду страхового фонду.
Платоспроможність банку це достатність його власних засобів для захисту інтересів вкладників чи інших кредиторів банку. Вона визначається як співвідношення між власними засобами банку і його активів помножене на 10. Це співвідношення не повинне бути менш 8%. Щоб домогтися високої платоспроможності, банк повинний постійно стежити за якістю своїх активів. Для цього, перш за все, варто домагатися чи ліквідації зменшення статей з високим коефіцієнтом ризику. Звичайно банк вважається платоспроможним доти, поки не торкнуться його статутний фонд для покриття збитків.
Ліквідність банку це його здатність своєчасно погасити свої фінансові зобов'язання за рахунок наявних у нього наявних коштів, продажу активів чи мобілізації ресурсів з інших джерел (залучення депозитів, одержання міжбанківського кредиту й ін.) Банк зобов'язаний постійно стежити за своєю ліквідністю, щоб не ставити під сумнів свою платоспроможність.
До зобов'язань банку при розрахунку показників поточної, короткострокової і загальної ліквідності відносяться засоби на розрахункових, поточних і депозитних рахунках і в кредиторській заборгованості, а також суми гарантій та поручительств, наданих банком. Сума ризику на одного позичальника перевищує 10% власних засобів банку вважається великим кредитом. Сумарний залишок заборгованості по усіх великих кредитах, з урахуванням балансових зобов'язань (гарантій та поручительств) не повинен перевищувати 8-кратного розміру власних коштів банку. Якщо сума усіх великих кредитів перевищує 8-кратний розмір власних засобів не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються, а якщо перевищують більш ніж на 50% потроюються (тобто значення показника платоспроможності повинне бути не нижче 24%). [ 10]
Повернувшись до проблем сьогоднішнього дня, можна відзначити, що значення гривні, як платіжного засобу, напередодні ринку серйозно похитнулося. Розвиток так званого, внутрішнього бартеру, все більш активне проникнення в оборот іноземної валюти, широке розповсюдження всіляких платіжних сурогатів призвели до розбалансування грошової системи.
Відбувається різке збільшення доходів населення, не підкріплене відповідним підвищенням обсягів виробництва товарів і платних послуг. Тут позначається вплив як суб'єктивних, так і об'єктивних чинників - передусім реалізація соціальної програми. Серйозний вплив надає і становлення ринкових відносин, що для нашої економіки, заснованої на тоталітарних принципах, виявилося, до певної міри неприйнятним. Не спрацьовують економічні заходи, що обмежують надмірне наповнення каналів звернення готівкою.
З створенням сотень комерційних і кооперативних банків, багато з яких стали здійснювати касове обслуговування клієнтури, становище загострилося. У касах комерційних банків стали осідати випущені в обіг гроші. Ось як складалася ситуація в 1991 році. За I півріччя залишки грошей у населення у порівнянні з тим же періодом 1990 року збільшилися в 1.6 рази, тоді як розмір оборотної каси комерційних банків у порівнянні з початком року зріс в 14 разів. Подібне "заморожування" банками грошових коштів, вилучення їх з господарського обороту свідчать про недосконалість діючого банківського механізму, що приводить до скорочення прибуткової бази підприємств і самих банків.
Ось чому були необхідні невідкладні заходи, спрямовані на забезпечення стабілізації банківської справи. Перші кроки зроблені. Створена дворівнева банківська система - Національний банк України в єдиному комплексі з широкою мережею комерційних і кооперативних банків, а також спеціальних кредитних установ. У період становлення ринкових інфраструктур пріоритетний розвиток отримали комерційні банки. І це природно, оскільки такі формування ринкового типу, як акціонерні товариства, асоціації, концерни можуть нормально функціонувати, тільки спираючись на розгорнуту мережу нових кредитних інститутів. Зараз їх налічується вже більше трьох тисяч.
