Ім'я файлу: programa-rozvitku-ditey-doshkilnogo-viku-z-porushennyami-oporno-
Розширення: doc
Розмір: 976кб.
Дата: 04.04.2020
скачати
Розширення: doc
Розмір: 976кб.
Дата: 04.04.2020
скачати
Працюючи з дітьми, що мають розумову відсталість, доцільно читання та розповідання творів проводити лише з опорою на наочність, переказувати за предметними картинками, іграшками, чи серією картинок та заучувати вірші хором з опорою на наочність.
Робота над картиною.
У роботі з дітьми з порушенням мовленнєвого розвитку використовується така послідовність видів картин, що залежить від рівня мовленнєвого та розумового розвитку дітей:
– предметні;
– сюжетні, з зображеними подіями, що добре знайомі дітям;
– зі знайомими подіями, але складнішими за змістом;
– з маловідомим змістом;
– дитячі малюнки;
– серії (2-3 картинки) з чітко вираженою ситуацією та за змістом художнього твору;
– зміст картин виходить за межі безпосереднього оточення дитини;
– з прихованим змістом;
– несінітниці;
– з незавершеною дією,
Навчання розповіді за картиною з метою активізації розумової та мовленнєвої діяльності, особливо з дітьми, що мають ЗНМ ІІ-ІІІ рівня, ІІІ рівня та при ЗПР чи збереженому інтелекті, відбувається за методикою Н. Гаврик та передбачає такі етапи:
1) Організація сприймання: попередня робота, ігрові прийоми та актуалізація знань дітей.
2) Розгляд картини. Починаючи з старшого віку – мовчазний розгляд, придумування назви, підбір імен героям.
3) Бесіда за картиною. В молодшому віці бесіда включає 3-4 запитання, в старшому – 8-10 запитань про час та місце подій (Як ви гадаєте…?), загальна оцінка подій (Що відбувається на малюнку?), розуміння емоційного змісту (Які за характером..?), відокремлення об’єктів, зображених на картині – «бінокль», встановлення залежності між об’єктами, уявлення об’єктів через сприймання їх різними аналізаторами (придумування уявних варіантів почутих звуків і слів, їх імітація, віртуальні діалоги тощо), розширення наочної ситуації (Що було до того, як…?), лексико-граматичні вправи.
Працюючи за серією картин, доцільно використовувати наступні методичні прийоми:
– розгляд кожного малюнка окремо;
– викладання послідовності;
– складання розповіді разом;
– хорове повторення;
– вилучення зайвої картинки;
– визначення послідовності сюжету;
– дидактична вправа на відповідність тексту і малюнку.
Розповідь за картиною.
Розповідь – це повідомлення про події, що розгортаються в часі. Працюючи над картиною, доцільно використовувати допоміжні прийоми роботи, а саме: запитання (від головного до другорядного, деталей, розкриваючи взаємозв’язки), пояснення педагога в ході розгляду, розповідь (колективна, індивідуальна, за зразком, за частиною картини, за планом, сюжетна, порівняльна, творча).
Дошкільників із порушеннями мовлення навчають двом основним типам монологів – самостійній розповіді та переказу, здебільшого на основі наочності. У першому випадку дитина навчається відбирати зміст для висловлювання і оформлювати його самостійно, в іншому – матеріалом для висловлювання слугує художній твір.
Розвиток дрібної мотрики та підготовка руки до письма
Розвиток дрібної моторики дитини з порушеннями опорно-рухового апарату є одним з головних завдань педагога у дошкільному навчальному закладі. Якщо руки дитини вчасно не навантажити посильною працею, їй буде важко впоратися з обсягом письмових завдань в школі. Навчання певним діям (зав’язування, складання, витирання тощо) лежить в основі формування здатності дитини до самообслуговування.
Формування функції рук найбільш інтенсивно відбувається в перші роки життя – у період від 1 до 4 років. У дитини з руховими порушеннями цей розвиток не відбувається спонтанно, а потребує відповідних коригувальних впливів, які застосовуються педагогом протягом послідовних етапів навчання.
На першому етапі відбувається формування здатності до захоплювання предметів та їх обмацування. Дитину слід навчити тягнутися до предмету, захоплювати його, утримувати та перекладати з руки в руку, стежачи при цьому за своїми діями. На цьому етапі застосовуються також такі засоби розвитку моторики як перенесення предметів, ігри-потішки з кулачками, оплесками, ігри з м’ячем тощо.
