ТЕМА 7. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Облік власного капіталу
Капітал - одна з найбільш використовуваних економічних категорій. Він є базою створення і розвитку підприємства й у процесі функціонування забезпечує інтереси держави, власників і персоналу. Будь-яка організація, що веде виробничу чи іншу комерційну діяльність повинна мати визначений капітал, що представляє собою сукупність матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської діяльності [37, 38].
Для своїх цілей економісти відбивають поняття капіталу з двох сторін. З однієї сторони, капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. При цьому характеризується напрямок вкладення засобів. З іншого боку, якщо розглядати джерела фінансування, можна відзначити, що капітал - це можливість і сукупність форм мобілізації фінансових ресурсів для одержання прибутку. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:
Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.
Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.
Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в "кишеню" власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.
Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.
Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.
Класифікацію власного капіталу можна провести за формою та рівнем відповідальності:
За формою:
Інвестований капітал - сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, додатково вкладений капітал; -
Подарований капітал - безоплатно отримані активи, безповоротна допомога;
Нерозподілений прибуток - частина прибутку, отриманого внаслідок ефективної діяльності підприємства, яка не була розподілена між акціонерами, власниками, а реінвестована у підприємство.
За рівнем відповідальності:
Статутний капітал - його сума визначена в установчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ;
Додатковий капітал - нереєстрований капітал, тобто додатково вкладений капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток тощо.
Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгованості, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.
Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції[39]:
самостійності та влади - розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;
відповідальності та захисту прав кредиторів — відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
довгострокового кредитування - перебуває в розпорядженні підприємства необмежений час;
фінансування ризику - власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;
кредитоспроможності - при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;
компенсації понесених збитків — тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;
розподілу доходів і активів - частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.
Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу. Утворюється власний капітал двома шляхами:
внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;
накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.
За формами власний капітал поділяється на дві категорії:
інвестований (вкладений або сплачений капітал);
нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал - це сума простих та привілейованих акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення [39].
Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами. Власний капітал налічує 8 складових.
Статутний капітал - це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами господарюючого суб'єкта згідно з чинним законодавством. Це сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно, виражених у грошовому вимірнику, при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Статутний капітал як найважливіша складова власного капіталу підприємства виконує наступні функції:
Основоположна - майно, внесене до статутного капіталу, складає майнову основу для підприємницької діяльності товариства при його створенні;
Регулятивна - визначає частку кожного засновника при розподілі прибутку та збитків, а також у майні підприємства при виході засновника з товариства та при ліквідації підприємства;
Довгострокового фінансування - використовується підприємством протягом тривалого часу;
Організаційна - визначає організаційну структуру, а тому служить фактором, що впливає на управління товариством;
Гарантійна - гарантує виконання зобов'язань підприємства перед третіми особами (контрагентами). [38, 39].
Аналіз власного капіталу
Джерелами створення майна підприємства є власні і позичкові кошти, співвідношення яких розкриває сутність фінансового стану. У свою чергу, вони розподіляються на кошти тривалого і короткотермінового використання. За коштами короткотермінового використання слід здійснювати постійний оперативний контроль, який забезпечуватиме їх своєчасне повернення та оперативну мобілізацію в господарському обороті підприємства. Кошти тривалого використання називають постійним капіталом, у який входять власний капітал і довготермінові позичкові кошти. Всякий позичковий капітал має термін повернення і тому підлягає оновленню, а, отже, перебуває у постійному русі. Крім цього, до складу власних коштів входять резерви, становлячи їхню найрухомішу частину.
Основну частину у структурі джерел фінансування займає власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, без зазначення терміну повернення, які внесені засновниками підприємства, накопичені впродовж періоду його існування.
Основними джерелами інформації для аналізу власного капіталу є [17]:
Форма № 1 «Баланс підприємства»
Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»
Форма № 3 «Звіт про власний капітал»
Форма № 4 «Звіт про рух грошових коштів»
Відомо, що пасиви підприємства (тобто джерела фінансування його активів) складаються з власного капіталу і резервів, довготермінових зобов'язань, поточних зобов'язань та кредиторської заборгованості. Узагальнено джерела коштів можна поділити на власні і позичені (прирівнюючи до останніх кредиторську заборгованість). Структуру пасивів характеризують коефіцієнт автономії, що дорівнює частці власних коштів у загальній величині джерел коштів підприємства і коефіцієнт співвідношення позичених і власних засобів, обчислених за формулою:
К = скориговані довготермінові зобов'язання + скориговані поточні зобов'язання / реальний власний капітал
Аналізуючи власний капітал, необхідно дати характеристику зміни його обсягу, структури, динаміки та відповідності до зміни нерозподіленого прибутку. Приріст обсягу і питомої ваги власного капіталу за рахунок реінвестованого прибутку є ознакою економічного зростання підприємства.
