Ім'я файлу: diss_Dolynnyi.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7285кб.
Дата: 12.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
ботулізм.pptx

96
Форми і методи в діяльності правоохоронних органів досліджували низка правознавців: В. Б. Авер’янов, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка,
І. Л. Бачило,
А. Б. Венгеров,
С. Д. Гусарєв,
І. П. Голосніченко,
Р. А. Калюжний,
О. М. Музичук,
Н. Р. Нижник,
А. Ю. Олійник,
В. Ф. Погорілко, Г. Г. Почепцов, В. О. Шамрай, І. В. Шамрай та інші. Проте, конкретні форми і методи забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів досліджені фрагментарно й потребують подальшого вивчення.
Як справедливо стверджує І. В. Шамрай, актуальним є удосконалення адміністративної діяльності поліції, адже методи та форми, що застосовуються в процесі її здійснення не завжди наразі відповідають міжнародним стандартам, зазнають постійної критики з боку правозахисних організацій і громадськості, не є здатними на належному рівні забезпечити реалізацію й охорону прав, свобод та інтересів суб’єктів правовідносин від протиправних посягань [79, с. 751]. І. В. Гамалій аналогічно зазначає, що реформування поліції зараз відбувається в умовах активізації злочинності й зростання кількості правопорушень, і тому для забезпечення достатнього рівня ефективності діяльності поліції необхідно критично переглянути й визначити адекватні й результативні методи та форми щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина [80, с. 2], із чим варто погодитися.
Р. М. Лящук також підкреслює, що характер та зміст завдань, які виконують правоохоронні органи, вимагають застосування у їх діяльності специфічних методів, адже те, яким чином правоохоронні органи будуть виконувати поставлені державою завдання, визначатиме ступінь та якість досягнення правоохоронної мети [81, с. 148], Зазначене вище підтверджує актуальність теоретичних і практичних досліджень форм і методів забезпечення Національною поліцією України публічної безпеки і порядку, особливо під час проведення масових заходів.

97
Слід відмітити, що в загальному розумінні метод — це: 1) спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя; 2) прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності [82, с. 692]. Для виконання завдань, покладених на правоохоронні органи, застосовуються загальні методи переконання та примусу в тому чи іншому співвідношенні в процесі реалізації більшості функцій, які вважаються найвагомішими і всеохоплюючими методами державного управління в цілому [83, с. 13].
Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII, поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, а також для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення [24] та Кримінальним процесуальним кодексом України [84], на підставі та в порядку, визначених законом, а також
інші заходи, визначені окремими законами.
У даному контексті варто зазначити, що під поліцейським заходом розуміють дію або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам. Крім того, застосований поліцейський захід має бути пропорційним (шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди) та ефективним (застосування забезпечує виконання повноважень поліції). При цьому, поліцейський захід

98 має бути припинено при досягненні мети його застосування, очевидності неможливості досягнення мети заходу або відсутності необхідності у його подальшому застосуванні [5].
У контексті дослідження методів переконання, профілактики та запобігання правопорушенням під час проведення масових заходів слід виокремити наступні превентивні поліцейські заходи, передбачені чинним законодавством, які у разі необхідності можуть бути застосовані поліцейським: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи;
3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу;
5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо [5]. При цьому, важливо підкреслити, що під час застосування таких методів в процесі забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів поліція зобов’язана повідомити тій чи іншій особі про причини застосування по відношенню до неї превентивних заходів та нормативно-правові акти, на підставі яких вони застосовуються.
У свою чергу, в деяких передбачених чинним законодавством випадках під час проведення масових заходів з метою забезпечення публічної безпеки і порядку можуть бути застосовані поліцейські заходи примусу: 1) фізичний вплив (сила) (застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників); 2) застосування спеціальних засобів (гумові та пластикові кийки; електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії; засоби обмеження рухомості; засоби примусової зупинки транспорту; службові собаки, тощо); 3) застосування вогнепальної зброї (є найбільш

