Гумор– явище, яке переживають як комічне й об’єктивоване сміхом, добродушно-глузливе ставлення до когось, чогось.
Д
«Другедихання» – стан, який виникає внаслідок активації резервних можливостей організму в процесі виконання тривалої напруженої роботи.
«Душевнасліпота і глухота» – стан, пов’язаний з черствістю, відсутністю розуміння іншої людини.
Дедуктивний умовивід - це форма мислення, яка дає змогу зрозуміти конкретний факт на основі загального положення.
Дедукція– рух пізнання від більш загального до одиничного, отримання висновку про окреме явище з огляду на знання ширшого стану справ (контексту), ситуації, гештальту.
Деморалізованість, деморалізація – занепад дисципліни, морального духу, втрата здатності до дії; занепад моральності, моральна деградація.
Деперсоналізація – стан, пов’язаний зі зміною свідомості, для якого характерні неприємні суб’єктивні відчуття втрати свого «Я» і болісне переживання відсутності емоційної залученості щодо близьких, роботи.
Депресія– афективний психічний стан з негативним емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, пізнавальних уявлень і з загальною пасивністю поведінки, душевне гноблення. Депресивний синдром (варіанти: маскована депресія, психоастенічна, іпохондрична, з маренням самозвинувачення тощо).
Дистимія– пригноблений настрій, який виникає без очевидної причини з перевагою негативних емоцій та зниженням мотивації.
Дисфорія– похмурий, буркотливо-дратівливий, злісний і похмурий настрій з підвищеною чутливістю до будь-якого зовнішнього подразника, запеклістю і вибуховістю.
Дисциплінованість – вольовий стан, пов’язаний з високим самоконтролем і звичкою до дисципліни.
Дитячість– стан дорослого, який властивий дитині.
Диференціація - це процес поділу, розчленування цілого на якісно відмінні частини.
Дія - відносно завершений елемент діяльності, спрямований на досягнення певної проміжної усвідомленої мети.
Діяльність - це усвідомлена і цілеспрямована активність людини, зумовлена потребами та спрямована на пізнання та перетворення світу.
Довготривала пам'ять - виявляється в запам'ятовуванні та відтворенні знань, умінь і навичок, розрахованих на їхнє довгочасне зберігання та використання у діяльності.
Довільна пам'ять - це вид пам'яті, що характеризується усвідомленням мети щось запам'ятати, відтворити.
Довільна увага - це вид уваги, зумовлений потребами діяльності, який полягає у свідомому спрямованому зосередженні уваги.
Довільна уява - це вид уяви, який полягає у створенні того чи іншого нового образу зі спеціальною метою.
Довільні дії - це цілеспрямовані дії, які виходять з усвідомлених мотивів та нерозривно пов'язані з відображенням мети і засобів її досягнення.
Довіра– переконаність у щирості, чесності, сумлінності, яка основана на них відносно когось або чогось.
Допитливість – інтелектуальний стан, пов’язаний із прагненням до набуття знань.
Досада – невдоволення, засмучення, спричинене кимсь або чимсь.
Дрімота – напівсон, стан, коли хилить до сну.
Думка - одиниця мислення, в якій виражається процес пізнання світу, інших людей і самого себе.
Е
Евристика - наука, що вивчає закономірності пошукової діяльності людини.
Егоїзм – самозакоханість, перебільшена думка про свою особистість, свої чесноти.
Ейфорія– підвищений, радісний настрій, почуття достатку, благополуччя, який не відповідає об’єктивним обставинам. Підвищений настрій з безтурботним достатком, пасивною радістю, безтурботним блаженством у поєднані з уповільненням мислення (аж до персеверації).
Екзальтація, екзальтованість – вкрай збуджений або захоплений стан.
Екзистенціалізм(лат. – існування) – філософський ірраціоналістичний напрям початку ХХ ст. (Гайдеггер, Ясперс, Сартр), який загострив увагу на переживанні людиною межової самотності; «нікчемного створіння», поставленого перед світом як «порожнечею», «безглуздям», «нічим», «абсурдом». Лише пережитий людиною страх перед «абсурдом» та небуттям, усвідомлення своєї мізерності й закинутості у світ, а отже – відкриття себе до світу, прояснює людині сенс її індивідуального життя та готовність до свободи.
