Ім'я файлу: Курсова Поліщук.docx
Розширення: docx
Розмір: 166кб.
Дата: 19.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
букварний період читання.docx
Розширення: docx
Розмір: 166кб.
Дата: 19.08.2022
скачати
Пов'язані файли:
букварний період читання.docx
Рис. 1.3 Послідовність проведення аналізу фінансового стану підприємства
Джерело: сформовано автором
Другий етап, званий експрес - аналіз поточного фінансового стану, заснований на розрахунку фінансових коефіцієнтів.
Розрахунок фінансових коефіцієнтів дозволяє побачити взаємозв'язок між показниками і оцінити тенденції їх зміни, дає можливість порівняння їх з галузевими показниками.
Поглиблений аналіз третього етапу передбачає залучення необхідної внутрішньої і зовнішньої інформації. Перед початком проведення поглибленого аналізу з'ясовують, за рахунок яких статей витрат відбулися ті або інші виявлені негативні зміни.
Прогнозний аналіз основних показників четвертого етапу включає в себе аналіз подій в ретроспективі і сформовані тенденції, які можуть вплинути на здатність економічного суб'єкта.
Завершальним етапом сучасного підходу до аналізу активності бізнесу при оцінці фінансового стану, є факторний аналіз прибутку від продажів, фінансової стійкості та сталого розвитку суб'єкта господарювання.
З метою вирішення проблеми ефективного функціонування підприємств необхідно зробити головний вибір методів антикризового управління, а також виникає необхідність перетворення даного методу в один з найважливіших важелів підвищення підприємницької активності. Дана необхідність виникає через ринкових реформ і введення процедури банкрутства в практику. Неспроможність господарюючих суб'єктів - це явище поширене і типове для країн з ринковою економікою. Тому в відносно стабільних економічних умовах неспроможність підприємств носить локальний характер.
Антикризове управління є досить новою економічною концепцією. Об’єктивна необхідність упровадження даного виду менеджменту в діяльності суб’єктів господарювання зумовлена розвитком кризових ситуацій у вітчизняній економічній та фінансовій системах [5].
Причиною банкрутства підприємств є несприятливі макроекономічні умови: порушення традиційних господарських зв'язків, спад попиту, різкі важко прогнозовані зміни економічної політики уряду, гіперінфляція, розбалансованість фінансового ринку.
Проблема фінансової неспроможності підприємства є особливо актуальною в аграрному секторі. У зв'язку з цим, слід зазначити причини банкрутства підприємств різноманітних організаційно-правових форм власності. Дані проблеми виникають через недосконалу стратегію підприємства, а також в недостатності досліджень, які враховують антикризові заходи в прийнятті управлінських рішень.
Для успішного функціонування всі суб’єкти господарювання повинні враховувати можливі та наявні фактори дестабілізації їх діяльності. Очевидно, що передумови банкрутства виникають задовго до настання небезпеки банкрутства. Своєчасне виявлення негативних тенденцій у діяльності суб’єкта господарювання – це застава його конкурентоспроможності й життєдіяльності. Інститут банкрутства є предметом державного регулювання через негативні наслідки діяльності неспроможних підприємств. Ці негативні впливи характеризуються такими моментами [12]:
1) фінансово неспроможне підприємство знижує загальний потенціал економічного розвитку країни за рахунок того, що генерує серйозні фінансові ризики для успішно працюючих підприємств – його партнерів;
2) воно ускладнює формування дохідної частини державного бюджету й позабюджетних фондів;
3) через скорочення обсягу своєї господарської діяльності у зв’язку з фінансовими труднощами такі підприємства викликають скорочення чисельності робочих місць. Відповідно, постає питання про запобігання криз і банкрутства суб’єкта господарювання. Для виконання цього завдання перш за все ставиться завдання діагностики кризових станів підприємства, а саме стратегії запобігання банкрутства.
1.3. Методичні підходи до оцінки ймовірності банкрутства підприємства
Для будь-якої підприємства процедура банкрутства є складним випробуванням, вона супроводжується фінансовими витратами, стресами, судовими розглядами і втратою позитивного іміджу підприємства-банкрута. При цьому слід зазначити, що за кордоном існують і активно застосовуються різні методики, які перешкоджають доведенню компанії до банкрутства. Наприклад, в Західній Європі близько 75% «Проблемних» підприємств відновлюють свою платоспроможність до початку процесу судового розгляду. У разі ж, якщо банкрутство неминуче, дана процедура розглядається як судовий спосіб реструктуризації бізнесу організацій-боржників.