Комерційні банки вже налагодили досить розвинені стабільні партнерські відносини з державними, кооперативними та громадськими організаціями. У той же час поки не склалися належні контакти з орендарями, фермерами, громадянами, зайнятими індивідуальною трудовою діяльністю. Саме в цій сфері має належати пріоритетне право малим банкам, яких серед комерційних зараз більшість. Які переваги створюваного банківського механізму? В області кредитування практично не існує обмежень у використанні позикових коштів. Це - надання позичок на інноваційні заходи, створення виробничого потенціалу, тобто спорудження і реконструкція підприємств, цехів, впровадження передової техніки і технологій, організація випуску всіляких товарів і виробів. За допомогою банківського кредиту можуть бути успішно проведені приватизація і роздержавлення власності, операції з цінними паперами. [13]
Слід зазначити, що в даний момент існують проблеми в діяльності комерційних банків в умовах кримінальної економіки України. Перш за все, це пов'язано з об'єктивними причинами фінансових труднощів в банківській системі, які виникають із загального джерела економіки країни брак відповідного досвіду і відповідно підготовки фахівців для функціонування в умовах ринкових реформ. Разом з цим, в значній мірі фінансові проблеми банків пов'язані факторами, в тому числі надто ризикованою кредитною політикою їх керівників у гонитві за високими доходами, не вирахували витратами на розвиток фінансів без підйому її потенційної прибутковості та інші. Ключовим фактором стійкості та конкурентоспроможності банківської системи в ринковій економіці, є наявність власного капіталу, банки, статутні фонди, які формуються в грошовій формі, несуть максимальні збитки від знецінення національної валюти. Так в період масового створення нових комбанків (1992р. - 1993р.) Загальний статутний фонд банківської системи зріс у 350 разів тоді, коли в доларовому обчисленні (за ринковим курсом) за ці 2 роки впав: $ 42.000.000 - на початок 1992р., $ 75.000 .000 - на кінець 1992р; $ 36.500.000 - на кінець 1993р. За останні 1,5 року статутні фонди комерційних банків в доларовому обчисленні збільшилися в 54 рази, як свідчить аналітична інформація, на період максимальної інфляції потрапляють значні витрати банківського капіталу. Зараз цей показник складає 1971000 тис. дол [REF _Ref136913107 \ r \ h \ * MERGEFORMAT 14 ].
Другим серйозним чинником впливає на ліквідність і платоспроможність банків, є проблема невчасного повернення позик, збільшення бюджетної, кредитної заборгованості. Без введення кардинальних змін, які стосується виправлення даної ситуації з поверненням кредитів, збільшується загроза втрати ліквідності банківської системи України. На кінець 1996р. загальна сума заборгованості по прострочений кредитами, яка підлягає поверненню комерційним банкам НБУ склала 24млн. грн. що становить 11% від загальної суму заборгованості за кредитами НБУ.
Як відомо, існує дві групи банків: державні (Ощадбанк, Ексімбанк), колишні державні, спеціалізовані, зараз корпоратизовані (Промінвестбанк, Укрсоцбанк, "Україна") і банки нової хвилі зареєстровані в період 1989-1997рр. Деякі зі створених за цей період банків утворені за участю іноземного капіталу. Ця тенденція спостерігається не лише в Україні, але і в інших країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Це видно з Таблиці 2.
Таблиця 2. Частка активів іноземних банків у сукупних банківських активах стан ЦСЄ та Балтії у 1995-2000 роках,% [REF _Ref136915628 \ r \ h \ * MERGEFORMAT 21 ].
Країна
1995
1996
1997
1998
1999
2000
Хорватія ......................................
Чехія ............................................
Естонія ........................................
Угорщина ........................................
Латвія ..........................................
Литва ............................................
Польща .........................................
Словаччина ......................................
Словенія ......................................
Україні ........................................
У середньому .....................................
0
17
2
19
36
0
4
19
4
12
11,2
1
20
2
46
53
28
14
23
5
19
21,4
4
24
2
62
72
41
15
30
5
28
28,3
8
27
90
61
81
52
17
30
5
31
41,2
41
40
90
66
76
38
47
31
5
39
48,2
87
66
97
67
78
57
69
43
15
41
64,4
Крім того, цікавий для порівняння в Рамках країн ЦСЄ та Україні показник обсягу депозитів на душу населення. Він характеризує як розвиток банківської системи країни, так і рівень розвитку економіки в цілому. Ці показники представлені в таблиці 3. Таку ж характеристику можуть давати і показники ставлення кредитів приватному сектору до ВВП, які показані в Додатку 4.
