Ім'я файлу: KL10917.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1212кб.
Дата: 14.09.2020
скачати

93
Клас умов праці
Характер умов праці
населення
2 клас –
допустимі умови праці
Умови, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів (а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни) та не повинні чинити несприятливого впливу на стан здоров’я працівників та їх нащадків в найближчому і віддаленому періодах
3 клас –
шкідливі умови праці
Умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працівника та/або його нащадків.
3 клас (шкідливі умови праці) за рівнем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працівників поділяється на 4 ступеня:
1 ступінь (3.1)
- умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту зі шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров’я, у тому числі й виникнення професійних захворювань
2 ступінь (3.2)
- умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо обумовленої захворюваності та появи окремих випадків професійних захворювань, що виникають після тривалої експозиції
3 ступінь (3.3)
- умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань

94
Клас умов праці
Характер умов праці
4 ступінь (3.4)
- умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку тяжких форм професійних захворювань
4 клас –
небезпечні умови праці
- умови, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення гострих професійних уражень, у тому числі й важких форм
Характеристика факторів, що впливають на умови праці, представлена в табл.2.2.
Таблиця 2.2.
Фактори, які зумовлюють умови праці
Група
Фактори
1. Санітарно-
гігієнічні
Загальні санітарні вимоги (відповідність об`єму й площі виробничих приміщень санітарним нормам)
Освітленість природна і штучна
Шкідливі речовини у повітряному середовищі
(пари, гази, аерозолі)
Мікроклімат (температура повітря, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря)
Механічні коливання (вібрація, шум, ультразвук)
Випромінювання (інфрачервоне, ультрафіолетове,
іонізуюче, електромагнітне)
Атмосферний тиск
Професійні інфекції та біологічні агенти (бактерії, віруси, грибки, бруцельоз, лихоманка,туляремія, сибірка тощо)
2.
Психофізіологічні
(«трудові»)
Фізичне навантаження
Робоча поза
Нервово-психічне навантаження
Монотонність трудового процесу
Режим праці та відпочинку (змінний, добовий, тижневий, річний)
Травмонебезпечність
(вибухонебезпека, пожежонебезпека, сейсмічна небезпека, небезпека травмування частинами машин й обладнання, що рухаються)

95
3. Естетичні
Гармонійність у робочій зоні світло кольорової композиції, звукового середовища
Ароматичність запахів повітряного середовища
Гармонійність робочих поз і трудових рухів
4. Соціально-
психологічні
Спорідненість колективу
Характер між групових стосунків у колективі
Перша група – санітарно-гігієнічні фактори – включає показники, що характеризують виробниче середовище робочої зони. Вони залежать від особливостей виробничого обладнання і технологічних процесів, можуть бути оцінені кількісно і нормовані.
Другу групу складають психофізіологічні елементи, зумовлені самим процесом праці. З цієї групи лише частина факторів може бути оцінена кількісно.
До третьої групи відносяться естетичні фактори, що характеризують сприйняття працюючим навколишньої обстановки та її елементів; кількісно вони оцінені бути не можуть.
Четверта
група включає соціально-психологічні фактори, що характеризують психологічний клімат у трудовому колективі, кількісній оцінці також не підлягають.
Всі ці фактори, як правило, взаємопов’язані між собою та можуть несприятливо впливати на працюючу людину, змінюючи при цьому функціональний стан організму, знижуючи працездатність, погіршуючи настрій та ставлення до роботи, а також приводячи в деяких випадках до травмування або профзахворювань. Як слідство, це відбивається на техніко-економічних показниках підприємства.
2.2. Мікроклімат робочої зони. Нормування та контроль параметрів
мікроклімату.
Мікроклімат виробничих приміщень — це умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Як фактор виробничого середовища, мікроклімат впливає на теплообмін організму людини з цим середовищем і, таким чином, визначає тепловий стан організму людини в процесі праці.
Мікрокліматичні умови виробничих приміщень характеризуються такими показниками:
- температура повітря (°С),
- відносна вологість повітря (%),
- швидкість руху повітря (м/с),
- інтенсивність теплового (інфрачервоного) опромінювання (Вт/м
2
) від поверхонь обладнання та активних зон технологічних процесів (сушильні печі, котли, процеси обжарювання, рухомі механізми тощо).
Виробничий мікроклімат, як правило, відрізняється значною мінливістю, нерівномірністю по горизонталі та вертикалі, різноманітністю сполучень

