Ім'я файлу: Теорія держави та права.docx
Розширення: docx
Розмір: 323кб.
Дата: 16.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Міжнародне кримінальне право.doc
Розширення: docx
Розмір: 323кб.
Дата: 16.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Міжнародне кримінальне право.doc
Основи законодавства ( кодифікаційний акт, що містить найбільш загальні норми і визначає цілі та принципи правового регулювання певної групи суспільних відносин, вони зазвичай видаються в країнах з федеративною формою державного устрою і мають на меті уніфікацію майбутніх однотипних законодавчих актів суб’єктів федерації);
Кодекс ( єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений Н/ПА, що забезпечує на науковій основі повне, узагальнене та системне регулювання суспільних відносин у відповідній галузі або підгалузі законодавства. Вони є важливим чинником стабільності системи законодавства, національної правової системи взагалі.
Основними видами кодифікацій є:
Галузева кодифікація ( здійснюється на рівні певної галузі законодавства. Її результатами в Україні є видання наприклад Цивільного, кримінального,сімейного кодексів.
Спеціальна кодифікація ( здійснюється в межах певної підгалузі законодавства. Внаслідок проведення цього виду кодифікації в Україні видані, н-д, Митний, Бюджетний, Повітряний кодекси.
Особливою формою систематизації є створення зводу законів (зібрання в одному виданні всього чинного законодавства держави, об’єднаного за хронологічним або тематичним принципом).
71. Поняття юридичних колізій та їх види.
2 види неузгодженостей:
1. Матеріальні неузгодженості в праовій системі мають об’єктивну природу і пов’язані насамперед із впливом на право зовнішніх (неюридичних) чинників. Прикладами таких суперечностей є неузгодженості між нормами права і суспільними відносинами, які вони покликані регулювати. Усунути всі ці неузгодженості просто неможливо.
2. Формальні неузгодженості - це суперечності усередині правової системи, які мають суб’єктивну природу і зазвичай виникають унаслідок інтелектуальних помилок суб’єктів права, порушень правил юридичної техніки. Формальні суперечності призвод до порушень цілісності, внутрішні узгодження та єдності правової системи.
Види юридичних колізій:
Залежно від правових форм діяльності, під час здійснення яких виникають юр колізії: колізії з правотворчості (колізій між різними НПА); колізії в правозастосуванні (колізії між різними право застосовними актами, колізії між НПА і право застосовними актами); колізії в тлумаченні права (колізії між різними актами і актами тлумачення, колізії між НПА і актами тлумачення, колізії між право застосовними актами і актами тлумачення).
Залежно від характеру зв’язку з правом: колізії в праві, тобто колізії між правовими нормами; колізії між правом та іншими елементами правової системи (колізії між правом і право свідомістю, колізії між правом і реалізацією права); колізії між іншими елементами правової системи (колізії між юридичною наукою і юридичною практикою).
Колізії в праві, можуть бути охарактеризовані як дефекти в праві – порушення, деформації, логіко-структурної побудови і розвитку системи права та його елементів. До дефектів у праві, нераціональне розташування правових норм, логічну недосконалість правових конструкцій.
Колізії в праві поділені на: колізії в законодавстві (тобто колізії між нормами права, закріпленими в законодавстві); колізії між нормами, закріпленими в законодавстві, та нормами закріпленими в інших джерелах права (суперечності між законодавством та правовими звичаями, нормативно-правовими договорами, правовими прецедентами); колізії між нормами права , закріпленими не в законодавстві (суперечності між правовими прецедентами), колізії у законодавстві виступають найбільш поширеним різновидом колізій у праві України.
72. Колізії в законодавстві, їх види
Чинному законодавству, як і будь-якій іншій системі, притаманна певна неузгодженість. Одним із видів такої неузгодженості є колізії у законодавстві. Колізії в законодавстві є різновидом юридичних колізій, що виникає за наявності розбіжності між нормами права, які закріплені в законодавстві та регулюють одні фактичні відносини.
Ознаки:
Колізії в законодавстві існують тільки між нормами права, закріпленими в законодавстві ( вони не можуть виникати між нормами, вираженими в інших джерелах права)
Колізії в законодавстві виникають з приводу регулювання нормами одних фактичних обставин.
Колізії в законодавстві існують у разі, коли норми права пропонують різне регулювання одних фактичних обставин.