На другому етапі дитину навчають самостійно їсти, виконувати дії одягання (це питання детально розкрито в розділі «Трудове виховання»). Удосконалення моторики стимулює розвиток сприйняття та збагачення чуттєвого досвіду дитини. На основі предметно-маніпулятивної діяльності відбувається закріплення зв’язків між словом, предметом та дією, що стимулює розвиток сенсорно-перцептивних функцій з одночасною корекцією рухових порушень.
На третьому етапі здійснюється корекційна робота, спрямована на розвиток дрібної моторики, удосконалення тактильних відчуттів дитини, зорово-моторної координації, формування графічних навичок та підготовку руки до письма. На цьому етапі провідна роль належить таким дидактичним засобам, як ігри-дії з ложкою, пірамідкою, перекладання, сортування, ігри з крупною мозаїкою, з мотрійками, водою та піском тощо.
Важлива роль належить також використанню завдань, спрямованих на синергічні дії обох рук: обведення рамок, перелистування сторінок книги, ігри з прищіпками, намистом, шнурками, пальчикові ігри, малювання, дії з ножицями тощо.
Достатньо уваги слід приділяти підготовці руки до письма. У дітей з церебральним паралічем часто відмічається підвищений тонус м’язів кисті, парези та гіперкінези, внаслідок чого порушується формуваннярухової навички письма та малювання. Вони напружено стискають олівець, не можуть самостійно оволодіти способом утримування олівця.
Враховуючи характер рухових порушень, основними завданнями з підготовки руки дитини до письма є такі:
– формування вміння виконувати рухи ведучої руки з великою амплітудою та рухи кисті й пальців рук при зоровому контролі;
– навчання ізольованим рухам рук;
– формування вміння брати предмети різними способами;
– розвиток маніпулятивних дій з предметами.
Під час навчання дитини певних рухових дій педагогу необхідно дотримуватися такого алгоритму:
1) чітко визначити рухове завдання;
2) скласти план виконання руху;
виокремити опорні точки руху;
визначити орієнтири для контролю.
Показ виконання завдання повинен бути детальним: необхідно привертати увагу дитини до напрямку, амплітуди дії руки та кисті; нагадувати дитині послідовність виконання дій; пересвідчитись, що вона засвоїла інструкцію та навчати виконувати завдання з його одночасним промовлянням.
Структура заняття з підготовки руки до письма включає такі компоненти:
1) Вправи на загальну моторику.
Ігровий момент, розвивально-корекційні вправи.
Вправи на розвиток дрібної моторики відповідно етапу навчання та вправи на утримання олівця.
Показ та пояснення виконання завдання, письмо.
Письмо (малювання) предмету чи елементу відбувається поетапно: домальовування окремих деталей чи елементів по крапках (опорних лініях); малювання по опорних крапках, самостійне малювання. По завершенню виконання завдання бажано приділити час на розмальовування чи штрихування зображуваного предмета.
Вправа на релаксацію.
Вправи на розвиток гнозису та праксису.
Діти дошкільного віку вчаться запам’ятовувати цифри та букви, при цьому не лише впізнавати їх на папері, але й відтворити, намалювати. Враховуючи труднощі в оптико-просторовому розвитку дітей, доцільно використовувати такі види вправ: ліплення з пластиліну; викладання з бобів; впізнавання на дотик; вправи з ейдетики; обведення, заштриховування, зафарбовування; домальовування; впізнавання накладних та недомальованих зображень; викладання з паличок; вишивання шнурком; знаходження невірно написаних букв та цифр; знаходження подібного у різному та відмінного у схожому.
Письмо слід проводити у альбомах розміром 170-205 мм, білого кольору з графічною сіткою двох видів: горизонтальні лінії, відстань між якими 9 мм, та клітинка з боком такого ж розміру.
Враховуючи, що формування графічних навичок є передумовою до оволодіння письмом, то саме ці навички є головним елементом зображувальної діяльності дітей з ДЦП. В дитячих малюнках можна помітити наступні проблеми: хаотичність ліній, вихід ліній за межі аркуша, не з’єднані між собою частини предмета, недомальовані деякі частини, спрощені форми, невірно передані просторові відношення, величина предметів та їх частин, використання лише основних кольорів, не вміння передати в малюнку задуму. Ці та інші труднощі обумовлені порушенням моторики, зорово-моторної координації та сенсорної сфери.