Таблиця 3. Депозити на душу населення в країнах ЦСЄ та України. [REF _Ref136917844 \ r \ h \ * MERGEFORMAT 20 ]
Країна
Величина депозиту (еквівалент дол. США за ринковим курсом на кінець року)
Річні темпи приросту депозитів на душу населення,%
1996
2000
2004
1996-2000
2001-2004
Словенія ....................................
Чехія ..........................................
Угорщина ......................................
Польща ......................................
Естонія ......................................
Латвія ........................................
Литва ..........................................
Хорватія ....................................
Туреччина .......................................
Болгарія ....................................
Румунія ....................................
Україні .....................................
2858
2352
1236
758
201
168
127
1030
652
201
214
30
3578
2436
1260
1323
535
381
342
1505
1083
240
241
40
6777
3931
3399
1906
1454
1195
1065
4176
1736
848
771
222
6
1
0
15
28
23
28
10
14
5
3
7
17
13
28
10
28
33
33
29
13
37
34
54
Десять років тому державні банки займали 100% банківського сектора, і сьогодні вони пов'язані з державою (4 з них є уповноваженими з обслуговування бюджету), що приносить їм не стільки доходи, скільки збитки, у зв'язку з необхідністю кредитувати нерентабельні проекти уряду за його соціально - політичним, а не економічних причин. Не приховуючи ні від кого можна сказати, що сьогодні на ринку важко всім, в тому числі і банкам, прибутковість яких в середньому 1996р. впала більш ніж на 25%, а прибутковість капіталу більш ніж на 36%. У 1996р. гроші заробляти було важче, навіть у порівнянні з 1995р. Існує ще одна проблема сплати дивідендів. Чим нижче прибутковість капіталу, тим нижче дивіденди акціонерів - закон ринку. У той же час, чим більше статутний фонд, тим на загальну кількість акцій ділиться прибуток, тим нижче дивіденди акціонерів. З одного боку банки протягом кількох років перебувають у лещатах вимог Верховної Ради і НБУ, а з іншого боку є складні проблеми, з акціонерами які постійно вкладають кошти.
Таким чином, ми бачимо, що банки грають велику роль в економіці. Тому саме з налагодженням нормальної банківської системи потрібно починати вихід з кризового становища, яке склалося в країні. У нинішній час, у зв'язку з нестачею кваліфікованих кадрів і повальним зростанням кількості комерційних банків, в цю сферу ідуть мало підготовлені співробітники, які не мають спеціальної освіти. Це призводить до незадовільної роботи банків, їх прагненню просто швидше заробити гроші. Необхідно впорядкувати роботу банків, збільшити контроль за їхньою діяльністю, і тільки після цього можна переходити до оздоровлення економіки.

Висновок

Банки існують більшу частину історії людства в різних формах: лихварський організації існували ще у фінікійських державах. Зараз побудова сучасної та ефективної банківської системи - завдання будь-який економічний політики будь-якої держави. А для України це завдання є одним з першочергових.
Основною функцією банку є оперування та примноження грошових коштів, забезпечення роботи кредитної системи. Основним координуючим органом для банківської системи України є Національний Банк України, що виконує ряд управлінсько-контрольних функцій.
У зв'язку з розглядом банківської системи не може не виникнути питання про валютному і фінансовому ринку, як основній сфері дії банків. Гроші у всіх їхніх формах - це основний об'єкт дій банківської системи. Ринок цінних паперів - це важлива складова функціонування як економіки в цілому, так і банківської системи в окремо, тому цьому питанню приділено таку увагу. Цінні папери - основний засіб, яке на певному етапі може заміняти функції грошей.
Грошово кредитна система є однією з першооснов діяльності сучасних банків: вона становить певну частину їх функцій і грає важливу роль у розвитку економіки молодої держави України.
Необхідною умовою ефективного функціонування економіки є забезпечення ринкової стабільності банків. Банк як комерційне підприємство, зацікавлений у найбільш прибутковому вкладенні наявних великих ресурсів.
