Ім'я файлу: Вікова психология Консп лекц (Ушакова) (1).pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1197кб.
Дата: 18.10.2021
скачати

34
ЛЕКЦІЯ 6.
ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК НЕМОВЛЯТИ
План лекції:
6.1 Криза новонародженості та комплекс пожвавлення.
6.2 Розвиток рухів та дій. Пізнавальний розвиток немовляти.
6.3 Формування передумов розвитку мовлення.
6.4 Спілкування з дорослими як провідна діяльність. Основні новоутво- рення віку.
Література:
Заброцький М.М. Вікова психологія. / М.М. Заброцький - К.: МАУП,
1998. - Розділ 3.1.
Карлсон Л. и др. Ребенок от 0 до 2 лет: развитие во взаимодействии с окружающими людьми. / Л. Карлсон, В. Карлсон, М. Окерман – М.: Знание,
1983. – 80 с.
Крайг Г. Психология развития. / Г. Крайг - СПб.: Питер, 2000. – Раздел
3.
Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. / В.С. Мухина - М.: Издательский центр
«Академия», 1999. - 456 с. – Раздел 2.1.
Павелків Р.В. Вікова психологія / Р.В. Павелків. – К.: Кондор, 2015. –
469 с. – Розділ 4..
Савчин М.В. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.:
Академвидав, 2005. – 202 с. – Розділ 2.2 (ч.1).
Сергеєнкова О.П.
Вікова психологія
/
О.П. Сергеєнкова,
О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка – К.: «Центр учбової літерату- ри», 2012 – 376 с. – Розділ. 2.2.
Основні поняття: криза новонародженості, безпомічність, комплекс пожвавлення, прямоходіння, хватальні рухи, гуління, агукання, пасивний та активний словник, мовлення, емоційне спілкування з дорослим.
6.1 Криза новонародженості та комплекс пожвавлення
Період розвитку дитини від народження до одного року називають ста- дією немовляти. В ній виділяють надзвичайно важливу фазу новонароджено- сті (від моменту народження до одного - двох місяців). Фізично вже відокре- мившись від матері, дитина ще тільки має адаптуватися до зовсім інших умов життя (звикнути отримувати кисень з повітря, ззовні приймати їжу, перетрав- лювати її, виділяти непотрібні організму речовини тощо).
Життя дитини тепер забезпечується певними анатомофізіологічними можливостями та рядом вроджених механізмів, які проявляються в готовності нервової системи пристосовувати організм до зовнішніх умов.
Так, одразу після народження включаються безумовні рефлекси, які за- безпечують роботу основних систем організму (дихання, кровообігу тощо).
Крім них у новонародженого можна виявити захисні (тобто спрямовані на

35
обмеження дії окремих подразників або й на повне відчуження від них), оріє- нтувальні (спрямовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов'язаними з харчуванням) та деякі інші рефлекси.
По суті новонародженість є тим періодом у житті людини, коли ще мо- жна спостерігати в "чистому вигляді" вроджені, інстинктивні форми поведін- ки, спрямовані на задоволення органічних потреб людини (в кисні, їжі, теплі тощо).
Однак, і це принципово важливо, такі потреби забезпечують лише ви- живання дитини, а не її психічний розвиток.
Зазначимо, що озброєність людської дитини вродженими формами по- ведінки значно гірша, ніж у дитинчат тварин, однак вона володіє майже нео- бмеженими можливостями освоювати нові форми поведінки. За умови задо- волення своїх органічних потреб та дотримання правильного режиму і вихо- вання, у дитини формуються нові, власне людські потреби (в одержанні вра- жень, у спілкуванні з дорослими тощо), а на їх основі здійснюється психічний розвиток.
Так, відповідно до готовності аналізаторів, розвивається пов'язана з орі-
єнтувальними рефлексами потреба отримувати враження від оточуючої дійс- ності. При цьому в перші дні після народження найбільше значення мають філогенетично давніші аналізатори (смаковий, нюховий, шкіряний, вестибу- лярний, температурний) і відповідні їм форми чутливості. Трохи пізніше, у відповідь на зорові та слухові подразнення, виникає зорове і слухове зосере- дження (дитина перестає плакати або ж на деякий час стримує імпульсивні рухи рук, ніг чи головки).
На відміну від дитинчат тварин, у яких насамперед вдосконалюються рухи, для людського новонародженого характерний випереджувальний роз- виток зору та слуху. Його психічна активність проявляється також у гальму- ванні імпульсивної рухової активності.
Підкреслимо, що умовою дозрівання мозку новонародженого є трену- вання органів відчуттів (аналізаторів), забезпечення з їхньою допомогою отримання мозком різноманітних сигналів із зовнішнього світу.
Джерелом і, що важливіше, організатором таких вражень для новонаро- дженого є дорослий.
Поступово на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емо- ційно-рухова реакція – "комплекс пожвавлення" (Н. Фігурін, М. Денисова), яку прийнято вважати початком другої фази розвитку немовляти. Дитина вже спроможна зосереджуватись на об'єктах зовнішнього світу, у неї з'явилася ви- біркова емоційна спрямованість на людей, вона освоїла деякі засоби спілку- вання з ними.
Тепер поведінка немовляти зумовлюється вже не органічними потреба- ми, а передусім соціальною за своєю природою потребою у людині, у спілку- ванні з нею, тобто психічний розвиток немовляти набуває суто людського ха- рактеру, здійснюючись під час і внаслідок взаємодії з дорослими.