Для оцінки власного капіталу визначають зміну обсягу та співвідношення основного і оборотного капіталу.
Власний основний капітал визначається як сума необоротних активів без величини довгострокового залучення капіталу, який використовують на фінансування необоротних активів.
Наявність власного оборотного капіталу можна визначити двома способами:
необхідно від суми власного капіталу (І розділ пасиву балансу), забезпечення майбутніх витрат і платежів (ІІ розділ пасиву балансу) та довгострокові зобов’язання (ІІІ розділ пасиву балансу) відняти суму необоротних активів (І розділ активу балансу).
необхідно від суми оборотних активів (ІІ розділ активу балансу) відняти суму поточних зобов’язань ( IV розділ пасиву балансу).
Розрахунок покаже, що залишилося в обороті підприємства, якщо погасити короткострокову заборгованість (яка сума поточних активів була сформована за рахунок власного капіталу). Отже, чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим кращий фінансовий стан підприємства, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу.
На основі аналізу визначають стратегію організації щодо нагромадження власного капіталу. Обчислюється коефіцієнт нагромадження власного капіталу за формулою:
К = резервний капітал + нерозподілений прибуток − непокритий збиток/реальний власний капітал
Він показує питому вагу джерел власних засобів, спрямованих на розвиток основної діяльності. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про поступове нагромадження власного капіталу, а від'ємна динаміка (при незмінному статутному капіталі) - про втрату власного капіталу в результаті збиткової діяльності.
Також проводять аналіз структури і динаміки позичених коштів. У ході аналізу визначають співвідношення довготермінових і короткотермінових позичених коштів, банківських кредитів та кредиторської заборгованості. Враховуючи те, що довготермінові кредити і позики зміцнюють фінансову стійкість підприємства, корисно разом із коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів розглянути коефіцієнт співвідношення короткотермінових зобов'язань і перманентного капіталу, який обчислюють за формулою:
К= скориговані короткотермінові зобов'язання / реальний власний капітал + скориговані довготермінові зобов'язання
Співвідношення позичених і власних коштів може перевищувати одиницю за умови, що співвідношення короткотермінових зобов'язань та перманентного капіталу не перевищує одиницю.
Для оцінювання фінансової стійкості підприємства вирішального значення набуває показник чистих активів, який визначають як різницю суми активів, використовуваних для розрахунку, і суми зобов'язань, взятих до розрахунку. Активи підприємства використовують для розрахунків. Вони дорівнюють сумі підсумків розділів балансу І "Необоротні активи" і ІІ "Оборотні активи" за мінусом вартості власних акцій, викуплених в акціонерів (рядок 045 розділу І балансу), а також оцінювальних резервів за сумнівними боргами, якщо їх створювали (рядок 162 розділу ІІ балансу). Зобов'язання підприємства, взяті до розрахунку, дорівнюють сумі підсумків розділів пасиву балансу ІІІ "Довгострокові зобов'язання" і ІV "Поточні зобов'язання", збільшеній на суми цільового фінансування (рчядок 420, розділ ІІ пасиву) і зменшеній на суми доходів майбутніх періодів (розділ V пасиву) [39].
Згідно з чинним законодавством України для акціонерних товариств якщо по закінченні другого і кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства менша за його статутний капітал, підприємство зобов'язане поінформувати про зменшення свого статутного капіталу до величини, що не перевищує вартість його чистих активів. Тому різниця реального власного і статутного капіталів - основний вихідний показник стійкості фінансового стану підприємства. Наведемо алгоритм розрахунку даного показника у формулі:
Різниця реального власного капіталу = (реальний власний капітал) - (статутний статутного капіталу капітал) = (статутний капітал + додатковий капітал + резервний капітал + пайовий капітал + інший додатковий капітал + нерозподілений прибуток + доходи майбутніх періодів) - непокритий збиток - вилучений капітал - неоплачений капітал - статутний капітал = (додатковий капітал) + (резервний капітал) + (нерозподілений прибуток) + (доходи майбутніх періодів) - (непокриті збитки) - (вилучений капітал) - (неоплачений капітал)
Позитивні складові наведеного виразу можна умовно назвати приростом власного капіталу, а негативні складові - вилученням власного капіталу. Якщо зростання власного капіталу перевищує його вилучення (або дорівнює йому), то різниця реального власного капіталу та статутного капіталу є позитивною (або принаймні не є негативною) і, відповідно, виконується мінімальна умова фінансової стійкості підприємства. Якщо приріст власного капіталу є меншим від його вилучення, то різниця реального власного і статутного капіталів є негативною, що свідчить про нестійкий фінансовий стан підприємства [40].
