«Оптимізація поточних витрат підприємства в умовах цифрових трансформацій» сторінка 4

54
Рис. 2.6 Типи факторного аналізу
Визначення типу залежності між факторними і результативним показниками. Існує два типа зв’язків, які досліджуються у процесі факторного аналізу: функціональні та ймовірнісні.
Функціональним вважають такий зв’язок, коли кожному значенню факторного показника відповідає визначене невипадкове значення результативного.
Ймовірнісним називають зв’язок, при якому кожному значенню факторної ознаки відповідає декілька значень результативної ознаки, тобто
існує певний статистичний розподіл.
Ці зв’язки можуть бути прямими і зворотними. В першому випадку зростання факторного показника веде до зростання результативного; в другому – зростання факторного показника зумовлює зменшення результативного показника.
Побудувати факторну модель у детермінованому факторному аналізі означає обрати відповідний вид факторної моделі (рис. 2.7).
Факторну модель, яка складається з трьох і більше факторів, називають багатофакторною. Під час аналізу часто відбувається розширення факторної моделі шляхом розкладення складних показників на прості або скорочення факторної моделі.
Типи факторного аналізу
детермінований і стохастичний одноступінчатий і багатоступінчастий прямий і зворотній статистичний і динамічний ретроспективний і перспективний

55
Рис. 2.7. Моделі детермінованого аналізу
Найпопулярніші методи детермінованого факторного аналізу представлено на рис. 2.8.
Рис. 2.8 Методи детермінованого факторного аналізу
Метод ланцюгових підстановок є найбільш універсальним і використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей.
Розрахунок рівня впливу факторів a, b, c на зміну результативного показника за методом ланцюгових підстановок можна за допомогою системи рівнянь:
Δy a
= a
1
b
0
c
0
– a
0
b
0
c
0
= y
01
– y
0
;
Δy b
= a
1
b
1
c
0
– a
1
b
0
c
0
= y
02
– y
1
;
Δy c
= a
1
b
1
c
1
– a
1
b
1
c
0
= y
1
– y
02
,
(2.3)
Моделі детермінованого аналізу
Адитивна
Мультиплікативна факторні показники наведені у вигляді алгебраїчної суми: y
= a+b+c. називають таку модель, у якій факторні показники подані у вигляді добутку: y = a·b·c.
Кратна факторні показники наведені у вигляді частки y = a / b
Змішана модель передбачає поєднання розглянутих моделей.
Методи детермінованого факторного аналізу
Метод ланцюгових підстановок
Метод абсолютних різниць
Метод відносних різниць
Індексний метод
Інтегральний метод
Логарифмічний метод

56 де Δy a
, Δy b
, Δy c
- зміна значення результативного показника внаслідок дії відповідно фактора a, b, c.
Балансову перевірку здійснюють за формулами:
Δy = y
1
- y
0
;
Δy = Δy a
+ Δy b
+ Δy c
. (2.4)
Якщо значення зміни результативного показника Δy, розраховані двома методами за формулою (2.4), збігаються, то задача розв’язана правильно.
В роботі була побудована функціональна модель залежності впливу вплив трудових показників та витрато ємності витрат обігу на зміну витрат обігу ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ»:
ВО = Ч*Д*ППсрдн*ВЄво (2.5)
Вихідні дані для проведення детермінованого факторного аналізу представлені у табл. 2.7.
Результати проведених досліджень представлено у таблиці 2.9.
Проведемо балансову перевірку:
ΔВО = ВО
1
- ВО
0
= 1924,0 – 1712,5 = 211,5 тис. грн.;
ΔВО = ΔВОвє
во
+ ΔВОпп срдн
+ΔВОч +ΔВОд = 51,49 + 358,32 -
223,40+25,10= 211,5 тис. грн.
Таблиця 2.7
Вихідні дані для проведення детермінованого факторного аналізу
Показник
Умовне позначення
Значення показника
Відхилення (+,-) попередній рік звітний рік абсолютне відносне,
%
Середньооблікова кількість працівників, осіб
Ч
18 14
-4,00 77,78
Середня кількість робочих днів, відпрацьованих одним працівником за рік
Д
227 230 3,00 101,322
Витратоємність витрат обігу, коеф
ВЄ во
0,058 0,060 0,002 103,007
Витрати обігу, тис. грн
ВО
1712,5 1924 211,500 112,350