Для укр.. законодавства найбільш поширеним є :
Темпоральна колізія (що виникає внаслідок видання в різний час з того ж самого питання декількох норм права. Загальним правилом для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попередніх. Тому в разі неузгодженості скасуванню підлягає норма права, яка є найбільш пізньою.)
Ієрархічна колізія ( що виникає внаслідок регулювання одних фактичних відносин нормами, що мають різну юридичну силу. У разі суперечності застосовуються норми, що мають більш високу юридичну силу)
Змістовна колізія ( що виникає внаслідок часткового збігу обсягів регулювання декількох норм права. Специфіка таких колізій пов’язана з поділом норм права на загальні і спеціальні. При конкуренції загальних і спеціальних норм слід керуватися правилом: спеціальний закон скасовує дію загального).
Існують також складні випадки, коли неузгодженість між нормами зумовлена одночасним існуванням, збігом декількох видів колізій
При збігу темпоральної та ієрархічної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію норми, яка має меншу юридичну силу , пріоритет віддається нормі яка має вищу юр. силу, хоча її прийнято раніше.
У разі збігу темпоральної та змістовної колізій, що виникає внаслідок більш пізнього введення в дію загальної норми, пріоритет віддається спеціальній, хоча її прийнято раніше.
При збігу ієрархічної та змістовної колізій, коли загальна і спеціальна норми містяться в актах, що мають різну юридичну силу, перевага повинна віддаватися спеціальній нормі, навіть якщо вона має меншу юр. силу.
При збігу темпоральної, змістовної та ієрархічної колізій , з огляду на те, що час прийняття норми «програє» як юридичній силі так і статусу норми як спеціальної, то подолання колізії в цій ситуації відбувається за правилом, що діє у разі збігу ієрархічної і змістовної колізій.
73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
Правовідносини – це суспільні відносини, які є юридичним виразом фактичних суспільних відносин, де одна сторона на основі правових норм вимагає від іншої сторони виконання певних дій або утримання від них, а інша сторона повинна виконати ці вимоги, що охороняються державою.
Ознаки правовідносин як особливого виду суспільних відносин:
це сусп відносини, які виникають тільки між людьми та їх об’єднаннями і безпосередньо пов’язані з їх діяльністю та поведінкою.
це ідеологічні відносини, оскільки до свого виникнення вони проходять крізь свідомість людей, в якій складається модель майбутніх стосунків з огляду на існуючі загальнолюдські цінності і суспільні пріоритети.
Вони виступають юридичним виразом економ, політ, сімейн та ін відносин і правовідносин, що склалися у зв’язку з правовим регулюванням господарської діяльності суб’єктів права, які неминуче впливають на економічні відносини.
Вони виникають, припиняються або змінюються на основі правових норм, які впливають на поведінку людей і через неї реалізуються.
Суб’єкти правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами і юрид обов’язками. Сторони в правовідносинах виступають як уповноважені і зобов’язані особи, де права та інтереси одних осіб можуть бути реалізовані через виконання обов’язків іншими.
Взаємна поведінка учасників правовідносин індивідуалізована і чітко визначена. Суб’єкти правовідносин (державні органи, фізичні або юр особи), як правило відомі заздалегідь, їх дії скоординовані ще до початку цих відносин, чого немає в інших суспільних відносинах.
Вольовий характер правовідносин обумовлений тим, що вони виникають і реалізуються на основі волевиявлення хоча б одного із учасників (укладання шлюбу, оренда майна, субпідрядні роботи), існують також правовідносини, для виникнення яких достатньо волевиявлення однієї особи (наприклад, порушення кримінальної справи уповноваженої особою.)
охороняються державою, як і право в цілому, інші суспільні відносини такого забезпечення не мають. Гарантування умов законності і правопорядку означає, що держава охороняє усі правовідносини, які є в суспільстві.
До складу правовідносин включають суб’єктів і об’єкти правовідносин та їх юридичний зміст (сукупність прав і обов’язків сторін).
74. Види правових відносин
Правові відносини є досить багатоманітними і можуть бути класифіковані за різними критеріями на окремі види.
Відносні правовідносини ( поведінка суб’єктів права залежить від волі обох сторін і впорядковується відповідно до вимог правової норми, н-д, поведінка покупця і продавця при купівлі-продажі товарів.
