1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Ім'я файлу: 4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1.doc
Розширення: doc
Розмір: 892кб.
Дата: 13.06.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат Шукрута ПД.docx
реферат Гуріна ТДП.docx
Завдання на 15.04.21.docx
Курсова робота - Службові кримінальні правопорушення -.docx
Курсова робота з психології [Темперамент].docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту] 2.0..docx
Курсова робота Жуйков [Складання обвинувального акту].docx
4_Курсові_роботи_Загальна_частина_2020_Право_ПД_1 (2).doc
Курсова робота - edit version.docx
Vocabulary.docx
Тема № 33: Звільнення від покарання та його відбування: юридична природа, кримінально-правовий зміст та види
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Звільнення від покарання та його відбування як окремий інститут Загальної частини кримінального права України: юридична природа, основний юридичний зміст, відмінність від звільнення від кримінальної відповідальності.

  2. Проблеми систематизації окремих видів звільнення від покарання та його відбування у чинному КК України і в теорії кримінального права.

  3. Звільнення від покарання: специфічний кримінально-правовий зміст, основні різновиди.

  4. Звільнення від відбування покарання: специфічний кримінально-правовий зміст, основні різновиди.

  5. Заміна покарання більш м’яким: специфічний кримінально-правовий зміст, особливості застосування.

  6. Особливості звільнення від покарання та його відбування на підставі Закону України «Про амністію» та акта Президента про помилування.

Висновки.
Методичні вказівки:

Курсову роботу рекомендується починати з вступу, в якому необхідно обґрунтувати актуальність та значення обраної теми, висвітлити стан її розробки, окреслити проблеми, які передбачається розглянути. Далі бажано викласти філософське обгрунтування обов’язку особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, понести покарання.

Висвітлюючи перше питання плану, слід проаналізувати існуючі погляди стосовно юридичної природи звільненя від відбування покараня з випробуванням. При цьому необхідно звернути увагу на той факт, що умовне засудження та відстрочку виконання вироку трансформовано чинним кримінальним законодавством у звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Розкриваючи наступне питання, необхідно чітко розмежовувати умови та підстави такого звільнення, звертаючи увагу, що рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд приймає лише після призначення особі покарання у виді виправних робіт, обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі строком не більше пяти років. Необхідно дослідити існуючі погляди стосовно цього питання, на підставі чого обгрунтувати, які саме обставини враховуються судом при застосуванні цієї форми реалізації кримінальної відповідальності.

Аналіз обовязків та додаткових покарань, які можуть бути покладені на засудженого, слід почати з обгрунтування доцільності їх призначення при звільненні від відбування покарання з випробуванням, яка може випливати з юридичної природи цього заходу кримінально-правового впливу. У подальшому необхідно окремо розкрити сутність кожного з обовязків та додаткових покарань, які можуть бути призначені.

Завершуючи вивчення звільнення від відбування покарання з випробуванням, слід зазначити його наслідки, окрему увагу приділивши сутності та значенню іспитового строку, а також детально розглянути та розкрити звільнення від покарання та його відбування на підставі Закону України «Про амністію» та акта Президента про помилування.

Наприкінці роботи обов’язково слід зробити загальний висновок з досліджених в курсовій роботі питань.
Рекомендований перелік літератури до теми № 33:

  1. Книженко О.О. Деякі питання звільнення від відбування покарання з випробуванням. Вісник Національного університету внутрішніх справ. Харків, 2002. Вип. 19. С. 19-24.

  2. Ломако В.А. Основание отсрочки исполнения наказания. Національна юридична академії України ім. Ярослава Мудрого. 1992. Вип. 26. С. 52-57.

  3. Осадчий В.І., Подзігун Г.В. Звільнення від покарання та його відбування: проблемні питання. Вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. Вип. 2. С. 3-7.

  4. Сахнюк С.В. Інститут заміни покарання за кримінальним правом України та його місце в системі форм реалізації кримінальної відповідальності. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. Київ: Юридична книга. 2002. Вип. 18. С. 338-344.

  5. Степанюк А.Х., Трубніков В.М. Звільнення від відбування покарання: Навч. Посібник. Українська державна юридична академія. Харків: Украю. 1994.

  6. Телефанко Б. Юридичний аналіз звільнення від покарання з кримінально-виконавчих установ на підставі закону України про амністію або акта про помилування. Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. 2002. Вип. 2 (17). С. 58-65.

  7. Трубніков В.М. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання Вісник Національного університету внутрішніх справ. Харків, 2002. Вип. 19. С. 73-81.

  8. Школа С.М. Амністія в Україні: поняття, види та порядок застосування. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2000. Вип. 8. С. 410-416.

