Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з навчальної дисципліни «Кримінальне право» сторінка 8

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Ім'я файлу: 4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
Розширення: doc
Розмір: 892кб.
Дата: 13.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Курсова робота - edit version.docx
Vocabulary.docx

Тема № 18: Готування до вчинення кримінального правопорушення: поняття, значення для кримінальної відповідальності

Орієнтовний план:

Вступ.

Законодавче визначення готування до вчинення кримінального правопорушення.
Об’єктивні ознаки готування до вчинення кримінального правопорушення.
Суб’єктивні ознаки готування до вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушення.
Відмінність готування до кримінального правопорушення від виявлення умислу.
Добровільна відмова від доведення кримінального правопорушення до кінця на стадії готування.

Висновки.
Методичні вказівки:

Починати роботу над темою рекомендується з ретельного вивчення та аналізу поняття кримінального правопорушення (ст. 11 КК України), видів стадій кримінального правопорушення (ст.ст. 13-15 КК України), кримінальної відповідальності за незакінчені кримінальні правопорушення (ст. 16 КК України), поняття та ознак добровільної відмови (ст. 17 КК України), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на те у зв’язку з чим постає питання про стадії вчинення кримінального правопорушення, визначити проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

У першому питанні теми потрібно розкрити поняття стадій вчинення кримінального правопорушення, законодавче поняття та види незакінченого кримінального правопорушення (поняття готування до кримінального правопорушення, поняття замаху на кримінальне правопорушення) та поняття закінченого кримінального правопорушення, а також звернути увагу на питання про поняття стадій кримінального правопорушення в науці кримінального права, з’ясувати їх значення для кримінальної відповідальності.

Розкриваючи друге питання, перш за все необхідно з’ясувати, у чому має вираз суспільна небезпека готування до кримінального правопорушення. Потім слід викласти поняття готування до кримінального правопорушення, що закріплене в чинному законодавстві, а також які точки зору з цього приводу висловлені в науці кримінального права. Далі слід розглянути об’єктивні ознаки готування до вчинення кримінального правопорушення, які виділяються наукою кримінального права, їх сутність. Визначитись, чи можна готуватися до вчинення кримінального правопорушення шляхом бездіяльності та обґрунтувати свої погляди. З’ясувати, в яких діях може проявлятись готування з об’єктивної сторони, тобто розглянути види приготувальних дій, які передбачені законом про кримінальну відповідальність: підшукування засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення, пристосування засобів чи знарядь для вчинення кримінального правопорушення, підшукування співучасників, змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення. Потім потрібно визначити суб’єктивні ознаки готування до кримінального правопорушення, які виділяються в науці кримінального права, вирішити питання про можливість кримінальної відповідальності за готування до кримінального правопорушення за умови невизначеного або альтернативного умислу. В завершенні розгляду цього основного питання теми необхідно провести відмежування готування до кримінального правопорушення від замаху на кримінальне правопорушення.

При роботі над третім пунктом плану необхідно з’ясувати питання про юридичні підстави та межі відповідальності за готування до кримінального правопорушення, а також особливості кваліфікації при готуванні до вчинення кримінального правопорушення. Дати кримінально-правову оцінку готування до кримінального проступку (ч. 2 ст. 14 КК України).

Далі потрібно звернути увагу на поняття виявлення умислу та його ознаки, а також зазначити, за якими ознаками готування до кримінального правопорушення відрізняється від виявлення умислу.

Завершуючи роботу потрібно зробити самостійні висновки про значення такої стадії вчинення кримінального правопорушення як готування до кримінального правопорушення, а також визначити, які шляхи автор бачить для вдосконалення такого інституту кримінального права як стадії вчинення кримінального правопорушення.
Рекомендований перелік літератури до теми № 18:

Городецький Ю.В. К вопросу о понятии добровольного отказа. Проблеми впровадження правових реформ в Україні: Зб. наук. праць. Харків, 1996. С. 93-96.
Дурманов Н.А. Стадии совершения преступлений. Москва, 1958.
Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. Москва, 1982.
Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.
Назаренко Г.В., Ситникова А.И. Неоконченное преступление и его виды: Монография. Москва: Ось-89, 2003.
Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. Воронеж, 1975.
Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения. Москва, 1982.
Тихий В.П. Стадії злочину як інститут кримінального права. Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮІ ТАНГ. Тернопіль, 2002.
Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву / И. С. Тишкевич. Москва, 1958.
Шевчук А.В. Готування до злочину та особливості відповідальності за готування. Актуальні проблеми держави і права. Одеса.: Юрид. літ-ра. 2001. Вип. 11. С. 536-544.

