1. Функції валютного ринку
Валютний ринок виконує такі основні функції:
1. обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів;
2. формування валютного курсу на основі попиту і пропозиції на валюту;
3. хеджування (страхування) від валютних і кредитних ризиків;
4. проведення грошово-кредитної політики (центральні банки, ФРС, казначейства);
5. отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок за різними борговими зобов'язаннями (комерційних банків, підприємств).
З організаційно - функціональної точки зору (як результат реалізації економічних функцій) валютні ринки забезпечують обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; взаємозв'язок різних ринків; стихійне визначення валютних курсів шляхом балансування попиту та пропозиції; надання механізмів захисту від валютних ризиків ; диверсифікацію валютних резервів банків, підприємств і держави; валютну інтервенцію; використання ринку державами для цілей їх грошово-кредитної та економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок; регулювання валютних курсів національної валюти до іноземних валют (державне і ринкове) ; проведення валютної політики, спрямованої на державне регулювання зазначеної області економіки та інші заходи (Додаток 2,3).
З організаційно - інституційної точки зору валютні ринки являють собою сукупність уповноважених банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, які здійснюють валютні операції.
З організаційно - технічної точки зору валютний ринок являє собою сукупність комунікаційних систем, що зв'язують між собою банки різних країн, що здійснюють міжнародні розрахунки і інші валютні операції.
Отже, з одного боку, зовнішній валютний ринок - це найбільший, децентралізований фінансовий ринок в світі, на якому здійснюється міжнародна торгівля та обмін іноземних валют (обсяги операцій на валютних ринках не публікуються, однак, на думку фахівців, сукупний валютний ринок має обороти приблизно 100 -200 млрд. доларів на день).
Крім комерційних банків, найважливішими учасниками валютного ринку є центральні банки розвинених держав. Крім обслуговування потреб уряду вони проводять операції в рамках офіційної грошово-кредитної політики. Представниками держави можуть бути зовнішньоторговельні банки та інші установи.
Важливу роль у формуванні валютного ринку відіграють брокерські фірми. Взагалі, міжбанківський ринок ділиться на прямий і брокерський. Тому складовою ланкою в інституційній структурі валютного ринку є брокерські фірми, через які до недавнього часу проходило приблизно 30% валютних операцій. Брокерські фірми стягують за посередництво певні комісійні відсотки. З розвитком електронних засобів міжбанківського зв'язку при здійсненні валютних операцій роль брокерських фірм на міжбанківському ринку знизилася, хоча вони продовжують грати важливу роль в операції фізичних осіб і дрібних підприємств.
2. Органи і агенти валютного контролю, та їх повноваження
Валютний контроль в Республіці Казахстан здійснюється Національним банком Республіки Казахстан, іншими державними органами в межах повноважень, встановлених законами Республіки Казахстан (органами валютного контролю), і агентами валютного контролю.
Агентами валютного контролю є уповноважені банки та уповноважені організації, а також інші організації, на які відповідно до отриманих ліцензій покладено обов'язок контролю за дотриманням валютного законодавства Республіки Казахстан при проведенні ними операцій.
Органи і агенти валютного контролю в межах своєї компетенції зобов'язані здійснювати контроль над валютними операціями, проведеними резидентами і нерезидентами в Республіці Казахстан, в частині відповідності цих операцій законодавству Республіки Казахстан, умовами ліцензій, вимогам реєстрації і повідомлення.
Органи валютного контролю в межах своєї компетенції:
1) здійснюють перевірки дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства Республіки Казахстан;
2) здійснюють перевірки повноти та достовірності обліку та звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів;
3) запрошують документи та інформацію, які пов'язані з проведенням валютних операцій;
4) дають агентам валютного контролю обов'язкові для їх виконання доручення з метою належного здійснення валютного контролю;
5) встановлюють порядок подання звітності по валютних операціях і проведення перевірок з питань дотримання валютного законодавства Республіки Казахстан;
6) пред'являють вимоги про усунення виявлених порушень і вживають інших заходів, передбачених законодавством Республіки Казахстан, які є обов'язковими для виконання всіма резидентами і нерезидентами в Республіці Казахстан.
