Ім'я файлу: 755904.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 832кб.
Дата: 04.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Otchet_o_praktike.doc
Розширення: rtf
Розмір: 832кб.
Дата: 04.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
Otchet_o_praktike.doc
2.2 Якісні характеристики форм естетичного ставлення до природи дітей дошкільного віку засобами пейзажного живопису
Метою експериментальної програми є формування естетичного ставлення до природи дошкільника засобами пейзажного живопису.
Розвиток естетичного ставлення до природи засобами використання пейзажного живопису здійснювався в таких напрямках.
1) формування когнітивного компоненту естетичного ставлення до природи:
- формування зорового сприйняття навколишнього світу;
- бесіди, засновані на показі творів мистецтва й аналізі краси природи (матеріальні і духовні цінності);
- міжпредметні естетичні зв'язки (музика, література) на зайняттях з художньо-естетичної діяльності.
2) формування емоційно-вольового компоненту естетичного ставлення до природи:
- виховання моральних якостей дошкільника, що забезпечують успіх пізнання матеріальних і духовних культурних цінностей, здатність зберігати і розвивати традиції в культурі, мистецтві, відроджувати усе цінне, що є в суспільстві;
- розвиток емоційної сфери, уміння співчувати, співпереживати, здатності передавати певні емоційні відчуття засобами пейзажного живопису, розвиток прагнення знаходження емоційного відгуку у глядачів.
- розвиток вольової сфери з терпіння, посидючості, охайності.
2) формування діяльнісного компоненту естетичного ставлення до природи:
- розвиток художньо-творчих, індивідуально виражених здібностей дошкільника,
- засвоєння дитиною методів і способів естетичного і художнього пізнання світу засобами пейзажного живопису.
Основною ідеєю програми є удосконалювання освітньо-виховного процесу у ДОУ на заняттях з образотворчого мистецтва, орієнтованого на формування естетичного ставлення до природи дошкільників.
Реалізація змісту програми відбувається на трьох рівнях:
1) на когнітивному: формування відношення до використання пейзажного живопису як до важливої умови вільного і різнобічного розвитку власної особистості;
2) на емоційно-вольовому: формування потреби в повноцінному художньому спілкуванні з творами мистецтва на основі їх адекватної естетичної оцінки;
3) на діяльнісному: формування навичок самостійної художньої діяльності, сприйняття цієї діяльності як невід'ємної частини свого життя.
Усі рівні акумулюються в педагогічному процесі в єдине ціле на заняттях образотворчого мистецтва. Заняття у ДОУ – це не тільки організаційна, але і насамперед педагогічна одиниця процесу навчання. Освоєння змісту образотворчого мистецтва сприяє рішенню важливої світоглядної задачі: формуванню у естетичного ставлення до природи особистості загальних моделей і універсальних структур, необхідних при описі і поясненні навколишньої дійсності і суспільних явищ.
Задачею експериментального дослідження було обґрунтування педагогічних умов ефективності й оптимізації навчально-виховного процесу, орієнтованих на формування естетичного ставлення до природи дошкільників.
Такими, за результатами нашого дослідження, є:
- формування в дошкільників знань, умінь і навичок засобами пейзажного живопису ;
- активізація психічних і творчих процесів;
- «цементування» у естетичного ставлення до природи дошкільників єдності теорії і практики;
- систематизація процесу нагромадження знань на основі життєвого досвіду дітей та ін.
Формування естетичного ставлення до природи дошкільників у процесі використання пейзажного живопису здійснювалося поетапно:
Перший етап – навчальний процес, що припускає системне освоєння дітьми знань, умінь і навичок. Особиста участь педагога в продуктивної діяльності дітей, озброєння їх системою знань, що переростають у переконання, неможлива без підготовки дитини до самостійного сприйняття й оцінки оточуючих. Варто не нав'язувати ззовні, а гнучко і тонко спрямовувати інтереси, діяльність у педагогічно доцільне русло.
