Ім'я файлу: diss_Dolynnyi.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7285кб.
Дата: 12.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
ботулізм.pptx

80
Окремі види та напрямки забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів досліджували О. М. Бандурка, О. В. Батраченко,
М. В. Возник,
А. Т. Комзюк,
М. Ф. Криштанович,
О. О. Панова,
В. М. Плішкін, О. С. Юнін, О. Н. Ярмиш та інші. Проте, комплексні дослідження з даної проблематики відсутні, що обумовлює актуальність вивчення видів та напрямків забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів.
Варто зазначити, що види забезпечення Національною поліцією
України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів варто розрізняти за різними критеріями. Так, за етапами здійснення забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час масових заходів можна виокремити підготовче, поточне (виконавче) та заключне забезпечення.
У даному контексті, з огляду на досвід діяльності органів Національної поліції під час проведення масових заходів, О. О. Панова констатує, що процес організації й забезпечення публічної безпеки і порядку поділяється на три етапи: 1) підготовчий, який починається з моменту отримання завдання на підтримання публічної безпеки і порядку під час проведення масового заходу; 2) виконавчий, що охоплює дії нарядів і керування ними безпосередньо під час проведення масового заходу; 3) заключний, який здійснюється шляхом згортання сил і засобів, зосередження їх у призначених пунктах та підведення підсумків несення служби [71, с. 43–44].
Зокрема, підготовчий етап забезпечення Національною поліцією публічної безпеки і порядку передбачає: з’ясування характеру та особливостей масового заходу, проведення оцінки оперативної обстановки, розробку плану організації забезпечення публічної безпеки і порядку, створення відповідних органів управління, проведення рекогносцировки місцевості, здійснення підготовки особового складу та технічних засобів до несення служби, проведення заключного інструктажу з відповідальними

81 особами з уточненням їх функціональних обов’язків. Причому план забезпечення публічної безпеки і порядку повинен містити інформацію щодо змісту, програми заходу, місця, часу його проведення, оперативної
інформації; підготовчих, організаційно-практичних та оперативних заходів; складу, графіку роботи оперативного штабу (робочої групи), виїзних штабів на об’єктах проведення заходів; загального розрахунку сил та засобів, що залучаються від конкретного органу, підрозділу; території проведення заходу
(зони, сектори, дільниці) та їх закріплення за певними нарядами; чисельності нарядів та від яких органів і підрозділів, вищих навчальних закладів вони залучаються; вихідних даних та позивних старших (керівників) нарядів, часу виставлення нарядів; чисельності та місця розташування загальних резервів на випадок непередбачених обставин; дій нарядів міліції при виникненні непередбачених обставин; конкретних завдань начальникам структурних підрозділів, керівництву міських чи районних органів щодо забезпечення публічної безпеки та порядку під час масового заходу; організації управління силами та засобами (контролю за дотриманням розрахунку сил та засобів, відповідальної особи, на яку покладається загальне керівництво всіма нарядами; картки (схеми) зв’язку, заходів з контролю [64, с. 17], тощо.
Крім того, якісна підготовка особового складу органів Національної поліції для забезпечення публічної безпеки і підтримання публічного порядку під час проведення масових заходів і особливо під час можливого виникнення масових заворушень потребує одержання детальної інформації щодо характеру масового заходу, проведення оцінювання наявних сил і засобів з урахуванням особливостей місцевості, розроблення чіткого плану узгоджених дій між різними підрозділами, створення тимчасового корегуючого штабу для управління на місцевості, проведення рекогносцировки місцевості, перевірки наявного технічного оснащення й готовності особового складу, проведення додаткового інструктажу щодо

