Ім'я файлу: diss_Dolynnyi.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7285кб.
Дата: 12.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
ботулізм.pptx

28
І. В. Зозулі,
В. К. Колпакова,
О. І. Парубова,
М. О. Потебенька,
О. С. Проневич, В. Г. Фатхутдінова та інших. Проте, значення, принципи та особливості забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів в Україні досліджені фрагментарно. Невизначеними офіційно на законодавчому рівні залишаються не лише принципи забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів в Україні, але й сутність їх поняття та види, тощо, що обумовлює актуальність подальшого вивчення та розвитку даної проблематики.
Варто зазначити, що лише на свято Нового року на території держави відбулося 1300 масових заходів за участю понад мільйона осіб, під час проведення яких публічну безпеку забезпечували 14 тисяч правоохоронців.
Безпосередньо в ніч з 6 на 7 січня в усіх регіонах держави більше ніж в
13 тисячах церков відбулися різдвяні богослужіння, у яких взяли участь понад 4 млн. громадян, а правопорядок забезпечували понад 15 тисяч правоохоронців. Крім того, на Різдво, 7 січня, по Україні відбулося понад
1000 масових заходів, у яких взяли участь понад 500 тисяч осіб, а публічну безпеку забезпечували 3,5 тисячі правоохоронців [26]. Як зазначив з цього приводу заступник Міністра внутрішніх справ України С. Яровий, грубих порушень громадського правопорядку під час новорічних свят допущено не було, основна увага приділялась місцям масових скупчень громадян та безпеці на автошляхах, організація роботи правоохоронців в цілому була на належному рівні. Незважаючи на це, під час новорічних свят рятувальники забезпечили реагування на більш ніж 600 надзвичайних подій на території держави та врятували 209 осіб [27]. Цілком очевидно, що лише заходами з приводу новорічних і різдвяних свят перелік масових заходів не обмежується, що свідчить про значний обсяг таких заходів у країні загалом протягом року і велике значення публічної безпеки і правопорядку під час їх проведення.

29
На нашу думку, значення, особливості та принципи забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів обумовлені передусім сутністю й особливостями власне масових заходів. Проте, незважаючи на постійно здійснювані реформи в законодавчій сфері, наразі не прийнято закону, який би закріплював чітке визначення поняття масових заходів, його видів, критеріїв, ознак, особливостей і, відповідно, принципів і особливостей публічної безпеки і порядку під час їх проведення.
Зокрема, Закон України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів» від 08.07.2011 р. № 3673-VI [12] регламентує лише особливості проведення одного з різновидів масових заходів і не вирішує комплексно наявних теоретико-правових проблем у досліджуваній сфері.
Проте, термін «масові заходи» широко використовується у відомчих нормативних актах у зв'язку з правоохоронною діяльністю органів внутрішніх справ.
Так, відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України
«Про затвердження Настанови про дії органів і підрозділів внутрішніх справ щодо організації й забезпечення охорони громадського порядку і безпеки громадян під час проведення масових заходів та акцій» № 230 від
11.04.2005 року масові заходи визначалися як заходи громадсько- політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру за участю значної кількості громадян, що проводяться з нагоди відзначення офіційних (державних), професійних, релігійних свят, пам’ятних дат, а також за ініціативою політичних партій, рухів, громадських об’єднань, релігійних конфесій, громад, окремих громадян, спортивних організацій, закладів культури, тощо [28]. Проте, в даному випадку не зрозуміло, які саме заходи можна вважати «масовими», оскільки не міститься вказівки, зокрема, на чисельність осіб–учасників.