57
Аналіз витрат обігу досліджуваного підприємства свідчить, що його приріст унаслідок зміни чотирьох обраних факторів становить 211,5 тис. грн., а саме: збільшення витратоємності витрат обігу на 0,002 зумовило зростання витрат обігу на 51,49 тис. грн., збільшення середньоденної продуктивності праці на 358, 32 призвело до росту витрат обігу на 358,32 тис. грн., зменшення середньооблікової кількості працівників на 4 особи порівняно з попереднім роком зумовило скорочення витрат обігу на 223,4 тис. грн., збільшення кількості робочих днів на 3 дні спричинило зростання витрат обігу на 25,1 тис.грн. Всі ці фактори зумовили загальне збільшення витрат обігу на 211,5 тис. грн.
Метод абсолютних різниць є спрощеним варіантом методу ланцюгових підстановок. Він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника.
Алгоритм розрахунку за цим методом подано у вигляді системи рівнянь:
Δy a
= (а
1
– а
0
) · в
0
;
Δy в
= а
1
· (в
1
– в
0
), (2.6) де Δа, Δв, Δс – абсолютне відхилення значення факторних показників відповідно а, в, с.
Таблиця 2.8
Вплив факторів на витрати обігу методом ланцюгових підстановок
Факторні показники
Результа т. показник
Зміна результ. показника Зміна факторного показника
ВЄ во
ПП
Ч
Д
ВО
ΔВО
0 0,06 7,182 18 227 1802
-
-
1 0,002 7,182 18,00 227,0 1853,84 51,84 зміна квитратоємності витрат обігу
2 0,063 2,758 18 227 2565,80 711,97 зміна середньоденної продуктивності праці
3 0,063 9,940
-4,00 227 1995,63
-570,18 зміна кількості працівників
4 0,063 9,940 14 3,00 2022,00 26,37 зміна кількості робочих днів

58
Аналіз методом абсолютних різниць було проведено на основі моделі залежності рівня адміністративних витрат та товарообігу на адміністративні витрати підприємства:
Вадм = Ув адм.
* Т
(2.7)
Вихідні дані для проведення цього аналізу представлені у таблиці 2.9.
Таблиця 2.9
Вихідна інформація впливу факторів методом абсолютних різниць
Показники
Умовні позначення
Минулий рік
Звітний рік
Відхилення
Витрати адміністративні
Вадм
925,00 952,20 27,20
Товарообіг
Т
29346,00 32008,00 2662,00
Рівень адміністративних витрат
Ув адм
3,15 2,97
-0,18
Результати проведеного дослідження обраних факторів наведені у таблиці 2.10.
Проведемо балансову перевірку:
ΔВадм = Вадм
1
– Вадм
0
= 952,2 – 925,0 = 27,2 тис. грн.;
ΔВадм = Вадм(Ув адм
) + Вадм(т) = -51,99 + 79,19 = 27,2 тис. грн.
Таблиця 2.10
Оцінка впливу факторів на адміністративні витрати підприємства
Показники
Минулий рік
Звітний рік
Відхилення
Вплив факторів
Витрати адміністративні
925,00 952,20 27,20
Уво адм
3,15 2,97
-0,18
-51,99
Товарообіг
29346,00 32008,00 2662,00 79,19
Загальний вплив:
27,2
Використовуючи метод абсолютних різниць визначилась зміна адміністративних витрат підприємства у звітному періоді порівняно з попереднім, яка збільшилась на 27,2 тис. грн., а саме за рахунок різниці між

