1   2   3   4   5
Ім'я файлу: LibreOffice Writer.odt
Розширення: odt
Розмір: 71кб.
Дата: 25.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Лаб_№8_Скляр.docx
приклад некласична філософія.docx
lab2_git.docx

ЗМІСТ


Вступ ……………………………………………………………………………. 3

  1. Організаційно-правові засади боротьби з контрабандою та порушенням митних правил.………………………....5

  2. Аналіз та оцінка дієвості боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями………………………………………………..20

  3. Проблеми та напрями вдосконалення боротьби з контрабандою та порушенням митних правил………………………………...31

Висновки………………………………………………………………………..39

Список використаних джерел………………………………………………....41

ВСТУП

Проблема правопорушень та боротьби з ними становить одну з найголовніших проблем будь-якої держави за всі часи її існування. Життя суспільства завжди регламентоване низкою правових норм та законів, призначених забезпечувати нормальне функціонування держави.

Одними із правопорушень є правопорушення у митній сфері, тобто при перетині кордону з товарами, транспортними засобами чи іншим чином. Відповідно до вимог Митного кодексу України одним з головних завдань митних органів якраз і є запобігання та боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, що знаходить свій прояв у постійно здійснюваних заходах щодо виявлення, розкриття та припинення таких правопорушень. Добре усвідомлюючи, що незаконне переміщення товарів, валюти, історичних і культурних цінностей та інших предметів через митний кордон України набуває характеру соціального явища, митні органи постійно тримають в полі зору проблеми вдосконалення, пошуку нових, ефективних форм і методів діяльності оперативного складу митних установ, направлених на упередження, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил. Доскональне вивчення системи митних правопорушень, є на сучасному етапі актуальним для представників митних органів.

Мета даної роботи полягає у дослідженні сутності митних правопорушень та вітчизняної практики діяльності митних органів в контексті запобігання контрабанді та боротьби з порушеннями митних правил для виокремлення основних напрямів щодо удосконалення протидії правопорушенням при переміщенні через митний кордон України товарів та транспортних засобів.

Відповідно до поставленої мети, виникає необхідність вирішення ряду завдань

    визначити сутність понять митні, їх види та ознаки;

    дослідити стан боротьби митних органів із порушеннями митних правил та контрабандою в Україні;

    знайти шляхи запобігання порушенню митних правил та контрабанді при переміщенні через митний кордон товарів.

Об’єктом дослідження є правопорушення, які вчиняються при переміщенні товарів та транспортних засобів через митний кордон України та їм запобігання і протидія.

Предметом курсової роботи є діяльність митних органів щодо ефективної протидії у попередженні митних правопорушень.

Питання порушення митних правил та контрабанди в Україні досліджували вчені А. А. Дубініна, В.О.Глушкова, І. Г. Бережнюк, П. В. Дзюбенко, Власюк О.С, Т. М. Мельник, К. І. Новікова та інші, котрі, зокрема, з’ясовували поняття, мету, механізм та природу порушення митних правил та контрабанди.

В роботі вивчено теоретичну основу митних правопорушень та контрабанди, оцінку стану боротьби із ними та проблеми та перспективи вдосконалення.

1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ З КОНТРАБАНДОЮ ТА ПОРУШЕННЯМ МИТНИХ ПРАВИЛ




У юридичній літературі, правопорушення визначається як протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, що зумовлює юридично визначені негативні наслідки для правопорушника [21, с.61]. тобто, правопорушення — це винна дія або бездіяльність особи, яка порушує встановлені норми права, завдає шкоди й спричиняє юридичну відповідальність.

Розрізняють різні види правопорушень [21, с.63]



Примітка. Побудовано автором на основі [21, с.63]

Злочини (суспільно небезпечні, кримінально карані діяння). Юридичним вираженням особливої суспільної небезпеки злочинів є їх заборона кримінальним законом і застосування за їх вчинення кримінального покарання. У кримінальному законодавстві наведено вичерпний перелік злочинів. Злочинами визнаються лише ті діяння, що порушують заборони, встановлені Кримінальним кодексом.

Провини (проступки, вчинки) – правопорушення не настільки небезпечні, відповідальність за які передбачена іншими галузями законодавства.

Адміністративні провини – правопорушення, які посягають на суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням державного управління; на громадський або державний порядок; регулюються нормами адміністративного, фінансового, аграрного та інших галузей права.

Дисциплінарні провини – у сфері трудових, службових відносин, шкодять порядку діяльності трудових колективів, порушують трудову дисципліну та ін.

Цивільно-правові провини – здійснюються у сфері майнових і певних немайнових відносин (наприклад майнові збитки потерпілої сторони). На відміну від злочинів - не мають вичерпного переліку у законодавстві, а їх юридичні наслідки охоплюють значною мірою правовідновлюючі заходи.

