1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
Ім'я файлу: Альфа.docx
Розширення: docx
Розмір: 691кб.
Дата: 27.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
вайбер.docx

2.2. Оцінка показників фінансового стану страхової компанії
Страхування розвивається відповідно з економічними, правовими та соціальними умовами, що існували відповідно за часів Київської Русі, царської Росії та у колишньому СРСР [18].

Появу в Київській Русі страхування пов'язують з пам'яткою давньоруського права - «Руською правдою». У цій збірці міститься елементи договору страхування цивільної відповідальності, а також для того хто вступив у таке неформальне страхове товариство. Віра (грошовий штраф) є страховою виплатою за ненавмисне вбивство.

Існувала монополія державних страхових компаній у всіх республіках СРСР- Держстраху та Індержстраху, діяльність котрих мала регульований характер. Страхові компанії приносили значні надходження до державного бюджету за рахунок страхових платежів. І у разі необхідності з нього же виділялися кошти на виплату страхового відшкодування. Укрдержстрах на теперішній території України виконував функції страховика. В його склад

входило близько 15 тис. спеціалістів та 30 тис. страхових агентів. Монополія Держстраху та Індержстраху існувала до 1988 року.

Розвиток в Україні страхового ринку можна поділити на такі етапи:

  1. 1988 - 1991 рр. - демонополізація страхування у Радянському Союзі;

  2. 1991 - 1993 рр. - формування страхового ринку Україні;

  3. після 1993 рр. - розвиток страхового ринку:

  • прийняття Декрету «Про страхування» (1993 - 1996 рр.);

  • прийняття Закону України «Про страхування» (1996 - 2001 рр.);

  • прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України

«Про страхування» (2001 - 2003 рр.);

  • прийняття податкового кодексу (2015 р. - по сьогодні) [18].

Верховною Радою СРСР 26 травня 1988 р. був прийнятий Закон «Про кооперацію». Від тоді розпочалася демонополізація страхування [14, 19]. Почали з'являтися страхові компанії різних організаційно-правових форм. Союзні республіки отримали автономність щодо вирішення юридичних та економічних питань у страховій справі. Відповідно до Закону України «Про кооперацію» перші кооперативи, що утворилися у 1988 р. страхували лише майно в органах державного страхування, встановили умови і види страхування, створювали кооперативні страхові компанії.

Рада Міністрів СРСР 19 червня 1990 р. затвердила Положення «Про акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю», яке надало можливість створювати в СРСР недержавні страхові компанії. Після занепаду СРСР в 1991 р. усі союзні республіки і Україна розпочали вирішувати питання автономно щодо організації страхової діяльності на власних територіях [20, 7].

На базі Головного управління державного страхування України 16 жовтня 1991 р. був утворений Укрдержстрах. За час його функціонування приріст договорів добровільного страхування збільшився на 10-11%. Замість Укрдержстраху в 1993 р. було створено ВАТ «Національна акціонерна

страхова компанія «Оранта», яку засновував Фонд державного майна України.

Створення великої кількості страхових компаній не забезпечувало повноцінного формування страхового ринку на Україні. По перше не було органу, який би зміг контролював страхову діяльність. І в цій сфері стало працювали багато аферистів та шахраїв. Невпорядкована діяльність та незахищеність інтересів страхувальників спричинили створення системи державного регламентування страхової діяльності. Основою цього став Декрет Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 р. «Про страхування» та постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 1993 р. «Про ліцензування страхової діяльності» [21].

Після прийняття Декрету «Про страхування» кількість страхових компаній збільшилася до 700, їм видано 1175 ліцензій на здійснення страхової діяльності, в тому числі 836 - з майнового страхування, 149 - зі страхування життя, 330 - зі страхування відповідальності, 97 - за обов'язковими видами страхування [7, 20]. В результаті більшість страхових копаній опинилася на грані банкрутства, так як мали малий статутний капітал, а також недостатньо сформовані страхові резерви.