  9. Школа С.М. Правова природа амністії та помилування. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2001. Вип. 9. С. 364-370.

  10. Положення про порядок здійснення помилування: Затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 588/2000. Офіц. вісн. України. 2000. № 15. Ст. 610; 2001. № 43. Ст. 1992.


Нормативний матеріал

  1. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 1.10.1996 р.

  2. Положення про порядок здійснення помилування: Затверджене Указом Президента України від 12 квітня 2000 р.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 р. «Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості».

  5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03.06.2005 р. «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».


Тема № 34: Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
Орієнтовний план:

Вступ.

  1. Поняття віку кримінальної відповідальності. Особливості встановлення віку кримінальної відповідальності за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Критерії встановлення в законі віку кримінальної відповідальності.

  2. Проблема кримінальної відповідальності неповнолітніх, які фактично досягли віку кримінальної відповідальності, але внаслідок відставання в психічному розвитку не можуть усвідомлювати фактичний характер або суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) або керувати ними.

  3. Загальна характеристика заходів кримінально-правового впливу, що можуть бути застосовані до неповнолітніх за КК України. Примусові заходи виховного характеру.

  4. Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

  5. Особливості призначення покарання неповнолітнім. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.

  6. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбування за КК України.

  7. Особливості погашення та зняття судимості з осіб, що вчинили кримінальне правопорушення до досягнення ними вісімнадцятирічного віку.

Висновки.
Методичні вказівки:

Формулюючи відповідь на перше питання теми, необхідно звернутись до визначення суб’єкта кримінального правопорушення, розкрити всі його ознаки. Необхідно з’ясувати чи існує юридичне визначення такої категорії як «неповнолітній», в якому нормативному акті воно розміщене? Далі, необхідно дослідити співвідношення категорій «неповнолтній» і «суб’єкт кримінального правопорушення», розкривши їх ознаки. Більш детально зупинитися на останній ознаці суб’єкта – віці з якого можливе настання кримінальної відповідальності. В цьому розділі можлива дискусія щодо висловлених у літературі пропозицій щодо зрівняння віку повноліття і загального віку кримінальної відповідальності. Обов’язковим є аналіз ст. 22 КК України. При цьому слід загострити свою увагу на питанні про особливості встановлення віку кримінальної відповідальності осіб за відсутністю офіційних документів, що його засвідчують. Також при висвітлені цього першого питання потрібно звернути увагу на проблему формування особи-підлітка в умовах реальної дійсності.

Характеризуючи критерії встановлення в кримінальному законі віку з якого може наставати кримінальна відповідальність неповнолітніх необхідно звернути увагу на те, що соціально-психологічний аспект кримінальної відповідальності неповнолітніх передбачає з’ясування того, на якому етапі свого розвитку особа, що формується, набуває здатності нести цей вид відповідальності, тобто стає відповідальною з точки зору закону про кримінальну відповідальність. Для правильної відповіді на перше питання теми необхідно виділити і описати три основних критерії встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності. Це такі критерії: 1) рівень розумового розвитку свідомості особи, який свідчить про те, що вже в 14-річному віці особа усвідомлює суспільну небезпечність та протиправність діянь, передбачених у частині 2 ст. 22 КК України; 2) значне поширення цих кримінальних правопорушень серед неповнолітніх; 3) висока суспільна небезпечність більшості з цих кримінальних правопорушень. На завершення висвітлення цього питання потрібно проаналізувати і виказати свою думку щодо питання встановлення зниженого віку кримінальної відповідальності саме з 14 років.

Друге питання присвячене особливостям звільнення неповнолітніх, винних у вчинені кримінального правопорушення від кримінальної відповідальності. Для того, щоб правильно відповісти на це питання необхідно, по-перше, звернутись до поняття кримінальної відповідальності і по-друге, загального поняття звільнення від кримінальної відповідальності. Лише після цього можна перейти до аналізу особливостей звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Слід зауважити, що законом про кримінальну відповідальність передбачається лише два види звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх винних у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених КК України. Необхідно приділити увагу підставам та умовам звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності. Потрібно охарактеризувати кожний з видів звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності. Також при відповіді на це питання обов’язково ознайомитись та використати Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 2002 р. за № 6 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

Висвітлюючи наступне питання необхідно звернутись до загального визначення в КК України поняття покарання, яке закріплене статтею 50. Закон передбачає вичерпний перелік видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, які вчинили кримінальне правопорушення. До них належать: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк та 6) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Враховуючи те, що зазначені кримінальні покарання застосовують до неповнолітніх, то вже в самому змісті, умовах застосування цих видів покарань існують певні особливості, порівняно з аналогічними покараннями при їх застосуванні до повнолітніх засуджених. В чому саме полягають особливості закріплених в статті 98 чинного КК потрібно розібратись і закріпити висновки на папері.