99 суворим заходом примусу та застосовується у виключних випадках, передбачених ст. 46 закону) [5].
У той же час вважаємо доцільним підкреслити, що методи переконання, превенції та запобігання, а також методи примусу у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів не протиставляються одне одному, а є взаємодоповнюючими. Цілком очевидно, що в сучасних умовах демократизації та гуманізації суспільно- правових відносин пріоритетними є методи переконання, превентивні методи, на відміну від методів примусу, і саме вони переважно застосовуються під час проведення масових заходів в «звичайному» режимі.
Проте, у випадку виникнення надзвичайних ситуацій антропогенного чи техногенного походження, масових заворушень, при проявах екстремізму, тероризму, тощо, на наш погляд, ефективними методами є саме методи примусу. Більш того, зважаючи на менталітет населення, на сьогодні в
Україні, як і в інших країнах світу, не можна применшувати роль методів примусу порівняно з методами переконання, хоча очевидною проблемою залишається обґрунтованість та доцільність їх застосування в тому чи
іншому випадку задля запобігання порушенням прав і свобод людини та громадянина з боку поліцейських.
Зовнішнім вираженням сутності того чи іншого методу забезпечення
Національною поліцією публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів є форми забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів.
У загальному розумінні форма — це спосіб існування змісту, невіддільний від нього, який служить його виразом; його внутрішня структура, організація і зовнішній вираз; тип, будова, спосіб організації чого- небудь; зовнішній вияв якого-небудь явища, пов’язаний з його сутністю, змістом; спосіб здійснення, виявлення будь-якої дії; сукупність процесів або

100 дій, що ведуть до утворення й удосконалення взаємозв’язків між частинами цілого [85, с. 617; 86, c. 951].
І. В. Шамрай вважає, що формою є зовнішнє виявлення узгодженого функціонування елементів механізму забезпечення прав і свобод, націленого на перетворення в дійсність закріплених у законі прав та свобод. Тобто форма, на думку автора, надає уявлення щодо структурної діяльності, шляхів впливу поліції на керований об’єкт, а метод показує прийоми та засоби реалізації поліцією своїх повноважень [79, с. 752]. С. Д. Гусарєв форму діяльності поліції розглядає як групу однорідно-правових дій, шляхом застосування яких поліцією забезпечується громадська безпека та порядок, ведеться боротьба зі злочинністю, здійснюється безпосереднє виконання функцій поліції [87, с. 19].
Цікавою з цього приводу є точка зору К. Б. Толкачева, який стверджує, що формою діяльності поліції у сфері реалізації прав та свобод громадян є сукупність однорідних, конкретних дій їх працівників, які пов’язані зі створенням оптимальних умов для того, щоб громадяни вільно користувались благами особистої свободи, з усуненням негативних факторів, що ускладнюють реалізацію особистих прав і свобод, тощо [88, с. 116]. При цьому, А. Ю. Олійник при визначенні сутності форми діяльності поліції робить акцент на правових і неправових конкретних діях, що здійснюються з метою створення сприятливих умов для реалізації суб’єктивних прав, для припинення їх порушення і поновлення [89, с. 8]. Найчастіше до правових форм відносяться нормотворча та правозастосовча діяльність, а до неправових — організаційні форми. Проте, також розрізняють регулятивну, правоохоронну, профілактичну, виховну, інформаційно-консультативну, профілактичну форми, тощо.
На нашу думку, правові форми забезпечення органами поліції публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів передбачають створення передусім законодавчого підґрунтя для реалізації