Тема № 19: Замах на вчинення кримінального правопорушення: поняття, види та відповідальність за замах
Орієнтовний план:

Вступ.

Законодавче визначення замаху на вчинення кримінального правопорушення. Кримінально-правова характеристика замаху.
Об’єктивні ознаки замаху на вчинення кримінального правопорушення.
Суб’єктивні ознаки замаху на вчинення кримінального правопорушення.
Види замахів.
Кримінальна відповідальність за замах на вчинення кримінального правопорушення.
Відмінність замаху на кримінальне правопорушення від готування до кримінального правопорушення та закінченого кримінального правопорушення.
Добровільна відмова від доведення кримінального правопорушення до кінця на стадії замаху на вчинення кримінального правопорушення.

Висновки.
Методичні вказівки:

Починати роботу над темою рекомендується з ретельного вивчення та аналізу поняття кримінального правопорушення (ст. 11 КК України), видів стадій кримінального правопорушення (ст.ст. 13-15 КК України), кримінальної відповідальності за незакінчені кримінальні правопорушення (ст. 16 КК України), поняття та ознак добровільної відмови (ст. 17 КК України), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на те у зв’язку з чим постає питання про стадії вчинення кримінального правопорушення, визначити проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

У першому питанні теми потрібно розкрити поняття стадій вчинення кримінального правопорушення, законодавче поняття та види незакінченого кримінального правопорушення (поняття готування до кримінального правопорушення, поняття замаху на кримінальне правопорушення) та поняття закінченого кримінального правопорушення, а також звернути увагу на питання про поняття стадій кримінального правопорушення в науці кримінального права, з’ясувати їх значення для кримінальної відповідальності.

Далі потрібно звернути увагу на викладення поняття замаху на кримінальне правопорушення, яке міститься в ч. 1 ст. 15 КК України, розкрити його ознаки, а також розглянути точки зору, які мають місце серед вчених щодо цього питання. Потім необхідно приділити особливу увагу поділу замаху на види, який проводиться законодавцем (ч. 2 та ч. 3 ст. 15 КК України) та наукою кримінального права (непридатний замах), охарактеризувати кожний з цих видів, а також вказати, за якими ознаками вони відрізняються та з’ясувати значення такого поділу замаху на види. Також необхідно з’ясувати, у чому має вираз суспільна небезпека замаху на кримінальне правопорушення.

При роботі над другим пунктом плану потрібно звернути увагу на розкриття об’єктивних ознак замаху на кримінальне правопорушення, при цьому розглянути питання про можливість вчинення замаху на кримінальне правопорушення шляхом бездіяльності, а також визначити, у чому повинні мати вираз діяння особи, спрямовані на вчинення кримінального правопорушення. Для цього рекомендується з’ясувати наступні питання: 1) що є діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення кримінального правопорушення; 2) що розуміється під недоведенням кримінального правопорушення до кінця та які причини цього; 3) що розуміється під обставинами незалежними від волі винного; 4) чи завдається шкода об’єкту кримінального правопорушення при замаху на кримінальне правопорушення; 5) чи можливий замах на кримінальне правопорушення з формальним складом та обґрунтувати свої погляди.

У третьому питанні потрібно визначити суб’єктивні ознаки замаху на кримінальне правопорушення, з’ясувати яка форма вини повинна бути при замаху на кримінальне правопорушення, вирішити питання про можливість замаху з невизначеним або альтернативним умислом.

