Ім'я файлу: 17.1.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1052кб.
Дата: 28.01.2023
скачати

81
- порушення техніки безпеки;
- несправність контрольно-вимірювальних приладів;
- вихід з ладу обладнання.
До найбільш небезпечних видів вибуху відносять терористичні акти. Як правило, такі вибухи влаштовуються в місцях скупчення людей, що робить їх дуже небезпечними.
Найкращий захист від вибуху — це не допустити його. Профілактичні заходи є набагато дешевшими та ефективнішими, ніж усунення наслідків вибуху.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ
Основна небезпечність вибуху полягає у великій руйнівній силі, що виявляється за дуже короткий проміжок часу. Як правило, ці фактори призводять до смерті всіх людей, які перебувають в епіцентрі вибуху й у небезпечній зоні. Вибух поєднує в собі комплекс небезпек, смертельних для незахищеної й ненавченої людини: ударна хвиля, шум; теплове випромінювання; газоподібні продукти вибуху; осколки й фрагменти будинку, грунту, що летять тощо; яскраве світло.
Вибух — надзвичайно швидка хімічна реакція, що супроводжується виділенням енергії та утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу.
Вибух на відкритому просторі — вибух, що відбувається під відкритим небом з порівняно невисоким піковим тиском. На відкритому просторі величина небезпечного надлишкового тиску лише в 1,5 рази перевищує нормальний атмосферний тиск.
Вибухові речовини — це речовини, що можуть вибухати під дією відкритого вогню чи мають більшу чутливість до ударів і струсів, ніж динітробензол.
Вибухонебезпечна зона — це простір, у якому знаходиться чи може знаходитись вибухонебезпечна суміш.
До заходів гарантування вибухобезпеки відносять:
- використання запобіжних конструкцій (легкоскидні конструкції, захисні приміщення, укриття);
- використання сигналізації про накопичення вибухонебезпечних газів і парів;
- локалізація вибуху;
- усунення джерел запалення і детонації;
- флегматизація джерел запалення;
- влаштування вогнеперешкод;
- вибухопридушення.
Питання вибухобезпеки торкаються усіх сторін життя в сучасному суспільстві. Необхідно розрізняти два види несподіваних вибухів:
- вибух на технологічному обладнанні;
- навмисний злочинний вибух — терористичний акт. Вибухи на

82 технологічному обладнанні найчастіше мають місце в повсякденному житті.
Основними причинами виникнення таких вибухів є:
- порушення техніки безпеки;
- несправність контрольно-вимірювальних приладів;
- вихід з ладу обладнання.
До найбільш небезпечних видів вибуху відносять терористичні акти. Як правило, такі вибухи влаштовуються в місцях скупчення людей, що робить їх дуже небезпечними.
Але найкращий захист від вибуху — це не допустити його.
Профілактичні заходи є набагато дешевшими та ефективнішими, ніж усунення наслідків вибуху.
МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДАНОЇ ТЕМИ
У ході лекції розглянуто лише частину з того значного кола питань, що необхідно опанувати майбутнім правоохоронцям та юристам при вивченні курсу. Саме тому при підготовці до семінарських занять з теми рекомендується звернутись не лише до базових підручників, але й до інших джерел, які можна знайти в бібліотеці університету, чи використати Інтернет-ресурси.
У процесі вивчення теми лекції пропонується для кращого засвоєння навчального матеріалу ознайомитись з чинними Законами та нормативно- правовими актами, підручниками та посібниками з числа зазначених у списку літератури.

83
Т
Т
Е
Е
М
М
А
А
№
№
6
6
.
.
Т
Т
Е
Е
О
О
Р
Р
Е
Е
Т
Т
И
И
Ч
Ч
Н
Н
І
І
О
О
С
С
Н
Н
О
О
В
В
И
И
Ц
Ц
И
И
В
В
І
І
Л
Л
Ь
Ь
Н
Н
О
О
Ї
Ї
О
О
Б
Б
О
О
Р
Р
О
О
Н
Н
И
И
(
(
Ц
Ц
И
И
В
В
І
І
Л
Л
Ь
Ь
Н
Н
О
О
Г
Г
О
О
З
З
А
А
Х
Х
И
И
С
С
Т
Т
У
У
)
)
(2 години)
ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Загальні положення цивільного захисту України.
2. Склад та основні завдання сил цивільного захисту
3. Права та обов‘язки громадян у сфері цивільного захисту.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
1.
Закон України «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради
України, 1992, № 49, ст. 668.
2.
Закон України «Про охорону праці» із змінами // Відомості
Верховної Ради України, 2015, № 21, ст. 133.
3.
Кодекс Цивільного захисту України // Відомості Верховної Ради
України, 2013, № 34-35, ст. 458.
4.
Кодекс Цивільного захисту України із змінами // Відомості
Верховної Ради України, 2015, № 14, ст. 96.
5.
Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. – К., 2009. – 408 с.
6.
Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці: Навчальний посібник.
– К.: Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.
7.
Грибан В.Г., Негодченко О.В. Охорона праці в органах внутрішніх справ: Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 336 с.
8.
Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / Ю. Скобло, В.
Цапко, Д. Мазоренко, Л. Тіщенко,; Ред. В.Г. Цапко. -4-те вид., перероб. і доп.. -
К.: Знання, 2006. -397 с.
9.
Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів. -К.: Каравела, 2005. -341 с.
10.
Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. К.:
Знання, 2000. -184, с.
11.
Основи охорони праці: Підручник / За ред. К.Н. Ткачука і
М.О. Халімовського. – К.: Основа, 2006. – 448 c.
12.
Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. -Суми:
Університетська книга, 2003. -300, с.
13.
Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності: Підручник. -Київ: ВД
"Професіонал", 2004. -559 с.

84
МЕТА ЛЕКЦІЇ:
Ознайомити курсантів з загальними положеннями цивільного захисту
України, його завданнями, силами, а також правами та обов‘язками громадян в сфері цивільного захисту.
Сформувати у курсантів свідоме відношення щодо вивчення загальних закономірностей виникнення й розвитку небезпек та практичної реалізації набутих умінь та навичок для їх запобігання та ліквідації, захисту людей і навколишнього середовища в умовах надзвичайних ситуацій.
ВСТУП
Проблема безпеки життєдіяльності людини й всього суспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти й актуальності. Ці питання обговорюється на сторінках газет і журналів, ученими, представниками громадськості, політичними діячами, тобто є об‘єктом уваги всіх прошарків суспільства та держави. Вчені давно почали турбуватися про небажані та негативні наслідки антропогенного впливу на природу й навколишнє середовище. Футурологи різних країн світу розробляли різноманітні моделі майбутнього збалансування розвитку людського суспільства з навколишнім середовищем в умовах величезних техногенних навантажень на біосферу.
В останні роки різко зросла чисельність аварій, катастроф, дорожньо- транспортних пригод, у яких гине або втрачає здоров‘я й працездатність велика кількість людей.
Величезне виробництво зброї, збільшення кількості атомних електростанцій, урбанізація, колосальна насиченість інфраструктурою, гіпертрофічний розвиток автомобільного транспорту, хімічних та інших шкідливих виробництв суттєво змінили якість природного середовища (води, повітря, ґрунту, клімату та інших характеристик природного середовища), зробили життя людини більш небезпечним, а перспективи – не найкращими.
Щороку в Україні від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, транспортних аварій, аварій на виробництві, утоплень і отруєнь) гине більше 70 тис. осіб.
За останні роки щороку в Україні виникає до 300 надзвичайних ситуацій природного походження і до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження. Найбільше таких надзвичайних ситуацій виникає у Запорізькій,
Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській і Одеській областях.
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ
1 липня 2013 р. був введений в дію Кодекс цивільного захисту України.
Цей Кодекс регулює відносини, пов‘язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та

85 обов‘язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Правовою основою цивільного захисту є
Конституція України
, Кодекс цивільного захисту України, інші закони, а також акти Президента України та
Кабінету Міністрів України.
Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період (ст. 4 КЦЗУ).
Метою цивільного захисту є:
— реалізація державної політики в сфері цивільного захисту;
— проведення заходів безпеки та захисту населення й територій, об'єктів національної економіки та культурних цінностей і довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;
— участь у подоланні наслідків глобальних техногенних, геофізичних, економічних катастроф на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України.
Цивільний захист здійснюється за такими основними принципами:
1) гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров‘я та власності;
2) комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
3) пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров‘я громадян;
4) максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій;
5) централізації управління, єдиноначальності, підпорядкованості, статутної дисципліни Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно- рятувальних служб;
6) гласності, прозорості, вільного отримання та поширення публічної
інформації про стан цивільного захисту, крім обмежень, встановлених законом;
7) добровільності - у разі залучення громадян до здійснення заходів цивільного захисту, пов‘язаних з ризиком для їхнього життя і здоров‘я;
8) відповідальності посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування за дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту;
9) виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.
Завдання цивільного захисту:
— розвиток національної економіки в напрямах, які виключають можливість виникнення надзвичайних ситуацій;
— збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
— прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах, необхідних для запобігання їм та ліквідації їх;

86
— здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;
— розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;
— розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;
— створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;
— розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;
— оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обстановку, що складається, і вжиті заходи для запобігання надзвичайним ситуаціям;
— організація захисту населення і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від надзвичайних ситуацій;
— проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
— забезпечення готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям, реагування на них та ліквідації їх наслідків;
— надання оперативної допомоги населенню з використанням засобів цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій;
— навчання населення та організація тренувань способам захисту при виникненні надзвичайних ситуацій;
— міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ
Таким чином, правовою основою цивільного захисту є
Конституція
України
, Кодекс цивільного захисту України, інші закони, а також акти
Президента України та Кабінету Міністрів України.
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов‘язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов‘язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

