1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Ім'я файлу: 4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Розширення: doc
Розмір: 892кб.
Дата: 24.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
Курсова робота - edit version.docx
Vocabulary.docx
Тема № 24: Множинність кримінальних правопорушень: поняття, ознаки та види
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття та ознаки множинності кримінальних правопорушень.

  2. Одиничне кримінальне правопорушення як структурний елемент множинності кримінальних правопорушень.

  3. Поняття сукупності кримінальних правопорушень та її види.

  4. Поняття та види повторності кримінальних правопорушень.

  5. Поняття рецидиву кримінальних правопорушень та його види.

  6. Кримінально-правові наслідки множинності кримінальних правопорушень.

Висновки.
Методичні вказівки:

Починати викладення теми потрібно з аналізу теоретичного визначення множенності кримінальному правопорушенні. Треба з’ясувати та визначити ознаки множинності, а також її значення для криминального права.

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з’ясування того, чи здійснено особою одиничне кримінальне правопорушення, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних кримінальних правопорушень. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми «Поняття і види одиничних кримінальних правопорушень» має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Друге питання теми передбачає проведення детальної характеристики соціальної і юридичної сутності одиничного кримінального правопорушення. Роботу над ним слід розпочати з вироблення поняття одиничного кримінального правопорушення. Оскільки в теорії сучасного кримінального права немає єдності в розумінні ознак одиничного кримінального правопорушення, то, враховуючи різні точки зору з цієї проблеми, які відображено в науковій літературі, необхідно виявити основні ознаки, властиві одиничному кримінального правопорушення й розкрити їх зміст. Вирішивши це завдання, слід сформулювати поняття одиничного кримінального правопорушення та охарактеризувати його з точки зору співвідношення його юридичної форми та матеріального змісту. Оскільки питання про одиничні кримінальні правопорушення виникає у зв’язку із проблематикою множинності, то слід розкрити їх роль як структурного елементу множинності кримінальних правопорушень, визначити при цьому, що саме має значення для констатації у вчиненому множинності кримінальних правопорушень: кількість вчинених дій чи кількість реалізованих складів кримінального правопорушення.

Продовжуючи роботу над другим питанням, потрібно коротко торкнутися тих підстав, з яких законодавець визнає певні види людської поведінки (вчинок, вчинки) самостійним, одиничним кримінальним правопорушенням, відобразити причини, з яких властивості таких вчинків лягли в основу конструкції норм Особливої частини КК України.

Потребує ретельного аналізу юридичних ознак простого одиничного кримінального правопорушення. У роботі необхідно особливу увагу приділити особливостям його юридичної конструкції, яка дає можливість відокремлювати його від ускладнених одиничних кримінальних правопорушень.

Опрацьовуючи це ж питання, необхідно взяти до уваги, що відокремлення ускладнених одиничних кримінальних правопорушень у самостійний вид кримінальних правопорушень грунтується, окрім загальної юридичної конструкції одиничного кримінального правопорушення, на наявності певних додаткових, специфічних ознак. Тому робота над цим питанням передусім повинна бути спрямована на виявлення цих ознак.

У курсовій роботі рекомендується виходити з розповсюдженої в сучасній науці кримінального права тричленної класифікації ускладнених одиничних кримінальних правопорушень (триваючі, продовжувані, складні). Тому слід з’ясувати, які ознаки покладено в основу такої класифікації. Окрім того, на підставі вивчення спеціальної літератури потрібно висловити свою думку про можливість виділення як окремих видів ускладнених одиничних кримінальних правопорушень так звані кримінальні правопорушення з двома діями, кримінальні правопорушення, які кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків, кримінальні правопорушення, у основі яких лежать альтернативні дії.

Характеризуючи триваючі й продовжувані кримінальні правопорушення необхідно визначити їх поняття, проаналізувати юридичну конструкцію, дійти висновків про їх спільні та відмінні риси. Рекомендується розглянути точки зору, які існують з питання про особливості структури продовжуваних кримінальних правопорушень, оцінити обґрунтованість висловлених у науковій літературі думок про тотожність між продовжуваними та повторюваними кримінальними правопорушенями.

Розглядаючи складні (складені) кримінальні правопорушення, обов’язково слід виявити причини, з яких законодавець об’єднав діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, у один склад кримінального правопорушення, проаналізувати два основних види складних кримінальних правопорушень (так звані враховану законом реальну сукупність та враховану законом ідеальну сукупність). Необхідно дійти висновків з питання про співвідношення між суспільною небезпечністю складного кримінального правопорушення в цілому та суспільною небезпечністю окремих кримінально протиправних дій, що входять до нього.

Опрацьовуючи питання плану потрібно, зокрема, проаналізувати висловлені в літературі думки про можливість відокремлення одиничних кримінальних правопорушень від множинності кримінальних правопорушень лише за окремими елементами складу кримінального правопорушення (наприклад, тільки за об’єктивною стороною). Приймаючи до уваги різноманіття юридичних конструкцій одиничного кримінального правопорушення, необхідно дійти висновків про реальність подібних тверджень. Також слід визначити, яке практичне значення має відмежування одиничних кримінальних правопорушень від множинності кримінальних правопорушень.

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки злочинного діяння та призначення покарання за нього є з’ясування того, чи здійснено особою одиничне кримінальне правопорушення, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних кримінальних правопорушень. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми «Сукупність кримінальних правопорушень» має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Питання плану передбачає проведення детальної характеристики соціальної й юридичної сутності сукупності кримінальних правопорушень. Роботу над ним слід розпочати з аналізу поняття сукупності кримінальних правопорушень. Далі необхідно визначити юридичні ознаки цього виду множинності, виходячи при цьому передусім з приписів, що містяться у ст. 33 КК України. Визначаючи поняття, зміст та значення кожної з ознак сукупності, необхідно дійти до висновку про те, що означає «передбачення кримінальних правопорушень різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК» (при цьому обов’язково проілюструвавши це положення прикладами з чинного КК України), яке значення має словосполучення «за жоден з яких її не було засуджено», чим визначається правове становище особи, кримінальні правопорушення якої утворюють сукупність. Розкриваючи ознаки сукупності, необхідно обов’язково з’ясувати (і відобразити це в роботі), чому у сукупності кримінальних правопорушень не можна враховувати кримінальні правопорушення, за які особа була звільнена від кримінальної відповідальності.

Приступаючи до роботи над наступним питанням, необхідно мати на увазі, що чинний КК України не містить жодних спеціальних вказівок про види сукупності, а відомі сьогодні науці й практиці її види було виділено, виходячи з особливостей поведінки особи при скоєнні нею кількох кримінально протиправних діянь. Розглядаючи види сукупності, слід порівняти характер і ступінь суспільної небезпечності реальної і ідеальної сукупності. Необхідно підкреслити практичне значення поділу сукупності на види, висловити думку з питання про можливість виділення інших видів сукупності кримінальних правопорушень. Потрібно також проаналізувати характер зв’язку між діяннями, скоєними в ідеальній та реальній сукупності.

Розкриваючи ознаки, властиві ідеальній сукупності, необхідно, зокрема, дійти висновку про притаманність їй такої ознаки як одночасність вчинення діянь. Аналізуючи реальну сукупність необхідно виявити риси, що об’єднують її з ідеальною сукупністю та риси, за якими вона відрізняється він неї, а також відобразити, які саме самостійні кримінально протиправні дії можуть утворити цей різновид сукупності кримінальних правопорушень, обов’язково навівши приклади цього. Після вивчення рекомендованої літератури рекомендується сформулювати загальні правила, які полегшують виявлення та аналіз того чи іншого виду сукупності.

Слід пам’ятати, що в ідеальну сукупність можуть увійти лише різні склади кримінальних правопорушень, а реальну сукупність здатні утворити також і різновиди одного і того ж складу. Торкаючись питання про кваліфікацію кримінальних правопорушень при сукупності слід оцінити ті випадки, коли вчинене, фактично являючи собою реальну сукупність кримінальних правопорушень, кваліфікується все ж за однією статтею КК в силу малозначності одного кримінального правопорушення порівняно з іншим. Бажано виявити правила кваліфікації кримінальних правопорушень за ідеальною та реальною сукупністю.

Оскільки у деяких кримінальних правопорушеннях діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, законодавцем об’єднано у один склад, то в рамках даної теми необхідно розглянути відмінності, які існують між сукупністю кримінальних правопорушень і одиничними кримінальними правопорушенями (передусім складеними одиничними кримінальними правопорушенями: так званою врахованою законом реальною сукупністю й врахованою законом ідеальною сукупністю). Виявивши випадки, коли при застосуванні кримінального закону можливе виникнення ускладнень при відмежуванні сукупності кримінальних правопорушень від одиничних кримінальних правопорушень, необхідно відобразити, які рекомендації вироблено наукою кримінального права щодо критеріїв та принципів проведення такого відмежування.

Продовжуючи роботу над питанням плану, слід визначити поняття конкуренції кримінально-правових норм з метою виявлення випадків подібності з нею ідеальної сукупності кримінальних правопорушень (коли при кваліфікації діяння з’ясовується, що для застосування до нього претендують дві або більше кримінально-правові норми, хоча насправді вчинено лише одне (одиничне) кримінальне правопорушення). Необхідно виявити відмінність сукупності від конкуренції й з’ясувати, яким чином слід вирішувати такі проблеми.

Висвітлюючи питання плану слід, враховуючи соціальну і правову природу сукупності кримінальних правопорушень, оцінити її суспільну небезпечність, відобразивши це в роботі. Потрібно відобразити значення сукупності для кримінально-правової оцінки (кваліфікації) кримінальних правопорушень, для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, від покарання, а також коротко висвітлити передбачений законом порядок призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.

Приступаючи до вивчення повторності як виду множинності кримінальних правопорушень необхідно, передусім, сформулювати поняття повторності, виходячи при цьому з положень кримінального закону і досягнень науки кримінального права. Слід відзначити, які ознаки відрізняють повторність кримінальних правопорушень від продовжуваних та триваючих кримінальних правопорушень (відсутність внутрішнього зв’язку між діяннями, що входять до її складу тощо). Слід зупинитися на відмінності повторності від кримінальних правопорушень, об’єктивна сторона яких характеризується вчиненням певних діянь неодноразово (ст. 434 КК України) та систематично (ст.ст. 120, 303, 390 КК України). Далі необхідно визначити ознаки повторності кримінальних правопорушень та розкрити їх зміст. На підставі аналізу точок зору, що висловлено у спеціальній літературі, та змісту приписів, що містяться в розділі VII Загальної частини КК України рекомендується знайти обґрунтування існуючому у вітчизняному кримінальному праві поділу повторності на види: не пов’язана із засудженням (фактична) та пов’язана із ним (рецидив).

Приступаючи до аналізу окремих видів фактичної повторності необхідно з’ясувати, які кримінальні правопорушення у кримінальному праві визнаються однорідними, оцінити думки, що зустрічаються у літературі про збіг повторності однорідних кримінальних правопорушень та сукупності кримінальних правопорушень, навести приклади, коли дійсно можливий такий збіг. Розглядаючи повторність тотожних кримінальних правопорушень слід оцінити різні погляди, висловлені в літературі стосовно її змісту й кількісної характеристики. При аналізі повторності тотожних кримінальних правопорушень важливо з’ясувати, має значення в цьому випадку юридична чи лише загальна тотожність кримінальних правопорушень.

Описуючи рецидив як різновид повторності кримінальних правопорушень слід взяти до уваги, що в літературі пропонуються різні варіанти його класифікації. Необхідно послідовно розглянути види рецидиву кримінальних правопорушень, порівняти суспільну небезпечність загального та спеціального рецидиву, розкрити значення однорідності кримінальних правопорушень стосовно питання про спеціальний рецидив, розкрити зміст пенітенціарного та рецидиву тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

У роботі слід відобразити значення повторності й рецидиву для кваліфікації кримінальних правопорушень та призначення покарання. В ній слід торкнутися випадків, коли при кваліфікації необхідне відмежування їх від суміжних понять (реальної сукупності, продовжуваних кримінальних правопорушень). Проаналізувавши відповідні приписи Загальної та Особливої частини, необхідно розглянути роль повторності й рецидиву як кваліфікуючої ознаки, як обставини, що обтяжує покарання, необхідність врахування повторності й рецидиву кримінальних правопорушень у оцінці суспільної небезпечності особи, значенні різновидів повторності як обставини, що перериває строки давності (ст. 49, ст. 80 КК України), є підставою скасування звільнення від покарання з випробуванням (ст. 78 КК України) тощо.
Рекомендований перелік літератури до теми № 24:

  1. Бажанов М.І. Повторюваність злочинів як вид множинності злочинів: (Конспект лекцій). Українська юридична академія. Харків, 1993.

  2. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украину. Харків: Право, 2000.

  3. Захаров В.Ф. Новий Кримінальний кодекс України та рецидив кримінального правопорушення Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН країни. 2002. Вип. 15. С. 413-416.

  4. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. Волгоград, 1976.

  5. Зинченко И.А. Квалификация некоторых составных преступлений по совокупности. Юридическая наука и проблемы формирования демократического правового государства Украина. Наукова конференція. Київ, 1993. С. 95-100.

  6. Кириленко О.І. Види повторності злочинів у кримінальному праві України. Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. 2001. Вип. 4 (17). С. 202-208.

  7. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). Москва, 1988.

  8. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. Москва, 1974.

  9. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. Київ, 1990.

  10. Малков В.П. Повторность преступлений. Казань, 1970.

  11. Малков В.П. Совокупность преступлений (вопросы квалификации и назначения наказания). Казань, 1974.

  12. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. Казань, 1982.

  13. Никифоров А.С. Совокупность преступлений. Москва, 1965.

  14. Созанський Т. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів. Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. 2001. Вип. 2 (15). С.167-171.

  15. Шевченко Е.В. Преступления, квалифицируемые по последствиям как самостоятельный вид единого преступления. Проблеми законності / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. 2000. Вип. 44. С. 151-157.


Нормативний матеріал

  1. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7.


Тема № 25: Одиничне кримінальне правопорушення як головна складова множинності
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття та ознаки множинності кримінальних правопорушень.

  2. Одиничне кримінальне правопорушення як структурний елемент множинності кримінальних правопорушень.

  3. Прості одиничні кримінальні правопорушення.

  4. Ускладненні одиничні кримінальні правопорушення:

  • триваючі;

  • продовжувані;

  • складенні;

  • кримінальні правопорушення, які кваліфікуються за додатковими об’єктивними або суб’єктивними ознаками.

Висновки.
Методичні вказівки:

Необхідною умовою правильної кримінально-правової оцінки кримінально протиправного діяння та призначення покарання за нього є з’ясування того, чи здійснено особою одиничне кримінальне правопорушення, чи ж у вчиненому нею мають місце ознаки кількох самостійних кримінальних правопорушень. Тому дослідження в рамках курсової роботи теми «Поняття і види одиничних кримінальних правопорушень» має не лише теоретичне, але й важливе практичне значення.

Перше питання теми передбачає проведення детальної характеристики соціальної і юридичної сутності одиничного кримінального правопорушення. Роботу над ним слід розпочати з вироблення поняття одиничного кримінального правопорушення. Оскільки в теорії сучасного кримінального права немає єдності в розумінні ознак одиничного кримінального правопорушення, то, враховуючи різні точки зору з цієї проблеми, які відображено в науковій літературі, необхідно виявити основні ознаки, властиві одиничному кримінального правопорушення й розкрити їх зміст. Вирішивши це завдання, слід сформулювати поняття одиничного кримінального правопорушення та охарактеризувати його з точки зору співвідношення його юридичної форми та матеріального змісту. Оскільки питання про одиничні кримінальні правопорушення виникає у зв’язку із проблематикою множинності, то слід розкрити їх роль як структурного елементу множинності кримінальних правопорушень, визначити при цьому, що саме має значення для констатації у вчиненому множинності кримінальних правопорушень: кількість вчинених дій чи кількість реалізованих складів кримінального правопорушення.

Продовжуючи роботу над першим питанням, потрібно коротко торкнутися тих підстав, з яких законодавець визнає певні види людської поведінки (вчинок, вчинки) самостійним, одиничним кримінальним правопорушенням, відобразити причини, з яких властивості таких вчинків лягли в основу конструкції норм Особливої частини КК України.

Відповідь на друге питання плану потребує ретельного аналізу юридичних ознак простого одиничного кримінального правопорушення. У роботі необхідно особливу увагу приділити особливостям його юридичної конструкції, яка дає можливість відокремлювати його від ускладнених одиничних кримінальних правопорушень.

Приступаючи до опрацювання третього розділу роботи, необхідно взяти до уваги, що відокремлення ускладнених одиничних кримінальних правопорушень у самостійний вид кримінальних правопорушень грунтується, окрім загальної юридичної конструкції одиничного кримінального правопорушення, на наявності певних додаткових, специфічних ознак. Тому робота над цим питанням передусім повинна бути спрямована на виявлення цих ознак.

У курсовій роботі рекомендується виходити з розповсюдженої в сучасній науці кримінального права тричленної класифікації ускладнених одиничних кримінальних правопорушень (триваючі, продовжувані, складні). Тому слід з’ясувати, які ознаки покладено в основу такої класифікації. Окрім того, на підставі вивчення спеціальної літератури потрібно висловити свою думку про можливість виділення як окремих видів ускладнених одиничних кримінальних правопорушень так звані кримінальні правопорушення з двома діями, кримінальні правопорушення, які кваліфікуються наявністю додаткових тяжких наслідків, кримінальні правопорушення, у основі яких лежать альтернативні дії.

Характеризуючи триваючі й продовжувані кримінальні правопорушення необхідно визначити їх поняття, проаналізувати юридичну конструкцію, дійти висновків про їх спільні та відмінні риси. Рекомендується розглянути точки зору, які існують з питання про особливості структури продовжуваних кримінальних правопорушень, оцінити обґрунтованість висловлених у науковій літературі думок про тотожність між продовжуваними та повторюваними кримінальними правопорушенями.

Розглядаючи складні (складені) кримінальні правопорушення, обов’язково слід виявити причини, з яких законодавець об’єднав діяння, що входять до їх об’єктивної сторони, у один склад кримінального правопорушення, проаналізувати два основних види складних кримінальних правопорушень (так звані враховану законом реальну сукупність та враховану законом ідеальну сукупність). Необхідно дійти висновків з питання про співвідношення між суспільною небезпечністю складного кримінального правопорушення в цілому та суспільною небезпечністю окремих кримінально протиправних дій, що входять до нього.

Опрацьовуючи четверте питання плану потрібно, зокрема, проаналізувати висловлені в літературі думки про можливість відокремлення одиничних кримінальних правопорушень від множинності кримінальних правопорушень лише за окремими елементами складу кримінального правопорушення (наприклад, тільки за об’єктивною стороною). Приймаючи до уваги різноманіття юридичних конструкцій одиничного кримінального правопорушення, необхідно дійти висновків про реальність подібних тверджень. Також слід визначити, яке практичне значення має відмежування одиничних кримінальних правопорушень від множинності кримінальних правопорушень.
Рекомендований перелік літератури до теми № 25:

  1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украину. Харків: Право, 2000.

  2. Красиков Ю.А. Множественность преступления (понятие, виды, наказуемость). Москва, 1988.

  3. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. Москва, 1974.

  4. Малков В.П. Множественность преступлений и её формы по советскому уголовному праву. Казань, 1982.

  5. Шевченко Е.В. Преступления, квалифицируемые по последствиям как самостоятельный вид единого преступления. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. 2000. Вип. 44. С. 151-157.


Нормативний матеріал

1. Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7.
Тема № 26: Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння: кримінально-правова характеристика та види
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та їх ознаки.

  2. Класифікація обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та їх ознаки.

  3. Значення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння для кримінального права України.

Висновки.

Методичні вказівки:

Перед написанням курсової роботи за даною темою необхідно уважно ознайомитись з Конституцією України (ст.ст. 3, 8, 27, 55, 68), Кримінальним кодексом України (ст.ст. 1, 2, 3, 4, 11, 13, 17-25, 36-43, 115, 118, 119, 124), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» рекомендованою учбовою, науковою літературою і, з’ясувати, навіщо законодавець створив правові норми, які утворюють інститут обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння, і чому розмістив їх саме у Кримінальному кодексі України; яке системно-правове значення це має.

Викладаючи історію обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння необхідно звернути увагу на те, що вони складають один з найстаріших інститутів кримінального права, і, мали своє відображення ще в першій пам’ятці національного писаного права – «Руській Правді». В подальшому, автору необхідно простежити збільшення кількості обставин, що передбачалися безпосередньо в кримінальному законодавстві і виявити тенденції змін відповідних норм.

В наступному питанні необхідно висвітлити місце інституту «Обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння» в системі Загальної частини кримінального права і в системі національного права взагалі, його функції і значення.

У другому питанні автор має детально проаналізувати склад інституту «Обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння» і провести класифікацію окремих обставин за різними підставами, у тому числі за правовою природою. Доцільним є складання схем, що ілюструють позицію автора курсової роботи.