Органічність, безперервність, послідовність, комплексний характер – важливі складового процесу розвитку і формування естетичного ставлення до
природи дошкільника. Кожна стадія навчального процесу не тільки повинна бути пов'язана з попередньою діяльністю, але і мати і самостійну цінність. Також передбачається поступове, раціональне ускладнення змісту предмета образотворчого мистецтва, що підвищує вимоги до знань і умінь дітей. На кожнім етапі навчання встановлювалася зв'язок нової інформації з раніше засвоєної. У структуру творчих завдань (малюнок, ліплення, аплікація і т.п.) щораз уключалися нові навчально-творчі задачі нарівні з тими, котрі вирішувалися до цього. Характер педагогічного впливу змінювався в залежності від рівня сформованості естетичного ставлення до природи особистості. Педагог фіксував рівень розвитку естетичного ставлення до природи кожної дитини, досягнутий у процесі експерименту. Якщо він був недостатньо високим у когось з дітей, то педагог активізував засвоєння цими дітьми необхідних навичок художньо-естетичної діяльності.
Виклад вихователем різних знань здійснювався з урахуванням вікових особливостей дошкільників і був спрямований на постійне перетворення індивідуального досвіду творчої активності дітей за допомогою залучення кожного у творчу художньо-естетичну діяльність. Можливість формування естетичного ставлення до природи дошкільника забезпечувала перехід його з позиції об'єкта в позицію суб'єкта художньо-естетичної діяльності.
Другий етап – процес самостійного використання пейзажного живопису дітей. Керуючий вплив педагога здійснювалося опосередковано через зміст навчально-творчих завдань по видами і жанрами образотворчого мистецтва. Задачею педагога на цьому етапі було спонукання дітей до пізнання, дослідження, пошуку рішень творчих задач власними силами. У процесі самостійної художньо-естетичної продуктивної діяльності діти переконувалися в тому, що різні сполучення фарб, форм здатні по-різному втілити той або інший художній образ, що було результатом неординарності.
Істотною особливістю експериментальних занять була їх соціально-моральна орієнтація. Майже на кожному занятті формувалося позитивне відношення дошкільника до оточуючих людей і до самого себе, розвивалися моральні ідеали. Багато навчальних і творчих завдань були спрямовані на розвиток у дітей моральної оцінки зображуваного образа, а також на формування в них позитивного відношення до соціально-значущої діяльності. Це сприяло тому, що дошкільники в процесі самостійної творчої роботи прагнули не тільки зобразити окремі події, але і виразити стосовно них свою моральну оцінку, передати особистісне відношення до зображуваного образу.
У ході дослідно-експериментальної роботи був виявлений ціннісний потенціал образотворчого мистецтва, що забезпечує успішність формування естетичного ставлення до природи дошкільників на основі спеціально підібраних творів мистецтва українських, європейських, російських майстрів живопису, графіки, скульптури.
При вивченні творів живопису проводили бесіди..
Ефективним доповненням до бесіди за змістом твору живопису є модифікована Н.В. Гавриш методика сприймання зображеного на картині різними органами чуттів, розроблена російськими науковцями І.М.Мурашківською та Т.А. Сидорчук. Методику побудовано на принципах теорії вирішення винахідницьких завдань (ТРВІ). Вона спрямована на формування в дітей умінь сприймати зображення через уявні можливі відчуття від зіткнення з різними об’єктами й на навчання передавати свої враження у зв’язному висловлюванні.
Послідовність вправ за цією методикою така:
Виокремлення об’єктів, зображених на картині: “Як справжнім дослідникам вам подобається все вивчати, розглядати, слухати. Якщо так, то ваша рука може швидко й легко перетворитися на зорову (або слухову) трубу.
Її треба тільки скласти так, щоб утворилася трубка. А тепер спробуймо побачити крізь цю трубу та назвати тільки один предмет на картині, великий він чи малий – все одно”.
Встановлення різного рівня залежностей між об’єктами: “Ви як справжні дослідники вже вмієте побачити на картині найдрібнішу, найнепомітнішу річ та назвати її. Проте ніщо не існує саме по собі. Усе із чимось пов’язане. Спробуйте поєднати два будь-які предмети, зображені художником, визначити зв’язок між ними, встановити, чому вони важливі один для одного”.
Уявлення об’єктів через сприймання їх різними аналізаторами: “Уявіть, що наша картина незвичайна, і до неї додаються спеціальні наушники (або рукавички), через які можна почути всі звуки (або доторкнутися до будь-чого) на картині. Тож “послухайте” уважно і скажіть, що ви почули” [10,7].