У ході аналізу різниці реального власного і статутного капіталів встановлюють достатність величин реального власного капіталу. У випадку визначення нестачі реального власного капіталу зусилля потрібно спрямувати на збільшення прибутку, зростання рентабельності, погашення заборгованості учасників (засновників) за внесками у статутний капітал, розподіл чистого прибутку переважно на поповнення резервного капіталу.
Ефективність використання капіталу характеризується його доходністю (рентабельністю) - відношенням суми прибутку до середньорічної суми основного і оборотного капіталу. Для характеристики інтенсивності використання капіталу розраховується коефіцієнт оборотності капіталу - відношення виручки від реалізації продукції, робіт, послуг до середньорічної суми капіталу. Оберненим показником коефіцієнту оборотності капіталу є капіталомісткість – відношення середньорічної суми капіталу до суми виручки від реалізації.
Особливу увагу при проведенні аналізу варто приділяти ефективності й інтенсивності використання основного капіталу підприємства, оскільки інтенсивність використання основного капіталу в значній мірі визначає й ефективність роботи підприємства в цілому [40].
Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу капіталу підприємства
Таблиця 7.2.1
Основні форми аналізу капіталу підприємства
| Ознака | Форми аналізу |
| За об῾єктами дослідження | - аналіз формування капіталу; - аналіз використання капіталу |
| Залежно від організації проведення | - зовнішній аналіз; - внутрішній аналіз |
| За ступенем деталізації | - аналіз формування і використання капіталу в цілому по підприємству; - аналіз формування і використання капіталу за видами діяльності; - аналіз формування і використання капіталу за структурними підрозділами |
Продовження таблиці 7.2.1
| За обсягом дослідження | - повний аналіз капіталу; - тематичний аналіз капіталу |
| За періодами проведення | - попередній аналіз капіталу; - оперативний аналіз капіталу; - ретроспективний аналіз капіталу; - прогнозний аналіз капіталу |
Власний капітал є основою економічної та фінансової незалежності підприємства. Однак у процесі аналізу необхідно враховувати, що фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього.
ТЕМА 8. ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ДОХОДІВ ТА ВИТРАТ БЮДЖЕТНОЇ УСТАНОВИ
Облік доходів, витрат і фінансових результатів
Бухгалтерський облік доходів і витрат бюджетної установи являє собою впорядковану систему збору, реєстрації й узагальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання установи і їхньому русі шляхом суцільного, безперервного й документального обліку всіх господарських операцій.
До специфічних особливостей бухгалтерського бюджетного обліку можна віднести:
1) контроль виконання кошторису доходів і витрат,
2) виділення в обліку касових і фактичних витрат,
3) організація обліку в розрізі статей бюджетної класифікації,
4) строга відповідність обліку й звітності вимогам нормативних документів.
Основними завданнями бухгалтерського обліку доходів і витрат бюджетної установи є:
формування повної і достовірної інформації про діяльність бюджетної установи і її майнового положення;
забезпечення інформацією, необхідною внутрішнім і зовнішнім користувачам бухгалтерської звітності для контролю за дотриманням законодавства України при здійсненні бюджетною установою господарських операцій і їхньою доцільністю, наявністю й рухом майна й зобов'язань, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;
запобігання негативних результатів господарської діяльності бюджетної установи і виявлення внутрішньогосподарських резервів забезпечення її фінансової стійкості.