36
6.2 Розвиток рухів та дій. Пізнавальний розвиток немовляти
Так, швидко формуються форми активності і функції, які мають забез- печувати задоволення природних і нових (передусім у спілкуванні з доросли- ми, у нових враженнях) потреб дитини. Інтенсивно розвивається нервова сис- тема. У ході утворення тимчасових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку здійснюються процеси аналізу і синтезу зовнішніх сигналів.
Упродовж першого року дитина поступово вчиться тримати головку, сідати, повзати, вставати і робити перші кроки. Вже на третьому-четвертому місяці вона демонструє хватальні рухи, прагне дотягнутися до яскравих пре- дметів, взяти їх у руки. Спочатку ці дії погано скоординовані, але з часом во- ни починають співвідноситись із розміщенням, розмірами та формою різних предметів.
Така активність дитини не лише формує необхідні рухові навички, а й забезпечує інтеріоризацію орієнтувальних дій у зорове сприймання.
Поряд із формуванням хватання у дитини розвивається спроможність здійснювати й інші прості маніпуляції з предметами (кидати, трясти, стукати тощо), що є основою для ознайомлення з різноманітними властивостями ре- чей та розвитку процесів сприймання.
Змінюється характер психічної активності, поступово з'являється тен- денція до довільності діяльності та наслідування дій дорослих, що свідчить про інтенсивний розвиток інтелекту.
6.3 Формування передумов розвитку мовлення
Постійно взаємодіючи з дорослим, дитина починає реагувати на його мовлення, розуміти його слова. Водночас зростає ініціатива дитини у спілку- ванні з дорослим. Гуління (мимовільна неусвідомлена гра звуками "а-а-а", "е- е-е" тощо) після шести-семи місяців змінюється лепетом, тобто багаторазо- вим повторенням складів на зразок "ба-ба-ба", "а-ма-ма", а після дев'ятого мі- сяця дитина вже починає відповідати дорослому звуками, повторюючи ті, які чує від нього.
Розуміння дитиною мовлення потребує співвіднесення слів з певними об'єктами чи діями. Після шести місяців дитина починає вирізняти окремі слова як назви предметів і дій, реагуючи на них звичними діями. Насамперед це стосується слів, що позначають дії, виконувані дитиною з дорослим ("дай ручки", "спатоньки", "відкрий ротика").
Засвоєння назв предметів вимагає спеціального розглядання їх дорос- лим за умови емоційної зацікавленості дитини (Г. Розенгарт-Пупко та інш.).
А вже наприкінці першого року життя слово дорослого починає вико- нувати функції регулювання поведінки дитини.

37
6.4 Спілкування з дорослими як провідна діяльність. Основні ново-
утворення віку
Питання про необхідність спілкування для немовлят було поставлено ще на початку 20 століття, коли у США та Європі з’явились перші дитячі за- клади. Саме там було вперше відмічено дитячий госпіталізм як реакцію дітей на обмеження спілкування.
Потреба в емоційному спілкуванні має велике значення для розвитку дитини. По-перше, воно дає немовляті нові враження. По-друге, звільнює від багатьох страхів (страх перед незнайомими людьми, страх перед розлукою тощо). Крім того, воно дає поштовх пізнавальній діяльності та соціальному розвитку дитини.
Яким же чином розвивається спілкування немовляти? Перші прояви на- зивають “посмішка спілкування” – дитина посміхається кожному обличчю, навіть масці. В 4-5 місяців вона починає відрізняти своїх від чужих. У 7-8 мі- сяців немовля починає проявляти різкий страх у присутності чужих людей.
Тоді ж з’являється страх розставання.
Спілкуючись, дитина прагне не тільки до емоційних контактів, а й до спільних дій. Якщо в першій половині цього періоду спілкування відбуваєть- ся з метою самого спілкування, то в другій половині – з приводу предметів.
Таким чином, основними новоутвореннями першого року життя є:

прямоходіння;

передумови мовлення;

емоційне уявлення про світ та ставлення до нього.
Вони проявляються у кризі одного року та створюють передумови для подальшого розвитку.
Перевір свої знання
Що найбільш характерне для розвитку дитини впродовж першого року життя?
Охарактеризуйте фазу новонародженості. Що є основою життя дитини у цей період?
Розкрийте поняття “комплекс пожвавлення” та назвіть його характерис- тики.
Назвіть напрямки розвитку рухів немовляти.
Опишіть формування пасивного та активного словника.
Що таке дитячий госпіталізм та умови його подолання.
Розкажіть, як розвивається спілкування немовлят.
В чому полягають основні психологічні новоутворення першого року життя ?