59 збільшення товарообігу на 79,19 тис. грн. і зменшенням рівня витрат обігу на
51,99 тис. грн.
Використання інтегрального методу факторного аналізу уможливлює отримання точніших результатів розрахунку впливу факторів проти інших методів факторного аналізу, бо в цьому разі результати не залежать від місця факторів у моделі, а додатковий приріст результативного показника, який отримано від взаємодії факторів, розподіляється між ними пропорційно
ізольованому їхньому впливу на результативний показник.
Практичне використання інтегрального методу базується на спеціально створених робочих алгоритмах для відповідних факторних моделей.
Y = Х
1
/ Х
2
(2.8)
ΔYх
1
= ΔX
1
/ ΔX
2
·ln|X
2 1
/ X
2 0
|;
ΔYx
2
= ΔY - ΔYх
1
, (2.9)
Вихідні дані визначення додаткового приросту рівня витрат на збут у зв’язку з взаємодією двох факторів товарообігу та витрат на збут представлено у таблиці 2.11.
Таблиця 2.11
Вихідні дані для визначення впливу факторів на рівень витрат на збут
Показники
Минулий рік
Звітний рік
Відхилення
Товарообіг
29346,00 32008,00 2662,00
Витрати на збут
787,50 971,80 184,30
Рівень витрат на збут
2,68 3,04 0,35
Факторна модель має вигляд:
Ув зб
= Взб / Т (2.10)
Результати досліджень за інтегральним методом представлені у таблиці
2.12.

60
Таблиця 2.12
Оцінка впливу факторів на динаміку рівня витрат на збут підприємства
Показники
Вплив факторів +/-
Т
Інші фактори
Товарообіг
1,25
Витрати на збут
-0,90
Рівень витрат на збут
Загальний вплив:
0,35
Проведемо балансову перевірку:
Δ Ув зб
= Ув зб 1
– Ув зб 0
= 3,04 – 2,68 = 0,35;
Δ Ув зб
= Ув зб
(Всб) + Ув зб
(Т) = 1,25 + (-0,9) = 0,35.
З таблиці 2.13 можна зробити висновок, що на рівень витрат на збут вплинули такі фактори, як товарообіг на 1,25 і витрати на збут – 0,9.
Деякі проблеми кількісної оцінки поточних витрат можуть бути вирішені з використанням кореляційно-регресійного аналізу. Він дозволяє як тісноту зв'язку між показниками, що вивчаються, за допомогою коефіцієнтів кореляції, так і обчислити долю варіації результативної ознаки(рівня витрат) під впливом окремих чинників. Дослідження витрат обігу за допомогою кореляційно-регресійного аналізу доцільно проводити, використовуючи
EXCEL.
Методика кореляційно-регресійного аналізу засобами
MS EXCEL
передбачає проведення роботи в наступній послідовності.
1.Етап. Формування таблиці початкової інформації.
Проведення кореляційно-регресивного аналізу даних передбачає наявність певної сукупності економічної інформації про кількісні характеристики досліджуваних показників за певний період часу або на певній кількості об'єктів, т. е. визначається сукупність чинників (Х), які не пов'язані жорсткими залежностями з показником (У), що вивчається, - поточні витрати, і при цьому є причинами його зміни (таблиця 2.13). Такими

61 чинниками, в роботі, вибрані доход від реалізації, товарообіг, продуктивність праці. Усі дані узяті за 2 роки і розбиті покварталам.
Таблиця 2.13
Початкова інформація для проведення кореляційно-регресійного аналізу витрат обігу
Квартали
Поточні витрати, тыс.грн.(У)
Перелік показників-чинників і їх фактичне значення, Х
Доход від реалізації(Х1) Товарообіг(Х2)
Товарні запаси (Х3)
1 342,38 1127,47 5829,26 987,68 2
450,50 1318,00 7131,10 1223,10 3
630,70 1606,31 10028,7 997,90 4
378,42 1337,82 6356,94 718,32 5
404,40 1417,13 6470,85 1567,55 6
485,28 1547,80 7959,26 1600,00 7
748,14 1599,20 9927,18 2005,75 8
384,18 1212,27 7650,71 1490,70
Дослідження мультиколініарності на основі вивчення матриці парних коефіцієнтів кореляції показало доцільність включення всіх факторів у багатофакторну кореляційну моделей (таблиця 2.14).
Таблиця 2.14
Матриця парних коефіцієнтів кореляції
Фактори
Поточні витрати, тыс.грн.(У)
Доход від реалізації(Х1)
Товарообіг(Х2)
Товарні запаси
(Х3)
Поточні витрати, тыс.грн.(У)
1
Доход від реалізації(Х1)
0,837061652 1
Товарообіг(Х2)
0,930069214 0,800330383 1
Продуктивність праці(Х3)
0,511525721 0,419327983 0,435967243 1
При дослідженні матриці парних коефіцієнтів необхідно враховувати, що у багатофакторну модель включають тільки ті чинники Х, коефіцієнти кореляції між якими менші, ніж коефіцієнти кореляції кожного з них з У, тобто менше 1. У разі, якщо коефіцієнт кореляції дорівнює 1, в даному