Останній етап можна використати як самостійний, запропонувати дітям зосередитися на окремих об’єктах, зображених художником, придумати уявні варіанти “почутих” звуків і слів (аналогічно ароматів. відчуттів тощо), імітувати їх, придумати діалог від імені персонажів. Виконання цих творчих завдань забезпечить високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дасть змогу підтримувати протягом усього заняття гарний настрій та інтерес дітей до процесу сприймання і, що важливо, бажання розповісти про свої враження.
За рекомендаціями А.М. Богуш, Н.П. Орланової, Н.І. Зеленко, В.К.Лихолєтової та ми вносили елементи творчості в розповідь за твором живопису, оскільки це є одним із підготовчих етапів навчання творчого розповідання на словесній основі. А.М. Богуш наголошує на необхідності застосування принципу індивідуального підходу до дітей у навчанні розповіді. Важливо пам’ятати про можливості окремих дітей варіювати прийоми навчання розповіді, поєднувати її із завданням, даним всім дітям. Так, під час складання розповідей дітям важко дається логічний, повний і образний опис зображеного. Опис – один із різновидів усного мовлення [5].
Ми орієнтувалися на те, що твори живопису є визначальним засобом який надає можливість виправити ці помилки та труднощі [34,19].
Також за рекомендаціями А. Врожевської ми ввели в практику роботи педагога такі групи методів формування використання пейзажного живопису за допомогою творів живопису.
Методи сприймання та осмислення значень
Методи збагачення досвіду.
Методи активізації творчої діяльності.
Особливим успіхом користувалися художньо-дидактичні. Їхня специфіка така, що вони дітям учнем опановувати навичками власної пізнавальної діяльності, перевіряти результати і коректувати процес пізнання.
Виконувалися серії вправ з дослідження властивостей різних художніх матеріалів для ліплення (пластилін, глина, пластик тощо) і технік аплікації (колаж тощо), що будило у дітей позитивну мотивацію.
Організовувалися конкурсні творчі завдання зі створення оригінальної творчої роботи; проглядалися відеофільми і творчі роботи учнів, прослухувалися живі звуки природи; проводилися дні відкритих дверей для батьків; схвалювалася як колективна, так і індивідуальна творчість дошкільників.
Основні відмінності навчального процесу в експериментальній і контрольній групах обумовлювалися різним співвідношенням числа годин, що відводяться на ті або інші види занять. Різноманітилися форми проведення занять. Крім того, в експериментальній групі методика занять враховувала необхідність застосування всього комплексу спеціально створених дидактичних матеріалів, упровадження нових технологій і створення модифікованих педагогічних умов у рамках експерименту відповідно до концептуальної моделі формування естетичного ставлення до природи дошкільника.
У рамках нашого експерименту використовувалася методика проведення занять, що дозволяла зміщати акцент із передачі готових знань на способи дії з ними. Провідну роль у навчанні дитини будь-чого відіграє відповідний зразок для наслідування. Хоча застосування зразка як прийому навчання дошкільнят є логічними, проте вихованці бувають так “прив’язані” до нього, що не можуть обійтися без зразка навіть у старшому дошкільному віці. Тож, з одного боку, зразок як орієнтир відіграє позитивну роль, а з другого, надмірне захоплення ним гальмує самостійність думки й ініціативу дитини.Важливо, щоб допомога вихователя була лише тлом, з’єднувальним ланцюжком, який не гальмує самостійності. Зразки образотворчого мистецтва дають дітям враження, що потім відбивається у їхніх малюнках. У процесі зображення закріплюється відношення до зображуваного, тому що дитина переживає ті почуття, що випробувала при сприйнятті твору образотворчого мистецтва. Тому великий вплив на формування особистості дитини здійснює зміст роботи. Багатий матеріал для естетичних і етичних переживань дають пейзажі: яскраві сполучення кольорів, розмаїтість форм, велична краса багатьох явищ (гроза, морський прибій, заметіль та ін.).
Таким чином, під час ознайомлення з творами образотворчого мистецтва дитина здобуває певний естетичний досвід. Завдяки цьому досвіду під час малювання забезпечується миттєвий зв’язок між почуттям і волею, сприйняттям і виконанням, оком і рукою. Однак основний упор робився на самостійні практичні творчі заняття і проведення дидактичних ігор.
1 2 3 4 5 6 7