Наукові поняття - це форма мислення, яка полягає у відображенні об'єктивно істинного в об'єктах або явищах.
Націленість– спрямованість зусиль, дій, думок і почуттів на досягнення мети.
Національна самосвідомість - це усвідомлення людиною своєї причетності до певного народу, його культури і мови, усвідомлення свого місця й ролі у світовій цивілізації та права на національну незалежність.
Невимушеність– природність, простота і ясність поводження, звертання.
Неврастенія– психопатологічний синдром, який виражається в розладі нервової системи, підвищеній стомлюваності, дратівливості, безсонні, головних болях тощо.
Негативізм – безглуздий, невмотивований опір чужому впливові, захисна реакція.
Недуга– нездужання, хвороба, важкий психічний стан.
Незворушність– повне самовладання, спокій.
Нездужання – хворобливий стан.
Ненависть – почуття і переживання найсильнішої ворожості.
Неосудність – психічний стан, за якого людина не здатна відповідати за свої дії.
Неофіційна група (неформальна) - реальна соціальна спільність, що не має юридично зафіксованого статусу, добровільно об'єднана на основі симпатії, дружби, спільності інтересів чи прагматичних цілей.
Непритомність – раптова втрата свідомості внаслідок хворобливого стану, душевного потрясіння.
Нервозність – стан, пов’язаний з підвищеною збудливістю, хвороблива дратівливість, нервовість.
Нервування – стан крайньої нервової напруги, зумовлений відповідними умовами й обставинами.
Несамовитість – крайній ступінь душевного збудження, що супроводжується втратою самовладання; шаленство.
Несприйнятливість – стан, пов’язаний з поганим сприйняттям, засвоєнням, розумінням чого-небудь.
Неуважність – постійне переключення уваги з одного предмета на інший або зосередження на одній якій-небудь думці, недостатнє реагування на навколишніх, відсутність інтересу.
Неуважність - нестійкість уваги, поверхова зосередженість, легкість
Неусвідомленість мислення - виявляється в тому, що суб'єкт відчуває труднощі, пояснюючи, які орієнтири добирав для вироблення припущення, якими прийомами можна перевірити правильність його припущень і помилок тощо.
Ниття – тупий, пекучий біль.
Ніжність – пестливість, м’якість відносно когось; вчинки, слова, які виражають ніжні почуття.
Нірвана– блаженний стан спокою, блаженство.
Ностальгія – туга за батьківщиною, за рідною домівкою.
Нудота– запаморочення, напівнепритомний стан; неприємне, нудотне відчуття; відраза, огида.
Нудьга– стан душевної втоми, зневіри, туги від неробства або відсутності інтересу до навколишнього.
О
Обдарованість - це загальна здатність індивіда свідомо орієнтувати своє мислення на нові вимоги, загальна здатність психіки пристосуватись до нових завдань і умов життя.
Ображеність – вираження образи; ущемлення.
Образ - суб'єктивне цілісне відображення дійсності, в якому одночасно виявляються три форми існування матерії, виражені в категоріях простору, руху і часу.
Образа– стан, зумовлений несправедливістю, незаслуженою образою. Синонім: скривдженість.
Образна пам'ять - виявляється в запам'ятовуванні і відтворенні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв'язків між ними.
Обсяг поняття - це певна сукупність, множина, клас предметів, кожний з яких має ознаки, відображені в змісті поняття.
Обсяг уваги - це властивість уваги, яка полягає у відображенні кількості об'єктів, які сприймаються одночасно з достатньою чіткістю.
Обурення – крайнє невдоволення.
Обурювання – обурення, невдоволення, гнів.
Одержимість – стан, коли перебуваєш під владою чогось, охоплений чимсь.
Одурманення – потьмарення свідомості.
Озвіріння– лють, сказ.
Озлоблення, озлобленість – роздратованість, злість, запеклість відносно когось або чогось.
Окриленість – душевний підйом, наснага.
Онтогенез– процес розвитку індивідуального організму людини, формування головних структур психіки індивіда у дитинстві.
Оптимістичність, оптимізм – життєрадісність, наповненість бадьорим і життєрадісним світосприйняттям, вірою в майбутнє, схильність у всьому бачити гарне, світлі тони і грані. Оптимістичні думки, почуття, поведінка.