82 забезпечення публічної безпеки і порядку з урахуванням дільниці несення служби та оперативної обстановки на момент залучення до активних дій.
На думку О. О. Панової, підготовка особового складу до несення служби, окрім проведення інструктажів, полягає в репетиціях і тренуваннях.
На інструктажах із використанням схеми території роз’яснюються програма проведення масового заходу, маршрути, напрямки руху людей, стоянки транспорту; проводиться ознайомлення зі зразками перепусток/ квитків, які дають право проходу/проїзду, уточнюються дільниці підтримання публічного порядку, пункти керування, резерв, медичні пункти, санітарні вузли, тощо.
Також у період підготовки до підтримання публічного порядку й безпеки під час проведення масових заходів керівництвом підрозділів із підтримання публічного правопорядку повинне проводитись вивчення нормативно- правових актів, якими регламентуються обов’язки й права поліції, мають визначатися відповідальність за порушення правопорядку організаторами та учасниками масових акцій, здійснюватись відпрацювання тактичних прийомів під час несення служби за умов ускладненої обстановки [71, с. 43–
44], тощо.
Далі, під час виконавчого етапу забезпечення публічної безпеки і порядку при проведенні масових заходів здійснюється безпосередня діяльність особового складу органів поліції із забезпечення публічної безпеки
і порядку. Особливе значення на даному етапі мають підготовленість нарядів, організаційні здібності керівників органів Національної поліції, знання основ тактики підтримання публічної безпеки й порядку, уміння здійснювати оперативне управління підрозділами та нарядами в різних ситуаціях.
Зокрема, для забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів акумулюється фактично необхідна кількість сил і засобів
(особовий склад органів і підрозділів Національної поліції України, а також особовий склад підрозділів Національної гвардії, вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, які залучаються додатково в разі такої

83 необхідності), причому наряди вводяться в дію по мірі здійснення заходу, а з плином потреби в них за розпорядженням начальника оперативного штабу знімаються та виводяться в резерв [71, с. 43–44].
Тобто за видами акумульованих сил і засобів можна виокремити такі види забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів:
1) забезпечення власними силами особового складу органів Національної поліції; 2) додаткове забезпечення із залученням особового складу підрозділів Національної гвардії, вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання; 3) зведене забезпечення із залученням сил за рахунок інших регіонів (зведені загони).
Як правило, основними видами нарядів, що залучаються до несення служби із забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів,
є наступні:
1) патруль — рухомий наряд у складі двох-трьох працівників міліції; до складу наряду можуть залучатися як міліціонери, так і військовослужбовці внутрішніх військ; входить до складу патрульної групи;
2) патрульна група — наряд у складі двох або більше патрулів під керівництвом старшого групи, які несуть службу на зовнішньому периметрі території, де відбуваються масові заходи;
3) пост охорони порядку (спостереження) — визначене місце або ділянка місцевості, де працівники міліції виконують покладені на них обов’язки; пост, як правило, виставляється на кордоні території проведення масового заходу з метою нагляду як за поведінкою, пересуванням учасників заходу, так і за перекриттям (пропуском) руху в найбільш уразливих місцях;
4) патруль для нагляду за дорожнім рухом — наряд для забезпечення контролю за безпекою руху автотранспорту та учасників (пішоходів) у межах території проведення масового заходу;
5) контрольно-пропускний пункт — виставляється для забезпечення пропускного режиму або обмеження руху транспорту і пішоходів у

84 конкретному місці проведення масового заходу, як правило, при урочистих масових та спортивно-видовищних заходах (наприклад, під час параду);
6) наряд супроводження — призначений для забезпечення охорони громадського порядку та безпеки під час організованого збору учасників масового заходу, здійснення ними вуличного походу та їх евакуації;
7) заслін, поліцейський ланцюжок — наряд, який виконує завдання з блокування (перекриття) окремих напрямків або певної ділянки місцевості, де проводиться масовий захід;
8) група застосування спеціальних засобів — наряд, який виконує завдання із запобігання та припинення групових порушень громадського порядку, масових заворушень, випадків групового хуліганства, тощо, які можуть виникнути під час проведення масового заходу;
9) група фіксації, документування можливих правопорушень — забезпечує фіксацію подій, пов'язаних з проведенням масових заходів; група складається зі штатних працівників дізнання, інших служб і підрозділів;
10) резерв — наряд, призначений для вирішення завдань, що раптово виникають під час проведення масового заходу, посилення певних нарядів або їх заміни; як правило, зосереджується поблизу найбільш уразливих місць проведення масового заходу;
11) оперативно-пошукові групи — для розкриття та припинення злочинів по гарячих слідах; групи складаються з працівників оперативних служб (карного розшуку, оперативної служби, тощо);
12) група забезпечення — для надання допомоги основним силам у забезпеченні охорони публічного порядку та безпеки (складається з працівників патрульної служби, відомчої медичної служби, тощо);
13) група розбору із затриманими правопорушниками (складається з фахівців карного розшуку, дізнання, слідства) [64, с. 17–21].
Тобто зазначеними вище підрозділами органів поліції під час проведення масового заходу може бути встановлено пропускний режим з

