Психоаналіз – 1) система засобів виявлення особливостей переживань і дій людини, зумовлених несвідомими спонуканнями; 2) науково-терапевтичний напрям, який започаткував З. Фройд.
Психоастенія – хворобливий стан, який виражається в крайній нерішучості, непевності в собі, схильності до нав’язливих думок, вразливості.
Психоз – хворобливий психічний стан.
Психопатологічні синдроми – астенічний, афективний, депресивний, маніакальний, деперсоналізації, синестопатичний, іпохондричний, істеричний, синдром надцінних ідей – параноїдальних, онейроїдних: сновидне потьмарення свідомості, сутінковий синдром. Негативні синдроми (прогноз) – зміни особистості, амнезійні розлади, димнестичне божевілля, корсаковський синдром, паралітичний синдром, псевдопаралітичний синдром.
Психосемантика – галузь психології, що вивчає походження, структуру, функціонування індивідуальної системи значень, що впливає на процеси сприйняття, мислення, пам’яті, прийняття рішень. Об’єктом дослідження психосемантики є зокрема вплив образів, символів, символічних дій, вербальних форм, мотивів, емоцій на формування системи індивідуальних значень світогляду людини.
Р
Радість - це позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю задовольняти актуальну потребу, вірогідність якої в цей момент була невеликою й невизначеною.
Раж – сильне збудження, шаленство, несамовитість.
Раптус – шалене збудження, раптове, подібно до вибуху, що перериває загальмованість або ступор.
Раціоналізація - механізм психологічного захисту особистості як псев-дорозумне пояснення людиною своїх бажань, учинків, насправді зумовлене причинами, визнання яких загрожувало 6 втратою самоповаги.
Реактивні стани – особливі психічні стани, у клінічній картині яких відображено зміст психічного.
Реактивність - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники.
Реальна група - це обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та об'єднана реальними стосунками у процесі взаємодії.
Ревнощі – болісний сумнів у вірності, любові, у повній відданості; підозра в прихильності, у більшій любові до когось, заздрість до успіху іншого, небажання поділяти щось.
Регресія (лат. – повернення) – форма психологічного захисту, що полягає у поверненні до інфантильних щаблів психічного розвитку та примітивних форм мислення, поведінки, в актуалізації колись успішних способів реагування.
Редукціонізм (лат. – зведення до попереднього стану) – методологічна установка, скерована на зведення явищ вищого щабля до явищ нжчого рівня (наприклад, душевних чи психологічних явищ до фізіологічних).
Рекреація – відпочинок, відновлення сил людини, витрачених на трудову діяльність.
Релаксація – загальний стан спокою, розслабленості перед сном, після сильних переживань або фізичних зусиль, а також повне або часткове м’язове розслаблення, що є наслідком довільних зусиль.
Ремінісценція - це мимовільне відтворення у свідомості того, що неможливо було пригадати.
Ремісія – тимчасове ослаблення вияву хронічної хвороби.
Репродуктивне мислення - це вид мислення, яке забезпечує розв'язання задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів.
Ретельність – велике старання, запопадливість.
Референтна група - це реальна чи умовна соціальна спільність, з якою людина порівнює себе, як з еталоном, до якої відносить себе і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці та самооціненні.
Референтність – відношення значущості, яке пов’язує особу з іншою людиною або групою.
Рефлексія – схильність до аналізу своїх переживань, звернення свідомості на самого себе (самосвідомість), осмислення свого стану.
Ригідність - інертність, нечутливість до зміни умов, нерухомість, стереотипність мислення.
Риси характеру - це набуті впродовж життя складні індивідуальні особливості людини, які дають змогу з певною вірогідністю передбачати її поведінку в тому чи іншому конкретному випадку.
Рівень домагань особистості - це прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.
Рішучість – сміливість, готовність прийняти і здійснити задумане, непохитність.
Розбитість – сильне засмучення, сум, стан крайньої втоми, знемоги
Розвиток - це рух від простих форм і структур до вищих, складніших.