30
У той же час у даній настанові було зроблено акцент і на визначенні сутності «резонансних масові заходів» як заходів, підґрунтям яких є гострі соціально-економічні, суспільно-політичні, інші питання місцевого, регіонального, загальнонаціонального чи міжнародного значення, а також різноманітні заходи, що супроводжуються великою кількістю учасників та можуть призвести до некерованого розвитку подій [28].
У проекті Закону України «Про порядок організації і проведення мирних заходів» від 12.12.2012 р. № 0918 тлумачиться поняття мирного заходу як вільного, публічного вираження громадянської або політичної позиції осіб, при якому можливе висловлення вимог, прийняття резолюцій,
інших звернень з різноманітних питань суспільного життя на доступному кожному зібранні, що проводиться у формі зборів, мітингу, походу, демонстрації, пікетування або у будь-якому різному поєднанні цих форм за
ініціативою фізичних чи юридичних осіб. Також надаються визначення окремих видів масових (мирних) заходів, а саме: 1) демонстрація — специфічний вид мітингу, що проводиться, як правило, у вигляді організованого пересування учасників за заздалегідь визначеним маршрутом та передбачає використання плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації; 2) збори — мирний захід, що проводиться, як правило, у спеціально відведеному і пристосованому для цього місці з метою колективного обговорення і вирішення будь-яких професійних, організаційних, соціально- побутових та інших питань; 3) мітинг — мирний захід, що проводиться для підтримки вимог, резолюцій, інших звернень у заздалегідь визначеному відкритому місці; 4) пікетування — специфічний вид мітингу поблизу будинку, споруди чи іншого об’єкта, в яких розміщені підприємства, установи, організації, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, які, на думку учасників заходу, можуть сприяти вирішенню висловлених ними вимог; 5) похід — мирний захід у вигляді масового

31 організованого руху вулицями та дорогами за заздалегідь визначеним маршрутом [29].
В. Г. Поліщук масовими заходами називає організовану, санкціоновану, або несанкціоновану форму активних дій великих груп людей в громадських місцях з метою виявлення їх волі, захисту своїх прав та свобод, законних інтересів, задоволення потреб в економічній, політичній, соціально-культурній, інших матеріальних і духовних сферах [30, с. 15]. На думку В. В. Середи, масовими заходами є заходи громадсько-політичного, релігійного, спортивного, культурно-видовищного характеру за участю значної кількості громадян, що проводяться з нагоди офіційних (державних), професійних, релігійних свят, пам’ятних дат, а також за ініціативою політичних партій, рухів, громадських об'єднань, релігійних конфесій
(громад), окремих громадян, спортивних організацій, закладів культури, тощо [31]. А. М. Чертенкова вважає, що масовим заходом є вид організованого або спонтанного, санкціонованого чи несанкціонованого державою мирного масового заходу чи акції, що проводиться без зброї, найчастіше за участю великої кількості людей у вигляді: зборів, мітингів, вуличних походів, демонстрацій, пікетувань, парадів, маніфестацій та контрзібрань, за ініціативи громадян України, їх об’єднань, іноземців, осіб без громадянства, і має на меті вільне вираження підтримки або невдоволення громадською або політичною позицією, висловлювання вимог стосовно різних сфер суспільного життя [32, с. 212].
При цьому, В. В. Кузнецов слушно підкреслює, що усі зібрання громадян залежно від обраної для них мети та методів їх проведення можуть бути поділені на: 1) збори — це спільна, спеціально організована невелика присутність громадян в громадському або іншому місці, зумовлена необхідністю обговорення різних політичних, соціальних, економічних, культурних та інших проблем; 2) мітинг — масові збори з питань злободенних, здебільшого політичних питань, які проводяться, як правило,

32 на вулицях, майданах, стадіонах, парках (неодмінні атрибути мітингу — масова аудиторія, промовці, лозунги, прапори, заклики (усні, друковані, письмові)); 3) демонстрація — це масовий збір громадян з приводу висловлення будь-яких громадсько-політичних настроїв, зокрема, з питань протесту або незгоди будь з чим; 4) вуличний похід проводиться з тією ж метою, що і демонстрація, мітинг, однак, відрізняється меншою динамікою, відсутністю мітингово-демонстраційної атрибутики; 5) пікетування — форма демонстрації, під час якої виставляються представники будь-де, наприклад, перед будинками об'єднань, підприємств, з метою висловлення протесту проти чого-небудь, для забезпечення охорони на місці проведення страйку або демонстрації [33, с. 17].
У даному контексті В. В. Заросило слушно відзначає, що масові заходи активно впливають на стан забезпечення громадського порядку та громадської безпеки. На думку автора, мирні заходи, особливо релігійні, культурно-масові, спортивні та ряд інших не мають великого впливу на стан громадської безпеки, проте, великий вплив на стан громадської безпеки здійснюють політичні заходи, які доволі часто або переростають в масові заворушення, або призводять до групових порушень громадського порядку та масового безладу [34, с. 122].
Отже, масові заходи — це форма волевиявлення та реалізації спільних
інтересів, прав і свобод громадян, що полягає в організованих діях громадсько-політичного, спортивного, культурно-видовищного та релігійного характеру за участю великої кількості людей, які відбуваються за
ініціативою громадських об'єднань, політичних партій, релігійних конфесій, спортивних організацій, закладів культури чи окремих громадян у громадському місці у визначеному законодавством порядку з метою задоволення політичних, духовних чи інших потреб учасників.