Розпочинаючи з 1993 р. показники добровільного страхування стали значно перевищувати показники обов'язкового страхування. В тому же 1993 р. страхові організації отримали 937,6 млрд. крб., у тому числі 883,2 млрд. крб. - за добровільними видами і 54,3 млрд. крб. - за обов'язковими видами страхування. Пояснити це можна тим, що державні підприємства в той період були у важкому фінансовому становищі та не змогли сплачувати страхові платежі.

1994 - 1995 рр. характеризувалися значним збільшенням рівня інфляції. Великого поширення набуло особисте страхування. І саме до особистого страхування страхові компанії розробили правила інфляційного страхування життя. Серед видів особистого страхування особливо важливе місце належало «змішаному» страхуванню життя з урахуванням інфляції. В

такому договорі одночасно було страхування життя, впроваджувалися збитки від інфляції та збитки від нещасного випадку. Значною мірою зменшились обсяги майнового страхування в умовах інфляційних процесів [90]. Наказом Укрдержстраху №12 від 2 березня 1994 р. було затверджене

«Тимчасове положення про порядок формування та розміщення страхових резервів», що встановлювало призначення та сутність, категорії активів й джерела формування. Їх представляли страхові резерви та обмеження щодо їх інвестування. У 1995 р. рівень інфляції суттєво зменшився і змішане страхування життя з врахуванням інфляції припинило існувати, оскільки воно не мало значної законодавчої бази. Таким чином це призвело до зниження темпів зростання страхових послуг і банкрутства більшості страхових компаній.

Не дивлячись на негативні наслідки страхування життя у попередній період часу відбулися й позитивні зміни з цього виду страхування. Вже у 1995 р. виросли надходження з страхування життя на 31 млрд. крб., а страхові виплати у 1,4 рази. Страховики розпочали приймати на страхування збалансовані ризики і виконувати в повному обсязі свої зобов'язання.

У 1995 р. значного розвитку набуло саме страхування відповідальності, зокрема відповідальності юридичних осіб і цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Той же рік характеризується розвитком перестрахового бізнесу. Якщо у 1994 р. частка прибутку від перестрахування навіть не досягала 1%, то в 1995 р. - 1,5%.

Отже першою спробою з утворення «цивілізаційного» страхового ринку був Декрет «Про страхування». Він мав протиріччя та свої не доопрацювання, проте значно сильно вплинув на страховий ринок України.

Основними недоліками Декрету «Про страхування» визнані:

  1. недостатня обґрунтованість системи оцінки платоспроможності страхових компаній;

  2. юридична невизначеність «технічних» і «математичних» резервів та обмеження величини резервів у структурі тарифної ставки;



  1. нерозділеність ризикових видів страхування і страхування життя;

  2. малі вимоги при реєстрації страхових компаній;

  3. відсутність поняття механізму «зароблених» премій.

Відзначаючи недосконалість декрету слід також відзначити заборону іноземним страховим компаніям на здійснення діяльності. Що призвело до негативних наслідків:

  • зросла недовіра потенційних страхувальників до вітчизняних страховиків;

  • до України не надійшли сучасні страхові технології.

Процес самого формування сучасного страхового ринку в Україні потребував великих зусиль держави та самих страховиків, досконалої нормативної та законодавчої бази відповідно до умов соціально- економічного розвитку країни. Укрдержстрах нагляд розпочинав роботу над проектом Закону України «Про страхування», тому що страхове законодавство уже не могло ефективно регулювати діяльність учасників страхового ринку. В даному законі уже відображалася потрібність ринкової економіки, де працювали недержавні страхові компанії.

Закон України «Про страхування», був прийнятий 7 березня 1996 р. він ніс вагомі корективи в страхову діяльність в Україні. Важливими з них є:

  1. розмежування ліцензій між страхуванням ризикових видів страхування і життя;

  2. встановлення найменшого розміру статутного капіталу страхової компанії - 100 тисяч екю;

  3. встановлення найменшого розміру статутного капіталу для страхових компаній створених за участю іноземних осіб - 500 тисяч екю. (декрет також передбачав створення статутного капіталу у розмірі 5 тисяч екю., причому він формувався здебільшого не грошима, а майном);

  4. впровадження поняття «математичних» і «технічних» резервів, вимог щодо відповідності їм обов'язків, взятих страховою компанією;



  1. впровадження маржі платоспроможності на рівні 25-30% від суми виплат та премій за звітній період;

  2. підвищення потреб до ліцензування;

  3. збільшення частини можливої участі іноземних страхувальників в розмірі від 20% до 49%;

  4. встановлення порядку «заробленої» премії, в основу якої покладено метод «одної четвертої» від отриманих премій [22].