Призначення покарання неповнолітнім також має певні особливості. Наявність таких особливостей викликана, насамперед, тим, що суд при призначені покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання дорослими, рівень розумового розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Відповідь на третє питання повинна закінчуватись висновком стосовно видів покарання та особливостей призначення покарання неповнолітнім особам, які є винними у вчинені кримінальних правопорушень із вказівкою на якісь свої рекомендації щодо поліпшення чинного кримінального законодавства, а також інші пропозиції.

Відповідаючи на чергове питання запропонованої теми, яке стосується особливостей звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, необхідно насамперед проаналізувати відповідні кримінально-правові норми з цього питання. В результаті аналізу можна виявити певні особливості звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття, що безумовно відмежовує його від аналогічного звільнення, яке застосовується до повнолітніх засуджених. Потрібно виділити види звільнення неповнолітніх від покарання та його відбуття та охарактеризувати кожний із зазначених видів. Далі, в цьому ж питанні, проаналізував ч. 2 ст. 105 КК України потрібно зробити висновок про види примусових заходів виховного характеру, цілі застосування примусових заходів виховного характеру і чому не можна прирівнювати зазначені заходи до кримінального покарання та доцільність діючої системи примусових заходів виховного характеру, які застосовуються до неповнолітніх. Також, висвітлення цього питання було б неповним без характеристики умовно-дострокового звільнення від відбування покарання неповнолітніми. Тут необхідно зупинитись на особливостях застосування цього виду звільнення від відбування покарання, а також підставах та умовах застосування звільнення неповнолітніх від відбування покарання.

Для відповіді на заключне питання теми потрібно звернутись до інституту погашення та зняття судимості. По-перше, необхідно дати визначення та розгорнуто охарактеризувати погашення судимості. По-друге, треба визначити поняття і також дати характеристику зняття судимості. Обов’язковим в цьому питанні є закріплення співвідношення погашення і зняття судимості, їх відмінність. Також потрібно детально описати умови та порядок погашення і зняття судимості для неповнолітніх.

На завершення роботи потрібно зробити загальний висновок відносно актуальності теми дослідження та перспектив подальшого розвитку такого кримінально-правового інституту як особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, а також можливі пропозиції щодо поліпшення відповідних кримінально-правових норм.
Рекомендований перелік літератури до теми № 34:

  1. Астемиров З.А. Уголовная ответственность и наказание несовершеннолетних. Москва, 1970.

  2. Бурдін В.М. Правова природа примусових заходів виховного характеру за Кримінальним кодексом України. Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. 2000. Вип. 2 (13). С. 178-184.

  3. Бурдін В.М. Законодавче регулювання кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні. Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка . Серія юридична. 2001. Вип. 36. С. 472-477.

  4. Бурдін В.М. Особливості умовного незастосування покарання до неповнолітніх злочинців. Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка . Серія міжнародних відносин. 2001. Вип. 2. С. 134-138.

  5. Бурдін В.М. Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання неповнолітніх. Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка . Серія міжнародних відносин. 2001. Вип. 4. С. 134-138.

  6. Вітвицька В.В. Національне кримінальне законодавство і захист прав і інтересів неповнолітніх. Проблеми правознавства та правоохоронної . Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. 1999. Вип. 1. С. 144-150.

  7. Вітвицька В.В. Удосконалення кримінально-правової відповідальності за порушення матеріальних інтересів. Проблеми правознавства та правоохоронної . Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ. 2000. Вип. 3. С. 55-60.

  8. Волгарева И.В., Шилов Н.К. Уголовная ответственность несовершеннолетних. Санкт Петербург.: Юридический центр Пресс, 2002.

  9. Киренко С. Кримінально-правова охорона неповнолітніх новим КК України старі проблеми. Право України. 2002. № 6. С. 39-42.

  10. Мельникова Э.Б. Ювенальная юстиция. Проблемы уголовного права, уголовного процесса и криминологии. Москва: Дело, 2001.

  11. Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. Київ: НАВСУ України, 1997.

  12. Ягодинський В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Право України. 2001. № 11. С. 92-95.

  13. Яценко С.С. Мінімальні стандарти правил ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»). Юрид. енциклопедія. Т. 3: К М. Київ: Укр. енциклопедія, 2001. С. 707-708.


Нормативний матеріал

  1. Закон України «Про органи і служби у справах дітейта спеціальні установи для дітей» від 24.01.1994 р.

  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх».

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006 р. «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру».

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 1 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

  5. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким».




1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

скачати

© Усі права захищені
написати до нас