Розгвинченість – стан, для якого характерна відсутність душевної рівноваги, витримки; коли людина перейшла до стану нервового або фізичного розладу.
Розгойдування – спроба вийти зі стану апатії, бездіяльності.
Розгубленість – цілковита втрата самовладання; збентеження, зніяковілість від сильного хвилювання, потрясіння тощо; втрата здатності міркувати і діяти.
Роздвоєність – стан щиросердного розладу, коливання між двома почуттями, бажаннями.
Роздирання – фізичні та моральні страждання.
Роздратування, роздратованість – стан збудження, схвильованості, гостре невдоволення, досада, злість, гнів.
Роздум – стан міркування, заглибленості у свої думки, думи.
Розм’якшення, розм’якшеність – стан душевної м’якості, лагідності.
Розпач – стан безнадійності, безвихідності, занепад духу.
Розподіл уваги - це властивість уваги, що виявляється в одночасній увазі до двох або кількох об'єктів та виконанні дій з ними чи спостереженні за ними.
Розрада – задоволення, радість, заспокоєння, полегшення в горі.
Розрядка – зникнення (спад) напруженості.
Розслаблення, розслабленість – відсутність розумового або фізичного напруження, внутрішнього збудження; занепад або відсутність сил, енергії.
Розуміння - завжди пов'язане з мисленням і є однією з форм, властивістю, компонентом мислення.
Розчарування, розчарованість – почуття незадоволеності, спричинене нездійсненими чеканнями, надіями і мріями, втрата віри в когось, у щось.
Розчулення – ніжне, тепле почуття, пробуджене чимось зворушливим. Синонім: ніжність.
Роль – поняття, яке ввів засновник інтеракціонізму Д. Мід, яке означає соціальну функцію особистості, відповідний до чинних норм спосіб поведінки людини, притаманний її статусу, становищу в суспільстві, системі міжособистісних стосунків.
Роль - спосіб конкретної поведінки особистості у конкретній соціальній ситуації.
Романтизм, романтичність – емоційна піднесеність, умонастрій, перейнятий ідеалізацією дійсності, мрійливою змістовністю, емоційно-піднесене ставлення до чогось.
Рухливість нервових процесів - швидкість зміни збудження та гальмування, здатність змінювати поведінку залежно від умов.
Рухова пам'ять - це запам'ятовування, зберігання і відтворення людиною своїх рухів.
С
Садизм – ненормальна пристрасть, прагнення до жорстокості, насолода від чужих страждань.
Самоактуалізація – прагнення людини до найповнішого виявлення і розвитку особистісних можливостей. У межах гуманістичної теорії самоактуалізацію визнають головним мотивом особистості на противагу біологічному та ситуативному детермінізму фройдизму та біхевіоризму.
Самоактуалізація особистості - це використання індивідом усіх своїх талантів, здібностей, можливостей.
Самовдоволення – упевненість у своїх чеснотах, успіх і самодостатність.
Самовідданість – готовність жертвувати собою заради інших, заради спільної справи і блага, забування себе, своїх негараздів.
Самовідчуженість – забуття про самого себе, зневага власних ідей, інтересів, потреб.
Самовладання, витримка – вольовий стан, пов’язаний з умінням володіти собою.
Самовпевненість – надмірна впевненість у собі, у своїх силах і прагненнях; висока оцінка своїх сил, іноді перебільшена.
Самогіпноз – самозумовлений стан.
Самозабуття – крайній ступінь наснаги, захоплення, збудження, що доходить до забуття себе і всього навколишнього.
Самозакоханість – переконання у винятковості своєї особистості, самозамилування, зарозумілість.
Самозахоплення – замилування власною особистістю, захоплена любов до самого себе.
Самоконтроль – здійснення усвідомлених вольових зусиль, спрямованих на підтримання належного психічного тонусу, збереження енергійності, працездатності і водночас на стримування власних емоцій.
Самооцінка - це та цінність, значущість, якої надає собі індивід загалом та окремим сторонам своєї особистості, діяльності, поведінки.
Самоповага - співвідношення справжніх досягнень особистості і того, на що людина претендує, розраховує.