З 1997 р. в результаті проведеної перереєстрації страховиків він значно зменшився та піднявся на новий рівень розпочався період, що був переломним на страховому ринку. Згідно з новим положенням страхового законодавства перереєстрація страховиків щодо вимог до платоспроможності настала черговим етапом переходу вітчизняного ринку страхових послуг до прийнятих у світі норм. За підсумками цієї перереєстрації було відкликано ліцензії у 326 страховиків [23]. Станом на 1 січня 1998 р. в Україні діяли лише 224 страхові компанії, серед яких 96,5% - акціонерні страхові товариства.

З 1997 р. на страховому ринку України (після прийняття Закону України «Про страхування») розпочались як негативні, так і позитивні тенденції, зокрема:

  1. поява нових організацій, відбувалася подальша демонополізація;

  2. здійснювався розподіл страховиків на тих, що здійснюють інші види страхування, й тих, що займаються страхуванням життя;

  3. збільшилися розміри обов'язкового страхування, а саме авіаційного страхування та цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Цей закон, усунув значну кількість недоліки Декрету «Про страхування», проте мав і ряд власних недоліків. Основною з вад був занадто великий список обов’язкових видів страхування, серед яких насправді працювали лише одиниці [24, 3].

Не беручи до уваги демократизацію суспільних відносин, є надмірним таке втручання держави в розробку страхового продукту. Найважливішим

недоліком страхового законодавства 1996 р. був підхід саме до вимог перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним. Відсутність можливостей забезпечення платоспроможності значної кількості страхових компаній. Зумовлена вирахуванням при розрахунках фактичного запасу частини премій, що передаються в перестрахування. До кінця 1996 р близько 16 % суб'єктів страхового ринку працювали на границі виконання цих вимог. До вказаних недоліків Закону «Про страхування» варто віднести наступні:

  1. Відсутність у Законі поняття «страхування життя», що ускладнювало контроль органами держ нагляду страхових компаній, які цей вид страхування здійснюють;

  2. Незважаючи на запровадження Указом Президента України ще в 1994 р відсутність у переліку видів страхування обов'язкового страхування майна державних (у тому числі сільськогосподарських) підприємств.

Доповненням до Закону «Про страхування» в Україні є нормативні акти, впровадження яких направлене на вдосконалення вітчизняного ринку страхових послуг: Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» (№1175 від 28.09.1996 р.); Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок здійснення операцій з перестрахування», «Про товариство взаємного страхування», «Про впровадження діяльності страховими посередниками» [24, 3].

Наприкінці другого тисячоліття Закон України «Про страхування» та доповнення до нього вичерпали себе. І це розпочало стримувати подальший розвиток страхового ринку в Україні, що спричинило до створення нових нормативно-правових актів.

В 1998 - 2000 рр. Укрстрахнагляд розробив Програму розвитку страхового ринку, яка передбачала [25, 6]:

  1. В проведенні обов'язкового страхування здійснення законодавчих змін. Зміст нових підходів до системи такого страхування полягає, по перше,

в створенні монополії страховою компанією у сфері обов'язкового страхування, що надасть змогу забезпечити страхове відшкодування у разі настання страхових подій навіть тим приватним особам та підприємствам, які за будь-яких обставин не встигли придбати страховий поліс. По друге, стимулом для укладання страхових угод буде пеня або штраф для тих фізичних та юридичних осіб, які зобов'язані купити страхові поліси, і їх не купили;

  1. До 500 тис. екю до 2000 р.; а з 2003 р. - до 1 млн. євро - збільшення мінімального розміру статутних капіталів страхових компаній. Це надасть змогу фінансово посилити позиції страховиків для відповідальних страхових угод;

  2. Вдосконалення самого механізму системи та формування розміщення страхових резервів.

