Курс лекцій Харків 2015 1 Кафедра психології діяльності в особливих умовах сторінка 6

42
7.6 Криза трирічного віку
Результатом інтенсивного розвитку спільної діяльності дитини і дорос- лого у ранньому дитинстві є, зокрема, формування у дитини системи власно- го "Я" – центрального утворення, що виникає наприкінці цього етапу
(Л.І. Божович). Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитись до себе як до самостійного "Я", тобто в нього з'являються початкові форми самосвідомості.
Все це призводить до розвитку прагнення дитини бодай у вузьких ме- жах своїх можливостей діяти самостійно, без допомоги дорослих ("Я сам").
Цей період прийнято вважати критичним ("криза трьох років"), оскільки до- рослі зіштовхуються з труднощами у взаємовідносинах з дитиною, яка може стати вкрай впертою.
В основі цієї кризи – об'єктивна суперечність між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення своїх потреб та прагненням дорослого зберегти старий стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини.
Описана криза є, зрозуміло, тимчасовою, але пов'язані з нею новоутво- рення (відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими тощо) – важливий етап у психічному розвитку дитини.
Прагнення дитини цього віку до самостійності може знайти найбільш продуктивне вирішення у формі гри, тому "криза трьох років" і розв'язується шляхом переходу дитини до ігрової діяльності.
Перевір свої знання
Що є найбільш характерним для розвитку дитини другого та третього років життя?
Розкрийте, чим предметна діяльність відрізняється від маніпулятивної?
Назвіть види предметних дій.
Охарактеризуйте раннє дитинство як сенситивний період розвитку мов- лення.
Дайте характеристику сприймання, пам’яті, уваги та мислення дитини.
Поясніть розвиток емоційно-вольової сфери в ранньому віці.
Охарактеризуйте кризу трирічного віку.
В чому полягають основні психологічні новоутворення раннього ди- тинства?

43
ЛЕКЦІЯ 8.
ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
План лекції:
8.1 Загальна характеристика розвитку дитини-дошкільника.
8.2 Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят.
8.3 Трудова та учбова діяльність дошкільнят.
8.4 Сенсорний розвиток.
8.5 Пізнавальний розвиток.
8.6 Розвиток особистості та емоційно-вольової сфери дошкільників.
Література:
Література:
Заброцький М.М. Вікова психологія. / М.М. Заброцький - К.: МАУП,
1998. - Розділ 3.3.
Крайг Г. Психология развития. / Г. Крайг - СПб.: Питер, 2000. – Раздел
4.
Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет). / И.Ю. Кулагина - М.: Университет Российской академии образо- вания, 1997. – Глава 3.
Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. / В.С. Мухина - М.: Издательский центр
«Академия», 1999. - 456 с. – Раздел 2.3.
Павелків Р.В. Вікова психологія / Р.В. Павелків. – К.: Кондор, 2015. –
469 с. – Розділ 6.
Савчин М.В. Вікова психологія / М.В. Савчин, Л.П. Василенко. – К.:
Академвидав, 2005. – 202 с. – Розділ 2.2 (ч.3).
Сергеєнкова О.П.
Вікова психологія
/
О.П. Сергеєнкова,
О.А. Столярчук, О.П. Коханова, О.В. Пасєка – К.: «Центр учбової літерату- ри», 2012 – 376 с. – Розділ. 2.4.
Чуковский К.И.
От двух до пяти.
/
К.И. Чуковский
- http://royallib.com/book/chukovskiy_korney/ot_dvuh_do_pyati.html
Эльконин Д.Б.
Психология игры.
/ Д.Б, Эльконин.
— М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. — 360 с.
Основні поняття: соціальна ситуація розвитку; гра; сюжет гри; зміст гри; трудова діяльність; учбова діяльність; сенсорний розвиток; сенсорні ета- лони; довільність; мовлення; особистість; самосвідомість; самооцінка.
8.1 Загальна характеристика розвитку дитини-дошкільника
Впродовж дошкільного дитинства (від трьох до семи років) продовжу-
ється інтенсивне дозрівання організму дитини, що створює необхідні переду- мови для більшої самостійності, засвоєння нових форм соціального досвіду, внаслідок виховання та навчання.
Характерне для раннього віку стрімке збільшення росту та ваги дещо сповільнюється (прискорюючись знову наприкінці дошкільного віку). Важли-

44
вого значення набуває певне окостеніння скелету при збереженні хрящової будови його окремих ланок, збільшення загальної ваги м'язів (розвиток вели- кої мускулатури випереджує формування функцій дрібних м'язів руки). Удо- сконалюється діяльність серцево-судинної системи.
Відбуваються подальші морфологічні зміни в будові головного мозку, зростає його вага, посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, утворюються складні умовні рефлекси, в яких про- відну роль відіграє слово, тобто інтенсивно формується друга сигнальна сис- тема.
Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуа- ції розвитку дитини. У неї вже з'являється коло елементарних обов'язків. Змі- нюються взаємини з дорослими, набуваючи нових форм, за яких спільні дії поступово заміщуються самостійним виконанням вказівок.
Стає можливим досить систематичне навчання відповідно до певної програми, хоча її можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини (Л.С. Виготський).
Окрім того, в цьому віці дитина вже вступає в певні стосунки з одноліт- ками, що також визначає ситуацію її розвитку.
Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризуєть- ся передусім зрослим усвідомленням власного "Я" і своїх вчинків, величез- ним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємовідносин.
Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у сюжетно-рольовій грі, яка створює сприятливі умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу.
8.2 Гра та її значення для психічного розвитку дошкільнят
Гра є соціальним за своїм походженням та змістом історичним утво- ренням, зумовленим розвитком суспільства, його культури. Це особлива фо- рма життя дитини в суспільстві, діяльність, у якій діти в ігрових умовах вико- нують ролі дорослих, відтворюючи їхнє життя, працю та взаємовідносини
(П.П. Блонський,
Л.С. Виготський,
Г.С. Костюк,
О.М. Леонтьєв,
Д.Б. Ельконін).
Ще раз нагадаємо про розширення в дошкільному віці усвідомлюваного дітьми світу, зростання їх прагнення до самостійності та активної участі в житті дорослих, які вступають у суперечність з їхніми реальними (і суттєво обмеженими) можливостями. Ця суперечність і знаходить своє розв'язання в діяльності, формою якої є гра.
Характеризуючи гру дошкільнят, зазначимо передусім її рольовий ха- рактер. Якщо в ранньому дитинстві центральним моментом гри було оволо- діння предметами та способами дій з ними, то тепер на перший план вихо- дить людина, її дії, стани та стосунки з іншими людьми.

45
Оскільки рольова гра існує лише в соціальному середовищі, то дитина вчиться гратись під прямим чи опосередкованим впливом дорослих, що свід- чить про соціально обумовлений характер рольової гри.
Мотиви гри - у самому її змісті. Виконувані в ній дії самі по собі цікаві дитині, вони зумовлені її безпосередніми спонуканнями, потребами та інтере- сами. Дитину цікавить не так результат, як сам процес гри. Разом з тим у грі є активне прагнення до певної мети, оперування предметами, розмови, стосун- ки з іншими людьми тощо, що й зумовлює результативність гри, яка виража-
ється передусім не в матеріальних продуктах, а в тих пізнавальних, емоційних та інших надбаннях, що складаються у дитини у процесі ігрової діяльності.
Гра дошкільнят є засобом відображення навколишньої дійсності, спо- собом освоїти діяльність та взаємовідносини дорослих, по-іншому недоступні для дитини.
Зміст ігрових дій визначається тими практичними завданнями, що їх розв'язують люди для досягнення певної мати. При цьому іграшки та інші рі- зноманітні предмети заміщують ті об'єкти, що використовуються в практич- них діях дорослого.
Гра завжди будується відповідно до певних правил. Характерна для неї умовність (перейменування використовуваних предметів, що мають заміщу- вати інші, тощо) не є обов'язковою для виникнення сюжетно-рольової гри, а з'являється в процесі її здійснення. Сама уява дитини розвивається умовами
ігрової діяльності і є важливим компонентом психічного акту перейменуван- ня предметів під час гри (О.М. Леонтьєв).
Гра на цьому етапі є символічною за своїм змістом, що суттєво впливає на розвиток дитячої психіки. Так, досвід використання символів, заміщення одних об'єктів іншими допомагає в майбутньому оволодівати соціальними знаками. Розвиток символічної функції і формує класифікаційне сприймання, суттєво розвиває змістовну сторону інтелекту та інші суто людські якості.
Гра сприяє розвитку довільної уваги та пам'яті у дитини. В умовах гри діти краще зосереджуються та більше запам'ятовують. Свідомі цілі (зосереди- ти увагу, запам'ятати, відтворити) раніше і легше виділяються дітьми саме в грі. Особливу спонукальну роль при цьому відіграє потреба в емоційному спілкуванні з однолітками: неспроможних запам'ятати правила гри чи бути уважними до вимог ігрової ситуації просто виганяють.
Рольова гра вимагає від кожної дитини певних комунікативних здібнос- тей, впливаючи тим самим на розвиток мовлення. Вона позитивно впливає на розвиток інтелекту: в грі дитина вчиться узагальнювати предмети та дії, ви- користовувати узагальнені значення слів тощо.
Від мислення через предметне маніпулювання дитина поступово пере- ходить до мислення уявленнями (коли вона дає предмету не його власну, до- бре відому їй назву, а іншу, необхідну в даній ігровій ситуації). При цьому конкретний предмет слугує своєрідною зовнішньою опорою думки про уяв- ний предмет та реальні дії з ним. Таким чином, у рольовій грі розвивається

46
здатність дитини діяти у внутрішньому, мисленому плані. Основу переходу до розумових дій становить "згортання" та узагальнення ігрових дій.
Цікаво, що діти в цьому віці повністю захоплюються грою, водночас не ототожнюючи її з дійсністю.
Поряд з грою суттєву роль у психічному розвитку дошкільнят відігра- ють різні види продуктивної діяльності (малювання, аплікації, конструюван- ня, ліплення).
8.3 Трудова та учбова діяльність дошкільнят
Дошкільнят вже привчають до виконання окремих трудових завдань, причому розпочинають цю роботу в ігровій формі. Відсутність диференціації гри та праці – характерна особливість трудової діяльності молодших дошкіль- нят, яка до певної міри зберігається і в середньому та старшому дошкільному віці.
Проте в останніх випадках інтерес до процесу діяльності вже поєдну-
ється з інтересом до її результатів і того значення, яке їхня праця має для ін- ших. Діти можуть усвідомлювати обов'язковість трудових завдань і привча- ються їх виконувати не тільки внаслідок зацікавленості, а й через розуміння важливості для інших людей.
Наголосимо, що спрямованість трудових дій дітей винятково визнача-
ється тим, як вона організується та мотивується дорослими.
Дошкільник набуває власного досвіду і засвоює доступний йому досвід
інших, спілкуючись з дорослими, граючи у рольові ігри, виконуючи трудові доручення тощо, тобто він повсякчас вчиться. Крім того, в цьому віці розпо- чинається опанування форм навчальної діяльності, спеціально спрямованої дорослими на засвоєння дітьми людського досвіду.
Учбова діяльність дітей являє собою спілкування з дорослими, які не тільки активізують, спрямовують, стимулюють дії, а й керують процесом їх формування. Діти засвоюють знання, вміння і навички, вчаться необхідним для цього діям та операціям, оволодівають способами їх виконання. Серед та- ких дій назвемо передусім цілеспрямоване сприймання об'єктів, виділення та називання їх характерних ознак, групування предметів, розповідь про сприй- мане, складання оповідань, перелік предметів, малювання, читання, слухання музики тощо.
Роль навчання в розумовому розвитку дитини зростає, якщо забезпечу-
ється набування не окремих знань, а певної їх системи і формування потріб- них для їх засвоєння дій (О.В. Запорожець та ін.).
8.4 Сенсорний розвиток
Сенсорний розвиток дошкільника включає дві взаємопов'язані сторони
– засвоєння уявлень про різноманітні властивості і зв'язки предметів та явищ і оволодіння новими діями сприймання, які дають змогу повніше і диференці- йованіше сприймати світ.