62 випадку товарні запаси, цей чинник має функціональну залежність з показником поточних витрат, отже цей чинник необхідно виключити з моделі.
2.Етап. Формування гіпотези про наявність і форму зв'язку.
Визначення наявності зв'язку між досліджуваними показниками і вибір певного виду зв'язку доцільно проводити в декілька кроків:
- Побудувати графік розподілу залежності від зміни кожного показника
(рис. 2.9).
Рис.2.9 Графік залежності між поточними витратами
і чинниками впливу
Виходячи з розміщення точок на графіку можна судити про існування лінійної залежності між величиною поточних витрат і вибраними чинниками.
-
Перевірити наявність зв'язку шляхом обчислення коефіцієнтів кореляції (таблиця 2.15).
Проаналізувавши коефіцієнти кореляції, можна зробити висновок про
існування сильного зв'язку між поточними витратами і доходом від реалізації, між поточними витратами і товарообігом та середньої залежності між поточними витратами і товарними запасами.

63
Таблиця 2.15
Коефіцієнти оцінки міри кореляційного зв'язку
Результативний показник
Чинник
Кореляційний коефіцієнт
Висновок про міру зв'язку
Поточні витрати, тис. грн
Доход від реалізації
(Х1)
0,8371 сильна залежність
Поточні витрати, тис. грн
Товарні запаси (Х3)
0,5115 середня залежність
Поточні витрати, тис. грн
Товарообіг(Х2)
0,9301 сильна залежність
3.Етап. Побудова эконометрической моделі або рівняння регресії
(таблиця 2.16).
Таблиця 2.16
Трьохфакторна модель залежності поточних витрат
А 3
А 2
А 1
А 0
Коефіцієнти рівняння регресії
0,037 0,062 0,186
-305,019
Вільний член
Стандартна помилка для коефіцієнтів
0,060 0,024 0,211 184,336
Стандартна помилка для а0
Коэфциент детерміації
0,899 59,484
#Н/Д
#Н/Д
Стандартна помилка для У
Розрахункове значення критерію Фишера
11,821 4,000
#Н/Д
#Н/Д
Ступені свободи
Регресійна сума квадратів
125476,783 14153,488
#Н/Д
#Н/Д
Залишкова сума квадратів
Т. е. рівняння регресії по цій моделі матиме вигляд:
а
а
а
У
3 2
1
*
037
,
0
*
062
,
0
*
186
,
0 02
,
305





4.Етап. Експертиза економетричної моделі.
На цьому етапі дослідження необхідно зробити висновок про випадковість(Фт>Фф) або не випадковість (Фт<Фф) отриманого значення коефіцієнта детермінації. Критерій Фішера показує наскільки теоретичні значення не співпадають з фактичними даними.

64
Таблиця 2.17
Експертиза економетричної моделі
Назва коефіцієнта
Значення
Висновок
Фактичне табличне
Коефіцієнт детермінації
0,898635965
Зв’язок сильний
Критерій Фішера
11,82057603 7,708647421
Зв’язок не випадковий t критерій для а0
-1,6546873 2,776445105
Зв’язок випадковий t критерій для а1 0,882202147 2,776445105
Зв’язок випадковий t критерій для а2 2,564804885 2,776445105
Зв’язок випадковий t критерій для а3 0,618766997 2,776445105
Зв’язок випадковий
Коефіцієнт детермінації (R
2
) показує, у якій мірі показник у – поточні витрати – залежить від змін визначених факторів впливу. Коефіцієнт детермінації регресійної моделі наближений до 1, отже нами були враховані практичні всі фактори, що найбільш істотно впливають на поточні витрати
ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ» і варіації досліджуваного показника залежить перед усім саме від цих факторів .
5.Етап. Побудова графічної ілюстрації моделі.
На цьому етапі необхідно провести екстраполяцію даних отриманих на основі проведеного кореляційно-регресійного аналізу.
Рис. 2.10 Графік запропонованої в роботі моделі

65
Таким чином, проаналізувавши рис. 2.10, де графічно представлена запропонована в роботі модель, можна зробити висновок, що кореляційно- регресійний аналіз дозволив побудувати адекватні моделі витрат, які можна використати в процесі прогнозування поточних витрат підприємства.
Протягнула аналіз поточних витрат торгового підприємства, пов'язаних з операційною діяльністю і виявивши недоліки в роботі, далі необхідно розробити заходи оптимізації поточних витрат на основі їх планування.