Четверте питання теми присвячене класифікації замахів залежно від ступеню закінченості. Законодавчо розрізняють закінчений і незакінчений замах на кримінальне правопорушення.

При роботі над п’ятим пунктом плану необхідно з’ясувати питання про юридичні підстави та межі відповідальності за замах на кримінальне правопорушення, а також необхідно визначити особливості кваліфікації замаху на кримінальне правопорушення.

Розкриваючи шосте питання теми, необхідно розглянути ознаки, за якими замах на кримінальне правопорушення відмежовується від готування до кримінального правопорушення та закінченого кримінального правопорушення.

Завершуючи роботу, потрібно зробити самостійні висновки про значення такої стадії вчинення кримінального правопорушення як замах на кримінальне правопорушення, а також визначити, які шляхи автор бачить для вдосконалення такого інституту кримінального права як стадії вчинення кримінального правопорушення.
Рекомендований перелік літератури до теми № 19:

Вапсва Ю.А. Непридатний замах: за і проти. Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. Вип. 9. С. 190-193.
Дурманов Н.А. Стадии совершения преступления. Москва, 1958.
Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. Москва, 1982.
Козлов А.П. Учение о стадиях преступления. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.
Коржанський М.Й. Замах негідними засобами. Юридичний вісник України. 1996. № 1-2 (27-28), 10-17 січня. С. 3.
Назаренко Г.В., Ситникова А.И. Неоконченное преступление и его виды: Монография. Москва: Ось-89, 2003.
Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекцій. Харків: НЮАУ, 1996.
Тихий В.П. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин. Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матер. наук.-практ. конф. Київ, 1998. С. 261-263.
Тихий В.П. Стадії злочину як інститут кримінального. Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮІ ТАНГ. Тернопіль, 2002.
Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. Москва, 1958.
Шахов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. Караганда, 1974.
Шевчук А.В. Замах на злочин та його ознаки. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 105. С. 92-96.
Шевчук А.В. Поняття і види непридатного замаху. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 125. С. 101-104.

Тема № 20: Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні
Орієнтовний план:

Вступ.

Поняття добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця, його об’єктивні та суб’єктивні ознаки.
Стадії вчинення кримінального правопорушення на яких можлива добровільна відмова від доведення кримінального правопорушення до кінця.
Відміна добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця від дійового каяття.
Кримінально-правові наслідки добровільної відмови.
Особливості добровільної відмови при співучасті.

Висновки.
Методичні вказівки:

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на те у зв’язку з чим постає питання про стадії вчинення кримінального правопорушення, розглянути історію виникнення та розвитку інституту добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця, визначити проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

Розкриваючи перше питання теми, потрібно з’ясувати мету запровадження інституту добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця, визначити законодавче поняття добровільної відмови (ч. 1 ст. 17 КК України), а також точки зору з цього приводу, що існують у науці кримінального права. Далі слід приділити особливу увагу ознакам (або умовам) добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця, що випливають із її поняття.

При роботі над другим питанням потрібно визначити, на яких стадіях вчинення кримінального правопорушення можлива добровільна відмова, у чому повинна проявлятися добровільна відмова на стадіях готування до кримінального правопорушення, незакінченого замаху, закінченого замаху, форми добровільної відмови при вчиненні кримінального правопорушення шляхом дії чи бездіяльності.

Продовжуючи роботу, необхідно визначити поняття дійового каяття, які існують у науці кримінального права та яке випливає зі змісту ст. 45 КК України. Потім слід розглянути форми, в яких може проявлятися діяльне каяття, ознаки, що об’єднують та відрізняють добровільну відмову від доведення кримінального правопорушення до кінця та діяльне каяття. В цьому ж питанні рекомендується розглянути кримінально-правові наслідки добровільної відмови та дійового каяття, що відповідно витікають із ч. 2 ст. 17 та ст. 45 КК України.

Розглядаючи п’яте питання, потрібно з’ясувати особливості добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця при співучасті у організатора, пособника та підбурювача, як вирішується питання щодо кримінальної відповідальності співучасника, якщо його дії по відверненню кримінального правопорушення виявилися невдалими.