У даній роботі розглядається банківська система України, визначається сутність, функції і структура банків і, в тому числі, НБУ і комерційних банків, дається визначення валютного ринку і розкриваються його основні принципи. Крім того, дається розгорнутий опис проблем і розвитку банківської системи України, визначається її роль в економіці держави. Як видно з наведених в роботі даних, Україна значною мірою відстає від країн ЦСЄ у розвитку банківської системи, так само як і економіки в цілому. Це зумовлено більш важкими обставинами, з якими зіткнулося наше держави на шляху становлення національної економічної системи. Крім того, з цих даних також видно, що як і в країнах ЦСЄ, в банківській системі нашої країни спостерігається сильний вплив іноземного капіталу.
У висновку наводиться ряд необхідних заходів з оптимізації роботи банківської системи України.
В умовах побудови ринкової економіки в сфері грошово-кредитної політики НБУ в межах своїх повноважень буде вживати заходів, спрямовані на створення основ довгострокових перспектив зростання реального виробництва, високої зайнятості і стабільності цін.
Як і у всіх сферах економіки нашої країни, в банківській системі виникає безліч проблем на даному етапі. Ці проблеми перш за все, пов'язані з незавершеністю формування законодавства щодо цього економічного суб'єкта, а так само з відсутністю деяких ринкових механізмів регулювання його діяльності, або їх недосконалості.
Таким чином, завдання роботи виконані, а цілі досягнуто.

список джерел інформації
1. Банківська справа України: теорія і практика становлення / в 2 т. / Нац. банк України та ін. -Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД: Ініціатива, 1999
2. Банківська справа: Навч. посіб. / Р.І. Тиркало, І.С. Гуцая, Т.І. Андрушків; за ред. Р.І. Тиркало. -Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -314 С.
3. Банківська справа, Центральний банк І грошово-кредитна політика [Підр.для студентів вищ. навч. закл.]. -К.: АВТ: ТАС-Комерцбанк, 2004. -528 С.
4. "Банки України: вчора, сьогодні, завтра" Фінансова України - 22.04.97,18-19 стор
5. Ганслі Теренс Соціальна політика та соціальне забезпечення ринкової економіки / Пер. з англ. -К.: Основи, 1996.-234 с.
6. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-III
7. Закон України "Про Національній банк України" від 20 травня 1999 р.. № 679 - XIV
8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми і політика, Пер. 14-про англ. вид. - М.: ИНФРА-М, 2004. -972 С.
9. Мельникова В.І. Макроекономіка: Учеб. посіб. / Нац. аерокосм. ун-т ім. Жуковського "Харк. Авіац. Ін-т", Нац банк України у., Укр. акад. банк. справи. Харк. філія-2-е вид., дополн .- К.: Професіонал, 2004.-395 с.
10. Н. Шелудько Актуальні проблеми банківського кредитування інвестицій в Україну. - / / Економіка України, № 7, 2005. - С. 36-42
11. Савенко І.Л. Міжнародна економіка: Навч. посіб.; Нац. банк. України, Львів. банк. ін-т. -Львів: ЛБІ НБУ, 2003. -197 С.; Табл.
12. Спіцин І.О., Спіцин Я.О. Маркетинг в банку, М.: "Тарнекс", 1993. -368 С.
13. С. Тігіпко конкурентноспроможну Банківська система: Можливості досягнення та забезпечення в Україні. - / / Банківська справа, № 2, 2005. -З. 63-70
14. Статистичний щорічнік України за 2002 рік. За редакцією О.Г. Осауленка. - К.: "Консультант", 2003. - 664 с.
15. Усоскин В.М. Сучасний комерційний банк. Управління та операції, - М: 1999. -395 С.
16. Економіка України, 2006 р. № 1, № 2
17. Юрій І.С., Бескид І.М. Бюджетна система України: Учеб.пособие. -К.: Ніос, 2000. -400 С.
18. Ющенко В. "Банківська система Україні в ринковій економіці" / / "Економіка України" № 3 1994 р.