Екзистенціальнийаналіз– метод аналізу особистості з урахуванням повноти її унікального існування, запропонував Л. Бінсвангер. У невротичний стан людина потрапляє через «втечу від себе», через підміну свого індивідуального буття різноманітними соціальними сурогатами, які не спроможні надати сенсу її унікальному існуванню. Метою екзистенціального аналізу є допомога людині позбутися тягаря соціально нав’язаних смислів, допомогти пережити шок від споглядання абсурдності досі прожитого життя та своєї нікчемності перед смертю, небуттям. Цей смисловий катарсис є необхідною умовою осягнення людиною її індивідуального життєвого покликання, сенсу її існування.
Експансія, експансивність – нестриманість, гарячність у почуттях, думках, поведінці.
Експресія - зовнішнє вираження емоцій.
Екстаз – вищий ступінь наснаги, захоплення, який іноді переходить у несамовитість.
Екстеріоризація - процес переходу від внутрішньої (психічної) до зовнішньої (предметної) дії.
Екстероцептивні відчуття - це вид відчуттів, які відображають якості предметів і явищ довколишнього світу, утворені аналізаторами, рецепторна частина яких перебуває на поверхні тіла.
Екстраверсія - спрямованість особистості на довкілля, на оточуючих людей, предмети, події.
Емоційнезбідніння (афективнатупість) – недостатність або втрата афективного відгуку, бідність емоційних виявів, байдужність, душевна холодність.
Емоційність - загальна характеристика емоційної сфери людини.
Емоція - переживання людиною свого ставлення до якогось об'єкта або події; рефлекторна психотерапевтична реакція, пов'язана з проявом свого суб'єктивного пристрасного ставлення (у вигляді переживання) до ситуації та її результату.
Емпатія - емоційний аспект розуміння іншої людини, здатність емоційно відгукнутися на її проблеми, переживати разом з нею, співчувати їй.
Емпіричні поняття - це житейські, донаукові поняття, що відображають чуттєві ознаки, властивості (тобто виділені з допомогою органів чуття).
Енергія, енергійність – активність, діяльність, сила.
Ентузіазм – сильна наснага, душевний підйом, захопленість чимсь.
Еретизм– підвищена нервово-психічна збудливість, дратівливість.
Еротизм– надмірна чуттєвість, підвищена статева збудливість.
Ефектприсутності – переживання тим, хто сприймає витвір мистецтва або ще що-небудь, своєї дотичності до цього.
Ж
Жалісливість – співчуття чужому горю, жаль.
Жалість– жаль до кого-небудь, чого-небудь, співчуття.
Жалоба – сум, скорбота, спричинені втратою чогось, невідворотністю чогось; каяття, гіркота, зумовлені зробленою помилкою. Жалість, співчуття, жаль до когось.
Жах, жахливість – стан дуже сильного переляку, страху; трагічність, безвихідність, крайнє здивування, обурення, тривожність.
Життєрадісність – радість до життя, бадьоре і світле сприйняття дійсності. Переважання почуттів світлого, радісного сприйняття життя.
Жовч, жовчність – роздратування, злість.
Жорстокість, запеклість– озлоблення, крайнє напруження, завзятість.
З
Забування - це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого та виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання.
Забуття– стан глибокої замисленості, відчуженості від всього навколишнього, дрімота, напівсон, безпам’ятство.
Завзятість – наполегливе прагнення до чогось, до здійснення чогось; неослабна напруга. Стан, коли людина переповнена непохитністю, рішучістю, наполегливістю.
Задоволеність– вдоволення від того, що прагнення, бажання, потреби задоволено.
Задоволення– радість від приємних відчуттів, переживань.
Заздрість– стан заздрості щодо успіхів іншого.
Заклопотаність – охопленість турботою, занепокоєнням.
Закоханість – стан, пов’язаний з любовним потягом до когось, захоплення, зачарування кимсь.