87
2. СКЛАД ТА ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ СИЛ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
До сил цивільного захисту належать:
1) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;
2) аварійно-рятувальні служби;
3) формування цивільного захисту;
4) спеціалізовані служби цивільного захисту;
5) пожежно-рятувальні підрозділи (частини);
6) добровільні формування цивільного захисту.
Основними завданнями сил цивільного захисту є:
1) проведення робіт та вжиття заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;
2) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
3) гасіння пожеж;
4) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіоактивного, хімічного забруднення та біологічного зараження,
інших небезпечних проявів;
5) проведення піротехнічних робіт, пов‘язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів, що залишилися на території України після воєн, сучасних боєприпасів та підривних засобів (крім вибухових пристроїв, що використовуються у терористичних цілях), крім територій, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, військових навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань;
6) проведення вибухових робіт для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;
7) проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалих;
8) надання екстреної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до закладів охорони здоров‘я;
9) здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги постраждалим внаслідок таких ситуацій;
10) надання допомоги іноземним державам щодо проведення аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
11) проведення аварійно-рятувального обслуговування суб‘єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій.
Аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об‘єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для проведення аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт.
Аварійно-рятувальні служби поділяються на:
1) державні, регіональні, комунальні, об‘єктові та громадських організацій;

88 2) спеціалізовані та неспеціалізовані;
3) професійні та непрофесійні.
Аварійно-рятувальні служби утворюються:
1) державні - центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади;
2) регіональні - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями в Автономній Республіці Крим, області, містах
Києві та Севастополі відповідно;
3) комунальні - органами місцевого самоврядування у місті, районі міста, селищі, селі;
4) об‘єктові - керівником суб‘єкта господарювання, що експлуатує об‘єкти підвищеної небезпеки;
5) громадських організацій - громадською організацією відповідно до закону.
Державні, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби і аварійно-рятувальні служби громадських організацій, створені на професійній основі, є юридичними особами.
Спеціалізована аварійно-рятувальна служба - професійна аварійно- рятувальна служба, яка має підготовлених рятувальників та відповідні засоби цивільного захисту і призначена для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з особливим ризиком для життя та здоров‘я, зокрема для гасіння газових фонтанів, проведення водолазних та гірничорятувальних робіт.
Спеціалізовані професійні аварійно-рятувальні служби, діяльність яких пов‘язана з організацією та проведенням гірничорятувальних робіт, є воєнізованими.
Непрофесійні об‘єктові аварійно-рятувальні служби створюються з числа
інженерно-технічних та
інших досвідчених працівників суб‘єктів господарювання, які мають необхідні знання та навички у проведенні аварійно- рятувальних та інших невідкладних робіт і здатні за станом здоров‘я виконувати роботи в екстремальних умовах.
Працівники аварійно-рятувальної служби поділяються на основних та допоміжних.
До основних працівників аварійно-рятувальної служби належать працівники, які організують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність аварійно-рятувальних служб до проведення таких робіт. Основні працівники професійної аварійно-рятувальної служби поділяються на керівних та рядових.
До допоміжних працівників професійної аварійно-рятувальної служби належать працівники, які забезпечують її повсякденну діяльність.
Особливим видом аварійно-рятувальних служб є служби медицини катастроф, які діють у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф системи екстреної медичної допомоги, що створюються органами влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відповідно до закону.

89
На аварійно-рятувальні служби покладається виконання таких завдань:
1) аварійно-рятувальне обслуговування на договірній основі суб‘єктів господарювання та окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій;
2) подання місцевим державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування та суб‘єктам господарювання пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану суб‘єктів господарювання і територій та усунення виявлених порушень вимог щодо дотримання техногенної безпеки;
3) невідкладне інформування керівників суб‘єктів господарювання, які експлуатують об‘єкти підвищеної небезпеки, про виявлення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки на таких суб‘єктах господарювання;
4) проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;
5) виконання робіт із запобігання виникненню та мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій і щодо захисту від них населення і територій;
6) захист навколишнього природного середовища та локалізація зони впливу шкідливих і небезпечних факторів, що виникають під час аварій та катастроф;
7) забезпечення готовності своїх органів управління, сил і засобів до дій за призначенням;
8) пошук і рятування людей на уражених об‘єктах і територіях, надання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоров‘я стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів;
9) ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження,
інших небезпечних проявів;
10) контроль за готовністю об‘єктів і територій, що ними обслуговуються, до проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
11) участь у розробленні та погодження планів локалізації і ліквідації аварій на об‘єктах і територіях, що ними обслуговуються;
12) організація ремонту та технічного обслуговування аварійно- рятувальних засобів, розроблення та виробництво їх окремих зразків;
13) участь у підготовці працівників підприємств, установ та організацій і населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій.
Аварійно-рятувальні служби мають право на:
1) отримання від місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та суб‘єктів господарювання інформації, необхідної для виконання покладених на службу завдань;
2) безперешкодний доступ на об‘єкти суб‘єктів господарювання та їх територію для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
3) встановлення вимог щодо додержання заходів безпеки для всіх осіб, які перебувають у зоні надзвичайної ситуації;

90 4) проведення під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомки, фотографування та звукозапису;
5) тимчасову заборону або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зони надзвичайної ситуації.
Матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно- рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, підприємств, установ, організацій, що створюють аварійно- рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   15

скачати