66
РОЗДІЛ 3
ОПТИМІЗАЦІЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
НА ОСНОВІ ЇХ ПЛАНУВАННЯ
3.1.
Удосконалення механізму управління поточними витратами на
підприємстві
Процес управління поточними витратами є складовою частиною загальної стратегії управління торговим підприємством. Метою його розробки виступає управління витратами обігу виходячи з генеральної мети управління - максимізації ринкової вартості підприємства і його прибутку.
Управління витратами підприємства передбачає:
 організацію обліку поточних витрат в цілому і по статтях витрат, який створює інформаційну базу для ухвалення управлінських рішень;
 аналіз витрат обігу. Він дає можливість оцінити стан витрат обігу, доцільність здійснюваних витрат; дати кількісну оцінку чинників, що вплинули на суму і рівень поточних витрат;
 нормування витрат обігу, яке передбачає визначення граничних розмірів окремих витрат ;
 планування(прогнозування) витрат обігу. Воно дає можливість визначити мінімальні і максимальні межі витрат обігу, можливий розмір витрат обігу при плановому об'ємі діяльності і рівні використання ресурсів. Планування дозволяє також вибрати такий варіант плану, який максимально відповідає досягненню цільового розміру прибутку;
 контроль і оперативне управління витратами.
При формуванні витрат керованого об'єкту необхідно виходити з наступних вимог:
 приріст загальної суми витрат обігу не може перевищувати приріст доходів, які є умовою отримання прибутку від реалізації товарів. Максимізація

67 отримуваного прибутку досягається за умови рівності граничних витрат з граничними доходами;
 мінімальний рівень витрат обігу (середніх витрат) досягається при такому об'ємі діяльності підприємства, коли граничні витрати обігу за своєю величиною відповідають середнім витратам. Такий об'єм діяльності є оптимальним;
 не завжди зниження витрат обігу свідчить про ефективну діяльність підприємства, оскільки це може привести до зниження стандарту обслуговування покупців і, як результат, падіння попиту споживачів, зниження обороту по реалізації, збільшення рівня витрат і втрат прибутку.
Сукупність витрат визначає мінімально необхідний їх розмір на здійснення діяльності підприємства. Зниження цього рівня витрат обігу торгового підприємства може спричинити відтік покупців і скорочення об'єму товарообігу.
Розмір витрат залежить від об'єму ресурсів, які забезпечують певний об'єм діяльності підприємства. Підприємство повинне прагнути використати такий набір чинників виробництва, який забезпечує один і той же об'єм діяльності(виручку від реалізації) з найменшими витратами на використовувані чинники виробництва. Тому при обгрунтуванні витрат необхідно робити розрахунки виходячи з можливостей альтернативного використання ресурсів і вибору найбільш відповідного варіанту.
Таким чином, розробка стратегії управління витратами обігу має бути спрямована не на зниження розміру витрат обігу, а на їх оптимізацію.
Витрати, пов'язані з діяльністю торгового підприємства, не можна розглядати як твердо фіксовані величини або сферу, що не допускає дії.
Витрати обігу можуть бути і повинні стати об'єктом управління. Якщо вдасться зменшити їх шляхом ефективного управління без зниження об'єму реалізації, валових доходів, рівня торгового обслуговування, то створюється можливість збільшення прибутку.

