1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Ім'я файлу: 4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
Розширення: doc
Розмір: 892кб.
Дата: 13.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Курсова робота - edit version.docx
Vocabulary.docx
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».


Тема № 14: Суб’єктивна сторона складу кримінального правопорушення: поняття, ознаки
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення, її ознаки та кримінально-правове значення.

  2. Вина – обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

  3. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення.

Висновки.
Методичні вказівки:

Перш ніж приступити до написання роботи рекомендується ознайомитися і проаналізувати ч. 2 ст. 2 КК України і ст.ст. 24, 25 КК. Далі слід дати поняття вини. При цьому рекомендується звернути увагу на проблему, яка обговорюється в кримінально-правовій літературі про ототожнення поняття вини та суб’єктивної сторони. Не можна забувати про те, що вина виступає і як ознака кримінального правопорушення, і як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. Уявляється, що якраз з цього боку і необхідно розглядати це питання, враховуючи що вина є не тільки психологічним поняттям, а і соціально-політичним.

При розкритті другого питання рекомендується розглянути елементи вини. Розглядаючи ступінь вини, слід звернути увагу на питання відображення вини. Деякі автори висловлюють думку про те, що вина відображається в санкції статті, інші ж – у вироку. Аналізуючи форми вини слід звернути увагу на питання про інтелектуальний та вольовий критерії. В літературі йде обговорення того, що необхідно також добавити до двох перших ще один – емоційний. Доцільно, також, проілюструвати практичними прикладами розглянуті положення Загальної, тобто проаналізувати вину в декільках складах кримінальних правопорушень і визначити її інтелектуальний і вольовий моменти.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути при написанні цієї роботи, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

Висвітлюючи питання щодо визначення мотиву кримінального правопорушення необхідно продемонструвати знання нормативної бази, наукової і учбової літератури з цього приводу. Автор має обґрунтувати те визначення яке він сприймає або пропонує. Далі, досліджуючи види мотивів кримінального правопорушення, спочатку слід перерахувати усі мотиви, вказівка на які є в Особливій частині КК, після чого їх згрупувати. Класифікацію мотивів кримінальних правопорушень можна, також, відобразити схематично.

Характеризуючи наступну факультативну ознаку суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, якою є мета кримінального правопорушення, автору необхідно застосувати аналогічний підхід – використовуючи положення кримінального права навести визначення мети кримінального правопорушення, з’ясувати її ознаки і місце в системі ознак складу кримінального правопорушення. При цьому не можна забувати, що між мотивом та метою існує тісний зв’язок, але є і певні відмінності, на які і потрібно звернути увагу.

Завершуючи розгляд теми, рекомендується приділити увагу кримінально-правовому значенню мотиву та мети кримінального правопорушення. З’ясувати, яку саме роль вони відіграють при криміналізації суспільно небезпечних діянь, при кваліфікації кримінальних правопорушень, диференціації кримінальної відповідальності та індивідуалізації покарання.

Роботу слід завершити загальним висновком.
Рекомендований перелік літератури до теми № 14:

  1. Беньківський В.О. Деякі теоретичні питання вини. Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. Вип. 7. С. 392-396.

  2. Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції. Харків, 1991.

  3. Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник. Київ: Атака, 2005.

  4. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. Казань, 1965.

  5. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. Київ: Вид-во НАВСУ, 1997.

  6. Гримайло В. Подвійна форма вини за новим Кримінальним кодексом України. Юридичний вісник України. 2001. № 34, 25-31 серпня. С. 7.

  7. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. Воронеж, 1974.

  8. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. Москва: Юрид. лит-ра, 1972.

  9. Квашис В.Е. Преступная неосторожность: социально-правовые и криминологические проблемы. Владивосток, 1986.

  10. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Конспект лекцій. Харків, 1991.

  11. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность / В. Г. Макашвили. Москва: Госюриздат, 1958.

  12. Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожные преступления / В. А. Нерсесян. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.

  13. Подильчак О.Н. Уголовно-правовое и психологическое понятие мотива преступления. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. Харків: Основа, 2001. Вип. 47. С. 142-146.

  14. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). Київ: Наук. думка, 1992.

  15. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве. Москва: РИО ВЮЗИ, 1980.

  16. Рарог А.И. Субъективная сторона и квалификация преступлений. Москва, 2001.

  17. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.

  18. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину. Київ: Атіка, 2002.

  19. Ситковская О.Д. Аффект: криминально-психологическое исследование. Москва, 2001.

  20. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления С. А. Тарарухин. Київ, 1977.

  21. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. Москва: Госюриздат, 1950.

  22. Хавронюк М. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України. Підприємництво, господарство і право. 2003. № 3. С. 9-17.

  23. Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. Казань, 1988.

  24. Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. Тольятти: ТолПИ, 1998.