Самопочуття – відчуття фізіологічної і психологічної комфортності або дискомфортності, яке залежить від здоров’я і настрою.
Самосвідомість особистості - усвідомлене ставлення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поведінки, переживань і думок.
Самостійність розуму - це індивідуальна особливість мислення людини, яка полягає в тому, що суб'єкт виявляє прагнення самостійно проаналізувати задачу, прийняти рішення, обстояти правильність його.
Самотність – стан самотньої людини.
Свідомість - це вища, інтегрована, керована форма психіки, яка складається під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкування за допомогою мови з іншими людьми.
Свіжість – здоровий, квітучий вигляд, жвавість і безпосередність почуттів; сповненість здоров’ям, силами.
Святковість – урочисто-радісний, щасливий настрій.
Сенсибілізація - це форма взаємодії відчуттів, яка виявляється у підвищенні чутливості одного аналізатора при зниженні чутливості іншого, або як результат вправляння.
Сенситивність темпераменту - властивість темпераменту, що визначається тим, яка сила впливу необхідна, щоб викликати в людини реакцію.
Сенсорна пам'ять - це вид пам'яті, що виявляється у миттєвому відбитку різної модальності в аферентній частині аналізатора.
Сентиментальність - схильність до легкого виникнення розчуленості. Сила волі - це сукупність виявів позитивних (базальних і системних) вольових якостей особистості.
Сердечність – доброта, чуйність, задушевність, доброзичливість; щирість, яка йде від серця.
Сердитість – гнів, роздратування, дратівливість.
Сила нервової системи - функціональна витривалість, здатність витримувати тривалі чи короткочасні, але сильні збудження.
Симпатія – потяг, тепле почуття, прихильність.
Синестезія - це взаємодія відчуттів, яка полягає у виникненні під впливом подразника одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.
Синтез - розумова операція, пов'язана з мисленнєвою побудовою цілого із частин або з поєднанням різних елементів, сторін об'єктів у єдине ціле.
Система - сукупність елементів, система з її елементами, зв'язками, взаємозв'язками, що утворює певну цілісність, єдність.
Систематизація - мисленнєва операція, яка спрямована на виділення істотних і загальних ознак та подальше утворення за ними груп або класів об'єктів.
Ситість – стан, властивий людині, яка вгамувала свій голод.
Сказ – крайній ступінь роздратування, гніву; шаленство, лють.
Скам’янілість, задерев’янілість, онімілість – стан, пов’язаний із втратою здатності відчувати, виявляти якісь почуття, дії. Синонім: заціпеніння.
Скептицизм (skepticos грец. – вивчаючий) – специфічна пізнавальна настанова, скерована на відмову від категоричних суджень, визнання відносності людських знань про себе та світ.
Скорбота – глибокий сум, прикрість.
Скутість – відсутність волі, легкості, невимушеності в діях, вияві, вираженні чого-небудь.
Словесно-логічна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення понять, суджень, умовиводів, які відображають предмети та явища в їхніх істотних властивостях.
Смиренність – відсутність гордості, зарозумілості; усвідомлення своєї незначущості, слабкості; лагідність, сумирність.
Смута – душевне хвилювання, сум’яття, тривога.
Смуток – стан суму, легкої зневіри.
Совість – стан, пов’язаний з усвідомленням моральної відповідальності за свою поведінку перед людьми, суспільством.
Сомнамбулізм – гіпнотичний стан; розлад свідомості, під час якого автоматично у сні відбуваються звичні рухи.
Сон – природний психічний стан.
Сонливість – бажання спати, схильність до сну.
Сором – сильна зніяковілість, незручність від свідомості негожості, непорядності свого вчинку, поведінки. Почуття моральної відповідальності за свою поведінку, вчинки.
Сором’язливість – боязкість, несміливість, соромливість.
Соціально-психологічна ідентифікація - уміння зрозуміти іншу людину, уподібнивши себе їй, тобто вміння стати на її позицію (децентрація).
Соціально-психологічна рефлексія - усвідомлення суб'єктом того, як він сприймається іншими людьми.