Осатанілість – стан крайньої злості, люті, сказу.
Оскаженіння – втрата відчуття міри, крайня розперезаність.
Осліплення– втрата здатності правильно сприймати дійсність, оцінювати, що відбувається.
Особистість - це системна соціальна якість індивіда, яка виникає в результаті його активної взаємодії з довкіллям.
Осоловілість – млявість, розслабленість, напівсонність (від сильного сп’яніння, втоми, переїдання тощо).
Остовпіння – стан, пов’язаний із сильним потрясінням, подивом.
Острах– стан чекання небезпеки і підготовка до неї. Боязкість, страх, побоювання.
Осяяння – раптове прояснення свідомості, раптове зрозуміння чогось, раптовий здогад (інсайт).
Оторопілість – крайня розгубленість, збентеження.
Отупіння – стан, пов’язаний із втратою здатності міркувати.
Офіційна група (формальна) - реальна чи умовна соціальна спільність, що має зовні задані соціально значущі цілі діяльності, юридично зафіксований статус, нормативно визначену структуру (керівництва та підлеглості), нормативно закріплені права й обов'язки її членів.
Охолодження – стан байдужості, відчуження; втрата почуття до когось, жвавості, свіжості почуттів, сприйняття.
Очікування– припущення, надія.
Очманілість – стан, пов’язаний із втратою здатності ясно сприймати і розуміти навколишнє.
Очманіння– втрата здатності ясно сприймати і розуміти навколишнє.
П
Пам'ять - це психічний процес, який відображає досвід людини шляхом запам'ятовування, збереження та відтворення.
Паніка – раптовий, нездоланний страх, сум’яття, яке охопило когось (зазвичай відразу багато людей), загальне хвилювання, переполох, спричинений цим страхом. Синонім: паніка масова.
Панічне (психогенне) збудження – безглузде рухове збудження, іноді у формі «рухової бурі», яке виникає під час раптових дуже сильних потрясінь, катастроф, у ситуаціях, які загрожують життю.
Пароксизм – сильний напад душевного збудження, почуття тощо.
Пасивна уява - вид уяви, що не передбачає визначення мети, інколи -це ілюзія життя.
Пасивний психологічний захист - це особлива регулятивна система, яку використовує особистість для усунення психологічного дискомфорту і переживань, що загрожують "Я-образу", та збереження його на рівні, бажаному й можливому за цих обставин.
Патетичність– жагуче хвилювання, наповнене пафосом.
Патологічнісумніви – неадекватно тяжкі, тривожні переживання морально-етичного, іпохондричного та іншого змісту, які не відповідають реальній і потенційній неприємності або біді.
Пафос – жагуча наснага, підйом, надмірна піднесеність тону, ентузіазм, зумовлений якою-небудь ідеєю; висока ідея, яка зумовлює ентузіазм.
Педагогічне спілкування - це система методів і прийомів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань педагогічної діяльності, а також організовують, спрямовують соціально-психологічну взаємодію педагога та вихованців.
Перевантаженість, перевантаження – надмірний ступінь зайнятості.
Перевтома – стан крайньої втоми, недовідновлення сил після навантажень.
Передсоннийстан – стан, проміжний між сном і неспанням.
Передстартоваапатія – стан, пов’язаний зі зниженням інтересу до виконання діяльності, млявістю. Спричинений надмірною мотивацією на успіх у поєднанні з непевністю у своїх силах.
Передстартовалихоманка – різко виражений передстартовий стан як наслідок низької (або зниженої хоча б тимчасово) емоційної і вольової стійкості. Виявляється в зниженні дієздатності.
Передстартовийстан – емоційний стан особистості перед початком діяльності, у позитивному результаті якої в суб’єкта немає цілковитої впевненості (відповідальна діяльність).
Передувага - стан підвищеної готовності свідомості до виконання завдання, до включення в роботу.
Передчуття – неясне відчуття тривоги, очікування чогось, що може трапитися, відбутися.
Переключення - це властивість уваги, яка полягає у довільній зміні людиною спрямованості своєї уваги з одного об'єкта на інший.