Зростання числа банкрутств служить негативним показником. Дана динаміка сприяє небажанню у людей ставати підприємцями, відкривати свою справу і створювати нові робочі місця. Аналізуючи статистичні дані, виникає необхідність в розробці заходів щодо запобігання банкрутству підприємств.
Стратегія запобігання банкрутства – це спосіб дій, які забезпечують уникнення підприємством кризового стану, а у разі його виникнення – вибір механізму захисту від можливого банкрутства, спрямованих на фінансове оздоровлення підприємства шляхом координації управлінських рішень (рис. 1.4) [12].
Стратегія запобігання банкрутству
Рис. 1.4. Сутність стратегії запобігання банкрутства
Джерело: сформовано автором
Запобігання банкрутства - це діяльність, спрямована на зміцнення фінансових позицій підприємств і організацій з метою усунення загрози економічній неспроможності.
Керівництво підприємства повинно зробити все для того, щоб уникнути банкрутства. Багато що залежить від якості інформації, що збирається для аналізу інформації про особливості і ризики ринку, а також від правильності дослідження i застосування даних в практичній діяльності. Найбільш сприятливим способом запобігання банкрутства є його прогнозування. При створенні прогнозу виробляється система протидії ризикам, вибираються ті шляхи, які допомагають уникнути фінансової неспроможності (банкрутства).
Існує три основні методи прогнозування банкрутства: екстраполяція, експертна оцінка і моделювання. Ефективними є також методи спостереження, санації і зовнішнього керівництва, але їх застосування необхідно вже тоді, коли шансів запобігти банкрутству вкрай мало.
Дослідники С.Є. Кован і А.Н. Ряховская на основі аналізу існуючих моделей життєвого циклу підприємств виділяють чотири основні стадії розвитку підприємства: народження, юність, зрілість і старіння. Аналіз практики проведення процедур банкрутства показує, що в більшості випадків вони розглядаються як засіб припинення діяльності юридичної особи. Згідно з офіційною статистикою дольова вага ліквідаційних процедур становить понад 90% (при цьому ступінь задоволення вимог кредиторів істотно нижче, ніж в розвинених країнах), в рамках процедури зовнішнього управління дольова вага організацій, які відновили платоспроможність, не перевищує 1%.
Як правило, передумови банкрутства виникають задовго до офіційного введення даної процедури (Рис. 1.5). Для визначення основних сигналів можливого настання неблагополуччя підприємства звернемося до моделей її життєвого циклу. В їх основі лежить ідея про те, що організація йде по шляху, що складається з певних етапів. Застосування цієї концепції в управлінні компанії дає можливість прогнозувати проблеми, характерні для підприємства в цілому на
тій чи іншій стадії.
Рис.1.5 Стадії банкрутства підприємства
Джерело: сформовано автором
Існує безліч моделей розвитку підприємств, запропонованих в різний час видатними дослідниками. Зокрема, професор Гарвардської школи бізнесу Л. Грейнер вважав, що підприємство за час свого існування послідовно проходить через п'ять етапів росту: творчість, управління, делегування, координування і співробітництво.
У сучасному світі існує значна безліч класифікацій банкрутства. Розглянемо класифікацію, яку виділяють в законодавчій і фінансовій практиці:
- реальне банкрутство. Воно характеризується повною нездатністю відновити в наступному проміжку часу свою фінансову стійкість і платоспроможність в силу реальних втрат капіталу використовуваного підприємством;
- технічне банкрутство. Даний вид банкрутства характеризується станом неплатоспроможності компанії, яке викликане значним простроченням дебіторської заборгованості;
- кримінальне банкрутство - це інструмент несумлінного заволодіння власністю.
Можна виділити кілька причин, які викликають банкрутство підприємства:
По - перше, неефективне управління компанією, невірна маркетингова стратегія, або неефективне використання наявних ресурсів.
По - друге, недостатність інвестиційних ресурсів власника, які необхідні для здійснення як розширеного, так і для простого відтворення.
По - третє, наявність застарілого обладнання, жорсткої конкуренції з боку інших виробників.
По - четверте, недобросовісний менеджмент (наприклад, дії керівництва компанії, пов'язані зі злісним ухиленням від виконання обов’язків підприємства).
У зв'язку з цим зростає значення оперативного виявлення потенційної загрози банкрутства підприємства та своєчасної розробки заходів для його раннього попередження. З цією метою необхідно оцінювати вірогідність настання банкрутства компанії.