З метою формування у дошкільнят графомоторних навичок, тематику, планування та проведення занять з зображувальної діяльності з дітьми, які мають гіперкінези, несформовані за віком уміння та навички зображувати, доцільно проводити у поєднанні з заняттями з підготовки руки дитини до письма: навчання малювати вертикальні лінії, горизонтальні, квадрати, трикутники, круги та овали. При цьому використовувати наступні прийоми (до кожного окремого елемента, лінії, форми): за опорними лініями, за опорними крапками, тренінг, малювання предметів, простих сюжетів, використання відповідних трафаретів. З метою навчання оволодіння навичками проводити різні лінії та основні форми, доцільніше використовувати олівець.
Одночасно з традиційними методами психолого-педагогічного впливу на дитину, доцільно використовувати метод кінезологічної корекції, спрямований на зняття окремих симптомів, поліпшення розвитку психічних процесів, дрібної та загальної моторики, зниження стомлюваності, активізацію пізнавальних процесів тощо. Підвищенню ефективності заняття сприяє комплексне використання таких вправ:
1) пальчикова гімнастика;
2) вправи, спрямовані на розвиток міжпівкульової взаємодії;
3) дихальні вправи;
4) масаж та самомасаж кисті;
5) ритмізовані мовленнєві вправи;
6) декламування віршованих рядків з руховим супроводом;
7) вправи на релаксацію.
Орієнтовне планування занять для дітей із ЗПР:
1 етап. Малювання крапок та ліній.
2 етап. Зображення предметів по пунктирам.
3 етап. Малювання предметів у зошитах в клітинку по опорним лініям.
4 етап. Використання ігор «Домалюй», «Зроби таку ж фігуру», зорові та слухові диктанти.
5 етап. Робота з трафаретом та шаблоном.
Орієнтовне планування занять для дітей з розумовою відсталістю:
етап. Малювання крапок.
етап. Проведення горизонтальних та вертикальних ліній.
етап. Обведення зображених предметів по пунктирах .
4 етап. Малювання предметів по пунктирах та опорних крапках,
домальовування.
етап. Робота з трафаретом та шаблоном.
Розділ IV. Художньо–естетичний розвиток
Мистецтво входить у життя дитини з порушеннями опорно – рухового апарату у ранньому віці разом з римованими народними забавлянками, дитячими віршами і колисковими піснями, яскравими картинками та іграшками, що звучать. Оскільки, дошкільний вік – найбільш сенситивний період для формування естетичного ставлення дітей до навколишнього світу, художньо–естетичний розвиток дітей з порушеннями опорно-рухового апарату забезпечується в образотворчому та музичному видах діяльності.
Образотворча діяльність
Заняття з образотворчої діяльності слугують важливим засобом корекції недоліків психофізичного розвитку дітей з порушеннями опорно-рухового апарату. Тому програмовий зміст з розділу, враховуючи підходи загальнорозвивальної програми, орієнтує на необхідність включення додаткових занять, спрямованих на тренування рухів рук, розвиток дрібної моторики, розвиток зорово-просторового сприймання. З цією метою доцільно використовувати завдання, які мають характер спеціально розроблених підготовчих вправ для кистей та пальців, що нормалізують м’язовий тонус, активізують тактильну чутливість. Вони проводяться перед кожним заняттям (пальчикові «басейни», кільця Суджоку, катання паличок різної товщини, розминання гумових кілець, міні-дзиги тощо).
Оскільки образотворча діяльність узгоджується з усіма лініями розвитку дитини, її розглядають як засіб корекції порушень пізнавальної діяльності, як засіб інтелектуального розвитку, як метод навчання, як засіб художньо-естетичного розвитку. Наявність рухових порушень і специфічних порушень пізнавальної діяльності висуває перед педагогами низку корекційно-педагогічних завдань, вирішення яких вимагає навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату малюванню та іншим видам образотворчої діяльності. Таке навчання повинно обов’язково враховувати психологічні особливості дітей.
Специфіка методів навчання полягає у використанні засобів, що відповідають клініко-психологічним особливостям дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, особливо, з дитячим церебральним паралічем. До видів образотворчої діяльності, які найбільшою мірою сприяють вирішенню корекційних завдань, відносять: аплікацію, ліпку, трафарет, тренувальне малювання. У навчанні прийомам творчої діяльності можна використовувати пасивні дії (коли педагог працює рукою дитини) з переведенням їх у активні. При виражених рухових утрудненнях використовуються різні компенсаторні пристосування.