Переконання– упорядкована система поглядів (філософських, естетичних, політичних тощо) і усвідомлених потреб особистості, що спонукає людину діяти згідно з власними ціннісними орієнтаціями.
Переляк – раптовий сильний страх.
Пересичення– роздратування або байдужість, втома від надмірного задоволення яких-небудь потреб, непомірного користування чимсь; пересиченість суб’єктивно переживають як втому, втрату інтересу.
Перетренованість – стан, зумовлений перевантаженням спортсмена. Спричинений хронічною перевтомою.
Персона(persona – лат. особа) – особистість індивіда в тому вигляді, якою вона постає в очах інших людей. Згідно з К. Юнгом, персона як «маска» людини дає компромісну можливість індивіду взаємодіяти з навколишнім світом, посідаючи ту роль, яку він здатний зайняти і втримувати.
Персоналізм – філософський напрям, який трактує людину не як істоту, що мислить і сумнівається, а як діючий, індивідуалістичний, прагматичний суб’єкт, що прагне до самоактуалізації та досягнення певної мети й позиції (соціальної зокрема). Моральні цінності в цьому контексті можуть втрачати будь-який сенс.
Пильність – сторожкість, постійна увага.
Пильнування – функціональний стан. Стан активації всього організму, що дає йому змогу вхоплювати, відбирати й інтерпретувати сигнали зовнішнього світу, скеровувати деякі з них у пам’ять або ж реагувати на них адекватними чи неадекватними діями, залежно від попереднього досвіду і навичок.
Пихатість– надмірна зарозумілість, прагнення підкреслити свою важливість і перевагу над іншими, гордовитість, чванство.
Підготовленість– стан, пов’язаний із запасом знань, умінь, навичок і досвіду.
Підйом – наснага, збудження.
Підкреслення - це спосіб створення образів уяви, що полягає в акцентуванні якоїсь частини образу або якоїсь якості.
Піднесеність (піднесений настрій) – радісне збудження, жвавість.
Підозра – стан людини, яка припускає можливість чогось проти себе, недовірливість, обережне ставлення до когось.
Підтягнутість– зовнішня і внутрішня зібраність, строгість, стриманість.
Післядовільна увага - це вид уваги, зумовлений пізнавальним інтересом, під впливом якого довільна увага переростає в мимовільну. Пластичність - гнучкість, легкість пристосування до нових умов. Поверховість розуму - протилежна глибині індивідуальна якість мислення, що виявляється у вирізненні поверхових, несуттєвих, випадкових особливостей та зв'язків між ними, на основі яких не можна зробити правомірних висновків.
Подив– стан, зумовлений сильним враженням від чогось незвичайного, несподіваного, дивного, незрозумілого. Синонім: здивування.
Подразливість - здатність живого організму реагувати на зовнішні впливи середовища певними біологічними процесами.
Пожвавлення, жвавість – веселощі, збудження, веселість; виведення зі стану млявості, апатії.
Покаяння– визнання у здійснені вчинку, у помилці; сповідь.
Поклоніння – благоговіння, віддане замилування.
Покора – незаперечна слухняність, підпорядкування.
Полегшення– розрядка.
Поняття - це форма мислення, яка відображає предмети і явища реального світу в їхніх істотних ознаках і відношеннях.
Порівняння - це мисленнєва операція, яка полягає у відображенні ознак подібності. Індивід може порівнювати наочно дані або уявлювані об'єкти, створюючи їхні образи.
Поспіх, гарячка – поспішність, квапливість.
Потреба - це стан живої істоти, що відображає залежність її від умов існування та спричиняє активність у ставленні до цих умов.
Потрясіння – сильне хвилювання, глибоке переживання.
Потьмарення, помутніння – похмурість, сум, смуток.
Потяг – мотиваційний стан, який є недиференційованою, неусвідомленою або недостатньо усвідомленою потребою суб’єкта.
Похмілля – погане самопочуття, нездужання, спричинене передозуванням алкоголю напередодні.
Похмурість – безпросвітність; стан, що гнітить, заглибленість у важкий роздум, переживання почуття безнадії, похмурість; стан, насичений важкими, безутішними думками, почуттями; суворість, невеселість, непривітність.
Почуттявтративідчуттів – важке емоційне спустошення, переживання невідворотної втрати відчуттів (немає більше ні радості, ні любові, ні суму).
