92 3.
Формуюча частина (зміст її безпосередньо залежить від типу уроку, тому складовими формуючої частини можуть виступати всі нижченазвані компоненти, декілька або один із них
– ознайомлення з новими знаннями, уміннями та навичками;
– уточнення та доповнення матеріалу, корекція неправильно сформованих знань;
– систематизація і узагальнення знань;
– застосування знань у практичній діяльності;
– перевірка знань, умінь і навичок.
III.
Заключний етап
1.
Підбиття підсумків і оцінювання.
2.
Пояснення домашнього завдання.
3.
Релаксація.
4.
Приведення у порядок робочих місць.
5.
Створення установки на відпочинок.
Зупинимось на характеристиці орієнтовної структури уроку та її корекційнійної спрямованості. У зв'язку з інертністю нервових процесів у дітей з вадами розумового розвитку на початку уроку вони досить довго перебувають під впливом вражень і форм поведінки, які мали місце до уроку. Одні з них продовжують залишатись у стані збудженості, інші – перебувають у полоні розумової інертності. Учні тривалий час по- справжньому не включаються в навчальний процес, саме
«втягування» триває занадто довго. Для попередження і усунення такої негативної післядії та прискорення адаптації учнів до розумової праці на початку уроку запроваджується загальнокорекційний етап. Його мета – ослабити й зняти попередні враження й збудження в учнів, що заважають їм нормально включитись у працю; активізувати нервово-психічні процеси, вивести окремих учнів із стану загальмованості, якщо він перед цим виник; підготувати учнів до подальшої праці на уроці. Усе це сприяє створенню оптимального збудження центральної нервової системи учня, що є необхідною передумовою успішного навчання.
Психологічна підготовка є одним із типових корекційних засобів. Проводиться вона на початку уроку. На початку уроку важливо, щоб учитель зробив паузу в класі повинна встановитись хвилина мовчання. Цене звичайний психологічний момента спосіб корекції: хвилина мовчання дає можливість учням заспокоїтись від нервового збудження і зосередити увагу на вчителеві. В цей час ніяких приготувань, ніяких зауважень учитель неповинен робити.
Психологічна підготовка триває 5–7 хвилин, що дає можливість максимально вплинути на організм і психіку дітей.
Між змістом вправ для психологічної підготовки та змістом основної частини уроку існує тісний зв'язок: для підготовчої частини

93 добирають такі види діяльності, які за характером подібні до тих, що застосовуються в основній частині уроку.
Після загальнокорекційної частини на початку основної слід організаційно підготувати учнів до праці в основній частині уроку. За умов правильної організації уроку в масовій школі всі організаційні питання не стають окремим об'єктом уваги педагога й учнів. Учні з нормальним інтелектом виконують їх за виробленою навичкою, розв'язують їх мимохідь, у комплексі. У спеціальній школі, особливо в молодших класах, навпаки, кожен організаційний момент висуває окреме завдання. Проводячи роботу з усім класом, учитель змушений водночас керувати діями майже кожного учня. Крім організації робочого місця учнів, слід передбачити також створення позитивного ставлення до праці, пробудження інтересу до того, що вивчатиметься. Забезпечення високого рівня мотивації до засвоєння знань на уроці гарантує пізнавальну активність, включеність учнів у процес пізнання, створює необхідні умови для свідомого вивчення матеріалу і психічного розвитку. Для цього вчителю доцільно використовувати такі прийоми: актуалізація досвіду та інтересів учнів, пов'язаних з темою уроку моделювання проблемних ситуацій тощо. Накожному уроці вчитель ставить певну мету, досягнення її значною мірою залежить від того, наскільки вона усвідомлена та прийнята учнями. В основній частині уроку реалізують його завдання, які залежать від типу уроку. Це може бути: ознайомлення учнів з новим програмним матеріалом; поглиблене вивчення його; корекція неправильно сформованих уявлень і понять систематизація і узагальнення вивченого раніше; застосування знань і вмінь; повторення вивченого матеріалу; перевірка знань, умінь і навичок.
Проте не можна відразу переходити до подачі нових знань, до пояснення нових способів дій. Цьому має передувати відповідна підготовча (пропедевтична) робота. Цепов язано з тим, що в учнів з вадами розумового розвитку немає основи, спираючись на яку діти з нормальним інтелектом успішно, за незначною допомогою педагога, переходять до сприймання нових знань. Усе це і потребує введення спеціального пропедевтичного етапу перед засвоєнням нових знань.
Його мета – відновити, актуалізувати набуті вже знання й способи дій, встановити зв'язки між попереднім і новим матеріалом, ввести учнів в коло понять та ідей, що є основою для кращого сприймання нового.
Найпоширенішими формами проведення пропедевтичного
етапу є такі:
1.
Перевірка домашніх завдань, що безпосередньо підводить учнів до сприймання нового і забезпечує наступність у переході між