Абсолютні правовідносини( засновані на можливості безпосереднього використання суб’єктом своїх суб’єктивних прав без втручання інших суб’єктів у сферу його діяльності, н-д, відносини побудовані на можливості власника розпоряджатися свої майном).
Правові відносини можна класифікувати за предметом правового регулювання на: конституційні, цівільні, адміністративні, трудові та ін.
За функціональним призначенням виокремлюють:
Регулятивні ( виникають на основі юридичних дозволів і втілюються в правомірних діях суб’єктів, регулюючи відповідні суспільні відносини);
Охоронні ( виникають на основі юридичних заборон і є результатом вчинення суб’єктами правопорушень)
Слід також розрізняти:
Матеріально-правові відносини ( виникають на основі норм матеріального права, їх змістом є права і обов’язки сторін)
Процесуально-правові ( реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин, встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ.)
За часом дії:
Довгострокові ( тривають певний час (визначений або невизначений), н-д. відносини, що виникли з договору про виконання підрядних робіт капітального будівництва
Короткострокові ( тривають протягом незначного часового відрізка і припиняються одразу після виконання учасниками своїх прав і обов’язків.
75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
Суб’єкт правовідносин – це такий учасник суспільних відносин, який виступає як носій юр прав і обов’язків.
Індивідуальними суб’єктами правовідносин є: громадяни, іноземні громадяни, особи без громадянства; біпатриди, . Індивідуальні суб’єкти правовідносин діють в усіх сферах суспільного життя. Об’єднуючись, індивідуальні суб’єкти створюють колективні суб’єкти правовідносин, до яких можна віднести державні органи, партії, спортивні організації, колективи підприємств, організації.ю котрі можуть бути як недержавними так і державними.
Спектр недержавних організацій досить значний і різноманітний. Це приватні підприємства і господарські товариства, національні та іноземні фірми та компанії, комерційні банки і підприємницькі асоціації, тощо.
Діяльність державних органів пов’язана з реалізацією завдянь і функцій держави. До них належать держ органи, посадові особи, державні організації, державні установи, держ підприємства. Державні і недержавні організації реалізують свої повноваження шляхом видання нормативних та індивідуальних актів, а також через їх виконання і додержання завдяки матеріальним, організаційним та примусовим заходам.
Юр особою визнається організація, яка створення і зареєстрована у встановленому законом порядку і характеризується такими ознаками, як організаційна єдність, відокремлене майно, можливість від свого імені набувати права та виконувати обов’язки, буди позивачем і відповідачем у загальному чи господарському суді.
Суб’єктом правовідносин є також держава, яка може виступати в різні правовідносини, зокрема:
А) міжнародно-правові – відносини з іноземними державами
Б) державно-правові – відносини щодо прийому в громадянство, нагородження державними відзнаками та нагород ома тощо.
В) цивільно-процесуально-правові – відносини при постановлені судових рішень і вироків від імені України тощо. Держава може виступати позивачем або відповідачем в суді, хоча і не є юридичною особою.
76. Правосуб’єктність
Суб’єкти права реалізують свої права та обов’язки завдяки наявності у них правосуб’єктності, яка є можливістю і здатністю особи бути суб’єктом правовідносин з усіма правовими наслідками. Правосуб’єктність визначає становище людини в суспільстві, є умовою і гарантією стабільності її правового статуту.Правосуб’єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності разом узятих.
Правоздатність – це абстрактна здатність суб’єкта права мати суб’єктивні права і юридичні обов’язки. Правоздатність поділяється на:
Загальну правоздатність ( здатність володіти будь-якими з передбачених чинним законодавством прав і обов’язків.
Спеціальна ( здатність пов’язана з певними особливостями суб’єкта, або така що потребує спеціальних знань,н-д, правоздатність лікаря, міліціонера, інваліда , дитини.
Головним змістом правоздатності фізичних осіб є не реальні права учасників правовідносин, а можливість їх мати. Правоздатність людини невід’ємна від особистості, її неможливо відібрати, скасувати або скоротити. Юридична особа здатна мати такі права і обов’язки як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Правоздатність юридичних осіб є завжди спеціальною. Вона виникає з моменту їх державної реєстрації. Правоздатністю юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.