Почуттяпричетності – продукт спілкування, до структури якого входять емпатія, усвідомлена єдність загальних цілей спільної діяльності.
Почуттяпровини – стан, пов’язаний з усвідомленням своєї провини.
Почуття - стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ відповідно до її потреб і мотивів.
Прагнення – жагуче бажання, сильний почуттєвий потяг.
Прагнення особистості - це мотиви поведінки, в яких виявлена потреба в чомусь, що може бути досягнуто вольовими зусиллями.
Практичне мислення - це вид мислення, який полягає у фізичному перетворенні дійсності.
Працездатність – стан систем, що забезпечують працездатність: мобілізація, первинна реакція, гіперкомпенсація, компенсація, субкомпенсація, декомпенсація, зрив.
Праця - соціально зумовлений вид діяльності, який виявляється у зв'язку із значеннями, зафіксованими в закріплених знаряддями схемах дій, мовленнєвих поняттях, соціальних ролях, цінностях і соціальних нормах.
Презирство – повна зневага, крайня неповага до кого-небудь, зневажливе ставлення до чого-небудь.
Прекраснодушність – піднесено-сентиментальна налаштованість, схильність в усьому бачити приємне, піднесене.
Пригадування - вид довільного відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.
Пригніченість – стан крайнього засмучення, пригнобленість.
Приголомшення – стан крайнього подиву, здивованість, розгубленість.
Приниженість – стан образи.
Приниження – приниження себе, своєї людської гідності, нудьга.
Принцип задоволення – психоаналітична засада регуляції психічного життя, спрямована на уникнення незадоволення й необмежене отримання насолоди.
Принцип реальності – засада регуляції психічного життя з урахуванням умов і можливостей задоволення потягів, що склалися на цей час (відмова у задоволенні лібідо).
Приреченість – стан людини, якій призначена загибель.
Пристрасть - це стійке й тривале почуття, пов'язане зі стійким прагненням людини до певного об'єкта.
Притупленість, притуплення – втрата гостроти, сили.
Приязнь – симпатія; гарне, доброзичливе ставлення до когось.
Проблемна ситуація - це суперечність між обставинами та умовами, між тим, якими знаннями володіє на сьогодні суб'єкт, і тим, до чого він прагне.
Пробудження – пожвавлення після апатії, під час переходу в стан напруженої діяльності; пожвавлення.
Провал – стан свідомості, за якого відсутнє ясне сприйняття навколишнього.
Продуктивне мислення - це вид мислення, у якому найповніше виявляються інтелектуальні здібності людини, її творчий потенціал, які впливають на темп засвоєння знань, на широту їхнього перенесення в нові умови, в самостійному оперуванні ними.
Проекція - несвідоме перенесення (приписування) власних почуттів, бажань і прагнень, у яких людина не хоче собі зізнатися, розуміючи їхню соціальну неприйнятість, на інших.
Проникливість – вдумливість, глибоке вникнення в суть чогось, хвилююча щирість, задушевність, внутрішня переконаність.
Пропріоцептивні відчуття - відчуття, рецептори яких розміщені в рухових апаратах нашого організму, дають інформацію про рух і положення нашого тіла в просторі.
Прострація – пригноблений, пригнічений стан, який супровод-жується спадом сил, байдужим ставленням до навколишнього. Стан повної фізичної і нервово-психічної розслабленості, яка настає після важких хвороб, сильної перевтоми, потрясінь.
Прояснення, просвітленість – ясність, радість, світлість свідомості.
Психічна контрольність – інтегративний (синтезуючий) психічний процес, який пронизує, структурує та завершує дію всіх психічних процесів, зумовлюючи розвиток і вдосконалення психіки. Для процесів контрольності характерна тенденція до втручання в усі психічні процеси особистості; вона завершує дію кожного психічного процесу, як його заперечення, спрямоване на ефективну практику, і виявляється завжди конкретно у конкретних обставинах. Український дослідник Я.І. Цурковський визначив такі головні властивості психічної контрольності: адекватність; конкретність; виразність; широта охоплення; оперативність; активність; тривалість концентрації; осциляція між різними об’єктами.
1 2 3 4 5 6