У заключній частині потрібно зробити самостійні висновки про ступінь розробки інституту добровільної відмови від доведення кримінального правопорушення до кінця в законодавстві та науці кримінального права, його значення та перспективи розвитку.
Рекомендований перелік літератури до теми № 20:

Городецький Ю.В. К вопросу о понятии добровольного отказа. Проблеми впровадження правових реформ в Україні: Зб. наук. праць. Харків, 1996. С. 93-96.
Городецький Ю.В. Мотивація поведінки при добровільній відмові Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків: Основа, 1999. Вип. 39. С. 128-134.
Дурманов Н.А. Стадии совершения преступления. Москва 1958.
Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. Воронеж, 1975.
Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. Москва, 1982.

Тема № 21: Поняття і ознаки співучасті
Орієнтовний план:

Вступ.

Поняття співучасті у вчинені умисного кримінального правопорушення та її кримінально-правова характеристика.
Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті.
Проблема встановлення причинного зв’язку між діяннями кожного зі співучасників та вчиненим кримінальним правопорушенням.
Характеристика інтелектуального та вольового моменту умислу співучасників.

Висновки.
Методичні вказівки:

Безпосередньому викладу матеріалу повинно передувати обґрунтування актуальності, теоретичного та практичного значення проблематики співучасті в науці кримінального права.

Для глибокого засвоєння цієї теми слід піддати ретельному аналізу визначення співучасті, що міститься у ст. 26 КК України. Спочатку необхідно розібратися у соціальній сутності співучасті, зрозуміти її підвищену суспільну небезпечність.

Характеризуючи множинність співучасників слід зазначити, що не завжди у випадках заподіяння суспільно-небезпечних наслідків двома або більше особами має місце співучасть, також слід підкреслити, що кожен із співучасників має відповідати ознакам суб’єкта кримінального правопорушення, торкнутися питання про посереднє виконавство, тобто саме про той випадок, коли фактично діють дві особи, але неосудна особа чи особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності є як би знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Потребує уваги новела щодо форм співучасті, яка закріплена в ст. 28 КК України. Саме наявність визначеної кількості осіб (дві або три) для певної форми співучасті обумовило визначення співучасті як участь у вчиненні кримінального правопорушення декількох осіб.

При розкритті спільності як об’єктивної ознаки слід зазначити, що в об’єктивному сенсі спільність – має місце при вчиненні кримінального правопорушення спільними, загальними зусиллями двох або більше суб’єктів, єдності злочинного результату для всіх співучасників, знаходження його у причинному зв’язку з діями кожного співучасника. Слід також відобразити значення ознаки спільності як в об’єктивному так і у суб’єктивному сенсі. Розкриваючи це питання слід показати залежність між діями окремих співучасників та вчиненням кримінального правопорушення загалом, незалежно від виконуваної окремими співучасниками ролей.

При характеристиці спільності умислу співучасників необхідно описати структуру психологічної спільності співучасників, зазначити необхідний мінімальний психологічний зв’язок між співучасниками, його критерії. Особливу увагу слід приділити науковій дискусії про суб’єктивний зв’язок між співучасниками, ретельно проаналізувати аргументи як прибічників двостороннього суб’єктивного зв’язку, що передбачає знання організатором, підмовником та пособником про діяльність виконавця та бажання спільної з ним діяльності, а також аналогічне знання та прагнення діяти у виконавця, а також і одностороннього суб’єктивного зв’язку, прибічники якого розглядають можливість незнання виконавця про приєднану діяльність інших співучасників.

