Ім'я файлу: приклад некласична філософія.docx
Розширення: docx
Розмір: 72кб.
Дата: 05.06.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лаб_№8_Скляр.docx
lab2_git.docx
LibreOffice Writer.odt
Розширення: docx
Розмір: 72кб.
Дата: 05.06.2020
скачати
Пов'язані файли:
Лаб_№8_Скляр.docx
lab2_git.docx
LibreOffice Writer.odt
Зміни в освітніх закладах
Індивідуалізація проникає і у навчальні заклади. Школи індустріальної хвилі – це масові школи зі стандартною програмою навчання, стандартним одягом, інтер’єром, тощо. Сучасна освіта прагне зробити освіту більш персоналізованою. Ми бачимо, як вводиться можливість обирати предмети, які вивчати, в університетах, є можливість навчатись вдома самостійно, отримувати сертифікати за проходження курсів онлайн та оффлайн, тощо.
Так у Швеції навіть у школах є деяка персоналізація. Зокрема, там є система рівнів по предмету, а не класи як такі. Тобто, якщо учень гарно знає математику, то він швидше проходить матеріал, переходячи до вищого рівня. Якщо він не справляється з матеріалом, то не переходить до наступного рівня (на відміну від наших шкіл, в яких переводять всіх в незалежності від знань і деякі учні пробують вчити похідні, не знаючи дробів). На виході зі школи учень Швеції може мати дуже високий рівень в математиці, але низький з історії наприклад, або навпаки. Я вважаю це рухом вперед в освіті, проте він потребує грамотної, прагматичної побудови, адже з цим можуть виниками і проблеми. Наприклад, до викладача можуть прийти студенти із різним рівнем підготовки, що зробить наступне навчання неефективним: занадто простим для тих, хто має вищий рівень підготовки, або занадто складним для іншої групи.
В цілому така індивідуалізація гарно впливає на інститути освіти, адже змушує їх оновлюватись. У сучасних навчальних закладах 2 основні проблеми — це застарілість навчального матеріалу, яких все рідше відповідає сучасним потребам (ми вивчаємо теорії, які уже не працюють і не достатньо приділяємо уваги новітнім). Нерідко ми можемо почути критику від учня чи студента, який вважає той чи інший предмет непотрібним, зайвим, застарілим. Часто сучасна освіта вбиває у нас нашу творчість, жагу до знань, яка закладена у нас з дитинства, саме через нецікавий предмет, стандартні програми та вимоги викладання.
Друга проблема, це відсутність предметів, спрямованих на формування певних надзвичайно важливих навичок у людини: це вміння вчитись, вміння спілкуватись та вміння вибирати. Про ці вміння також говорить Тоффлер у своїй роботі “Футуршок” [3].
Так, у сучасних школах учнів нерідко змушують вивчити тисячі фактів із різних предметних областей: біології, географії, історії, тощо (я не стверджую, що ці знання зайві чи непотрібні, базові знання є надзвичайно важливими при вивченні галузі), проте не менш важливими, а можливо і більш важливим стали би предмети, які навчали би нас ефективним
способам запам’ятовування, організації навчання, пошуку інформації, критичному її осмисленню, генерації ідей, креативності. Кількість інформації, яку повинна обробляти людина, її різноманітність, можливість її підробки будуть все більше вимагати критичного осмислення і збільшення швидкості навчання, необхідність вибору.
Сучасні компанії із інтелектуальною роботою вимагають не лише певні базові знання, але і готовність постійно вчитись, перенавчатись та оновлювати свої вміння. Цей критерій нерідко стає навіть більш важливим, ніж початкові дані робітника. Так деякі компанії пропонують спеціальні курси до прийому роботу, навчальні програми у процесі роботи, численні воркшопи, тренування, сесії по обміну досвідом та знаннями як у межах компанії так і поза ними.
Вміння спілкуватись також надзвичайно важливе. На думку Тоффлера через збільшення швидкості життя наші соціальні зв’язки все більше стають нестабільними і найближчим часом люди будуть змушені навчатись шукати друзів або принаймні змиритись із відчуттям відсутності глибокої дружби [5]. Я не вважаю, що ситуація настільки песимістична і що школи повинні спеціально навчати людей як шукати друзів. Але те, що відрізняє сучасний світ від минулої епохи, так це рівень глобалізації. У сучасному світі люди повинні зрозуміти свою різноманітність культур, менталітетів, сприйняти нові способи комунікації. І цьому також потрібно навчатись.
Нерідко у сучасних міжнаціональних компаніях можна почути, що англічани, американці — лицемірні, вони не вміють критикувати інших людей і готові дякувати та хвалити за будь-яку дрібницю. Якщо американець скаже, що ваша пропозиція непогана, то це означає, що краще вам над нею ще раз подумати, або навіть відкинути. Він просто не хотів вас образити, а не вважає ідею чудовою. Наш ж менталітет пропонує більшу прямоту і, як би ми сказали відвертість, але на думку американців ми нерідко виглядаємо грубо чи навіть образливо, постійно критикуючи інших. В умовах сучасних тенденцій ми мусимо принаймні розуміти про існування таких відмінностей і навчитись їх враховувати і варто цьому навчатись ще зі школи.
У цілому освітні установи все ще потребують вдосконалення та переосмислення з точки зору процесу навчання та його наповнення, аби краще відповідати вимогам сучасного світу і на мою думку процес персоналізації у навчанні це правильним крок у цьому напрямку.