Основними функціями ведення бухгалтерського обліку бюджетної установи є:
бюджетна установа веде бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій шляхом подвійного запису на взаємозалежних рахунках бухгалтерського обліку, включених у робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Дані аналітичного обліку повинні відповідати оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку;
всі господарські операції й результати інвентаризації підлягають своєчасній реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких пропусків або вилучень;
підставою для запису в облікових регістрах є первинні облікові документи, які повинні складатися в момент здійснення господарських операцій або безпосередньо після її закінчення й містити обов'язкові реквізити;
бухгалтерський облік майна, зобов'язань і господарських операцій бюджетною установою ведеться в національній валюті України - гривнях;
бухгалтерськи облік витрат бюджетної установи ведеться організацією безупинно з моменту її реєстрації до реорганізації або ліквідації.
Щоб бюджетна установа виконувала свої функції, згідно з Положенням або Уставом, їй в першу чергу необхідний план, у якому повинні бути певні доходи, які вона може одержати протягом бюджетного періоду і відповідні витрати, які будуть здійснені на утримання установи, для здійснення своїх повноважень.
Кошторис бюджетних установ - основний плановий документ, що надає повноваження бюджетній установі щодо одержання доходів і здійснення витрат, визначає обсяг і напрямок коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій і досягнення цілей, певних на рік відповідно до бюджетних призначень.
Слід зазначити, що, згідно Бюджетного кодексу України [4], фінансування з двох бюджетів заборонено. Витрати установи обмежуються обсягом запланованих доходів.
Кожний показник кошторису бюджетної установи підтверджується розрахунками економічного обґрунтування доцільності її фінансування, а також правильним розподілом відповідно до економічної класифікації витрат.
При формуванні кошторисів повинні виконуватися вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами витрат на оплату праці (з нарахуваннями) і господарський зміст, а також дотримуватися твердого режиму економії бюджетних коштів.
Будь-який кошторис складається із двох частин: "Доходи" та"Витрати".
У свою чергу й доходи та витрати складаються із загального й спеціального фондів. До загального фонду кошторису бюджетної установи можна віднести кошти, які надходять від сплати податків, зборів, надання послуг і від вищестоящої установи для утримання установи і витрачаються відповідно до певних видів основної діяльності. До спеціального фонду кошторису включаються кошти, які надходять від сплати податків, зборів, надання послуг, які передбачені законом України про державний бюджет, і витрачаються за рахунок цих надходжень на конкретну мету.
Доходи бюджетної установи - це кошти, отримані установою від:
Надання платних послуг;
Виконання робіт;
Реалізації продукції;
Продажу необоротних активів (крім будинків і споруджень);
Суми надлишків матеріалів, виявлених під час проведення інвентаризації;
Списання дебіторської заборгованості;
Засобів на виконання окремих доручень;
Інші власні надходження: кошти, які фактично надійшли від вищестоящої установи;
Коштів, які надійшли безпосередньо на ім'я установи (наприклад, благодійна допомога), субвенції, отримані з бюджету іншого рівня.
Особливістю бюджетної класифікації витрат бюджетної установи, затвердженої Міністерством фінансів України від 25.12.2000 № 348 є чітке розмежування витрат по економічній ознаці з детальним поділом засобів по їхніх предметних ознаках (зарплата, нарахування на зарплату, всі види господарської діяльності).
Будь-яка бюджетна установа при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності керується Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XІ [8].
При описі нормативно-правової бази, що забезпечує облік будь-якої бюджетної установи слід зазначити деяку специфіку. Так, методологом ведення бухгалтерського обліку в бюджетних установах є Державне казначейство України, в функції якого входить установлення однакових вимог до порядку ведення бюджетного бухгалтерського обліку й розробка відповідних нормативних актів.
Бухгалтерський облік повинен забезпечити систематичний контроль за ходом виконання кошторисів доходів і витрат, станом розрахунків з підприємствами, організаціями, установами і особами, схоронністю коштів і матеріальних цінностей.
Ведення бухгалтерського обліку виконання кошторисів доходів і витрат бюджетних установ здійснюється, як правило, бухгалтерськими службами.
Контроль витрат бюджетних установ, звичайно спрямований на наступні аспекти господарської діяльності, зокрема : заключення договорів на поставку товарів і надання послуг і трудових угод на виконання робіт; одержання у встановленому порядку авансів на господарські й інші потреби та видача авансів своїм співробітникам; оплата витрат за рахунок асигнувань, передбачених кошторисом; витрата відповідно до встановлених норм матеріалів, продуктів харчування та інших матеріальних цінностей на потреби установи; затвердження авансових звітів підзвітних осіб, документів по інвентаризації, актів на списання непридатних основних засобів і інших матеріальних цінностей відповідно до діючих положень; дозвіл інших питань, що ставляться до фінансово - господарської діяльності установ.
Контроль витрат бюджетної установи здійснюється завдяки прийому розмежування касових і фактичних витрат.
Касові витрати - це суми, виділені з бюджетних або поточних рахунків на витрати установи. Ці суми можуть видаватися як готівкою, так і безготівковим шляхом. Однак по них не можна судити про фактичне використання коштів, тому що можуть бути нараховані, але не виплачені (зарплата, суми, що належить виплатити кредиторам за надані цінності, послуги). Касові витрати показують суму коштів, витрачених установою з реєстраційного рахунку, по окремих кошторисах підрозділів, що дозволяє мати у своєму розпорядженні дані про касове виконання кошторисів і про залишки невикористаних кредитів на кожну конкретну дату [41].
Фактичні витрати - дійсні витрати установи по виконанню кошторису, оформлені відповідними документами. До них відносяться витрати по неоплачених рахунках кредиторів, по нарахуванню зарплати. Фактичні витрати більш повно свідчать про остаточно зроблені витрати, ніж касові. Їхній облік дозволяє контролювати як хід фактичного виконання кошторису витрат у цілому, так і дотримання встановлених норм витрат по окремих статтях [41].
Крім того, контроль витрат бюджетної установи здійснюється завдяки засобу розмежування затверджених кошторисних витрат на відповідний бюджетний рік і взятих установою бюджетних зобов'язань протягом бюджетного року.
До нормативних документів, що регулюють питання обліку та планування доходів, видатків та витрат, належать:
Постанова Кабінету Міністрів від 28.02.02 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» [9];
Наказ Державного казначейства України від 22.01.01 № 3 «Про затвердження Порядку касового виконання державного бюджету за видатками» [43];
Наказ Міністерства фінансів України від 15.05.02 № 319 «Про затвердження Порядку призупинення бюджетних асигнувань» [44];
Наказ Державного казначейства України від 10.08.01 № 140 «Про затвердження Порядку виконання державного бюджету за видатками за умов функціонування внутрішньої платіжної системи» [45];
Постанова Кабінету Міністрів України від 17.05.02 № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямків використання» [46];
Постанова Кабінету Міністрів України від 05.06.1997 № 534 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній формі власності» [47];
Постанова Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 855 «Про затвердження переліку платних послуг у галузі атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації» [48];
Постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.1999 № 524 «Про надання деяких платних послуг Комітетом по нагляду за охороною праці» та інші [49].
Аналіз доходів, витрат і фінансових результатів
Аналіз доходів та витрат підприємства має велике значення в системі загальної оцінки роботи суб'єкта господарювання. Це пов'язано з тим, що доходи та витрати мають безпосередній вплив на загальний фінансовий результат діяльності підприємства, який може мати як позитивний, так і негативний характер. Значення аналізу доходів та витрат підприємства полягає в обґрунтуванні шляхів збільшення доходів та скорочення витрат підприємства[41]. Задачами аналізу доходів і витрат підприємства є:
оцінка виконання плану, динаміки та структури доходів та витрат підприємства;
оцінка впливу факторів на доходи підприємства;
оцінка впливу факторів на витрати підприємства;
визначення впливу факторів на прибуток підприємства від фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності;
пошук резервів збільшення доходів та зменшення витрат підприємства;
обґрунтування та розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
На підприємстві використовуються такі показники доходів і витрат підприємства: доходи від реалізації продукції; доходи від інших операцій; доходи від надзвичайних операцій; адміністративні витрати; витрати на збут; фінансові витрати; витрати від участі в капіталі.
Стаття "Доходи (виручка) від реалізації" формується від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності, тощо. Тут також відображаються суми знижок, наданих покупцям.
Аналіз названих доходів можна проводити як за видами (групами) продукції, товарів, робіт, послуг, так і за видами організацій збуту.
Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємство може мати також інший дохід від операційної діяльності.
До інших операційних доходів належать: доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); від операційної оренди активів; від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності [42].
Статтю "Доходи від участі в капіталі" призначено для узагальнення інформації про доходи від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.
До статті "Інші фінансові доходи" входять доходи, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди, відсотки тощо.
Інші доходи від звичайної діяльності формуються з доходів від реалізації фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, майнових комплексів, неопераційної курсової різниці, безоплатно одержаних активів.
Стаття "Надзвичайні доходи" використовується для відображення доходів, які виникли внаслідок надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії і т. д.).
На витратних статтях звітності відображаються:
на статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)" - виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;
на статті "Адміністративні витрати" - загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;
на статті "Витрати на збут" - витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;
на статті "Інші операційні витрати" - собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів; збитки від операційних курсових різниць;
на статті "Фінансові витрати" - виплата відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;
на статті "Втрати від участі в капіталі" - збитки від інвестицій;
на статті "Інші витрати в операційній діяльності" - собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, збитки від неопераційних курсових різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій [41, 42].
на статті "Надзвичайні витрати" - збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій).
Аналіз виконання плану, динаміки та структури доходів (Д) та витрат (В) підприємства відбувається за наступною системою показників:
Абсолютне відхилення від планових показників:
∆Д=ДФ – Дn
∆B=BФ – Bn
де: ДфДп- доходи фактичні та планові відповідно; Вф,Вп - витрати фактичні та планові відповідно.
Рівень виконання (%вп) плану доходів та кошторису витрат:
%вп1Д =
×100%%вп1В =
×100%Абсолютна зміна доходів та витрат підприємства:
∆Д=ДЗ – Дб
∆B=BЗ – Bб
де: Дз, Дб - доходи звітного та базисного періоду відповідно; Вз, Вб - витрати звітного та базисного періоду відповідно.
Темп росту доходів та витрат підприємства:
ТРД =
×100%ТРВ =
×100%Темп приростудоходів і витрат підприємства:
ТПД =
×100%ТПВ =
×100%Структура доходів і витрат підприємства:
d=
d=
де: Дг - сума доходів підприємства і-го виду; Вг - сума витрат підприємства і-го виду.
Прибуток - найважливішим якісним показником ефективності діяльності підприємства і являє собою форму прибавочного продукту в умовах товарно-грошових відносин.
Саме прибуток в умовах ринкових відносин складає основу економічного розвитку підприємства, забезпечуючи його життєздатність. Він виступає не тільки основним джерелом фінансування діяльності підприємств, але і найважливішою основою формування доходів державного і місцевого бюджетів.
Відповідно до П(С)БО 3 [50]. - прибуток- це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Для оцінки фінансового результату і ефективності діяльності підприємства використовують систему аналітичних показників прибутку [40]:
валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат;
прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків);
прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток;
чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.
Рисунок 8.2.1. Система показників прибутку підприємств
Значення аналізу фінансових результатіввипливає з основних функцій, які виконує прибуток підприємства:
отримання прибутку є вихідним мотивом створення підприємства;
його розмір визначає рівень віддачі (ефективність) авансованих коштів і прибутковість вкладень в активи підприємства;
отриманий прибуток виступає індикатором успішності основної діяльності підприємства;
він є основою прийняття інвестиційних рішень;
прибуток виступає джерелом самофінансування підприємства і винагороди власникам капіталу.
Для встановлення, оцінки і кількісного виміру причин, що викликали зміну прибутку, оптимізації розміру валового прибутку, виявлення резервів зростання прибутку використовується інструментарій економічного аналізу.
У зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Саме тому на кожному підприємстві необхідно систематично аналізувати формування, розподіл та використання прибутку. Цей аналіз має надзвичайно важливе значення і для зовнішніх суб'єктів (місцевих бюджетів, фінансових і податкових органів, банків).
Ціль внутрішнього аналізу фінансових результатів полягає в забезпеченні процесу управління своєчасною і якісною аналітичною інформацією про доходи і витрати, прибутки підприємства. Саме цей вид аналізу грає вирішальну роль у розробці найважливіших питань економічної політики підприємства, дозволяє визначити шляхи максимізації прибутку підприємства.
Ціллю зовнішнього аналізу є оцінка прибутковості роботи підприємства, його життєздатності та ефективності використання капіталу.
Відповідно до цілі, перед аналізом фінансових результатів постають такі задачі:
систематичний моніторинг виконання планів одержання прибутку, оцінка їх обґрунтованості;
виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу;
вивчення складових і оцінка динаміки фінансових результатів;виявлення резервів збільшення суми прибутку (подолання збитковості - якщо це має місце в діяльності підприємства);
розробка заходів щодо освоєння резервів росту фінансових результатів підприємства в перспективі.
З усього спектра перерахованих задач випливає, що однією з основних задач аналізу фінансових результатів є оцінка основної діяльності з погляду максимізації прибутку і виявлення резервів його росту протягом поточного часу або в перспективі.
Форма і зміст звіту про фінансові результати визначений П(С)БО 3 [50]."Звіт про фінансові результати". Він є аналогом звіту про прибутки і збитки відповідно до МСБО [51].
Звіт складається з трьох розділів. По розділу 1 звіту про фінансові результати дотримані усі вимоги МСБО[51] до структури Звіту про прибутки і збитки. Виділено статті, що дозволяють визначити фінансовий результат від звичайної і надзвичайної діяльності, а також у складі звичайної діяльності - від основної та іншої діяльності (фінансової й інвестиційної).
Рисунок 8.2.2. Класифікація прибутків і витрат
Розділ II цього звіту - елементи операційних витрат- дозволяє здійснити необхідний аналіз структури витрат на виробництво, управління, збут і інших операційних витрат по економічних елементах і використовується для упорядкування звіту про рух коштів (при коригуванні суми нерозподіленого прибутку на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).
Розділ III звіту про фінансові результати "Розрахунок прибутковості акцій" стосується тільки акціонерних товариств, прості або потенційно прості акції яких відкрито продаються і купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, що знаходяться в процесі випуску зазначених акцій. Цей розділ відповідає вимогам МСБО 33 "Прибуток на акцію", який заохочує розкриття подібного показника не тільки акціонерними товариствами, пропонуючи конкретну методику визначення прибутковості капіталу[51].
Факторна модель валового прибутку (ВП) має вигляд:
ВП = Дч - Ср = Др - ПДВ - А - В - Ср
Де:Др - дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Дч - чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); Ср - собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); ПДВ - податок на додану вартість; А - акцизний збір; В - інші вирахування з доходу (надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Баланс за рік складається на підставі залишків книги «Журнал-головна» та здійснених річних заключних оборотів щодо списання доходів і видатків бюджетної установи за відповідний рік.
Перед складанням річного звіту організації проводять інвентаризацію матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків, про що було сказано раніше, та роблять річне закриття рахунків. Порядок здійснення річних заключних оборотів щодо доходів та видатків бюджетних установ наведені в Інструкції Державного казначейства України про порядок складання річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів. Необхідність обумовлена тим, що кошториси установи складаються на рік, який збігається з бюджетним роком, а в наступному році фінансування установи проводиться з бюджету нового року.
При закритті рахунків фактичні витрати організації (за винятком сум нарахованої заробітної плати працівникам і службовцям за другу половину грудня, які переходять на баланс наступного року), витрати по закінчених і прийнятих в експлуатацію нового будівництва і реконструкції, витрати на капітальний ремонт будівель, а також суми закритих 31 грудня невикористаних асигнувань на витрати установ, некапітальні вкладення списуються на відповідні рахунки
Таблиця 8.2.
Річні заключні обороти щодо списання доходів та видатків військової частини за 2019 рік
| № з/п | Зміст операцій | Кореспондентські рахунки | Сума, грн | |
| за дебетом | за кредитом | |||
| 1 | Списано отриманих за поточний рік доходів загального фонду бюджету | 701 | 431 | 349643,84 |
| 2 | Списано отриманих за поточний рік доходів спеціального фонду бюджету: | | | |
| | доходи за коштами, отриманими як плата за послуги | 711 | 432 | 354046,83 |
| | доходи за іншими надходженнями спеціального фонду | 713 | 432 | 8330,00 |
| 3 | Списано видатків поточного року, проведених за рахунок коштів загального фонду бюджету | 431 | 801 | 285899,66 |
| 4 | Списано видатки спеціального фонду: | | | |
| | видатки за коштами, отриманих як плата за послуги | 432 | 811 | 385872,68 |
| | доходи за коштами, отриманими як плата за послуги | 432 | 813 | 12704,68 |
В таблиці наведено дані заключні дані за 2019 рік, щодо списання доходів та видатків Військового шпиталю №1397 військової частини А1047. Так доходів було списано на загальну суму 712020, 67 грн., а витрат в свою чергу – 684477,02. Так частка списання доходів та видатків з загального фонду бюджету припадає 49,10% та 41,77%
1 2 3 4 5 6 7