Характеризуючи умисел співучасників слід вказати на усвідомлення кожним співучасником суспільно небезпечного характеру не лише своїх дій чи бездіяльності, але й суспільно небезпечний характер дій принаймі виконавця кримінального правопорушення та передбачення кожним співучасником злочинного результату, що настає в результаті дій виконавця, бажання чи свідоме припущення кожним співучасником саме цього злочинного результату, причому по відношенню до самого факту сприяння іншій особі умисел співучасника може бути лише прямим. Слід дати аналіз інтелектуального та вольового моментів умислу співучасників, показати співвідношення мотивів та цілей різних співучасників, розглянувши специфічну дворівневість умислу при співучасті.
Рекомендований перелік літератури до теми № 21:

Альошин Д.П. Форми співучасті у новому Кримінальному кодексі України: проблеми реалізації правових норм. Право і безпека. 2002. № 1. С. 15-20.
Альошин Д.П., Орлов П.І. Поняття організованої злочинної групи в новому Кримінальному кодексі України: теоретичний аналіз, Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2002. Спецвипуск. С. 99-105.
Багрій-Шахматов Л.В. Співвідношення організованої злочинності і тероризму. Одеська національна юридична академія. 2000. Вип. 8. С. 33-34.
Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. Київ, 1969.
Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. Київ: Вища школа, 1986.
Галиакбаров Р.Р. Квалификация многосубъектных преступлений без признаков соучастия. Хабаровск, 1987.
Гошовська О.О. Злочинна організація як форма співучасті. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1998. Вип. 9. С. 387-391.
Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. –Москва,1959.
Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. Учебное пособие. Харків: Рубикон, 1997.
Гуторова Н.А. Совершение преступления организованно группой как форма соучастия по уголовному праву Украины. Зб. наук. праць Харк. Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Вип. 2. Харків: Харк. Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2001. С. 31-48.
Деметува Л.Н. Иерархичность как необходимый признак преступной организации. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків, 2002. Вип. 55. С. 201-204.
Долженков О.Ф.Ознаки і різновиди організованих злочинних. Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. 2000. Вип. 3. С. 12-19.
Єфремов С. Організовані злочинні угрупування в теорії вітчизняного кримінального права. Вісник прокуратури. 2001. № 3. С. 28-34.
Єфремов С. Діяльне каяття як засіб нейтралізації діяльності організованих злочинних угрупувань. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. Вип. 42. С. 53-58.
Єфремов С. Різновиди організованих злочинних угруповань. Вісник прокуратури. 2003. № 8. С. 53-58.
Єфремов С. Форми участі в організованій злочинній діяльності. Вісник прокуратури. 2003. № 4. С. 53-58.
Єфремов С. Криміналізація організованої злочинної діяльності у чинному Кримінальному кодексі України. Право України. 2003. -№ 9. С. 95-99.
Жаровська Г.П. Співучасть у злочині: об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2000. Вип. 100. С. 91-96.
Жаровська Г.П. Форми співучасті у кримінальному праві України: проблеми диференціації. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2001. Вип. 125. С. 96-101.
Жаровська Г.П. Класифікація співучасників та її підстави. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 147. С. 109-113.
Жаровська Г.П. Поняття співучасті у злочині за кримінальним правом України. Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федькевича. Серія: Правознавство. Чернівці: Рута, 2002. Вип. 154. С. 103-107.
Закалюк А.П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення. Боротьба з орг. злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2001. № 4. С. 20-28.
Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2003.
Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2001.
Кривоченко Л.М. Проблема уголовно-правового содержания организованной преступности. Збірник праць дослідників Проекту «А» науково-дослідної програми АПрН України та НІЮ США. Харків: НЮАУ, 2002. С. 106-144.
Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України. Право України. 2001. № 11. С. 69-74.
Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України: Наук.- практ. посібник. Київ: Вища школа, 2001.
Стадник С.В. Проблеми визначення поняття злочинної. Вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. Вип. 2. С. 194-202.
Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. Москва, 1974.
Усатий Г.О. Можливості кримінально-правового компромісу у боротьбі з орг. Злочинністю. Зб. наук. праць Харк. Центру вивчення організованої злочинності. Вип. 4. Харків, 2002. С. 189-213.
Шапченко С.Д. Деякі питання тлумачення та застосування статті 28 Кримінального кодексу України. Законодавство України: Науково-практичні коментарі. 2002. № 3. С. 116-124.
Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. Москва, 1958.

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13

скачати