19. Focarielli D. The pattern of foreign entry in th financial markets of emerging countries, 2003, www.bis.org.
20. IMF's International Financial Statistics.
21. Naaborg I., Scholtens B., De Haan J., Bol H., De Haas R., How Important Are Foreign Banks In The Financial Development Of European Transition Countries? "Journal of Emerging Market France" 2004, Vol.3 № 2, р. 120
22. "The Banker", July 2004. p. 168
23. http:// www.bank.gov.ua/
24. http:// www.ssmsc.gov.ua/
25. http:// www.expertsoft.com.ua/

ДОДАТОК
Розподіл банків на групи за середніми активами

з / п
NKB

Назва банку

Активи за станом на
01.01.2005
Активи за станом на 01.10.2005
Середнє значення актівів за 9 місяців 2005 року (тис.грн)
Група1. (Активи більше 1300 млн.грн.; Кількість: 11)
1
46
ПРИВАТБАНК
6 196 359
9 937 695
7 415 229
2
36
"АВАЛЬ"
5 978 275
8 654 433
7 015 881
3
3
ПРОМІНВЕСТБАНК
5 121 598
6 976 798
6 150 915
4
6
ОЩАДБАНК
4 392 628
5 507 768
4 627 812
5
5
УКРСОЦБАНК
3 087 226
4 764 526
3 625 270
6
2
Укрексімбанк
3 134 827
3 573 738
3 597 073
7
136
УКРСИББАНК
1 898 358
3 446 588
2 537 363
8
225
"НАДРА"
1 547 770
2 365 311
1 803 944
9
37
БРОКБІЗНЕСБАНК *
1 143 020
1 827 341
1 453 012
10
296
РАЙФФАЙЗЕНБАНК УКРАЇНА
1 463 322
1 831 264
1 449 822
11
115
ПЕРШИЙ УКР. МІЖНАРОДНИЙ БАНК
1 360 334
1 443 017
1 348 387
Група 2. (Активи більше 500 млн.грн.; Кількість: 18)
12
106
"ПІВДЕННИЙ"
887 166
1 256 957
1 137 392
13
153
ПРАВЕКС-БАНК
965 496
1 433 369
1 116 402
14
17
"Фінанси ТА КРЕДИТ"
951 857
1 302 898
1 026 149
15
88
КРЕДИТ БАНК (УКРАЇНА)
860 085
1 094 164
971 570
16
289
Кредит промбанк
809 359
1 136 043
939 236
17
295
IHГ БАНК УКРАЇНА
716 911
975 508
807 963
18
101
IНДУСТРІАЛБАНК *
369 190
940 982
799 148
19
297
СІТІБАНК (УКРАЇНА)
872 737
905 813
770 163
20
270
"КРЕДИТ-ДНІПРО"
595 866
1 034 511
693 942
21
248
"ФОРУМ"
626 059
932 977
663 590
22
76
ВАБАНК
610 533
808 311
593 846
23
274
УКРГАЗБАНК *
467 432
805 737
586 990
24
105
МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК *
461 568
741 283
580 229
25
96
УКРАЇНСЬКИЙ КРЕДИТНИЙ БАНК
573 765
575 359
561 657
26
139
ДОНГОРБАНК *
487 590
631 972
558 792
27
216
"БІГ ЕНЕРГІЯ" *
461 909
662 225
557 051
28
42
"МРІЯ" *
429 484
746 854
550 879
29
202
"ХРЕЩАТИК" *
477 764
1 030 077
543 098
Група 3. (Активи більше 200 млн.грн.; Кількість: 30)
30
171
IНДУСТРІАЛЬНО-ЕКСПОРТНИЙ БАНК
375 423
633 345
490 063
31
165
МТ-БАНК
474 065
473 053
471 907
32
18
УКРІНБАНК
389 253
518 346
457 299
33
262
ЕКСПРЕС-БАНК
393 925
480 436
449 668
34
272
АЛЬФА-БАНК
431 154
493 198
433 981
35
203
"КИЇВ"
344 645
522 140
419 685
36
292
ХФБ БАНК УКРАЇНА
407 873
453 947
410 145
37
126
МЕГАБАНК
342 449
393 466
359 038
38
67
Експобанк
258 856
469 698
353 898
39
68
УКРПРОМБАНК *
186 577
501 046
351 756
40
11
ТАС-КОМЕРЦБАНК
300 198
423 199
348 880
41
234
БАНК КРЕДІ ЛІОНЕ УКРАЇНА
297 499
426 171
345 866
42
278
Укргазпромбанк
377 405
271 009
318 535
43
232
"ДІАМАНТ"
357 793
468 577
313 304
44
273
Західінкомбанк
239 571
315 799
284 447
45
299
"НРБ-УКРАЇНА"
244 285
319 144
282 712
46
41
ПРЕМ'ЄРБАНК "
257 917