96 температури, вологості, рухомості повітря, інтенсивності випромінювання залежно від особливостей технології виробництва, кліматичних особливостей місцевості, конструкцій споруд, організації повітрообміну із зовнішнім середовищем.
Спільний вплив показників мікроклімату на організм людини може бути як позитивним, так і негативним. Їх несприятливе сполучення, як правило, приводить до порушення терморегуляції організму.
Терморегуляція - це здатність людського організму підтримувати сталу температуру тіла людини при зміні параметрів мікроклімату і ступеня фізичного напруження організму. Організм людини постійно перебуває в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Нормальне теплове самопочуття має місце, коли тепловиділення (Qтв) організму людини повністю сприймаються навколишнім середовищем (Qтн), тобто коли має місце тепловий баланс (Qтв)=(Qтн). У цьому випадку температура здорової людини в пахвовій западині залишається постійною на рівні 36,5-36,9°С. У нормальних умовах у здорової людини температура в пахвовій западині дорівнює 36,5-36,9°С.
Основними видами теплообміну організму людини з навколишнім її середовищем є:
– конвекція, яка залежить від температури повітря, його вологості та рухливості.
– випаровування вологи з поверхні тіла, що залежить від відносної вологості та рухливості повітря;
– випромінювання, яке залежить від результуючого променевого теплового потоку що випромінюється тілом людини у виробниче середовище і оточуючими джерелами теплового випромінювань в напрямку тіла людини;
– кондукція, яка залежить від температури поверхонь, що оточують людину в умовах виробництва.
Коли температура повітря нижча за температуру шкіри людини, втрати тепла організмом відбуваються, переважно, за рахунок конвекції та випромінювання. Якщо температура поверхні тіла дорівнює температурі навколишнього повітря або вища за неї, то тепловтрати тіла відбуваються лише за рахунок випаровування вологи. Шляхом випромінювання відводиться тепло від тіла людини, якщо температура шкіри людини вища за температуру поверхонь обладнання і стін приміщення, де працює людина, і навпаки – нагріває тіло людини, якщо температура цих поверхонь вища за температуру шкіри людини.
Висока температура у виробничому приміщенні послаблює організм, викликає млявість, а низька — сковує рухи, що при обслуговуванні технологічних процесів та апаратів спричиняє підвищену небезпеку травмування. За високої температури та вологості може статися перегрів тіла(гіпертермія), прискорення серцебиття, зниження артеріального тиску й навіть тепловий удар. Останній може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням. За низької температури може статися переохолодження організму(гіпотермія), що спричинить простудні захворювання, радикуліт,

97 невралгію тощо. Шкідливий вплив низьких температур посилюється підвищеною рухливістю повітря.
Санітарно-гігієнічне нормування умов мікроклімату здійснюється за ДСН
3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».
Згідно цього документу :
1. Виробниче приміщення - замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично
(протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.
2. Робоча зона - простір, в якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.
3. Робоче місце - місце постійного або тимчасового перебування працюючого в процесі трудової діяльності.
4. Постійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться понад
50% робочого часу або більше 2-х годин безперервно. Якщо при цьому робота здійснюється в різних пунктах робочої зони, то вся ця зона вважається постійним робочим місцем.
5. Непостійне робоче місце - місце, на якому працюючий знаходиться менше 50% робочого часу або менше 2-х годин безперервно.
Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності:
- від теплових характеристик виробничого приміщення;
- категорії робіт по важкості;
- періоду року.
За загальними енерговитратами організму людини на виконання робіт відповідно ДСН 3.3.6.042 -99 виділяють три категорії робіт (табл.2.3)
Таблиця 2.3
Категорії робіт за ступенем важкості
Характер роботи
Категорія роботи
Загальні енерговитрати організму,
Вт (ккал/год)
Характеристика робіт
Легкі роботи
Іа
105–140
(90–120)
Роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження
Іб
141–175
(121–150)
Роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, та супроводжуються деяким фізичним напруженням
Роботи середньої
ІІа
176–232
(151–200)
Роботи, пов’язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1

98 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи, і потребують певного фізичного напруження. важкості
ІІб
232–290
(201–250)
Роботи, що виконуються стоячи, пов’язані з ходінням, переміщенням невеликих (до
10 кг) вантажів, та супроводжуються помірним фізичним напруженням.
Важкі роботи
ІІІ
291–349
(251–300)
Роботи, пов’язані з постійним переміщенням, перенесенням значних дрібних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль
При санітарно-гігієнічному нормуванні умов виділяють два періоди року:
теплий (середньодобова температура зовнішнього середовища вище +10
о
С) і
холодний (середньодобова температура зовнішнього середовища дорівнює
+10
о
С і нижче).
Для робочої зони закритих виробничих приміщень встановлюють оптимальні та допустимі показники мікроклімату.
Оптимальні
мікрокліматичні
умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та системному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.
Оптимальні умови мікроклімату встановлюються для постійних робочих місць. Показники температури повітря в робочій зоні по висоті та горизонталі протягом робочої зміни не повинні виходити за межі нормованих величин оптимальної температури для цієї категорії робіт.
Допустимі
мікрокліматичні
умови — поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.
Допустимі параметри мікрокліматичних умов встановлюються у випадках, коли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальні величини мікроклімату за технологічними вимогами виробництва, технічною недосяжністю та економічно обґрунтованою недоцільністю.
Величини показників допустимих мікрокліматичних умов встановлюються для постійних і непостійних робочих місць.