Соціально-психологічний тренінг (СПТ) - напрям практичної психології, змістом якого є підвищення комунікативної компетентності людини й оволодіння нею навичками та прийомами міжособистісного спілкування.
Сп’яніння – стан, зумовлений у людини дією випитого; захват, екстаз, самозабуття.
Співчуття, жаль – співчуття горю, лиху, стражданням когось, жалість, спричинена стражданням, нещастям іншої людини; чуйне, співчутливе ставлення до когось, підтримка, схвалення.
Спілкування - взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні між ними інформацією пізнавального чи афективно-оцінного характеру.
Сплін – нудьга, тужливий настрій.
Сплячка – стан душевного заціпеніння, бездіяльність, пасивність; сонливий стан.
Спогади - це форма відтворення індивідом подій власного життя.
Спокій – стан душевної рівноваги, спокою, відсутність душевної тривоги, хвилювань, витриманість, урівноваженість, помірність, рівність у перебігу чогось.
Спостереження - це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів, у пізнанні яких зацікавлена особистість. Воно є найрозвинішою формою навмисного сприймання.
Спрага – сильне, жагуче бажання чогось, потреба в питті.
Сприймання - це пізнавальний психічний процес відображення у свідомості людини предметів і явищ навколишнього світу.
Спрямованість, устремління – наполегливий потяг, тяжіння, прагнення до чого-небудь, до досягнення мети; скерованість до якоїсь мети. Синонім: цілеспрямованість.
Спустошеність – душевна і моральна порожнеча, втрата здатності до творчого, активного життя.
Ставлення - це позиція особистості до всього навколо і до самої себе, що зумовлює певний характер її поведінки стосовно кого-небудь чи чого-небудь.
Стан перемоги, переможність – усвідомлення своєї перемоги, своєї переваги. Антонім: поразка.
Стан, що пригнічує – важкий обтяжливий стан, пов’язаний з утиском і гнобленням.
Статус – розташування суб’єкта в системі міжособистісних стосунків, чим визначено його права, обов’язки, привілеї.
Стенічні почуття - переживання, які підвищують активність особистості.
Стервозність, розлюченість – стан крайньої люті, несамовитої злості.
Стереотип - це відносно стійкий і спрощений образ об'єкта, який складається в умовах недостатньої інформації або є результатом узагальнення власного досвіду особистості.
Стереотипізація (грец. – твердий відбиток) – упереджене сприйняття соціального об’єкта з огляду на приписування йому певних рис, притаманних тій чи іншій соціальній групі без достатнього усвідомлення його індивідуальних особливостей.
Стиль спілкування - це індивідуально-стабільна форма комунікативної поведінки людини, яка виявляється в будь-яких умовах взаємодії - в ділових і особистісних стосунках у стилі керівництва і виховання дітей, способах прийняття рішень і розв'язання конфліктів, у прийомах психологічного впливу на людей.
Стиснення – стан обмеження, відчуття незручності, зніяковілості, відсутність невимушеності в поведінці. Синоніми: скрутність, вимушеність.
Стійкість – твердість, непохитність, завзятість.
Стійкість розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у постійному орієнтуванні на закономірні характеристики об'єкта.
Стійкість уваги - це властивість уваги, яка полягає у тривалому утриманні уваги на предметі чи якійсь діяльності.
Сторожкість – напружена уважність і тривога в очікуванні чогось, наповненість напруженим чеканням і тривогою, вираження цього.
Страждання – фізичний або моральний біль, мука.
Страх, острах, побоювання – стан сильної тривоги, занепокоєння, душевне сум’яття перед небезпекою, лихом тощо.
Стрес - психофізіологічний стан крайньої психологічної (емоційної) напруги, який призводить до негативних наслідків для здорової людини.
Стресори - стимули, які призводять до розвитку стресу.
Ступор – стан різкої пригніченості, яка виражена в цілковитій нерухомості, мовчазності.
Сублімація - форма психологічного захисту в ситуації конфлікту шляхом трансформації нижчих (наприклад, інстинктивних) форм у вищі форми.
1 2 3 4 5 6