У Програмі Український страховий нагляд спланував конкретні шляхи та тенденції розв'язання проблем розвитку страхової справи. На жаль, відповідні задуми не полупилося втілити в життя. Тому з 2 лютого 2001 р. Постанова №98 затвердила Програму розвитку страхового ринку України на 2001-2004 рр. До основних завдань, які потрібно було виконати згідно з програмою1998-2000 рр., додавалися такі [26, 3-5]:

  • розширення ринку перестрахування;

  • відновлення довіри до страхування;

  • кадрове забезпечення страхової діяльності;

  • вдосконалення системи державного регулювання страхової діяльності;

  • оплата внесків до статутного капіталу страховика повинна здійснюватися виключно у грошовій формі, в тому числі в іноземній валюті.

В корінь Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» вложено принципи щодо правового регулювання діяльності страхових компаній, застосування заходів впливу на них, та нагляду за діяльністю страхових організацій.

4 жовтня 2001 р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування», який додав позитивні зміни, зокрема [27]:

  1. Збільшення мінімального розміру статутних капіталів:

  • до 750 тис. євро та 1,5 млн. євро - для страховиків, які займаються страхуванням життя;

  • до 500 тис. євро - для страховиків, які займаються іншими, ніж страхування життя видами страхування, від дня набрання чинності цим Законом, протягом трьох років від дня набрання чинності - 1 млн. євро;

  1. Статутний капітал мав бути сплачений тільки в грошовій формі;

  2. Розширення межі інвестування тимчасово вільних коштів, а зокрема:

  • у категоріях активів, якими повинні бути представлені кошти страхових резервів, повилися нові - банківські метали, а також інвестиції в економіку України за напрямками, визначеними Кабінетом Міністрів України;

  • не повинен перевищувати 30% (в Законі старої редакції - 20%) загальний розмір внесків страховика до статутного капіталу інших страхових компаній його власного статутного капіталу, в тому випадку розмір внеску до статутного капіталу окремого страховика не може перевищувати 10% (5% у старій редакції Закону);

  • приближення страхового законодавства саме до національних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.

Страховики мають право здійснювати перестрахування як резидентів так і нерезидентів, але тільки частини ризиків, аби страхові компанії не перетворювалися у страхових брокерів. А щодо перестрахових або страхових брокерів - нерезидентів, то вони мають право надавати послуги через представництва в Україні, які внесені до державного реєстру перестрахових або страхових брокерів і повинні бути зареєстровані платниками податку в Україні.

За цим Законом грошові зобов'язання, за згодою сторін можуть бути укладені у національній або у вільноконвертованій валюті. Це зроблено з цією метою, щоб стимулювання довгострокові види страхування, а саме страхування життя.

Після здійснення реєстрації страховиків й у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» у 2001 р. загальна кількість страховиків на страховому ринку України зросла до 329.

Указом Президента України № 1153/2002 від 11 грудня 2002 р. та згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» була утворена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

З 5 лютого 2008 р. - Україна ввійшла до Світової організації з торгівлі. Маючи на меті виконання Україною своїх обов'язків перед СОТ, вносяться зміни в Закону України «Про страхування». Була скасована вимога щодо надання послуг представництвами перестрахових та страхових брокерів- нерезидентів лише через сталі представництва в Україні, які були зареєстровані платниками податку і включені до державного реєстру с перестрахових та страхових брокерів.

А уже з 10 квітня 2008 р. перестрахові та страхові брокери - нерезиденти зобов'язані у письмовій формі повідомляти Уповноважений орган про те, що мають думку здійснювати діяльність на території України [28].

Тільки через 5 років з дня вступу України в СОТ після двосторонніх переговорів з іноземним страховим компаніям надано дозвіл лише відкривати свої філії в Україні. Статутний капітал при утворенні такої страхової компанії зі страхування життя такого страховика повинен бути мінімум 10 млн. євро.