Агенти валютного контролю зобов'язані:
1) здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства Республіки Казахстан при проведенні ними операцій, у тому числі за дорученнями клієнтів;
2) забезпечувати повноту та об'єктивність обліку і звітності по валютних операціях;
3) повідомляти про стали їм відомими факти порушень валютного законодавства Республіки Казахстан, допущених їх клієнтами, в Національний банк Республіки Казахстан, а також в інші органи валютного контролю та правоохоронні органи відповідно до їх повноважень, встановлених законами Республіки Казахстан;
4) надавати органам валютного контролю інформацію про валютні операції, що проводяться за їх участю, в порядку, встановленому нормативними правовими актами органів валютного регулювання.
Органи і агенти валютного контролю зобов'язані зберігати у відповідності до законодавства Республіки Казахстан комерційну, банківську та іншу охоронювану законом таємницю, що стала їм відома при здійсненні їх повноважень.
Уповноважений банк здійснює платежі і перекази грошей резидента і (або) нерезидента тільки за умови подання останніми документів, що вимагаються відповідно до цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку Республіки Казахстан.
З метою здійснення валютного контролю агенти валютного контролю відповідно до цього Закону має право вимагати від резидентів і нерезидентів при проведенні ними валютних операцій:
1) документ, що засвідчує особу (для фізичних осіб);
2) документ, що підтверджує право постійного проживання в Республіці Казахстан (для іноземців та осіб без громадянства);
3) установчі документи (для юридичних осіб);
4) свідоцтво про державну реєстрацію (для юридичних осіб);
5) документ, що підтверджує присвоєння уніфікованого ідентифікаційного коду, виданий уповноваженим органом державної статистики Республіки Казахстан (для юридичних осіб);
6) документ, що підтверджує державну реєстрацію платника податків;
7) валютний договір;
8) ліцензію, реєстраційне свідоцтво, свідоцтво про повідомлення у випадках, встановлених цим Законом;
9) паспорт угоди;
10) документи, що підтверджують виконання або на підставі яких необхідно виконання зобов'язань за угодами на експорт (імпорт).
Уповноважені банки не мають права вимагати подання документів, що не відносяться безпосередньо до проведеної валютної операції.
Уповноважені банки відмовляють у здійсненні валютної операції у разі неподання особою документів, що вимагаються відповідно до цього Закону та нормативними правовими актами органів валютного регулювання і валютного контролю, або подання ним недостовірних документів, або при нездійсненні дій, встановлених валютним законодавством Республіки Казахстан.
3. Поняття та сутність валютного кредиту
Умови та порядок надання кредиту у валюті багато в чому аналогічні умовам і порядку надання кредиту в тенге. В якості забезпечення кредитів у валюті крім традиційних форм забезпечення, часто використовуються належать підприємству активи у валюті. У деяких випадках банк може надати кредит під гарантії. Гарантами можуть виступати іноземні банки і фірми. Подібно кредитами в тенге кредити у валюті можуть надаватися на термін не більше одного року, при тимчасової потреби у валютних коштах на закупівлю за кордоном сировини, матеріалів, комплектуючих (короткостроковий) і на термін більше одного року, оплату імпортного обладнання, необхідного для заміни фізично і морально застарілого, розширення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), модернізації і технічного переозброєння. Для узагальнення інформації про кредити у валюті, отриманих у банку Планом рахунків та інструкцією по його застосуванню передбачаються ті ж рахунки, що і для відображення кредитів в тенге. Суми кредитів у валюті відображаються на рахунках бухгалтерського обліку у валюті і в тенге за курсом Національного Банку РК на день здійснення операції. У зв'язку зі зміною валютного курсу необхідно проводити переоцінку заборгованості за курсом на останній день місяця. При переоцінці можуть виникнути підвищення валютного курсу, при якому виникла позитивна ¾ дві ситуації: курсова різниця відноситься на балансовий прибуток (дебет рахунку 80 "Прибутки і зниження валютного ¾ збитки", в кореспонденції з кредитом рахунків 90, 92); курсу, при якому виникла негативна курсова різниця відноситься в дебет рахунків 90, 92 в кореспонденції з кредитом рахунка 80. Погашення кредиту у валюті відображається за дебетом рахунків 90, 92 в кореспонденції з кредитом рахунку 52, субрахунок "Поточний валютний рахунок". Однак якщо курс валюти на дату погашення кредиту змінився по відношенню до курсу на день останньої переоцінки курс на дату погашення ¾ заборгованості, можуть