101 прав і свобод громадян (нормотворча форма), узгодження та задоволення
інтересів усіх суб’єктів, задіяних як у проведенні того чи іншого масового заходу, так і в процесі забезпечення публічної безпеки і порядку під час його проведення (регулятивна форма), закріплення їх суб’єктивних прав і обов’язків, повноважень (нормотворча форма) та їх безпосередньої реалізації
(правозастосовча форма), умов та процедури притягнення до відповідальності (нормотворча, правозастосовча форми), тощо. Дані форми є найважливішими формами діяльності поліції загалом, оскільки орієнтовані на дотримання принципу законності в суспільстві, забезпечення публічної безпеки, гарантування та захист прав і свобод громадян і забезпечення можливостей для їх реалізації.
У той же час не менш важливе значення у процесі забезпечення публічної безпеки і порядку під час здійснення масових заходів мають неправові (організаційні) форми забезпечення, які чинять превентивний, профілактичний, виховний вплив. Дані форми регламентуються переважно локальними актами (інструкціями, правилами і т.п.) і націлені на внутрішню організацію управлінської діяльності. Так, Ю. І. Крегул неправовими формами вважає проведення нарад, обговорень, перевірок, розробку проектів, планів, прогнозів, програм, методичних рекомендацій, заходів щодо підвищення якості та ефективності управлінської роботи [90, с. 276].
Проте, варто зауважити, що враховуючи сутність і значення правової та не правової форм, у деяких випадках, за відповідних умов, неправова форма може бути одночасно правовою і навпаки, тобто розподіл форм забезпечення на правові та неправові має умовний характер.
Тому вважаємо, що основними формами забезпечення Національною поліцією публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів є наступні:
1) правові форми: нормотворча та правозастосовча (регулятивна, правоохоронна) діяльність;

102 2) неправові (організаційні) форми (перевірки, наради, обговорення, консультації, тощо);
3) організаційно-правові (одночасно мають ознаки і правової, і неправової форми).
Слід відмітити, що наразі в Україні форми забезпечення Національною поліцією публічної безпеки і порядку знаходяться на стадії розвитку та вдосконалення. Так, наприклад, на Львівщині в рамках реалізації пілотного проекту Національної поліції України для впровадження європейських стандартів у сфері забезпечення публічного порядку під час масових акцій та зібрань було створено групу комунікації (перемовників). Такі поліцейські групи працюють у багатьох країнах Європи і є дуже ефективними в плані створення успішного діалогу між поліцією і громадянами та запобігання сутичкам під час масових заходів, що наразі дуже актуально.
До цієї групи увійшли десятеро правоохоронців — найбільш досвідчені працівники управління превентивної діяльності, патрульної поліції, відділів поліції Львова та батальйону поліції особливого призначення, які пройшли спеціальні тренінги, організовані спеціалістами Національної поліції України спільно з представниками Консультативної Місії Європейського Союзу в
Україні та поліцейськими з Республіки Чехія [91].
У даному контексті зазначимо, що Консультативна місія
Європейського Союзу в Україні офіційно розпочала роботу в Києві 1 грудня
2014 року після Революції Гідності та одержання відповідного запрошення від уряду України. Консультативна місія Європейського Союзу не має виконавчих повноважень, а надає підтримку державним органам України у послідовному реформуванні сектору публічної безпеки шляхом стратегічних консультацій і практичної підтримки заходів з реформування згідно зі стандартами Європейського Союзу та міжнародними принципами належного врядування та дотримання прав людини. Так, команда з 200 українських і міжнародних фахівців працює у Києві, а з травня 2016 року також у Львові та

