Ім'я файлу: Альфа.docx
Розширення: docx
Розмір: 691кб.
Дата: 27.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
вайбер.docx
Розширення: docx
Розмір: 691кб.
Дата: 27.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
вайбер.docx
Система медичного забезпечення, яка функціонувала в Україні до 2020року, була пережитком її радянського минулого. Проте після певного реформування, яке відбувається і в наші дні, розглянемо детально дану модель в концепції певних реформ, прослідковуючи всі еволюційні стадії та зміни, які вона пережила. За даної моделі, система охорони здоров’я фінансується з державного бюджету у повному обсязі, має централізоване управління та контролюється державою. В основі моделі Семашка першопочатково було закладено наступні принципи:
централізація системи охорони здоров’я;
доступність медицини для всього населення;
ліквідація соціальних причин хвороб;
єдність лікування та профілактики.
Згідно системи Семашка розглядається декілька рівнів медичних установ, які забезпечують населення медичними послугами, відповідно до складності. В сучасному відображенні розподіл відбувається наступним чином: рівень сімейних лікарів та поліклініки - первинний рівень, спеціалізована медична допомога – районні, міські, обласні лікарні – вторинний рівень, науково- дослідницькі спеціалізовані інститути – третій рівень.
Система Семашка була ефективною протягом тривалого періоду часу, але в 70-их роках 20 століття відбулася певна зміна, яка дала початок екстенсивному розвитку системи охорони здоров’я. Проблемою був брак
коштів, а також побудова складної системи медичних закладів, ефективність яких була сумнівною. Мається на увазі, що постійно збільшувалася кількість лікарень, ліжко-місць, відповідно лікарів, що створювало додаткове фінансове навантаження на державу, що відображалося в значній мірі на якості медичних послуг та на зарплатні лікарів. Як наслідок, існування такої моделі в Україні зараз створює значні проблеми для держави, що й сподвигло уряд на покращення існуючих концепцій [20].
Проаналізувавши дані зміни надходженнях фінансування медичного страхування протягом 2016-2019 років можна помітити певну тенденцію. Якщо розглядати добровільну форму страхування, то за результатами, які зображені в додатку А, помітно, що протягом останніх чотирьох років обсяг валових надходжень страхових платежів помітно зріс, майже на 52%.
Наглядно зміну в обсягу надходжень можна побачити на графіку 2.1, в якому використані основні показники добровільного медичного страхування у розрізі останніх чотирьох років. Як видно з графіку, найбільші значення валових надходжень страхових платежів, які становлять більше 3.5 млн. грн станом за 9 місяців 2019 року. Якщо порівнювати з 2018 роком обсяг надходжень валових страхових премій збільшився на 1 027,9 млн грн (40,3%). Це прямо пов’язано перш за все з кількостю укладених договорів страхування медичних витрат, обсяг яких збільшився на 1 513,9 тис. одиниць (або 44,6%) [21], порівняно з 2018 роком. Також вплинуло збільшення валових страхових виплат на 417,0 млн грн (28,4%)[21]. У 2019 році спостерігається високий рівень валових та чистих страхових виплат з медичного страхування – 52,8% та 55,3%.
Графік 2.1. Динаміка показників добровільного медичного страхування
Джерело: складено автором на основі даних Нацкомфінпослуг
Якщо розглядати обов’язкове медичне страхування, то тут ситуація зовсім інша. Обов’язкове страхування здоров’я в Україні майже не розвинено, тому фінансування у цій сфері майже не здійснюється. В додатку Б можна побачити, що у 2018 році всі показники дорівнювали 0, що пов’язано з активним реформуванням охорони здоров’я.
Тобто після 2016 року надходження стрімко впали майже до 0, що говорить про необхідність активного втручання у систему обов’язкового медичного страхування.