Замилування – вищий ступінь задоволення від чогось.
Замисленість – стан міркування, заглибленості у свої думки.
Заміщення– механізм психологічного захисту особистості у формі перенесення дій, спрямованих до недосяжного об’єкта, на досяжний об’єкт.
Занепокоєння, неспокійність, стурбованість – тривожний стан; хвилювання, турбота, відсутність спокою; збудження; передчуття небезпеки, відчуття тривоги, занепокоєння в очікуванні якого-небудь лиха, неприємності тощо.
Запал – гарячковість, сильне внутрішнє збудження, жагучий порив.
Запаморочення – втрата здатності розуміти навколишнє.
Запам'ятовування - це процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації.
Запарка – сильна втома, стомлення від напруженої роботи, біганини, суєти тощо.
Заперечення - механізм психологічного захисту особистості, який виявляється в тому, що інформація, яка тривожить і може призвести до конфлікту, не сприймається.
Запопадливість – сильне прагнення до виконання чогось, велика ретельність у чомусь.
Засмиканість – хворобливий, дратівливий стан.
Засмучення – душевний біль, розлад, сум.
Заспокоєння, заспокоєність – спокійний стан, зниження занепокоєння, тривоги, хвилювання.
Затьмареність – засмученість, зажуреність.
Захват – стан замилування, екстазу.
Захистпсихологічний– специфічна регулятивна система стабілізації особистості, скерована на усунення або зменшення почуття тривоги та інших травмуючи чинників, пов’язаних з конфліктом. З.П. охоплює: придушення бажань, заперечення, проекцію, ідентифікацію, сублімацію, регресію, ізоляцію, раціоналізацію, конверсію.
Захопленість – сильний підйом радісних почуттів.
Захоплення – наснага, запал, підвищений інтерес до чогось; заняття, що цілком поглинає кого-небудь, закоханість у когось, серцеве благоговіння перед кимось.
Зацікавленість, інтерес – стан, пов’язаний з інтересом до чогось, пов’язаний з виявом уваги.
Зачарованість, зачарування – стан захоплення чарівною дією чогось, когось; стан того, хто випробує на собі чарівну силу когось, чогось.
Збентеження– втрата впевненості в собі, непевність, розгубленість.
Зберігання - процес пам'яті, що забезпечує утримання матеріалу в пам'яті впродовж певного часу.
Збудженість – активація, підйом, схвильованість.
Звичка - негнучка, малоусвідомлювана форма поведінки, яка не має
Згуртованість групи - ступінь міцності соціально-психологічних зв'язків у групі.
Здивованість – розгубленість, здивування.
Здивування – стан, зумовлений нерозумінням, неясністю чогось; труднощі, сумніви, які виникають через щось неясне, незрозуміле; крайній подив.
Здібності - індивідуально-психологічні особливості, які є суб'єктивними умовами успішного виконання певного різновиду діяльності. Злість - роздратовано-ворожий стан.
Зібраність – зосередженість своїх думок, волі, почуттів на чомусь, підтягнутість, акуратність.
Злість – злий, роздратовано-ворожий стан; злість.
Злобність, озлоблення, озлобленість – ворожість, бажання заподіяти зло; переживання злості, роздратування.
Зловтіха– злісна радість у разі нещастя, невдачі іншого.
Знак– предмет (явище уяви), яке представляє інший предмет, явище, процес. Знак у біхевіоризмі тлумачать як «стимул»; у психоаналізі – як «символ» підсвідомих потягів; у символічному інтеракціонізмі – як «сигнал» соціальних відносин; у когнітивізмі – як «метафору» систем знань.
Знання - це сукупність відомостей про навколишній світ, здатність людей орієнтуватись у системі соціальних взаємин, діяти відповідно до обставин у різних життєвих ситуаціях.
Зневага – стан, пов’язаний з презирливо-зарозумілим, зневажливим ставленням до когось, відсутністю належної турботи й уваги.
Зневіра – похмурий, пригнічений стан духу; стан, який гнітить.