Висновок мають скласти результати синтезу з’ясованого матеріалу зокрема визначення правового інституту «Обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння» й окремих його складових; оцінка відповідності чинного законодавства потребам регуляції суспільних відносин у цій сфері; окреслення можливих шляхів удосконалення тексту відповідних кримінально-правових норм.
Рекомендований перелік літератури до теми № 26:

  1. Андрушко П.П. Виконання професійних та службових функцій як обставина, що виключає суспільну небезпечність чи протиправність діяння. Проблеми правознавства. Київ: Либідь. 1991. Вип. 52. С. 74-81.

  2. Анчукова М.В. Об’єктивні ознаки діяння, пов’язаного з ризиком. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ. 2002. Вип. 18. С. 304-309.

  3. Анчукова М.В. Виправданий ризик, як обставина, що виключає злочинність діяння. Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя незалежності України. Спецвипуск у 2-х частинах. Ч. 1. 2002. С. 57-60.

  4. Багрий-Шахматов Л.В., Подкорытова Л.Н. О соотношении задержания преступника с крайней необходимостью. Одеська національна юридична академія. О. 1998. Вип. 5. С. 179-186.

  5. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. –Харьков, 1986.

  6. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. Харьков, 1991.

  7. Баулин Ю.В. Основания необходимой обороны. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. 1992. Вип. 26. С. 26-31.

  8. Баулин Ю.В. Необходимая оборона и уголовный закон. Права людини в Україні. Харків, 1995. Спецвипуск. № 3.

  9. Бушуев Г.В. Социальная и уголовно-правовая оценка причинения вреда преступнику при задержании. Горький, 1976.

  10. Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. Київ: КВШ МВД СССР, 1984.

  11. Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному. Москва, 1985.

  12. Дячук С.І. Юридична природа виконання наказу. Право України. 1999. № 4. С. 61-65.

  13. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві: Основні поняття, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. Київ: Атіка, 2001.

  14. Заднепровский А. Право человека на самозащиту. Юридическая практика. 1997. № 8 (42), апр. . С. 1, 8.

  15. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимости. Изд-во Саратовского ун-та, 1981.

  16. Козак В.Н. Право граждан на необходимую оборону.1972.

  17. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину. Вісник Академії правових наук України. 2000. № 3 (22). С. 217-222.

  18. Омар Мухамед Мусса Измаил. Пути усовершенствования института уголовного права Украины «Обстоятельства, которые исключают преступность деяния». Київ: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2001. С. 165-168.

  19. Орехов В.В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2003.

  20. Паше-Озерский Н.Н. Необходимая оборона и крайняя необходимость . Москва,1962.

  21. Подкорытова Л.Н. Понятие обстоятельств которые исключают преступность (общественную опасность и противоправность) деяний. Весы Фемиды. 1998. № 3. С. 20-23.

  22. Подкорытова Л.Н. Основания и условия причинения вреда преступнику при задержании. Весы Фемиды. 1999. № 1. С. 23-26.

  23. Подоляк А.М. Про деякі питання необхідної оборони. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. Київ: Юридична книга. 1999. Вип. 4. С. 262-265.

  24. Притула В. Поняття перевищення меж необхідної оборони за Кримінальни кодексом України 2001 р. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіон. наук.-практ. конф. Л.: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка, 2002. С. 265-268.

  25. Сидоров Б.В. Уголовно-правовые гарантии правомерного, социально полезного поведения. Казань, 1992.

  26. Слуцкий И.И. Обстоятельства, исключающие уголовную ответственность / И. И. Слуцкий. Л., 1956.

  27. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. Москва, 1969.

  28. Харитонов С.О. Підстави правомірного застосування працівниками міліції вогнепальної зброї. Вісник Університету внутрішніх справ. Харків, 2000. Вип. 10. С. 39-44.

  29. Ющик О.І. Діяння, пов’язане з ризиком. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 121. С. 112-114.

  30. Ющик О.І. Умови правомірності діяння, пов’язаного з ризиком. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 154. С. 107-111.

  31. Якубович М.И. Вопросы теории и практики необходимой обороны. Москва, 1961.


Нормативний матеріал

    1. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 р.

    2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 26.04.2002 р. «Про судову практику у справах про необхідну оборону».


Тема № 27: Необхідна оборона, як обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння: поняття та ознаки


1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

скачати

© Усі права захищені
написати до нас