Як певне діяння будь-яке правопорушення має ряд ознак (рис. 1.2).



Примітка. Побудовано автором на основі [21, с.61-62]

Із слова "правопорушення" випливає перша та основна ознака — порушення певних правових норм. Якщо дії особи не регулюються нормами права, не заборонені ними, тоді не йдеться про правопорушення

Обов'язковою ознакою правопорушення є вина того, хто його скоїв. Вина може бути умисною, коли особа діє свідомо, порушуючи закон, або з необережності. За психологічними ознаками правопорушення як вчинок завжди має свідомо-вольовий характер, тобто здійснюється під контролем волі і свідомості суб'єкта. Правопорушенням є лише те діяння, яке вчиняється як результат прояву усвідомленої волі особи і вчинене з її вини (душевнохворий не усвідомлює наслідків).

За своїм соціальним значенням протиправна поведінка (правопорушення) соціально шкідлива, тобто спричиняє чи може спричинити шкоду нормальним суспільним відносинам, правам, свободам, законним інтересам суб'єктів. Ця шкода може бути різною залежно від наслідків протиправного діяння, його соціальної оцінки (матеріальною і моральною, значною і незначною).

Зовнішня (об'єктивна) характеристика правопорушення полягає в тому, що воно завжди є діянням суб'єкта (дія чи бездіяльність), яке з юридичного погляду виражається:

  1. у невиконанні суб'єктом своїх обов'язків, що випливають з договору чи закону;

  2. у недотриманні заборон, установлених правовими нормами;

  3. у зловживанні суб'єкта своїми правами, створенні будь-яких перепон для використання своїх прав іншими суб'єктами (наприклад, правомочностей власника стосовно володіння, користування, розпорядження своїм майном) тощо.

Різноманітні наміри, думки з приводу вчинення правопорушень не є правопорушеннями і вважаються юридично нейтральними, поки вони не проявилися як конкретні протиправні вчинки (діяння) суб'єктів;

Контролюючі можливості держави полягають у тому, що вона може притягнути до юридичної відповідальності за правопорушення з метою поновлення порушених прав суб'єктів з наступним покаранням правопорушника. Слід враховувати, що правопорушення можливе лише тоді, коли воно вчинене деліктоздатним суб'єктом, тобто суб'єктом, здатним згідно із законом самостійно нести юридичну відповідальність за власні винні протиправні діяння.

Юридична відповідальність - це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов'язок правопорушника зазнати примусового позбавлення певних цінностей, що йому належали, перенести несприятливі наслідки. [21, с.65]

Залежно від виду правопорушення і способу покладення відповідальності розрізняються [21, с.66-67]:

Кримінальна відповідальність - покладається за злочин і лише судом у вигляді кримінального покарання.

Адміністративна відповідальність - за адміністративні правопорушення, покладається різними адміністративними органами у вигляді арешту, штрафу, позбавлення спеціального права тощо.

Дисциплінарна відповідальність - за дисциплінарні проступки у межах службової діяльності, яка накладається начальником, у підпорядкуванні якого знаходиться правопорушник.

Цивільно-правова відповідальність - покладається за цивільно-правові позадоговірні порушення, які завдають матеріальні збитки або моральну шкоду потерпілому, а також за порушення договірних обов'язків (пеня, штраф, відшкодування збитків). Будується на принципі еквівалентності, повного відшкодування збитків, покладається судовими органами або добровільно реалізується самим порушником: добровільно сплачується пеня, відшкодовується шкода.

Матеріальна відповідальність працівників настає за матеріальну шкоду, завдану підприємству, установі при виконанні службових, трудових обов'язків, має обмежений характер.

Таким чином, протиправна поведінка може бути визнана правопорушенням, якщо вона є: діянням (дія чи бездіяльність); протиправною; винною; соціально шкідливою (небезпечною); караною.

Виходячи із вищенаведеної загальної інформації щодо поняття, ознак та видів правопорушень, а також юридичної відповідальності за їх скоєння можна стверджувати, що правопорушення в сфері правових відносин при здійсненні митної справи – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, які посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок правового регулювання переміщення через митний кордон і за яку міжнародними та національними нормами права передбачено юридичну відповідальність.

Міжнародна конвенція про адміністративну взаємодопомогу у сфері митних відносин митне правопорушення трактує як будь-яке порушення або спробу порушення митного законодавства. [19]

Відповідно до вимог митних правил суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність за їх порушення. Дані дії можуть класифікуватись митними органами у двох напрямах:

  • як кримінальна відповідальність – контрабанда;

  • як адміністративна відповідальність – порушення митних правил (ПМП).

Порушення митних правил відносяться до категорії адміністративних правопорушень. Згідно з статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність [15].

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені Митним кодексом України (МКУ) та Кодексом України про адміністративні правопорушення, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

Ознаки адміністративного правопорушення наведено на рис. 1.3.





  1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас