Механізми протипухлинного захисту

1. Механізми природної неспецифічної резистентності організму (не мають імунологічної специфічності та не вимагають попередньої імунізації):

1. NK-клітини (природні кілери).

2. LAK-клітини (лімфокін-активовані кілери).

3. Макрофаги (фагоцитоз і позаклітинна цитотоксичність).

Ці механізми ефективні, якщо кількість пухлинних клітин у пухлині становить до 10³.

2. Реакції набутого (специфічного) протипухлинного імунітету (зумовлені специфічними протипухлинними антитілами).

Ці механізми ефективні, якщо кількість пухлинних клітин у пухлині становить від 10³ до 10⁶.

Фактори, які впливають на ріст злоякісних пухлин

1. Васкуляризація пухлини (максимальна відстань пухлинних клітин від просвіту кровоносних судин не перевищує 1-2 мм). Пухлинні клітини виділяють ангіогенін, який стимулює ріст і проростання капілярів у пухлину.

2. Гормони. Гормончутливими пухлинами є рак молочної залози, матки, яєчників, простати.

3. Стан механізмів протипухлинного захисту.

Фактори, які впливають на швидкість росту пухлини

1. Тривалість мітотичного циклу пухлинних клітин (від 20 до 60 годин).

2. Величина проліферативного пула (ростової фракції). У деяких пухлинах він досягає 30%.

3. Швидкість загибелі пухлинних клітин. У багатьох пухлинах на 100 утворених клітин доводиться 80-90 загиблих.

Причини загибелі пухлинних клітин

1. Дефіцит поживних речовин.

2. Висока чутливість до дії факторів, які ушкоджують пухлинні клітини.

3. Знищення захисними протипухлинними механізмами.

1. 
   Фіброма. Пухлина зі сполучної (фіброзної) тканини, представлена щільним вузлом білого кольору. Частіше зустрічається в шкірі, матці, молочній залозі. Розрізняють наступні види фібром: дерматофіброма та десмоід. Розрізняють абдомінальну (пухлина росте у жінок з фасції прямого м’яза живота під час вагітності) та екстраабдомінальну форми десмоіда, яка частіше зустрічається у чоловіків в заочеревенному просторі. Особливістю пухлини є наявність у неї інфільтрую чого росту. Сама фіброма, в залежності від того переважають в ії складі волокна або клітини поділяють на тверду і м’яку .
   
2. 
   Ліпома. Поодинока або множинна пухлина жирової тканини, побудована з жирових часточок неправильної форми та неоднакових розмірів. Зустрічається всюди, де є жирова тканина, не має чіткої межі.
   
3. 
   Гібернома. Пухлина типу бурого жиру, має вигляд вузла часточкової будови.
   
4. 
   Лейоміома. Пухлина з гладких м’язів, строма утворена прошарками сполучної тканини. Якщо строма розвинена надлишково, то таку пухлину називають фіброміомою. Частіше зустрічається в матці.
   
5. 
   Рабдоміома. Пухлина з поперечнопосмугованих м’язів, клітини нагадують ембріональні м’язові клітини, часто зустрічається в дітей і комбінується з іншими вадами розвитку.
   
6. 
   Гемангіома. Пухлина росте з судин, представлена червоним або синюшним вузлом, яка складається з хаотично розгалужених судин. Частіше спостерігається в дітей і зустрічається в ШКТ, печінці, головному мозку.
   
7. 
   Хондрома. Пухлина росте з гіалінового хряща. Найчастіше локалізується в кистях, стопах, хребцях, грудині, кістках таза.
   
8. 
   Остеома. Розвивається з губчатих і трубчатих кісток, частіше в кістках черепа. Нерідко її знаходять у тканинах язика та молочної залози.
   

1. 
   Фібросаркома. Злоякісна пухлина сполучної (фіброзної) тканини, частіше виявляється на плечі та стегні, інфільтрує м’які тканини, часто дає метастази.
   
2. 
   Ліпосаркома. Пухлина з жирової тканини, зустрічається рідко, росте повільно та довгий час не дає метастазів.
   
3. 
   Лейоміосаркома. Злоякісна пухлина гладких м’язів, часто зустрічається в матці.
   
4. 
   Рабдоміосаркома. Злоякісна пухлина поперечносмугастих м’язів, зустрічається рідко.
   
5. 
   Ангіосаркома. Злоякісна пухлина судинного походження, високого ступеня злоякісності, рано дає метастази.
   
6. 
   Хондросаркома. Злоякісна пухлина з тканини хряща, росте повільно, пізно дає метастази.
   
7. 
   Остеосаркома. Злоякісна пухлина кісток, зустрічається рідко.
   

1. 
   Визначення пухлинного росту.
   
2. 
   Передпухлинні (передракові) стани та зміни, морфологія.
   
3. 
   Особливості пухлинної клітини.
   
4. 
   Класифікація пухлин.
   
5. 
   Морфогенез і гістогенез пухлин.
   
6. 
   Види росту пухлин.
   
7. 
   Морфологічні особливості доброякісних пухлин.
   
8. 
   Морфологічні особливості злоякісних пухлин.
   
9. 
   Метастазування: види, закономірності, механізми.
   
10. 
    Загальна характеристика та номенклатура пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.
    
11. 
    Морфологічні особливості доброякісних пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.
    
12. 
    Морфологічні особливості злоякісних пухлин з тканин, що походять з мезенхіми.
    

1. 
   Теоретичний матеріал до практичного заняття
   

1. 
   Астроцитома. Доброякісна пухлина, що розвивається з астроцитів, частіше зустрічається в молодих людей, росте повільно, містить мало судин, локалізується у всіх відділах мозку, від навколишньої мозкової тканини нечітко відмежована, на розрізі має однорідний вигляд, іноді зустрічаються кісти. Найпоширеніша з пухлин мозку. Астроцитома представлена трьома гістологічними варіантами: фібрилярним, протоплазматичним і змішаним (фібрилярно-протоплазматичним).
   