85 обмеженням руху транспорту й пішоходів у прилеглій до зони масових заходів території та пішоходів у зоні масових заворушень, реалізовано заходи адміністративного попередження, застосовано передбачені законодавством санкції до правопорушників, заходи примусу, передбачені Законом України
«Про Національну поліцію» [5], здійснено маневр силами і засобами, використано резерв, забезпечено постійне виконання наказів і команд, а також взаємодію всіх зацікавлених суб’єктів. Оскільки під час масового заходу не мають бути допущені до місця проведення заходів особи, які перебувають у стані сп’яніння, мають предмети, які можна використати для завдання тілесних ушкоджень. Крім того, має бути забезпечено проїзд
(відведення проїзду) автотранспорту, безперешкодний прохід місцевих жителів до своїх помешкань, а працівників установ, підприємств, організацій — до місця роботи; охорона важливих об’єктів, розташованих поблизу проведення заходу; поступова (планомірна) евакуація визначеними шляхами учасників і глядачів заходу після його завершення, організована посадка та безпечний проїзд комунальним транспортом.
У свою чергу, заключний етап забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів полягає у згортанні сил і засобів, зосередженні їх у призначених місцях, знятті встановлених режимних обмежень, прибутті особового складу на місце розміщення органу
(підрозділу) Національної поліції, підведення підсумків роботи [64, с. 21].
Досліджуючи види забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів, окремо варто зупинитися на такому класифікаційному критерії як режим забезпечення, у відповідності до якого вважаємо доцільним розрізняти повсякденне й посилене забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів.
У даному контексті доцільно звернути увагу на Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок

86 переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності» від 10.12.2015 р. № 1560, яким визначаються організаційно-правові основи та порядок переведення органів Національної поліції України на посилений варіант службової діяльності, організація управління та особливості діяльності поліції в умовах його введення з метою найшвидшої нормалізації оперативної обстановки та відновлення правопорядку, усунення загрози життю чи здоров’ю громадян, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших соціальних інститутів суспільства [72].
Згідно з чинним законодавством, посилений варіант службової діяльності представляє собою комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов’язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо. Причому посилений варіант може бути оголошений як для всіх працівників органів поліції, так і для її окремого органу або відокремленого підрозділу за наявності реальної загрози безпеці або життю громадян, усунення якої є одним із основних завдань
Національної поліції, зокрема, у випадках: 1) повідомлення про обставини
(події), що можуть призвести чи призвели до загострення оперативної обстановки, можуть створити чи створили загрозу життю (здоров’ю) громадян, їх конституційним правам і свободам; 2) виникнення масових заворушень, що супроводжуються обмеженням певних прав і свобод людини; 3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення особливо важливих об’єктів або окремих місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 4) учинення

87 терористичних актів; 5) виникнення тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що створюють загрозу життю і здоров’ю значної кількості населення; 6) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства [72].
За таких умов у комплексі завдань із забезпечення посиленого варіанта публічної безпеки і порядку передбачається: 1) установлення добового чергування керівництва поліції; 2) посилення добових нарядів чергових частин та слідчо-оперативних груп, створення груп документування або збільшення їх чисельності; 3) забезпечення чергування поліцейських у кількості, необхідній для виконання поставлених службових завдань;
4) розгортання додаткових контрольно-пропускних пунктів, маршрутів та постів, інших нарядів згідно з типовими планами або залежно від обстановки, що склалася; 5) посилення охорони важливих об’єктів, у тому числі об’єктів спеціальних установ поліції та прилеглих до них територій, та осіб, які в них утримуються; 6) максимальне відпрацювання території, що обслуговується, а також залучення для забезпечення публічної безпеки і порядку додаткових сил та засобів; 7) перевірка протипожежного стану об’єктів системи поліції, готовності протипожежних засобів; 8) формування (за необхідності) зведених загонів у разі загрози виникнення або виникнення групових порушень публічної безпеки і порядку чи масових заворушень; 9) створення мобільного резерву сил і засобів; 10) обов’язкова перевірка наявності, стану, додержання порядку збереження зброї, боєприпасів, вибухових, сильнодіючих, отруйних речовин, спеціальних засобів, посилений контроль за їх видачею [72], тощо.
Із розглянутим вище критерієм режиму забезпечення тісно пов’язаний, на нашу думку, і такий класифікаційний критерій як ступінь ризикованості масового заходу, відповідно до якого розрізняють масові заходи звичайного та підвищеного ступеня ризику.Наприклад, до футбольних матчів із підвищеним ступенем ризику відносяться: 1) фінали, півфінали і чвертьфінали Кубка УЄФА, матчі Ліги чемпіонів, фінального та відбіркового