В економічній літературі існує кілька методів прогнозування банкрутства:
1. Метод Альтмана (індекс кредитоспроможності). Було запропоновано в 1968 р відомим західним економістом Едвардом Альтманом. Він представляє собою функцію від деяких показників, які характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності має вигляд (Z-рахунок):
Z=1,2хХ1+1,4хХ2+3,3хХ3 +0,6хХ4+1,0хХ5, (1.1)
де Х1 - оборотний капітал / сума активів;
Х2 - нерозподілений прибуток / сума активів;
Х3 - операційний прибуток / сума активів;
Х4 - ринкова вартість акцій / заборгованість;
Х5 - виручка / сума активів.
Якщо Z < 1,81 то висока ймовірність банкрутства, якщо Z > 2,7 мала ймовірність банкрутства протягом двох років.
Варто зазначити що, незважаючи на більшого поширення даного методу, він не позбавлений недоліків. Одним з його недоліків є те, що підприємства з рентабельністю вище деякої межі стають повністю "непотоплюваними". Через те, що економіки різних країн сильно розрізняються, модель Альтмана варто застосовувати на підприємствах з великою обережністю. Варто робити висновки не тільки виходячи з даної моделі, але і проводити аналіз більш широкого кола показників.
2. Модель Спрінгейта обчислюється за формулою:
Z = 1,03хА + 3,07хВ + 0,66хС + 0,4хD, (1.2)
де: А- робочий капітал / загальна вартість активів;
В - прибуток до сплати податків і відсотків / загальна вартість активів;
С - прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;
D - обсяг продажу / загальна вартість активів.
Вважається, що точність даної моделі, прогнозування по даній моделі складає 92%, і все ж, з тимчасовим періодом він знижується. Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.
3. Модель Таффлера. Вірогідність банкрутства розраховується за наступною формулою:
Z = 0,53хX1 + 0,13хX2 + 0,18х X3 + 0,16 хX4 (1.3)
де: Х1 - прибуток до сплати податку / поточні зобов'язання;
Х2 - поточні активи / загальна сума зобов'язань;
Х3 - поточні зобов'язання / загальна сума активів;
Х4 - виручка / сума активів.
Якщо Z > 0,3, то у фірми непогані довгострокові перспективи;
Якщо Z < 0,2 то банкрутство більш ніж ймовірно.
При проведенні аналізу ймовірності банкрутства за цією моделлю, його ймовірність ідентифікує компанію банкрута з ймовірністю: в перший рік до банкрутства - 97%, за два роки - 70%, за три роки - 61%, за 4 роки - 35%. Це говорить про те, що чим ближче банкрутство компанії, тим нижче коефіцієнт ймовірності банкрутства.
В підсумку відзначимо, що кожна з наведених моделей демонструє різну ступінь ймовірності банкрутства. Це обумовлено, перш за все тим, що при розрахунку використовуються різні показники діяльності компанії. Варто підкреслити, що застосування зарубіжних методик до фінансового аналізу вітчизняних підприємств вимагає обережності, так як вони не враховують специфіку бізнесу (наприклад,структуру капіталу в різних галузях, економічну ситуацію в країні і відмінності в законодавчій і інформаційній базі).
Практика показує, що всі заходи щодо попередження банкрутства вимагають додаткових фінансових витрат. Однак, при відсутності на ранніх стадіях дій щодо запобігання банкрутству призведе до судового врегулювання спору, що буде тільки сприяти збільшенню втрат, що в результаті призведе до ліквідації підприємства.
Якщо підприємство вже находиться на стадії старіння і виникли явні ознаки банкротства, то без достатнього фінансування в даній ситуації можлива тільки ліквідація юридичної особи.
Вважаю, що усунути фактори, що тягнуть за собою негативні наслідки для діяльності підприємства, можливо за рахунок застосування заходів щодо запобігання банкрутству ще на стадії зрілості.
На закінчення слід зазначити, що для запобігання банкрутству керівництво на всіх етапах життєвого циклу організацій має аналізувати існуючі проблеми і приймати відповідні рішення щодо їх усунення. Завдяки конкретним діям можна захиститися від негативного впливу зовнішнього і внутрішнього середовища, що в кінцевому підсумку дозволить уникнути появи ознак неспроможності.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ СФГ «ОСК» ТА ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ ЙОГО БАНКРУСТВА
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
СФГ «ОСК» це приватне фермерське підприємство, що знаходиться в СМТ Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області. СМТ Велика Михайлівка створена рішенням Одеської обласної ради від 12 серпня 2015 року в рамках адміністративно-територіальної реформи 2015–2020 років в результаті об'єднання Великомихайлівської селищної ради з вісьмома сільрадами: Великокомарівською, Гребениківською, Комарівською, Новопетрівською, Новоселівською, Полезненською, Стоянівською і Юрківською.
З моменту утворення до 17 липня 2020 року підпорядковувалось Великомихайлівському району. 17 липня 2020 року до складу громади увійшли 4 села, що належали до Новоолександрівської і Соше-Острівської сільських рад.