68
Нерідко в підході до управління витратами найпоширенішої є застаріла точка зору, згідно якої витрати мають бути понижені за всяку ціну до найнижчого, нижче мінімально допустимого їх рівня. І кожна пропозиція підвищити витрати на рекламу, збільшити чисельність персоналу, підвищити кваліфікацію працівників, розглядається як марнотратство. І як результат відмови від таких пропозицій - звуження можливостей для розширення підприємства, уповільнення темпів реалізації товарів і прибутку.
Останнім часом, як свідчить зарубіжний досвід, все більше і більше поширення отримала друга точка зору на оптимальний розмір витрат обігу.
Можна і необхідно йти на додаткові витрати в цілях збільшення обороту, залучення нових постачальників і покупців, створення привабливого іміджу підприємства.
Ефективне управління витратами обігу веде до зменшення і усунення таких витрат, які не є доцільними, оскільки вони не сприяють зростанню обороту і не забезпечують досягнення інших цілей, тобто скорочення витрат, що не дають відповідної віддачі.
Успіх підприємництва залежить від двох умов: об'ємів і якості виконання функцій і завдань, що вирішуються підприємством і раціонального використання ресурсів. Таким чином, управління витратами означає вдосконалення управління усією діяльністю підприємства.
Ефективним вважається також управління, яке забезпечує :
 належний облік і звітність;
 логічну класифікацію витрат обігу і можливість їх глибокого і повного аналізу;
 віднесення витрат обігу на відповідні підрозділи, тобто встановлення міри відповідальності за їх витрачання;
 прогнозування і планування витрат, складання кошторису витрат на майбутній період з урахуванням інших показників і специфіки роботи підприємства.

69
Розглянемо, як виконуються ці завдання в ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ», тобто чи ефективним є тут управління витратами. Облік їх ведеться в по статтях.
Витрати на кінець звітного періоду можна розрахувати також за даними форми
№ 2 «Звіт про фінансові результати». Можна сказати, що цей принцип ефективності управління витратами виконується не повною мірою, оскільки відсутній належний облік і звітність.
Витрати враховуються не лише взагалі за підприємством, а за окремими підрозділами, тобто встановлена міра відповідальності за їх витрачання.
Не здійснюється прогнозування витрат, хоча вони плануються на рік по статтях. При цьому не використовуються нові науково обґрунтовані методи планування.
Враховуючи усе вище перелічене, можна сказати, що управління витратами обігу на ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ» є ефективним. Приділяється увага належному обліку витрат, встановленню міри відповідальності за їх витрачання.
Найважливішими моментами моделі управління витратами обігу є: мета системи, об'єкт і суб'єкт управління, що перебувають під впливом попиту споживачів і умов, що визначають суспільно необхідні витрати; групи елементів, що формують прямий інформаційний зв'язок з об'єктом управління; контрольовані чинники, що роблять вплив на основні елементи системи.
Система управління витратами обігу ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ» є одній з підсистем загальної системи управління підприємством. Вона тісно взаємодіє з підсистемами управління: товарообігом, валовими доходами і прибутком.
Процес управління витратами обігу досить складений, оскільки він вимагає обліку різноспрямованих інтересів: галузі підприємства, контрагентів, покупців. Таким чином основним завданням створення системи управління на
ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ» є ув'язка цих інтересів і створення саморегульованого механізму їх формування і зміни. При цьому важливо ранжирувати інтереси за
їх значимістю. Система управління витратами в ринкових умовах визначається як система економічних засобів і методів спрямованого впливу на інтереси

70 галузі, підприємства, працівників з метою оптимального узгодження з
інтересами споживачів і усього суспільства в цілому по дотриманню тих, що відповідають суспільно необхідних, з урахуванням попиту споживачів, пропорцій у формуванні витрат.
Найважливішим показником, що характеризує якість управління витратами, є показник їх управління - здатність оперативно і динамічно у заданих межах змінювати параметри витрат відповідно до змін системи економічних методів і засобів.
Процес управління витратами обігу на ТОВ «ЗЕЛЕНВЕСТ» повинен включати:
 Організацію інформаційного забезпечення відповідно до змісту, складу і структури витрат, цільових орієнтирів
 Оцінку здібностей формування витрат у минулому і плановому періоді, тобто оцінку умов функціонування підприємства
 Повний аналіз витрат обігу в динаміці і за поточний період
 Прогнозування розміру і рівня витрат різними методами при різних об'ємах товарообігу і прибутку і з урахуванням наявних обмежень
 Планування max і min допустимих рівнів витрат
 Нормування витрат в розрізі статей витрат
 Доведення планового рівня витрат до підвідомчих підрозділів, служб, окремих осіб
 Контроль і оперативне управління витратами обігу з урахуванням зміни умов функціонування підприємства
 Вдосконалення обліку витрат
 Пошук резервів зниження витрат і введення їх в дію.
На рис. 3.1 представлена модель управління витратами обігу підприємства.