88 етапів чемпіонату світу і Європи, фінали та півфінали Кубка України,
Суперкубка України, Золотий матч за звання чемпіона України; 2) матчі, де передбачається присутність посадових та інших осіб, щодо яких здійснюється державна охорона; 3) матчі, під час яких передбачається повне заповнення спортивної споруди глядачами або на яких очікується присутність більш як 15 тис. таких осіб; 4) матчі, під час проведення яких передбачено велику кількість глядачів-уболівальників команди-гостя і глядачів-уболівальників, що проживають у країні проведення матчу.
Відповідно, до матчів зі звичайним ступенем ризику відносяться решта футбольних матчів [65].
У свою чергу, на нашу думку, ступінь ризикованості масового заходу так чи інакше пов’язаний з кількістю його учасників, глядачів, тощо, від чого залежить необхідна кількість сил і засобів органів і підрозділів поліції із забезпечення публічної безпеки і порядку під час того чи іншого масового заходу. Тому пропонуємо розрізняти види забезпечення і залежно від кількості учасників масового заходу: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку малочисельного масового заходу із кількістю осіб від 10 до
30 чоловік; 2) середньочисельного — від 30 до 100 чоловік;
3) великочисельного — більше 100 чоловік, тощо. Причому кількісні обмеження є досить умовними, оскільки досить часто вже в процесі проведення масового заходу його чисельність може змінюватися із залученням нових учасників, глядачів.
Отже, підсумовуючи сказане, вважаємо, що основними видами забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів є наступні:
1) за етапами здійснення: підготовче, поточне (виконавче) та заключне забезпечення;
2) за видами акумульованих сил і засобів: забезпечення власними силами особового складу органів Національної поліції; додаткове

89 забезпечення із залученням особового складу підрозділів Національної гвардії, вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання; зведене забезпечення із залученням сил за рахунок інших регіонів (зведені загони), тощо;
3) відповідно до режиму забезпечення: повсякденне й посилене забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів;
4) за ступенем ризикованості масового заходу: масові заходи звичайного та підвищеного ступеня ризику;
5) залежно від кількості учасників масового заходу: забезпечення публічної безпеки і порядку малочисельного масового заходу із кількістю осіб від 10 до 30 чоловік; середньочисельного — від 30 до 100 чоловік; великочисельного — більше 100 чоловік, тощо.
Із видами забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів тісно пов’язані відповідні напрямки забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів. Зокрема, завдання і цілі забезпечення Національною поліцією публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів визначають певні її функції. Основні функції органів поліції у досліджуваній сфері — це напрямки їх діяльності в процесі вирішення поставлених перед ними завдань, тобто функції органу поліції охоплюють собою сукупність способів, методів, прийомів і дій, за допомогою яких виконуються завдання і досягаються цілі. Причому кожна з функцій, покладених на орган поліції, конкретизується у функціях його структурних підрозділів, а функції останніх розподіляються у формі функціональних обов’язків кожного окремого працівника чи підрозділу [73].
Тобто можна стверджувати, що напрямки забезпечення органами поліції публічної безпеки і порядку під час масових заходів проявляються і реалізуються в повсякденній діяльності даних органів у цілому, окремих його підрозділів і працівників при виконанні поставлених перед ним завдань,