33
Виходячи із сутності та специфіки масових заходів, доцільно сформулювати особливості забезпечення публічної безпеки і порядку під час
їх проведення. На нашу думку, основні з них полягають у наступному:
1) здійснюється відповідно до чинного законодавства уповноваженими на те суб’єктами із використанням спеціальних посилених засобів, форм, методів;
2) орієнтоване на значну кількість людей — кількість учасників масових заходів є умовною величиною, оскільки проведення заходу може привернути до себе увагу багатьох осіб, які в деяких випадках вже під час масового заходу становляться його безпосередніми учасниками, і їх кількість не завжди можливо точно оцінити заздалегідь. Проте, раціональна оцінка та прогнозування можливої кількості осіб-учасників масового заходу обумовлюють організацію забезпечення публічної безпеки і порядку: кількість правоохоронців, необхідні сили, засоби, ступінь ризикованості, тощо;
3) зумовлене цілями та характером масового заходу, що впливають на необхідність в забезпеченні публічної безпеки і порядку різними силами, методами та організаційно-тактичними засобами;
4) обов’язково регламентується відповідними
інструкціями, програмами, планами, розробкою заходів безпеки, як і обов’язковою є регламентація порядку проведення масового заходу;
5) пов’язане із впливом не на індивідуальну поведінку того чи іншого учасника, а передусім на впорядкування суспільних відносин під час проведення масового заходу (упорядкування потоків громадян та їх поведінки, попередження неорганізованого скупчення в окремих місцях, тощо);
6) пов’язане із структурною перебудовою роботи служб і підрозділів, які забезпечують публічну безпеку і порядок (створення спеціальних органів

34 управління — оперативних штабів, пунктів, груп), додатковим залученням сил і засобів, зміною режиму роботи особового складу, тощо;
7) спричинює особливу обстановку на тій території, де проводяться масові заходи (порушення звичайного ритму життя району, міста чи загалом країни, введення режимних обмежень чи заборон; зміна руху транспорту; динамічно змінювана оперативна обстановка; ризик виникнення групових порушень громадського порядку, масових безпорядків, бійок, заподіяння шкоди та збитків підприємствам, установам, громадянам, тощо), та ін.
Отже, на нашу думку, забезпечення публічної безпеки та порядку під час проведення масових заходів має неабияке значення, що виражається в:
1) сприянні успішній реалізації того чи іншого масового заходу й досягненні його цілей;
2) створенні безпечних умов для учасників і організаторів масового заходу та дотриманні встановлених правил поведінки;
3) підтриманні нормальних умов життєдіяльності населення території, де проводиться масовий захід, і максимально можливому збереженні звичного ритму життя громадян;
4) своєчасному запобіганні та попередженні виникнення надзвичайних ситуацій, проявів організованої злочинності, групових правопорушень, екстремізму, загрози життю та здоров’ю громадян, завданню збитків підприємствам, установам, організаціям чи окремим громадам;
5) швидкому реагуванні та припиненні у разі виникнення порушень публічного порядку, злочинів, тощо;
6) притягненні до адміністративної відповідальності порушників публічного порядку;
7) забезпеченні безпеки дорожнього руху, пожежної безпеки, належних санітарно-епідеміологічних умов під час проведення масового заходу;
8) недопущенні одночасного послаблення публічної безпеки та порядку на тій території, де масовий захід безпосередньо не проводиться, тощо.