94 вивченим до нового або від однієї частини до другої, від знань до практики.
2.
Вступна бесіда, що вводить у коло уявлень, необхідних для успішного сприймання нового. Частіше вступна бесіда проводиться перед виконанням практичних робіт а малювання, ручної праці, перед проведенням екскурсії та ін.
3.
Розповідь вчителя, що підводить учнів до розуміння нового матеріалу.
4.
Повторення попереднього матеріалу, що встановлює систему зв'язків з новим матеріалом.
5.
Спостереження за явищами природи, за життєвими ситуаціями, слухання музики, розглядання картин та ін., на основі яких в учнів утворюються нові або повніше відтворюються старі зв'язки, необхідні для усвідомленого сприймання нового, а також поглиблення раніше вивченого матеріалу.
Наступним етапом основної частини уроку є формуючий. Його завданням є не лише засвоєння нових знань, умінь і навичок, ай корекція вад психічного розвитку. Тому, добираючи прийоми та засоби подачі нового матеріалу, вчитель повинен опікуватись тим, щоб вони сприяли і психічному розвитку. Ту ж саму інформацію можна подавати у готовому вигляді - тоді учням залишається лише запам'ятати її; можна створити умови, в яких діти з допомогою педагога здобувають її і, завдяки цьому, піднімаються на вищий щабель пізнавального розвитку.
Отже, на даному етапі уроку учні вперше ознайомлюються з новими знаннями або поповнюють раніше засвоєні факти новими відомостями, яких раніше не сприйняли. Для учнів з вадами розумового розвитку, особливо в початкових класах, новий матеріал накожному уроці подається в малому обсязі,
інакше вони неспроможні будуть його засвоїти. Етап першого
ознайомлення учнів з новим матеріалом може тривати 5-10 хвилин.
Хоч би як чітко учням не пояснювали новий матеріал, вони повністю і цілком свідомо не можуть засвоїти його відразу. Це зумовлено особливостями їхньої пізнавальної діяльності, перш за все - вадами сприймання. Тому після пояснення навчального матеріалу вчитель повинен повторно звертатись до щойно викладеного у різних формах з включенням в сферу сприймання нових об'єктів, домагаючись повного усвідомлення матеріалу і закріплення в пам'яті основних фактів. На цьому етапі здійснюється уточнення, поглиблення, систематизація й узагальнення вивченого матеріалу, а також виконуються вправи для застосування знань. Для забезпечення усвідомленості й міцності знань та корекційного ефекту уроку необхідно проводити учнів через усі етапи формування розумових дій, починаючи зі спільного виконання завдань у практичному плані й

95 завершуючи переходом до оперування поняттями. Закономірності формування розумових дій є спільними для дітей з нормальним та недорозвиненим інтелектом. При інтелектуальній недостатності узагальнені розумові дії не формуються, тому засвоєння нового матеріалу, незалежно від віку, потребує суворого дотримання поетапності. Удосконалення дій накожному етапі часто потребує не одного, а декількох уроків.
Необхідно також враховувати, що найпродуктивнішим для учнів часом на уроці є період від 7–8 до ї хвилини уроку, а після цього спостерігається загальне зниження працездатності. Правильне чергування різних видів навчальної діяльності значною мірою запобігає швидкій втомі та зниженню працездатності учнів, забезпечує підтримання оптимального рівня протягом усієї основної частини уроку.
Кожен урок потребує організованого завершення. Тому наявність у структурі уроку як складової заключної частини зумовлюється самою природою уроку. Основними завданнями цієї частини є
1)
підбиття підсумків роботи на уроці й оцінка старанності учнів – вчитель має переконатись у тому, що учні усвідомили матеріал уроку і свої досягнення;
2)
пояснення учням домашнього завдання (його обсягу, способів і послідовності виконання), настанови щодо самостійної роботи, спрямованої на поглиблення і закріплення знань, здобутих на уроці, та на застосування їх на практиці;
3)
заспокоєння учнів, які на уроці перебували у напруженні
(виконували фізкультурні вправи, працювали фізично тощо);
4)
приведення до порядку робочих місць, знарядь, інструментів, письмового приладдя тощо;
5)
створення установки на відпочинок. В кінці уроку необхідно залучати учнів до спільної роботи, яка діє на них заспокійливо, знімає в одних учнів нервово-психічне збудження, а інших виводить із стану гальмування, що виникає внаслідок перевтоми.
Вирішальною умовою, що забезпечує оптимальну побудову уроку для дітей з вадами розумового розвитку, залишається всебічне вивчення особистості учнів і колективу класу з метою визначення типологічних та індивідуальних особливостей, досягнення з допомогою спеціальних заходів успішного навчання і розвитку кожної дитини. Принцип індивідуального та диференційованого підходу є найважливішим принципом спеціального навчання і запорукою його оптимізації.
Виробляючи систему заходів індивідуальної допомоги учням, вчитель повинен надати кожному спеціальну допомогу, спрямовану на ліквідацію конкретних прогалину знаннях, на формування