90 зокрема, при проведенні масових заходів, і представляють собою комплекс організаційних та правоохоронних дій з організації і безпосереднього здійснення охорони публічного порядку, забезпечення особистої безпеки громадян та публічної безпеки під час проведення масових заходів.
Загалом до основних напрямків діяльності органів поліції із забезпечення публічної безпеки відносять: 1) забезпечення особистої безпеки громадян; 2) охорону публічного порядку і забезпечення публічної безпеки;
3) захист власності від протиправних посягань; 4) запобігання і припинення злочинів і адміністративних правопорушень; 5) розкриття злочинів, в справах яких провадження попереднього слідства необов’язкове; 6) провадження у справах про адміністративні правопорушення; 7) надання допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям і громадським об’єднанням у здійсненні їх прав і законних інтересів [73], тощо.
Натомість, О. В. Батраченко звертає увагу на наступні напрямки
(функції) державного управління публічною безпекою та порядком:
1) орієнтування системи забезпечення публічної безпеки та порядку
(формування державної політики у цій сфері; створення відповідної нормативно-правової бази, удосконалення організаційної структури; узагальнення практики застосування адміністративного законодавства у цій сфері; затвердження стратегічних програм діяльності, затвердження планів роботи, тощо); 2) забезпечення системи (комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне й інше забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи; прийняття рішень про заохочення та притягнення до відповідальності; підготовка сил і засобів; формування бази (банків) даних, тощо); 3) оперативне управління системою
(здійснення постійного моніторингу впливу на публічну безпеку та порядок; прогнозування змін і потенційних загроз; розподіл обов’язків, тощо);
4) зовнішньоорганізаційне забезпечення системи (здійснення інформаційної

91 взаємодії з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав і міжнародними організаціями; формування міжвідомчих груп та ін.); 5) публічна звітність і зовнішній контроль
(організація ведення статистичної й іншої інформаційної звітності з приводу стану забезпечення публічної безпеки та порядку, тощо) [74, с. 129–130].
Так, у межах забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів важливе місце займає забезпечення особистої безпеки громадян, що здійснюється через систему заходів, які направлені на попередження загрози життю, здоров’ю, честі, гідності та майну громадян, що виникає внаслідок протиправних дій чи бездіяльності, недотримання встановлених правовими актами правил поведінки, тощо. Тому основний акцент робиться на попередженні та своєчасному реагуванні на правопорушення, наданні допомоги громадянам, які опинились в екстремальних умовах, потерпілим внаслідок протиправних дій чи злочинів, вчинених відносно них, аварій під час проведення масового заходу, тощо.
У свою чергу, організаційна діяльність органів поліції полягає в здійсненні органами і підрозділами поліції комплексу управлінських функцій, що направлені на підвищення ефективності забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів. Для цього здійснюється визначення об’єктивно необхідних та науково обґрунтованих цілей органів і підрозділів поліції у даній сфері, розробка їх структури, розподіл функціональних обов’язків працівників згідно з поставленими завданнями, що вирішуються із врахуванням об’єму роботи, сил та засобів для їх виконання, управління діяльністю структурних ланок, їх кадрове і матеріально-технічне забезпечення; удосконалення організаційної структури й підвищення ефективності діяльності на основі використання позитивного передового досвіду, новітніх технологій, зміцнення законності, посилення координації та взаємодії з іншими суб’єктами правовідносин. З організаційною діяльністю тісно пов’язана й адміністративно-виконавча

92 діяльність поліції, у процесі здійснення якої безпосередньо реалізується забезпечення публічної безпеки і порядку — застосовуються профілактичні та адміністративно-правові засоби боротьби з посяганнями на особисту безпеку громадян і публічну безпеку.
Цікаво зазначити, що, наприклад, Департамент інформаційної підтримки та координації поліції «102» Національної поліції України є головним підрозділом у системі інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів і підрозділів Національної поліції України та здійснює організаційно-методичне керівництво з цих напрямів, організовує і реалізує заходи, передбачені законодавством України, що спрямовані на
інформаційно-аналітичне та
інформаційно-пошукове забезпечення правоохоронної діяльності та захист персональних даних при їх обробці [75].
У свою чергу, Департамент організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування забезпечує і здійснює в межах своєї компетенції функції Національної поліції України щодо координації, аналізу, планування, контролю та узгодження дій територіальних (міжрегіональних) органів, структурних (відокремлених) підрозділів поліції з реалізації державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. До завдань даного структурного підрозділу Національної поліції відносяться у тому числі моніторинг оперативної обстановки, вивчення, аналіз і узагальнення результатів та ефективності поліцейської діяльності, виявлення причин та умов, що сприяють учиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, ужиття в межах компетенції заходів щодо
їх усунення; організація реагування на заяви та повідомлення про вчинені кримінальні, адміністративні правопорушення або події; діяльності чергових частин органів і підрозділів, апарату Національної поліції України за всіма напрямами роботи та здійснення відповідного контролю, тощо [76]. Зазначені вище напрямки, на наш погляд, є особливо важливими в процесі