знову виникнути дві ситуації: виріс, що виникла позитивна курсова різниця відноситься в дебет рахунку 80 і курс палату погашення ¾ кредит рахунку 52, субрахунок "Поточний валютний рахунок"; знизився, що виникла негативна курсова різниця відноситься в дебет рахунків 90, 92 і кредит рахунку 80. Відсотки за користування кредитом у валюті, як і у випадку тенговом кредиту відповідно до Положення про склад витрат відносять на собівартість продукції (робіт, послуг) (за винятком відсотків за валютними кредитами пов'язаних з придбанням основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів). Нарахування відсотків за отриманий валютний кредит здійснюється у валюті і в тенге за курсом Національного банку РК на день нарахування і відображається в обліку за дебетом рахунка 26 і кредиту рахунків 90, 92. Якщо отриманий кредит був використаний на придбання основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів, то відсотки по ньому нараховуються за дебетом рахунка 08 "Капітальні вкладення" з кореспонденції з кредитом рахунків 90, 92. Перерахування (сплата) процентів за користування кредитом у валюті відображається за дебетом рахунків 90, 92 в кореспонденції е кредитом рахунку 52, субрахунок "Поточний валютний рахунок". Проте, в деяких випадках (при договорі між уповноваженими банками РК з метою забезпечення валютно-касового обслуговування) допускається надання кредиту і сплата відсотків по ньому готівковою валютою. Для цілей оподаткування витрати на оплату відсотків за простроченими кредитами у валюті не приймаються, а на оплату відсотків за строковими кредитами у валюті приймаються тільки на рівні ставки ЛІБОР (LIBOR), збільшеної на 3 пункти. Ця ставка регулярно наводиться в "Файненшл Таймс", "Фінансових вістях", а також інформаційним агентством Рейтер.
Валютний ринок виконує такі основні функції:
1. обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів;
2. формування валютного курсу на основі попиту і пропозиції на валюту;
3. хеджування (страхування) від валютних і кредитних ризиків;
4. проведення грошово-кредитної політики (центральні банки, ФРС, казначейства);
5. отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок за різними борговими зобов'язаннями (комерційних банків, підприємств).
З організаційно - функціональної точки зору (як результат реалізації економічних функцій) валютні ринки забезпечують обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасне здійснення міжнародних розрахунків; взаємозв'язок різних ринків; стихійне визначення валютних курсів шляхом балансування попиту та пропозиції; надання механізмів захисту від валютних ризиків ; диверсифікацію валютних резервів банків, підприємств і держави; валютну інтервенцію; використання ринку державами для цілей їх грошово-кредитної та економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок; регулювання валютних курсів національної валюти до іноземних валют (державне і ринкове) ; проведення валютної політики, спрямованої на державне регулювання зазначеної області економіки та інші заходи (Додаток 2,3).
З організаційно - інституційної точки зору валютні ринки являють собою сукупність уповноважених банків, інвестиційних компаній, бірж, брокерських контор, іноземних банків, які здійснюють валютні операції.
З організаційно - технічної точки зору валютний ринок являє собою сукупність комунікаційних систем, що зв'язують між собою банки різних країн, що здійснюють міжнародні розрахунки і інші валютні операції.
Отже, з одного боку, зовнішній валютний ринок - це найбільший, децентралізований фінансовий ринок в світі, на якому здійснюється міжнародна торгівля та обмін іноземних валют (обсяги операцій на валютних ринках не публікуються, однак, на думку фахівців, сукупний валютний ринок має обороти приблизно 100 -200 млрд. доларів на день).
Крім комерційних банків, найважливішими учасниками валютного ринку є центральні банки розвинених держав. Крім обслуговування потреб уряду вони проводять операції в рамках офіційної грошово-кредитної політики. Представниками держави можуть бути зовнішньоторговельні банки та інші установи.
Важливу роль у формуванні валютного ринку відіграють брокерські фірми. Взагалі, міжбанківський ринок ділиться на прямий і брокерський. Тому складовою ланкою в інституційній структурі валютного ринку є брокерські фірми, через які до недавнього часу проходило приблизно 30% валютних операцій. Брокерські фірми стягують за посередництво певні комісійні відсотки. З розвитком електронних засобів міжбанківського зв'язку при здійсненні валютних операцій роль брокерських фірм на міжбанківському ринку знизилася, хоча вони продовжують грати важливу роль в операції фізичних осіб і дрібних підприємств.