2. 
   Астробластома. Злоякісна пухлина, росте з астроцитів, характеризується швидким ростом, клітинним поліморфізмом, некрозами, метастазує за лікворними шляхами. Зустрічається рідко.
   

1. 
   Олігодендрогліома. Доброякісна пухлина, росте з олігодендроцитів, має вигляд вузла однорідної сіро-рожевої тканини, росте повільно, нерідко містить кісти та петрифікати. Мікроскопічно представлена веретеноподібними та невеликими округлими клітинами.
   
2. 
   Олігодендрогліобластома. Злоякісна пухлина, росте з олігодендроцитів із вираженим клітинним полімофізмом, великою кількістю патологічних мітозів, часто зазнає некрозу, пізно метастазує.
   

1. 
   Епендимома. Доброякісна пухлина, росте з клітин епендими шлуночків. Має вигляд вузла, розташованого як усередині, так і ззовні шлуночків, часто містить кісти та фокуси некрозу. Це є типовим для епендимоми формування псевдорозеток і розеток навколо судин.
   
2. 
   Епендимобластома. Злоякісна епендимома. Пухлина має виражений клітинний атипізм, швидкий ріст, інфільтрує навколишні тканини, метастазує за лікворними шляхами.
   
3. 
   Хоріоїдна папілома (хоріоїдпапілома). Доброякісна пухлина, росте з епітелію судинного сплетіння мозку. Має вигляд ворсинчастого вузла в порожнині шлуночків мозку, клітини мають кубічну та призматичну форму.
   
4. 
   Хоріоїдкарцинома. Злоякісна пухлина, росте з епітелію судинного сплетіння мозку, має вигляд вузла, який розташовується в шлуночках, пов’язана з судинним сплетінням. Представлена анаплазованими клітинами судинного сплетення. Зустрічається вкрай рідко.
   

1. 
   Медулобластома. Пухлина побудована з незрілих клітин (медулобластів) високого ступеня злоякісності, зустрічається переважно в дітей, часто локалізується в хробаку мозочка.
   
2. 
   Гліобластома. Злоякісна пухлина, часто зустрічається в осіб віком 40 - 60 років, локалізується в білій речовині будь-яких відділів головного мозку, дуже швидко росте. Має м’яку консистенцію, строкатий вигляд (за рахунок осередків крововиливу та некрозу). Клітини пухлини поліморфні, містять глікоген. Метастазує лише в межах головного мозку.
   

1. 
   Гангліоневрома. Доброякісна пухлина, локалізується в ділянці дна III-го шлуночка, рідше в півкулях головного мозку. Представлена гангліозними клітинами, пучки яких розділені гліальною стромою. Зустрічається дуже рідко.
   
2. 
   Гангліонейробластома. Злоякісна пухлина, клітини якої мають виражений поліморфізм, росте швидко. Зустрічається дуже рідко.
   
3. 
   Нейробластома. Злоякісна пухлина високого ступеня злоякісності, частіше зустрічається в дітей. Представлена великими клітинами з пухирцеподібними ядрами, численними мітозами. Клітини пухлини ростуть у вигляді синцитію, васкуляризація пухлини рясна.
   

1. 
   Менінгіома. Доброякісна пухлина, росте з м’яких оболонок мозку, має вигляд щільного вузла, часто спаяного з твердою мозковою оболонкою. Представлена ендотеліоподібними клітинами, які утворюють скупчення. Найчастіше в пухлинну тканину відкладається вапно з утворенням псамомних тілець.
   
2. 
   Менінгеальна саркома. Злоякісний аналог менінгіоми, гістологічно нагадує фібросаркому.
   

1. 
   Доброякісна нехромафінна парагангліома (хемодектома). Пухлина морфологічно нагадує апудому (пухлина з клітин APUD-системи), здатна синтезувати серотонін і АКТГ. Клітини пухлини формують альвеолярні та трабекулярні структури.
   
2. 
   Злоякісна нехромафінна парагангліома (хемодектома). Пухлина зустрічається вкрай рідко, має виражений клітинний поліморфізм, інфільтративний ріст. Метастазує переважно лімфогематогенно.
   
3. 
   Симпатобластома. Пухлина високого ступеня злоякісності, зустрічається зазвичай у маленьких дітей.
   

1. 
   Нейрофіброма. Доброякісна пухлина, яка росте з оболонок нерва, представлена білими щільними вузликами, які складаються зі сполучної тканини. Системне захворювання, що характеризується розвитком множинних нейрофібром, називається хворобою Реклінгхаузена.
   
2. 
   Неврилемома (шванома). Доброякісна пухлина, клітини якої веретеноподібної форми з паличкоподібними ядрами. Клітини та волокна складаються в пучки, які формують «палісадні» структури паралельно лежачих ядер (тільця Верокаї) і ділянок, які складаються з волокон, що надає мікроскопічно пухлині «строкатого» вигляду.
   
3. 
   Злоякісна неврилемома (нейрогенна саркома). Зустрічається дуже рідко, для неї характерний виражений клітинний поліморфізм, атипізм. Клітини пухлини найчастіше формують симпласти та «палісадоподібні» структури.
   

1. 
   Класифікація пухлин нервової системи.
   
2. 
   Пухлини центральної нервової системи: види, морфологічна характеристика.
   
3. 
   Пухлини вегетативної нервової системи: види, морфологічна характеристика.
   
4. 
   Пухлини периферичної нервової системи: види, морфологічна характеристика.