Образотворча діяльність передбачає формування у дошкільників не тільки творчих здібностей, творчої активності, самостійності, а й уміння сприймати та відтворювати ритм малюнку, передбачає розвиток зорової пам’яті, просторової уяви та орієнтації, формує початки планування та проектування діяльності (алгоритм), художнього мислення, відчуття матеріалу (тактильні відчуття), активного розвитку загальної та дрібної моторики. Все це складає ключовий момент загальних корекційних завдань розвитку дітей з порушеннями опорно – рухового апарату засобами образотворчої діяльності.
Емоційність даного виду діяльності якнайкраще сприяє корекції мовленнєвих вад, розвитку зв’язного мовлення, мовленнєвої компетенції тощо.
Навчання прийомам творчої діяльності проводиться у відповідності з руховими можливостями дітей. Використовуються прийоми, які сприяють компенсації рухової недостатності та дозволяють кожній дитині створити певне зображення. Розвитку дрібної моторики, узгодженню роботи обох рук, корекції синкінезій, вправлянні сили натиску пальців, стисканню долонь, розвитку вміння орієнтуватись на аркуші паперу та навичкам розрізання та вирізування сприяє виконання різних за змістом та складністю завдань.
Діти виконують завдання, які передбачають створення предметних образів, сюжетів, багатофігурних композицій, перспективи зображення, колажів, дизайнерську діяльність, аранжування з природного та штучного матеріалів. При цьому особлива увага надається не якості, а змісту зображеного (пляма на папері – хмарка тощо).
Художні техніки накопичуються, повторюються, систематизуються, дублюються,структуруються, що дозволяє фахівцям простежити в динаміці розвиток художньо-естетичних компетенцій дитини, врахувати специфіку рухових функцій, уможливлює самостійний вибір та вирішення дитиною ряду зображувальних та інших завдань.
Враховуючи вплив зображувальної діяльності на особистісний розвиток, педагоги повинні працювати над зацікавленням дітей не стільки самими прийомами малювання, скільки красою навколишнього світу, яку можна не тільки побачити довкола, відчути, а й відтворити у малюнку, аплікації, ліпці. Завдання навчання та виховання:
збагачувати уявлення про довколишній світ і виховувати інтерес до образотворчої діяльності;
виховати у дітей емоційно – естетичних почуттів, емоційного відгуку під час сприймання творів мистецтва;
розвивати розуміння змісту творів мистецтва, його єдності з засобами виразності у різних видах образотворчого мистецтва;
формувати оцінне ставлення до результатів зображувальної творчості, власної та однолітків, навичок і умінь в образотворчій, декоративній діяльності;
розвивати у дітей моторний «алфавіт» зображувальних дій, техніки зображення, просторові орієнтири, уявлення про деякі основні засоби «зображувальної мови»;
формувати творчі прояви дітей у різних видах образотворчого мистецтва;
формувати навички аналізу зображуваних предметів та явищ;
навчати технічним прийомам (малювання, аплікації, ліплення, конструювання) відповідно рухових можливостей дітей;
формувати правильне сприймання форми, величини, кольору і вміння передавати їх у зображенні;
формувати правильне сприймання простору, коригувати порушення зорово-просторового сприймання;
формувати цілісне сприймання предмету та його відображення засобами зображувальної діяльності (малюванням, ліпкою, аплікацією);
ознайомлювати з різними видами та жанрами мистецтва: живопис (пейзаж, портрет, натюрморт); графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво;
наближувати дитину до розуміння того, що мистецтво оточує її скрізь (вдома, в дитячому садку, на вулиці); що воно приносить людям задоволення, прикрашає побут і, що до витворів мистецтва слід бережливо ставитись;
виховувати позитивне емоційне ставлення до зображувальної діяльності та її результатів;
розвивати дрібну моторику руки і зорово – просторову координацію для підготовки до оволодіння навичками письма;
розвивати культурно-гігієнічні навички у процесі зображувальної діяльності;
виховувати дисциплінованість, організованість, вміння прогнозувати та планувати свої дії;
виховувати навички колективної творчості, дружби, почуття емпатії.
Виконання окреслених завдань передбачає урахування різних рівнів сенсомоторного розвитку дітей з порушеннями опорно-рухового апарату (особливо з ДЦП), а також різного ступеню та темпу засвоєння видів образотворчої діяльності, тому рекомендований далі розподіл програмного матеріалу з різних видів образотворчого мистецтва має умовний характер.
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 19