35
Досліджуючи особливості та значення забезпечення публічної безпеки
і порядку під час проведення масових заходів в Україні, не можна не звернути увагу на фундаментальні принципи, на основі яких воно відбувається. По-перше, принципи забезпечення публічної безпеки і порядку, на нашу думку, цілком узгоджуються з принципами національної безпеки держави, важливою складовою якої є власне публічна безпека. Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про основи національної безпеки
України: Закон України» від 19.06.2003 р. № 964-IV, основними принципами забезпечення національної безпеки є:
1) пріоритет прав і свобод людини і громадянина;
2) верховенство права;
3) пріоритет договірних (мирних) засобів у розв'язанні конфліктів;
4) своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам;
5) чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;
6) демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки;
7) вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення національної безпеки України обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз національним інтересам [2], та ін.
Так, і у сфері публічної безпеки першочергове значення мають права і свободи людини і громадянина; верховенство права. Пріоритетними є договірні (мирні) засоби забезпечення публічної безпеки і порядку, своєчасність і адекватність заходів захисту публічних (суспільних) інтересів реальним і потенційним загрозам. При цьому, вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення публічної безпеки і порядку обумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз публічним інтересам. Для цього чіткими мають бути розмежування

36 повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні публічної безпеки, громадський контроль над Національною поліцією та іншими державними органами, що здійснюють забезпечення публічної безпеки і порядку в країні.
Деякі аналогічні (загальні) та специфічні (спеціальні) принципи забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів випливають із положень розділу 2 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII, оскільки саме Національна поліція в
Україні покликана забезпечувати публічну безпеку і порядок, а саме принципи:
1) верховенства права — людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6);
2) дотримання прав і свобод людини — під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих
Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами
України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ст. 7);
3) законності — поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази (ст. 8);
4) відкритості та прозорості — поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості в межах, визначених Конституцією та законами України; забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку (ст. 9);

37 5) політичної нейтральності — поліція забезпечує захист прав та свобод людини незалежно від політичних переконань та партійної належності, є незалежною від рішень, заяв чи позицій політичних партій та громадських об’єднань (ст. 10);
6) взаємодії з населенням на засадах партнерства — діяльність поліції здійснюється в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямована на задоволення їхніх потреб (ст. 11);
7) безперервності — поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань, кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського (ст. 12) [5]. Проте, останній принцип у випадку забезпечення публічної безпеки саме під час проведення масових заходів обмежується, на наш погляд, часом проведення власне того чи
іншого заходу.
Цікаво звернути увагу й на принципи забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв'язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів, закріплені в ст. 4 Закону України «Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів» від 08.07.2011 р. № 3673-
VI. Насамперед, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів здійснюється на принципах:
1) законності;
2) запобігання проявам насильства та неналежній поведінці з боку глядачів, антисоціальним та расистським проявам;
3) пріоритетності превентивних заходів;
4) формування доброзичливих відносин між всіма суб'єктами правовідносин у сфері підготовки та проведення футбольних матчів;
5) взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

38 6) відкритості та гласності;
7) відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань [12]. Проте, на нашу думку, даний перелік принципів не є вичерпним.
Узагальнюючи сказане, пропонуємо до принципів забезпечення публічної безпеки і поряду під час проведення масових заходів віднести наступні:
1) універсальні принципи забезпечення публічної безпеки і поряду під час проведення масових заходів:
 верховенства права;
 законності;
 пріоритету та дотримання прав і свобод людини та громадянина;
 відкритості, прозорості та гласності;
 контролю;
 відповідальності та інші;
2) спеціальні принципи забезпечення публічної безпеки і поряду під час проведення масових заходів:
 політичної нейтральності;
 чіткого розмежування повноважень та взаємодії органів державної влади у забезпеченні публічної безпеки;
 взаємодії з громадськістю на засадах партнерства;
 пріоритету превентивних заходів і мирних (договірних) засобів у розв’язанні конфліктів;
 своєчасності та адекватності заходів захисту публічних інтересів реальним і потенційним загрозам;
 вибору конкретних засобів і шляхів забезпечення публічної безпеки на підставі необхідності своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз публічним інтересам;
 запобігання проявам насильства та неналежній поведінці з боку учасників масових заходів, антисоціальним та расистським проявам;

39
 формування доброзичливих відносин між всіма суб’єктами правовідносин у сфері підготовки та проведення масових заходів;
 взаємної поваги та пошуку компромісних рішень, тощо.
Підсумовуючи сказане, вважаємо, що сутність поняття масових заходів, публічної безпеки і порядку під час масових заходів, принципи та особливості забезпечення публічної безпеки і порядку під час масових заходів та інші аспекти публічної безпеки і порядку під час масових заходів в
Україні мають знайти своє офіційне визначення та закріплення в проекті
Закону України «Про забезпечення публічної безпеки і порядку під час проведення масових заходів».

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати