ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО З ПИТАННЯ
Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб‘єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів та інших нормативно-правових актів.
Для гарантування пожежної безпеки, зниження травматизму людей на пожежі необхідно витримувати норми вогнестійкості конструкцій і пожежонебезпечності приміщень.
Існують способи, що дозволяють навіть без приладів визначати випадки початку горіння речовин. Точність такого контролю низька, але прояви пильності в питаннях пожежної безпеки не є зайвими. До цих простих способів відносяться:
• виявлення запаху, не властивого для даної ситуації; виявлення диму, завіси, хмари, відмінних за кольором від повітря.
4. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ ПОЖЕЖНОЇ ОХОРОНИ
Пожежна охорона - вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров‘я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.
Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров‘я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах.
Основними завданнями пожежної охорони є:
1) забезпечення пожежної безпеки;
2) запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж;
3) гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.
Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Забезпечення державної пожежної охорони відповідно до повноважень покладається на:
1) органи та підрозділи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
2) державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту;
3) допоміжні служби, призначені для забезпечення пожежної безпеки;
4) навчальні заклади цивільного захисту, науково-дослідні установи, об‘єкти центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та центрального органу
63 виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
5) Державний центр сертифікації центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Порядок здійснення державної пожежної охорони визначається
Положенням про державну пожежну охорону, що затверджується Кабінетом
Міністрів України.
У суб‘єктів господарювання, віднесених до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади, утворюються державні пожежно- рятувальні підрозділи (частини) для забезпечення відомчої пожежної охорони.
Пожежно-рятувальні підрозділи, що забезпечують відомчу пожежну охорону та мають виїзну пожежну техніку, залучаються до гасіння пожеж у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Пожежно-рятувальні підрозділи, що забезпечують відомчу пожежну охорону, щодо підготовки рятувальників та організації гасіння пожеж керуються актами центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, а також актами інших міністерств, до сфери управління яких віднесені підрозділи, що забезпечують відомчу пожежну охорону.
Нормативно-правові акти міністерств з питань підготовки рятувальників пожежно-рятувальних підрозділів, що забезпечують відомчу пожежну охорону, та організації гасіння пожеж погоджуються з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Служби пожежної безпеки, створені для забезпечення пожежної безпеки на об‘єктах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ
України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах організації спеціального зв‘язку та захисту
інформації, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та
інших органів, Державної спеціальної служби транспорту центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та інфраструктури, здійснюють контроль за виконанням правил пожежної безпеки на цих об‘єктах.
У селах, селищах, де немає пожежно-рятувальних підрозділів, сільські та селищні ради за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного
64 захисту, утворюють пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення місцевої пожежної охорони.
У суб‘єктів господарювання, населених пунктах для здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння органи місцевого самоврядування за рішенням територіальних громад, а також керівники суб‘єктів господарювання можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони.
Пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони суб‘єктів господарювання утворюються з числа їх працівників, а населених пунктів - з числа громадян, які постійно проживають у зазначеному населеному пункті.
ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО З ПИТАННЯ
Таким чином, пожежна охорона – це вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров‘я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.
Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров‘я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах.
Основними завданнями пожежної охорони є:
1) забезпечення пожежної безпеки;
2) запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж;
3) гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Таким чином, пожежа – це неконтрольований процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для
істот та навколишнього природного середовища;
Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов‘язаної з ними можливості завдання шкоди живим
істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Основними причинами виникнення пожеж є:
- порушення техніки безпеки (пристрій і обслуговування систем опалення, вентиляції; правила збереження і використання пожежонебезпечних речовин і матеріалів; невиконання протипожежних норм і заходів; паління);
- неправильне поводження з вогнем (смолоскипи, паяльні лампи, свічки, паління);
- несправність електромережі
(коротке замикання; перевантаження електромережі; порушення правил використання електроустаткування і приладів);
- підпали.
65
Забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб‘єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до Кодексу цивільного захисту України, законів та інших нормативно-правових актів.
Пожежна охорона – це вид діяльності, який полягає у запобіганні виникненню пожеж і захисті життя та здоров‘я населення, матеріальних цінностей, навколишнього природного середовища від впливу небезпечних чинників пожежі.
Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров‘я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на підприємствах, установах, організаціях і в населених пунктах.
Основними завданнями пожежної охорони є:
1) забезпечення пожежної безпеки;
2) запобігання виникненню пожеж та нещасним випадкам під час пожеж;
3) гасіння пожеж, рятування населення, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
У ході лекції розглянуто лише частину з того значного кола питань, що необхідно опанувати майбутнім правоохоронцям та юристам при вивченні курсу. Саме тому при підготовці до семінарських занять з теми рекомендується звернутись не лише до базових підручників, але й до інших джерел, які можна знайти в бібліотеці університету, чи використати Інтернет-ресурси.
У процесі вивчення теми лекції пропонується для кращого засвоєння навчального матеріалу ознайомитись з чинними Законами та нормативно- правовими актами, підручниками та посібниками з числа зазначених у списку літератури.
66
Т
Т
Е
Е
М
М
А
А
№
№
5
5
.
.
О
О
С
С
Н
Н
О
О
В
В
И
И
В
В
И
И
Б
Б
У
У
Х
Х
О
О
Б
Б
Е
Е
З
З
П
П
Е
Е
К
К
И
И
(2 години)
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Основні поняття вибухобезпеки.
2. Небезпечні фактори вибуху і захист від них.
3. Попередження вибухів і локалізація їх наслідків.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України,
1992, № 49, ст. 668.
2. Закон України «Про охорону праці» із змінами // Відомості Верховної
Ради України, 2015, № 21, ст. 133.
3. Кодекс Цивільного захисту України // Відомості Верховної Ради України,
2013, № 34-35, ст. 458.
4. Кодекс Цивільного захисту України із змінами // Відомості Верховної
Ради України, 2015, № 14, ст. 96.
5. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці:
Підручник. – К., 2009. – 408 с.
6. Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці: Навчальний посібник. – К.:
Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.
7. Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці в органах внутрішніх справ:
Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 336 с.
8. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / Ю. Скобло, В. Цапко, Д.
Мазоренко, Л. Тіщенко,; Ред. В.Г. Цапко. -4-те вид., перероб. і доп.. -К.:
Знання, 2006. -397 с.
9. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. -К.: Каравела, 2005. -341 с.
10. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. К.: Знання,
2000. -184, с.
11. Основи охорони праці: Підручник / За ред. К.Н. Ткачука і
М.О. Халімовського. – К.: Основа, 2006. – 448 c.
12. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. -Суми:
Університетська книга, 2003. -300, с.
13. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності: Підручник. -Київ: ВД
"Професіонал", 2004. -559 с.
МЕТА ЛЕКЦІЇ:
Ознайомити курсантів з основними поняттями та визначеннями вибухобезпеки, небезпечними факторами вибуху, основними способами захисту від вибухів, пожежонебезпечними властивостями речовин, технічними та організаційними противибуховими заходами.
67
Отримані курсантами знання сприятимуть набуттю навичок планування та організації проведення навчання та перевірки знань з питань вибухової та пожежної безпеки; вміння здійснювати ідентифікацію, дослідження передумов виникнення та розвитку вибухів, забезпечення координації зусиль службового колективу в попередженні виникнення вибухів та ліквідації їх наслідків; розумінню місця, ролі та можливих обсягів планування й проведення превентивних та оперативних (аварійних) заходів реагування на надзвичайні ситуації.
ВСТУП
Проблема безпеки життєдіяльності людини й всього суспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти й актуальності. Ці питання обговорюється на сторінках газет і журналів, ученими, представниками громадськості, політичними діячами, тобто є об‘єктом уваги всіх прошарків суспільства та держави. Вчені давно почали турбуватися про небажані та негативні наслідки антропогенного впливу на природу й навколишнє середовище. Футурологи різних країн світу розробляли різноманітні моделі майбутнього збалансування розвитку людського суспільства з навколишнім середовищем в умовах величезних техногенних навантажень на біосферу.
В останні роки різко зросла чисельність аварій, катастроф, дорожньо- транспортних пригод, у яких гине або втрачає здоров‘я й працездатність велика кількість людей.
Величезне виробництво зброї, збільшення кількості атомних електростанцій, урбанізація, колосальна насиченість інфраструктурою, гіпертрофічний розвиток автомобільного транспорту, хімічних та інших шкідливих виробництв суттєво змінили якість природного середовища (води, повітря, ґрунту, клімату та інших характеристик природного середовища), зробили життя людини більш небезпечним, а перспективи – не найкращими.
1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ВИБУХОБЕЗПЕКИ
Вибух — надзвичайно швидка хімічна реакція, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.
Виділення енергії при вибуху є істотно більш швидким, ніж інші форми виділення енергії в подібних умовах. Наприклад, виділення енергії при вибуху є значно швидшим, ніж виділення енергії при горінні. До моменту вибуху звичайної вибухової речовини енергія вибуху міститься в прихованій, потенційній формі в його молекулах, точніше, в електронних оболонках цих молекул. Однак просте виділення енергії ще не означає, що відбувся вибух.
Поняття вибуху пов'язане із сильною механічною дією, тобто з появою механічних сил, прикладених до середовища та окремих тіл, що оточують місце вибуху. Процес виділення чи передачі енергії поширюється зі швидкістю, що помітно перевищує швидкість розширення вибухових газів. Звичайно при
68 вибуху початкова швидкість розширення газів сягає близько одного кілометра за секунду.
При вибуху якої-небудь вибухової речовини, наприклад, тротилу, відбувається її перетворення в розпечені вибухові гази, що утворюють зону високого тиску. При цьому енергія виділяється спочатку у вигляді теплоти, утвореної сильно стиснутими газами. Гази діють на навколишнє середовище з такою силою, що це середовище починає стискуватися й переміщатися. При розширенні гази інтенсивно охолоджуються, їх тиск швидко падає, й енергія передається навколишньому середовищу з дуже високим коефіцієнтом корисної дії.
Для більшості газів температура вибуху коливається в межах 1200-
1700°С, а тиск у нормальних умовах не перевищує 1,2 МПа, але при збільшенні концентрації кисню тиск вибуху може досягати 2 МПа.
Хімічна природа вибуху й пожежі є однаковою. Але, якщо в процесі пожежі людина може захищати своє життя, то при вибуху блискавичність цього процесу зводить можливість захисту до мінімуму. Вибух, як правило, є наслідком пожежі, хоча існує один різновид вибуху, який минає фазу пожежі — це так званий об'ємний вибух.
Об'ємний вибух виникає при наявності вибухонебезпечної концентрації пальних газів чи випарів легкозаймистих речовин у всьому об'ємі, що займають газ (випари) і джерела запалювання. Таке може відбутися при витоку газу в замкнутому просторі чи на відкритій місцевості у безвітряну погоду в балках, при тривалих випарах легкозаймистих речовин.
Розрізняють наступні види вибухів: спалах; детонація; об'ємний вибух; газопилові хмари в замкнутому і відкритому просторі; киплячих рідин, що виділяють пар.
Детонація — згоряння вибухової речовини зі швидкістю переміщення фронту полум'я з ударною хвилею, яка перевищує 2000-3000 м/с.
Вибух у замкнутому просторі — вибух, що відбувається усередині герметичної ємності з піковим тиском у сотні кПа. Вибух у замкнутому просторі розповсюджений, насамперед, на промислових об'єктах. До вибухонебезпечного устаткування та установок за цим видом вибухів відносять:
- установки, що працюють під тиском (газгольдер, ректифікаційна колона, балони зі стиснутим і зрідженим газом);
- компресорні установки;
- повітропроводи, аспираційні системи;
- газове устаткування;
- парові казани.
Вибух киплячих рідин, що виділяють пар — це комбінація пожежі та вибуху при інтенсивному виділенні променистої енергії протягом короткого проміжку часу. Як правило, виникає всередині резервуара з газом, що зберігається підтиском.
69
Вибух на відкритому просторі — вибух, що відбувається під відкритим небом з порівняно невисоким піковим тиском. На відкритому просторі величина небезпечного надлишкового тиску лише в 1,5 рази перевищує нормальний атмосферний тиск.
Вибухові речовини — це речовини, що можуть вибухати під дією відкритого вогню чи мають більшу чутливість до ударів і струсів, ніж динітробензол.
Вибухові речовини широко використовуються у військовій справі, у геологорозвідувальних роботах, гірничорятувальних роботах, при розробці природних копалин відкритим шляхом, у будівництві, у меліоративних роботах тощо.
До вибухонебезпечних речовин відносяться: нітротолуол, динітротолуол, тринітротолуол, нітробензол, динітробензол, тринітробензол, нітрогліцерин, динітрогліцерин, тринітроглице-рін, тринітроцелулоза, пікринова кислота, гексаметилентриперо-ксиддіамін, діперекис ацетону, пластит, амонід, гексоген, тетра-зен, тетріл, гримуча ртуть, гримуче срібло тощо. Найбільш розповсюдженою вибуховою речовиною є тротил (тринітротолуол). У зв'язку з його частим використанням силу вибуху різних вибухонебезпечних речовин порівнюють із силою вибуху тротилу.
Тротил — вибухонебезпечна специфічна речовина із серійним номером
145 списку Директиви ЄС, критична кількість — 50 т.
Тротиловий еквівалент— кількість вибухової речовини, яка за силою вибуху дорівнює вибуху 1 кг тротилу. Наприклад, тротиловий еквівалент пластиду дорівнює 0,3 кг.
Вибухонебезпечні речовини крім головних (колір, агрегатний стан, дисперсність, щільність тощо) мають і специфічні властивості, наприклад, бризантність і фугасність.
Бризантна дія — це дроблення середовища, що оточує заряд. Бризантна дія виявляється на відстані приблизно двох радіусів заряду. Під час вибуху максимальний імпульс спостерігається в епіцентрі, цей імпульс (різкий перепад тиску великої амплітуди) дробить елементи середовища, що перебувають поблизу.
Фугасна дія — це робота вибуху по переміщенню елементів середовища.
Вибух на відкритій поверхні має мінімальну фугасну дію, вибух практично не виконує потрібної роботи, виникає вибухова хвиля, яка швидко гасне. Якщо ж вибух відбувається в замкнутому просторі, наприклад, у стінах будинку, то фугасна дія може бути значною, робота вибуху через вибухову хвилю може призвести до руйнування будинку чи споруди.
Вибухонебезпечна зона — це простір, у якому знаходиться чи може знаходитись вибухонебезпечна суміш.
Як вибухові речовини найчастіше використовуються тротилові шашки масою 75, 200, 400 г, що мають запальні гнізда для установки детонатора чи електродетонатора Тротилові шашки випускаються трьох типорозмірів:
1. Велика — розміром 10x5x5 см і масою 400 г. Запальне гніздо на бічній грані.
70 2. Мала — розміром 10x5x2,5 см і масою 200 г. Запальне гніздо на торцевій грані.
3. Бурова — діаметром 3 см, довжиною 7 см і масою 75 г. Запальне гніздо в торці.
Усі шашки обгорнені в просочений парафіном папір червоного, жовтого, сірого чи сіро-зеленого кольорів. На бічній стороні розташовують напис "Тротилова шашка ...г".
Брикети з пластичною вибуховою речовиною застосовують для виготовлення зарядів необхідної форми, підривають їх детонатором чи електродетонатором, вставленим у заряд на глибину не менше 10 мм. Для вибуху зарядів вибухової речовини застосовують вогневий чи електричний спосіб. При вогневому способі необхідно мати капсулі-детонатори, вогнепровідний шнур і запальні трубки. Капсуль-детонатор являє собою відкриту з одного кінця циліндричну алюмінієву гільзу, у нижній частині якої запресовано вибухову речовину підвищеної потужності, а згори розміщено шар
ініціюючої вибухової речовини з підвищеною чутливістю до зовнішніх впливів.
Вогнепровідний шнур складається з порохової серцевини з однією направляючою ниткою всередині й оплеток, покритих водозахисним складом.
Серед вибухових пристроїв найбільш небезпечні та часто зустрічаються протипіхотні міни, що являють собою велику небезпеку для всіх, хто перебуває в цій місцевості (домашні тварини, діти, робітники тощо). Протипіхотні міни призначені для мінування місцевості з метою враження живої сили. За вражаючою дією вони поділяються на фугасні та осколкові, за принципом приведення в дію — на міни натискної чи натяжної дії.
Спеціальні засоби, що використовуються в діяльності підрозділів ОВС, спеціальні засоби мають певні характеристики, які необхідно знати працівникам міліції для гарантування особистої безпеки.
Вибуховий пакет циліндричної форми: безпечна відстань — 10 м, час горіння до вибуху — 7-8,5 с, дальність чутності — 2 км.
Спеціальний засіб «Хвиля», який використовується для зупинки транспорту, враження порушника, прибивання отворів у перешкодах: початкова швидкість — 270 м/с, дальність дії — 40-70 м, пробивна дія на відстані 50 м дерев'яних перекриттів — товщиною 40 мм, сталь — 2-3 мм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 15