38
ЛЕКЦІЯ 7.
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОГО ДИТИНСТВА
План лекції:
7.1 Загальна характеристика розвитку дитини 1-3 років.
7.2 Маніпулятивна та предметна діяльність як провідний вид діяльності.
Інші види діяльності.
7.3 Розвиток мовлення.
7.4 Характеристика пізнавальної сфери дитини раннього віку.
7.5 Емоційно-вольова сфера та її розвиток.
7.6 Криза трирічного віку.
Література:
Выготский Л.С. Раннее детство. Кризис трех лет. // Собрание сочине- ний: в 6-ти т. - Т.4. - М.: Наука, 1984.
Заброцький М.М. Вікова психологія. / М.М. Заброцький - К.: МАУП,
1998. - Розділ 3.2.
Крайг Г. Психология развития. / Г. Крайг - СПб.: Питер, 2000. – Раздел
3.
Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет). / И.Ю. Кулагина - М.: Университет Российской академии образо- вания, 1997. – Глава 2.
Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. / В.С. Мухина - М.: Издательский центр
«Академия», 1999. - 456 с. – Раздел 2.2.
Павелків Р.В. Вікова психологія / Р.В. Павелків. – К.: Кондор, 2015. –
469 с. – Розділ 5.
Савчин М.В. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.:
Академвидав, 2005. – 202 с. – Розділ 2.2 (ч.2).
Сергеєнкова О.П.
Вікова психологія
/
О.П. Сергеєнкова,
О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка – К.: «Центр учбової літерату- ри», 2012 – 376 с. – Розділ. 2.3.
Основні поняття: маніпуляція; предметна діяльність; сензитивний пе- ріод розвитку мовлення; формування вищих психічних функцій; емоційна сфера; довільність дій; криза трьох років.
7.1 Загальна характеристика розвитку дитини 1-3 років
Інтенсивне фізичне зростання дитини на етапі раннього дитинства (від одного до трьох років) триває, хоч його темпи дещо сповільнюються. Поряд
із загальним зростанням відбувається анатомічне формування і функціональ- ний розвиток тканин та органів. Швидко збільшується вага. Змінюється спів- відношення між величиною голови, тулуба та кінцівок. Вже до двох років у дитини прорізуються молочні зуби. Розвиваються органи дихання та кровоо- бігу тощо.

39
Підвищується працездатність нервової системи, збільшується загальна вага мозку, зростає регулююча роль кори великих півкуль та контроль з її бо- ку над підкорковими центрами.
Соціальна ситуація розвитку багато в чому аналогічна із ситуацією на попередньому етапі. Дитина ще не спроможна самостійно задовольняти свої життєві потреби, а отже, спілкування з дорослим є необхідною умовою забез- печення її життя.
Розвиток психіки в цей період залежить від ряду факторів. Суттєву роль відіграє оволодіння дитиною прямоходінням, що робить її спілкування з ото- чуючим світом самостійнішим, розширює коло речей, що стають об'єктами пізнання, розвиває спроможність орієнтуватись у просторі та маніпулювати з найрізноманітнішими предметами тощо.
7.2 Маніпулятивна та предметна діяльність як провідний вид дія-
льності. Інші види діяльності
Маніпулятивна діяльність поступово замінюється предметними діями, пов'язаними з оволодінням виробленими людьми способами користування предметами, їхні функціональні властивості (одні предмети, як, наприклад, пірамідки, коробочки, конструктори тощо вимагають чітко визначеного спо- собу дій; для інших – їх можна назвати предметами-знаряддями (молоток, олівець, ложка тощо) – спосіб використання жорстко фіксується їх соціаль- ним призначенням) відкриваються дитині лише через навчаючий вплив доро- слого.
Саме оволодіння предметною діяльністю найсуттєвіше впливає на пси- хічний розвиток дитини в цьому віці.
На третьому році життя вже починають формуватися (своїх зрілих форм вони досягають за межами раннього дитинства і вже тоді визначають психічний розвиток) нові види діяльності, такі як гра, малювання, конструю- вання, ліплення тощо.
7.3 Розвиток мовлення
Досвід, нагромаджений у предметній діяльності, служить основою роз- витку мовлення дитини. Саме цей період є сензитивним для розвитку мови, тобто її засвоєння в цей час відбувається найефективніше, а втрачені можли- вості пізніше вкрай важко надолужити.
У спільній діяльності з дорослими дитина поступово починає розуміти зв'язки між словами і реальністю, що стоїть за ними.
Бурхливо формується активна мова дитини. Зростає словниковий запас
(на кінець третього року життя дитина використовує вже до 1500 слів, тоді як роком раніше – до 300). Засвоюється граматична і синтаксична будова та зву- ковий лад рідної мови. Формування активної мови є джерелом усього психіч- ного розвитку дитини.