299 374
282 227
47
283
БАНК ПЕТРОКОММЕРЦ-УКРАЇНА
214 741
357 741
281 000
48
258
IМЕКСБАНК
234 273
336 936
278 944
49
280
"КИЇВСЬКА РУСЬ"
231 149
330 524
273 528
50
43
АвтоЗАЗбанк
259 055
268 125
271 408
51
290
ПЕРШИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК
227 495
342 635
265 932
52
31
Енергобанк
252 933
295 743
265 418
53
20
ФАКТОРІАЛ-БАНК
225 149
337 620
255 398
54
93
"ДНІСТЕР"
249 217
278 681
253 794
55
227
"Національні Інвестиції" *
189 480
303 343
243 807
56
84
"ТАВРИКА" *
190 586
309 146
242 931
57
22
"АЖІО"
227 923
284 424
231 378
58
113
ПОЛТАВА БАНК
203 793
266 567
221 451
59
298
МІКРОФІНАНСОВІЙ БАНК *
164 389
303 009
221 128
Група 4. (Активи менше 200 млн.грн.; Кількість: 95)
60
34
УКРАЇНСЬКИЙ Професійний БАНК
188 187
220 171
195 887
61
277
"НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ"
175 408
220 693
195 600
62
144
"БАЗИС"
155 190
214 134
191 099
63
282
ТАС-Інвестбанк
181 452
289 963
190 735
64
35
IНТЕРБАНК
167 987
199 443
189 685
65
48
"НОВИЙ"
181 119
206 736
187 250
66
97
ЕЛЕКТРОН БАНК
159 399
213 805
184 861
67
191
"АРКАДА"
170 152
215 492
180 415
68
13
ЛЕГБАНК
145 599
186 462
177 431
69
195
Укркомунбанк
141 177
227 180
177 019
70
251
МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК
164 493
186 324
174 900
71
228
УНІВЕРС.БАНК РОЗВИТКУ ТА партн.
140 755
225 847
174 515
72
242
"Універсальний"
168 382
204 271
173 233
73
156
"АЛЛОНЖ"
165 985
188 773
168 694
74
186
"Донеччина"
136 788
212 707
160 435
75
238
"СИНТЕЗ"
138 045
175 876
160 120
76
205
"Металург"
149 359
171 651
159 514
77
62
"МУНІЦІПАЛЬНІЙ"
146 790
166 574
159 298
78
98
"МЕРКУРІЙ"
129 261
186 306
155 100
79
288
"КЛІРІНГОВІЙ ДІМ"
141 907
228 572
154 682
80
124
РЕАЛ БАНК
154 906
158 184
154 628
81
81
Об'єднаний КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК
131 457
169 086
154 199
82
135
ІН Промбанк
120 541
241 637
154 104
83
59
ПРОМЕКОНОМБАНК **
207 258
186 118
151 433
84
209
"Золоті ворота"
140 059
186 165
150 587
85
237
"ДОНКРЕДІТІНВЕСТ"
166 429
161 190
149 723
86
87
БАНК РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
129 039
151 600
148 414
87
294
ПРОМИСЛОВО-фінансовий БАНК
159 913
141 399
144 209
88
217
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКІЙ БАНК
98 031
147 976
143 956
89
133
"ПРІВАТІНВЕСТ"
61 629
222 965
137 461
90
26
ТРАНС БАНК
139 025
195 065
136 981
91
123
"ГРАНТ"
113 055
143 140
132 277
92
30
"Iнтеграл"
133 058
170 178
128 162
93
40
IНТЕРКОНТІНЕНТБАНК
100 092
167 044
126 697
94
66
"ПЕРСОНАЛЬНИЙ КОМП'ЮТЕР"
101 139
150 939
124 431
95
263
РОСТОК БАНК
111 400
113 294
122 042
96
252
НАШ БАНК
125 943
70 624
118 826
97
53
IКАР-БАНК
106 798
123 220
115 214
98
146
"УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ"
96 392
145 436
112 316
99
150
ЄВРОПЕЙСЬК.БАНК Розв. ТА заощаджень
85 062
137 223
111 139
100
142
"ПРИКАРПАТТЯ"
99 665
127 629
109 365
101
49
Полі Комбанк
98 762
121 303
103 548
102
183
"Причорномор'я"
93 489
112 068
101 212
103
198
"АВТОКРАЗБАНК"
88 082
129 538
98 385
104
302
АКТИВ БАНК
65 637
144 916
98 305
105
75
СТАРОКІЇВСЬКІЙ БАНК