Тема № 15: Вина у кримінальному праві. Форми вини у кримінальному праві: умисел, необережність, подвійна (змішана)
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття вини в кримінальному праві та її місце в системі ознак складу кримінального правопорушення. Сутність, зміст, характер і ступінь вини.

  2. Поняття суб’єктивного ставлення в провину. Кримінально-правове значення вини.

  3. Форми вини (законодавчі та теоретичні).

  4. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення. Характеристика інтелектуального і вольового моментів прямого та непрямого умислу. Спеціальні види умислу.

  5. Поняття необережності у кримінальному праві, її види та значення. Характеристика інтелектуального та вольового моментів кримінально протиправної недбалості та кримінально протиправної самовпевненості.

  6. Відмінність окремих видів умислу і необережності.

Висновки.
Методичні вказівки:

Перш ніж приступити до написання роботи рекомендується ознайомитися і проаналізувати ч. 2 ст. 2 КК України і ст.ст. 24, 25 КК України. Далі слід дати поняття вини. При цьому рекомендується звернути увагу на проблему, яка обговорюється в кримінально-правовій літературі про ототожнення поняття вини та суб’єктивної сторони. Не можна забувати про те, що вина виступає і як ознака кримінального правопорушення, і як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. Уявляється, що якраз з цього боку і необхідно розглядати це питання, враховуючи що вина є не тільки психологічним поняттям, а і соціально-політичним.

При розкритті питання щодо змісту вини рекомендується розглянути елементи вини. Розглядаючи ступінь вини, слід звернути увагу на питання відображення вини. Деякі автори висловлюють думку про те, що вина відображається в санкції статті, інші ж – у вироку. Аналізуючи форми вини слід звернути увагу на питання про інтелектуальний та вольовий критерії. В літературі йде обговорення того, що необхідно також добавити до двох перших ще один – емоційний. Доцільно, також, проілюструвати практичними прикладами розглянуті положення Загальної, тобто проаналізувати вину в декільках складах кримінальних правопорушень і визначити її інтелектуальний і вольовий моменти.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути при написанні цієї роботи, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

У третьому питанні треба розкрити сутність форм вини та їх види.

Приступаючи до розгляду четвертого питання слід ознайомитись зі ст. 24 КК України. Після цього, виходячи з положень статті та своїх знань рекомендується дати визначення самого умислу та його видів: прямого та непрямого. Потім рекомендується вказати на їх спільні та відмінні риси. Завершуючи відповідь на перше питання, слід зробити висновок про значення умислу у кримінальному праві.

Далі рекомендується перейти до розгляду інтелектуального та вольового моментів прямого умислу, розкриваючи їх зміст, використовуючи при цьому матеріали судової практики. При аналізі інтелектуального моменту слід звернути увагу на те, що усвідомлюється винним при вчиненні кримінального правопорушення і на характер передбачення ним наслідків, що настали в результаті діяння. При розгляді вольового моменту прямого умислу рекомендується звернути увагу на те, що розуміється під бажанням настання суспільно небезпечних наслідків і в яких випадках можна говорити про наявність такого бажання.

В кінці відповіді на це питання рекомендується акцентувати увагу на проблемі змісту прямого умислу у кримінальних правопорушеннях з формальним складом. При цьому слід враховувати, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення з формальним складом не включає в себе суспільно небезпечних наслідків, а це означає, що психічне відношення до них не входить у зміст умислу.

Особливу увагу рекомендується звернути на вплив прямого і непрямого умислів на кваліфікацію кримінальних правопорушень і індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, встановлюючи при цьому існуючи відмінності і особливості.

Далі слід перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів. При цьому рекомендується розглянути особливості інтелектуального моменту в характері передбачення, вказавши на відмінність інтелектуального моменту прямого умислу.

Рекомендується також розглянути проблему непрямого умислу в кримінальних правопорушеннях з формальним складом. В теорії кримінального права панує точка зору, що кримінальне правопорушення з формальним складом може бути вчинено тільки з прямим умислом. Також слід приділити увагу можливості існування непрямого умислу у готуванні та замаху на кримінального правопорушення, у кримінальних правопорушеннях вчинених у співучасті. Треба проаналізувати це положення.

На завершення рекомендується провести розмежування непрямого умислу з прямим та із кримінально протиправною самовпевненістю. Це питання має важливе значення, оскільки непрямий умисел тісно межує із кримінально протиправною самовпевненістю.

Теорія ж кримінального права крім прямого та непрямого умислу виділяє й інші види умислу. Це види умислу в залежності від часу виникнення та в залежності від визначеності наслідків.

В першому випадку виділяють умисел, що винник раптово та його різновидність – афектований, а також умисел, що обдуманий заздалегідь. В другому випадку визначений та невизначений умисли (конкретизований та неконкретизований). Далі слід дати їм характеристику і визначити їх кримінально-правове значення (який умисел найбільш небезпечний, а який виступає як обставина, що пом’якшує вину). Необхідно розглянути також види невизначеного умислу: простий та альтернативний, описати їх особливості.