40
На початку періоду раннього дитинства дитина вже починає сприймати властивості предметів, що її оточують, вміє знаходити між ними найпростіші зв'язки та використовувати їх. Все це створює необхідні передумови для по- дальшого розумового розвитку, який тісно взаємопов'язаний з оволодінням дитиною предметною діяльністю, мовленням, елементарними формами гри, малювання тощо.
7.4 Характеристика пізнавальної сфери дитини раннього віку
Основу розумового розвитку становить оволодіння дитиною новими видами дій сприймання та мислительних дій.
Сприймання в цьому віці розвивається передусім за рахунок дій, що ви- робляються в предметній діяльності. Добираючи різноманітні предмети (за формою, кольором чи розмірами), дитина тим самим оволодіває зовнішніми орієнтувальними діями. Від порівняння властивостей предметів з допомогою таких дій дитина поступово переходить до зорового порівняння, тобто у неї формується новий вид дій сприймання. Нарівні із зоровим у ранньому дитин- стві формується і слухове сприймання. Сприймання предметів набуває більш цілісного характеру.
Розширюється коло об'єктів, що привертають увагу малюка. Починаю- чи з другого року, дитина активно придивляється, прислухається до них, роз- глядає їх. Найбільшу увагу привертають не самі об'єкти, а дії з ними.
Увага поступово розвивається від безумовно-рефлекторного її зосере- дження до умовно-рефлекторного, від мимовільної її форми до перших про- явів довільної (долання перепон, дії за вказівками тощо).
Обсяг уваги ще дуже вузький. Увага легко відволікається новими чи більш яскравими об'єктами, однак наприкінці третього року словом уже мож- на викликати увагу та спрямовувати її, що створює передумови для прове- дення коротких занять у групах дітей.
Значні зрушення спостерігаються і в пам'яті дитини, яка фіксує набутий сенсорний, моторний і емоційний досвід, забезпечуючи тим самим цілісність психічного розвитку. Перші якісні зміни відбуваються в усіх основних проце- сах пам'яті (запам'ятовуванні, зберіганні та відтворенні). Стрімко розширю-
ється коло об'єктів, які впізнає дитина, а саме впізнання стає дедалі диферен- ційованішим. Значні зміни у мнемічні процеси вносить мовлення, створюючи можливості групувати елементи досвіду, означати їх словами, міцно закріп- лювати та оперативно відтворювати. Збільшується тривалість збереження вражень у пам'яті дитини. Трохи пізніше, порівняно з упізнанням, розвива-
ється у малюків така активна форма відтворення, як згадування. Процеси па- м'яті мають загалом ще мимовільний характер, однак розуміння дитиною слів
і оволодіння активним мовленням вже робить можливими перші прояви дові- льності.
У поведінці дитини, в її діях з іграшками, в перших спробах малювати виявляються образи її уяви, хоча їх вкрай важко відокремити від образів па-

41
м'яті. На третьому році життя дитини активізується репродуктивна уява, що проявляється, наприклад, у перенесенні вже відомих дій у нову ситуацію то- що.
У предметних практичних діях дитини зароджується й її мислення, пе- рші прояви якого відносять на кінець першого року життя. Мислити дитина поки що може лише про ті предмети, які вона бачить, з якими щось робить, її мислення здійснюється в наочній ситуації практичними діями (наочно-дійове мислення) і тільки тоді, коли дитина натрапляє на перешкоди в досягненні наочно сприйманої та бажаної мети, спосіб досягнення якої їй невідомий.
Дитина вчиться мислити, вдаючись до практичного аналізу (розламує
іграшки, щоб з'ясувати, що в них усередині), практичного синтезу (складає новий об'єкт з деталей конструктора), відкриваючи для себе нові властивості об'єктів у процесі практичного та мовного спілкування з дорослими, тощо.
Перші узагальнення в цьому віці робляться на основі окремих, найпри- мітніших, часто несуттєвих ознак.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

скачати