47
Вже в ранньому дитинстві у дитини нагромаджується певне коло уяв- лень про ті чи інші властивості предметів, і деякі з таких уявлень починають виконувати роль зразків, з якими порівнюються властивості нових предметів у процесі їх сприймання. Водночас починається перехід від предметних зраз- ків, що базуються на узагальненні індивідуального досвіду дитини, до вико- ристання загальноприйнятих сенсорних еталонів, тобто до вироблених людс- твом уявлень про основні різновиди кожного виду властивостей і відношень
(кольору, форми, розмірів предметів, їх положення в просторі, висоти звуків, тривалості проміжків часу тощо).
Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та
їхньою систематизацією – одне з найважливіших завдань сенсорного вихо- вання в дошкільному віці. В основі такого ознайомлення має лежати органі- зація дорослими дій дітей з обстеження та запам'ятовування основних різно- видів кожної властивості, яка здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню тощо.
Паралельно організується запам'ятовування дитиною слів, якими озна- чують основні різновиди властивостей предметів. Слово-назва закріплює сен- сорний еталон, дає змогу більш точно й усвідомлено його використовувати.
Але це відбувається за умови, що назви еталонів упроваджуються на основі власних дій дитини з обстеження та використання відповідних еталонів.
У цьому віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухо- вої тощо). Зростає гострота зору, спроможність розрізнювати відтінки кольо- рів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, дотикові відчуття тощо. Всі ці зміни є результатом того, що дитина оволодіває новими спосо- бами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійс- ності, їх різноманітних властивостей та зв'язків.
Дії сприймання формуються залежно від оволодіння тими видами дія- льності, які вимагають виявлення і врахування властивостей предметів та явищ. Так, розвиток зорового сприймання пов'язаний передусім із заняттям продуктивними видами діяльності (малюванням, аплікацією, конструюван- ням), фонематичне сприймання – з мовним спілкуванням, а звуковисотний слух розвивається на музичних заняттях (за допомогою ігор-вправ, побудова- них за принципом моделювання звуковисотних відношень).
Поступово сприймання виділяються у відносно самостійні дії, спрямо- вані на пізнання предметів та явищ навколишнього світу, на виконання пер- ших перцептивних завдань.
Перцептивні дії, адекватні об'єкту, починають складатись у дітей приб- лизно у п'ять-шість років, їх характерною ознакою є розгорненість, включен- ня в себе великої кількості рухів рецепторних апаратів, здійснюваних рукою чи оком.

48
8.5 Пізнавальний розвиток
У тісному зв'язку з удосконаленням сприймання розвивається і мислен- ня дитини. Як уже зазначалося, наприкінці раннього дитинства на основі нао- чно-дійової форми мислення починає складатися наочно-образна форма.
Тепер відбувається її подальший розвиток. Виникають нові її форми.
Мислення стає образно-мовним, тобто таким, що спирається на образи уяви і здійснюється за допомогою слів. Все це свідчить про те, що мислення набуває певної самостійності, поступово відділяється від практичних дій, стає розу- мовою дією, спрямованою на розв'язання пізнавальної мислительної задачі.
Зростає роль мовлення у функціонуванні мислення, бо саме воно допо- магає дитині подумки ("про себе") оперувати об'єктами, зіставляти їх, розкри- вати їх властивості та відношення, виражаючи цей процес та його результати в судженнях і міркуваннях. Мотивами такої діяльності є прагнення зрозуміти явища навколишньої дійсності, з'ясувати їх зв'язки, причини виникнення то- що.
Діти чутливі до суперечностей у своїх судженнях, вони поступово вчаться узгоджувати їх, міркувати логічно. Необхідною умовою цього є дос- татня обізнаність з об'єктами, про які йдеться в їхніх міркуваннях.
Розвиток мислення дітей дошкільного віку значно прискорюється, якщо він відбувається не стихійно, а в умовах цілеспрямованого і правильно здійс- нюваного керування з боку дорослих цим процесом.
Розвиток мислення тісно пов'язаний із суттєвими позитивними зрушен- нями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словник, обсяг його до семи років становить 3500–4000 слів. Окрім іменників та дієслів, у ньому дедалі більше місця займають прикметники, займенники, числівники та службові слова, їх співвідношення відповідає мові, якою дитина оволодіває.
Діти загалом опановують фонетичну побудову рідної мови, навчаються вільно артикулювати окремі звуки та поєднувати їх у звукосполучення.
Упродовж дошкільного віку діти досягають значних успіхів в оволодін- ні граматикою, структурою простих та складних речень.
Відбувається подальша диференціація функцій мовлення. До функції спілкування додається планування та регуляція своєї діяльності за допомогою мовлення. Засобом планування мовлення стає тоді, коли пересувається з кінця дії на її початок, а засобом довільної регуляції – коли дитина навчається ви- конувати вимоги, сформульовані за допомогою мовлення (А.О. Люблінська,
О.Р. Лурія).
В останньому процесі складається внутрішнє мовлення, яке стає засо- бом формування і функціонування внутрішніх розумових дій. Поява внутрі- шнього мовлення є ознакою розвитку в дитини словесно-логічного мислення, яке виділяється з практичної діяльності.
Внутрішнє мовлення – наслідок інтеріоризації голосного мовлення і за- сіб перетворення зовнішніх практичних дій на внутрішні. Стосовно дошкіль- ного віку йдеться лише про генетично ранні і специфічні форми внутрішнього