На завершення треба дати оцінку впливу спеціальних видів умислу на визначення кримінальної відповідальності та призначення покарання. Особливу увагу слід приділити проблемним питанням кваліфікації кримінальних правопорушень, вчинених з невизначеним умислом. Характеристику видів умислу обов’язково слід підкріплювати практичними прикладами.

Наступне питання присвячене необережній формі вини. Виходячи з того, що необережна форма вини поділяється на кримінально протиправну самовпевненність та кримінально протиравну недбалість треба проаналізувати і описати зміст цих видів необережності. Особливість інтелектуального моменту самовпевненості полягає в характері передбачення настання суспільно небезпечних наслідків діяння. Існують різні точки зору з цього приводу (одна з них полягає в тому, що винний передбачає тільки абстрактну можливість настання суспільно небезпечних наслідків: «у іншої особи – так, але тільки не в мене»). Вольову ознаку найчастыше розкривають наступним чином: особа розраховує на певні обставини, за допомогою яких можна запобігти настанню цих наслідків.

На закінчення потрібно визначити відмінність кримінально протиправної самовпевненості від кримінально протиправної недбалості та непрямого умислу за допомогою інтелектуального та вольового критеріїв. Теоретичні положення доцільно проілюструвати конкретними практичними прикладами.

Слід дати поняття кримінально протиправної недбалості. Після чого необхідно перейти до характеристики інтелектуального та вольового моментів кримінально протиправної недбалості, вказуючи на особливості та розкриваючи їх зміст.

Далі рекомендується розглянути та проаналізувати проблему об’єктивного та суб’єктивного критеріїв вольового моменту кримінально протиправної недбалості. Об’єктивний критерій означає обов’язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільно небезпечних наслідків, при здійсненні нею дій, які потребують додержання певних заходів обережності. В західноєвропейській літературі цей критерій називається критерієм «середньої людини». Суб’єктивний критерій полягає у наявності фактичної можливості передбачити зазначені у законі наслідки. Його потрібно розглядати відносно конкретної людини, що має певні індивідуальні якості.

При розгляді питання про казус слід пам’ятати, що він характеризується відсутністю об’єктивного та суб’єктивного критеріїв, або одного з них. В літературі ця проблема обговорюється і існує точка зору, що якщо особа хоча і передбачала настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але не могла їм запобігти в силу невідповідності своїх психофізіологічних якостей вимогам екстремальної ситуації чи нервово-психологічним перенавантаженням, то кримінальна відповідальність не настає. Це правило розвиває принцип суб’єктивного ставлення в вину.

Слід також проаналізувати точку зору про те, що необережні кримінальні правопорушення це завжди кримінальні правопорушення з матеріальним складом та висловити свою думку з приводу цього.

Наприкінці роботи слід розглянути форми та види вини та визначитись з кримінально-правовим значенням вини.
Рекомендований перелік літератури до теми № 15:

  1. Беньківський В.О. Деякі теоретичні питання вини. Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. Вип. 7. С. 392-396.

  2. Борисов В.І. Необережність і її види: Текст лекції. Харків, 1991.

  3. Вереша Р.В. Проблеми вини в теорії кримінального права: Навчальний посібник. Київ: Атака, 2005.

  4. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. Казань, 1965.

  5. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину: Монографія. Київ: Вид-во НАВСУ, 1997.

  6. Гримайло В. Подвійна форма вини за новим Кримінальним кодексом України. Юридичний вісник України. 2001. № 34, 25-31 серпня. С. 7.

  7. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и ее установление. Воронеж, 1974.

  8. Злобин Г.А., Никифоров Б.С. Умысел и его формы. Москва: Юрид. лит-ра, 1972.

  9. Квашис В.Е. Преступная неосторожность: социально-правовые и криминологические проблемы В. Е. Квашис. Владивосток, 1986.

  10. Ломако В.А. Зміст умислу і його види: Конспект лекцій. Харків, 1991.

  11. Лунеев В.В. Субъективное вменение. Москва: Спартак, 2000.

  12. Макашвили В.Г. Уголовная ответственность за неосторожность. Москва: Госюриздат, 1958.

  13. Нерсесян В.А. Ответственность за неосторожные преступления. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.

  14. Прохоренко А.Г. До питання про складну (подвійну) форму вини. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Регіон. наук. конф. Л., 1995. С. 105-106.

  15. Преступная неосторожность (уголовно-правовое и криминологическое исследование). Київ: Наук. думка, 1992.

  16. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве. Москва: РИО ВЮЗИ, 1980.

  17. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.

  18. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. Москва: Госюриздат, 1950.

  19. Хавронюк М. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України . Підприємництво, господарство і право. 2003. № 3. С. 9-17.

  20. Якушин В.А. Субъективное вменение и его значение в уголовном праве. Тольятти: ТолПИ, 1998.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

скачати

© Усі права захищені
написати до нас