2. Органи і агенти валютного контролю, та їх повноваження
Валютний контроль в Республіці Казахстан здійснюється Національним банком Республіки Казахстан, іншими державними органами в межах повноважень, встановлених законами Республіки Казахстан (органами валютного контролю), і агентами валютного контролю.
Агентами валютного контролю є уповноважені банки та уповноважені організації, а також інші організації, на які відповідно до отриманих ліцензій покладено обов'язок контролю за дотриманням валютного законодавства Республіки Казахстан при проведенні ними операцій.
Органи і агенти валютного контролю в межах своєї компетенції зобов'язані здійснювати контроль над валютними операціями, проведеними резидентами і нерезидентами в Республіці Казахстан, в частині відповідності цих операцій законодавству Республіки Казахстан, умовами ліцензій, вимогам реєстрації і повідомлення.
Органи валютного контролю в межах своєї компетенції:
1) здійснюють перевірки дотримання резидентами і нерезидентами валютного законодавства Республіки Казахстан;
2) здійснюють перевірки повноти та достовірності обліку та звітності за валютними операціями резидентів і нерезидентів;
3) запрошують документи та інформацію, які пов'язані з проведенням валютних операцій;
4) дають агентам валютного контролю обов'язкові для їх виконання доручення з метою належного здійснення валютного контролю;
5) встановлюють порядок подання звітності по валютних операціях і проведення перевірок з питань дотримання валютного законодавства Республіки Казахстан;
6) пред'являють вимоги про усунення виявлених порушень і вживають інших заходів, передбачених законодавством Республіки Казахстан, які є обов'язковими для виконання всіма резидентами і нерезидентами в Республіці Казахстан.
Агенти валютного контролю зобов'язані:
1) здійснювати контроль за дотриманням вимог валютного законодавства Республіки Казахстан при проведенні ними операцій, у тому числі за дорученнями клієнтів;
2) забезпечувати повноту та об'єктивність обліку і звітності по валютних операціях;
3) повідомляти про стали їм відомими факти порушень валютного законодавства Республіки Казахстан, допущених їх клієнтами, в Національний банк Республіки Казахстан, а також в інші органи валютного контролю та правоохоронні органи відповідно до їх повноважень, встановлених законами Республіки Казахстан;
4) надавати органам валютного контролю інформацію про валютні операції, що проводяться за їх участю, в порядку, встановленому нормативними правовими актами органів валютного регулювання.
Органи і агенти валютного контролю зобов'язані зберігати у відповідності до законодавства Республіки Казахстан комерційну, банківську та іншу охоронювану законом таємницю, що стала їм відома при здійсненні їх повноважень.
Уповноважений банк здійснює платежі і перекази грошей резидента і (або) нерезидента тільки за умови подання останніми документів, що вимагаються відповідно до цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку Республіки Казахстан.
З метою здійснення валютного контролю агенти валютного контролю відповідно до цього Закону має право вимагати від резидентів і нерезидентів при проведенні ними валютних операцій:
1) документ, що засвідчує особу (для фізичних осіб);
2) документ, що підтверджує право постійного проживання в Республіці Казахстан (для іноземців та осіб без громадянства);
3) установчі документи (для юридичних осіб);
4) свідоцтво про державну реєстрацію (для юридичних осіб);
5) документ, що підтверджує присвоєння уніфікованого ідентифікаційного коду, виданий уповноваженим органом державної статистики Республіки Казахстан (для юридичних осіб);
6) документ, що підтверджує державну реєстрацію платника податків;
7) валютний договір;
8) ліцензію, реєстраційне свідоцтво, свідоцтво про повідомлення у випадках, встановлених цим Законом;
9) паспорт угоди;
10) документи, що підтверджують виконання або на підставі яких необхідно виконання зобов'язань за угодами на експорт (імпорт).
Уповноважені банки не мають права вимагати подання документів, що не відносяться безпосередньо до проведеної валютної операції.
Уповноважені банки відмовляють у здійсненні валютної операції у разі неподання особою документів, що вимагаються відповідно до цього Закону та нормативними правовими актами органів валютного регулювання і валютного контролю, або подання ним недостовірних документів, або при нездійсненні дій, встановлених валютним законодавством Республіки Казахстан.