108 180
109 264
95 625
106
72
ДОНБІРЖБАНК
116 034
61 455
92 783
107
260
"ТК КРЕДИТ"
74 133
95 369
90 430
108
304
ФОРТУНА БАНК
42 609
139 803
90 382
109
57
"КАПІТАЛ"
75 821
104 428
89 812
110
125
ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК
70 291
93 482
86 186
111
206
МІСТО-БАНК
65 821
136 205
84 940
112
143
КООПІНВЕСТБАНК
53 980
109 742
82 408
113
180
"ГАРАНТ"
48 618
109 526
80 134
114
137
"Демарк"
76 153
88 045
77 811
115
129
УКРАЇНСЬКИЙ КРЕДИТНО-ТОРГОВИЙ БАНК
65 876
105 697
76 359
116
117
ДІАЛОГ БАНК
55 912
77 293
74 936
117
241
АГРАРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК
58 787
76 029
66 453
118
91
"ЛЬВІВ"
59 781
74 012
66 252
119
243
"ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ"
66 473
63 213
63 107
120
222
"УКООПСПІЛКА"
49 803
65 958
61 964
121
45
"Південкомбанк"
43 400
70 652
61 033
122
305
АГРО БАНК
23 784
113 850
59 580
123
109
IНВЕСТБАНК
49 465
63 069
58 727
124
128
Регіон БАНК
49 242
60 649
56 097
125
284
ЧОРН.БАНК РОЗВИТКУ ТА реконстр.
41 560
61 089
55 076
126
301
"Володимирська"
30 461
68 438
54 098
127
303
АРТЕМ БАНК
23 827
78 087
51 631
128
107
"ПОРТО-ФРАНКО"
42 042
59 047
51 008
129
240
КОМЕРЦІЙНИЙ
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК
47 243
49 653
49 888
130
110
ОДЕСА-БАНК
50 799
50 455
49 112
131
287
БАНК ПЕКАО (УКРАЇНА)
45 557
51 311
47 822
132
215
"МОРСЬКИЙ"
43 378
42 012
46 827
133
74
"СЛАВУТИЧ"
40 544
44 234
46 120
134
291
"КРЕДІ СВІСС ФЬОРСТ БОСТОН"
48 809
45 159
45 910
135
65
ЗАХІДБУДГАЗБАНК
38 824
40 573
42 007
136
201
"АНТАРЕС"
39 221
37 984
38 321
137
255
"ВЕЛЕС"
28 138
51 601
37 269
138
300
ПРАЙМ-БАНК
32 289
39 672
35 745
139
275
Східно-ПРОМИСЛОВА КОМЕРЦ.БАНК
26 228
44 727
35 663
140
154
"БУКОВИНА"
34 016
37 932
35 472
141
231
"Юнекс"
33 061
36 896
35 293
142
286
РАДА БАНК
30 837
40 966
35 091
143
159
ТММ-БАНК
21 998
41 874
31 415
144
306
БАНК "ПЕРСПЕКТИВА"
20 920
31 347
30 604
145
223
"СТОЛИЧНИЙ"
23 785
35 542
29 823
146
151
"Європейський"
20 099
66 160
28 574
147
29
"АЛЬЯНС"
27 253
26 221
28 015
148
122
Фін БАНК
21 985
32 117
25 275
149
309
КРІМУНІВЕРСАЛБАНК
22 083
35 980
24 110
150
285
Iнвест-КРИВБАС БАНК
19 220
27 645
22 765
151
276
КЛАСИК БАНК
19 648
27 542
20 717
152
169
ФЕРМЕРСЬКЕ ЗЕМЕЛЬНИЙ
БАНК
16 369
20 372
18 496
153
167
"ФЕБ"
14 415
17 806
17 758
154
308
СоцКомБанк
0
26 742
18 518
 
Пріміткі: * банки перейшлі до віщої групи
** Банки перейшлі до ніжчої групи

ДОДАТОК 2. Облікова ставка НБУ. []
Період
% Річних
Період
% Річних
1992
05.08
16.0
на кінець
80
01.11
17.0
1993
14.11
25.0
01.03
100
24.11
35.0
01.05
240
1998
1994
06.02
44.0
01.07
190
18.03
41.0
01.08
175
21.05
45.0
15.08
140
29.05
51.0
25.10
300
07.07
82.0
12.12
252
21.12
60.0
1995
1999
10.03
204
05.04
57.0
29.03
170
28.04
50.0
07.04
150
24.05
45.0
01.05
96
2000
07.06
75
01.02
35.0
15.07
60
24.03
32.0
21.08
70
10.04
29.0
10.10
95
15.08
27.0
01.12
110
2001
1996
10.03
25.0
01.01
105
07.04
21.0
04.03
98.0
11.06
19.0
26.03
90.0
09.08
17.0
01.04
85.0
10.09
15.0
08.04
75.0
10.12
12.5
25.04
70.0
2002
22.05
63.0
11.03
11.5
07.06
50.0
04.04