17 липня 2020 року увійшла до складу новоутвореного Роздільнянського району.
Підприємство СФГ "ОСК" зареєстровано 07.02.2002р. за юридичною адресою 67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, селище міського типу Велика Михайлівка, вулиця Чехова, будинок 54. Керівником організації є Козельчук Євгеній Павлович.
Характеризуючи СФГ «ОСК» необхідно відзначити, що господарство має сприятливе розташування відносно пунктів збуту, транспортних ліній та водних джерел. На більш ефективний економічний розвиток господарства також значною мірою впливають і природно - кліматичні умови, в яких розмішене господарство.
Одним з найважливіших чинників організації виробництва, переробки сільськогосподарської продукції і її реалізації безпосередньо споживачам є природно - кліматичні і економічні умови підприємства.
Рівень економічного розвитку господарства залежить не тільки від природних, а й кліматичних умов. Взимку температура повітря в районі може знижуватись до -10-13°. Це кліматичний район, в якому утворюється нестійкий сніговий покрив. Середньорічна кількість опадів на території господарства становить 240мм. Літо - тепле, середня температура повітря в 13 годин за червень місяць складає +34°С. СФГ «ОСК» характеризується доволі м'яким кліматом. Тому в посушливі роки землю необхідно зрошувати.
Основною економічною метою діяльності СФГ «ОСК» є одержання прибутку через задоволення суспільних потреб. Досягнення цієї мети пов’язане з необхідністю розв’язання низки проблем, що виникають у період становлення підприємства, формування його власного капіталу, розміщення у необоротні і оборотні активи та подальшої діяльності у процесі виробництва і реалізації продукції. Успішність вирішення даних проблем визначається результатами господарської діяльності, конкурентоспроможністю виробленої продукції, динамічністю розвитку, фінансовим станом підприємства тощо.
Розглянемо основні аспекти фінансово-господарської діяльності СФГ «ОСК» за період 2018-2020 рр. на підставі фінансової і статистичної звітності товариства.
Таблиця 2.1
Сільськогосподарські землі СФГ «ОСК», га
| Види угідь | 2018р. | 2019р. | 2020р. | 2020р. до 2018р., (+,-) |
| Культури зернові на зерно: | 200 | 305 | 520 | 320 |
| в тому числі: - пшениця | 80 | 200 | 200 | 120 |
| - ячмінь | 40 | 105 | 270 | 230 |
| - кукурудза на зерно | 50 | - | - | - 50 |
| - овес | 30 | - | - | - 30 |
| - просо | - | - | 50 | 50 |
| Соняшник | 58 | 156 | 162 | 104 |
| Пар | 97 | - | - | - 97 |
| Сільськогосподарські угіддя, всього | 355 | 461 | 682 | 327 |
Джерело: розраховано за даними річних фінансових звітів
СФГ «ОСК» за 2018-2020 р.р.
Як бачимо з даних таблиці 2.1, СФГ «ОСК» нарощує свою потужності стосовно земельних ресурсів. Так, за три роки площа сільськогосподарських земель підприємства збільшилася майже в двічі або на 327 га. Це пов’язано з довірою орендодавців до керівництва підприємства, якому власники паїв надають своє майно в оренду. Звичайно, керівництво підприємство надає перевагу вирощуванню високорентабельної продукції, яку можна вигідно реалізувати на ринку. Це підтверджують дані таблиці, в якій видно, що переважно трьом культурам надається перевага.
Не мале значення для підприємства відіграють активи підприємства, за допомогою яких у керівників є змога здійснювати свою діяльність. До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.
У сучасних умовах господарювання підприємства всіх форм власності й організаційно-правового статусу можуть формувати оборотний капітал за рахунок власних, позикових і залучених джерел. Економічна мета формування та поповнення оборотного капіталу полягає у забезпеченні його зростання, отриманні прибутку і зменшенні ризику. Слід відзначити, що оборотний капітал здатний відновлюватися за один оборот, основний – впродовж довготривалого періоду, що обумовлений строком використання необоротних активів, а залучення того чи іншого джерела формування та поповнення пов’язане з витратами зі сплати відсотків за користування ними. На практиці, при традиційному оптимальному підході основний капітал формують за рахунок власних джерел і частини довготермінових зобов’язань, а оборотний капітал формують та поповнюють переважно за рахунок поточних зобов’язань та тієї частини власних джерел, яку не використовують на формування основного капіталу [41].
Тому важливо розглянути джерела фінансування оборотного капіталу на досліджуваному підприємстві (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
1 2 3 4 5 6 7