Національний банк Республіки Казахстан при виявленні порушень валютного законодавства Республіки Казахстан уповноваженими банками та уповноваженими організаціями вправі застосувати заходи впливу, передбачені законами Республіки Казахстан.
При виявленні порушення порядку проведення обмінних операцій з іноземною валютою, допущеного уповноваженими банками та уповноваженими організаціями через їх обмінні пункти, Національний банк Республіки Казахстан має право призупинити дію реєстраційного свідоцтва обмінного пункту до шести місяців.3. Поняття та сутність валютного кредиту
Умови та порядок надання кредиту у валюті багато в чому аналогічні умовам і порядку надання кредиту в тенге. В якості забезпечення кредитів у валюті крім традиційних форм забезпечення, часто використовуються належать підприємству активи у валюті. У деяких випадках банк може надати кредит під гарантії. Гарантами можуть виступати іноземні банки і фірми. Подібно кредитами в тенге кредити у валюті можуть надаватися на термін не більше одного року, при тимчасової потреби у валютних коштах на закупівлю за кордоном сировини, матеріалів, комплектуючих (короткостроковий) і на термін більше одного року, оплату імпортного обладнання, необхідного для заміни фізично і морально застарілого, розширення обсягу виробництва продукції (робіт, послуг), модернізації і технічного переозброєння. Для узагальнення інформації про кредити у валюті, отриманих у банку Планом рахунків та інструкцією по його застосуванню передбачаються ті ж рахунки, що і для відображення кредитів в тенге. Суми кредитів у валюті відображаються на рахунках бухгалтерського обліку у валюті і в тенге за курсом Національного Банку РК на день здійснення операції. У зв'язку зі зміною валютного курсу необхідно проводити переоцінку заборгованості за курсом на останній день місяця. При переоцінці можуть виникнути підвищення валютного курсу, при якому виникла позитивна ¾ дві ситуації: курсова різниця відноситься на балансовий прибуток (дебет рахунку 80 "Прибутки і зниження валютного ¾ збитки", в кореспонденції з кредитом рахунків 90, 92); курсу, при якому виникла негативна курсова різниця відноситься в дебет рахунків 90, 92 в кореспонденції з кредитом рахунка 80. Погашення кредиту у валюті відображається за дебетом рахунків 90, 92 в кореспонденції з кредитом рахунку 52, субрахунок "Поточний валютний рахунок". Однак якщо курс валюти на дату погашення кредиту змінився по відношенню до курсу на день останньої переоцінки курс на дату погашення ¾ заборгованості, можуть знову виникнути дві ситуації: виріс, що виникла позитивна курсова різниця відноситься в дебет рахунку 80 і курс палату погашення ¾ кредит рахунку 52, субрахунок "Поточний валютний рахунок"; знизився, що виникла негативна курсова різниця відноситься в дебет рахунків 90, 92 і кредит рахунку 80. Відсотки за користування кредитом у валюті, як і у випадку тенговом кредиту відповідно до Положення про склад витрат відносять на собівартість продукції (робіт, послуг) (за винятком відсотків за валютними кредитами пов'язаних з придбанням основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів). Нарахування відсотків за отриманий валютний кредит здійснюється у валюті і в тенге за курсом Національного банку РК на день нарахування і відображається в обліку за дебетом рахунка 26 і кредиту рахунків 90, 92. Якщо отриманий кредит був використаний на придбання основних засобів, нематеріальних та інших необоротних активів, то відсотки по ньому нараховуються за дебетом рахунка 08 "Капітальні вкладення" з кореспонденції з кредитом рахунків 90, 92. Перерахування (сплата) процентів за користування кредитом у валюті відображається за дебетом рахунків 90, 92 в кореспонденції е кредитом рахунку 52, субрахунок "Поточний валютний рахунок". Проте, в деяких випадках (при договорі між уповноваженими банками РК з метою забезпечення валютно-касового обслуговування) допускається надання кредиту і сплата відсотків по ньому готівковою валютою. Для цілей оподаткування витрати на оплату відсотків за простроченими кредитами у валюті не приймаються, а на оплату відсотків за строковими кредитами у валюті приймаються тільки на рівні ставки ЛІБОР (LIBOR), збільшеної на 3 пункти. Ця ставка регулярно наводиться в "Файненшл Таймс", "Фінансових вістях", а також інформаційним агентством Рейтер.