Важливим аспектом, який також варто розглянути є видатки на охорону здоров’я, які в Україні є недостатніми, і фінансуються з бюджету лише на 50% за апроксимованими даними останніх 10 років. На рис.2.2 зображено графік динаміки видатків бюджету до ВВП у період 2000 – 2019 роки, а також прогноз до 2020 року, згідно з даними Міністерства охорони здоров’я за 2018 рік. У період з 2000 по 2008 рік відбувалося поступове зростання видатків, але унаслідок кризи, держава була змушена їх скоротити. З 2008 по 2014 рік відбулося зростання видатків у 2009 році, а також невелике падіння в 2011. Прогноз представлений на рис.2.2 є не надто оптимістичним, адже навіть через 4 роки, у 2020 році, рівень видатків заледве досягатиме рівня 7%, що як показує
практика іноземних країн не є достатнім для побудови та обслуговування сучасної та ефективної системи медичного забезпечення. Однак, прослідкувавши за динамікою видатків на охорону здоров’я до ВВП станом на 2019 рік, можемо зробити висновки, що прогноз Міністерства Охорони Здоров’я був надто оптимістичним, у бюджеті 2019 року, видатки спрямовані на охорону здоров’я становлять 108 млрд грн, що на 9,8 млрд більше, ніж у 2018 році.2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
Рис.2.2. Видатки бюджету на медицину до ВВП
Щоб зрозуміти, на скільки ефективно функціонує система фінансування охорони здоров’я можна порівняти видатки між різними країнами. На рис.2.3 на основі даних WorldBank представлено динаміку витрат на охорону здоров’я у відношенні до ВВП з 2001 до 2018 років для України, Польщі, Франції та Німеччини. З графіку можна побачити, що станом на 2018 рік, Україна має майже однакові показники з Польщею, проте якщо порівнювати з Францією – у цій країні показник видатків є вищим приблизно на 20%, зі сталою тенденцією до зростання. Згідно рейтингу задоволеності наданими медичними послугами, країни розташувалися у наступному порядку: Німеччина, Україна, Польща, Франція. Можемо зробити висновки, що при тих самих видатках на охорону здоров’я у співвідношенні до ВВП, за умов ефективного розподілу коштів, та
системи медичного страхування можна досягнути вищої якості медичного забезпечення.
Рис. 2.3. Порівняння витрат на охорону здоров’я до ВВП Починаючи з 2015 року, більшість видатків на охорону здоров’я
перерозподіляється вигляді субвенцій місцевим бюджетам. Важливо розглянути регіональний розподіл коштів на охорону здоров'я. На рис.2.4 представлено розраховані суми коштів у тисячах гривень для кожної області та міста Києва у 2019 році. Відтак, для більшості областей, медична субвенція коливається межах 20-30 тисяч гривень. Винятком є Луганська область у зв’язку з великої кількістю територій, які є окупованими, відповідно фінансування туди не надходить. Іншим винятком є місто Київ, де рівень медичної субвенції становить більше 55 тисяч гривень. Розподіл коштів через механізм медичної субвенції, відбувається за методологією, яка враховує кількість населення, структуру населення, статистику захворювань та інші фактори. Можемо зробити висновок, що розподіл коштів на охорону здоров’я
Чернівецька область
Кіровоградська область Волинська область Чернігівська область Херсонська область Тернопільська область Сумська область
Рівненська область Миколаївська область Черкаська область Закарпатська область Житомирська область Хмельницька область
Івано-Франківська… Полтавська область Вінницька область
Київська область Запорізька область Луганська область Одеська область
Львівська область Харківська область
Київ Дніпровська область Донецька область
між регіонами є збалансованим, і не існує значних відхилень за винятком окупованих Донецької та Луганської областей.[22] Рис. 2.4. Розподіл резерву коштів медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та нерозподілених видатків медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (тис. грн)
Було проведено аналіз видатків на різні ланки медичного забезпечення в структурі загальних видатків Міністерства Охорони Здоров’я України. Структура видатків за 2019 рік представлена у Додатку В. Якщо сформувати діаграму, що представлена на рис.2.5, то можна побачити, що найбільше коштів виділяється МОЗ на забезпечення охорони здоров’я в цілому – 34 %. В цей відсоток входять кошти, які виділяються на функціонування поліклінік та амбулаторій, стоматологічних поліклінік, а також швидкої та невідкладної допомоги. Велика частка видатків припадає на іншу діяльність у сфері охорони здоров’я – 25%. Третинна ланка медичного забезпечення, яка складається з спеціалізованих лікувальних закладів, а також дослідницьких інститутів у галузі охорони здоров’я, в структурі видатків займає аналогічну частку – 25% від загальних видатків МОЗ. Найменше ж припадає на забезпечення функціонування спеціалізованих лікарень - близько 5% від загальних видатків. Однак, це спричинено тим, що починаючи з 2015 року, більшість коштів для вище перелічених елементів первинної ланки медичного забезпечення
фінансується за допомогою медичних субвенцій місцевим бюджетам. Також існують сфера, на які у 2019 році кошти не були виділені зовсім. Це медична продукція та обладнання, поліклініки загального профілю та амбулаторії, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, перинатальні центри, пологові будинки.
Рис.2.5 Видатки з державного бюджету за різними рівнями медичного забезпечення [23]
Проаналізувавши розподіл коштів між різними рівнями медичного забезпечення, можемо зробити висновки, що найбільше забезпечується ланка другого рівня, тоді як видатки на амбулаторну та першу медичну допомогу є найменшими. Такий розподіл коштів, суперечить пріоритетам, які були визначені МОЗ, щодо розвитку первинної ланки медичного забезпечення.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 15