Дієздатність – це здатність суб’єкта правовідносин своїми діями приймати на себе обов’язки і використовувати свої права. Іншими словами це можливість реалізовувати правоздатність.
Цивільна дієздатність – це здатність фізичних осіб своїми діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки,самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Часткова дієздатність встановлюється для малолітніх осіб ( що не досягли 14 років). Неповна дієздатність встановлюється для фізичних осіб віком від 14 до 18 років ( неповнолітніх осіб). Повну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років, набуття повної дієздатності можливе і в таких випадках: у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття; фізичною особою, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором; неповнолітньою особою, яка записана матір’ю або батьком дитини. Обмежена дієздатність фізичної особи встановлюється судом, якщо особа страждає на психічний розлад, що істотно позначається на її здатності усвідомлювати значення своїх дій та ( або) керувати ними. Фізична особа може бути визнана недієздатною тільки судом, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Деліктоздатність – це здатність суб’єкта права нести відповідальність за свої протиправні вчинки. Загальна юридична відповідальність громадян наступає з 16 років, а кримінальна відповідальність за умов вчинення особливо тяжких злочинів – з 14 років.
Правовий статус суб’єктів права – це сукупність усіх прав, обов’язків і законних інтересів об’єктів права. Правовий статус кожної особи є індивідуальним.
77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
Зміст правовідносин, що виникають у процесі суспільного розвитку, є суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників, що охороняються державою. Суб’єктивне право завжди належить уповноваженій особі, яка має певний матеріальний, духовний, політичний, сімейний та ін інтерес.
Суб’єктивне право – це гарантована правом міра можливої або дозволеної поведінки особи. Вона належить суб’єкту незалежно від того, перебуває він у правових відносинах з іншими суб’єктами чи ні (фундаментальні демократичні права і свободи особи).
Правомочність – право на поведінку, право на вимагання, право на домагання, право на користування соціальними благами.
Юридичний обов’язок – це вид і міра належної поведінки, яка встановлена законом.
Складається з таких елементів: а )необхідність здійснення певних дій або утримання від х здійснення.
Б) необхідність для зобов’язаної особи відреагувати на законні вимоги, зведенні до неї уповноваженою особою;
В) необхідність нести відповідальність за невиконання цих вимог;
Г )необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися цим благом, на яке він має право.
Правовий статус суб’єктів права – це сукупність усіх прав, обов’язків і законних інтересів суб’єктів права. Правовий статус кожної особи є індивідуальним. Крім того, слід розрізняти конституційний і спеціальний статуси громадян.
Конституційний статус у всіх громадян є однаковим: основні права і свободи однаковою мірою належать усім громадянам.
А спеціальний статус суб’єктів пов'язаний з різними природними і правовими чинниками, які зумовлюють їх певні особливості (які обіймають певну посаду або займаються певним видом діяльності, наприклад статус держ службовця, статус студента, статус особи, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС та ін.) Відмінність у правовому статусі осіб полягає у : 1) розбіжностях пов’язаних з природними чинниками (статус дитини, статус пенсіонера, статус жінки)
2) розбіжностях пов’язаних із юр чинниками (статус депутата, статус в’язня)
78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
Об’єктом правових відносин є матеріальні або нематеріальні блага, задля одержання, передачі або використання яких виникають права і обов’язки учасників правовідносин. Об’єкти правових відносин конкретні і індивідуалізовані, вони пов’язані з правами і обов’язками суб’єктів правовідносин, можливістю користуватися і розпоряджатися будь-чим і дають змогу претендувати на певні за характером дії інших осіб. Залежно від характеру і видів правовідносин їх об’єктами є:
Предмети матеріального світу ( частини матеріальної природи, природні ресурси, земля, надра, ліс, тощо);
Речі і цінності (засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери, гроші тощо)
Особисті немайнові блага (життя, безпека, честь і гідність, освіта, свобода, право на ім’я, недоторканність житла та ін.)
Послуги як результат певної поведінки, внаслідок якої виникають права і обов’язки суб’єктів правовідносин, мають місце у сферах управління, побутового обслуговування, господарській, освітянській та інших сферах діяльності людини;
Продукти духовної творчості ( результати інтелектуальної діяльності: твори мистецтва, музики, літератури, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо.
1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 18