Знемога– стан крайнього стомлення, розслабливої млосності, виснаження; виснаженість, втома, стомленість, безсилля.
Зніяковілість – стан ніяковості, незручності. Синоніми: незручність, конфуз, розгубленість, незвичність.
Зовнішня (екстернальна) локалізація - це схильність людини приписувати причини своїх дій та поведінки зовнішнім чинникам (доля, обставини, природні перешкоди тощо).
Зовнішня увага - це вид уваги, яка спрямована і викликається зовнішніми подразниками.
Зосередженість – спрямованість або зібраність (думок, уваги), заглибленість у свої думки і почуття, у власний душевний світ; властивість уваги, яка означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних стимулів, які не стосуються провідної діяльності.
Зосередженість - це властивість уваги, яка означає не тільки відволікання від другорядного, а й гальмування побічних подразників, які не стосуються діяльності, що становить предмет уваги суб'єкта.
І
«Інсайт» – осяяння, «ага-реакція», зрозуміння, раптовий здогад. Поняття введено гештальтпсихологією, означає раптове розуміння (яке не випливає з попереднього досвіду) суттєвих відношень і структури ситуації загалом, завдяки чому досягають осмисленого розв’язання проблеми.
Ідеал - приклад, взятий особистістю за зразок поведінки.
Ідеальне - активне відображення у свідомості людини об'єктів у вигляді образу, духовних вартостей та орієнтацій.
Ідентифікація– розпізнавання чогось, механізм психологічного захисту особистості у формі несвідомого або емоційно-когнітивного ототожнення особистості з іншими об’єктами зважаючи на певну спільну властивість. Вторинна ідентифікація виявляється у присвоєнні, перейманні особою певних рис (поведінки) травмуючого або загрозливого об’єкта.
Ідентифікація внутрішньогрупова - форма відносин, при якій переживання одних членів групи сприймаються іншими як мотиви, поведінки, що організовують їхню власну діяльність, спрямовану одночасно на здійснення групової мети і на усунення фруструючих впливів.
Ідентифікація - механізм психологічного захисту особистості як несвідоме перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе.
Ідіосинкразія– підвищена, хвороблива чутливість до запахів речовин.
Ізоляція - механізм психологічного захисту особистості як відокремлення у свідомості людини чинників, які її травмують.
Ілюзія– неадекватне, помилкове відтворення в уяві об’єкта та його властивостей завдяки хибам сприймання, установкам, очікуванням тощо.
Ілюзія - неадекватні сприймання, які неправильно відображають об'єкти, що діють на аналізатори.
Індивідуальна увага - це вид уваги, який полягає у зосередженні уваги суб'єкта на своєму завданні.
Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей.
Індукція– рух пізнання від конкретного до загального, формування висновків провластивості цілого класу об’єктів шляхом перенесення знань про окремі одиничні об’єкти цього класу.
Індукція навичок - це позитивний вплив попередніх навичок. Інертність розуму - це індивідуальна особливість мислення, яка виявляється у малорухомості мислення, у здатності мислити звичним способом, за звичною схемою.
Інертність – млявість, пасивність, бездіяльність, відсутність активності, заповзятливості.
Інстинкт - це ланцюжок безумовних рефлексів, вроджена, видова форма поведінки тварин.
Інтелект(лат. – розуміння, осягнення) – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда, що виявляється в ефективності її індивідуального підходу до ситуації, яка вимагає пізнавальної та евристичної активності.
Інтелігентність(лат. – розуміючий, мислячий) – система особистісних властивостей індивіда, притаманних (згідно із соціальними очікуваннями) найкращим представникам суспільства, які зайняті розумовою працею і є носіями культури. До інтелігентних належать такі риси: загострене почуття соціальної справедливості; належність до надбань національної і світової культури; підпорядкованість велінню сумління, а не зовнішнім ситуативним вимогам; тактовність і особиста порядність; здатність співпереживати; світоглядна визначеність і глибина розуміння, якій притаманні терпимість до особистої думки інших людей.
Інтенсивність відчуттів - це кількісна характеристика відчуттів.
1 2 3 4 5 6