93 забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів.
Також під час проведення масових заходів важливим є напрямок діяльності Управління забезпечення прав людини, що здійснює
інформаційно-аналітичне забезпечення керівництва Національної поліції
України та органів державної влади про стан вирішення питань, що належать до компетенції Управління, організаційне та нормативно-методичне забезпечення роботи підрозділів по дотриманню прав і свобод людини в діяльності поліції, спеціальних установ та конвойних підрозділів у частині тримання та конвоювання затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Зокрема, Управління забезпечення прав людини покликане забезпечувати контроль за дотриманням прав і свобод людини працівниками поліції при забезпеченні заходів з підтримання публічної безпеки та порядку, під час виявлення та розкриття злочинів, запобігання адміністративним і кримінальним правопорушенням та протидії злочинності, досудового розслідування кримінальних правопорушень, виконання інших завдань, покладених на поліцію [77].
Як слушно відмічає з даного питання Н. І. Дідик, із прийняттям Закону
України «Про Національну поліцію» стратегічними напрямами діяльності поліції визнано превенцію (роз’яснювально-превентивну діяльність) та
інтервенцію (застосування легітимних заходів примусу) [60, с. 190], із чим слід погодитися. Зокрема, на превентивну та профілактичну діяльність націлена робота Департаменту превентивної діяльності Національної поліції
України, який: 1) організовує в межах компетенції проведення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень; 2) здійснює, у межах компетенції, нормативно-методичне забезпечення та контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних органів та підрозділів в АРК, областях, м. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах, які в межах компетенції реалізують державну

94 політику з питань підтримання публічної безпеки й порядку, забезпечення безпеки дорожнього руху, охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства й держави, протидії злочинності, превентивної та профілактичної діяльності, тощо; 3) здійснює розроблення проектів законів та інших нормативних актів і документів, що стосуються забезпечення діяльності з питань у т.ч. підтримання публічної безпеки й порядку [78], тощо.
Отже, узагальнюючи сказане, вважаємо доцільним визначити наступні напрямки забезпечення Національною поліцією публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів, об’єднавши їх в наступні основні блоки:
1) нормативно-правове забезпечення (формування державної політики та створення нормативно-правової бази у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів, забезпечення дотримання гарантій прав і свобод, законних інтересів учасників масового заходу, тощо);
2) моніторинг, аналітичне та
інформаційне забезпечення
(прогнозування ризиків і загроз, оцінювання можливих наслідків, моніторинг стану публічної безпеки і правопорядку під час масового заходу й впливу на нього внутрішніх і зовнішніх чинників та ін.);
3) оперативне управління, організаційне та методичне забезпечення
(попередження та припинення злочинів та інших правопорушень, забезпечення дорожнього руху, захист власності від злочинних посягань, захист прав і свобод учасників від їх порушення, виконання адміністративних стягнень; надання соціальної та правової допомоги громадянам, удосконалення організаційної структури та розподілу обов’язків, вироблення організаційно-методичних підходів та ін.);
4) комунікаційне забезпечення, координація та взаємодія (сприяння в межах компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків, залучення
інших суб’єктів до забезпечення публічної безпеки і порядку, стратегічне управління, тощо);

95 5) контроль за діяльністю органів поліції (підбиття результатів забезпечення публічної безпеки і порядку під час масового заходу, ведення звітності щодо виявлених і усунених правопорушень, заохочення та дисциплінарна відповідальність працівників та ін.).
Враховуючи визначені види та напрямки забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів, варто зробити акцент на тому, що якість і ефективність забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів можна забезпечити лише при комплексному здійсненні взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих, і при цьому чітко і логічно виділених, видів і напрямків забезпечення.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

скачати