10.0
01.07
40.0
05.07
8.0
1997
05.12
7.0
10.01
35.0
2004
08.03
25.0
09.06
7.5
26.05
21.0
07.10
8.0
08.07
18.0
09.11
9.0

ДОДАТОК 3
Відношення кредитів приватному сектору до ВВП у країнах Східної Європи. [REF _Ref136917844 \ r \ h \ * MERGEFORMAT 20 ]
Країна
1995
2000
2004
Болгарія ............................................... Хорватія. ........................................... Чехія ...... ............................................. Латвія .... ............................................. Литва .... ............................................... Естонія .. .............................................. Угорщина ... ...........................................
Польща ................................................
Словаччина ............................................. Словенія ... .......................................... Румунія ....... ....................................... України .......... .....................................
Єврозона .............................................
Росія ................................................. .
0,40
0,31
0,71
0,07
0,14
0,14
0,23
0,17
0,37
0,26
н.д.
0,01
н.д.
0,09
0,13
0,37
0,50
0,17
0,11
0,24
0,32
0,27
0,51
0,36
0,07
0,11
1,05
0,13
0,37
0,57
0,33
0,35
0,26
0,43
0,47
0,29
0,31
0,46
0,10
0,25
1,15
0,25

ДОДАТОК 4
Обсяги кредитування Банків країн ЦСЄ в 1995-2004 рр.. (Млрд. дол.)
Країна
1995
2000
2004
Польща ........................................
Чехія ...........................................
Угорщина .......................................
Словаччина .....................................
Словенія .....................................
Всього країни ЦСЄ
Литва ...........................................
Латвія .........................................
Естонія .......................................
Всього країни Балтії.
Хорватія .....................................
Болгарія .....................................
Румунія ......................................
Всього країни південної Європи
Україні ......................................
39,9
39,4
33,2
9,2
6,4
128,1
0,9
0,6
0,5
2,00
9,0
8,6
6,6
24,2
35,7
58,7
28,6
25,4
11,2
8,4
132,3
1,7
1,8
2,0
5,5
8,8
2,3
4,3
15,4
92,2
102,3
56,3
66,8
20,5
19,6
256,4
7,3
7,8
7,8
22,9
25,1
9,6
12,6
47,2
171,4
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
560.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Банківська система її функції механізм функціонування структура 2
Банківська система Росії і сучасні особливості її функціонування
Банківська система її функції механізм функціонування структура
Банківська система принципи побудови цілі механізм функціонування 2
Банківська система принципи побудови цілі механізм функціонування
Значення маркетингу в підвищенні ефективності роботи підприємства в умовах ринкової економіки
Первісне нагромадження капіталу для перемоги ринкової економіки в 2
Первісне нагромадження капіталу для перемоги ринкової економіки в
Банківська система РФ Структура і проблеми функціонування в період економічної кризи 2008-2009
© Усі права захищені
написати до нас