На IV квартал 2008 року, а саме з початком фінансової кризи, яка в Україні припала, ліквідність страхового ринку різко знизилася. Як зазначає

стаття 31 Закону України "Про страхування", страховики повинні формувати страхові резерви з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування [26]. Той же законодавчий акт встановлює кількість інструментів, в яких допустимо розміщувати ці резерви, перш за все це цінні папери, нерухомість, банківські вклади. Заборона НБУ на вилучення банківських депозитів достроково привила до неможливості повернення страховими компаніями власних резервних коштів, на які приходиться до 40% усіх страхових резервів, або 8,6 млрд. грн. [26]. Розвал фондового ринку майже на 75 % призвів до зниження вартості тієї частини страхових резервів страхових компаній, які були вкладені в цінні папери.

Проте криза запровадила не тільки нові корективи в роботі страхового ринку України, но й загострила хронічні проблеми: перш за все, не впроваджено обов'язкове медичне страхування за участю страховиків, непрозорість фінансової звітності страхового сектора, відсутність якісної статистичної інформації, нерозвиненість ринку страхування життя, низький рівень страхової культури населення, недотримання законодавства з агрострахування, низька інституційна спроможність регулятора [28].

Держфінпослуг було ліквідовано 23 листопада 2011 р. та створено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), яка працює по сьогоднішній день.

Дослідження векторів еволюції ринку страхування показує, що його функціонування не може бути самодостатнім і відбуватися тільки під впливом ринкових законів, та потребує сильного втручання держави яка має на меті стимулювання розвитку страхової діяльності, усунення латентних зловживань і нейтралізації негативних явищ при наданні страхових послуг. Дієвим інструментом державного регулювання страхової діяльності може бути виважена податкова політика [91].

Розпочинаючи з 2015 р. в податковому кодексі запроваджено новітню систему оподаткування страхових компаній, яка доцільна для багатьох країн Євросоюзу. Стала загрозою для страхового ринку України дана система

оподаткування. З огляду на те, що планували перевести страховий ринок на загальну систему оподаткування, та в результаті получився подвійний податок. За минулою системою оподаткування страхових компаній потребувало відрахування до бюджету 3% від розміру доходу, отриманого від страхової діяльності. До даного податку додали ще й 18% податку з прибутку це за новим законодавством,.

Достатньою перевагою попередньої системи оподаткування було те, що вона була максимум прозорою, та недоліком було те, що навіть якщо страхова компанія робила в збиток, вона також платила податок, а це ставило її в нерівні умови з фінансовими посередниками.

Одна з декількох переваг нової системи оподаткування є те, що у ДМС лише у випадку, коли страхове відшкодування йде на користь закладів охорони здоров'я встановлена нульова ставка оподаткування страхових премій. Коли у договорі вказана норма відшкодування витрат у вигляді компенсації застрахованій особі тоді застосовується ставка 3 % [36].

З новітньою системою оподаткування споживачі страхових продуктів мають можливість зіткнутися з збільшенням вартості страхових послуг, банкрутством страхових компаній, що, як наслідок, збільшить недовіру населення і підприємств до страхового ринку України. В результаті, ми отримаємо негативне ставлення до страхування і незадоволеного споживача, а податкові надходження до бюджету не збільшяться [29].

Якщо уряд дійсно має бажання здійснити реформування оподаткування страхових компаній, саме для того, щоб утримати страховий ринок України від розпаду потрібно перевести страховиків на сукупну систему оподаткування. Отже, стягнення податку ціле направлено з корпоративного прибутку страхової компанії. Така система позволить не тільки встановити однаковий підхід до оподаткування прибутку інших суб'єктів господарювання та страховиків, але й забезпечити знищення фінансових схем з залученням страховиків. Це буде давати можливість

очищенню державного ринку від «псевдо страхування», розвитку в Україні ринку стандартного страхування і відповідатиме міжнародній практиці [30].

Переглядаючи історію страхового ринку можна виділити такі етапи його розвитку:

  1. За діяльністю Уповноваженого органу, який працював в різні періоди часу (Укрстрахнагляд, Держфінпослуг, Нацкомфінпослуг);

  2. За економічною ситуацією в країни (вчені виділяють докризовий, кризовий і посткризовий періоди розвитку страхового ринку) [31].


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

скачати

© Усі права захищені
написати до нас