103
Харкові, де активно впроваджують мандат КМЄС згідно з трьома наступними принципами: 1) надання стратегічних консультацій щодо реформування сектору цивільної безпеки, розробки стратегій сектору цивільної безпеки; 2) підтримка імплементації реформ шляхом надання практичних консультацій, тренінгів та впровадження проектів; 3) співпраця та забезпечення координації заходів з реформування між українськими та міжнародними партнерами [92].
Зокрема, як пояснюють у поліції, на переговірників покладені обов’язки постійного моніторингу оперативної обстановки на території області, зокрема, збору інформації щодо запланованих заходів, оцінки ступеня ризику (звичайний або підвищений), а також взаємодія з організаторами масових акцій. При цьому, ідея, що лежить в основі роботи груп комунікації, базується на тому, що під час масових заходів співробітники поліції підтримують контакт з людьми, пояснюючи їм права і обов’язки учасників масового заходу. Таким чином, поліцейські встановлюють діалог з громадянами, що значно знижує ризик ескалації насильства і провокаційних дій в натовпі. Якщо протистояння все ж трапляється, то поліцейські–перемовники оперативно реагують на нього, щоб не допустити порушень громадського порядку та сутичок [93].
З аналогічною метою — становлення та розвитку діалогу як засобу попередження насильства — Консультативна Місія Європейського Союзу в
Україні та чеська поліція провели тренінг з використання переговорів у забезпеченні громадського порядку у Дніпрі. У березні 2017 р. поліцейські з
Дніпра та області завершили чотириденний тренінг з використання переговорів у забезпеченні громадського порядку, організований експертами
Консультативної місії та чеською поліцією. Тренінги, що вже були проведені у Харкові, Хмельницькому та Львові, були зосереджені на організації роботи антиконфліктної команди всередині поліції, психології натовпу та тематичних дослідженнях щодо методів управління натовпом [94].

104
Варто звернути особливу увагу на те, що метод застосування переговорів при охороні правопорядку було розроблено більше десяти років тому в Німеччині та Швеції, він зараз широко застосовується в країнах
Європейського Союзу як ефективний засіб зменшення потенційного насильства під час великого скупчення людей, наприклад, під час демонстрацій або футбольних матчів. Ідея, яка лежить в основі методу, базується на тому, що в демократичному суспільстві роль поліції полягає в тому, щоб захищати права громадян на вільне зібрання. Співробітники поліції патрулюють невеликими групами в натовпі та для кращої видимості одягнені у жовті жилети замість звичайної форми. Вони підтримують контакт з людьми, пояснюючи права та обов’язки учасників масового заходу.
Встановлюючи діалог із громадянами під час великих зібрань, співробітники поліції значно зменшують ризик ескалації насильства та запобігають конфронтаціям. Тобто це дуже корисний інструмент з демократизації підходу до забезпечення громадського порядку, який полягає і в тому, що використання переговорів у забезпеченні громадського порядку починається з припущення, що мета поліції — забезпечити мирне проведення таких заходів як демонстрації. У той же час метод застосування переговорів при охороні правопорядку не нівелює традиційних методів управління натовпом.
Якщо насильство все ж таки трапляється, то співробітники поліції реагують на нього миттєво [94].
Наразі показовим є й те, що ще в грудні 2016 року до програми тренінгів Консультативної Місії Європейського Союзу в Україні із взаємодії поліції з громадою приєдналася Канадська поліцейська місія в Україні. На початку року усі зацікавлені сторони, у тому числі представники
Національної поліції України та міжнародні експерти, обговорили шляхи вдосконалення програми. В оновленому курсі планується більше практичних прикладів, взятих з першого року діяльності Національної поліції, щоб слухачі тренінгів могли обговорювати та пропрацьовувати
їх,

105 вдосконалюючи в ході навчання свої навички. На думку експертів, взаємодія поліції з громадою («community policing») — це філософія, мета якої — зміцнити зв’язок між поліцією та громадою, якій вона служить; це ефективна стратегія для зниження рівня злочинності, побудована на розумінні, що місцеві громади самі найкраще здатні виявляти гарячі точки, де мають місце злочини або антисоціальна поведінка; це дуже важлива складова реформ загалом, оскільки жодне правоохоронне відомство не може належно функціонувати без довіри громадськості [95].
Цілком погоджуючись з нагальністю, виправданістю та актуальністю застосування розглянутого вище сучасного методу ведення переговорів у формах діалогу, консультацій і, зокрема, переговорів, вважаємо, що дані методи та форми сприятимуть ефективному запобіганню та уникненню проявів насильства, виникнення правопорушень на базі побудови довірливих відносин із громадськістю, і їх використання є пріоритетним. Проте, допустимими є й більш жорсткі методи — у разі абсолютної необхідності.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   16

скачати