99
У виробничих приміщеннях, в яких не можна встановити допустимі величини мікроклімату через технологічні вимоги до виробничого процесу, технічну недосяжність або економічно обґрунтовану недоцільність передбачаються заходи щодо захисту від можливого перегрівання та охолодження.
Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати 35,0 Вт/м
2
- при опроміненні 50% та більше поверхні тіла, 70 Вт/м
2
- при величині опромінюваної поверхні від 25 до
50%, та 100 Вт/м
2
- при опроміненні не більше 25% поверхні тіла працюючого.
Згідно з ДСН 3.3.6.042-99 оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень наведені в табл. 2.4.
Таблиця 2.4.
Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень (за ДСН
3.3.6.042-99)
Температура ,
0
С
Відносна вологість, %
Швидкість руху повітря, м/с допустима верхня межа нижня межа на робочих місцях
П
ер
іо д ро ку
Категорі
я робіт опти
- маль
-на по сті
й- ни х непос тій- них пості
й-них непості
й-них опти- маль- на допуст има на робоч их місцях постій них і непост
ійних, не більш е ніж опти- мальн а, не біль- ше ніж допусти ма на робочи х місцях постійн их і непості
йних
Легка –
Іа
22-
24 25 26 21 18 40-60 75 0,1
Не більше ніж 0,1
Легка –
Іб
21-
23 24 25 20 17 40-60 75 0,1
Не більше ніж 0,2
Х
ол од ни й
Середнь ої важкості
– ІІа
18-
20 23 24 17 15 40-60 75 0,2
Не більше ніж 0,3

100
Середнь ої важкості
- ІІб
17-
19 21 23 15 13 40-60 75 0,2
Не більше ніж 0,4
Важка –
ІІІ
16-
18 19 20 13 12 40-60 75 0,3
Не більше ніж 0,5
Легка –
Іа
23-
25 28 30 22 20 40-60 55
(при
28 0
С)
0,1 0,1-0,2
Легка –
Іб
22-
24 28 30 21 19 40-60 60
(при
27 0
С)
0,2 0,1-0,3
Середнь ої важкості
– ІІа
21-
23 27 29 18 17 40-60 65
(при
26 0
С)
0,3 0,2-0,4
Середнь ої важкості
- ІІб
20-
22 27 29 16 15 40-60 70
(при
25 0
С)
0,3 0,2-0,5
Т
еп ли й
Важка –
ІІІ
18-
20 26 28 15 13 40-60 75
(при
24 0
С)
0,4 0,1-0,6
2.3. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату.
Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:
- впровадження раціональних технологічних процесів;
- механізації та автоматизації виробничих процесів;
- дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадках з несприятливих умов;
- захисту працівників різними видами екранів;
- раціональної теплової ізоляції устаткування;
- раціонального розміщення устаткування;
- ефективного планування і конструкторського рішення виробничих приміщень (гарячі цеха розміщуються в одноповерхових приміщеннях);
- раціональної вентиляції, кондиціонування та опалювання;
- раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви;
- спеціального питного режиму (забезпечення білково-вітамінними напоями, підсоленою 0,5% газованою водою);

101
- застосування спецодягу (у відповідності до НПАОП 0.00-4.01-08
«Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту»).
Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління.
Зниження
інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), а також індивідуальними засобами; збільшенням відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем. У виробничих приміщеннях з надлишком (явного) тепла використовують природну вентиляцію (аерацію) або механічну загально- обмінну вентиляцію.
Вибір теплозахисних засобів обумовлюється
інтенсивністю тепловипромінювання, а також умовами технологічного процесу. При неможливості технічними засобами забезпечити допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовуються засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.
За вимогами щодо техніки безпеки, щоб уникнути опіків, температура гарячих поверхонь у виробничій зоні дії працюючих не повинна перевищувати
45°С.
У замкнутих і невеликих за об’ємом приміщеннях (кабіни кранів, пости та пульти керування, ізольовані бокси, кімнати відпочинку тощо) при виконанні операторських робіт використовують системи кондиціонування повітря з
індивідуальним регулюванням температури та об’єму повітря, що подається.
Заходи захисту працівників від переохолодження у виробничих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях; установлення періодичних перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обігріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором. Надійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

скачати